Автор неизвестен - Від громадянського суспільства до правової держави - страница 61

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94 

-  певні види використання творів, необхідних для нормальної експлуатації окремих носіїв твору [6, с. 132].

Обмеження в авторському праві можна класифікувати і за іншими критеріями. Так, наприклад, обмеження, при якому вільне використання здійснюється без згоди автора, але з виплатою йому винагороди і вільне використання твору без згоди автора і без виплати винагороди.

У п.2 ст.9 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів сформульовані принципи, відповідно до яких законодавство будь-якої країни може дозволяти вільне відтворення літературних і художніх творів, якщо таке відтворення:

-  стосується лише визначених особливих випадків;

-  не завдає збитків нормальному використанню твору;

-  не ущемляє необґрунтованим чином законні інтереси автора [1].

З набранням чинності Цивільним кодексом України у 2004 р. можна констатувати, що вітчизняна концепція обмежень виключних (майнових) авторських прав у цілому сформована.

В основу національних обмежень майнових прав інтелектуальної власності покладені принципи, відповідно до яких дозволяється використання об'єкта авторського права і суміжних прав, якщо це:

-  не завдає шкоди нормальному використанню цього об'єкта;

-  не порушує законні інтереси суб'єктів авторського права.

Перелік випадків вільного використання твору без згоди автора, але з обов'язковим зазначенням імені автора та джерела запозичення міститься у ст.444 ЦК України, відповідно до якої законодавець спробував узагальнити способи вільного використання творів без згоди автора та інших суб'єктів авторського права. Проте, практична цінність застосування положень цієї статті без деталізації у відповідних нормах Закону України «Про авторське право і суміжні права» є мінімальною, що дозволяє формувати розрізнену судову практику з цього питання.

Повний, виключний перелік вільного використання твору без згоди автора міститься лише у ст.21 - 25 Закону України «Про авторське право і суміжні права». Саме ці випадки й прийнято називати законодавчими обмеженнями майнових авторських прав.

Так, без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право на твір), але з обов'язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення, допускається:

1) використання цитат (коротких уривків) з опублікованих творів в обсязі, виправданому поставленою метою, в тому числі цитування статей з газет і журналів у формі оглядів преси, якщо воно зумовлено критичним, полемічним, науковим або інформаційним характером твору, до якого цитати включаються; вільне використання цитат у формі коротких уривків з виступів і творів, включених до фонограми (відеограми) або програми мовлення.

2)   Цитування є одним з традиційних обмежень авторського права. Під цитуванням розуміють виклад відносно короткого фрагмента іншого письмового, звукового або аудіовізуального твору, а також окремих художніх творів, щоб продемонструвати або зро­бити більш зрозумілими твердження автора або щоб відіслати до аутентичного погляду іншого автора [4, с. 187].використання літературних і художніх творів в обсязі, виправданому поставленою метою, як ілюстрацій у виданнях, передачах мовлення, звукозаписах чи відеозаписах навчального характеру.

Відмінності цього виду використання від цитування зводяться лише до того, що, по-перше, твір не цитується, а використовується як ілюстрація, по-друге, це робиться в навчальних цілях.

3)   відтворення у пресі, публічне виконання чи публічне сповіщення попередньо опублікованих у газетах або журналах статей з поточних економічних, політичних, релігійних та соціальних питань чи публічно сповіщених творів такого ж самого характеру у випадках, коли право на таке відтворення, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення спеціально не заборонено автором.

Метою цього обмеження авторських прав на твори є забезпечення оперативної і широкої інформації громадян про події в країні та світі. В законі зазначається, що йдеться не про будь-які статті економічного, політичного, соціального чи релігійного змісту, а тільки про ті, які присвячені поточним подіям.

4)     відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення творів, побачених або почутих під час перебігу таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.

Подібне вилучення із сфери авторських прав на твори пояснюється необхідністю вільного поширення інформації. Якщо до огляду чи репортажу про поточні події випадково потрапить твір, що охороняється авторськими правами, таке його використання не вважається порушенням авторських прав на твір.

5)     відтворення у каталогах творів, виставлених на доступних публіці виставках, аукціонах, ярмарках або у колекціях для висвітлення зазначених заходів, без використання цих каталогів у комерційних цілях;

6) видання випущених у світ творів рельєфно-крапковим шрифтом для сліпих.
Відповідно   до   ст.30   Конвенції
   ООН   про   права   інвалідів   від 13.12.2006

встановлюється, що держави-учасниці визнають право інвалідів брати участь нарівні з іншими в культурному житті й уживають усіх належних заходів для забезпечення того, щоб інваліди:

-  мали доступ до творів культури в доступних форматах;

-  мали доступ до телевізійних програм, фільмів, театру та інших культурних заходів у доступних форматах [2].

Найбільш розповсюдженим способом випуску творів для людей з обмеженими можливостями сприйняття надрукованого тексту у світі є дозвіл випуску творів рельєфно-крапковим шрифтом для сліпих (Шрифтом Брайля).

7)      відтворення творів для судового і адміністративного провадження в обсязі, виправданому цією метою.

Незалежно від конструкції авторського права, що існує в тій або іншій країні, обмеження авторських прав у випадках, коли це необхідно державі, не береться під сумнів. Найбільш очевидне використання творів при здійсненні правосуддя, але вони можуть використовуватися і в інших цілях. [6, с. 145].

8)   публічне виконання музичних творів під час офіційних і релігійних церемоній, а також похоронів в обсязі, виправданому характером таких церемоній.

9)    Дане положення передбачає можливість вільного використання творів, коли мова йде про виконання творів оркестрами, музичними групами, які відносяться до державних закладів, музичних творів на публічних виступах при умові, що вхід на такі виступи є вільним і безкоштовним для широкої публіки [3, с. 207].відтворення з інформаційною метою у газетах та інших періодичних виданнях, передача в ефір або інше публічне сповіщення публічно виголошених промов, звернень, доповідей та інших подібних творів у обсязі, виправданому поставленою метою;

10)   відтворення твору в цілях і за умов, передбачених ст.22-25 Закону України «Про авторське право та суміжні права» відпвідно до ст.21.

Стаття 22 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначає, що допускається без згоди автора або іншої особи, яка має авторське право, репрографічне відтворення одного примірника твору бібліотеками та архівами, діяльність яких не спрямована прямо або опосередковано на одержання прибутку.

Поняттям репродукування охоплюється факсимільне відтворення у будь-якому розмірі оригіналу письмового чи іншого графічного твору або його примірника шляхом фотокопіювання або іншими подібними способами, крім запису в електронній (у тому числі цифровій), оптичній чи іншій формі, яку зчитує комп'ютер.

Бібліотеки та архіви можуть також репродукувати окремі статті та мало об'ємні твори, опубліковані у збірниках, газетах та інших періодичних виданнях, а також короткі уривки з письмових творів (з ілюстраціями і без ілюстрацій), якщо це робиться за запитами фізичних осіб у навчальних і дослідницьких цілях [8, с. 89-90].

Окрім того, стаття 23 Закону України «Про авторське право і суміжні права» допускає без згоди автора чи іншої особи, яка має авторське право:

1)   відтворення уривків з опублікованих письмових творів, аудіовізуальних творів як ілюстрацій для навчання за умови, що обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті;

2)       репрографічне відтворення навчальними закладами для аудиторних занять опублікованих статей та інших невеликих за обсягом творів, а також уривків з письмових творів з ілюстраціями або без них за умови, коли:

а) обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті;

б) відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематичного характеру. [3].
Настумним законодавчим обмеженням майнових авторських прав слід зазначити

вільне копіювання, модифікація і декомпіляція комп'ютерних програм ( ст.24 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

Таке право надається особі, яка має право власності на примірник комп'ютерної програми і відповідно має право вносити до комп'ютерної програми зміни (модифікації) з метою забезпечення її функціонування на технічних засобах особи, яка використовує ці програми, і вчинювати дії, пов'язані з функціонуванням комп'ютерної програми відповідно до її призначення, зокрема запис і збереження в пам'яті комп'ютера, а також виправлення явних помилок. [5, с. 22].

Останнім законодавчим обмеженням майнових авторських прав Закон України «Про авторське право і суміжні права» визначає вільне відтворення творів у особистих цілях (ст.25 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

Найбільш важливою умовою вживання даного виключення є мета використання твору - воно має застосовуватися лише в особистих цілях, для особистого використання, але коло осіб, що користуються копією твору, може і не обмежуватися лише безпосередньо особою, яка відтворює твір. Твір може бути використане в колі сім'ї або найближчими знайомими, але не більш того [6, с. 135].

Таким чином, обмеження майнових прав інтелектуальної власності є дуже складною проблемою як для правовласників, так і для суспільства в цілому. Якщо обмеження прав авторів дуже широкі, тобто їх твори можуть вільно використовуватися, це не сприяє заінтересованості авторів у результатах своєї інтелектуальної, творчої діяльності як в особистому плані (визнання, слава, пошана, повага), так і в матеріальному (гонорари, премії, нагороди),   що   неминуче   може   призвести   до   гальмування   процесу відтворенняінтелектуального потенціалу нації. З іншого боку, доволі поширеним у країнах західної Європи став соціальний рух CopyLeft, прихильники якого взагалі відмовляються від майнових прав і спеціально розміщають власні твори у мережі Інтернет у вільному доступі. В останні роки, суспільство задумалося над проблемою надприбутків розробників програмного забезпечення-монополістів.

Тому, видається, для свого ж самозбереження суспільство зобов'язане вжити заходів для матеріальної і моральної підтримки авторів, встановленням раціонального балансу інтересів авторів і суспільства, що врешті-решт забезпечить економічну безпеку країни, а автори та правоволодільці підуть на зустріч суспільству у питаннях вартості прав на власні об'єкти.

 

Список використаної літератури:

1.  Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів (Паризький Акт від 24 липня 1971 року, змінений 2 жовтня 1979 року) : Електронний ресурс [Офіційний сайт ВР України] режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995051_] станом на 12.04.2012 р.

2.  Конвенція ООН про права інвалідів від 13.12.2006 року // Офіційний вісник України від 19.03.2010 - 2010 р., № 17, /№ 101, 2009, ст. 3496 /, стор. 93, стаття 799, код акту

50027/2010

3.  Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993 // .

4.  Дроб'язко В. С., Дроб'язко Р. В. Право інтелектуальної власності: Навч. посібник К.: Юрінком Інтер, 2004. - 512 с.

5.  Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика. - Наук.-практ. вид.: У 4-х т. / За заг. ред. О.Д. Святоцького. - Т. 2: авторське право і суміжні права / С.О. Довгий, В.С. Дроб'язко, В.О. Жаров та ін.; За ред. Г.І. Миронюка, В.С. Дроб'язка. - К.: Видавничий

Дім «Ін Юре», 1999. - 460 с.

6.  Калятин В.О. Интелектуальная собственность (Исключительные права): Учебник для вузов. - М.: Издательство НОРМА, 2000. - 450 с.

7.  Липцик Д. Авторское право и смежные права / Пер. с фр.; предисловие М. Фе­дотова. - М.: Ладомир; Издательство ЮНЕСКО, 2002. - 788 с.

8.    Охорона інтелектуальної власності в Україні / С.О. Довгий, В.О. Жаров, В.О. Зайчук та ін. - К.: Форум, 2002. - 319 с.

 

Науковий керівник: доцент кафедри цивільно-правових дисциплін юридичного факультету ХНУ ім. В.Н. Каразіна, к.ю.н. Бурлаков Сергій Юрійович.

 

 

СУДОВА ЕКСПЕРТИЗА У ЗЕМЕЛЬНИХ СПОРАХ

 

Попсуйшапка Марина Анатоліївна

студентка-магістр юридичного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна e-mail: alfa_marina26@mail.ru

 

Ключові слова: судова експертиза, земельні спори, судова будівельно-технічна експертиза.

Земельні спори займають значний обсяг роботи у судах. Тому використання судової експертизи як одного з різновидів доказів є запорукою правильного, обґрунтованого та оптимально швидкого їх розгляду і вирішення.

Аналіз наукової літератури та судової практики свідчить, що існують два види експертиз у галузі земельних спорів - землевпорядна та будівельно-технічна. Звернімося до аналізу зазначених видів експертиз.

Методичні основи судової землевпорядної експертизи доки не розроблені достатньою мірою. Представляється доцільним дати визначення, а також охарактеризувати предмет і об'єкт цієї судової експертизи.

Судова землевпорядна експертиза - комплекс дій, вироблених у встановленій законом формі для визначення меж локальної земельної ділянки. Ця експертиза здійснюється фахівцями в області землеустрою, ґрунтознавства і інших дисциплін, що дають висновок з питань, що виникають в процесі цивільного і карного судочинства, провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Об'єктом землевпорядної експертизи є локальна земельна ділянка, в межах якої сталося правопорушення.

Судова землевпорядна експертиза повинна призначатися при розгляді цивільних справ і справ про адміністративні правопорушення, по яких згідно ЦК України і КпАП України передбачена відповідальність за порушення меж землеволодіння. Межі земельних ділянок в окремих випадках визначаються у рамках будівельно-технічної експертизи з цивільних справ.

Судова будівельно-технічна експертиза призначається як з кримінальних, так і з цивільних справ.

Коло питань, що вирішуються будівельно-технічною експертизою, надзвичайно широке. Ці питання носять, як правило, діагностичний характер і можуть бути систематизовані відповідно до завдань будівельно-технічної експертизи. Так, Є. Р. Росинська серед останніх виділяє питання, що виносяться на вирішення будівельно-технічної експертизи переважно з цивільних справах: який порядок користування земельною ділянкою відповідно до ідеальних часток?

Основними об'єктами судової будівельно-технічної експертизи є, зокрема: а) ділянки території, де розташовані будівельні об'єкти; б) акти і рішення про відведення земельних ділянок під будівництво, архітектурно-планувальні завдання на розробку проектної документації, акти контрольних вимірів, приймання і обстеження робіт, будівельних матеріалів і виробів.

На думку В.Г.Гончаренка, судова будівельно-технічна експертиза призначається у таких категоріях цивільних справ, пов'язаних зі спорами щодо земельних ділянок, як, наприклад, визначення порядку користування земельною ділянкою; визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю; усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Водночас, одним з головних завдань будівельно-технічної експертизи із земельних спорів автор називає визначення порядку користування земельною ділянкою.

Для проведення судової будівельно-технічної експертизи важливе значення має точність формулювання питань, які поставлені на її вирішення. Можна пропонувати наступні питання: 1) якою є дійсна (відновна, залишкова) вартість земельної ділянки на момент проведення експертизи (чи інший період); 2) якою є вартість проектних робіт з розширення меж земельної ділянки; 3) якою є загальна вартість розширення меж земельної ділянки на період проведення експертизи (чи інший період); 4) у якому технічному стані знаходиться земельна ділянка; 5) чи придатна земельна ділянка до експлуатації; 6) яка причина незадовільного технічного стану земельної ділянки; 7) чи можливий поділ земельної ділянки (зазначити адресу) в ідеальних частках (вказати частки); 7)визначення порядку користування земельною ділянкою в ідеальних частках (вказати частки та адресу). Для вирішення цьогопитання необхідні вже існуючі вихідні дані - поділ або порядок користування житловим будинком, надвірними спорудами.

За змістом вирішуваних завдань будівельно-технічна експертиза поділяється на три категорії, пов'язаними з відокремленими будівельними спеціальностями. Перша категорія -дослідження будівельних об'єктів, споруд і відповідних документів, друга - дослідження з визначення порядку користування земельною ділянкою, третя - дослідження з визначення оціночної вартості будівельних об'єктів та споруд.

М.Г.Щербаковський серед об'єктів дослідження будівельно-технічної експертизи також називає земельні ділянки, на яких розташовані будівлі. А серед вирішуваних завдань даного виду експертизи у галузі земельних спорів він називає, зокрема, які можливі варіанти порядку користування присадибною територією (земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі) відповідно ідеальним часткам кожного зі співвласників домоволодіння.

На думку І.В.Решетникової поняття «судова будівельно-технічна експертиза» включає в себе комплекс досліджень, що проводяться особою, що володіє спеціальними знаннями у цій області, предметом якої є визначення на основі спеціальних знань характеристики земельних ділянок, фактичної площі і фактичного місцезнаходження земельних ділянок та інших пов'язаних з ними об'єктів.

З питань, що стосуються визначення граничних меж земельних ділянок, їх відповідності фактичних межам, встановлення можливості розподілу земельних ділянок, а також порядку їх використання проводяться дослідження в межах будівельно-технічної експертизи.

Проведення землевпорядної експертизи обумовлено необхідністю встановлення наступних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи: 1) відповідність фактичної площі земельної ділянки її площі відповідно до правовстановлюючих документів; 2) визначення площі земельної ділянки, що необхідна для використання об'єкту нерухомості, що розташований на цій земельній ділянці, за призначенням; 3) знаходження на земельній ділянці, що є предметом спору, нерухомого майна, що належить позивачу - під час розгляду спорів про примус до укладення договору купівлі-продажу або оренди земельної ділянки, спорів про визнання договорів купівлі-продажу або оренди земельної ділянки недійсними або неукладеними; 4) наявність накладення меж земельних ділянок, що належать позивачу або відповідачу, - під час розгляду спорів про визнання договорів оренди або купівлі-продажу земельних ділянок недійсними у зв'язку з накладенням меж земельних ділянок позивача і відповідача; 5) факт знаходження на земельній ділянці позивача майна відповідача - під час розгляду негаторних позовів, пов'язаних із захистом речового права позивача від незаконних дій відповідача, зокрема, у зв'язку зі знаходженням на земельній ділянці позивача майна відповідача.

Щодо позиції Верховного суду України щодо особливостей застосування загальними судами законодавства при розгляді земельних спорів необхідно застосовувати Постанову Пленуму ВСУ від 16.04.2004 № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», яка вказує, що при невиконанні підприємствами, установами, організаціями, що тимчасово використовували земельні ділянки для проведення геологознімальних, пошукових, геодезичних та інших розвідувальних робіт, передбаченого статтею 97 ЗК України обов'язку привести займану земельну ділянку в попередній стан за свій рахунок в установлений строк вони повинні відповідно до статті 211 ЗК, статей 22, 623, 1166, 1192 ЦК відшкодувати власникові або землекористувачеві заподіяну шкоду в розмірі вартості робіт, потрібних для приведення земельної ділянки в такий стан. Для визначення розміру цієї шкоди суд у разі необхідності може призначити експертизу.

Верховний Суд України не визначає коло судових експертиз, які можуть бути призначені під час розгляду земельних спорів. Аналіз судової практики показує, що досить поширеною є будівельно-технічна експертиза при розгляді наступних справ:  1) щодовстановлення порядку користування земельною ділянкою між співвласниками садибного будинку; 2) про поділ земельних ділянок, що перебувають у спільній власності.

На сьогодні в Україні діє закон «Про державну експертизу землевпорядної документації», відповідно до якого об'єктами державної експертизи є документація із землеустрою та документація з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріали і документація державного земельного кадастру, а закон «Про державну землевпорядну експертизу» перебуває у стадії проекту. Відповідно до останнього державна землевпорядна експертиза - це діяльність уповноважених органів державної влади, спрямована на дослідження, перевірку, аналіз та оцінку об'єктів експертизи на предмет їх відповідності чинному законодавству, існуючим нормам і стандартам, а також підготовку обґрунтованих висновків для прийняття рішень у сфері використання і охорони земель, реалізації прав на землю.

Об'єктами державної землевпорядної експертизи можуть бути: прогнозні матеріали використання і охорони земель; проекти землеустрою; матеріали державного земельного кадастру; конкретні проекти з питань використання і охорони земель та реформування земельних відносин; техніко-економічні матеріали обґрунтувань використання і охорони земель.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94 


Похожие статьи

Автор неизвестен - 13 самых важных уроков библии

Автор неизвестен - Беседы на книгу бытие

Автор неизвестен - Беседы на шестоднев

Автор неизвестен - Богословие

Автор неизвестен - Божественность христа