Автор неизвестен - Від громадянського суспільства до правової держави - страница 47

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94 

2)  як ієрархічна організаційна структура;

3)  як орган державної влади (служба);

4)     як різновид кримінального покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, і водночас як умовне звільнення від покарання з випробуванням;

5)  як специфічний процес виконання деяких альтернативних покарань;

6)       стан, в якому перебуває злочинець упродовж певного терміну: злочинець (probationer) перебуває «на пробації» - тобто під пробаційним наглядом (on probation, under probation supervision);

7)   як певна з'єднувальна ланка між кримінальною юстицією та соціальною роботою [4, с.148-149].

За загальним правилом пробація визначається як умовне відстрочення виконання покарання, із переведенням на цей час злочинця під індивідуальний нагляд із забезпеченням над ним керівництва чи проведенням виправного курсу. При цьому не виключається застосування до такої особи додаткових обмежень - не відвідувати певних місць, утриматись від спілкування з певними особами, пройти курс лікування тощо.

Застосовуючи рішення про можливість обрати режим пробації, суд замість засудження до позбавлення волі направляє засудженого на певний термін під нагляд працівника служби пробації, якому доручається контроль над його поведінкою. Засуджений повинен періодично з'являтись до чиновника служби пробації, а останній вправі відвідувати його вдома.

Найчастіше термін «пробація» застосовується у зв'язку з діяльністю щодо виконання покарань, альтернативних позбавленню волі, покарань, які засуджені відбувають у суспільстві. Служба пробації, таким чином, виконує функцію виконання покарань, не пов'язаних із ізоляцією від суспільства.

Враховуючи поки що відсутність в нашій країні такого правового інституту як «пробація», при визначенні цього терміну скористаємось досвідом інших країн, які мають певну правову базу застосування пробації.

Так, у відповідності до Закону Латвії «Про державну службу пробації» пробація - це нагляд та корекція соціальної поведінки з метою запобігання повторного вчинення правопорушення особою, яка відбуває покарання в установі позбавлення волі або звільнена з установи позбавлення волі після відбуття покарання і уклала угоду з Державною службою пробації про отримання постпенітенціарной допомоги, а також особою, умовно звільненою від кримінальної відповідальності, умовно засудженою або умовно достроково звільненою від основного покарання, якщо на неї покладені передбачені судом обов'язки.

Закон «Про пробацію» Республіки Молдова визначає пробацію як контроль осіб, що знаходяться у конфлікті з кримінальним законом, їх ресоціалізацію, а також адаптацію осіб, звільнених з місць позбавлення волі, з метою попередження вчинення нових злочинів.

При цьому Закон «Про пробацію» Республіки Молдова виділяє:

-   досудову пробацію - психосоціальнцу оцінку особи підозрюваного, обвинуваченого, підсудного;

-      комунітарну присудну пробацію - сукупність заходів по ресоціалізації осіб, звільнених від кримінального покарання, контролю за поведінкою цих осіб та виконанням покладених на них обов'язків;

-   пенітенціарну пробацію - сукупність соціально-виховних заходів, що проводяться в пенітенціарному закладі, а також заходів по підготовці ув'язнених до звільнення;

-     постпенітенціарну пробацію - надання допомоги особам, звільненим з місць позбавлення волі, з метою їх реінтеграції у суспільство.

Згідно проекту Закону України «Про пробацію» (реєстр. № 3412) пробація - це система наглядових, соціальних, виховних та профілактичних заходів, які застосовуються за рішенням суду до осіб, обвинувачуваних або визнаних судом винними у вчиненні злочинів невеликої або середньої тяжкості.

На думку суддів Верховного Суду України, підхід до розуміння пробації лише як системи певних заходів, що застосовуються судом до особи, є недостатньо обґрунтованим. Позиція Верховного Суду з цього питання побудована на такому.

По-перше, слово «пробація» (від латинського - probatio) означає «проба, випробування, випробувальний період».

По-друге, із урахуванням зарубіжного досвіду інститут пробації в одних випадках визначається як вид покарання, в інших - як вид звільнення від відбування покарання з випробуванням. Пробація як вид покарання полягає в накладанні певних обмежень щодо реалізації засудженим своїх прав і свобод, в установленні спеціального нагляду за його поведінкою та має виражений каральний, виправний і превентивний зміст. У другому випадку пробація - це умовне невиконання призначеного покарання або умовне непризначення покарання з поміщенням засудженого на певний термін під індивідуальний нагляд спеціальної посадової особи.

По-третє, Концепцією реформування кримінальної юстиції, затвердженою Указом Президента України від 8 квітня 2008 року № 311/2008, пробація розглядається у двох аспектах - як вид покарання та спеціальна служба.

По-четверте, сама сутність пробації полягає у випробуванні особи, яка вчинила злочин, тобто з'ясуванні можливості (чи неможливості) виправлення особи без застосування кримінального покарання. У такому випадку примусові заходи, що застосовуються до особи, є лише засобами досягнення поставленої мети, а не самою пробацією.

Верховний Суд України вважає, що пропозиція розглядати пробацію як систему наглядових, соціальних, виховних та профілактичних заходів видається необґрунтованою, оскільки не відображає в повній мірі змісту цього правового інституту. На думку Верховного Суду України, пробацію слід розглядати як альтернативу покаранню із встановленням випробувального періоду та покладенням на особу виконання певних обов'язків. Тобто це своєрідний тест на здатність засудженого виправитися без відбування покарання, призначеного вироком суду [5].

Спеціалісти, які займаються питаннями впровадження пробації в Україні, розглядають
пробацію як цілісну і багатокомпонентну працюючу систему. Вона складається із механізму
пробації, призначеного судом, і етапів виконання пробації щодо конкретної особи, що
вчинила злочин. Цей механізм полягає у розгляді особи правопорушника, призначенні
терміну виправлення пробаціонера під контролем офіцера пробації і безумовною
ресоціалізацією. Дієвість пробації полягає у здійсненні суцільного контролю
спеціалізованого            виконання           покарання,            альтернативного ув'язненню

(обмеженню/позбавленню волі), що виконується офіцером пробації; зміні негативних рис особистості пробаціонера, що детермінувало злочинну поведінку; перегляді кримінальної справи судом по закінченню терміну пробації індивідуально з кожним пробаціонером.

Як вже відмічалось, термін «пробація» може вживатися у декількох значеннях. Під час слухань Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України на тему «Шляхи вдосконалення вітчизняного законодавства у сфері правопорушень, вчинених неповнолітніми, в контексті гармонізації з міжнародними нормами і стандартами (щодо законодавчого забезпечення впровадження пробації в Україні)», пробація розглядалась як багатопланова концепція соціальної роботи з правопорушниками та іншими соціально вразливими групами; як ієрархічна організаційна структура, яка працює задля досягнення однієї мети - виправлення і ресоціалізаціїзасудженого за наявності спонукальних до цього умов; як орган державної влади; певна з'єднувальна ланка між кримінальною юстицією та соціальною роботою тощо. Під пробацією також розуміють систему нагляду та допомоги засудженим в їх прагненні якомога швидше повернутися до повноцінного життя [6].

Як відзначає Д.Ягунов, один із дослідників та ініціаторів впровадження в Україні пробаційних механізмів, поняття «пробація» має ряд складових. Першою та головною складовою поняття «пробація» є умовне незастосування покарання у вигляді ув'язнення для окремих злочинців.

Причому, в першу чергу, йдеться про осіб, вина яких у скоєні злочину доведена судом у встановленому законом порядку. У деяких країнах існує практика винесення пробаційних ордерів щодо осіб, які не були визнані злочинцями відповідно до загальних кримінально-процесуальних норм. Тобто можна говорити про умовне: а) призупинення провадження по справі; б) невинесення вироку; в) незастосування покарання [7, с.61].

По-друге, пробація - це метод, що застосовується судом в залежності від обставин. Вивчення потребує не тільки злочин, а й злочинець, тому суд на вибірковій основі може надавати певним особам можливість виправитися саме в умовах вільного суспільства. Це означає, що певні злочинці можуть вважатися придатними для пробації, а певні - ні.

По-третє, пробація у будь-якому разі передбачає нагляд за злочинцем та проведення соціальної роботи з ним. Це, в свою чергу, зумовлює не формальний юридичний процес, а встановлення персональних відносин між офіцером пробації та пробаціонером.

По-четверте, пробаційний нагляд має бути відділеним від поліцейського нагляду. Крім того, пробація в будь-якому разі не є звільненням від покарання або відбування покарання [7, с.61].

Незважаючи на багатоплановість значень терміну «пробація» основна мета цього механізму - застосування до злочинців заходів, які зменшать ризик рецидиву та сприятимуть виправленню таких осіб та їх ресоціалізації.

 

Література:

1.    Лиска В. Пробація як альтернатива ув'язненню / В.Лиска // Правовий тиждень. -2009. - № 18-19(144-145) - . [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.legalweekly.com.ua/article/?uid=1125]

2.    Михайлова І. Інститут пробації: окремі аспекти впровадження / І.Михайлова // Кримінальне право. - 2009. - № 10. - С.73

3.    Лейленд П. Кримінальне право: Злочин, покарання, судочинство (Англійській підхід) / П.Лейленд. Пер. з англ.- К.: Основи, 1996. - С.156-157

4.    Ягунов Д. Що стоїть на заваді створення служби пробації в Україні? (до питання про створення національної моделі пробації). / Д.Ягунов // Актуальні проблеми європейської інтеграції. Збірник статей з питань європейської інтеграції та права. Випуск шостий / За ред. Д.Ягунова. Зі вст. сл. Д.Ягунова. Одеса: Видавництво «Фенікс», 2011. - 178 с. (укр., рос. та анг. мовами). С.148-149.

5.    Висновок Верховного Суду України на проект Закону України "Про пробацію" від
29.01.2009             р.             [Електронний            ресурс].             -             Режим доступу:
http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/81b1cba59140111fc2256bf7004f9cd3/e00b5f924e86a35bc
225755100386bdd?OpenDocument

6.    Слухання Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України «Шляхи вдосконалення вітчизняного законодавства у сфері правопорушень, вчинених неповнолітніми, в контексті гармонізації з міжнародними нормами і  стандартами (щодо законодавчого забезпечення впровадження пробації в

Україні)»              .             [Електронний            ресурс].             -              Режим доступу:

http://portal.rada.gov.ua/rada/control/uk/publish/article/news_left?art_id=123791&cat_id=37486

7. Ягунов Д. Служба пробації: концепція, засади діяльності, організаційна структура / Д.В. Ягунов // Відновне правосуддя в Україні. - 2007. - № 1. - С.61

 

 

РАСХОДЫ БЮДЖЕТНОЙ СИСТЕМЫ РЕСПУБЛИКИ БЕЛАРУСЬ НА

СОЦИАЛЬНУЮ СФЕРУ

 

Ломако Татьяна Александровна

Студентка юридического факультета Гродненского государственного университета

имени Янки Купалы e-mail: tanka-l@mail.ru

 

Ключевые слова: бюджет, расходы, здравоохранение, социальная политика, социально-культурная система.

 

В современных условиях бюджет представляет собой план формирования и использования финансовых ресурсов для финансового обеспечения задач и функций государства и местных органов самоуправления.

Бюджет как совокупность денежных отношений является исключительно важным инструментом воздействия на развитие экономики и социальной сферы страны. Это воздействие бюджет оказывает через соответствующие группы бюджетных отношений, одной из которых являются расходы бюджета.

Расходы бюджета представляют собой часть бюджетных отношений, которые связаны с распределением и использованием фондов денежных средств, находящихся в распоряжении органов государственной власти и органов местного самоуправления [1, с.88].

Для всех стран, проводящих рыночные реформы, актуальна проблема социальной защищённости граждан. Снижению остроты социальных проблем в данных условиях способствует эффективно организованная политика расходования бюджетных средств. Для Республики Беларусь в сегодняшних экономических условиях социальная направленность является приоритетным направлением финансового обеспечения.

Основными направлениями расходования бюджета Республики Беларусь в социальной сфере являются: расходы в области социально-культурной системы; расходы на здравоохранение, физическую культуру и спорт; расходы на социальное страхование (включая пенсионное обеспечение); иные расходы на социальную политику [2, с.67].

Расходы в области социально-культурной системы позволяют:

-осуществлять бюджетное финансирование государственных и в необходимых случаях негосударственных организаций культуры;

-стимулировать бюджетное финансирование посредством предоставления налоговых льгот предприятиям, физическим лицам, вкладывающим свои средства в эти цели;

-устанавливать особый порядок налогообложения некоммерческих организаций культуры;

-способствовать развитию благотворительности в области культуры; -осуществлять поддержку малообеспеченных граждан.

Ежегодно на финансовое обеспечение социально-культурных мероприятий направляется до 30% доходов консолидированного бюджета Республики Беларусь (7-8% финансовых  средств  республиканского  бюджета  и 45-47%  местных  бюджетов). Изреспубликанского бюджета финансируются учреждения и организации культуры по перечню, определенному Правительством Республики Беларусь: библиотеки, музеи, театры, учебные заведения, имеющие особую культурную значимость для Республики Беларусь (1,3% бюджета). Источником финансирования организаций культуры субъектов РБ выступают местные бюджеты.

Расходы на здравоохранение, в соответствии с Указом Президента Республики Беларусь от 11 апреля 2011 года № 136, включают следующее:

-медицинская помощь населению;

-санитарно-эпидемиологический надзор;

-прикладные исследования в области здравоохранения;

-организацию серии теле- и радиопередач, выпуска литературы и видеопродукции, посвящённым проблемам формирования здорового образа жизни;

-создание SPA-медицинских и лечебно-оздоровительных центров международного уровня с развитой инфраструктурой профилактики заболеваний, лечения и отдыха, создание SPA-медицинских и лечебно-оздоровительных центров международного уровня с развитой инфраструктурой профилактики заболеваний, лечения и отдыха;

-обеспечение единых социальных стандартов медицинской помощи каждому человеку независимо от его места жительства;

-другие вопросы в области здравоохранения [4].

Государственная политика в области физической культуры и спорта направлена на формирование системы стимулов, обеспечивающих высокую степень заинтересованности людей в занятии физкультурой и спортом, укрепление физического здоровья населения, повышение имиджа страны в мировом спортивном сообществе. Для достижения данной цели государству необходимо будет выделить некоторые средства на дальнейшее развитие этой сферы.

В расходы на социальную политику включаются: социальная защита, пенсионное обеспечение, молодёжная политика, помощь в обеспечении жильём и т.п.

Беларусь расходует значительные средства на осуществление социальной помощи и социального обеспечения [3].

Исходя их вышеизложенного, можно сделать вывод о том, что развитие социальной сферы является приоритетным направлением государственной политики Республики Беларусь. Расходы на данную сферу составляют значительную часть бюджета государства. Целью социальной политики является рост благосостояния и улучшение условий жизни населения на основе совершенствования социально-экономических отношений, инновационного развития и повышения конкурентоспособности национальной экономики.

 

Список использованной литературы:

1.    Сорокина, Т.В. Государственный бюджет / Т.В.Сорокина. - Мн.: Белорусский государственный экономический университет, 2004.

2.    Заяц, Н.Е. Государственный бюджет: Учебное пособие / Н.Е. Заяц, Л.А. Ханкевич, Т.В. Сорокина // Под общ. ред. М.И. Ткачук. Мн.: Выш. школа, 1995.

3.    О республиканском бюджете на 2012 год: Закон Республики Беларусь от 30 дек. 2011г. № 331-З // Консультант Плюс: Беларусь. Технология 3000 [Электронный ресурс] / ООО «ЮрСпектр», Нац. центр правовой информ. Респ. Беларусь. - Минск, 2012.

4.    Об утверждении Программы социально-экономического развития Республики Беларусь на 2011-2015 годы: Указ Президента Респ. Беларусь от 11 апр. 2011г. № 136 // Консультант Плюс: Беларусь. Технология 3000 [Электронный ресурс] / ООО «ЮрСпектр», Нац. центр правовой информ. Респ. Беларусь. - Минск, 2012.

Научный руководитель: заведующий кафедрой конституционного права, УО «Гродненский государственный университет им. Я. Купалы», к.ю.н. доцент Абрамчик Лилия Ярославовна.

 

 

НАЁМ ЖИЛЫХ ПОМЕЩЕНИЙ КОММЕРЧЕСКОГО ИСПОЛЬЗОВАНИЯ КАК СПОСОБ РЕШЕНИЯ ЖИЛИЩНОГО ВОПРОСА.

 

Лопатко Максим Александрович,

Студент 3 курса юридического факультета Белорусского государственного университета

e-mail: by_maksa@mail.ru

 

Ключевые слова: государственный жилищный фонд, жилые помещения, коммерческий наём.

 

Зарубежный опыт свидетельствует о том, что самый эффективный рынок жилья складывается тогда, когда он состоит из трех компонентов: жилья, находящегося в частной собственности и используемого собственниками для своих нужд, а также жилья (частного и государственного), предназначенного для сдачи в коммерческий и некоммерческий наем.

В последние годы рыночная стоимость жилья значительно повысилась, в результате чего заметно снизился уровень доступности его приобретения в собственность, в первую очередь, для многочисленных групп населения с невысокими доходами. В связи с этим решить проблему обеспечения населения доступным и качественным жильем только путем его приобретения в собственность стало невозможно и нерационально. Поэтому создание в Беларуси фонда коммерческого жилья, с учетом российского и европейского опыта позволит хоть и временно, но решить жилищные проблемы многих граждан. Таким образом, граждане смогут снимать у государства жилье и при этом принимать дальнейшие меры по улучшению своих жилищных условий.

С принятием Указа Президента Республики Беларусь № 512 от 08.11.11 в Республике Беларусь создана правовая база для формирования и использования фонда жилых помещений коммерческого использования государственного жилищного фонда [1].

Целью данного Указа является совершенствование правового регулирования использования жилых помещений государственного жилищного фонда, а также извлечение прибыли, создание конкурентной среды и вовлечение в оборот жилых домов государственного жилищного фонда.

Таким образом, фонд жилых помещений коммерческого использования создаётся за счет свободных (освободившихся) жилых помещений государственного жилищного фонда, а также, специально с этой целью приобретенных, построенных (реконструированных) жилых домов местными исполнительными и распорядительными органами власти.

Финансовая основа строительства, а так же реконструкции капитальных строений под жилые помещения коммерческого использования, приобретения жилых помещений коммерческого использования заложена в бюджетных средствах, средствах, полученных от сдачи этих жилых помещений, а также в иных источниках, не запрещенных законодательством (например, кредиты банков).

Количество жилых помещений коммерческого использования определяется исходя из потребности в таких жилых помещениях. Следует отметить, что такие жилые помещения не подлежат продаже, обмену, разделу, приватизации, а также сдаче по договору поднайма.

Кроме того, Указом предусмотрены две категории граждан, которым может бытьпредоставлено такое жилье на основании их письменного заявления. К ним относятся граждане как состоящие на учете нуждающихся в улучшении жилищных условий, так и не состоящие на таком учете. Причём, первая категория граждан имеет преимущественное право на получение жилых помещений коммерческого использования государственного жилищного фонда. Предполагается, что если на одну и ту же квартиру будет претендовать не один желающий, то получить ее сможет тот, кто раньше встал на очередь.

В случае, если среди лиц, состоящих на учёте, будут отсутствовать лица, желающие снимать такое жильё, то оно будет распределяться среди других граждан, подавших заявление в порядке живой очереди.

Максимальный срок рассмотрения заявления составляет один месяц. Плата за рассмотрение заявления не взимается. По результатам рассмотрения заявления выдаётся справка, которая действует бессрочно.

Порядок предоставления гражданам жилых помещений коммерческого использования определяется решениями облисполкомов, Минского горисполкома, локальными нормативными правовыми актами организаций, в хозяйственном ведении или оперативном управлении которых находятся жилые помещения.

При рассмотрении данного вопроса хотелось бы отметить, что коммерческий наем рассчитан в целом на граждан со средним уровнем доходов, поскольку в отношении малообеспеченных законодательством предусмотрены иные способы для улучшения их жилищных условий, такие как предоставление жилых помещений социального пользования, государственная поддержка при строительстве жилья. Одним словом, это жильё, с одной стороны, для тех, кто располагает достаточными средствами, с другой, это альтернатива для тех, кто не обладает достаточным количеством денежных средств для улучшения свои жилищных условий.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94 


Похожие статьи

Автор неизвестен - 13 самых важных уроков библии

Автор неизвестен - Беседы на книгу бытие

Автор неизвестен - Беседы на шестоднев

Автор неизвестен - Богословие

Автор неизвестен - Божественность христа