О В Курілов - Гідробіологія конспект лекцій - страница 1

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

О.В. Курілов

 

 

 

 

ГІДРОБІОЛОГІЯ

 

 

Конспект лекцій Частина 11

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Одеса - 2009

ББК 28.082 К 93

УДК 574.5 /6

 

 

 

Друкується за рішенням Вченої ради Одеського державного екологічного університету

(протокол №___________   від____ .___ .2009р.).

 

 

 

 

 

Курілов О.В.

Гідробіологія: конспект лекцій. Частина ІІ. - , Вид-во        , 2009.

 

 

У ІІ частині конспекту лекцій викладені загальні відомості про особливості функціонування водних систем надорганізменного рівня -популяцій, гідробіоценозів і водних екосистем. Наводяться дані про їхню структуру, роль у формуванні біологічної сировини та якості водного середовища. Надається гідроекологічна характеристика найважливіших водних об'єктів України

Конспект лекцій розраховано на студентів, магістрів, аспірантів гідроекологічного напрямку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

© Одеський державний екологічний університет, 2009

 

П Е Р Е Д М О В А

 

Дисципліна «Гідробіологія» входить до навчального плану підготовки студентів за спеціальністю «водні біоресурси». Запропонований конспект лекцій з гідробіології має на меті надати студентам загальні знання про склад, функціонування та закономірності існування гідробіоти як невід'ємної частини будь-якого водного об'єкта. Ці знання дадуть можливість випускникам в повній мірі орієнтуватися в екологічних процесах, що відбуваються в водоймах різного типу, з метою розробки заходів щодо обґрунтованого і раціонального використання та охорони водних біоресурсів.

У другій частині конспекту викладені теми, де розглядаються особливості життєдіяльності гідробіонтів на різних рівнях організації, висвітлюються основні аспекти структурно-функціональної організації надорганізменних систем. Надається загальна характеристика водних біоресурсів Світового океану і континентальних водойм. Приведені дані про моря і внутрішні водойми України, їхній рослинний і тваринний світ.

На початку, в розділі 10 містяться базові відомості про особливості живлення гідробіонтів, акцентується увага на біосферному значенні харчування гідробіонтів як основному процесу, завдяки якому здійснюється колообіг речовин і енергії в природі.

Розділ 11 «Популяції гідробіонтів» присвячений характеристиці популяцій як надорганізменних систем. Розглядається їх структурно -функціональна організація, відтворення і динаміка, особливості внутріпопуляційних відносин.

У розділах 12 «Гідробіоценози» і 13 «Водні екосистеми» акцентується увага на подальшому ускладненні надорганізменних систем, що проявляється у появі нових властивостей, які забезпечують їхню стійкість і здатність до саморегуляції. Розглядаються форми взаємин між окремими видами та різними угрупованнями. Надаються базові подання про склад, структуру, функцію і розвиток систем.

Розділ 14 «Біологічна продуктивність водних екосистем» містить сучасні уявлення про біологічну продукцію як найважливіший екосистемний процес. Надається характеристика продукції гідробіонтів різних таксономічних і розмірних груп в різних районах Світового океану і континентальних водоймах, аналізується вплив чинників навколишнього середовища на рівень продукційного процесу. Наводяться основні методи визначення первинної і вторинної продукції.

Різні види забруднень і реакція на них угруповань гідробіонтів розглядаються у розділі 15 «Забруднення водойм та роль гідробіонтів у їх очищенні». Характеризується наслідки для гідросфери евтрофікації, токсифікації, термофікації, радіонуклідного та біологічного забруднення. Аналізується роль гідробіонтів у процесах самоочищення водойм.

У розділі 16 «Біологічні ресурси гідросфери» надається характеристика рибним та нерибним об'єктам промислу, а також заходам щодо охорони та відновленню водних біоресурсів. Наведені дані про аквакультуру, марикультуру, акліматизацію та основи рибництва.

Розділ 17 «Моря і континентальні водойми України» містить характеристику основних водних об'єктів України - морей і лиманів, озер, ставків, водосховищ і каналів. Надана загальна характеристика водойм, особливості їх походження та формування їхньої гідробіоти. Приділена увага господарському використовуванню водойм та заходам щодо їх збереження.

Таким чином, конспект, Ч. ІІ містить передмову і 8 розділів. Усі розділи завершуються запитаннями для самоконтролю. В основу лекційного курсу покладені наукові видання з гідробіології і гідроекології та інших наук у кількості 1 0 посилань. Конспект повністю охоплює матеріал другого семестру навчальної дисципліни. Конспект розрахований на студентів, що продовжують вивчати основи гідроекології паралельно з вивченням таких дисциплін як зоологія, екологія, ботаніка, хімія і вища математика. Важливе значення в підготовці студентів мають базові знання, отримані на базі загальноосвітньої школи.

10 ЖИВЛЕННЯ ГІДРОБІОНТІВ

 

У біосферному аспекті живлення - один з основних процесів, завдяки якому здійснюється колообіг органічних речовин на Землі. Керування цим процесом з метою посилення відтворення потрібної біологічної сировини, формування високої якості води й охорони чистоти водойм в умовах їхнього комплексного використання - одна з найбільш актуальних проблем людства.

Живлення гідробіонтів може бути автотрофним, гетеротрофним і міксотрофним, коли автотрофні організми тією чи іншою мірою використовують органічні речовини (наприклад, одноклітинні водорості). Серед гетеротрофів розрізняються фаготрофи, що поїдають живі організми або частки органічних речовин, і сапрофіти (осмотрофи), які здебільш харчуються осмотично, поглинаючи розчинені у воді продукти розкладання органічних речовин і метаболіти інших організмів (бактерії й гриби). Іноді гетеротрофів поділяють на біофагів, що харчуються живими організмами, і сапрофагів - споживачів мертвої органічної речовини. Такий розподіл, звичайно, досить умовний, оскільки, наприклад, навіть такі біофаги, як риби, в значній мірі використовують детрит, зокрема його мертвий компонент.

Особливо складна класифікація форм живлення спостерігається у бактерій, в яких енергетичний і конструктивний обміни не об'єднані в один механізм і якоюсь мірою є незалежними. Серед автотрофних бактерій розрізняють хемоліто-, фотоліто- і хемоорганоавтотрофів. Всі вони в якості джерела вуглецю для побудови тіла використовують СО2, але розрізняються за способами видобування енергії. Хемолітоавтотрофи (нітрифікуючі, водневі, безбарвні сірчані, деякі тіонові, метаноутворюючі й залізні бактерії) використовують енергію окиснення NH3, NO2-, Н2, H2S або інших відновлених речовин. Фотолітоавтотрофи (ціанобактерії, прохлорококові водорості, зелені й пурпурні сірчані бактерії) утилізують енергію сонячного світла, хемоорганоавтотрофи - енергію окиснення метанолу, оксалату та інших органічних речовин. Гетеротрофні бактерії, серед яких розрізняють хемооргано-, хемоліто- і фотоорганогетеротрофів, для конструктивного обміну використовують зазвичай вуглець органічних сполук. У хемолітогетеротрофів (сульфатвідновлюючі, деякі метаноутворюючі, тіонові бактерії та ін.)

2-

енергія черпається за рахунок окиснення Н2 і S203 з відповідним відновленням С02 і SO42-. Хемоорганогетеротрофи (більшість аеробних мікроорганізмів, анаеробні денітрифікатори, деякі безбарвні сіркобактерії та ін.) здобувають енергію, окислюючи різні органічні речовини, фотоорганогетеротрофи (несірчані пурпурні бактерії) використовують енергію світла.

Джерелами живлення гетеротрофних гідробіонтів практично є всі форми живої і неживої органічної речовини, що перебуває у водоймах. Екологічні адаптації водних організмів для задоволення харчових потреб, з одного боку, спрямовані на здобування корму потрібної якості, тобто обумовлюють вибірковість, або злективність, живлення. З іншого боку, харчові адаптації забезпечують певний рівень інтенсивності живлення, тобто добування корму в потрібній кількості.

 

10.1 Їжа гідробіонтів

 

Їжею гетеротрофних гідробіонтів в основному є живі або мертві організми, а також продукти їхнього розкладу і життєдіяльності. Стосовно до окремих видів гідробіонтів коло можливих джерел харчування звужується, тому що не кожна органічна речовина (ОР) має всі ті властивості, які пред'являються до їжі тими або іншими споживачами. Їжа, насамперед, повинна бути повноцінною за хімічним складом, тобто містити всі елементи й незамінні речовини, яких бракує споживачу. Неповноцінність хімічного складу одних харчових об'єктів може компенсуватися споживанням інших, які містять те, чого немає в перших. Вміст всіх потрібних хімічних компонентів у кормовому об'єкті ще не робить його повноцінною їжею. Треба щоб організм, що споживає даний харчовий субстрат, міг засвоювати хімічні речовини, що містяться в ньому. Наприклад, водорості, у випадку заковтування їх у незруйнованому стані, не засвоюються більшістю безхребетних, тому що останні не мають ферментів, що розщеплюють клітковину оболонок. Повноцінний за хімічним складом й добре засвоюваний харчовий об'єкт може знов-таки не задовольнити споживача через свою неприступність, що в одних випадках обумовлена труднощами виявлення тих чи інших харчових організмів, в інших - їхньою озброєністю, швидкістю руху та ін. У деяких випадках харчові об'єкти не використовуються внаслідок енергетичної невигідності. Очевидно, якщо на здобування й перетравлення їжі витрачається більше енергії, ніж її міститься в засвоєній речовині, то споживання такого об'єкта є біологічно невигідним.  Кити, наприклад, не можуть харчуватися

-3

ракоподібними в концентраціях менш 2 г-м , тому що інакше витрати на рух виявляться вище за енергію їжі, що заковтується.

Для оцінки кількості їжі у водоймах і умов живлення гідробіонтів звичайно використовуються наступні поняття: кормові ресурси, кормова база, кормність і забезпеченість кормом. Кормові ресурси водойми - вся сукупність організмів, продуктів їхнього розкладу та інших органічних речовин, що є їжею для гідробіонтів. Кормова база - кількість корму в даній водоймі для тієї чи іншої групи організмів, тобто та частина кормових ресурсів яка може використовуватися даним споживачем. Частина кормової бази, що у дійсності використовується їм, називаєтьсякормністю водойми відносно даного організму. Під забезпеченістю кормом розуміється відношення кількості їжі, споживаною популяцією виду в даній водоймі, до кількості, що потрібна для повного задоволення харчових потреб.

Всі перераховані показники, що характеризують трофічний потенціал водойм, виходять з оцінки статистичних величин запасів їжі без обліку процесу їхнього витоку й надходження. Більш точні уявлення про кормові ресурси, кормову базу й інші характеристики трофічного потенціалу водойм дає облік динаміки надходження в них алохтонного харчового матеріалу, величини продукції корму і його виносу за межі водойми у формі живих організмів або мертвої органіки.

 

10.1.1 Кормові ресурси

 

До кормових ресурсів, загалом, відносять всі форми мертвої й живої ОР. Першої у водоймах незмірно більше, ніж живої, але в процес біологічного колообігу вона втягується слабкіше. Основна маса мертвої ОР водойм перебуває в розчиненому вигляді (розчинені органічні речовини -РОР) й у ґрунтах, менше її у зваженому стані та у вигляді колоїдів.

12

Сумарна кількість вуглецю РОР у водах Світового океану, досягає 3-10 т

-3

(1,5-2 мг-дм ). На його частку доводиться 90-95% всієї ОР морських вод. Щорічно ріки виносять у Світовий океан близько 6-10 т РОР. Тільки невелика їхня частина використовується деякими організмами, переважно бактеріями, а інша являє собою грандіозний енергетичний резерв гідросфери.

Величезна кількість ОР (яка, до речі, важко піддається обліку) міститься у ґрунтах водойм. Органіка ґрунту значною мірою являє собою важкі для засвоєння організмами форми речовин. Крім того, вона перебуває на глибинах, куди не проникають гідробіонти, за винятком деяких бактерій. Таким чином, ОР ґрунту, як і РОР, утворює величезний, але важко реалізований харчовий потенціал гідросфери. Щорічно в донні відкладення Світового океану надходить близько 3-109 т завислих органічних речовин (ЗОР). Порівняно невелика кількість таких речовин міститься в товщі води. В океані їх вміст в середньому складає 0,03-0,05

-3

мгС-дм , що в перерахунку на обсяг всієї гідросфери дає приблизно 40-70 млрд. т. ЗОР значною мірою є добре засвоюваним матеріалом і тому відіграє значну роль у харчуванні гідробіонтів. Слід зазначити, що під ЗОР розуміється детрит, в якому поряд з мертвим компонентом у великій кількості містяться бактерії, які є чудовим кормом для всіляких тварин. Наприклад, у морському детриті вміст бактерій, в перерахунку на органічний вуглець, досягає в середньому 4-5%. В тій чи іншій мірі ЗОР споживають близько 25% всіх форм гідробіонтів, а його частка в раціоні тварин може перевищувати 50%.

Жива ОР представлена в гідросфері здебільш організмами планктону, нектону й бентосу. Хоча її в тисячі разів менше, ніж мертвої, вона являє собою основу кормової бази населення гідросфери. Особливо велика роль мікроскопічних водоростей, на частку яких припадає порівняно небагато ОР, але які, разом з тим, посідають перше місце як джерело харчування тварин. Це пояснюється тим, що наявна в гідросфері біомаса водоростей незмірно нижче тієї, котра відтворюється ними протягом року: річний урожай водоростей у Світовому океані досягає 550 млрд. т, в той час як для зоопланктону він дорівнює 53 млрд. т, для зообентосу - 3 млрд. т і для нектону - 0,2 млрд. т. Таким чином, у Світовому океані значення водоростей як джерела їжі гетеротрофних гідробіонтів приблизно в 10 раз вище, ніж всіх інших груп організмів, не враховуючі бактерій. Роль останніх ще недостатньо вивчена. Якщо взяти до уваги грандіозність продукування бактерій у гідросфері і їхню високу засвоюваність, можна вважати цей компонент одним з основних у кормових ресурсах гідробіонтів. Посиленню ролі бактерій як джерела харчування сприяє їхня агрегація й стратифікація. Наприклад, у Тихому океані 20-40% бактерій утворюють агрегати розміром більше 4 мкм, в Атлантиці 45-86% їх агрегована в частинки розміром більше 1,5 мкм. Такі агрегати доступні не тільки фільтраторам, але й фаготрофам (ті що живляться оформленими харчовими частинками, схоплюючи їх). Наприклад, частка бактерій у добовому раціоні зоопланктерів-фільтраторів в тропічних районах Тихого океану становить близько 10%.

 

10.1.2 Кормова база

 

Наявні у водоймах кормові ресурси використовуються гідробіонтами вкрай непропорційно, зокрема, слабко утилізується ЗОР й особливо РОР. Незважаючи на це, розчинені органічні речовини є одним з основних джерел харчування бактерій і таким шляхом широко втягуються в трофодинамічні процеси. Використанню РОР бактеріями сприяє її адсорбція на частках детриту й стінках пухирців газу, де розвивається рясне бактеріальне населення. В значній мірі використовують розчинену органіку багато мікроводоростей. Осмотичне харчування тварин поширено досить широко й відбувається за рахунок поглинання легкозасвоюваних фракцій РОР. Водоростями розчинена органіка споживається при концентрації понад 0,5 мг/л за допомогою дифузійного механізму; при концентрації менш 0,1 мг/л, вона може використовуватися шляхом активного транспорту через клітинну мембрану. Серед РОР найбільше значення як джерела осмотичного харчування мають амінокислоти, глюкоза й жирні кислоти.

ЗОР представлені головним чином частинками детриту, зваженими у воді й осідаючими на ґрунт. Крім органічної речовини у формуваннідетриту велика роль належить мінеральній суспензії. На частинках детриту концентрується величезна кількість бактерій, які розвиваються не тільки на поверхні, але й проникають углиб. Розвитку бактерій на частинках детриту сприяє адсорбція на їхній поверхні РОР, а також залучення бактеріями в обмін розчинених мінеральних речовин і газів. Харчова цінність детриту значною мірою пов'язана з його походженням, віком і вмістом бактерій.

Серед детритофагів є багато бентичних форм (поліхети, олігохети, ракоподібні, молюски), пелагічних (інфузорії, коловертки, гіллястовусі й веслоногі ракоподібні) та ряд інших організмів. Бактеріями в тій чи іншій мірі харчуються представники всіх типів тварин, але найбільше значення вони мають в раціоні ґрунтоїдних форм і сестонофагів. Дуже велику роль бактерії відіграють у харчуванні організмів-фільтраторів. Планктонними водоростями харчуються багато корененіжок, радіолярії, сонцевики, багато молюсків (устриці, мідії), більшість нижчих ракоподібних. Серед риб фітопланктоном живляться тихоокеанська сардина, білий товстолобик і деякі інші. Фітобентос служить їжею для деяких ракоподібних, комах, молюсків, риб, черепах і ссавців, причому переважно споживаються водорості, у той час як вищі рослини зазвичай використовуються значно менше. Особливо велике значення в кормовій базі гідробіонтів мають веслоногі, гіллястовусі й евфаузиєві ракоподібні, двостулкові, черевоногі й головоногі молюски, поліхети й олігохети, риби.

 

 

10.1.3 Кормність і забезпеченість їжею

 

При оцінці кормності водойм і умов харчування гідробіонтів не можна виходити з одних даних про кількість наявної їжі, або тієї, що утвориться. В дійсності, мова йде про складне біологічне явище, коли тваринні споживаючі й споживані організми пов'язані не простим кількісним зв'язком, але, в першу чергу, взаємосуперечними відносинами добування й запобігання, що проявляються в найрізноманітніших формах адаптацій, які історично виробилися в кожної із сторін. Б. П. Мантейфель у своїх роботах показав, що поводження споживачів корму складається на підставі адаптації до оволодіння своєю жертвою й, одночасно, збереженням себе від знищення хижаками. Створюється своєрідна тричленна система - тріотроф, відносини в якій взаємозалежні й взаємообумовлені. Таким чином, для оцінки умов харчування поряд з даними про кількість харчових об'єктів потрібні відомості про їхню доступність. Крім цього, необхідно брати до уваги ступінь агрегованості харчових об'єктів. Тварини, що фільтрують їжу, голодують, коли її концентрація занадто мала, хоча сумарна кількість величезна.

Якщо у споживачів живих організмів в процесі еволюції вироблялися всілякі адаптації до оволодіння жертвою, то в організмів, яких використовують у їжу, з'являлися й удосконалювалися пристосування, що знижують їхнє виїдання. Такі адаптації проявляються у формі маскування, укриття, конституціональної захищеності.

Маскування досягається придбанням подібності з забарвленням навколишнього середовища, дезінформацією про форму й положення тіла, мімікрією, розвитком прозорості і в деякі інші способи. Дуже характерна для гідробіонтів, як засіб маскування, прозорість, властива деяким інфузоріям, пелагічним личинкам більшості молюсків, ракоподібних, кишковопорожнинних, поліхет, риб.

Укриття забезпечується заглибленням у різні субстрати,
використанням як притулок порожніх раковин, побудовою різних
будиночків,   перебуванням   під   захистом                                     інших організмів.

Найпоширеніший спосіб укриття - закапування в ґрунт, причому його глибина залежить від пошукової здатності ворогів.

Конституціональний захист забезпечується великими розмірами тіла, міцністю й озброєністю покривів, неїстівністю тканин, швидкістю руху. Як правило, великі діатомові водорості слабкіше виїдаються рачками, ніж дрібніші, високе тіло в деяких риб часто рятує їх від хижаків, великі молюски використовуються рибами рідше дрібних. Панцирні коловертки, озброєні гострими шипами, виїдаються значно менше, ніж безпанцирні. Далеко не всіма тваринами поїдаються голкошкірі, що мають міцний панцир і озброєні великою кількістю голок, до того ж нерідко отруйних. Через гострий специфічний запах переважною більшістю тварин не споживаються губки. Отруйні для багатьох тварин щупальці сифонофор і нематоцисти актиній. Ефективно захищає від хижаків велика швидкість руху.

 

10.2 Способи добування їжі

 

У переважній більшості випадків харчування водних тварин відбувається екзогенно й набагато рідше - ендогенно, коли їжа не надходить із зовнішнього середовища. Для личинок багатьох безхребетних і риб характерно змішане харчування, при якому протягом певного часу молодь харчується залишком жовтка і одночасно шляхом захоплення корму ззовні. Ендогенне харчування відбувається за рахунок використання речовин власного тіла й тих, які утворюються в симбіотичних водоростях, що поселяються усередині гідробіонтів (зоохлорели і зооксантели). Як правило, тварини, що одержують їжу регулярно (наприклад, гіллястовусі рачки), здатні голодувати менший термін, ніж ті, що живляться час від часу (п'явки, павук-сріблянка). Здатність до голодування підвищується, якщо в організмі багато запасних живильних речовин.

Порівняно часто в гідробіонтів спостерігається ендогенне харчування за рахунок симбіонтів. Симбіотичні водорості знайдені майже у всіх найпростіших, у багатьох гідр, актиній, коралів, в деяких молюсках і хробаках. Встановлено можливість нормального росту ряду рифоутворюючих коралів тільки за рахунок зооксантел.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22 


Похожие статьи

О В Курілов - Гідробіологія конспект лекцій

О В Курілов - Гідробіологія