Автор неизвестен - Від громадянського суспільства до правової держави - страница 45

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94 

Пункт 1 ст 8. Закону України «Про авторське право і суміжні права» об'єктами авторського права називає драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу, та їх постановки.

У Бернській конвенції про охорону літературних і художніх творів, ратифікованій Україною 25.10.95 року наведено наступні ознаки правової охорони творів, що є об'єктами авторського права: творчий характер твору, ознака об'єктивної форми вираження твору, ознака змісту твору, ознака оприлюднення твору. [12]

Об'єктом авторського права є матеріальне втілення, певна речова формула результату інтелектуальної, творчої праці, тобто об'єктивізація твору.

Національне законодавство не визначає ознаку завершеності твору як обов'язкову умову охороноспроможності твору. Твір є об'єктом правової охорони, незалежно від того, завершений він чи ні. Незавершений твір підлягає правовій охороні так само, як і завершений твір, що випливає зі п.2 ст. 433 ЦК України та п.2 ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права». [1,3]

Створення танцю або постановки, як невід'ємна ознака хореографічного твору і постановки, є творчим процесом, складною інтелектуальною діяльністю одного автора чи декількох авторів (хореографів). Питання співавторства хореографічного твору є непростим, адже співавторами можуть бути як хореографи, так і танцівники, сценаристи, інші особи, що зробили внесок у творчий процес. В результаті творчої інтелектуальної діяльності створюється нове, оригінальне, неповторне і унікальне явище.

Інша ознака виражається в тому, що хореографічний твір об'єктивно виражається у формі танцю танцюристами на сцені, або в будь-якому публічному місці. Також хореографічна постановка може бути записана на матеріальному носії (відео- чи кінозапис, хореографічний текст). Характерною є риса незавершеності. Незавершеним хореографічним твором або постановкою можуть бути частина хореографічного твору, окрема комбінація рухів, жестів, поз, проміжні результати, також частина хореографічного тексту тощо.

По-третє, правова охорона не залежить від мети, змісту і спрямованості твору. Ніхто не має права посягати на правовий захист даного об'єкта, спираючись на зміст твору. Ніхтоне має права вимагати, щоб твір був заборонений, вилучений, знищений, навіть якщо його зміст суперечить інтересам певних осіб, ідеологіям політичних партій тощо.

Факультативною з точки зору виникнення твору є ознака оприлюднення твору. Оприлюднення твору - це дія, за допомогою якої твір стає доступним для загального ознайомлення. Так, хореографічний твір може показуватися на сцені або в записі на екрані. Однак ці дії не є необхідними, щоб на даний об'єкт поширювалася правова охорона.

Авторське право на твори науки, літератури і мистецтва, до яких відноситься хореографічний твір і постановка, виникає в силу факту їх створення, і для виникнення і здійснення авторських прав не потрібно дотримання будь-яких формальностей. Тобто, авторське право виникає в момент створення твору. Так, хореографічний твір і постановка, а також його частини є об'єктами права захисту з моменту створення їх автором. [6, с. 212]

Процесс створення хореографічного твору є складним творчим процессом, в якому може приймати участь декілька осіб. Хореограф, відповідно до ідеї чи задуму, складає хореографічний текст, підбирає необхідні рухи, пози, жести для виконавців хореографічного твору або постановки. Далі відбувається вибір музичного супроводу, костюмів, сценічних ефектів (візуальних и звукових). Великого значення мають всі деталі образу і виконання хореографічних творів.

Таким чином, хореографічний твір, постановка за своїми ознаками повністю підпадає під ознаки об'єкти права інтелектуальної власності. Це свідчить про те, що хореографічний твір, постановку можна виділяти як окремий, самостійний і особливий об'єкт права інтелектуальної власності, а зокрема авторського права, а це дає підстави говорити про необхідність зазначити в Законі принаймні поняття і особливостей даного виду об'єктів права інтелектуальної власності.

На нашу думку, враховуючи високий ступінь творчості, притаманний хореографічному твору, складність етапів створення і особливості, доцільно буде дати розширене визначення поняттю «хореографічний твір, постановка».

Хореографічний твір, постановка має складну структуру. По-перше, хореографічний твір (танець) може виконувати як одна особа (автор чи виконавець), так і декілька осіб. По­друге, танець складається не просто з рухів чи окремих елементів, а з чітко підібраних, стилістично-побудованих рухів, жестів, що утворюють органічну картину, приємну та реальну для сприйняття. По-третє, хореографічний твір виконується, як правило, під музику (живе виконання чи фонограма). [6, с. 216]

Так, якщо порівнювати хореографічний твір з таким об'єктом права інтелектуальної власності як вірш, то можна побачити, що хореографічний твір є більш складним. Переважно вірш створює одна особа, закріплюючи даний вид об'єкта матеріально (на папері). Так само ми бачимо як створюється картина. Автор написав картину, тобто зафіксував матеріально. Вірш і картина існують самі по собі. Їх зміна призведе до зміни всього об'єкта, його якості і цілісності. Але коли чужий новостворений хореографічний твір виконують інші особи, не маючи на нього права, частково змінюючи рухи або музику, або оформлення, змінюється вся композиція і весь об'єкт. Порушення існує. Слід сказати, що даний вид порушення не завжди такий явний як зміна картини чи вірша, що є очевидним, бо первісний і похідний варіант, можна порівняти та спів ставити; хореографічні твори для порівняння не так просто співставити в реальних умовах. Таке порівняння і виявлення порушення можливе лише якщо є відеозапис. По пам'яті дуже важко буде виявити порушення, навіть у тому випадку, коли запозичення чужого хореографічного твору є очевидним, насамперед для фахівця. Наприклад такою особою може бути хореограф, танцюрист, або інша зацікавлена особа.

Так спостерігаються непоодинокі випадки, коли невеликі хореографічні колективи, не маючи своєї творчості або ж таланту, виконують чужу хореографічні постановку іншого колективу, змінюючи лише музику або костюми. До такого способу порушення найчастішевдаються колективи з провінційних міст, невеличких селищ. Вони копіюють постановки загальновідомих балетів, таких як «Тодес», «Сухішвілі», та ін. Вважаючи, що змінюючи рухи і музику вони не зачіпають права автора.

Страждає цілісність твору. Спостерігається порушення не лише майнових прав автора на хореографічний твір і постановку, а й його особистих немайнових прав на твір, зокрема право на ім'я, право автора на збереження цілісності твору, право автора протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору. [1,2]

Закон передбачає охорону як завершеного, так і незавершеного твору, але конкретно не говорить, що є частиною хореографічного твору і постановки. В цьому, на наш погляд є недолік діючого законодавства.

В статті 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права» говориться, про охорону авторського права на частину твору. Необхідно дати поняття визначення «частина хореографічного твору», вказати її складові елементи та їх ознаки.

Основною проблемою захисту авторського права на хореографічний твір і постановку є порушення немайнових авторських прав. В законі зазначено, що автор має право вимагати недоторканості твору і, здатному завдати шкоди честі і репутації творця даного об'єкта авторського права; творцю належить право вимагати збереження цілісності хореографічного твору і постановки, протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір. Але ж крім самого автора хореографічного твору про це мають дбати державні органи у сфері захисту прав інтелектуальної власності. Спеціальні органи повинні не лише реєструвати авторські права на хореографічний твір, а й пропагувати реєстрацію інших авторів, задля уникнення порушень авторського права з боку інших осіб, так би мовити, виявляти потенціальних авторів і давати їм інформацію про можливі шляхи захисту своїх прав.

Державний департамент Інтелектуальної власності повинен стимулювати творчу активність щодо хореографічного мистецтва, а надто - щодо державної реєстрації плодів творчої праці хореографів.

Стаття 447 ЦК України говорить, що після закінчення терміну дії авторського права твори переходять в суспільне надбання. Вони можуть вільно використовуватися будь-якою особою без виплати авторської винагороди. Неодмінною є тільки вимога дотримання права авторства, права на ім'я і на захист авторської репутації. Разом з тим Кабінету Міністрів України надане право встановлювати виплату спеціальних відрахувань за використання вказаних творів на території України. Такі відрахування виплачуються у фонди творчих спілок України. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про розміри відрахувань в фонди творчих спілок України за використання творів літератури і мистецтва» від 3 березня 1992 р. здійснюються відрахування у фонди творчих спілок України за використання творів літератури і мистецтва. Якщо після закінчення терміну охорони авторського права на необнародуваний твір будь-яка особа вперше його обнародує, він користується захистом, прирівняним до захисту майнових прав автора. Термін охорони таких прав становить 25 років з моменту першого опублікування. [7]

Ознайомившись з Постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 1992 р. N 108 «Про розміри відрахувань до фондів творчих спілок України за використання творів літератури та мистецтва» зазначимо, що такі відрахування здійснюються до Літературного фонду України, до Музичного фонду України, до Театрального фонду України, до Журналістського фонду України, до Кінематографічного фонду України, до Художнього фонду України, до Художнього фонду України, до Фонду фотомистецтва України.

Беручи до уваги той факт, що реєстрація авторського права на хореографічний твір і постановку є не поширеним явищем в Україні, можна зробити висновки, що державі недоцільно створювати Хореографічний фонд України.  Так, за даними річних звітів

Державного Департаменту Інтелектуальної власності про реєстрацію авторських прав, у 2006 році зареєстровано 3 хореографічних твори, у 2007 жодного, у 2008 році п'ять , 2009 році було зареєстровано один хореографічний твір, у 2010 році - два твори хореографії. [14]

Але у перспективі доцільно було б створити Фонд хореографічного мистецтва України. Даний Фонд мав перед собою завдання координувати роботу хореографів, танцюристів, осіб, що працюють у хореографічній сфері і створюють хореографічні твори і постановки. Основне завдання Фонду - займатися питанням авторських відрахувань.

З метою сприяння охорони та захисту права автора на хореографічний твір і постановку, вважаємо необхідним:

1.         Виділити в Законі України «Про авторське право і суміжні права» хореографіч-
ний твір і постановку як окремий самостійний об'єкт авторського права.

З пункту 6 статті 8 Закону вилучити словосполучення «хореографічні та інші твори» та статтю 8 Закону «Об'єкти авторського права» доповнити новим пунктом, який викласти таким чином: «хореографічні твори і постановки».

У статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» «Визначення термінів» дати визначення хореографічному твору і постановки окремо.

Термін хореографічний твір і постановка викласти так:

«Хореографічний твір і постановка - це вид сценічного мистецтва, в якому художній образ створюється за допомогою міміки, жестів, рухів, поз, костюмів, спецефектів, пластики тіла з музичним супроводом чи без нього. Хореографічний твір і постановка ототожнюється поняттю танець. Хореографічний твір і постановка може виконуватись однією чи більше осіб з додержанням основних правил хореографічного мистецтва».

У статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» «Визначення термінів» після визначення «хореографічний твір і постановка» дати визначення частині хореографічного твору і постановки. Вищесказане викласти так: «в хореографічному творі і постановці частиною твору може бути хореографічний текст в записі, окрема комбінація рухів, окремі рухи, пози, жести, які вперше використані або створені автором, певні проміжні результати, що використовуються авторами у процесі створення хореографічних творів також є об'єктами захисту. Частиною хореографічного твору і постановки може бути окремо вищезазначені елементи як з музикальним супроводом, так і без нього».

2.    Доповнити пункт 2 та пункт 3 статті 25 Закону «Вільне відтворення творів у особистих цілях». Необхідно вказати серед названих творів хореографічний твір і постановку.

Пункт 2 статті 25 Закону доцільно викласти у такій формі: «Твори і виконання, в тому числі хореографічні твори і постановки, а також їх частини, зафіксовані у фонограмах, відеограмах, їх примірниках, а також аудіовізуальні твори та їх примірники допускається відтворювати у домашніх умовах виключно в особистих цілях або для кола сім'ї без дозволу автора (авторів), виконавців».

3.    Нову статтю Закону України «Про авторське право і суміжні права» викласти наступним чином «Майнові права автора хореографічного твору і постановки». Текст статті написати так:

«До майнових прав автора хореографічного твору і постановки поряд з іншими майновими правами, зазначеними в Законі належать:

А) Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право на хореографічний твір чи постановку) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти:

-  - відтворення творів в такому самому вигляді, як новостворений твір і його публічнийпублічне виконання і публічний показ хореографічних творів і постановок;

-   переробку творів шляхом зміни рухів, поз, частин хореографічного твору і постановки і подальше використання твору;

-   розповсюдження примірників хореографічного твору або постановки, записаного на відео чи кіноплівку або ж запис хореографічного тексту без згоди автора в мережу Інтернет та соціальні мережі».

4. Створення Хореографічного фонду України для координації авторів хореографічних творів та отримання винагороди авторам за свою працю.

 

Література:

1.         Цивільний кодекс України 435-IV від 16.01.03 року. - Режим доступу :
http://www.yurincom.com/ua/afftar.

2.   Закон України «Про авторське право і суміжні права» в редакції від 11 липня 2001
року 2627-ІІІ. - Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3792-

12.

3.Науково-практичний коментар до Цивільного кодексу України за ред. Є.О. Харитонова 2007р. (ст.1 - ст.690) » Глава 35 Загальні положення про право інтелектуальної власності (ст.418 - ст.432)

4.Драпак Г., Скиба М. Основи інтелектуальної власності : Навчальний посібник. -Хмельницький : ТУП, 2003. - 135 с.

5.Цивільне право України: Підручник / Ч.Н. Азімов, С.Н. Приступа, В.М. Ігнатенко. -

Харків: ТОВ «Одіссей», 2000. - 534 с.

6.Сударков С.А. «Основи авторського права». - Мінськ: Амалфея, 2000.- 349 с.

7.Постанова Кабінету Міністрів України від 3 березня 1992 р. N 108 «Про розміри відрахувань до фондів творчих спілок України за використання творів літератури та мистецтва».

8.   Всесвітня конвенція про авторське право 1952 року (Женева) від 06 вересня 1952

року.

9.   Постанова Верховної Ради Про участь України у Всесвітній конвенції про авторське право 1952 року від 23.12.93 № 3794-12.

 

10.  Міжнародна конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення (Рим) від 26 жовтня 1961 року.

11.     Конвенція про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності (Стокгольм) від 14.07.67 року.

12. Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів від 24.07.71 року.

13.  Постанова КМУ від 18.01.03 № 72 «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об'єктів авторського права і суміжних прав».

14.  Річні звіти Державного Департаменту Інтелектуальної власності за 2006-2011 рр. (матеріали з офіційного веб-порталу Департамента www.sdip.gov.ua ).

 

 

Науковий керівник:   завідувач кафедри цивільного права і процесу юридичного факультету ЧДУ імені Петра Могили, к.ю.н., доц. Мамчур Людмила Володимирівна.

ОСОБЕННОСТИ ПРЕЗЕНТАЦИИ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА В УГОЛОВНОМ ПРАВЕ УКРАИНЫ

 

Лантинов Ярослав Александрович

доцент кафедры уголовно-правовых дисциплин юридического факультета Харьковского национального университета имени В. Н. Каразина, к.ю.н.

 

Ключевые слова: гражданское общество, государство, уголовный кодекс Украины.

 

Проблематика идентификации гражданского общества и его развития, еще с середины ХХ века пребывает в фокусе, как общесоциологических, так и юридических разработок. Для отечественных исследователей, активно включившихся в данное направление на рубеже веков, более характерным является акцент на становлении гражданского общества и роли государства в его стимулировании. Это обусловлено, прежде всего, длительностью трансформационных процессов и незавершенностью преодоления авторитарности в системе общественного самоуправления. Учитывая существующее положение вещей, невозможно отрицать ведущую роль органов государственной власти в реформировании наличной системы общественных отношений. Как известно, наиболее весомым способом государственного регулирования общественных отношений является применение государственного принуждения, наиболее суровые формы, которого регламентируются положениями уголовного законодательства.

Вопрос о взаимоотношении гражданского общества и положениями уголовного законодательства, воплощенными в Уголовном кодексе Украины (далее - УК), рассмотрен в значительном количестве публикаций, однако так и не получил однозначного ответа. Помимо очевидной методологической сложности, изучение указанной проблемы затрудняется, как метонимией, так и наблюдаемым во многих исследованиях дисбалансом между предметом и методами научного поиска. Принимая во внимание ограничения формата данной публикации следует указать, что термин «гражданское общество», используется в научных публикациях, по меньшей мере, в двух смыслах: в широком и узком.

Гражданское общество в широком смысле - фактически отождествляется с обществом (политической нацией) в целом. Не вдаваясь в детали подобной группы точек зрения, возможно отметить, что при этом, как правило, идеализируется система внутриобщественных взаимодействий. Характеристика же взаимодействия гражданского общества в широком смысле и УК состоит в признании сугубой вторичности правовых актов, которые порождаются и полностью определяются гражданским обществом (в широком его понимании).

Гражданское общество в узком смысле выделяется в тех случаях, когда имеется необходимость подчеркнуть диалектическое единство между Государством (органами государственной власти и местного самоуправления) и противостоящей частью общества, рассматривая которую как объект управленческого воздействия называют «населением», а рассматривая как источник полномочий и контроля - и называет «гражданским обществом в узком смысле». Взаимоотношение гражданского общества в узком смысле (далее -гражданское общество) и УК не является очевидным и требует научного исследования.

Анализ положений действующего УК позволяет отобрать те из них, которые состоят в установлении уголовной ответственности за посягательства на институты гражданского общества. В первую очередь имеются в виду следующие статьи: 170 «Воспрепятствование законной деятельности профессиональных союзов, политических партий, общественныхорганизаций» 178 «Повреждение религиозных сооружений либо культовых домов», 179 «Незаконное удержание, осквернение либо уничтожение религиозных святынь», 180 «Воспрепятствование осуществлению религиозного обряда». Перечисленные статьи непосредственно выступают правовым обеспечением охраны институтов гражданского общества.

Анализ названных статей УК позволяет сделать определенные наблюдения. Во-первых, уголовно-правовую охрану получает только деятельность профессиональных союзов, политических партий, общественных и религиозных организаций, т.е. ограниченного перечня институтов гражданского общества которые проходят государственную регистрацию. В связи с этим возникает вопрос - а не нуждаются ли в уголовно-правовой охране и иные формы общественной самоорганизации?

Во-вторых, представляется неоднозначной оценка объема текстуального выражения запрета относящегося к посягательству на деятельность религиозных организаций (3 статьи по одному предмету) и относящегося к посягательствам на все другие (одна статья на три вида институтов). Несомненно, требуют отдельного оформления уголовно-правового запрета такие формы посягательств на нормальное функционирование и развитие институтов гражданского общества, как «воспрепятствование собранию профессиональных союзов, политических партий, общественных организаций», «причинение имущественного ущерба профессиональным союзам, политическим партиям, общественным организациям», а возможно и иные.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94 


Похожие статьи

Автор неизвестен - 13 самых важных уроков библии

Автор неизвестен - Беседы на книгу бытие

Автор неизвестен - Беседы на шестоднев

Автор неизвестен - Богословие

Автор неизвестен - Божественность христа