О В Курілов - Гідробіологія конспект лекцій - страница 21

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22 

Флористичний спектр фітопланктону водойм-охолоджувачів теплових і атомних електростанцій визначається складом фітопланктону, що надходить із джерел забору води на охолодження. Фітопланктон водойм-охолоджувачів, розташованих на території України, представлений найпоширенішими прісноводними евритермними видами синьо-зелених, дінофітових, золотистих, криптофітових, діатомових, жовто-зелених евгленових і зелених водоростей. При різкому підвищенні температури води, деякі (від 9,8 до 29,0%) найбільш холодолюбні річкові водорості гинуть або значно вповільнюється їхній розвиток. Найчастіше це спостерігається у водоймах-охолоджувачах з оборотною системою водопостачання. При помірному підігріві води у водоймах-охолоджувачах відсутні стенотермні теплолюбні форми, при субтропічному температурному режимі в них можуть з'являтися водорості зі складу субтропічного й навіть тропічного фітопланктону. Так, у деяких водоймах-охолоджувачах, розташованих на території Донбасу, інтенсивно розвиваються представники таких не типових для водойм України форм синьо-зелених як анабена і анабенопсіс. При середньорічному підвищенні температури води у водоймах-охолоджувачах, розташованих на території України, на 3,5-4,0°С видове різноманіття фітопланктону зростало на 36%, а при збільшенні її на 9,5°С і високому вмісті біогенів і ОР - майже вдвічі. Загальна реакція фітопланктону на підігрів води проявляється в зростанні кількості видів всіх його таксономічних груп. При цьому в зимово-весняний період поряд з діатомовими продовжують розвиватися зелені і синьо-зелені водорості. Значення водоростей для тепловодних екосистем необхідно розглядати в трьох аспектах: як фактор якості води, як біологічна перешкода у водопостачанні і як їжа для деяких груп зоопланктону й важливий компонент природної кормової бази молоді й дорослих риб. Основна маса первинної продукції утворюється фітопланктоном у поверхневому шарі води товщиною до 1 м. Як свідчать спостереження, проведені на різних водоймах-охолоджувачах, на цій глибині формується від 38 до 68% первинної продукції, на глибині до 2 м -не більше 15-18%. На відміну від більш холодних природних водойм, водойми-охолоджувачі характеризуються значно більш високим рівнем первинної продукції фітопланктону в осінньо-зимові й ранній весняний періоди. Поряд із цим процеси деструкції ОР в них протікають більш інтенсивно.

Фітобентос у водоймах-охолоджувачах представлений мікро- і макроскопічними водоростями, які можуть формувати різноманітні угруповання в прибережних ділянках. У зонах постійного обігріву придонних шарів води й ґрунту до температури не вище 25°С відзначається збільшення в 2-3 рази видового різноманіття і в 4-5 разів -чисельності мікрофітобентосу в порівнянні з аналогічними показниками на ненагрітих ділянках. У тих випадках, коли температура придонних шарівводи постійно перевищує 25°С, видовий склад фітобентосу збіднюється, зменшується його чисельність і біомаса. Різні групи фітобентосу неоднаково реагують на збільшення температури. Узимку й навесні, коли температура води незначно підвищена, у водоймах-охолоджувачах домінують діатомові, а максимум розвитку хлорококових водоростей доводиться на весняний період. При підвищенні температури води у весняно-літній і осінній періоди відбувається масовий розвиток синьо-зелених водоростей.

Наявність у водоймах-охолоджувачах значних площ бетонованих, металевих і кам'янистих твердих субстратів створює сприятливі умови для розвитку організмів перифітону, що оселяються на занурених у воду твердих предметах. Для різних водойм-охолоджувачів описано від 114 до 426 видів фітоперифітону. З них найпоширеніші діатомові водорості, у меншому ступені представлені синьо-зелені, зелені, дінофітові, золотисті та ін. Кількість видів і їхня біомаса зростають від весни до літа, а з наближенням осені вони поступово зменшується. У макрофітоперифітоні водойм-охолоджувачів розвиваються переважно нитчасті зелені водорості. Найбільш поширені види роду кладофора, біомаса яких на твердих субстратах може досягати 5,5 кг-м- . Ці види дуже чутливі до підвищення температури води: при 29°С їхній розвиток значно вповільнюється, а при 31°С вони повністю зникають. З безхребетних у перифітоні водойм-охолоджувачів на території України зустрічаються губки, моховинки, малощетинкові хробаки, ракоподібні, черевоногі молюски. Реакція різних видів і груп тварин перифітону на нагрівання води неоднакова. Губки і моховинки мають підвищену чутливість до температури, і, як правило, у зонах впливу підігрітих вод не зустрічаються. Підвищення температури води до 30°С позитивно впливає на ріст і розвиток олігохет, личинок хірономід і струмковиків. Так, личинки в підігрітій воді дозрівають на місяць раніше, ніж у природних, більш холодних умовах.

Підвищення температури води й збільшення концентрації ОР і біогенів сприяють заростанню мілководних водойм-охолоджувачів вищими водяними рослинами. Подовження періоду вегетації рослин призводить до порушення її фаз і активізації процесів фотосинтезу. Більшість видів у зоні нагрівання води починає квітувати раніше, ніж у більш холодних частинах водойм. Раніше наступає й період відмирання макрофітів, протягом якого їхня біомаса істотно впливає на процеси самозабруднення водойм.

Рівень кількісного розвитку зоопланктону в різних водоймах-охолоджувачах значно відрізняється. Середньорічні показники біомаси зоопланктону становлять 1,1-6,2 г-м . Видовий склад зоопланктону у водоймах-охолоджувачах такий самий, як і в природних водоймах, з яких воду подають на охолодження енергетичних об'єктів. У водоймах-охолоджувачах можуть зустрічатися представники солонуватоводногокомплексу, а втих, які поповнюють свої запаси води із дніпровських водосховищ, виявляються представники каспійської фауни. Разом із тим зміна температурного режиму істотно впливає на розвиток окремих форм. У водоймах-охолоджувачах у зимовий період виявляються безхребетні, які в природних водоймах зустрічаються тільки в найбільш теплі літні місяці. Чим довше існує водойма-охолоджувач, тим більш стабільним стає видовий склад його зоопланктону, однак кількість видів у ньому поступово зменшується. Зоопланктон найбільш багатий в охолоджувачах водосховищного типу. При перегріві води (37-39°С) розвиток багатьох видів зоопланктону припиняється й знижується їхня біомаса. Вона є важливим компонентом природної кормової бази багатьох видів риб. Встановлено, що найбільшою рибопродуктивністю в тепловодних рибних господарствах характеризуються водойми з високим рівнем розвитку зоопланктону.

Загальне підвищення температури води позитивно впливає на розвиток зообентосу водойм-охолоджувачів. При температурі води й донного ґрунту 25°С активізується розмноження олігохет, які представлені трубочниками, наядами та ін. Створюються більш сприятливі умови для масового розвитку молюска дрейсени. Але на тлі цієї загальної тенденції позитивного впливу має місце й негативний вплив екологічних факторів. Так, при високій швидкості течії вод, що скидаються у неглибокі водойми-охолоджувачі, бентосні організми можуть зноситися. Негативно впливає на розвиток зообентосу й перегрів води, особливо в неглибоких водоймах-охолоджувачах, де нагріті скидні води поширюються по всій площі й глибині водойми. У глибоких водоймах, де нагріті води займають лише поверхневий шар, їхній вплив на донну фауну несуттєвий, і тому зообентос може розвиватися нормально навіть при значному підвищенні температури води влітку або при її зниженні в осінньо-зимовий період. Тривалий вплив високої температури води (вище 30-33°С) обумовлює пригнічення донної фауни. Такі явища особливо часто спостерігаються в невеликих наливних водоймах-охолоджувачах з оборотною системою водопостачання.

Зміни температурного режиму в зонах скидання нагрітих вод теплових і атомних електростанцій істотно впливають на формування іхтіофауни, її поширення й сезонну динаміку. У водоймах-охолоджувачах і нагрітих зонах водосховищ створюються сприятливі умови для масового розвитку таких малоцінних теплолюбних риб, як червоноперка, густера, уклея, плітка та ін. У зонах поширення теплих вод відзначені найбільші скупчення ляща, плітки, окуня. Спостереження виявили чітку залежність розподілу риб від температури води. Такі риби, як щука, плітка, ялець, окунь, бичок, навесні, улітку й на початку осіни перебували переважно в зонах з температурою води близько 20°С, а густера, лящ, лин, карась, короп, сазан, уклея, піскар - у зонах з більш високою температурою води (22-28°С). Підвищення температури води до 25-26°С позитивно впливаєна ріст ляща, а при зростанні її до 28-30°С і вище показники темпу його росту вповільнюються. Зміни видового складу іхтіофауни менше проявляється у великих водоймах-охолоджувачах, які мають прямі зв'язки з іншими водоймами й водотоками. У наливних ізольованих водоймах з оборотною системою використання води іхтіофауна бідніше. Рибопродуктивність водойм-охолоджувачів залежить не тільки від їхнього температурного режиму і якості води, хоча ці фактори часто грають вирішальну роль у біопродукційних процесах, але й від рівня розвитку гідробіонтів як їжі для риб. Чітко простежується зв'язок між рибопродуктивністю водойм і їхнім ландшафтно-географічним положенням, гідрологічним і термічним режимом, наявністю мілководних ділянок і зон заростання вищою водною рослинністю.

Існують різні способи використання тепла нагрітих скидних вод енергетичних об'єктів. Серед них створення рибних господарств належить до одного з найбільш перспективних напрямків. При багатьох теплових електростанціях України успішно функціонують басейнові й сітчасті садкові господарства для промислового вирощування коропа, канального сома, прісноводних вугрів, бестера. Є позитивний досвід вирощування на теплих водах озерної форелі і стальноголового лосося, або райдужної форелі. Безпосередньо у водоймах-охолоджувачах можна займатися розведенням рослиноїдних риб: білого амура, білого й строкатого товстолобів. На базі підігрітих вод теплових і атомних електростанцій України створюються спеціалізовані комплекси, які включають цехи інкубації ікри, лоткові лінії для вирощування личинок і системи басейнів або невеликих ставків для прискореного одержання рибопосадкового матеріалу. Вирощування риби безпосередньо у водоймах-охолоджувачах передбачає не тільки одержання рибної продукції, але й використання рослиноїдних риб у якості біологічних «меліораторів», які очищують водойми від заростей вищої водної рослинності й обростань нитчастих водоростей. Білий амур використовується для очищення скидних каналів і водойм-охолоджувачів. Для боротьби з надлишковою біомасою фітопланктону у водойми або водосховища, в які скидаються нагріті води, вселяють білих товстолобів. Основою біологічного обґрунтування доцільності використання водойм-охолоджувачів з метою риборозведення є функціональна залежність рівня метаболічних процесів в організмі риб від температурного режиму води. При цьому оптимальна температура води для протікання ферментативних реакцій у риб в ряді випадків буває вище, ніж у природних водоймах. В умовах тепловодного вирощування можна продовжити період підтримки оптимальної температури для росту й розвитку не тільки традиційних об'єктів ставкового рибництва (короп), але й форелі і теплолюбних рослиноїдних риб. Найбільш інтенсивний ріст коропа в природних водоймах України триває в середньому 3-4 місяці, коли  температура  води  в  них  не  нижче   18-20°С.   У водоймах­охолоджувачах із прямоточною системою водопостачання оптимальну для росту риб температуру можна підтримувати протягом 6-8 місяців, з оборотної - практично цілий рік. З підвищенням температури води до певного рівня зростає харчова активність риб, підвищується засвоєння їжі, стимулюється обмін речовин. Ці особливості функціонування життєво важливих систем організму риб покладені в основу еколого-фізіологічного обґрунтування тепловодного рибництва.

 

17.8 Загальна характеристика каналів України

 

Канали відносяться до лотичних, тобто проточних, екосистемам. Щодо цього вони нагадують річки, але мають чимало важливих екологічних особливостей. Русло каналів спрямовано, правильної форми, поперечний профіль його майже незмінний по всій довжині, немає обмілин, піщаних кіс і перекатів, заток і глибоких ям. Ложі каналів формуються в штучно створеному поглибленні, з якого повністю виймається земля. При будівництві каналів для захисту від ерозії широко застосовують бетонні й щебінчасті покриття ложа, а також протифільтраційну високоміцну полімерну плівку, який повністю вкривають ложі каналів. Ця плівка зверху прикривається захисним шаром з ущільненого ґрунту. Канали, що являють собою гідротехнічні споруди, можуть будуватися у вигляді відкритого русла або закритих водоводів з безнапірним або напірним (за допомогою перекачування насосними станціями) рухом води. По призначенню канали діляться на судноплавні, іригаційні, меліоративні, водопровідні, дериваційні, рибопропускні. Великі канали, як правило, мають комплексне призначення й забезпечують територіальне перекидання частини стоку рік, водосховищ або озер у малозабезпечені водними ресурсами регіони. На півдні України створена ціла система каналів, по яких вода подається в маловодний Крим, промислові центри Донбасу й Кривбасу, на зрошувані землі Запорізької, Миколаївської, Одеської, Херсонської й іншої областей. Довжина магістральних і розподільних каналів України становить близько 300 тис. км, і вони охоплюють значні території. Основним джерелом води, що подається по цих каналах, є дніпровські водосховища. Значно менше використовується вода Дунаю й малих рік - Сіверського Дінця й інших. Для постачання водою Криму побудований Північнокримський канал (400 км) з Краснознаменським відгалуженням від нього. Основне призначення каналу - зрошення земель і обводнювання південної частини Херсонської області й степового Криму, а також водопостачання кримських міст і населених пунктів. Із Дніпродзержинського водосховища бере початок канал Дніпро - Донбас (263 км), що забезпечує водопостачання Донбасу й м. Харкова, поповнює водою пересихаючі малі річки, служить для обводнювання р.  Сіверський Донець і водопостачання промисловихцентрів Луганської області. Канал Сіверський Донець - Донбас має довжину 131,6 км, з яких 101 км - відкрита частина, а 30 км - дюкери й напірні трубопроводи. Основним джерелом води для цього каналу є р. Сіверський Донець. Для забезпечення водою великого промислового регіону, розташованого на території Харківської, Донецької й Луганської областей, створена єдина система водопостачання, а вода по каналах Дніпро - Донбас і Сіверський Донець - Донбас подається в найвіддаленіші райони південно-східної частини України. Перших 9 км траси каналу Сіверський Донець - Донбас проходить по руслах рік Бритай і Берека. Канал Дніпро - Кривої Ріг (41,3 км), що подає воду з Каховського водосховища, служить для господарсько-питного й промислового водопостачання Кривбасу. Із цією же метою, а також для зрошення земель Херсонської, Миколаївської й Кіровоградської областей побудований Інгулецький магістральний канал (54 км), що бере початок із правого притоку Дніпра р. Інгулець. По цьому каналі подається змішана інгулецька й дніпровська вода. Дніпровська вода направляється протитоком по руслу р. Інгулець, тобто у зворотному напрямку стосовно стоку цієї ріки, що забезпечується головною насосною станцією. Далі вода йде по каналі самопливом. Для зрошення посушливих степових районів Херсонської й Запорізької областей побудований Головний Каховський магістральний канал (129,7 км), що бере початок з Каховського водосховища біля м. Каховки й далі проходить у напрямку до м. Мелітополя. Подача води по каналу забезпечує зрошення майже 784 тис. га земель. На дунайській воді багато років функціонує Дунай -Дністровська зрошувальна система, розташована в південно-західній частині Одеської області. У числі більш дрібних зрошувальних систем діють Сіверорогачинська, Серогозська та інші.

 

17.8.1 Особливості гідрологічного режиму каналів і їхній вплив на формування гідробіоценозів

 

Серед екологічних факторів, що впливають на формування гідрологічного режиму каналів, особливе значення має характер джерел водопостачання, зокрема визначальний хімічний склад води. Наприклад, у Північнокримському каналі він відповідає складу води Каховського водосховища, у якому вода гідрокарбонатно-кальцієва із загальною мінералізацією 350-400 мг-дм . В Інгулецькому каналі хімічний склад води визначається дніпровською і більш високомінералізованою інгулецькою водою й залежить від їхнього співвідношення. Так, протягом короткого часу карбонатно-кальцієва вода може змінитися хлоридно-натрієвою, а її загальна мінералізація може коливатися від 300-700 до 1400

-3

мг- дм-3. На формування якості води також впливають технічні особливості каналів - форма ложа, швидкість течії, обсяг води що пропускається ірежим роботи. Водообмін у каналах повністю регулюється, виходячи з потреб населення й народного господарства. По трасі каналу обсяг води й швидкість її течії поступово зменшуються, тому що вода розбирається на господарські потреби. За допомогою насосних станцій у каналах регулюється не тільки кількість, але і якість води, оскільки під час їхньої роботи відбувається її перемішування й аерація. Від форми ложа, характеру кріплення берегів, заповнення водою й швидкості її течії, а також інших морфометричних і гідрологічних характеристик каналів залежить розвиток окремих груп гідробіонтів. Якщо укоси каналів мають тверді покриття (кам'яний накид або бетонне облицювання), їхня самоочисна здатність значно гірше, ніж, наприклад, при біологічному зміцненні берегів заростями повітряно-водних рослин, головним чином очерету, коренева система якого міцно зв'язує ґрунт. Оскільки зарості очерету не зменшують втрати на інфільтрацію, на багатьох каналах, поряд з біологічним зміцненням берегів, застосовуються протиінфільтраційні екрани з поліетиленової плівки. Розвиток гідробіонтів у каналах обумовлений їхнім надходженням з місць водозабору. У канали річкового живлення заносяться річкові (реофільні) форми гідробіонтів, водосховищного - озерні (лімнофільні), пристосовані до вповільненої течії. По трасі каналів, особливо якщо вони беруть початок з водосховищ, змінюється склад і чисельність окремих гідробіонтів. На формування гідробіоценозів у каналах впливають такі технічні характеристики, як морфометрія русла, швидкість бігу води, режим водопостачання і т.п. Велике значення для розвитку гідробіонтів має також форма поперечного розрізу каналів (крутість укосів, наявність мілководних зон) і тип кріплення їхніх берегів. На бетонних й щебінчастих облицюваннях, що влаштовуються для попередження розмиву укосів каналів, а також для зменшення втрат на інфільтрацію води, створюються сприятливі умови для розвитку угруповань перифітону. Зміцнення укосів за допомогою заростей повітряно-водних рослин сприяє розвитку епіфітону. У заростях макрофітів більш інтенсивно розмножуються організми зоопланктону й зообентосу.

 

17.8.2 Гідробіоценози каналів

 

Формування фітопланктону в каналах визначається його складом із джерел забору води. У каналах, які заповнюються дніпровською водою, переважають діатомові (27-45%), зелені (30-45%) і синьо-зелені (7-23%) водорості. При заповненні каналів водою з р. Сіверський Донець домінують діатомові, чисельність синьо-зелених водоростей не перевищує 7% загальної. Розвиток фітопланктону характеризується сезонною динамікою. Наприклад, у весняно-осінній період у каналі Дніпро - Донбас діатомових водоростей близько 80%, синьо-зелених - 10, а зелених - 5­

10%. Улітку інтенсивність розмноження синьо-зелених водоростей у водосховищах різко зростає і їхня чисельність у каналах досягає 15-30%, зелених - 20-35 і діатомових - 40-60% від загальної. По трасі каналу відбуваються зміни у видовому складі фітопланктону, про які можна судити за коефіцієнтом флористичної спільності. Так, на початкових ділянках каналу Сіверський Донець - Донбас (річкове живлення) він становить 60-70%, а ближче до кінця - тільки близько 50% при порівнянні з фітопланктоном джерела. У Північнокримському каналі (водосховищне живлення), у якому зміни видового складу водоростей більш виражені, коефіцієнт флористичної спільності з фітопланктоном Каховського водосховища становить 30-40% на початку траси й 10-20% у другій його половині. Біомасу фітопланктону в каналах формують, в основному, представники трьох відділів водоростей: діатомових, синьо-зелених і зелених. Чисельність фітопланктону може досягати 50-120 тис. клітин на 1

3 -3

см , а біомаса - близько 30 мг-дм- . Улітку й у першій половині осені на початкових ділянках каналів водосховищного живлення, зокрема Дніпро -Кривої Ріг, чисельність синьо-зелених водоростей може зростати до 600

-3 -3

тис. кл.-см- , біомаса - до 9 мг-дм- . Величина первинної продукції фітопланктону в каналах з річковим типом харчування (Сіверський Донець

-3 -1

- Донбас) навесні коливається від 4 до 14 мг О2-дм- -доба . Для каналів, що заповнюються водою дніпровських водосховищ, вона оцінюється в 3, 5-4,9

-3 -1

мг О2-дм -доба .

Розвиток фітобентосу залежить від характеру ґрунтів, швидкості течії, прозорості води, особливостей зміцнення берегів. У каналах півдня України у фітобентосі по числу видів і кількісним показникам домінують діатомові водорості, головним чином пенатні, серед синьо-зелених водоростей переважають гормогонієві, а серед зелених - хлорококові й десмідієві. Характерний склад фітобентосу наступний: діатомові - 38,5­53,4%, синьо-зелені - 16,5-25,0, зелені - 16,0-31,0, евгленові - 1,9-9,5, а частка жовто-зелених, золотистих, дінофітових і криптофітових водоростей становить від 0,4 до 2,9%. У макрофітобентосі особливу роль у функціонуванні каналів грають нитчасті водорості - кладофора, спірогира, улотрикс та ін. Нитчасті водорості часто суцільним килимом укривають тверді покриття, якими облицьовані канали, а при відмиранні різко погіршують якість води в них.

Формування рослинного покриву пов'язане із заростанням укосів необлицьованих каналів, що мають ґрунтове ложе. Можуть заростати й канали, береги яких повністю або частково укріплені твердими покриттями. У цьому випадку процес розвитку макрофітів пов'язаний з утворенням шару мулу на твердих покриттях і відбувається пізніше. Глибина поширення вищої водної рослинності в каналах України досягає в середньому 1,5-метрової ізобати, в окремих випадках -2 м. Для поширення занурених вищих водяних рослин лімітуючим фактором єзначна швидкість течії. Вони нормально розвиваються, якщо вона не перевищує 0,3-0,4 м-с-1. На укосах каналів швидкість течії менше, ніж посередині. Для розвитку занурених водяних рослин важливим екологічним фактором є також прозорість води. Так, при прозорості води до 0,3-0,4 м занурені рослини поширюються на глибину 0,6-0,8 м у Північнокримському каналі, на 1,5 м - у каналі Сіверський Донець -Донбас і на 3-4 м - у каналі Дніпро - Донбас. Вища водна рослинність каналів півдня України характеризується подібністю видового складу. Найпоширенішими повітряно-водними рослинами є очерет, рогози, лепешняк, сусак, частуха, стрілолист. Найпоширеніші занурені рослини -уруть, рдести, кушир, наяда, елодея. Рослини із плаваючим листям в каналах зустрічаються нечасто - лише на ділянках, які проходять по руслах рік. Процес заростання необлицьованих укосів каналів починається через один-два років після заповнення їх водою. В облицьованих каналах появі макрофітів передує обростання нитчастими водоростями, завдяки яким прискорюється процес накопичення мулу. Його утворення пов'язане з деструкцією водоростевої біомаси й осіданням зважених частинок, що надходять у канал з водою. Оскільки замулення щебінчастих укосів відбувається досить швидко, перші водяні рослини виявляються в каналах на другий рік після їхнього заповнення водою. Наступні етапи розвитку зануреної рослинності проходять досить швидко. При бетонних зміцненнях дна й укосів шар мулу утворюється повільно, і тому перші ознаки появи занурених рослин виявляються лише на четвертий-п'ятий рік, а інтенсивне заростання ними відбувається на восьмий-дев'ятий роки після заповнення каналу водою. Формування поясів рослинності може тривати десятки років. Протягом цього часу відбувається зміна одних угруповань вищих водяних рослин іншими. Перебіг цих процесів неоднаковий в облицьованих і необлицьованих каналах. У необлицьованих каналах занурені рослини поступово деградують і їхнє місце займають повітряно-водні, серед яких домінує очерет. Уважається, що занурені водяні рослини змінюються повітряно-водними протягом 4-5 років після заповнення каналів водою. Угруповання очерету звичайного за кілька років можуть майже повністю витиснути занурену водну рослинність. Вона залишається лише в місцях, вільних від заростей повітряно-водної рослинності. Поступово й ці ділянки заростають переважно очеретом. Надмірне заростання каналу вищими водяними рослинами негативно впливає на транспортування по ньому води. Їх зарості часто займають значні площі, утворюючи велику біомасу. Так, біомаса очерету може досягати 8-12 кг-м-

2 -2

2, уруті - 4-6, а рдесту гребінчастого - близько 4-7 кг-м-2. При відмиранні макрофітів погіршується якість води, особливо в осінньо-зимовий період. Разом з тим зарості вищих водяних рослин грають певну позитивну роль у формуванні якості води. Макрофіти вилучають із води значну кількість біогенних і забруднюючих речовин, затримують зважені частинки, щосприяє збільшенню прозорості води. У заростях макрофітів розмножуються організми-фільтратори, розвиваються епіфітні угруповання водоростей. У процесі фотосинтезу рослини виділяють у воду кисень і утилізують СО2. На занурених і повітряно-водних рослинах утворюються поселення бактеріоперифітону, якому належить важлива роль у деструкції ОР.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22 


Похожие статьи

О В Курілов - Гідробіологія конспект лекцій

О В Курілов - Гідробіологія