О В Курілов - Гідробіологія конспект лекцій - страница 22

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22 

Бактеріопланктон поряд з фітопланктоном є важливим компонентом біологічного стоку в каналах. Його формування зумовлене надходженням води із джерел водозабору й частково із прилеглих територій. Кількісні характеристики бактеріального населення визначаються загальною евтрофністю водойм і концентрацією автохтонних і алохтонних ОР. Існує тісний зв'язок між розвитком фітопланктону й бактерій, у тому числі сапрофітних. У каналах України з річковим типом водопостачання при значному підвищенні чисельності діатомових водоростей у весняний період спостерігається пригнічення бактеріопланктону. На стадії їхнього масового відмирання його біомаса, навпаки, різко зростає. Збільшується чисельність бактеріопланктону й у місцях масового розвитку нитчастих водоростей. На таких ділянках вона може бути на 35-45% вище, ніж на ділянках без водоростей. У зв'язку з високою інтенсивністю розвитку бактеріопланктону його вміст в окремі сезони року може становити від 60 до 95% загального планктонного стоку каналів. Бактеріобентос зосереджується переважно на твердих субстратах укосів і в меншому ступені - на дні каналів. Динаміка його розвитку в каналах України збігається з періодичністю відмирання фітобентосу, внаслідок чого у воду переходить значна кількість ОР, які істотно впливають на чисельність сапрофітних бактерій. У зв'язку з тим, що угруповання окремих видів рослин (нитчасті водорості, занурені й повітряно-водні рослини) відмирають і розкладаються в різний термін, розподілу бактеріобентосу по трасі каналів властива мозаїчність. Впливає на розвиток сапрофітних і інших бактерій також характер укріплення дна. Так, бактеріоценози каналів, сформовані на піщаному ґрунті, характеризуються розвитком переважно оліготрофних бактерій і більш інтенсивною мінералізацією ОР. Бактеріобентос щебінчастих і бетонних покриттів не відрізняється високою функціональною активністю. У процесі деструкції рослинної біомаси утворюються погано розчинні у воді гумусові речовини, що сприяють мулоутворенню. Найбільш інтенсивно процеси розпаду фітомаси під впливом бактеріопланктону й бактеріобентосу протікають у необлицьованих каналах. На відміну від облицьованих, у яких деструкція ОР закінчується на стадії амоніфікації, в необлицьованих каналах відбувається подальше окиснення амонійних сполук, тобто їхня нітрифікація. Деструкція фітомаси в необлицьованих каналах підсилюється під впливом бактерій перифітону. Загальна їхня чисельність на повітряно-водних рослинах у каналах може коливатися від 42 до 1589млн. кл.-г-1 сирої маси. Ще вище вона на занурених макрофітах (175-2360 млн. кл.-г-1). Сапрофітні бактерії краще розвиваються на повітряно-водних рослинах, де їхня чисельність може коливатися від 0,3 до 52,6 млн., на занурених вона становить 0,2-14,4 млн. кл.-г-1 сирі маси.

Зоопланктон каналів представлений, в основному, коловертками, гіллястовусими й веслоногими ракоподібними. Протягом літньо-осіннього періоду переважають гіллястовусі, а взимку й навесні - коловертки. У постійно діючих каналах, що заповнюються водою з водосховищ, їхня чисельність і біомаса значно вище, ніж у каналах, по яких транспортується річкова вода. Чисельність і біомаса зоопланктону по трасі каналів змінюються, особливо після проходження води через насосні агрегати. На формування зоопланктону істотно впливає наявність водосховищ по трасі каналу. В екосистемах каналів найбільш інтенсивний розвиток зоопланктону відзначається в заростях вищих водяних рослин, а також у придонному шарі води, якщо швидкість течії не перевищує 0,3 м-с-1. При більш високій швидкості організми зоопланктону змиваються потоками води.

Формування зообентосу в каналах тісно пов'язане з його складом у джерелах водопостачання. Організми бентосу при надходженні з водою в канал формують відповідні ценози, закріплюючись на твердих субстратах, таких як донні відклади, бетонні або щебінчасті облицювання, зарості вищих водяних рослин, елементи гідротехнічних споруд. На видовий склад і чисельність бентосних організмів впливають ступінь замуленості твердих субстратів, наявність заростей вищих водяних рослин, швидкість бігу води, глибина й кут крутості укосів. Формування угруповань зообентосу в каналах тісно пов'язане з режимом їхньої експлуатації. Якщо канал функціонує в сезонному режимі й після вегетаційного сезону спускається на зиму й осушується, процес становлення ценозів щороку починається заново. Що ж стосується постійно діючих каналів, то формування угруповань зообентосу проходить ряд стадій. На початковій стадії після заповнення каналів у них з'являються бентосні організми, які заносяться з водою. Крім того, на твердих субстратах поселяються личинки хірономід. Із часом з'являються личинки поденок, бокоплави й інші бентосні організми. У каналах з мулистим дном розвиваються олігохети, гідри, нематоди, поліхети, молюски, остракоди, личинки комах, вищі ракоподібні. На твердих субстратах утворюються значні за розміром поселення молюсків (дрейсен), моховинок і інших організмів, які ведуть прикріплений спосіб життя. У необлицьованих каналах України, де добре розвинені зарості вищих водяних рослин, формуються фітофільні угруповання безхребетних, представлені зокрема, личинками хірономід і олігохетами. На бетонних і щебінчастих покриттях укосів у каналах домінують молюски. На відміну від зоопланктону, що з віддаленням від водозабору  поступово  збіднюється,   донне   населення облицьованихканалів, навпаки, характеризується більш високими показниками видового різноманіття й чисельності. Це пов'язане зі зменшенням швидкості бігу води й утриманням більшої кількості видів у біоценозах. Внаслідок масового розвитку безхребетних, якими обростають тверді покриття укосів, зростає біомаса зообентосу по трасі каналів. У необлицьованих каналах із ґрунтовим ложем зообентос зосереджений в основному на їхніх початкових ділянках, де осідає велика кількість зважених частинок, збагачених ОР. Максимальна чисельність безхребетних відзначена на глинистому ґрунті й значно менша - на бетоні й щебенях. У бентосі каналів України чітко виділяються дві зони: рослинно-тваринна, що займає верхню частину укосів, і тваринна, розташована нижче глибини 1,5-2,0 м. Для рослинно-тваринної зони характерний інтенсивний розвиток фітобентосу. Біомаса донних тварин у каналах при стабільному режимі їхньої експлуатації може бути досить великою. Так, у необлицьованих

-2

каналах вона іноді становить 20, а в облицьованих - до 80 г-м-2. Масового розвитку в облицьованих каналах досягають дрейсени. Їхня біомаса на твердих субстратах може коливатися на окремих ділянках від 4 до 10 кг-м-2, а на гідротехнічних спорудах і в закритих трубопроводах досягати 15-20 кг-м-2.

 

17.8.3 Формування якості води в каналах

 

На відміну від річок, водосховищ і озер, канали краще захищені від надходження в них забруднюючих речовин. Заборонено скидання в них стічних вод населених пунктів, промислових і сільськогосподарських підприємств. Більшість каналів України має зони санітарної охорони, а з метою попередження потрапляння дощових і поталих вод у канали уздовж їхньої траси споруджуються зливові водостоки. Якість води в каналах залежить, в основному, від внутрішньоводоймових процесів, зокрема від процесів самозабруднення й самоочищення, які тісно пов'язані з біотичним колообігом речовин, що включають утворення первинної продукції й деструкцію. Крім того, у воді каналів містяться ОР алохтонного походження, що надходять із джерела водопостачання переважно в розчиненій формі і у складі планктону. Найбільша маса фітопланктону спостерігається при надходженні в канал води з водосховищ під час її «цвітіння». ОР можуть переходити у воду з мулових відкладів. Основними ж ланками екосистеми, з якими пов'язане утворення ОР, є автотрофні організми. Найбільш активні первинні продуценти в каналах - мікро- і макроскопічні нитчасті водорості. Внесок вищих водяних рослин у створення ОР значно менший. У деструкції ОР основна роль належить бактеріальному населенню, особливо сапрофітним бактеріям. Внесок планктонних і бентосних безхребетних у ці процеси в каналах звичайно не перевищує 10%. Виключення становлять масові поселення молюскадрейсени, які можуть впливати на деструкцію ОР. Формування якості води в каналах визначається співвідношенням процесів первинної продукції й деструкції. Якщо продукція перевищує деструкцію, у каналах можуть накопичуватися залишки організмів, що не розклалися. Вони осідають на дно й укоси каналів, акумулюються в донних відкладах і перетворюються в джерело вторинного забруднення. У тих випадках, коли продукція й деструкція збалансовані, можна говорити про нормальну самоочисну здатність екосистеми каналу. Якщо ж інтенсивність деструкції вище, ніж продукції, є всі підстави вважати, що відбувається самоочищення від забруднюючих речовин не тільки автохтонного, але й алохтонного походження.

 

Питання для самостійного вивчення

1.    Екосистема Чорного моря. Минуле і сучасне.

2.    Екосистема Азовського моря.

3.    Екосистеми відкритих та закритих лиманів. Їхнє господарське значення.

4.    Екосистеми дніпровських водосховищ. Їхнє використання.

5.    Озера України і їхнє господарське значення.

6.    Рибогосподарські водойми і їх гідроекологічні особливості.

7.    Водойми охолоджувачі і їх гідроекологічні особливості.

8.    Екосистеми каналів України і їхнє господарське значення.

 

Бібліографічний опис

1.      Константинов А.С. Общая гидробиология. - М.: Высш. шк., 1986. - 472 с.

2.      Березина Н.А. Гидробиология. - М.: Легкая и пищевая промышленность. - 1984. - 360 с.

3.      Руководство по методам гидробиологического анализа поверхностных вод и донных отложений (Под ред. Абакумова В.А.) - Л: Гидрометиздат. 1983. - 239 с.

4.      Киселёв И.А. Планктон морей и континентальные водоемов. - Л.: Наука. - 1969. - 657с.

5.      Романенко В.Д. Основи гідроекології. - К.: Обереги, 2001. - 728 с.

6.      Определитель фауны Черного и Азовского морей / Под ред. Мордухай-Болтовского Ф.Д. - К.: Наукова думка. - Т.1. 1968, 436 с; Т.2. - 1969, 532 с; Т.З, - 1972, 336 с.

7.      Яшнов В.А. Практикум по гидробиологии. - М.: Высшая школа. 1969. -428 с.

8.      Северо-западная часть Чёрного моря: биология и экология / Под ред. Зайцева Ю.П., Александрова Б. Г., Миничевой Г. Г. - К.: «Наукова думка», 2006. - 703 с.

9.      Зайцев Ю. П. Введение в экологию Чёрного моря. - Одесса: «Эвен», 2006. -224 с.

10.  Бурковский И.В. Морская биогеоценология. Организация сообществ и экосистем. - М.: Т-во научных изданий КМК, 2006. - 285 с.

Навчальне видання

 

 

 

 

Курілов Олександр Вікторович

 

 

ГІДРОБІОЛОГІЯ

 

 

 

Конспект лекцій Частина ІІ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підп. до друку   . .08                                  Формат 60х84/16                       Папір офс.

Умовн. друк. арк. .                                      Тираж 200                                 Зам. №

 

Надруковано з готового оригінал-макета

 

Одеський державний екологічний університет 65016, Одеса, вул. Львівська, 15

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22 


Похожие статьи

О В Курілов - Гідробіологія конспект лекцій

О В Курілов - Гідробіологія