Я Р Горак - Вокально-виконавська та диригентська діяльність володимира садовського - страница 1

Страницы:
1  2  3 

МУЗИЧНЕ МИСТЕЦТВО

УДК 78. 472; 78. 452

Я. Р. ГОРАК

ВОКАЛЬНО-ВИКОНАВСЬКА ТА ДИРИГЕНТСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ВОЛОДИМИРА САДОВСЬКОГО

У статті вперше окремо розглядаються дві взаємопов'язані ланки діяльності Володимира Садовського, у яких він особливо інтенсивно працював впродовж 1888-1901 рр. Під час навчання у Львівській духовній семінарії він був учасником студентських концертних мандрівок. Працюючи священиком, спочатку короткочасно в різних містечках Галичини, а згодом - у церкві св. Варвари у Відні організовував хори, виступав з ними як диригент. Припинивши концертні виступи, В. Садовський постійно цікавився науковими розробками з мистецтва співу і диригування, пробував себе як педагог співу. Набутий виконавський досвід пригодився йому у діяльності музичного критика.

Ключові слова: Володимир Садовський, Львівська духовна семінарія, «артистичні прогульки», хор «дванадцятки», хор «шіснацятки», церква св. Варвари у Відні, Теофіл Сембратович, Дівочий ліцей у Перемишлі, «Перемиський Боян», «Буковина», «Галичанин».

Я. Р. ГОРАК

ВОКАЛЬНО-ИСПОЛНИТЕЛЬСКАЯ И ДИРИЖЕРСКАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ

ВЛАДИМИРА САДОВСКОГО

В статье впервые рассматриваются две взаимосвязанные грани деятельности Владимира Садовского, в которых он особенно интенсивно работал в 1888-1901 гг. Во время учебы во Львовской духовной семинарии он участвовал в студенческих концертных странствиях. Работая священником, сначала временно в разных местах Галиции, а потом - в церкви св. Варвары в Вене организовывал хоры, выступал с ними как дирижер. Оставив концертные выступления, В. Садовский постоянно интересовался научными разработками по искусству пения и дирижирования, пробовал себя как педагог пения. Его исполнительский опыт был полезен ему как музыкальному критику.

Ключевые слова: Владимир Садовский, Львовская духовная семинария, хор «двенадцатки», хор «шестнадцатки», церковь св. Варвары в Вене, Теофил Сембратович, Девичий лицей в Перемышле, «Перемышский Боян», «Буковына», «Галичанин».

Y. R. HORAK

VOLODYMYR SADOVSKYI'S VOCAL PERFORMING AND CONDUCTING ACTIVITY

In the article for the first time two interconnected branches of Volodymyr Sadovskyi's activity are regarded separately. These are the branches he was especially involved in during 1888 - 1901. While studying at the Lviv Seminary he participated in the students' concert trips. Working as a priest, at first for short periods of time in different towns of Galicia and later in St. Barbara's church in Vienna, he organized choirs and gave concerts with them as a conductor. Having stopped giving concerts, V. Sadovskyi took constant interest in scientific works on the art of singing and conducting, tried to work as a teacher of singing. The experience he gained while performing proved very useful for his work as a critic of music.

Key words: Volodymyr Sadovskyi, Lviv Seminary, «artistic trips», the choir of twelve, the choir of sixteen, St. Barbara's church in Vienna, Theophil Sembratovych, Girls' Lyceum in Peremyshel, «The Peremyshel Bojan», «The Bukovyna», «The Galician».

В історію української музичної культури Володимир (Домет) Іванович Садовський (1865-1940) увійшов не лише як священик, музично-громадський діяч, музичний критик, один з ініціаторів видання «Артистичного вістника» та «Ілюстрованого музичного календаря», автор обробок українських народних пісень та хорових аранжувань, але й як хоровий диригент та співак. Актуальність пропонованого дослідження полягає у потребі детального аналізу цих двох важливих граней діяльності непересічного митця, оскільки окремі його здобутки (наприклад, очолюваний В. Садовським хор при церкві св. Варвари у Відні) набули широкого європейського визнання, а в українському музикознавстві досі не висвітлені.

Мета статті - на основі доступних матеріалів (здебільшого з періодичних видань) якнайповніше окреслити вокально-виконавську та диригентську діяльність митця із зазначенням її ролі як для самого В. Садовського, так і для української музичної культури.

Стан вивчення обраного ракурсу дослідження є недостатнім. Зазначені грані діяльності В.Садовського ще не були предметом зацікавлення музикознавців. Деякі факти з вокально-виконавської та диригентської діяльності митця (зокрема, участь у хорових мандрівках) висвітлювалися або при нагоді участі у них більш відомих діячів [25, с. 38-39; 37, с. 35-37], або в контексті висвітлення музичного життя Галичини другої половини ХІХ-початку ХХ ст. [12, с. 43-44; 24, с. 356; 41, с. 139-141]. Участь В.Садовського при цьому здебільшого замовчувалася.

Наука співу і диригентське мистецтво були предметом постійних і ґрунтовних зацікавлень мистця впродовж цілого життя не лише з практичного (виконавського), але й науково-теоретичного погляду. Свідченням останнього є два списки музичної бібліотеки В. Садовського, складені ним самим. У першому з них - «Списку книжок музичної бібліотеки Володимира Домета Садовського» - наукові праці згруповані у розділі «Загальна і специяльна наука музики, гармонії, інструментациї, наука правлення хором і орхестрою, акустика і наука співу», який нараховує 106 видань німецькою (переважаюча більшість), російською, польською та українською мовами. У другому списку - п. з. «Содержаня бібліотеки музикальної і духовних композиций» - містяться видання про науку співу і диригування, розділені двома рубриками: одна названа «Наука співу» (тут 13 праць таких авторів, як L. Schubert, Rich. Dannenberg, M. Bauer, R. Tschirch, O. Sefferi, Ans. Martin Sacher, С. Сонка, Н. Афанасьєв, О. Рубець); друга -«Лєксикалія і наука правленя хором і орхестрою» - 15 позицій (тут праці таких авторів, як P. Frank, L. Schubert, H. Riemann, H. Zopff, J. Pembaur, H. Kling, A. Kruger, А. Гаррас, А. Преображенський, В. Орлов, Юргенсон). Така теоретична база разом з набутим практичним досвідом давала В. Садовському міцний фундамент для фахового рецензування концертів за участю вокалістів-солістів та хорів.

Перший виступ В. Садовського як співака відбувся на концерті, присвяченому 50-ій річниці з часу виходу «Русалки Дністрової» і річниці смерті Маркіяна Шашкевича 8 (20) травня 1888р., у Тернополі [30, с. 3]. Серед інших творів українських композиторів програмою передбачався дует з опери М.Лисенка «Різдвяна ніч» у виконанні Соломії Крушельницької та В. Садовського, але фактично було виконано дует «Зацвіла у долині червона калина» М. Лисенка (до слів Т. Шевченка). Виступ цей здобув, за словами рецензії, «загальну похвалу»

[28, с. 2].

Наприкінці 80-х - на початку 90-х років ХІХ ст., В. Садовський брав участь у студентських артистичних мандрівках, у складі чоловічих хорів, організованих при них і названих за кількістю учасників хору (12 або 16). Кошти, здобуті за концерти, перечислялися у фонд будови окремого будинку для українського театру «Руська Бесіда» у Львові.

У таких мандрівках о. Садовський побував двічі: 1889 року, коли диригентом хору був Остап Нижанківський, і 1890 року, коли мандрівка була організована ним самим. Концерти колективу в обох мандрівках містили не тільки виступи хору, але й обов'язково вступну промову (тут виступали М. Подолинський, К. Студинський, Т. Окуневський, Г. Цеглинський та інші), сольні інструментальні (у виконанні піаністів Шепаровичівни, пані Вербицької, К. Штоля, Онишкевича, часто місцевих музикантів, композитора і соліста-цитриста Євгена Купчинського) та вокальні мініатюри (солоспіви М.Лисенка, «Дума про Кальнишевського» угармонізації Д. Січинського у виконанні М. Левицького), декламацію (здебільшого творів Т. Шевченка), а також танці.

Перша артистична мандрівка тривала з 5 по 15 вересня 1889 р., і за цей час колектив здійснив маршрут: Стрий (5 вересня) - Броди (8 вересня) - Золочів (10 вересня) - Зборів (12 вересня) - Тернопіль (15 вересня). У поїздці брало участь 12 співаків (звідси назва -«дванадцятка»). Програми концертів першої поїздки відображала публікація «Перша руска прогулька артистична» [32, с. 2]. Рецензія на концерт «дванадцятки» 1889 р. у Тернополі перечисляє майже весь склад колективу: «В тенорах бачили ми пп. Николу Левицкого, Зенона Кириловича, Осипа Дрималика (відомий в майбутньому диригент «Львівського Бояна», голова Музичного товариства ім. М. Лисенка. - Я. Г.), Вол. Садовского, Кир. Студинського (згодом -літературознавець, академік ВУАН - Я.Г.) и Юліяна Гумецкого; в басах Ив. Гриневецкого, Б. Курпяка, Євг. Купчинського (відомий цитрист, автор композицій для цитри, які сам виконував підчас подорожей «дванадцятки» - Я. Г.), Ант. Крушельницкого і І. Партицького (брат Омеляна Партицького - редактора журналу «Зоря» - Я.Г.)» [21, с. 3].

Поїздка «дванадцятки» 1889 р. багато рецензувалася і анонсувалася у дописах «Діла» з різних міст Галичини. Всі ці рецензії об' єднує захоплений тон і досить докладна характеристика творів, серед яких згадувалися вокальні номери і за участю В. Садовського як співака.

На концерті у Бродах колектив виконав «Quodlibet» М. Лисенка, М. Рудковського «U nas inaczej», Зедермана «Хлопське весілля в Швеції» та П.Ніщинського «Закувала та сива зозуля» з «Вечорниць». «Всі три продукциї випали недостижимо, - пише захоплений рецензент. - Загально подивлювано певність, техніку і рідку добірність голосів. [...] Сподобалася особливо думка Рудковского. Се так мов би не польска композиція, з цілої річи перебиваєсь рускій дух, сольові квартети пп. Левицкого, Садовского, Курпяка і Давкші сильно вирізнялися мельодійностию і красотою» [13, с. 2]. У золочівському концерті колективу представлено різнонаціональні музичні твори польською, сербською, чеською і українською мовами. «Такою ріжнородностію мало котрий концерт в силі повеличатися, надто всі точки виконано артистично, хоч богато перешкоджав злий устрій салі. В Лисенковім тріо («Ой не гараз запорожці. - Я. Г.) визначилися солісти пп. Левицкий, Садовскій і Крушельницкій. [.] Сольові квартети членів «дванацятки» пп. Левицкого, Садовского, Гриневецкого и Крушельницкого випали в обох нумерах (Воробкевича «Сиві очі» і Желеньского «Nacza Hanka») недостижимо» [16, с. 2], - читаємо у рецензії. Подібний відгук отримав і концерт у Зборові [15, с. 1]. В останньому концерті (у Тернополі) першої мандрівки В. Садовський виступив і як диригент «дванадцятки» [21, с. 3].

Друга артистична мандрівка відбулася 1890 р. В. Садовський згадує: «Друга артистична прогулька вибрала ся зараз слїдуючого року 1890 під управою Вол. Садовского, яко діріґента а Павла Кудрика (батько композитора і музикознавця Бориса Кудрика. - Я.Г.) яко меткого і запопадливого адмїністратора - інтенданта. В склад тої другої «дванадцятки» входили: тенори: Сїнкевич Станислав (солїст), Кирилович Зено, Яросевич Йосиф, Левиньский Юлїян, Гумецкий Юл. і Вол. Садовский, баси: Шиманьский Йосиф (соліст), Кудрик Павло, Штоль Кароль (піаніст); Кормош Омелян, Сїчиньский Ємануїл і Венгринович Олекса» [35, с. 99]. Анонсувала майбутній концерт опублікована відозва «Друга артистична прогулька» [11, с. 3], у якій повідомлялося про початок мандрівки з Сокаля 28. 08. 1890 р., а також що виручені кошти будуть віддані у фонд побудови будинку для українського театру у Львові.

Подорож тривала з 28 серпня по 18 вересня 1890 року. Виконавський колектив нараховував на цей раз 16 співаків і називався «артистичною шіснацяткою». Кожний виступ відображає рецензія на шпальтах «Діла» (хоч послідовність і хронологія появи рецензій неточно відповідала послідовності відвіданих міст), у якій дана характеристика якості співу хору і відзначені заслуги диригента Володимира Садовського. На першому ж концерті у Перемишлі 2. 09. 1890 р., за словами рецензента, «хор шіснацятки під управою п. Садовского відспівав з повним артизмом три пісні. Не в прибільшену похвалу скажемо, коли заявимо, що хори були справді артистичної натури. Глубоке зрозуміньє композитора, знаменита техніка, до того диспозиція добірних сил - от що характеризує хори шіснацятки» [18, с. 2]. Щепромовистішою є оцінка концерту у Самборі 4. 09. 1890 р.: «Взагалі ж цілий хор під умілою управою п. Садовського співає - мало сказати: добре, але - дуже добре» [19, с. 2]. На концерті у Стрию 7 вересня з трьох виконаних «шістнацяткою» творів «зробив хороше враженьє «Иван Гус» (М. Лисенка. - Я. Г.), котрого виконаньє, під управою п. Садовского, вповні вдоволяло всяким вимогам концертової продукції. [.] Говорячи без пересади, хоральні продукції шіснацятки відзначались чистою інтонацією, складним виголошеньєм, добре понятою деклямацією та удачним тіньованьєм, і зраджували совістну працю молодих патріотів, що принялись хорошої задачі - нести пісню нашу по краю і здобувати для неї славу» [23, с. 2]. На концерті у Чорткові 12. 09. особливо рецензент відзначив виконання хору М. Вербицького «Сиві очі»: «на похвалу шіснацятки і єї діріґента п. Садовского признати мусимо, що виконаньє сего твору було артистичне, тож і оплескам не було кінця» [22, с. 2]. У Чорткові хор поділився на дві групи, кожна з яких поїхала на гостини до священиків, і лише на концерті у Городенці 16 вересня знову об' єдналися разом [14, с. 2]. Цю ж програму повторили на концерті 18 вересня у Снятині [20, с. 2]. Підводячи підсумок в опублікованому «Справозданью з другої артистичної прогульки», диригент В. Садовський і адміністратор П. Кудрик вказали всі міста і дати перебування колективу з концертами, повний склад хору, подали зведений список виконаних композицій та фінансовий розрахунок подорожі [38, с. 2].

Значення мандрівок «дванадцяток» та «шістнацяток» вимірюється в кількох аспектах. Передовсім це пропагування української композиторської творчості у провінції, причому як класичних на той час (твори М. Вербицького. І. Лаврівського), так і щойно написаних композиторами (О. Нижанківським, А. Вахнянином) творів спеціально для виконання колективами під час мандрівки. По-друге, це була потужна музично-громадська ініціатива, спрямована на збір коштів для будівництва приміщення для українського театру у Львові. 1904 р. у статті «Дещо з споминів про перші артистичні прогульки співацькі в Галичині», В. Садовський писав, що «хто слїдив за нацийональним рухом того часу, той мусить много неожиданих появ серед житя-бутя Русинів приписати тим двом вандрівкам, що ведені розважно а умілою рукою, принесли при тім малий грейцар на фонд театральний» [35, с. 100]. По-третє, це була можливість виявити музичні сили (у тому числі вокальні) і допомоги їм дебютувати перед публікою, заявити про себе. Не випадково співаки Модест Левицький, В. Садовський, цитрист і композитор Євген Купчинський починали своє мистецьке зростання саме на цих мандрівках. А коли 1890 р. організувано хорове товариство «Львівський Боян», багато співаків з «дванадцятки» і «шіснадцятки» ввійшли до складу цього хору. Диригентська практика, здобута В. Садовським у цих мандрівках, знадобиться у його діяльності як організатора хорів і хорового диригента у Городку коло Львова (1891-1892), у Завадові (1892-1899), Збаражі (1892­1894). На жаль, через відсутність документального матеріалу, годі щось деталізувати про цей період його диригентської діяльності.

З квітня 1894 до 1901 року о. Садовський, працюючи священиком української церкви Святої Варвари у Відні, керував тут хором. Цей хор (мішаний) був організований парохом церкви Теофілом Сембратовичем 1894 р. і утримувався його стараннями [6, с. 2]. Спочатку він існував на добровільних началах. Коли ж стараннями латинського ординаріату у Відні кардинала Сильвестра Сембратовича і сенатора В.Ковальського вдалося від уряду одержати кошти на утримання хору, Т. Сембратович перевів його на сталу платну основу [3, с. 2]. За вказівками «Галичанина», 1901 р. (на момент завершення В. Садовським праці у Відні) австрійське міністерство віросповідань і просвіти виділяло на хор 1800 злотих ринських в рік, з яких 600 отримував диригент [9, с. 2-3]. З приходом на парохію В. Садовський взявся за керівництво колективом. Дуже скоро хор став «візитною карткою» церкви: ним захоплювалися всі іноземці, високі церковні і політичні діячі, які прибували до Відня.

Однак становлення церковного хору не йшло гладко. 1897 року його діяльність стала одним з аспектів незаслуженої критики, що викликало у галицькій пресі (газетах «Буковина» та «Галичанин») резонансну дискусію. Не заглиблюючись у всю проблематику дискусії, оглянемо лише ту її частину, що стосується діяльності хору і її керівника.

Початок дискусії поклала опублікована в газеті «Буковина» гостра критична замітка «Віденьска гр[еко]- кат[олицька] парохія», автор якої сховався за підписом «Парохіянин» [2].

Підґрунтям допису, згідно зізнання автора, стала проповідь у церкві св. Варвари о. Григорія Хомишина, пароха іншої віденської церкви - церкви св. Августина. Хор автор вважає «чистою зневагою церкви, підносячи, що в сїм хорі висьпівують всякі люди, а лише не Русини, і то без чувства релїгійного, а лише за заплату. І справді суть там Чехи, Хорвати, Нїмцї, ба і нехристи-жиди обох полів, а найменьше Русинів [.]»[2, с. 1]. На думку дописувача, «потрібно хору мужеского руского, що був би, як завсїгди в нашім обряді, окрасою нашої церкви, але не мішаного з всякої збиранини, що справді є зневагою і соблазнию нашої церкви, як слушно замітив отець проповідник. Очевидно не годиться також, аби управляв тим хором от[ець] сотрудник і вигинав ся на хорах на всї боки з артистично-театральною плястикою і мімікою, але міг би діріґувати якийсь сьвітский Русин, а такий певно найде ся. Вправдї, хто чужий глядить на диріґента от[ця] Садовского, то певно не спізнасть, що він сьвященик, бо сей нї своїм виступленєм, ні поведенєм, нї виглядом не виявляє зовсїм сьвященичого званя [.], але вже-ж диріґентура і то ще така театральна на хорах в церкві - для сьвященика не личить.» [2, с. 1] - (Курсив за першодруком. - Я.Г.).

Стаття «Парохіянина» викликала низку обурливих статей-відповідей і спростувань. Через кілька номерів, в тій же «Буковині», подана відповідь о. Г. Хомишина [33, с. 1-2]. Стосовно хору і його диригента о. Г. Хомишин писав: «Справдї, порушив я ту квестию (хору), але тілько в змислї чисто літургїчнім, іменно оскілько хоральний сьпів в засаді не годить ся з нашим обрядом [.]. Однак категорично заперечую, мов би то я мав на цїли через то піддати під критику личність діріґента о. Садовского, або єго захованє в хорі та відносини єго морального житя, або моральне поведенє участників хору, або що о. Садовский невідповідний на діріґента, і що замісць мішаного хору відповідав би лучше мужеский хор під усправою сьвітского чоловіка і т. п. Цїль моя була тілько та, щоби бодай побіжно доказати, що наш обряд, а особливо сьпів підчас богослуженя є так уложений, що цїла церков має брати участь, а не кілька одиниць в хорі, бо в тім случаю є тілько монополізация, через що діє ся велика кривда сьпівови нашої церкви. [.] Але і той хор, який є в церкві сьв. Варвари, не відповідає своїй ціли, бо складає ся з людий чужої народности, не розуміючих анї язика, анї духа нашого богослуженя, а до того многі участники суть платні, тож не дивно, що такий сьпів зневажує наш обряд і не возвеличує Бога» [33, с. 2].

Страницы:
1  2  3 


Похожие статьи

Я Р Горак - Вокально-виконавська та диригентська діяльність володимира садовського

Я Р Горак - З'їзд українських музик 1899 року до історії незреалізованої події

Я Р Горак - З'їзд українських музик 1899 року до історії незреалізованої події

Я Р Горак - Музично-видавнича діяльність володимира садовського

Я Р Горак - Із рукописних матеріалів володимира садовського