Автор неизвестен - Від громадянського суспільства до правової держави - страница 42

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94 

Іншої позиції дотримується О.М. Попов. Він зазначає, що в медицині найближчі дві -чотири години після пологів визначають як ранній післяпологовий період, із закінченням якого починається пізній післяпологовий період. Тому, на думку О.М. Попова, правильно під терміном «відразу після пологів» розуміти проміжок часу, що збігається з раннім післяпологовим періодом - від двох до чотирьох годин [ 13; c.32]. Але, такий підхід є досить сумнівним. Такий період може тривати довше ніж дві - чотири години.

Водночас у літературі є й інші точки зору. Так, О.Б. Кургузкіна вважає, що подібний часовий інтервал підлягає встановленню в кожному конкретному випадку і однозначно його визначити неможливо, оскільки він індивідуальний у кожної жінки [ 14; с.10 ]. Визначення точних строків після пологів також заперечує Т.Д. Цибуленко [ 15; c.7 ].

Вважаємо, що така позиція є найбільш прийнятною. Можливість визначення чітких меж ( у годинах, хвилинах ) цього проміжку часу, усувається існуванням різних психічних та фізичних властивостей організму кожної конкретної жінки. Отже, момент закінчення періоду «відразу після пологів» слід визначати у кожному конкретному випадку. Орієнтиром при цьому може бути момент початку проведення заходів по догляду за дитиною, що може свідчити про завершення зумовленого пологами стану. До таких заходів можна віднести перев'язування пуповини, миття щойно народженого немовляти і особливо перше годування.

Зокрема, С.В. Бородін вважає, що у випадку, коли мати почала душити дитину, цей період слід вважати завершеним. Більш слушною є позиція деяких учених, які вважають, що оскільки в медичній практиці новонародженою вважається дитина до досягнення нею одного місяця, то вбивство матір'ю дитини до досягнення цього віку має кваліфікуватись за ст. 117 КК [ 16; с.100 ].

Однак, у процесі проведення аналізу матеріалів слідчої та судової практики не було виявлено жодного випадку, коли б убивство матір'ю своєї новонародженої дитини ( відразу після пологів ) вчинювалося після годування немовляти. Результати опитування засуджених за дітовбивство жінок також показали, що ні одна з них не годувала дитини після народження і до позбавлення її життя [ 8; с.33].

Враховуючи те, що новонароджена дитина є малолітньою дитиною, а вбивство малолітньої дитини передбачено в якості кваліфікуючої ознаки п. 2 ч. 2 ст. 115 КК, пропонується вчинення таких дій через деякий час після пологів кваліфікувати за п. 2 ч. 2 ст. 115 КК. Такий підхід вимагає зміни відповідного роз'яснення Пленуму Верховного Суду України з цього питання. Пропонуємо ст. 117 КК доповнити ч. 2, якою передбачити відповідальність за умисне вбивство матір'ю під час пологів або відразу після пологів своїх двох чи більше дітей або вчинення цього злочину повторно. Це положення закону могло б застосовуватись на практиці у випадках вбивства двох чи більше дітей або при повторності дій.

Характеризуючи розглядуваний злочин, слід підкреслити, що особливий психофізіологічний стан жінки під час скоєння вбивства новонародженої дитини необхідно відмежовувати від так званих післяпологових психозів, які складаються з ендогенних органічних захворювань (шизофренія, маніакально - депресивний психоз), що спровоковані вагітністю та пологами. В таких випадках мати на момент вчинення злочину визнається неосудною і кримінальній відповідальності не підлягає.

 

Література:

1.Конвенція про права дитини [Електронний ресурс]: ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лют. 1991 р. № 789-XII // Верховна Рада України : [сайт] -Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/1aws/show/995_021 (29.03.2012).

2.Графский В. Г. Всеобщая история права и государства. Учебник для вузов /

В. Г. Графский. - М. : Норма, 2000. - 744 c.

3.   Карамзин Н. М. Предания веков : сказания, легенды, рассказы из «Истории
государства Российского» / Н. М. Карамзин. - М. : Правда. 1989. - 768 с.

4.  Кримінальний кодекс України : від 5 квіт. 2001 р. № 2341-ІІІ // Офіційний вісник

України. - 2001. - № 21. - Ст. 920.

5.  Комментарий к УК РФ под ред. Ю. И. Скупатова, В. М. Лебедева. М., 2002.

6.  Грунтов И. Убийство матерью новорожденного ребёнка (ст. 140 УК) / И. Грунтов,

И. Кот // Судебный весник. - 2002. - №1. - С. 38-39.

7.    Красиков А. Н. Уголовно-правовая охрана прав и свобод человека в России / А. Н. Красиков. - Саратов : Полиграфист, 1996. - 211 c.

8.    Шепелява Н. В. До питання про відповідальність за посягання на життя, встановлене спеціальним кримінально-правовим законодавством / Н. В. Шепелява // Вісник Верховного суду України. - 2005. - № 9 - С. 33-35.

9.    Остапенко Людмила Анатоліївна. Кримінально-правова характеристика умисних вбивств при пом'якшуючих обставинах (статті 116, 117, 118 КК України): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 / Л. А. Остапенко ; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2003. - 17 с.

10.  Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи
[Електронний ресурс] : постанова ПВС
України від 7 лют. 2003 р. № 2 // Верховний Суд

України :                  [інформ.                 сервер].                  -                  Режим                  доступу :

http://www.scourt.gov.ua/c1ients/vs.nsf/0/623809DCB56E022BC2256C95003CF7EA? OpenDocument& Start= 1&Count=300 (29.03.2012).

11.         Старко О. Л. Умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини (кримінально-правове та кримінологічне дослідження) : монографія / Волинський національний ун-т ім. Лесі Українки. - Луцьк : [Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки], 2009. -185 с.

12.         Лукичев О. В. Уголовно-правовая и криминологическая характеристика детоубийства : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 / О. В. Лукичев ; С.-Петербург. акад. МВД России. - С.-Пб., 1997. - 17 c.

 

13.  Попов А. Н. Убийство матерью новорожденного ребенка (ст. 106 УК РФ) / А. Н. Попов. - С.-Пб. : С.-Петербург. юрид. ин-т Генеральной прокуратуры РФ, 2001. - 68 c.

14.  Кургузкина Е.Б. Предупреждение убийства матерью новонарожденного ребенка ( криминологические и уголовно - правовые аспекты ), Всерос. науч.- исслед. ин -т МВД РФ. - М.: 1999. - 260 с.

15.  Цибуленко Т.Д. Детоубийства и меры по их искоренению: монография, - К.: 1999.

- 200 с.

16.     Бородин С. В. Ответственность за убийство : квалификация и наказание по российскому праву / С. В. Бородин. - М. : Юрист, 1994. - 216 c.

 

Науковий керівник: доцент кафедри кримінально - правових дисциплін юридичного факультету ХНУ ім. В.Н. Каразіна, доктор юридичних наук, Харченко Вадим Борисович.

 

 

ПРАВОВІ ЗАСАДИ ІНВЕСТИЦІЙНОГО КОНСУЛЬТУВАННЯ НА РИНКУ

ЦІННИХ ПАПЕРІВ

 

Котирло Оксана Олександрівна

кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри економічних та фінансово-правових дисциплін Національної академії внутрішніх справ e-mai1: oksana.kotyr1o@mai1.ru

 

Ключові слова: інвестиція, консультування, інвестиційне консультування, ринок цінних паперів.

 

Ефективний розвиток економіки будь-якої держави вимагає забезпечення можливостей мобілізації, розподілу й перерозподілу фінансових ресурсів. В умовах ринкової економіки можливості державного розподілу фінансових і матеріальних ресурсів істотно обмежені, державне втручання виражається найчастіше в законодавчому регулюванні процесів розподілу коштів. Більшість господарчих суб'єктів ґрунтується на індивідуальній або колективній власності й самостійно або через відповідних фінансових посередників вишукують грошові й матеріальні ресурси на фінансових ринках у необхідних їм обсягах і за ринковими цінами.

Тому інвестор, як ніхто інший, потребує допомоги на таких основних рівнях:

  допомога у виборі правильної стратегії;

     забезпечити рекомендації або професійно виконувати за інвестора керування інвестиціями відповідно до розробленої стратегії, ухвалювати рішення щодо купівлі необхідних цінних паперів і розміщення активів у різних секторах економіки;

• забезпечувати рекомендаціями при зміні персонального стану й запитів інвестора, при зміні законодавства, при необхідності обрахунку темпів інфляції [1; 400] .

Саме цю допомогу може надати інвестиційний консультант - особа, що надає консультаційні послуги з приводу випуску й обігу цінних паперів, аналізу корпоративних фінансів, аналізу ризиків,управління портфелем, оцінки інвестиційних проектів, податкового планування при інвестиціях.

Діяльність інвестиційного консультанта має базуватися на таких принципах: максимальна спрямованість на запити та потреби клієнтів; взаємодія з ними виключно на засадах переконання на добровільній основі шляхом інформування, консультування, навчання; системність; відповідальність за результати консультування та якість наданих послуг; незалежність та конфіденційність; гнучкість в сучасних нестабільних умовах; демократичність у прийнятті рішень; часткова самоокупність витрат на здійснення своєї діяльності.

Інвестиційне консультування, згідно українського законодавства для фізичних і юридичних осіб поки не вважається професійною діяльністю на ринку цінних паперів, і тому консультантам не потрібне одержання ліцензії. Інвестиційним консультуванням можуть додатково до своєї основної діяльності займатися торговці без одержання додаткового дозволу. У деяких країнах на цей вид діяльності потрібно одержати відповідний дозвіл державних органів або, принаймні, пройти реєстрацію як такого консультанта. З часом, виконання послуг з консультування на ринку цінних паперів України, як консультування в аграрній сфері, стане такою само професійною діяльністю, як і торгівля цінними паперами, і на цей вид діяльності потрібна буде окрема ліцензія [2; 65].

Правове регулювання на фондовому ринку має забезпечувати наступні види робіт з інвестиційного консультування:

1.  Аналіз ринку цінних паперів, тобто, аналіз можливості здійснення угод, вивчення й прогнозування кон'юнктури ринку.

2.  Лістинг цінних паперів на фондовій біржі.

3.  Організація навчання персоналу для всіх працюючих на ринку цінних паперів, підбір кадрів.

 

5.  Розробка методичної, нормативної документації по операціях з цінними паперами, охоплюючи проекти в галузі депозитарної, реєстраторської й розрахунково-клірингової інфраструктури, комунікацій.

6.  Підготовка та реєстрація емісії та проспекту емісії, інші роботи, пов'язані з випуском цінних паперів.

7.  Оцінка й аналіз цінних паперів.

8.  Оцінка емітента для рішення можливості вкладень у його цінні папери.

9.  Представництво сторін при фондових операціях [1; 402].

До основних умов ефективного консультування слід віднести наступні: консультант має дотримувати комерційних таємниць і інформації про можливі проблеми клієнта; консультант зобов'язаний повідомляти клієнтові інформацію про власний інтерес до тих чи інших цінних паперів, операцій або підприємств; раціональні рішення слід вибирати разом із клієнтом; консультант має зібрати всі необхідні відомості про самого клієнта, його проблеми і фінансовий стан, про ймовірні ризики його операцій; консультант повинен оцінювати й повідомляти клієнтові відомості про ймовірні ризики на ринку цінних паперів.

Дотримання цих умов забезпечить налагоджену співпрацю інвестиційних консультантів з клієнтами на ринку цінних паперів. Це сприятиме створенню ефективного національного ринку цінних паперів та подоланню економічних труднощів держави.

1.    Кравченко Ю. Я. Ринок цінних паперів: [навч. посіб] / Кравченко Ю. Я. - 2-е вид.,

змін.та доп. - К.: Дакор; КНТ, 2009. - 672 с.

2.    Котирло О.О. Біржове право: [навч. посіб.]/ Котирло О.О. - К.: «Видавництво «Центр учбової літератури», 2012. - 268 с.

 

 

ПРИНЦИПЫ ПО НАДЗОРУ ЗА ИНОСТРАННЫМИ БАНКОВСКИМИ УЧРЕЖДЕНИЯМИ В ДОКУМЕНТАХ БАЗЕЛЬСКОГО КОМИТЕТА

 

Коунг Тиерри Евген

студент 5-го курса юридического факультета Харковського национального университета

имени В.Н.Каразина

 

Ключевые слова: принципы, международное сотрудничество, Базельский комитет, надзор.

 

Банковские системы разных стран не функционируют изолированно друг от друга.
Для них характерна взаимосвязь и взаимовлияние. Международное банковское право
регулирует отношения объектом каких является международная банковская деятельность.
Эта деятельность строится на ряде принципов.           Принципы       выступают главным

системообразующим фактором, благодаря чему многочисленные и разнообразные норми сводятся воедино и их действие координируется.

Международное сотрудничество в области банковского регулирования

предполагает создание структурного образования, в рамках которого происходит выработка соответствующих подходов.

Первый международный банковский кризис, вызванный крахом Банкхаус Херштатт, привел к созданию органа международного сотрудничества государств в области банковского регулирования, широкоизвестного в настоящее время как Базельский комитет по банковскому надзору. Базельский комитет был создан на основании пресс-коммюнике руководителей центральных банков группы десяти (G-10). Группа десяти была создана при поддержке Международного валютного фонда, Организации экономического сотрудничества и развития, Банка международных расчетов и включает министров финансов Бельгии, Канады, Франции, Италии, Японии, Нидерландов, Швеции, Германии, Великобритании и США от 12 февраля 1975г, распространенного через Банк международных расчетов (Базель, Швейцария). В настоящее время Базельский комитет включает представителей центральных банков группы десяти, а также Люксембура и Швейцарии.

Одним из первых документов, подготовленных Базельским комитетом в 1975г., был доклад по надзору за иностранными учреждениями банков, впоследствии получивший название Конкордат 1975г. Этот документ изложил принцип разграничения полномочий национальных органов банковского надзора в отношении регулирования деятельности банков, функционирующих на территории нескольких государств, посредством создания в них филиалов, дочерних банков и совместных банков. По форме Конкордат 1975г. представлял собой документ рекомендательного характера и базировался на следующих ключевых принципах:

1-Надзор за деятельностью иностранного банковского учреждения находится в совместной компетенции органов государства происхождения и государства пребывания. Помнению Мишальченко Ю.В под термином органы государства происхождения или государства пребывания здесь и далее понимаются органы банковского надзора;

2-Ни одно иностранное банковское учреждение не должно избежать надзора;

3-Надзор   за   ликвидностью   находится   в   компетенции   органов государства пребывания;

4-Надзор за платежеспособностью находится в компетенции органов государства происхождения, если речь идет об иностранном филиале, и в компетенции органов государства пребыванияесли речь идет о дочернем банке;

5-Практическое сотрудничество должно включать обмен информацией между органами государства происхождения и государства пребывания, а также инспекции органов государства происхождения на территории государства пребывания.

Второй международный банковский кризис привел к пересмотру Конкордата 1975г. Его новая редакция «Принципы по надзору за иностранными учреждениями» была одобрена Базельским комитетом в 1983году. В основу новой редакции были положены два принципа: 1-Ни одно банковское учреждение не должно избежать надзора;

2-Надзор должен быть адекватным.

Принимая во внимание крах «Банко Амброзиано», авторы Конкордата 1983г. признали тот факт, что существование холдинга в структуре международной банковской группы может помешать осуществлению адекватного банковского надзора. С целью устранения этого недостатка следующая формулировка была включена в текст Конкордата:

«Если холдинговая компания находится во главе банковской группы, включающей
самостоятельно инкорпорированные банки, функционирующие в разных странах,
компетентные органы должны осуществлять надзор за такими банками, принимая во
внимание всю структуру банковской группы в целом».           Второй  принцип Конкордата

1983г. включает 2 компонента:

во-первых, взаимодополняющие надзорные функции государства происхождения и государства пребывания,

во-вторых, консолидированный надзор. Первый компонент предполагает, что если, по мнению органов государства пребывания, надзор со стороны органов государства происхождения за иностранным банковским учреждением, действующим на территории первого, является неадекватным или недостаточным, то они могут запретить деятельность такого учреждением. В свою очередь, если органы государства происхожления обнаружат неадекватный надзор со стороны органов государства пребывания, то они могут потребовать от материнского банка прекращения деятельности его иностранного учреждения. Второй компонент, а именно консолидированный надзор, усиливает роль органов государства происхождения в осуществлении банковского надзора и потенциально уменьшает негативный эффект различных стандартов банковского регулирования, применяемых в разных странах.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94 


Похожие статьи

Автор неизвестен - 13 самых важных уроков библии

Автор неизвестен - Беседы на книгу бытие

Автор неизвестен - Беседы на шестоднев

Автор неизвестен - Богословие

Автор неизвестен - Божественность христа