Автор неизвестен - Водорості як природні концентрати функціональних інгредієнтів та їх використання для збагачення харчових продуктів - страница 1

Страницы:
1  2 

ТЕМА 7

ВОДОРОСТІ ЯК ПРИРОДНІ КОНЦЕНТРАТИ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ІНГРЕДІЄНТІВ ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ДЛЯ ЗБАГАЧЕННЯ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ

7.1. Унікальні властивості бурих водоростей та особливості їх використання для збагачення традиційних харчових продуктів

Море називають колискою життя. Морські водорості - найдавніші представники рослинного світу, родоначальники рослин, що вийшли на суходіл у палеозойську еру. Вважається, що основна маса рослинності нашої планети зосереджена під водою. Водорості трапляються також у будь-яких солонуватих і прісноводних водоймищах (озерах, річках, ставках і навіть калюжах), вони населяють товщу води до нижньої межі проникнення світла, тобто до глибини 350...400 м).

Водорості прикріплюються до дна (багатоклітинні форми) або плавають у товщі води, в її поверхневому шарі (мікроскопічні форми). Важливу роль відіграють водорості в природі: вони є продуцентами органічної речовини у водоймищах. Встановлено, що морські водорості накопичують стільки органічного вуглецю, скільки й наземні рослини. Від водоростей прямо та опосередковано залежить існування всього живого у воді. Водорості правлять за притулок та їжу багатьом безхребетним тваринам і рибам, особливо риб'ячим малькам.

Налічується близько 28 тисяч видів водоростей, із них до 8... 10 тисяч макрофітів.

Морські водорості з давніх-давен привертали увагу людини. У різних народів збереглися численні оповіді про них. Так, у Китаї та Японії водорості вживалися в їжу вже в VIII ст., а через чотири сторіччя їх широко стали застосовувати в приморських районах Франції, Ірландії, Шотландії, Норвегії та інших країн Європи.

Морські водорості вживали не лише як неоціненний харчовий продукт, а й як ефективний засіб лікування та профілактики багатьох захворювань. В Індії водорості використовували для боротьби з деякими захворюваннями залоз внутрішньої секреції. У Китаї морську капусту застосовували для лікування наривів, опіків і навіть злоякісних пухлин.

Російський дослідник С.Крашенінніков після відвідин Камчатки в XVIII ст. зазначав, що аборигени півострова цінують високі цілющі якості донних водоростей (бентосу).

Сьогодні наукові дані та розмаїта літературна інформація щодо чотирнадцяти морів Росії свідчать про наявність в прибережних зонах широких полів корисних морських рослин. Зараз морські водорості з успіхом використовуються в сільському господарстві, харчовій, текстильній, парфумерній та багатьох інших галузях промисловості. Деякі з них застосовують для виготовлення медичних препаратів. Морські водорості є одним із найефективніших природних джерел органічного легкозасвоюваного йоду.

З величезної кількості водоростей найбільший практичний інтерес являють бурі водорості з родини ламінарієвих. У Росії промислове значення мають два види - ламінарія цукриста, яка росте біля північних берегів Росії, та ламінарія японська, що росте біля далекосхідного узбережжя. Ламінарія більш відома під назвою «морська капуста». Крім цього, сьогодні в Україні налагоджено виробництво БАД до їжі з цистозіри.

Харчові продукти з морських водоростей за змістом та якісним складом білків і вуглеводів поступаються харчовим продуктам, приготованим з наземних рослин, проте вони мають цінні властивості, не характерні для рослинної харчової сировини наземного походження. Це передусім:

здатність поглинати велику кількість води і збільшуватися при цьому в об'ємі;вміст специфічних для морської рослинності колоїдних полімерів (агар, альгінові кислоти тощо);

вищий, ніж у наземних рослинах, вміст різноманітних макро- і мікроелементів.

Водорості є джерелом біологічно активних речовин, серед яких -поліненасичені жирні кислоти, похідні хлорофілу, полісахариди, фукоїдани, глюкани, пектини, галактани, альгінова кислота, ферменти, рослинні стерини, каротиноїди. У багатьох водоростей виявлено протипухлинну активність (ламінарія, фукус), антимікробну, антибактеріальну та противірусну дію.

Водорості справляють антимутагенний і радіопротекторний вплив, а також вирізняються протизапальною та імуномодулюючою активністю.

На базі альгінової кислоти, яка отримується тільки з водоростей, створено унікальні препарати, здатні виводити з організму радіонукліди, важкі метали та їхні солі, а також токсини, що утворюються в організмі.

В основі унікальних лікувальних властивостей бурих морських водоростей лежить їхній не менш унікальний біохімічний склад, здатний повністю задовольнити потреби людського організму в екзогенних біологічно активних речовинах (БАР). Це зумовлено тим, що організм людини, давні предки якої «вийшли» з океану, прагне до збереження деяких гомеостатичних констант (на субклітинному рівні - рН крові, електролітний склад крові тощо), подібних за складом до морської води. При цьому йдеться не про кількість окремого елементу, а про співвідношення ряду елементів. Морські водорості, перебуваючи в океані, копіюють співвідношення елементів, при цьому акумулюючи їх за кількістю.

Розглянемо хімічний склад бурих морських водоростей на прикладі морської капусти (L. Sacharina) і фукусу пухирчастого (F. Vesiculosus).

Різні види бурих морських водоростей містять вуглеводів до 70%, ліпідів близько 1...3%, білків 5... 15%, золи та інших речовин 20...50% від сухої ваги. Склад окремої рослини залежить від виду, пори року і водногосередовища. Морські водорості містять хлорофіл, каротиноїди, ненасичені жирні кислоти, рослинний стеарин, мікроелементи, водорозчинні вітаміни, амінокислоти, водорозчинні білки, полісахариди, рослинні волокна. Зола ламінарієвих і фукусових водоростей має в своєму складі багато елементів, зокрема селен, цинк, мідь і золото.

7.2. Альгінати та їхні лікувально-профілактичні властивості

Бурі водорості є прекрасною сировиною для виробництва цілого ряду медичних препаратів і біологічно активних добавок до їжі. Особливістю вуглеводного складу бурих водоростей є високий вміст альгінових кислот (13... 54% сухого залишку), які у зелених і червоних водоростей відсутні.

Вперше альгінову кислоту було відкрито в 1883 році В.Стенфордом. Прикладне значення альгінової кислоти та її похідних зумовлюється її структурою, яка формується в процесі природного біосинтезу в бурих водоростях різних регіонів Світового океану. Ряд дослідників стверджує, що це високомолекулярний полісахарид, який є блоком-співполімером Д-маннуронової і L-гіалуронової кислот. їхнє співвідношення в альгінатах, що видобуваються в різних країнах, помітно відрізняється, і це, у свою чергу, визначає й відмінність фізико-хімічних властивостей. Саме комплекс цих властивостей у альгінатів, зокрема здатність утворювати в'язкі водні розчини й навіть пасти, гомогенізуючі та емульгуючі властивості, плівкоутворювальна здатність та деякі інші, послужив підставою для широкого використання цих речовин у різних галузях промисловості, у тому числі фармацевтичній та харчовій.

Сьогодні понад 50 зарубіжних фірм виробляють близько 250...300 найменувань продуктів на основі альгінової кислоти та її солей.

Застосування альгінатних матеріалів у медицині й медичній промисловості сформувалося в три основні напрями:

як допоміжні хіміко-фармацевтичні речовини для виробництва різних лікарських форм медичних препаратів;як медичні вироби у вигляді марлі, вати, серветок, губок тощо для місцевого гемостазу при зовнішніх і внутрішньопорожнинних кровотечах;

як лікарські засоби та БАД до їжі різноспрямованої дії. Широке використання альгінатів зумовлено їх нешкідливістю, хорошою переносимістю.

Альгінова кислота та її солі мають цілий ряд корисних властивостей, і водночас їх вирізняють і неповторні, властиві тільки їм якості. Зовні альгінати є желеподібною субстанцією, яка за адгезивною силою перевершує крохмаль у 14, а гуміарабік у 37 разів. Ця властивість дозволила використовувати їх у різних галузях промисловості як загущувачі та желеутворювачі.

Солі альгінової кислоти при прийомі всередину справляють антацидний вплив (знижують агресивну підвищену кислотність шлункового соку), стимулюють загоєння виразкових уражень слизової оболонки шлунка та кишечнику. Потрапляючи в шлунково-кишковий тракт, альгінати взаємодіють з соляною кислотою шлункового соку і утворюють гель, який покриває слизову оболонку за типом захисної «шлункової пов'язки», оберігаючи її від подальшої дії соляної кислоти та пепсину, зупиняючи кровотечу.

Позитивний вплив на шлунково-кишковий тракт і процеси травлення пов'язаний також із здатністю альгінатів до вираженої сорбційної дії. Вони зв'язують і видаляють з організму продукти розпаду вуглеводів, жирів і білків, солі важких металів і радіонукліди. Це дозволило використовувати альгінати також у комплексному лікуванні дисбактеріозу, нейтралізуючи побічні продукти, які заважають розвиткові нормальної природної флори кишечнику. Альгінати виявляють антимікробну дію навіть у незначних концентраціях.

Альгінати здатні підсилювати ослаблену перистальтику кишечнику й проток жовчного міхура, що дозволяє застосовувати їх при ослабленнірухової активності кишечника (метеоризмі та здутті живота), а також при дискінезії жовчовивідних шляхів.

Альгінати широко використовуються для підтримання та відновлення порушеної імунної системи, завдяки унікальним імуностимулюючим властивостям. Передусім альгінати стимулюють фагоцитоз. Стимуляція фагоцитарного захисту забезпечує антимікробну, протигрибкову і противірусну активність препаратів із ламінарії. Альгінати здатні сорбувати (зв'язувати) надмірну кількість особливого класу імуноглобулінів (Е), що беруть участь у розвитку гострих алергійних захворювань і реакцій. Гіпоалергенний ефект особливо властивий альгінатові кальцію та «Канальгату», які завдяки вмісту іонів кальцію зміцнюють мембрану «клітин-сховищ» біологічно активних речовин (гістаміну, серотоніну, брадикініну тощо), при викиді яких з клітин розвивається алергійне запалення.

Альгінати стимулюють синтез антитіл місцевого специфічного захисту (імуноглобулінів класу А). Це, у свою чергу, робить шкіру та слизові оболонки дихальних шляхів і шлунково-кишкового тракту стійкішими до патогенної дії мікробів.

7.3. Чорноморська бура водорість - цистозіра

Чорноморська бура водорість цистозіра росте у прибережних ділянках Чорного моря, особливо багато її біля берегів Криму. її запаси оцінюються в більш ніж 400 тис. т. Цистозіра - сильно розгалужений кущ із округлими в поперечному перетині гілками. Висота водорості - близько 1 м.

У результаті комплексних досліджень цистозіри встановлено, що в ній міститься (у перерахунку на суху масу) 20...40% альгінової кислоти (залежно від сезону), 3% маніту, 0,1% йоду. Наявні в цистозірі бром, калій, натрій, кальцій (0,02...0,09%), а також великий набір мікроелементів (марганець, мідь, кобальт тощо)

З цистозіри виділено сполуку, яка характеризується високою цитотоксичністю. У достатньо високих кількостях (0,3...0,4 мг / г сухої водорості) міститься каротиноїд фукоксантин, який має антиоксидантні властивості, на чому ґрунтується його застосування як стабілізатора біологічних середовищ.

Цистозіра є також ефективним засобом проти ожиріння. Пригнічення апетиту шляхом уживання бурих водоростей передусім зумовлено високим вмістом в них полісахаридних речовин, які в шлунку швидко набрякають, створюють відчуття ситості й водночас поглинають рідини з організму.

Водна витяжка має виражену антисклеротичну, кровоспинну, гіпотензивну дію. У цистозірі в помітних концентраціях містяться біоантиоксиданти - токоферол і природні феноли.

Бурі водорості з давніх-давен широко застосовують у Китаї та Японії як харчовий продукт. З неї готують найрізноманітніші страви: супи, подібні до наших капусняків, овочеві пюре й навіть цукерки. Вона одвіку вважається дієтичним продуктом, який підтримує бадьорість і здоров'я, а завдяки присутності йоду є добрим засобом для лікування та профілактики зобу.

Цистозіру можна застосовувати й як регулятор роботу шлунково-кишкового тракту. Дію її зумовлює слиз, який набрякає в кишечнику. Уживається вона й для поліпшення обміну речовин і при атеросклерозі завдяки вмістові йодних солей.

Важливою особливістю цистозіри є простота оброблення. Вона не потребує спеціальних форм лікування, зміни способу життя. Іншими словами, оздоровлення настає в результаті включення до традиційних харчових продуктів цистозіри як харчової добавки, яка істотно не змінює ціни, вигляду, органолептичних характеристик звичних харчових продуктів.

Цистозіра - у перекладі з латини «клітиноподібна» («цисто» - клітина, «зиро» - подібна). У своєму складі вона містить:

28 мікро- і макроелементів, насамперед усі 15 незамінних: залізо, цинк, магній, мідь, марганець, хром, селен, літій, кобальт тощо. Вони становлятьтри найважливіші комплекси: сім із семи ферментотвірних, три з трьох гематологічних і чотири із чотирьох ендокринних (гормонотвірних).

Збалансований природою комплекс мінералів, які перебувають в іонному стані, пов'язані з амінокислотами й абсолютно доступні для організму.

Водо- і жиророзчинні вітаміни - Е, С, Вь В2, Ви, РР, D, К, бета-каротин, комплекс вітаміноподібних сполук. Забезпечують обмін речовин як біокаталізатори й регулятори фізіологічних процесів в організмі.

Рідкісні й вельми цінні полісахариди: альгінати, фукоїдан, маніт, сапоніни, фукоїдин, хлорофіл, альгулоза тощо.

Незамінні й замінні амінокислоти: аргінін, глутатіон, лізин, тирозин, серин, таурин, глутамінова, аспарагінова, гіалуронова кислоти, йодовмісні кислоти - монойодтиронін, дийодтиронін, тироксин тощо.

Поліненасичені жирні кислоти (лінолева, ліноленова, арахідонова, ейкозапентаенова) - чотири з шести незамінних кислот, які входять до комплексів «Омега-3» і «Омега-6». Вони відіграють ключову роль у синтезі гормоноподібних молекул - простагландинів. Беруть участь у швидкому перетворенні холестерину на фолієву кислоту.

Нуклеїнові кислоти (гуанін, аденін, цитозин, тимін), які входять до складу ДНК клітин цистозіри.

Однокомпонентні і двокомпонентні ферменти окислювально-відновного класу, класу синтезу і перенесення ферментів.

У цистозірі міститься багато біологічно активних речовин, які зумовлюють її широке використання для збагачення традиційних харчових продуктів. До найважливіших із них належать наступні.

Лізин - прискорює утворення ферментів, бере участь у синтезі антитіл і гормонів, посилює кровотворення у кістковій тканині. Підвищує імунітет й репродуктивну функцію. Один із важливих складників для виробництва карнітину. Забезпечує належне засвоєння кальцію; бере участь в утворенні колагену.

Тирозин - напівфабрикат прогормону щитовидної залози тироксину, гормонів наднирників - адреналіну, норадреналіну, меланіну. Послаблює дію стресу, запобігає депресіям і нервовим розладам.

Йодтирозин, дийодтиронин, тироксин - йодовмісні амінокислоти. Полегшують вироблення щитоподібною залозою гормону ТЗ (трийодтироніну). Попереджають ендокринні захворювання, відновлюють регуляцію обміну речовин.

Аргінін - захищає печінку від руйнування. Бере участь у відновленні печінкових кліток. Посилює активність вилочкової залози, яка виробляє Т-лімфоцити. Викликає виділення гормону росту, підсилює сперматогенез. Бере участь у синтезі інсуліну.

Глутатіон - попереджає атеросклероз, уповільнює старіння. Захищає клітини печінки від пошкодження. Антиоксидант.

Аспарагінова кислота - активізує дію гормонів, вітамінів і ферментів.

Глутамінова кислота - запобігає затримці психічного розвитку дітей, захворюванням ЦНС, депресіям і психозам. Підтримує м'язову масу та зменшує жирові відкладення.

Хлорофіл - посилює тонус матки, кишечнику, серцево-судинної системи, лактацію у матерів-годувальниць. Підтримує кишкову флору та бере участь в синтезі вітамінів Е, А і Д.

Фукоїдин - попереджує утворення згустків крові (тромбів).

Маніт - плазмоутворювальна речовина. Використовується для виготовлення плазми крові.

Альгулеза - покращує пристіночне очищення кишечнику, що підсилює роботу секреторних залоз.

Галактоза - перешкоджає непереносимості молока, що є істотним для немовлят.

Альгінові кислоти - ефективно очищують кишечник, загоюють запалення в шлунку і кишечнику, нормалізують рівень холестерину в крові,відновлюють кишкову флору. Виводять з організму радіонукліди, токсини, зайві жири та жовчні кислоти.

Фукоїдан - відомий своїми протипухлинними та протираковими властивостями. Полегшує роботу печінки після знешкодження отрут і токсинів, істотно підвищує імунітет.

Нуклеїнові кислоти: гуанін, аденін, цитозин, тимін - забезпечують синтез білкових речовин у всіх клітинах організму, відновлення всіх органів і тканин, уповільнюють старіння.

Багатим є вміст у цистозірі жиророзчинних вітамінів, а саме:

Вітамін А (бета-каротин) впливає на формування скелету та клітин шкіри. Забезпечує обмін речовин. Попереджає утворення каменів у нирках, підвищує імунітет і покращує зір. Потреба дорослої людини у вітаміні А становить 0,7 мг на добу. 1 мг вітаміну А утворюється в організмі здорової людини з 2 мг каротину.

Вітамін D стимулює обмін кальцію і фосфору. Попереджає рахіт у дітей та остеопороз у дорослих.

Вітамін Е - головний антиоксидант, що захищає мембрани клітин від руйнування вільними радикалами. Підвищує стійкість еритроцитів і Т-лімфоцитів, гормонів і ферментів.

Вітамін К зміцнює стінки судин, знижує ризик інсульту та інфаркту. Зменшує крововтрати при операціях, виразках, менструаціях. Стримує утворення кристалів у сечі, попереджує сечокам'яну хворобу.

Цистозіра містить також широкий спектр водорозчинних вітамінів:

81 - необхідний для діяльності нервової, ендокринної та серцево-судинної систем. Підвищує опірність до інфекцій.

82 - позитивно впливає на стан нервової системи, шкіри, функцію печінки. Стимулює кровотворення. Забезпечує нормальний розвиток плоду і ріст дитини.

Вз (вітамін РР) - забезпечує вищу нервову діяльність, функції органів травлення, обмін холестерину й утворення еритроцитів. Розширює дрібні судини, покращує кровообіг.

В9 (фолієва кислота) - підвищує швидкість синтезу білку та нуклеїнових кислот, що прискорює процеси зростання й розвитку організму. Нормалізує жировий обмін у печінці, обмін холестерину. При нестачі ФК різко пригнічується дозрівання еритроцитів, послаблюються функції організму.

В12 - забезпечує повноцінне кровотворення. Стимулює ріст. Впливає на жировий обмін у печінці. Запобігає дегенеративним змінам нервової системи. Дефіцит вітаміну супроводжується синтезом дефектної ДНК та клітин кісткового мозку, ураженням спинного мозку, анеміями.

С - впливає на утворення гемоглобіну, дозрівання еритроцитів. Захищає клітини від руйнування вільними радикалами, підвищує опірність інфекціям. Стимулює ріст, роботу ендокринних залоз, нормалізує обмін холестерину, покращує функції печінки.

F (поліненасичені жирні кислоти: лінолева, ліноленова, арахідонова) -підвищують еластичність стінок кровоносних судин. Знижують ризик інсультів та інфарктів, варикозного розширення вен. Попереджають розвиток атеросклерозу та розлади статевої функції. Стимулюють імунний захист. Ефективні для лікування цукрового діабету.

Надзвичайно багатим є у цистозірі мікроелементний склад.

Відомо, що переважну більшість усіх хімічних елементів (81), які трапляються в природі, виявлено в організмі людини. 12 елементів називають структурними, оскільки вони становлять 99% елементного складу людського організму (С, О, Н, N, Са, Mg, Na, К, S, P, F, CI). При цьому основним будівельним матеріалом є чотири елементи: азот, водень, кисень і вуглець.

Мінеральний склад внутрішньоклітинної рідини, на думку вчених, подібний до складу води в доісторичному морі й тому строго підтримуєтьсяна одному рівні, навіть якщо при цьому доведеться поглинати хімічні елементи з інших (кісткової, наприклад) тканин.

Чому такі важливі мінеральні елементи для нашого організму і чим пояснюється, що ефективність їх досягається навіть мікроскопічними кількостями? Мінерали разом з водою забезпечують постійність осмотичного тиску, кислотно-лужного балансу, процесів усмоктування, секреції, кровотворення, кісткоутворення, згортання крові; без них були б неможливі функції м'язових скорочень, нервової провідності, внутрішньоклітинного дихання. Мікроелементи входять у різних формах і в незначних кількостях до структури біологічно активних речовин, головне - ферментів (ензимів).

Порушена екологія, збільшення темпу життя з неминучим наростанням стресових ситуацій, методи оброблення харчових продуктів, «убивчі» побутові біологічно активні речовини - ось далеко не повний перелік причин зростання дефіциту життєво важливих мікроелементів і надлишку токсичних, які завдають непоправної шкоди здоров'ю. Жителі мегаполісів страждають, як правило, від надміру в організмі важких металів: свинцю, миш'яку, кадмію, ртуті, хрому, нікелю.

Ні для кого не секрет, що важкі метали небезпечні для здоров'я. Наприклад, накопичення ртуті в організмі відбувається непомітно, поволі, ртуть така підступна, що при отруєнні нею не виявляється конкретних симптомів. Результатом такого отруєння може бути порушення мовлення, нервозність, страх, сонливість, лейкопенія (зменшення кількості лейкоцитів у крові).

Нерідко можна спостерігати такі зміни в зовнішньому вигляді людини: волосся стає тьмяним, із посіченими кінцями, нігті шаруються й ламаються, шкіра набуває землистого відтінку, втрачає пружність. Чому це відбувається? Тому що волосся, як ніякий інший біологічний субстрат, відбиває процеси, які роками протікають у нашому організмі. У сироватці крові, наприклад, можна вирізнити 6...8 елементів, а у волоссі - 20...ЗО. Статистика показує, що вміст мікроелементів у волоссі відображає мікроелементний статусорганізму   в   цілому,   і   проби   волосся   є   інтегральним показником мінерального  обміну.  Саме  волосся допомагає діагностувати хронічні захворювання, коли вони себе ще нічим не виявляють. Мікроелементи, що містяться в цистозірі

Залізо - необхідне для кровотворення, тканинного дихання, синтезу гормонів щитовидної залози і 70 ферментів. Підвищує імунітет.

Мідь - бере участь у кровотворенні, утворенні еластину. Попереджає захворювання нервової системи, анемію, остеопороз, випадання волосся, ураження шкіри, уповільнення зростання.

Селен - стимулює утворення антитіл і Т-лімфоцитів. Захищає клітини від руйнування, забезпечує їх ріст і розвиток. Входить до складу ферменту йодтиронін-5-дейодинази, який регулює утворення ТЗ-гормону щитовидної залози; без селену синтез цього гормону неможливий.

Хром - підсилює дію інсуліну, регулює рівень глюкози в крові. Знижує ризик розвитку атеросклерозу і діабету.

Цинк - бере участь у синтезі 200 металоферментів, інсуліну, тестостерону. Попереджає розвиток анемії, зниження імунітету, перешкоджає утворенню пухлин.

Марганець - активатор і регулятор обміну речовин. Попереджає розвиток діабету, патологію щитовидної залози, гінекологічних захворювань. Захисник клітин.

Кобальт - активатор кровотворення. Розширює коронарні судини. Зміцнює імунітет, попереджає розлади нервової системи.

Бром - нормалізує стан нервової системи при перенапруженні.

Йод - незамінний компонент гормонів щитовидної залози. Важливий для росту та бездефектного розвитку організму.

При використанні водоростей для збагачення традиційних харчових продуктів слід враховувати такі властивості цистозіри:

нормалізує роботу щитовидної залози, попереджає та лікує, сприяє відновленню всіх обмінних процесів в організмі;нормалізує роботу системи кровотворення. Покращує показники крові за гемоглобіном, еритроцитами, лейкоцитами, тромбоцитами. Попереджає і лікує залізодефіцитні анемії;

підвищує імунітет - захисну реакцію організму від хвороботворних бактерій, токсинів, вірусів і ракових клітин;

ефективно нейтралізує вільні радикали. Уповільнює старіння, продовжує активність і молодість. Перешкоджає розумовій деградації (хвороба Паркінсона, Альцгеймера, послаблення пам'яті, недоумство);

знижує ризик інсультів, інфарктів, варикозного розширення вен за рахунок підвищення міцності, тонусу, еластичності стінок судин і судинорозширювальної дії;

попереджає розвиток нервових розладів, депресій і психозів. Нормалізує стан нервової системи при її перенапруженні, нейтралізує негативний вплив стресу;

знижує ризик захворювання на діабет. Сприяє регуляції синтезу інсуліну. Підвищує чутливість клітинних рецепторів до інсуліну, що зменшує потребу організму в цьому гормоні. Перешкоджає розвитку супутніх діабетові захворювань, у тому числі порушення ниркової діяльності та серцево-судинних хвороб;

істотно підвищує активність засвоєння кальцію, що зменшує вірогідність розвитку остеопорозу, утворення каменів у нирках і жовчному міхурі;

полегшує роботу печінки, захищає її від руйнування. Сприяє регенерації печінкових клітин.

попереджує порушення обміну речовин у всіх вікових групах.

7.4. Спіруліна та її використання для збагачення харчових продуктів і виробництва харчових біодобавок

Сьогодні визнаними джерелами білку, вуглеводів, вітамінів і мікроелементів є фотосинтезуючі одноклітинні організми - водорості. Найбільший інтерес викликає мікроскопічна водорість Spirulina platensis, мукопротеїнова оболонка якої легко перетравлюється. Порівняння врожайності традиційних культур і спіруліни наведені в табл. 1.

Виробництво спіруліни, подібно до виробництва, заснованого на застосуванні органічних добрив, не має неврахованої вартості. Культивування водоростей екологічно безпечне. Воно не призведе до ерозії ґрунту, забруднення води й знищення лісів. Спіруліну можна культивувати на неосвоєному й бідному ґрунтах, на акваторіях ставків і озер, у прибережних районах морів. Завдяки швидкому росту й високому вмісту білку, його виробництво зі спіруліни вимагає в 20 разів менше площі, ніж вирощування соєвих бобів, і в 40 разів менше - ніж для кукурудзи, в 200 разів - ніж для вирощування тварин і одержання з них м'яса.

Запаси прісної води у світі обмежені, а для виробництва спіруліни можна використати солонуваті й лужні води, що не застосовуються в традиційному сільському господарстві.

Спіруліна вимагає значно менше енергії для вирощування, ніж традиційні сільськогосподарські культури.

Спіруліна - унікальний біологічний матеріал, її можна використовувати як активну добавку до їжі, як стимулятор росту й продуктивності тварин та птиці. Одна з переваг біомаси спіруліни - високий вміст у ній білку (до 70% від сухої маси). Причому білок спіруліни представлений усіма незамінними амінокислотами, особливо багатий на триптофан, треонін, ізолейцин, валін (табл. 2). Спіруліна містить більше лізину, ніж овочі, за винятком бобових.

Так, 36 г спіруліни забезпечують щоденну потребу дорослої людини в незамінних амінокислотах більш ніж на 100 %. Засвоюваність білку спіруліни становить 85...90 %, що вище, ніж засвоюваність білку молока.

Спіруліна містить функціональні речовини (фікоцианін, полісахариди, Р-глюкан, поліненасичені жирні кислоти, сульфоліпіди тощо), які сприяють зміцненню імунної системи, у вищих концентраціях, ніж в інших видах їжі, рослинах і зерні.

Ліпіди спіруліни представлені переважно поліненасиченими жирними кислотами (ПНЖК): лінолевою, ліноленовою, арахідоновою й ейкозопентаєновою, які об'єднані в групу есенціальних або ейкозополієнових кислот.

Таблиця 1

Урожайність традиційних культур і спіруліни

Культура

Загальна врожайність, т/га в рік

Вміст протеїну

 

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

Автор неизвестен - 13 самых важных уроков библии

Автор неизвестен - Беседы на книгу бытие

Автор неизвестен - Беседы на шестоднев

Автор неизвестен - Богословие

Автор неизвестен - Божественность христа