Автор неизвестен - Від громадянського суспільства до правової держави - страница 39

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94 

-   ці права належать фізичній особі від народження та за законом, тобто більшість особистих немайнових прав пов'язуються з моментом народження особи, наприклад, право на життя, здоров'я, свободу та особисту недоторканість тощо, або підставою його виникнення є юридичний факт (подія або дія), передбачений законом, наприклад, право на донорство особа має лише з моменту досягнення повноліття;

-   ці права належать особі довічно - це означає, що вони належать фізичній особі до моменту смерті;

-   ці права є невідчужуваними, тобто вони не можуть бути ніяким чином відчужені від особи - носія або передані іншим особам;

-. це суб'єктивні права, відносно них не допускається правонаступництво, бо вони не передаються ні за правочином, ні у спадок. Було б цілком нісенітницею продати або подарувати своє життя іншій особі, обміняти своє здоров'я на інше;

-     специфічність об'єкта особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування. Об'єктом особистих немайнових прав є блага, невіддільні від особистості: життя, здоров'я, свобода, особиста недоторканність, честь, гідність, особисте життя;

-     ці права гарантуються підвищеними мірами і, перш за все, конституційними засобами [7, с.196].

Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що особисті немайнові права - це суб'єктивні цивільні права, що виникають з приводу немайнових благ, тісно повязоні з особистістю уповноваженої особи, не мають економічного змісту, являються абсолютними та невідчужуваними.

До особистих немайнових прав, що забезпечують природнє існування фізичної особи, слід включати: права, що забезпечують природну цілісність фізичної особи (право на життя та право на здоров'я); права, що забезпечують відтворюваність фізичної особи (репродуктивні права: право на репродуктивний вибір та право на репродуктивне здоров'я); права, що забезпечують природну відособленість фізичної особи (право на свободу та особисту недоторканість). Інші ж особисті немайнові права фізичних осіб або ж включаються до змісту вищенаведених прав, або ж виступають гарантіями їх здійснення чи захисту. Проголошене ж законодавцем як особисте немайнове право, що забезпечує природнє існування фізичної особи - право на сім'ю доцільніше віднести до спеціальних особистих немайнових прав, що виникають у сфері сімейних відносин. Адже воно здебільшого не виникає та не існує поза сімейними правовідносинами. Право на опіку та піклування також слід віднести за межі особистих немайнових прав, які забезпечують природнє існування, оскільки воно як таке не забезпечує фізіологічного існування особи [6, с.5].

Соціальна цінність особистих немайнових прав, що забезпечують природнє існування фізичної особи полягає в тому, що їх існування, а також гарантії їх реального здійснення визначають становище людини у суспільстві, а тим самим визначається і рівень розвитку самого суспільства.

 

Список використаної літератури:

1 Конституція України: офіц.текст: станом на 1 жовтня 2010 р. - К: Видавництво «Майстер клас», 2010. - 80 с.;

2.Цивільний кодекс України: станом на 1 вересня 2011 р. - Х.: Право, 2011. - 432 с.;

3.Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг.ред. Є.О.Харитолнова, О.І.Харитонової, Н.Ю.Голубєвої. _ К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. - 740 с.; 4. Красицька Л.В. Особисті немайнові права фізичної особи/ Навчальний посібник - Донецьк, 2008 - 181 с;

 

5.     Малюга Л.В. Особисті немайнові права фізичних осіб в цивільному праві: теоретичні основи та проблеми правового забезпечення: автореф. дис. ... канд. юрид. наук : (12.00.03 - цивільне право і цивільний процес, сімейне право, міжнародне приватне право) / Малюга Людмила Василівна; НАН України Інститут держави і права ім. В.М.Корецького . -К., 2004. - 17 с.;

6.     .Стефанчук Р.О. Особисті немайнові права фізичних осіб у цивільному праві: автореф. дис. . канд. юрид. наук : (12.00.03 - цивільне право і цивільний процес, сімейне право, міжнародне приватне право) / Стефанчук Руслан Олексійович; НАН України Інститут держави і права ім. В.М.Корецького . - К., 2007. - 41 с.;

 

7.Цивільне право України: Загальна частина:Підручник/В.Г.Фазикош, С.Б.Булеца, Р.Б.Олійник та ін..; за ред. В.Г.Фазикоша, С.Б.Булеци. - К.:Знання, 2010. - 631 с.;

8.Цивільне право України:Підручник; У 2 т./Борисова В.І., Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін., За заг. ред. В.І.Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л.Яроцького. - К.:Юрінком Інтер, 2004. - Т.1. - 480 с.;

9.Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У 2 т./ За заг.ред. Я.М.Шевченко. - Вид. 2-ге, доп. І перероб. - К.: Видавничий Дім « Ін Юре», 2006. - Т. 1 Загальна частина. - 696 с.;

Науковий керівник: доцент кафедри цивільно-правових дисциплін юридичного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, к.ю.н. Лісніча Тетяна Володимірівна

 

 

ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ХАРАКТЕРИСТИКИ ОБМЕЖЕНО ДІЄЗДАТНИХ ТА НЕДІЄЗДАТНИХ ОСІБ ЯК УЧАСНИКІВ МАЙНОВИХ ВІДНОСИН

 

Кондисюк Наталя Василівна Міщенко Діана Юріївна

курсанти 2 курсу юридичного факультету Академії митної служби України e-таіі: сІіапа_502_3@таі1.ги

 

Ключові слова: дієздатні та недієздатні особи, опікуни, правовий статус.

 

У цивільному законодавстві для окремих категорій осіб встановлюються спеціальні правові інститути з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки. За допомогою цих інститутів особи, які не мають дієздатності в повному обсязі або позбавлені можливості її реалізувати, виступають як повноправні учасники цивільних правовідносин. Правові норми, які регулюють правовідносини пов'язані із такими суб'єктами цивільного права як обмежено дієздатні та недієздатні особи, а також іншими учасниками відносин опіки та піклування, взяті у своїй єдності, утворюють певний відособлений блок, який можна характеризувати як правовий інститут .

Дореволюційне законодавство як підстави обмеження дієздатності називало такі обставини: стать; для жінок - стан у шлюбі; фізичні недоліки (німота, глухота, сліпота); марнотратство. Іноземне законодавство і нині використовує подібні підходи обмеження дієздатності громадян. Всі підстави обмеження дієздатності об'єднані схожими юридичними наслідками, суть яких полягає в особливому порядку здійснення фізичною особою угод. Слід також зазначити, що в ряді країн підставою для визнання особи обмежено дієздатною можуть служити й фізичні вади (сліпота чи глухота).[1; с.8]. Наприклад, відповідно до ст. 936 Французького цивільного кодексу глухонімий, якщо він не вміє писати, може прийняти дарування лише через піклувальника. У римському цивільному праві душевні хвороби і взагалі порушення нормального психічного життя також впливали на дієздатність громадянина. Отже, можна дійти висновку, що під час розробки нового Цивільного кодексу України ( далі - ЦК) враховувався досвід зарубіжного законодавства та римського права .

У чинному законодавстві України правовий статус обмежено дієздатних та недієздатних осіб визначається нормами цивільного, сімейного, адміністративного законодавства. Вони деталізовані Наказом Президента України «Про правила опіки та піклування в Україні.Зокрема, ст.25 Закону України "Про психіатричну допомогу" встановлює загальні засади рівності правового положення всіх громадян і проголошує, що особи, які страждають на психічні розлади, мають права і свободи громадян, передбачені Конституцією України та чинним законодавством, визначає правові гарантії, згідно з якими обмеження прав та свобод психічно хворих осіб можливе лише на підставі психіатричного діагнозу, фактів знаходження під диспансерним наглядом, в психіатричному стаціонарі або в психоневрологічному закладі соціального забезпечення чи спеціального навчання.[4; с.143]

Основним нормативним актом, що регулює правовий статус обмежено дієздатних та недієздатних осіб, є ЦК України, глава 4 якого закріплює загальні положення про фізичнуособу, встановлює правові наслідки обмеження цивільної дієздатності фізичної особи та правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною, порядок поновлення цивільної дієздатності фізичної особи тощо. Нормами цивільного права регулюються лише відносини опікуна з самим підопічним, а також з тими третіми особами, які не мають щодо опікуна владних повноважень. Правове положення органів опіки та піклування визначається адміністративним законодавством. Аналіз правовідносин за участю обмежено дієздатних та недієздатних осіб підтверджує лише одне: норми права, які стосуються правового статусу вказаних суб'єктів правовідносин, переплітаються настільки тісно, що розділити їх неможливо. У цілому норми, які регулюють правовідносини за участю обмежено дієздатних та недієздатних осіб є однорідними. Вони пов'язані єдиною метою - охороною особистих та майнових прав громадян, які не можуть ці права самостійно здійснювати. Виходячи з того, що названі норми містяться у нормах різних галузей права, їх слід вважати міжгалузевим правовим інститутом. Норми, які входять до названого інституту, являють собою невід'ємні складові частини відповідно цивільного, сімейного, адміністративного та інших галузей законодавства. Отже, правові норми які визначають правовий статус обмежено дієздатних та недієздатних осіб, як правовий інститут, являють собою систему норм різних галузей права, основною метою яких є охорона особистих та майнових прав обмежено дієздатних та недієздатних осіб.[2; С.173-174].

Вирішуючи питання про недієздатність (обмежену дієздатність), важливо встановити існування психічної аномалії й визначити глибину психічного розладу (як аномалія психіки впливає на здатність розуміти або усвідомлювати значення своїх дій і можливість керувати ними). Визначальним для обсягу прав обмежено дієздатних та недієздатних осіб як учасників майнових відносин є їх правовий статус. Ці особи, відзначає М.С. Малеїн, мають певні якості, властивості юридичного характеру, бути суб'єктами права, мати правовий статус. [6; с. 64]

Відомо, що правове становище учасників цивільних правовідносин визначається їх правовим статусом, який є невід'ємною властивістю суб'єкта права. Поняття правового статусу не знайшло чіткого визначення в юридичній літературі. З того випливає, що правовий статус є єдиним для всіх. Л.Я. Гінцбург під правовим статусом розуміє правове становище особи до вступу її в конкретні правовідносини. [7; с.310].

Підтримував його й О.В. Міцкевич, який ототожнював правовий статус з правосуб'єктністю як сукупністю спільних прав та обов'язків (правоздатність), а також прав та обов'язків з певним змістом, які безпосередньо випливають із закону. Більш обґрунтованою, видається позиція інших правознавців, які пов'язують поняття правового статусу особи з її суб'єктивними правами, і під правовим статусом розуміють сукупність суб'єктивних прав, що належать особі та систему повноважень державних органів та посадових осіб. За словами А.В. Полякова, саме права та обов'язки є серцевиною правового статусу суб'єкта. [8; с.864] Дієздатність є правовим інструментом втілення в життя суб'єктивного права та залежить від готовності до здійснення певних дій та вчинків, передбачених законом, що складають суб'єктивні права та юридичні обов'язки фізичної особи, вона передбачає здатність суб'єкта бути не лише носієм прав та обов'язків, але бути таким за своїм вибором, розсудом, на підставі власних ініціативних дій, в яких втілюються інтереси і воля особи.

Отже, підсумовуючи вищесказане, ми робимо такий висновок: людина, як господар свого життя, самостійно вирішує в які правовідносини їй слід вступати, які набувати права та обов'язки. Такі властивості якраз характеризують наявність у людини правосуб'єктності. Проведений аналіз показує нам, що законодавство України імперативно визначає підстави і порядок визнання особи недієздатною. Визнання особи недієздатною фактично є правовим оформленням зміни психіки людини, що веде до позбавлення суб'єктивних прав людини, тому таке визнання можливе лише в судовому порядку. [5] Тому при такому визнанні особа позбавляється  можливості  брати участь  в  правовідносинах,  звідси  випливає те, щонедієздатна особа немає права укладати правочини. Проте вона має право на опікуна, який захищає її інтереси та виступає від її імені, здійснює правочини та несе відповідальність за нанесену шкоду нею. [10; с.67-73].

Важливим специфічним моментом, який властивий даній групі осіб, є те, що у недієздатного у зв'язку з ненаданням юридичної чинності його вольовим актам, представники назначаються в порядку, встановленому законом порядку. Таким чином, правові основи захисту цивільних майнових прав обмежено дієздатних та недієздатних осіб становлять гарантію захисту майна та забезпечення всього майнового комплексу прав цієї специфічної категорії учасників майнових правовідносин. Проте, важливим аспектом даної проблеми є розширення комплексу механізмів відшкодування шкоди, заподіяними опікунами та іншими зацікавленими особами, завданої внаслідок неналежного виконання своїх зобов'язань і обов'язків щодо недієздатної та обмежено дієздатної особи. [3 ;с.1252]

Також можна згадати те, що правовий статус недієздатності не є постійним, якщо у випадку поліпшення психічного стану чи видужання, дане рішення може бути скасованим.

Таким чином, характеризуючи цивільно-правові особливості участі у майнових відносинах обмежено дієздатних та недієздатних осіб, потрібно зазначити, що цивільно -правовий статус даної категорії осіб визначається їх специфічними цивільними суб'єктивними правами та обов'язками , які закріплені в законодавстві, де зазначено, що вони мають можливість бути учасниками цивільних правовідносин, що вони є суб'єктами правової охорони та заступництва, а також можуть виступати в ролі володаря специфічних прав та обов'язків.

На нашу думку, сучасне законодавство потребує конкретизації та кращого тлумачення прав та обов'язків, зазначених у відповідному переліку, враховуючи міжнародні стандарти та досвід більш розвинутих країн у вирішенні даної проблеми.

 

Література:

1.Том 2. - с.8 Слободян С. Обмеження дієздатності фізичних осіб: цивільно-правові проблеми

2.Гражданское и торговое право капиталистических государств. - Отв. ред. Е. А. Васильев. - М., 1993.-С.173-174

3.         Правила опіки та піклування // Офіційний вісник України. - 1999. - № 26. - 1252 с.
4.Закон
України "Про психіатричну допомогу" // Відомості Верховної Ради України -

2000. - № 19. - Ст. 143.

5.Коротенко А. Специфіка юридичного захисту психічно хворих. // http://prava.kiev.ua/pdf/Ada.pdf

6.Малеин Н.С. Гражданский закон и права личносторів, членів родини, але в остаточному підсумку або підриває стабільність цивільних відносин, або іншим способом порушує інтереси суспільства в цілому -с. 64.

7.Гинцбург Л.Я. Социалистическое трудовое правоотношение. - М.: Наука, 1977. - 310 с.

8.Поляков А.В. Общая теория права: Проблемы интерпретации в контексте коммуникативного подхода: Курс лекций. - СПб.: Издательский дом С. -Пе- терб. гос. ун-та,

2004. - 864 с.

9.Шершеневич Г. Новый проект устава об опеках и попечительствах / Г. Шершеневич // Журнал гражданского и уголовного права. - 1892. - Кн. 5. - С. 12-51.

10.       Бойко М. С. Правові основи захисту цивільних майнових прав обмежено
дієздатних та недієздатних осіб /М. С. Бойко // Форум права. — 2009. — № 3. — С. 67—73
[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2009-
3/09bmctno.pdf

11.Правила опіки та піклування / затверджені Наказом Державного комітету у справах сім'ї та молоді, Міністерством освіти та науки України, Міністерством охорони здоров' я України, Міністерством праці та соціальної політики України : від 26.05.1999 р., № 34/16813131/88 // Офіційний вісник України. - 1999. - № 26. - С. 116.

 

Науковий керівник: ст. викл. кафедри цивільного права Академії митної служби України Валуєва Ніна Олександрівна

 

 

 

ПРЕДМЕТ КОНТРАБАНДИ ЗА СТ. 201 КК УКРАЇНИ

 

Кондратюк Ігор Костянтинович

Студент 3 курсу Інституту Підготовки кадрів для органів прокуратури України Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»

е-пші: оЬ1шоп^гт/@пш1.ги

 

Ключові слова: предмет злочину, контрабанда, зброя.

 

В теорії кримінального права предметом злочину визнається предмет (річ) матеріального світу, з яким (якою) законодавець пов'язує певний злочин. Такі злочини називаються предметними й цей факт впливає на правильне встановлення об'єкту злочину, вибір місця розташування статті в Особливій частині Кримінального кодексу, а також кваліфікацію діяння, вчиненого суб'єктом злочину та призначення покарання.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності» від 15. 11. 2011 року внесено суттєві зміни до багатьох статей або їх частин Особливої частини Кримінального кодексу України, в тому числі й до ст. 201 «Контрабанда». З диспозиції частини 1 цієї статті вилучено два вида предмету контрабанди, а саме товари в великому розмірі та стратегічно важливі сировинні товари, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України. Крім того, удосконалено редакцію норми щодо історичних цінностей, які, як справедливо наголошували науковці, є різновидом культурних цінностей як предмету злочинної контрабанди.

В дипозиції зазначеної статті залишився такий перелік предметів цього злочину:

1)            культурні цінності;

2)            отруйні, сильнодіючі, вибухові речовини;

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94 


Похожие статьи

Автор неизвестен - 13 самых важных уроков библии

Автор неизвестен - Беседы на книгу бытие

Автор неизвестен - Беседы на шестоднев

Автор неизвестен - Богословие

Автор неизвестен - Божественность христа