Автор неизвестен - Від громадянського суспільства до правової держави - страница 27

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94 

2.  Корнієнко М . Функції Рад як наукова категорія // Радянське право. - 1990. - № 4. -

С. 60-63.

3.  Бачило И.Л. Функции органов управления (правовые проблемы оформления и реализации). - М.: Юрид. лит., 1976. - 200 с.

4.  Курашвили Б.П. Очерк теории государственного управления. - М.: Наука, 1987. -

5. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основи менеджмента: Пер. с. англ. - М.: Дело,
1999. - 800 с.

6.     Бахрах Д., Соломатин В. Соотношение административных и экономических методов управления народным хозяйством // Экономические науки. - 1970. - №10. - С. 16­17.

7.  Великий тлумачний словник сучасної української мови. - К.: Ірпінь, 2003. - 1440 с.

8.  Плішкін В.М. Теорія управління органами внутрішніх справ: Підручник / За ред. канд. юрид. наук Ю.Ф. Кравченка. - К.: Національна академія внутрішніх справ України, 1999. - 702 с.

9.  Бельский К.С. О функціях исполнительной власти // Государство и право. - 1997. -№ 3. - С. 14-20.

10.  Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 04.12.1990 року // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - №6. - Ст. 38 ( з наступними змінами та доповненнями).

11.  Алексеев С.С. Право: азбука - теория - философия. Опыт комплексного
исследования / Алексеев С.С. - М.: Статут, 1999. - 712с.

12.Спиридонов Л.И. Теория государства и права / Спиридонов Л.И. - М.: Проспект, 1999. - 304 с.

13.Радько Т. Методологические вопросы познания функций права / Радько Т. - Волгоград:

Высш. следственная шк. МВД СССР, 1974. - 151 с.

 

Науковий керівник: завідувач кафедри господарсько-правових дисциплін, кандидат юридичних наук, доцент Мацелик Тетяна Олександрівна

 

 

ОЛІМПІЯ ДЕ ГУЖ І БОРОТЬБА ЖІНОК ЗА СВОЇ ПРАВА У ФРАНЦІЇ XVIII

СТОЛІТТЯ

 

Євтушенко Олена Сергіївна

студентка 6 курсу юридичного факультету Харківського національного університету

імені В. Н. Каразіна email: superselnas@mail.ru

 

Ключові слова: рівність, боротьба жінок за свої права, Олімпія де Гуж, Декларація прав жінки і громадянки 1791р.

 

Сьогодні ідея рівності прав чоловіка і жінки здається природною і не викликає сумнівів ні в Україні, ні у Франції, ні в інших демократичних державах. Ця рівність проголошено на міжнародному рівні Загальною декларацією прав людини та більш ніж 100 документами ООН підтверджуючих юридично права жінок[1.]. Воно закріплене в національних конституціях багатьох країн. Конституція Франції 1958р. «гарантує жінці у всіх областях рівні права з чоловіком». Конституція України закріплює рівність прав жінки і чоловіка.

Питанням жіночого руху в Європі приділялася увага в роботах дореволюційних авторів, таких як Л. Браун, П. Міжуев, Е.Щепкін, так і сучасних С. де Бовуар, Г. Брандт, І. Жеребкіна, А.Іоаннісяна, А. Рудько, Н. Туманова, В. Успенської та ін.

За звичної для нас рівністю стоїть багатовікова боротьба жінок за свої права, яка тривала століттями. Вона то затихала, то поновлювалася знову. Зародження жіночого руху боротьби за свої права традиційно пов'язують з Францією XVIII століття. Жіночий рухрозвивалося в основному у великих містах і Парижі. У цих містах політично активні жінки могли об'єднуватися в жіночі організації і впливати, як на органи місцевого управління, так і на політику держави в цілому. У невеликих містах та сільській місцевості жіночий рух не знайшов такої широкої підтримки та поширення через консерватизм, низьку освіченість населення та вплив католицької церкви.

На жіночий політичний рух у Франції безпосередній вплив зробив американский приклад. Імена М. Варрен, А.Адамс які брали активну участь в боротьбі за незалежність США надихали француженок. Як пише Лілі Браун, німецька соціалістка і феміністка, саме вони «роздули захоплення жіночим рухом у Франції в яскраве полум'я»[2, с.61].

Одним з найперших вимог французьких жінок стала вимога вищої освіти, як необхідного інструменту в боротьбі. У 1786 р. за участю Монтеск'є, Лагарпа і Кондорсе був заснований ліцей, в якому навчалося близько 700 осіб - жінок і чоловіків. Їм читали математику, хімію, фізику, історію, літературу та філософію. Випускницями ліцею стали мадам Роланд, маркіза Кондорсе, мадам Таллієн і інші жінки, що зробили вплив на революційні події. Жінки зажадали у Національних зборів визнання права на освіту. Був підготовлений проект закону до Національних зборів про спільне навчання хлопчиків і дівчаток, в ньому цілий розділ був присвячений жіночому вихованню та освіти. Загальна освіта для дітей обох статей з 5 до 9 років була запропонована Конвентом тільки в 1793г.

З 1789г. Франція потрапляє у вир економічної кризи, яка посилилася революцією. Ці події підштовхнули жіночий рух, яке часто було спонтанним протестом і викликалося убогістю і безвихідністю. Жінки звернулися з петицією до короля. Вони просили дати їм можливість займатися жіночими ремеслами «не для того, щоб скинути з себе владу чоловіків, але що б підтримати своє життя». Їх прохання не було почуте. У жовтні 1789г. 8000 жінок, вимагаючи хліба, попрямували до Версалю[2, с.64]. Вони усвідомили себе силою здатною захистити життя своїх дітей.

Жінки активно вступають в чоловічі політичні клуби, беруть участь в дебатах, створюють жіночі гуртки. Лілі Браун пише, що в Бордо Товариство друзів Конституції (Amies de la Constitution) становило 2000 активісток, а Товариство жінок революційних республіканок (Femmes republicaines et revolutionnaires) в Парижі налічило 6000 жінок[2, с.]. Вони звернулися з Протестом французьких жінок після прийняття Декларації прав людини і громадянина 1789р., вимагаючи представництва в парламенті. Але Конституція 1791р. їх вимог не задовольнила -жінки були віднесені до категорії «пасивних» громадян, які не мали права голосу.

Визначальний вплив на розвиток жіночого руху надала Олімпія де Гуж (Olympe de Gouges). Вона, під впливом революційних подій кардинально змінила своє життя і присвятила її служінню «спільній справі». Її природний розум і талант, навіть при недостатньої освіченості, примушували навіть національні збори прислухатися до її промов. Завдяки її виступам багато заможні жінки Франції пожертвували свої коштовності для порятунку голодуючих. Вона наполягала на створенні державних майстерень для безробітних.

Олімпія де Гуж прославилася своїм маніфестом на захист прав жінок - Декларацією прав жінки і громадянки 1791р. По суті, це була жіноча відповідь на Декларацію прав людини і громадянина 1789 р., яка не визнавала за жінками цивільних прав. У декларації вперше в історії була сформульована вимога рівноправності жінок і чоловіків перед законом: «жінка народжується і залишається вільною і рівноправною з чоловіком перед обличчям закону». Ст. 6 проголошувала: «Закони повинні виражати загальну волю, всі громадяни, як жінки, так і чоловіки, повинні особисто або через своїх представників сприяти законотворчості. І чоловіки, і жінки повинні бути рівні перед законом, мати однаковий доступ до державних постів, почестей, громадської діяльності згідно їх здібностям і на підставі їхніх талантів»[3].

Олімпія де Гуж брала активну участь в роботі «Соціального гуртка» маркізи Кондорсе. Вона вважала справедливим принцип разподілу влади запропонований Ш. Л. Монтеск'є, проти якого гостро виступав М. Робесп'єр. Противниця смертної кари, вона протестувала проти смертного вироку Людовику XVI і його сім'ї, та бажала стати їх адвокатом[4.]. Де Гуж сміливо відстоювала свої переконання, вважаючи, що «ніхто не повинен бути покараний за власні погляди. Якщо жінка може зійти на ешафот, отже, вона може зійти і на трибуну»[3]! Для якобінського періоду французької революції це були надзвичайно сміливі заяви. Для Олімпії ці слова стали пророчими. Після доносів та політичного памфлету «Три урни» її заарештували, а потім в листопаді 1973р. стратили за вироком революційного трибуналу на гільйотині як «ворога революції» та роялістку[5, с.74]. Олімпія де Гуж за свої переконання заплатила життям.

Текст Декларації Олімпії де Гуж за більш ніж триста років не втратив своєї актуальності. Вона та її соратниці поклали початок жіночому руху боротьби за свої права спочатку у Європі, а потім і у Сполучених Штатах, полум'яний заклик француженок, які закликали жінок прийняти «діяльну участь у формуванні суспільства» був почутий. Але у самій Франції жінки отримали право голосу лише через 156 років після Великої Французької революції. На честь Олімпіі де Гуж у 2006 році була названа одна з площ Парижу.

 

Список використаної літератури:

1.Документи ООН // [Електроний ресурс]. - Режим доступу: http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/declarations/declhr.shtml

2.Браун Л. Женский вопрос, его историческое развитие и экономическое значение.

[Текст] СПб., 1903. С.62

3.Декларация прав женщины и гражданки // [Електроний ресурс]. -Режим доступу: http://ravnopravka.ru/?p=290

4.А. Лассер Коллективное участие женщин в Великой Французской революции // [Електроний ресурс]. - Режим доступу: http://vive-liberta.narod.ru/revol_fem/beata.htm

5.Успенская В. И. Суфражизм в истории феминизма [Текст] // Женщины в социальной истории России. Тверь, 1997. C. 70-80.

 

Науковий керівник: доцент кафедри державно-правових дисциплін юридичного факультету ХНУ імені В.Н. Каразіна, к.ю.н., доцент Рождественска Олена Сергіївна

 

 

ПРОБЛЕМЫ ПРАВОВОГО РЕГУЛИРОВАНИЯ ОТНОШЕНИЙ В ОБЛАСТИ ОБРАЩЕНИЯ С ОТХОДАМИ ПОТРЕБЛЕНИЯ В РЕСПУБЛИКЕ

БЕЛАРУСЬ

 

Жогаль Евгения Михайловна,

студентка факультета права 2-го курса Белорусского государственного экономического университета

e-mail: evg56780327@yandex.ru

 

Ключевые слова: отходы, отходы производства, отходы потребления, обращение с отходами, правовое регулирование.

 

В процессе осуществления хозяйственной и иной деятельности возрастает количество отходов производства и потребления. Увеличение числа отходов отрицательно влияет на здоровье населения. В связи с этим проблема правового регулирования отношений в областиобращения с отходами актуальна и постепенно выходит на первый план в осуществлении государством своей экологической функции.

Темпы роста свалок в год в развитых странах мира опережают рост численности населения в 3-4 раза. На каждого из 6 млрд. жителей земли приходится по 1 т. мусора в год. За последнее десятилетие в Беларуси наблюдается постоянный рост коммунальных отходов. Показатель удельного образования твердых коммунальных отходов (ТКО) за этот период увеличился с 0,485 кг/чел. в день до 0,877 кг/чел. в день, т.е. почти в 2 раза и приблизился к величине, характерной для стран Евросоюза (0,85-1,7 кг/чел. в день) [1, с. 41].

Решение этой проблемы требуется выработки новых механизмов и системы нормативных правовых актов, стимулирующих уменьшение отходов, их разделение и переработку. Должны быть созданы комплексные системы управления отходами на национальном, региональном и местном уровне, сочетающие организационные, экономические и социальные подходы. Проблема утилизации отходов актуальна для всех развивающихся и развитых стран.

В Республике Беларусь насчитывается около 20 нормативных правовых актов, регули­рующих отношения в области обращения с отходами. Основным нормативным документом в этой области является Закон Республики Беларусь «Об обращении с отходами» (далее - За­кон) [2]. В соответствии с данным Законом отходы - это вещества или предметы, образую­щиеся в процессе осуществления экономической деятельности, жизнедеятельности человека и не имеющие определенного предназначения по месту их образования либо утратившие полностью или частично свои потребительские свойства. В зависимости от происхождения они делятся на отходы производства - отходы, образующиеся в процессе осуществления юридическими лицами и индивидуальными предпринимателями экономической деятельно­сти (производства продукции, энергии, выполнения работ, оказания услуг), побочные и со­путствующие продукты добычи и обогащения полезных ископаемых и отходы потребления -отходы, образующиеся в процессе жизнедеятельности человека, не связанной с осуществле­нием экономической деятельности, отходы, образующиеся в гаражных кооперативах, садо­водческих товариществах и иных потребительских кооперативах, а также уличный и дворо­вый смет, образующийся на территориях общего пользования населенных пунктов [2, ст. 1].

Однако, нормы Закона не всегда реализуются на практике. Так, в Законе говорится об обязанности жилищно-эксплуатационной службы создавать условия для раздельного сбора отходов, а жильцы, если условия созданы, обязаны собирать отходы раздельно. В статье 15.63 КоАП предусмотрена ответственность за невыполнение жильцами этих требований в виде штрафа от 5 до 50 базовых величин. Но проконтролировать выполнение этих требований проблематично, поэтому данная норма постоянно нарушается. Закреплена в Законе и норма о расширенной ответственности производителя - РОП - т.е. механизма, при котором производители и импортеры ответственны за сбор и переработку отходов, которые образовались после утраты потребительских свойств их товаров [2, ст. 20]. Однако этот механизм используется лишь для шин и покрышек, и частично для упаковочных материалов. Проблемой является отсутствие специального регулирования, и как следствие системы сбора и утилизации отдельных групп отходов: батареек, сложной бытовой техники, медицинских отходов и др.

Согласно ст. 21 Закона отходы, образующиеся в гаражных кооперативах, садоводческих товариществах и иных потребительских кооперативах, подлежат сбору и удалению в соответствии со схемами обращения с такими отходами, которые разрабатываются и утверждаются органами управления данных кооперативов [2]. Но в большинстве случаев в садоводческих товариществах граждане вывозят отходы в лес, либо сжигают их на своих приусадебных участках.

В Республике Беларусь основным органом, координирующим работу по обращению с отходами, является Министерство природных ресурсов и охраны окружающей среды, котороесовместно с территориальными органами управления осуществляет государственный контроль за обращением с отходами, недопущением захоронения вторичных материальных ресурсов, выявляет несанкционированные места размещения отходов, а также проводит анализ наличия утвержденных и согласованных в установленном порядке схем обращения с коммунальными отходами и оптимизации районных схем обращения с отходами. Однако государственное регулирование и управление в области обращения с отходами в Республике Беларусь осуществляют и иные министерства. В европейских же странах всю деятельность, связанную с планированием и управлением в области обращения с отходами, осуществляет один орган -Агентство по охране окружающей среды соответствующего государства. Представляется, что сложившаяся в Республике Беларусь система государственного управления и регулирования в области обращения с отходами препятствует решению проблемы обращения отходами вследствие дублирования функций управления, иногда противоположных целей органов управления и т.п.

Наряду с организационной, существует и финансовая проблема. Основным источником покрытия затрат на обращения с отходами для органов жилищно-коммунального хозяйства являются платежи населения. Очевидно, что существующие тарифы около 1450 рублей за вывоз и 510 рублей за обезвреживание отходов с одного проживающего в месяц неадекватно низкие и не покрывают даже затраты на вывоз и захоронение отходов. При этом у органов ЖКХ не остается денег на развитие, на создание системы раздельного сбора - на закупку контейнеров и обновление парка мусоровозов, на организацию переработки отходов. Кроме того, в настоящее время тариф за обращение с отходами не дифференцирован - не важно: собираете ли вы старательно отходы раздельно или сваливаете все в один контейнер - платить будете одинаково.

Таким образом, несмотря на обширный массив законодательства и органов государственного управления и регулирования отношений в области обращения с отходами, существует ряд организационно-правовых проблем: нет эффективной системы государственного управления и регулирования, отсутствует четко выраженная программа сбора и переработки отдельных видов отходов потребления, отсутствует достаточное финансирование деятельности органов ЖКХ, связанной с сортировкой бытовых отходов и др.

Для решения этих и иных проблем особое внимание следует уделять анализу опыта зарубежных стран, широкому информированию населения о проблемах отходов, сопоставлению социальных, экологических и экономических аспектов управления отходами и снижению отрицательного воздействия отходов на окружающую среду.

Так, первыми систему раздельного сбора и сортировки бытовых отходов внедрили Германия и Швеция. В этих странах мусор собирается раздельно, и каждый его вид имеет свое предназначение [3]. В Японии уже на протяжении веков преобразуют отходы в дополнительные ресурсы. Япония - единственная в мире страна, где принят закон об обязательной утилизации крупногабаритной домашней техники - телевизоров, стиральных машин, кондиционеров и холодильников. Данный Закон неукоснительно исполняется, потребитель при этом несет лишь часть расходов, а остальные расходы несет компания-производитель [4].

Таким образом, с учетом зарубежного опыта, совершенствуя организационно-правовые основы в области обращения с отходами, необходимо:

-  разработать жесткие экологические стандарты;

-  применять мер технического регулирования, в частности, нанесение на упаковки и товары, подлежащие последующей переработке, использованию, на потенциально опасные для окружающей среды товары и материалы, которые подлежат специальной утилизации, соответствующей маркировки;

-   внедрять доступную и разветвленную систему сбора опасных бытовых отходов -отработавших батареек, аккумуляторов, покрышек, люминесцентных ламп, лаков, красок и др.;законодательно закрепить более строгие меры ответственности за нарушение сбора бытовых отходов;

-    законодательно закрепить меры экономического стимулирования организаций, занимающихся утилизацией и переработкой отходов. Например, в целом ряде стран производители упаковки выплачивают специальный сбор, который используется для субсидирования компаний, занимающихся ее вторичной переработкой;

-    проводить широкую просветительскую деятельность, направленную на изменение отношения населения к товарам, произведенным из вторичного сырья. Изучение основных методов переработки отходов, общественной важности этой проблемы должно стать элементом национальных образовательных стандартов.

Реализация указанных и иных мер позволит существенно улучшить организацию деятельности в области обращения с отходами потребления, а также преодолеть их накопление и тем самым улучшить состояние окружающей среды.

 

Література:

1.    Шуварикова, Е.В. Использование мирового опыта для решения проблем управле­ния отходами производства и потребления в Пермском крае/ Е.В. Шуварикова // Вестник ЮУрГУ. - 2010. - № 7. - С. 41 - 48.

2.    Об обращении с отходами: Закон Респ. Беларусь, 20 июл. 2007 г., № 271-З: в ред. Закона Респ. Беларусь от 22.12.2011 г., N 328-З // Консультант Плюс: Беларусь [Электрон­ный ресурс] / ООО «ЮрСпектр», Нац. Центр правовой информ. Респ. Беларусь. - Минск,

2012.

3.    Обращение с бытовыми отходами в Швеции / Национальный союз предприятий, занятых в сфере обращения с отходами [Электронный ресурс]. - Москва, 2009. - Режим до­ступа: http://ekosoyuz.ru/union-news/union-news_117.html. - Дата доступа: 03.03. 2012.

4.    Управление городскими отходами / Международная библиотека лучших прак­тик реш ения го родс ких проб лем и развития городов [Электронный ресурс]. - Моск­ва, 2007. - Режим доступа: http://urban-practice.com/RU/articles/chapter2/part3. - Дата доступа: 03.03. 2012.

 

Научный руководитель: доцент кафедры гражданско-правовых дисциплин факультета права БГЭУ, к.ю.н., доцент Манкевич Ирина Петровна.

 

 

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ЯК ВИД СОЦІАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ

 

Жура В'ячеслав Олександрович

студент - спеціаліст юридичного факультету

імені В. Н. Каразіна e-mail: viatcheslav.90@mail.ru

 

Ключові слова: державне управління, соціальне управління, управлінська діяльність.

 

Власний історичний досвід України та зарубіжна практика свідчать, що для сучасного етапу розвитку держави обов'язковим елементом виступає ефективне державне управління. У сучасній Україні поняття державне управління - досить часто порівнюється з державного службою, вживається при обговоренні економічних проблем, здійсненні політичної пропаганди, обґрунтуванні та узаконенні державної політики. На жаль, насьогодні ще не існує єдиного погляду на те, що собою представляє державне управління і в чому проявляється його сутність[1, с.10].

Управління є унікальним явищем нашого життя, складним і універсальним суспільним феноменом. Найширше його зміст розкриває філософія, яка трактує управління як функцію організованих систем (біологічних, технічних, соціальних), що забезпечує збереження їх структури, підтримку режиму діяльності, реалізацію їх програми, досягнення їх мети.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94 


Похожие статьи

Автор неизвестен - 13 самых важных уроков библии

Автор неизвестен - Беседы на книгу бытие

Автор неизвестен - Беседы на шестоднев

Автор неизвестен - Богословие

Автор неизвестен - Божественность христа