І Шпаківська - Водорозчинний вуглець у Ґрунтах наземних екосистем сколівських бескидів - страница 1

Страницы:
1  2 

ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ VISNYK OF LVIV UNIV.

Серія біологічна. 2008. Вип. 48. С. 89-96 Biology series. 2008. Is. 48. P. 89-96

УДК 631.417.2

ВОДОРОЗЧИННИЙ ВУГЛЕЦЬ У ҐРУНТАХ НАЗЕМНИХ ЕКОСИСТЕМ СКОЛІВСЬКИХ БЕСКИДІВ (УКРАЇНСЬКІ КАРПАТИ)

І. Шпаківська

Інститут екології Карпат НАН України вул. Козельницька, 4, Львів 79026, Україна е-mail: ishpakivska@ukr.net

Досліджено вплив пасторального навантаження різної інтенсивнос­ті, рільництва та лісового господарства (культивування смерекових моно­культур) на вміст водорозчинного вуглецю (Сегв) у ґрунтах екосистем Сколівських Бескидів. Виявлено, що вміст Сегв коливається впродовж вегетаційного періоду від 30 до 5300 мкг г-1 ґрунту залежно від типу екоси­стем і становить 0,20-5,54% від загального запасу органічного вуглецю (Сорг). Кількість Сегв корелює з вмістом Сорг (коефіцієнт кореляції +0,83), Сбіом (г=+0,79) та продукуванням C-CO2 (r=+0,81). Встановлено, що Сегв є чутливим індикатором біохімічних змін у органічній речовині ґрунтів, зу­мовлених різними типами землекористування.

Ключові слова: лабільний вуглець, водорозчинний вуглець, вуглець мікроб­ної біомаси, органічна речовина ґрунтів, типи землекорис­тування, Сколівські Бескиди.

Використання ґрунтів для потреб лісового та сільського господарства неминуче призводить до зміни кількості та якості органічної речовини ґрунтів. Зменшення запасів органічної речовини зумовлює погіршення показників вологомісткості ґрунтів, їх агрегованості, зумовлює зменшення активності ґрунтової біоти. Поєднання цих процесів призводить до зниження потенційної продуктивності ґрунтів та інтенсифікації процесів дегуміфікації [9, 12, 11, 14, 16, 23, 24]. Оскільки ці зміни відбуваються посту­пово, вони зазвичай не діагностуються під час одноразових чи короткотермінових досліджень [9]. Тому для оцінки якості („здоров'я") ґрунтів доцільним є пошук чутли­вих індикаторів ранніх змін в органічній речовині ґрунту, особливо за умови його вико­ристання як природного ресурсу.

Органічну речовину ґрунту умовно можна розділити на дві частини - інертний органічний вуглець (Сін) і органічний вуглець, що може потенційно мінералізуватися (Слаб), який, у свою чергу, поділяється на активний та хімічно стабілізований (пасивний) пули [7]. Запас Слаб характеризує кількість органічного вуглецю, доступного для вико­ристання ґрунтовими мікроорганізмами. Саме Слаб впливає на процеси мінералізації, може лімітувати процеси катаболізму органічної речовини та зумовлює інтенсивність гетеротрофного дихання ґрунтів [25]. Достовірним показником оцінки Слаб вважають вміст водорозчинного органічного вуглецю (Свов) та фракції, що екстрагується гарячою (70-72°С) водою (Сегв). Свов формально розглядається як пул низькомолекулярних моле­кул різної природи розміром менше 0,45 мкм (аміноцукри, феноли, частково фульво- та гумінові кислоти), які утворюються на ранніх стадіях розкладу рослинної та мікробної біомаси або надходять з кореневими виділеннями [20, 27]. Сполуки, які належать до Свов, відіграють важливу роль у функціонуванні наземних екосистем, зокрема у формуванні хімічного складу ґрунтів [17], перенесення обмінних форм макро- та

© Шпаківська І., 2008мікроелементів [17, 20], вони є субстратом для функціонування ґрунтової мікрофлори [19] та росту кореневих систем вищих рослин [22]. Хоча Свов становить лише 0,3-1,0% від Сорг, він володіє значною міграційною здатністю, швидко мінералізується, відіграючи важливу роль у внутріґрунтових процесах [6]. До фракції Сегв належить вуг­лець мікробної біомаси та прості органічні сполуки вуглецю, які гідролізуються або деполімеризуються в умовах водної витяжки. У польових дослідах встановлена тісна кореляція між Сегв та емісією С-СО2 (n=15, R=0,97), а також інтенсивністю нітрифікації (n=22, R=0,91), що вказує на її значення у процесах мінералізації органічної речовини [7]. Отже, ця фракція може використовуватися як один з індикаторів стану органічної речовини ґрунтів у наземних екосистемах. Оптимальні величини Сегв залежно від типу ґрунту та гранулометричного складу коливаються від 300 до 600 мкгг-1 ґрунту, що ста­новить 0,03-0,06% [7, 9].

Метою досліджень було встановити вплив тривалого пасторального навантажен­ня різної інтенсивності, рільництва, а також лісового господарства (культивування сме­рекових монокультур) на вміст Сегв у ґрунтах низькогірних ландшафтів Сколівських Бескидів, а також встановити його діагностичну цінність як індикатора якості органіч­ної речовини за різних типів землекористування.

Дослідження впливу різних форм господарського використання на вміст Сегв у ґру­нтах Сколівських Бескидів було проведене в умовно-корінних і вторинних лісових, а та­кож післялісових лучних і аграрних екосистемах, локалізованих у діапазоні висот 480­1240 м н.р.м. на трьох модельних трансектах - „Підгородці" (Підгородцівська сільська рада Сколівського р-ну), "Майдан" (НПП „Сколівські Бескиди") і „Воло­сянка" (Волосянківське лісництво ДП „Сколівський лісгосп") у межах Львівської облас­ті. Трансекти закладалися методом геоморфологічних катен на різних елементах рельє­фу [4]. Зональним контролем слугували буроземні ґрунти умовно корінних мішаних ялицево-букових лісів. Загалом було відібрано 195 індивідуальних зразків із 26 окремих ділянок, що репрезентують різні типи землекористування. На підставі фізико-хімічних аналізів ґрунтів екосистем досліджуваних трансект попередньо було встановлено, що основними показниками втрат продукційного потенціалу ґрунтового покриву в Східних Бескидах, передовсім його родючості, є зменшення вмісту органічного вуглецю у вто­ринних лучних і аграрних екосистемах, збільшення щільності верхніх ґрунтових гори­зонтів, що погіршує умови функціонування ґрунтової мікро- та мезофауни [3].

Зразки відбирали з генетичних горизонтів ґрунтових розрізів, просіювали через сито з діаметром отворів 3 мм для відокремлення щебеню, коренів рослин, нерозкладе-них органічних решток і переносили в поліетиленові пакети для запобігання висушу­ванню. Використовували уніфіковану методику підготовки зразків для мікробіологіч­них аналізів: зразки зволожували до 60% НПВ і зберігали в морозильній камері за тем­ператури -20оС, опісля їх розморожували 2 доби за температури +4-8оС і витримували 7 днів у темному приміщенні за кімнатної температури [8]. У відібраних зразках визнача­ли кількість вуглецю, що екстрагується гарячою водою, вуглець мікробної біомаси та продукування вуглекислого газу як функцію мінералізації органічної речовини.

Кількість водорозчинного вуглецю визначали методом гідролізу гарячою во­дою (75+2 оС) впродовж 12 год з подальшим біхроматним окисленням екстрагованого вуглецю 0,2н К2Сг207 в H2SO4 [9]. Визначення вуглецю мікробної біомаси проводили регідратаційним методом [1]. Після висушування зразків ґрунту і подальшої їх регідратації розчином 0,5 н К2804, кількість органічної речовини у сольових витяжкахвизначали методом біхроматного окислення (1,28 г К2Сг207 розчиняли у 400 мл Н2О і 200 мл концентрованої H2S04). Визначення інтенсивності продукування С-СО2 про­водили макрореспірометричним методом з титриметричним закінченням: 50 г ґрунту інкубували 4 год за 22±0,5°С у ємкості об'ємом 250 мл з використанням 10 мл 0,1 М КОН для поглинання СО2. Після інкубації до розчину лугу додавали 1 мл 1М ВаС12 для зв'язування СО2, залишок лугу відтитровували 0,05 М НС1 у присутності 1% фе­нолфталеїну [8].

Встановлено, що ґрунти Сколівських Бескидів істотно відрізняються за вмістом Сегв, причому різниця між різними типами наземних екосистем (лісові, лучні, пасовищні, аграрні) є доволі значною (4,2-9,8 разу), вона зберігається впродовж вегетаційного пері­оду та не залежить від часу відбору зразків. Найбільший вміст Сегв спостерігається у ґрунтах вторинних смеречників та післялісових лук, розташованих на висоті 1100-1250 м н. р. м, найменший - у ґрунтах сільськогосподарських земель інтенсивного викорис­тання: сіножаті в сівозміні з просапними культурами та пасовища з інтенсивним випа­сом великої рогатої худоби (див. таблицю).

У той час, як на величину інертної частини органічної речовини ґрунтів вплива­ють гранулометричний склад, зокрема кількість мулистої фракції, середньорічні темпе­ратури, кількість опадів, рівень ґрунтових вод, то на лабільну її частину - переважно тип землекористування, кількість і якість рослинних решток, система внесення мінера­льних і органічних добрив. Оптимальним діапазоном запасів лабільного вуглецю вважа­ють таку його кількість, яка забезпечує достатній базис для формування чистої первин­ної продукції наземних екосистем і запобігає втратам за рахунок внутріґрунтового чи поверхневого стоку внаслідок тривалих та інтенсивних атмосферних опадів, танення снігового покриву [2, 5, 7].

Користуючись шкалою забезпеченості суглинкових ґрунтів Сегв за відсутності впливу ґрунтових вод, запропонованої Е. Шульцом та М. Кершесом [7], ґрунти екосис­тем досліджуваних трансект було зараховано до трьох груп:

- з оптимальним вмістом 300-600 мкгг-1 Сегв (умовно-корінні мішані ліси, вто­ринні березняки, післялісові луки, розташовані на висотах 600-800 м н.р.м., які на да­ний час не використовуються у сільському господарстві, сіножаті з природним траво­стоєм і пасовища зі середньою та слабкою інтенсивністю випасання великої рогатої худоби),

- зі середнім вмістом Сегв, який є меншим від оптимального діапазону в 0,6­1,9 разу (пасовища з інтенсивним випасом, культурні сіножаті, рілля) та становить 250­300 мкгг-1;

- з величинами Сегв які перевищують оптимальні в 5,1-5,4 разу (вторинні моно­культури смереки європейської та післялісові луки, розташовані на висоті 1100-1250 м н. р. м., які тривалий час використовувалися для випасання овець) з вмістом Сегв понад 600 мкгг-1(див. таблицю).

Вміст Сегв є індикатором кількості лабільного вуглецю у наземних екосистемах, про що свідчить тісний позитивний зв' язок Сегв з вмістом мікробної біомаси та її мета­болічною активністю щодо мінералізації органічних сполук. Оскільки Сегв є важливим енергетичним субстратом для ґрунтових мікроорганізмів, він також характеризує частку органічного вуглецю, доступного для утилізації ґрунтовими мікроорганізмами [13]. Встановлення зменшення запасів Сегв нижче від оптимальних значень є достовірним способом ранньої діагностики погіршення якості ґрунтів і прогресуючого зменшення

Залежність вмісту водорозчинного вуглецю, мікробної біомаси та дихальної активності ґрунтового мікробоценозу від типу землекористування у Сколівських Бескидах*

 

Сегв Сбіом

Продукування С-СО2

Тип землекористування

мкгг-1

мг 100 г-1год-1

 

M    min-max    M min-max

M

min-max

Умовно-корінні екосистеми

Умовно-корінні мішані ліси

551   340-1250   461 115-779

0.50

0,15-0,71

Вторинні екосистеми

Культури смереки

2450 840-5390   731 467-1141

1,01

0,35-2,79

Березняки

432   160-790   502 375-681

0,47

0,35-0,70

Післялісові луки

2347 1250-3670 904 409-1180

0,82

0,31-1,31

(1100-1250 м н.р.м.)

 

 

 

Післялісові луки

563 210-1050 555 436-838

0,40

0,23-0,72

(600-800 м н.р.м.)

 

 

 

Сіножаті

570  460-660  440 404-485

0,49

0,45-0,51

Пасовища екстенсивного вико-

539   130-820   392 289-531

0,47

0,23-0,65

ристання

 

 

 

Пасовища інтенсивного викори-

292   30-710   395 247-656

0,45

0,06-1,87

стання

 

 

 

Сіяні сіножаті

250   150-370   349 233-562

0,33

0,19-0,58

Просапні культури

300    140-390    150 120-185

0,02

0,01-0,04

Примітка. * - проаналізовано дані для катен "Підгородці" n=111, "Майдан" n=36 і "Ялинкувате" n=48.

запасів органічної речовини [9]. У різних типах ґрунтів понад 40-50% Сегв представлено карбогідратами, причому виявлено позитивний тісний взаємозв' язок між стабільністю агрегатів і карбогідратами, екстрагованими гарячою водою [14, 24].

Для ґрунтів різних типів наземних екосистем Сколівських Бескидів також встав­лено тісний взаємозв' язок між величиною Сегв та процесами метаболізму органічного вуглецю: вмістом вуглецю органічної речовини ґрунтів, мікробної біомаси, інтенсивніс­тю гетеротрофного дихання (див. рисунок).

Коефіцієнт кореляції між Сегв та Сорг на рівні +0,83 свідчить, що в досліджуваних ґрунтах частка карбогідратів є постійною величиною та джерелом синтезу гумінових кислот як найстабільнішої частини органічної речовини. Зменшення Сегв у разі інтенсив­ного випасу та вирощування просапних культур вказує на те, що сучасні системи сіль­ськогосподарського господарювання у Сколівських Бескидах зумовлюють інтенсифіка­цію процесів дегуміфікації за рахунок активізації мінералізації органічної речовини ґру­нтів, особливо при щорічному відвальному обробітку орних земель, недостатній компе­нсації основних елементів-органогенів за рахунок поживних решток і органічних доб­рив рослинного чи тваринного походження. Разом з цими процесами також відбуваєть­ся зменшення активності зоо- та мікробоценозу, зумовлене як екофізіологічними (нестача легкодоступного енергетичного субстрату для забезпечення функціонування ґрунтової біоти через те, що у верхніх горизонтах ґрунтів залишаються найстійкіші до розкладу компоненти органічної речовини), так і фізичними (зміна структурно-агрегатного стану ґрунту, його ущільнення, порушення газообміну та зміна окисно-відновного потенціалу) факторами едафотопу. Прогресуюче зменшення Сегв у ґрунтах,

О        1000      2000      3000      4000 5000

10 -|

5000

Сегв., мкг г"1

Взаємозв'язок між вмістом Сегв та Сбіом, продукуванням С-СО2 і вмістом Сорг у ґрунтах наземних екосистем Сколівських Бескидів (n=124).

що перебувають у тривалому сільськогосподарському використанні (пасовища та ріл­ля), є загальною тенденцією як для території низькогір' я Сколівських Бескидів, так і для інших регіонів, зокрема, Іспанії [23], Франції [10], Китаю [16, 26], Нової Зеландії [14, 15], Австралії [12], США [11] та Канади [24]. Базуючись на літературних даних, можна прогнозувати, що зменшення частки Сегв від його оптимальних значень в агроекосисте-мах Сколівських Бескидів може бути загрозою для зменшення запасів гумусу, а відтак іприродної родючості ґрунтів, за умови збереження сучасного рівня інтенсивності сіль­ськогосподарського використання земель (значне насичення сівозмін просапними куль­турами, інтенсивний випас). Оскільки встановлено, що гарячою водою екстрагується не лише лабільний вуглець, але також усі доступні елементи живлення, зокрема Н2РО42- , НРО4-, NH4+, N03— [18], можна стверджувати, що за рахунок екстенсивного сільськогос­подарського використання й інтенсивного випасу в агроекосистемах Сколівських Бес­кидів збіднюється також лабільний пул азоту і фосфору. Інтенсифікація сільського гос­подарства, а також поверхневе поліпшення пасовищ і сіножатей для збільшення їх про­дуктивності може бути істотним ризиком для довкілля через ймовірність вилуговування чи вимивання поживних елементів у ґрунтові та поверхневі води. З огляду на це, забез­печення ґрунтових умов для збереження оптимальних („порогових") величин водороз­чинної органічної величини повинно бути в центрі уваги у разі розробки організаційних заходів як для запровадження збалансованого землекористування, так і для забезпечен­ня якості компонентів довкілля.

Натомість, тривале культивування чистих смерекових лісів у Сколівських Бески­дах призводить до підкислення ґрунтового розчину та збільшення вмісту рухомого алю­мінію [3], які інгібують процеси життєдіяльності ґрунтового мікробоценозу та сповіль­нюють мінералізацію органічної речовини, що зумовлює непродуктивне збільшення частки Сегв у верхніх горизонтах ґрунтів. В органогенних горизонтах буроземних ґрун­тів утворення, деструкція і транспорт Свов залежить від типу деревостану, гідротерміч­них умов території та гранулометричного складу мінеральної частини [21]. Лабільний вуглець, який надходить із підстилки лісових екосистем до органо-мінеральних горизонтів, може адсорбуватися в складі органо-мінеральних комплексів або вимивати­ся до гідрографічної мережі території у разі незначної сорбційної активності ґрунтів. Зафіксовано два піки транспорту Свов до гідросфери: на початку вегетаційного періоду за рахунок інтенсивного танення снігу та восени - за рахунок надходження свіжого опа­ду з водорозчинними сполуками вуглецю [5]. Нагромадження значних кількостей Свов у верхніх горизонтах ґрунтів смерекових лісів Сколівських Бескидів пов' язане зі значною часткою фізичної глини [3], яка наразі запобігає процесам внутріґрунтового транспорту Свов до гідросфери. Інтенсивність ймовірних втрат лабільного вуглецю за рахунок процесів водної ерозії внаслідок лісогосподарських заходів, інтенсивності сніготанення та частоти зливових опадів потребує додаткових досліджень.

Таким чином, проведені дослідження вказують на можливість використання Сегв як одного з чутливих індикаторів біохімічних змін в органічній речовині ґрунтів, зумов­лених різними типами землекористування. Зменшення Сегв у ґрунтах наземних екосис­тем Сколівських Бескидів вказує на зменшення лабільного вуглецю в ґрунтовому профі­лі, пулу мікробної біомаси, можливої деградації агрегатної структури ґрунту та розвит­ку процесів дегуміфікації. Тобто сучасне екстенсивне ведення сільського господарства призводить до зменшення природної родючості ґрунтів і потребує розробки заходів щодо застосування органічних добрив рослинного походження та запровадження ланд­шафтно-адаптивного землеробства. Ведення лісового господарства, спрямоване на ку­льтивування монодомінантних лісових масивів зі смереки європейської, приводить до збільшення Сегв понад оптимальні значення, що зумовлює підкислення ґрунтового роз­чину та може сприяти збільшенню втрат органічного вуглецю за рахунок поверхневого чи внутрішньоґрунтового стоку до гідрографічної мережі Сколівських Бескидів, зокре­ма річок Стрий та Опір, унаслідок значної кількості й інтенсивності атмосферних опадівна цій території, особливо за умови підвищення середньорічних температур і збільшен­ня тривалості вегетаційного періоду.

1. Благодатский С. А., Благодатская Е. В., Горбенко А. Ю., Паников Н. С. Регидрата-ционный метод определения биомассы микроорганизмов в почве // Почвоведение. 1987. № 7. С. 64-71.

2. Гавриленко И. В., Прокушин А. С., Степень Р. А., Прокушин С. Г. Оценка подвиж­ности органического вещества подстилок и почв криолитозоны Средней Сибири // Хвойные бореальной зоны. 2006. Вып. 6. С. 71-77.

3. Марискевич О. Г., Шпаківська І. М., Пука Є. О. Ґрунтовий покрив // Концептуальні засади сталого розвитку гірського регіону. Львів: Поллі, 2007. С. 100-115.

4. Позняк С. П., Красєха Є. Н., Кіт М. Г. Картографування грунтового покриву.

Львів: Вид. центр ЛНУ, 2003. 500 с.

5. Прокушин А. С., Гавриленко И. В., Прокушин С. Г., Абаимов А. П. Поступление растворенного органического углерода в почву лиственничников в условиях сплошной мерзлоты средней Сибири // Лесоведение. 2005. № 5. С. 41-48.

6. Семенов В. М., Иванникова Л. А., Кузнецова Т. В., Семенова Н. А. Пулы и фракции органического вещества почв: современные концепции и методы исследования // Проблемы истории, методологии и философии почвоведения: Тр. II нац. конф. с междунар. участием. Пущино, 2007. Т. 1. С. 155-159.

7. Шульц Э., Кершес М. Характеристика разлагаемой части органического вещества почвы и ее трансформации при помощи экстракции горячей водой // Почвоведе­ние. 1998. № 7. С. 890-894.

8. Beck T., Jorgensen R. G., Kandeler E. et al. An inter-laboratory comparision of ten dif­ferent ways of measuring soil microbial biomass С // Soil Biol. and Biochem. 1997. Vol. 29. N 7. Р. 1023-1032.

9. Chani A., Dexter M., Perrott K. Hot-water extractable carbon in soils: a sensitive mea­surement for determining impacts of fertilization, grazing and cultivation // Soil Biol. and Biochem. 2003. Vol. 35. P.1231-1243.

10. Coentino D., Cheu C., Bissonnais Y. Aggregate stability and microbial community dy­namics under dry-wetting cycles in a silt loam soil // Soil Biol. and Biochem. 2006. Vol.

38. P. 2053-2062.

11. Corre M., Schanabel R., Shaffer J., Evaluation of soil organic carbon under forests, cool-season and warm-season grasses in the northeastern US // Soil Biol. and Biochem. 1999. Vol. 31. P. 1531-1539.

12. Dalal R., Harms B., Krull E., Wang W. Total soil organic matter and its labile pools fol-loving mulga (Acacia aneura) clearing for pasture development and cropping. 1. Total and labile carbon // Australian J. of Soil Research. 2005. Vol. 43. P. 13-20.

13. Fisher T. EinfluP von Winterweizen und Winterroggen in Fruchtflogen mit unter-schiedlichen Getereideantei auf die mikrobielle Biomasse und jahreszeitlichen Kohlen-stoffdynamik des Bodens // Arch Acker Pflanzenbau Bodenkd. 1993. Vol. 37. P. 181-189.

14. Haynes R. J., Francis G. S. Changes in microbial biomass C, soil carbohydrate composi­tion and aggregate stability induces by growth of selected crop and forage species under field conditions // J. of Soil Sciences. 1993. Vol. 44. P. 665-675.

15. Haynes R. Labile organic matter as an indicator of organic matter quality in arable and pastoral soils in New Zealand // Soil Biol. and Biochem. 2000. Vol. 32. P. 211-219.

16. Jimbo Zh., Changchun S., Wenyan Y. Land use effect on the distribution of labile organic carbon fraction through soil profiles // Soil Science American J. 2006. Vol. 70. P. 660-667.

17. Kaizer K., Kaupenjohann M., Zech W. Sorption of dissolved organic carbon in soil: ef­fects of soil sampled stored, soil-to-solution ratio and temperature // Ceoderma. 2001. Vol. 99. P. 317-328.

18. Keeney D., Bremner J. Comparison and evaluation of laboratory methods of obtaining an index of soil nitrogen availability // Agronomy J. 1996. Vol. 58. P. 498-503.

19. McDowell W., Likens W. 0rigin comparison and flux of dissolved organic carbon in the Hubbaed brook valley // Ecological Monographers. 1998. Vol. 58. N 3. P. 177-195.

20. MichalzikB., Matzner E. Dynamics of dissolved organic nitrogen and carbon in a Central Euro­pean Norway spruce ecosystem // European J. of Soil Sciences. 1999. N 50. (4) P. 579-590.

21. Neff J. C., Asner G. P. Dissolved organic carbon in terrestrial ecosystem: synthesis and models // Ecosystems. 2001. N 4. Р. 29-48.

22. Nasholm T., Hogberg M., Hogberg P., Nordin A. Boreal forest plant take up organic ni­trogen // Nature. 1998. N 392. P. 914-916.

23. Pascual J., Garsia C., Hernandez T. et al. Soil microbial activity as a biomarker of de­gradation and remediation process // Soil Biol. and Biochem. 2000. Vol. 32. P. 1877-1883.

24. Puget P., Angers D., Cheu C. Nature of carbohydrates associated with water-aggregates of two cultivated soils // Soil Biol. and Biochem. 1999. Vol. 31. P. 55-63.

25. Vance E. D., Chapin F. S. Substrate limitation to microbial activity in taiga forest floors // Soil Biol. and Biochem. 2001. Vol. 33. N 2. Р. 173-178.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

І Шпаківська - Водорозчинний вуглець у Ґрунтах наземних екосистем сколівських бескидів