Автор неизвестен - Від громадянського суспільства до правової держави - страница 44

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94 

 

Научный руководитель: доцент кафедры гражданско-правовых дисциплин факультета права Белорусского Государственного Экономического университета, к.ю.н., доцент Манкевич Ирина Петровна.

 

 

ГУМАНІЗМ ЯК ПРИНЦИП ДІЯЛЬНОСТІ МІЛІЦІЇ В УМОВАХ РЕФОРМУВАННЯ МВС УКРАЇНИ

 

Кривицький Юрій Віталійович

викладач кафедри історії держави та права Національної академії внутрішніх справ, кандидат юридичних наук e-mail: yriy_krivitskiy@ukr.net

 

Ключові слова: гуманізм, принцип, міліція, принципи діяльності міліції.

 

У сучасних умовах демократичної трансформації українського суспільства перед історико-теоретичними юридичними науками постає важливе завдання з оновлення свого змісту, переорієнтації на осмислення державно-правової реальності під кутом загальновизнаних взірців демократії, функціонування соціальної і правової державності, механізмів забезпечення та захисту прав і свобод людини та громадянина. Системотворчою ідеєю формування та модернізації правової системи України є утвердження, забезпечення та захист прав і свобод людини та громадянина.

Міліція є основним суб'єктом правоохоронної системи України, і саме на неї покладено завдання охорони прав і свобод людини та громадянина, забезпечення правопорядку і законності. При цьому працівники міліції як вартові демократії у справі підтримки правопорядку перебувають на передньому рубежі захисту прав і свобод усіх громадян [4, с.8].

Водночас істотною перепоною якісного реформування міліції України є консерватизм у реалізації прав та обов'язків її працівниками, тяжіння до стереотипів, які вже давно не схвалює та не підтримує суспільство. З огляду на таку практику, можна спостерігати певне відчуження людей від міліції, яка покликана захищати їх права, свободи та законні інтереси. Однією з причин такого становища необхідно визнати неспроможність українських правоохоронних структур забезпечити ефективний діалог з громадянським суспільством у всіх його формах та інститутах, зокрема з підприємницькими структурами, громадськими організаціями, окремими громадянами [2, с.10].

Останні твердження повністю корелюються з результатами опитування, проведеного соціологічною службою Центру Разумкова в усіх регіонах України з 29 вересня по 4 жовтня 2011 року. Так, більшість громадян України (57,0 %) не підтримують діяльність міліції. Повністю підтримують діяльність міліції лише 6,0 % опитаних, підтримують окремі дії - 26,3 %. Загалом же громадяни України частіше сприймають міліцію як чинник небезпеки, а не захисту.

Інший аспект порушеної нами проблеми полягає в тому, що мають місце непоодинокі випадки вчення працівниками міліції злочинів і, як наслідок, притягнення їх до кримінальної відповідальності. Зокрема у 2011 році судами визнано винними та винесено вироки стосовно 456 колишніх працівників міліції. Причому через професійну неспроможність, черствість і байдужість до людей, моральну розбещеність, хибну практику розкриття злочинів і досягнення результатів будь-якими шляхами та методами часто трапляються випадки рукоприкладства, знущань і тортур над особами, які підозрюються у скоєнні злочинів чи правопорушень.

З огляду це, особливої актуальності набуває питання дослідження сутності такого принципу діяльності міліції як гуманізм на сучасному етапі реформування МВС України, що й становить мету цієї статті. Для її досягнення передбачається вирішення таких основних завдань: по-перше, проаналізувати існуючі підходи до інтерпретації гуманізму у вітчизняній філософсько-правовій літературі; по-друге, розглянути напрями втілення гуманізму в праві, організації державної влади та юридичній діяльності; по-третє, осмислити гуманістичні засади діяльності міліції України.

Так, у філософському енциклопедичному словнику під гуманізмом (від лат. humanus -людський, людяний) розуміється система світоглядних орієнтирів, центром яких є людина, її особистість, високе призначення та право на вільну самореалізацію. Гуманізм визначає вивільнення можливостей людини, її благо є критерієм оцінки соціальних інститутів, а людяність - нормою стосунків між індивідами, етнічними й соціальними групами, державами. Сьогодні гуманізм став реальністю гетерогенного простору культури, зумовивши формування як концепцій загальнолюдських цінностей і цивілізованих стандартів якості життя, так і необхідності взаємодії культур, їх постійного діалогу з метою збереження їхньої самобутності та зміцнення тенденцій до взаєморозуміння і взаємозбагачення [15, с.134]. В іншій науковій праці гуманізм розглядається як філософський, етичний і природно-правовий принцип, що надає людині статусу абсолютної цінності [1, с.74].

За своєю сутністю, відмічає С.П. Погребняк, гуманізм - це світогляд, у центрі якого знаходиться ідея людини як найвищої цінності, ідеологія, що орієнтується, насамперед, на позитив людини при визнанні її негативу, який потребує контролю й обмежень [12, с.133]. Розвиваючи цю думку, дослідник наголошує на тому, що стрижневими етичними ідеями сучасного гуманізму виступають: 1) визнання гідності та незалежності особистості головною соціальною цінністю; 2) максимізація свободи вибору людини (зокрема свободи слова та совісті, права на особисту думку і незалежне дослідження, права кожної особистості на власний спосіб життя), яка має поширюватися настільки далеко, наскільки це не завдає шкоди іншим; 3) усвідомлення вільною людиною власної відповідальності й обов'язків щодо інших осіб і зовнішнього середовища; додержання принципу, згідно з яким кожна людиназаслуговує на людяне ставлення до себе; визнання давньої заповіді, що наказує приймати до свого середовища чужих, поважаючи їх відмінності; 4) визнання інших загальнолюдських моральних стандартів, а саме: правдивості і дотримання обіцянок, чесності та відвертості, доброзичливості і надійності, вірності та вдячності, неупередженості і справедливості, добросовісності та прагнення до співробітництва тощо; 5) шанування таких чеснот як здатність до творчості, самостійного вибору, мислення та поведінки, прагнення до максимальної реалізації талантів і здібностей, отриманих людиною від природи, спрямованість на засвоєння раніше не відомих їй сфер діяльності; 6) гармонійне поєднання етики й розуму; віра в те, що збільшення знань дозволяє людям бути мудрішими і людянішими, а моральні норми сприяють прогресові розуму; розуміння того, що будь-які людські цінності та моральні принципи найбільш адекватно можуть бути обґрунтовані завдяки рефлексії; пошук злагоди при наявності суперечностей шляхом діалогу [12, с.135].

Гуманізм як шляхетна ідея не міг не знайти своє втілення в праві. Можна з упевненістю стверджувати, що він є однією з найсуттєвіших, органічно властивих праву якостей, з якою пов'язаний так званий другий вимір права як явища духовного життя суспільства. Право ніби переводить гуманістичні ідеали й принципи з соціально-етичної площини в юридичну, внаслідок чого гуманність набуває статусу правового поняття. З цих причин сучасне право іноді афористично визначають як обіцянку людяності, надану однією частиною людей іншій і гарантовану законом. Вищі гуманітарні засади, зумовлені сутністю суспільства і прагненням людини до високого, гідного становища, реалізуються, передусім, у цінностях природного права. Однак гуманізм поряд зі свободою, справедливістю та рівністю безперечно є також однією з основних засад позитивного права. Це обов'язково слід враховувати під час створення, реалізації, застосування і тлумачення норм права [12, с.136].

На переконання В.В. Копєйчикова, гуманізм у праві - одна з найсуттєвіших, органічно властивих праву якостей. У філософському та соціологічному розуміннях, продовжує вчений, право це загальна міра свободи, рівності та справедливості в суспільстві, яка повинна визначати конкретний зміст кожної норми права. Саме такі соціальні цінності як свобода, рівність, справедливість становлять сутність гуманізму. Право - це, насамперед, система поведінкових стандартів, за якими члени суспільства мають діяти в певних ситуаціях, щоб їхні інтереси узгоджувалися з інтересами та потребами інших людей, державними і громадськими інтересами [17, с.660].

Відповідно до позиції М.В. Костицького, гуманізм стверджує цінність людської особистості, людського існування, гідність, права, свободи кожної людини [9, с.13]. У свою чергу А.М. Колодій та А.Ю. Олійник відмічають, що гуманізм - це принцип, згідно з яким вищою цінністю є самоцінність кожної людини в сукупності з її невід'ємними правами. Складовими гуманізму є доброта, милосердя, співчуття, співпереживання, увага до людини, прагнення допомогти їй зайняти гідне місце в житті, позбавитися негативного [6, c.208].

А.М. Колодій відносить принцип гуманізму до загальносоціальних принципів права, що акумулюють у собі витоки духовного життя суспільства, а принцип гуманізму права - до власне принципів права (суб'єктивного). Як наголошує дослідник, останні прямо опосередковують і включають до своєї органіки певну частку змісту загальносоціальних принципів, що мають вирішальне значення для правової системи [7, с.38].

На думку В.Ю. Васецького, принцип гуманізму - це конституційний принцип, що знайшов своє вираження в Конституції України. Закріплений цей принцип на міжнародному рівні, зокрема в Декларації прав людини, Європейській конвенції про захист прав і основоположних свобод людини та інших міжнародно-правових актах. Принцип гуманізму задекларований не лише на рівні Конституції України, він пронизує всю її правову систему та правову систему будь-якої цивілізованої держави світу [13, с.169].

Заслуговує на увагу обґрунтована В.В. Ладиченко точка зору, згідно з якою субстанційною основою гуманістичної парадигми організації державної влади в громадянському суспільстві є принцип гуманізму як стрижневий і системоутворювальний. Гуманізм є фундаментальною основою організації державної влади, має загальне значення для устрою всієї держави. Цей принцип передбачає визнання цінності людини як особистості, утвердження пріоритету її інтересів у діяльності держави. Гуманізм - це орієнтація на приватні інтереси, на права та свободи людини як вищу цінність [10, с.375].

Природно, що в сучасних умовах закони, присвячені публічній службі, містять численні приклади безпосереднього посилання на принцип гуманізму. Зокрема принцип гуманізму прямо згадується як основний принцип державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, дипломатичної служби. Він покладений в основу діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, Збройних Сил України тощо.

У свою чергу С.Д. Гусарєв та О.Д. Тихомиров відмічають, що принципи юридичної практичної діяльності - це основні засади, вихідні положення, ідеї, які є орієнтирами, вимогами її здійснення, відбивають сутнісні властивості права [3, с.235]. Серед основних принципів юридичної практичної діяльності ці дослідники виокремлюють принцип гуманізму [3, с.237]. Останній знайшов зовнішню об'єктивацію в низці законів, що регулюють юридичну практичну діяльність. Наприклад, у ст. 4 Закону України „Про адвокатуру" від 19 грудня 1992 року, ст. 3. Закону України „Про міліцію" від 20 грудня 1990 року.

В юридичній літературі підкреслюється, що ефективна діяльність державних інституцій, застосування норм права, зрештою, забезпечення прав людини та громадянина тісно пов'язані з такою філософсько-правовою категорією як „принцип". Така ситуація не є дивною. Ще за часів античності акцентувалася увага на тому, що принцип є найважливішою частиною всього (principium est potissima pars rei) [12, с.4]. Очевидно, що ця теза є справедливою і щодо принципів діяльності міліції України.

На думку О.С. Проневича, правові принципи організації та діяльності поліції (міліції) - це основні ідеї (положення), що мають характер безумовних вимог, закріплюються в законодавчих актах або ж випливають зі змісту конкретних норм права та є керівними засадами для органів і посадових осіб, уповноважених на охорону громадського порядку та забезпечення громадської безпеки. Як свідчить практика зарубіжних держав, принципи організації та діяльності поліції закріплені в конституціях, законах про поліцію (органи внутрішніх справ (далі - ОВС), міліцію) та інших нормативно-правових актах, що слугують юридичною основою її діяльності [14, с.194].

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України „Про міліцію" діяльність міліції будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням. У ретроспективному аспекті слід відмітити, що в „Положенні про радянську міліцію", затвердженому Постановою Ради Міністрів СССР № 385 від 8 червня 1973 року, гуманізм як принцип діяльності міліції не визначався. Водночас компаративний аналіз джерел права пострадянських держав дає підстави стверджувати, що гуманізм як засада діяльності поліції (міліції), закріплений у законодавстві Республіки Білорусь, Республіки Молдова, Республіки Вірменія, Азербайджанської Республіки та ін.

У коментарі до ст. 3 Закону України „Про міліцію" наголошується на тому, що гуманізм - це визнання вищої цінності людини, закріплення та забезпечення її прав, умов всебічного розвитку, стимулювання людських відносин між громадянами, закріплене в правових і моральних формах. Гуманізм працівника міліції тісно пов'язаний з його правовою культурою, яка характеризується, насамперед, знанням права, чинного законодавства та наявністю поваги до них. Гуманне ставлення до людини, повага до гідності особи є одним з принципів діяльності міліції, яка захищає її права, незалежно від расової чи національноїналежності, соціального походження, майнового становища, громадянства, віку, статі, освіти, ставлення до релігії, політичних переконань та інших якостей людини [8, с.12].

Гуманізм виступає не тільки як принцип діяльності, а й як морально-цільова настанова ОВС. Він фактично є визнанням цінності кожної людини. Реалізація принципу гуманізму вимагає від працівників ОВС діяти так, щоб не відбирати в кожної конкретної особи можливості для розвитку та виявлення здібностей. Разом з тим, гуманізм вимагає якнайшвидшого розкриття злочину, розшуку та затримання особи, яка його вчинила. До того ж, окремою рисою гуманістичного змісту діяльності працівника ОВС виступає морально-правова активність, яка проявляється у прагненні останнього принести більше користі громадянам, колективу, державі в цілому [11, с.10].

Відповідно до позиції Є.О. Гіди, гуманність є основним елементом законної підтримки правопорядку в демократичній державі, оскільки: по-перше, обов'язок з надання членам суспільства негайної допомоги є не тільки гуманною діяльністю, а й основною функцією міліції; по-друге, для збереження демократії важливо, щоб офіційні особи, наділені повноваженнями застосовування сили та позбавлення свободи громадян своєї держави, діяли гуманними методами; по-третє, гуманна підтримка правопорядку необхідна для забезпечення взаємодії з суспільством, що зумовлює ефективність зміцнення правопорядку [2, с.85].

У цьому контексті цілком слушно зазначає В.С. Шилінгов, що гуманізм має стати універсальним принципом діяльності правової держави, її органів, у тому числі міліції. Працівники цього правоохоронного органу не можуть застосовувати будь-які методи для досягнення поставлених перед ними цілей, для них неприйнятний постулат „мета виправдовує засоби". Методи та засоби, що використовуються міліцією у процесі її діяльності, повинні відповідати вимогам моралі, гуманізму та справедливості. Разом з тим, реалізація гуманістичних засад у діяльності міліції практично можлива лише за умов дієвості гуманістичних критеріїв оцінювання ефективності діяльності міліції, забезпечення високого рівня професіоналізму, а також підвищення загальної та правової культури працівників міліції України [16, с.4, 9].

Саме важливістю та універсальним потенціалом гуманізму як принципу діяльності міліції можна пояснити те, що у зверненні колегії МВС України до особового складу ОВС і військовослужбовців внутрішніх військ від 7 лютого 2012 року першим визначено таке концептуальне завдання: максимально наблизити свою діяльність до потреб громадян, перейти від декларацій щодо налагодження партнерських стосунків з населенням до реальних кроків у цьому напрямі, втілювати в повсякденній службовій діяльності принцип „Людина - понад усе", цілеспрямовано в межах своєї компетенції усувати всі негаразди, що негативно впливають на якість життя громадян [5, с.2].

Таким чином, на підставі викладеного вище можна зробити висновки про те, що в сучасній юридичній доктрині гуманізм інтерпретується в якості людиносутнісного світогляду та принципу права (загальносоціального або основоположного), відображаючи ставлення до людини як найвищої соціальної цінності, повагу до гідності кожної особи, її права на життя, вільний розвиток, реалізацію своїх здібностей і намагання досягти щастя.

У процесі гуманізації суспільства та зміни ролі держави має місце певна переорієнтація у визначенні функцій міліції України. Зі складового елемента апарату примусу міліція перетворюється на орган надання певних соціальних послуг, що вимагає зміни її завдань і посилення гуманістичних засад діяльності. За мету в такому випадку береться не викорінення злочинності, а надання ефективних, якісних послуг для охорони людини від протиправних посягань.

 

Література:

1.Бачинін В. А. Філософія права : словник / В. А. Бачинін, В. С. Журавський, М. І. Панов. - К. : Ін Юре, 2003. - 408 с.

2.Гіда Є. О. Деонтологічні засади забезпечення прав і свобод людини та громадянина працівниками міліції у сфері правопорядку :  [монографія] / Є. О. Гіда. - К. : ФОП

О. С. Ліпкан, 2011. - 416 с.

3.Гусарєв С. Д. Юридична деонтологія (Основи юридичної діяльності) : навч. посіб. / С. Д. Гусарєв, О. Д. Тихомиров. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К. : Знання, 2008. - 495 с.

4.Демократичне поліціювання : збірник наукових статей / За заг. ред. О. М. Бандурки та Дж. Перліна, наук. редактор О. В. Тягло. - Львів : Астролябія, 2011. - 492 с.

5.Звернення колегії Міністерства внутрішніх справ України до особового складу органів внутрішніх справ та військовослужбовців внутрішніх військ від 7 лютого 2012 року //

Іменем Закону. - 2012. - № 6. - С. 2.

6.Колодій А. М. Права, свободи та обов'язки людини і громадянина в Україні : підруч. / А. М. Колодій, А. Ю. Олійник. - К. : Правова єдність, 2008. - 350 с.

7.Колодій А. М. Принципи права України : [монографія] / А. М. Колодій. - К. :

Юрінком Інтер, 1998. - 208 с.

8.Коментар Закону України „Про міліцію" : науково-практич. посіб. / [В. Д. Сущенко, О. М. Джужа, В. І. Олефір та ін.] ; за заг. ред. проф. Є. М. Моісеєва. - К. : КНТ, 2010. - 304 с.

9.Костицький М. В. Гуманізм права як прояв вищих (космічних) законів у суспільстві / М. В. Костицький // Принципи гуманізму та верховенства права як умова розвитку демократичної, соціальної, правової держави (пам'яті професора В. В. Копєйчикова) : матеріали міжвуз. наук.-теорет. конф. - К. : Київ. нац. ун-т внутр. справ,

2009. - С. 13 - 15.

10.Ладиченко В. В. Гуманістичні основи організації державної влади : [монографія] / В. В. Ладиченко. - К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2007. - 407 с.

11.Лихолоб В. Г. Гуманизм сотрудника органов внутренних дел как единство уважения к человеку и требовательности к нему : [материалы в помощь лекторам] / В. Г. Лихолоб. - К. : Киевская высшая школа МВД СССР им. Ф. Э. Дзержинского, 1982. -

23 с.

12.Погребняк С. П. Основоположні принципи права (змістовна характеристика) : [монографія] / С. П. Погребняк. - Х. : Право, 2008. - 240 с.

13.Проблеми реалізації прав і свобод людини та громадянина в Україні / [О. В. Зайчук, В. С. Журавський, Н. М. Оніщенко та ін.] ; за ред. Н. М. Оніщенко, О. В. Зайчук. - К. : Юридична думка, 2007. - 424 с.

14.Проневич О. С. Принципи діяльності поліції (міліції) в поліцейському праві сучасних зарубіжних держав / О. С. Проневич // Проблеми правознавства та правоохоронної

діяльності. - 2009. - № 2. - С. 191 - 205.

15.Філософський енциклопедичний словник / [В. І. Шинкарук (гол. редкол.), Є. К. Бистрицький, М. О. Булатов та ін.]. - К. : Абрис, 2002. - 742 с.

16.Шилингов В. С. Гуманистические основы деятельности милиции : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 „Теория и история государства и права; история политических и правовых учений" / В. С. Шилингов. - К., 1992. - 20 с.

17.Юридична енциклопедія : В 6 т. / Редкол : Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. - К. : Укр. енцикл., 1998. - Т. 1 : А - Г. - 672 с. : іл.

ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЗАКОНОДАВСТВА У СФЕРІ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ЩОДО ЗАХИСТУ ПРАВ НА ХОРЕОГРАФІЧНИЙ ТВІР І ПОСТАНОВКУ

 

Лаговська Олена Сергіївна

студентки V курсу юридичного факультету Чорноморського державного університету

імені Петра Могили e-mail: Lenaoko-ko@rambler.ru

 

Ключові слова: хореографічний твір і постановка, право інтелектуальної власності, об 'єкт авторського права.

 

Такий же підхід використаний в Законі України «Про авторське право і суміжні права».

Хореографічний твір і постановка як об'єкт права інтелектуальної власності є в загальному переліку об'єктів, зазначених в ст.433 ЦК України та називаються серед інших сценічних творів.[1]

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94 


Похожие статьи

Автор неизвестен - 13 самых важных уроков библии

Автор неизвестен - Беседы на книгу бытие

Автор неизвестен - Беседы на шестоднев

Автор неизвестен - Богословие

Автор неизвестен - Божественность христа