Автор неизвестен - Від громадянського суспільства до правової держави - страница 66

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94 

УЧАСТЬ СУБ'ЄКТІВ ВЛАДНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ

СУДОЧИНСТВІ

 

Регелюк Марина Володимирівна

студентка 3 курсу юридичного факультету Хмельницького університету управління та права e-mail: merzenatko@gmail.com

 

Ключові слова: суб'єкти владних повноважень, адміністративне судочинство, Кодекс адміністративного судочинства України, захист прав, участь, правосуб'єктність.

 

Актуальність обраної теми зумовлена тим, що зазвичай суб'єкти владних повноважень,
здійснюючи владні повноваження, своїми діями впливають на права, свободи та інтереси
фізичних і юридичних осіб. Їх активна поведінка (дія) або пасивна (бездіяльність) може
впливати на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб, а отже, може бути
оскаржена в порядку адміністративного судочинства. У зв'язку із прийняттям Кодексу
адміністративного судочинства України (далі - КАС України) [1], із запровадженням інституту
адміністративної юстиції в Україні з'явилась необхідність в науковому аналізі участі суб'єктів
владних повноважень в адміністративному судочинстві. Ця проблема певним чином
розв'язувалася у наукових працях науковців-юристів С. С. Алєксєєва, Ю. П. Битяка,
І. П. Голосніченка,    О. Ф. Скакун,         В.Б. Авер'янова,    О. А. Банчука,    В. М. Бевзенка,

Р. О. Куйбіди, О. М. Пасенюка, Ю. С. Педька, Г. Й. Ткач, якими досліджувалися лише деякі аспекти участі, правового регулювання функціонування суб'єктів владних повноважень.

Слід звернути увагу на те, що вперше закріплене в КАС України поняття «суб'єкт владних повноважень» сьогодні немає належного і вичерпного обґрунтування в адміністративно - правовій науці, тому відповідного розкриття потребують сутність цього поняття та характерні ознаки таких суб'єктів.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України до суб'єктів владних повноваженьналежать: органи державної влади; органи місцевого самоврядування, їх посадові чи службові особи; інші суб'єкти при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень [1].

На нашу думку, важливим для правильного розкриття юридичної природи правового статусу суб'єктів владних повноважень в адміністративному судочинстві є однозначне визначення поняття «суб'єкт владних повноважень». Бевзенко В.М. запропонував вдосконалене поняття «суб'єкт владних повноважень» - це уповноважений державою суб'єкт (політичний діяч, орган, посадова, службова особа, підприємство, установа, організація тощо), який на основі та у відповідності з чинним законодавством здійснює управлінський чи регулятивний вплив як на суспільство у цілому, так і на його окремі складові [2, c. 181].

Бевзенком В.М. вперше в упорядкованому вигляді було представлено сукупність існуючих суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено:

1)  Президента України, Адміністрацію (Секретаріат) Президента України;

2)  орган законодавчої влади - Верховну Раду України;

3)  органи виконавчої влади - Кабінет Міністрів України, центральні та місцеві органи виконавчої влади;

4)  органи судової влади;

5)  Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим;

6)  прокуратуру України;

7)     інші державні органи - Рахункову палату, Національний банк України, Раду національної безпеки і оборони України, Вищу раду юстиції;

8)     органи влади Автономної Республіки Крим - Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду Міністрів Автономної Республіки Крим;

9)  органи місцевого самоврядування - сільські, селищні, міські, районні, обласні ради;

 

10)  посадову, службову особу зазначених вище органів;

11)  інших суб'єктів при здійсненні ними владних або владних управлінських функцій

[3, с. 8].

Існуючий перелік суб'єктів владних повноважень і нормативно-правових актів, які регулюють їх діяльність, дозволяє робити певні висновки. Насамперед, він є досить широким, що ускладнює визначення конкретного суб'єкта як одну зі сторін адміністративного процесу. В той же час доступність адміністративного правосуддя має забезпечуватися простотою й зрозумілістю. Тому неоднозначний і широкий зміст поняття «суб'єкт владних повноважень» робить ускладненою і в деякій мірі неможливою реалізацію пересічними громадянами судового захисту прав, свобод та інтересів.

Необхідно розкрити зміст терміну «владні повноваження». Так, відносини суб'єктів владних повноважень з іншими учасниками правовідносин будуються за схемою "влада-підпорядкування". Тобто, реалізуючи на практиці суспільні (публічні) інтереси, суб'єкти владних повноважень формують державну або суспільну волю у формі правового рішення і адресують її іншим учасникам правовідносин - громадянам, організаціям, моделюючи поведінку останніх. А вони, своєю чергою, зобов'язані виконувати встановлені правила (приписи). Наявність владних повноважень вказує на реальну здатність суб'єкта забезпечити поведінку іншої сторони в необхідних межах [4, c. 101].

Отже, владне повноваження можна розглядати як забезпечену законом вимогу уповноваженого суб'єкта належної поведінки і дій, звернену до громадян та юридичних осіб. Із цього визначення можна виокремити наступні елементи:

2)   1) наявність уповноваженого суб'єкта. Окрім вказаних у п. 7 ст. 3 КАС України суб'єктів владних повноважень, беручи до уваги особливості провадження у виборчих спорах, суб'єктами владних повноважень також є виборчі комісії та комісії з референдуму, їх посадові і службові особи відповідно до ст. 172 КАС України;владне повноваження - це веління (наказ, вимога, команда), звернене до другої сторони публічного правовідношення. Це веління, в більшості випадків, має імперативний характер, тобто обов'язкове до виконання. Така обов'язковість забезпечена заходами примусу (відповідальності) у випадку неналежної поведінки або дій другої сторони;

3)   забезпечення владного повноваження законом. Власне закон є його джерелом. Законодавчі акти окреслюють межі владних повноважень, зв'язують їх суб'єктів правом;

4)   для владного повноваження характерним є потужне забезпечення, тобто наявність системи гарантій, які сприяють реалізації повноважень і стабільній діяльності державних органів. До цієї системи гарантій належить структурований апарат та корпус професіоналів, здатних кваліфіковано оцінювати ситуацію, здійснювати управління на високому професійному рівні. А це своєю чергою, гарантує високий рівень владування. Важливо звернути увагу і на те, що владні повноваження мають свою специфіку. На їх формулювання впливають різноманітні фактори: політичні, правові, соціально-психологічні. Для правильного визначення на практиці елементів повноважень для різних рівнів та суб'єктів владування необхідною є класифікація владних повноважень [4, c. 102 - 104].

Ю.А. Тихомиров пропонує класифікувати владні повноваження за трьома критеріями:

а) за характером повноваження, їх змістом та способом здійснення. Так, за вказаним
критерієм владні повноваження поділяються на групи:

1)   владні повноваження по прийняттю імперативних рішень;

2)   владні повноваження, які стосуються збирання, аналізу і використання інформації, вивчення ситуації і оцінки пропозицій. Для цього органи влади уповноважені робити запити, отримувати, вивчати, вносити пропозиції;

3)   владні повноваження, які характеризуються ступенем дотичності і контактів з повноваженнями інших суб'єктів: погодження, координація, сприяння, досягнення домовленостей;

4)   владні повноваження, які виділяються за методами організаційно - інструктивного впливу на пасивний бік владних повноважень з метою спонукати їх діяти в загальному руслі правових актів: організація, інструктування, медична допомога, стимулювання, узагальнення

досвіду;

5)    владні повноваження контрольно-оцінювального характеру: контролювання,
перевірка, оцінювання, заслуховування, застосування заходів відповідальності;

б) за видами суб'єктів, які використовують владні повноваження;

в) за режимом застосування владних повноважень [4, c. 104].

Детально проаналізуємо участь суб'єктів владних повноважень в адміністративному судовому процесі. Так, суб'єкти владних повноважень являють собою сукупність доволі не однорідних, відмінних за формою, змістом та напрямами діяльності органів, об'єднань, фізичних та юридичних осіб. Кожен із суб'єктів владних повноважень характеризується та відрізняється від іншого власними особливими ознаками, здійснює специфічні завдання та функції, що обумовлює, як наслідок, потребу у спеціальному правовому регулюванні діяльності цих суб'єктів. Належної правової регламентації потребує також участь суб'єктів владних повноважень в адміністративному судочинстві, підстави та форми реалізації ними адміністративної процесуальної правосуб'єктності [5, с. 15].

Як учасники адміністративного процесу суб'єкти владних повноважень наділені адміністративною правосуб'єктністю й адміністративною процесуальною правосуб'єктністю, яка включає адміністративну процесуальну правоздатність та адміністративну процесуальну дієздатність.

Існують такі підстави набуття суб'єктами владних повноважень адміністративної правосуб'єктності:

1) внаслідок народного волевиявлення та складання присяги відповідним суб'єктомвладних повноважень;

2)   внаслідок рішення посадової особи або вищестоящого органу державної влади;

3)   внаслідок державної реєстрації;

4)   внаслідок рішення загальних зборів.

Адміністративна процесуальна правосуб'єктність суб'єктів владних повноважень, з огляду на тривалість та перебіг адміністративного процесу, поділяється на такі види: 1) первісна; 2) поточна; 3) завершальна. Крім того, залежно від змісту правосуб'єктність, поділяється на загальну та спеціальну [3, c. 17].

Суб'єкти владних повноважень в адміністративному судочинстві можуть брати участь у таких формах:

1)  як сторона;

2)  як третя особа;

3)  як особа, якій законом надано право захищати у суді права, свободи та інтереси інших осіб - процесуальний представник;

4)  як свідок;

5)  як експерт;

6)  як скаржник в апеляційному, касаційному провадженні;

7)  заявник у провадженні за нововиявленими обставинами та заявник у провадженні про перегляд судових рішень Верховним Судом України [3, c. 17].

Таким чином, досліджуючи участь суб'єктів владних повноважень в адміністративному судочинстві, зважаючи на потребу захисту й забезпечення прав, свобод та законних інтересів фізичних осіб, прав і законних інтересів юридичних осіб, можна говорити про необхідність внесення низки змін та доповнень до КАС України, які стосуються, зокрема, переоцінки завдання адміністративного судочинства, розуміння природи суб'єктів владних повноважень, особливостей набуття і здійснення ними адміністративних процесуальних повноважень, удосконалення змісту адміністративної процесуальної правосуб'єктності суб'єктів владних повноважень, урегулювання особливостей участі в адміністративному судочинстві деяких видів цих суб'єктів.

Крім того, слід погодитись з пропозиціями В.М. Бевзенка:

1)  закріпити обов'язок суб'єктів владних повноважень, незалежно від позиції сторони, яку він займає, забезпечувати надання протилежній стороні правової допомоги;

2)  офіційно закріпити принцип презумпції винуватості суб'єкта владних повноважень;

3)  ввести у КАС України норму, яка б урегульовувала взаємну відповідальність суб'єкта владних повноважень та його структурних підрозділів, посадових і службових осіб [3, c. 9].

Отже, потребує уточнення поняття «суб'єкт владних повноважень», а також адміністративно-процесуальний статус суб'єктів владних повноважень в адміністративному судочинстві.

 

Література:

1.  Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 р. // Офіційний вісник України. - 2005. - № 32. - Ст. 1918.

2.  Бевзенко В. М. Теорія та практика участі суб'єктів владних повноважень в адміністративному судочинстві України / В. М. Бевзенко // Роль та місце ОВС у розбудові демократичної правової держави : сучасний стан, проблеми та шляхи вирішення: матер. міжнар. науково наук.-практ. конф. (10 квітня 2009 р.). - О. : ОДУВС, 2009. - С. 181-182.

3.  Бевзенко В.М. Суб'єкти владних повноважень в адміністративному судочинстві України: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.07 / В. М. Бевзенко; Харків. нац. ун-т внутр. справ. - Х., 2010. - 35 с.

Ткач Г. Поняття владного повноваження / Г. Ткач [Електронний ресурс] - Режимдоступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vlnu_yu/2009_49/101adm49.pdf.

5. Бевзенко В.М. Правові засади участі суб'єктів владних повноважень в адміністративному судочинстві / В.М. Бевзенко // Адвокат. - 2009. - № 3 (102). - С. 14-18.

 

Науковий керівник: асистент кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Хмельницького університету управління та права, магістр права Підвальна М. З.

 

 

ИНСТИТУТ ЭМАНСИПАЦИИ НЕСОВЕРШЕННОЛЕТНЕГО ЛИЦА

 

Розгон Ольга Володимирівна

кандидат юридических наук, доцент, доцент кафедры гражданско-правовых дисциплин

ХНУ имени В. Н. Каразина

 

Ключевые слова: эмансипация, дееспособность, несовершеннолетний, брак, возраст, представительство.

Ключові слова: емансипація, дієздатність, неповнолітній, шлюб, вік, представництво.

Keywords: emancipation, capacity, minor, marriage, age, representation.

 

В праве традиционно придается большое значение времени и условиям, при которых лицо приобретает способность самостоятельно, без помощи других лиц осуществлять свои гражданские права и обязанности, то есть приобретает гражданскую дееспособность в полном объеме.

В данный момент достаточно проблемными остаются вопросы право- и дееспособности ребенка. Для того чтобы физическое лицо стало субъектом гражданских правоотношений, необходимо, чтобы оно обладало правоспособностью и дееспособностью. Правоспособность - это общая предпосылка для возникновения субъективных прав и обязанностей.

В соответствии с действующими украинским законодательством гражданскую дееспособность имеет лишь физическое лицо, которое осознает значение своих действий и может управлять ими.

Под дееспособностью (активной правоспособностью) физического лица во всех зарубежных странах понимают способность физических лиц своими действиями приобретать гражданские права и обязанности. В законодательстве всех стран установлено, что дееспособным в полном объеме лицо становится с момента достижения совершеннолетия.

Возраст, с которого лицо считается совершеннолетним, в разных странах может отличаться. К середине прошлого века во многих странах совершеннолетним считалось лицо, достигшее 21 года. В середине 60-х гг. ХХ ст. в большинстве западных стран были приняты законы, согласно которым возраст совершеннолетия был снижен до 18 лет.

В соответствии с немецким (§ 828 НЦК) и французским (ст. 448 ФЦК) правом совершеннолетие наступает в день окончания 18-го года жизни, то есть в день, который предшествует дню рождения; в соответствии с правом Англии — с первого дня, когда исполнилось 18 лет, то есть в день рождения; в США этот вопрос регулируется законами отдельных штатов; в разных штатах совершеннолетие достигается с исполнением 18-21 лет.

В некоторых случаях полная дееспособность возникает до момента достижения 18 лет, а именно: при вступлении в брак, при эмансипации.

Эмансипация — объявление несовершеннолетнего, достигшего 16-ти лет, полностью дееспособным согласно решению органа опеки и попечительства — с согласия обоих родителей, усыновителей или попечителя либо при отсутствии такого согласия — по решению суда (ст. 27 Гражданского кодекса РФ). Основаниями для эмансипации являются: работа по трудовому договору, в том числе по контракту, или с согласия родителей, усыновителей или попечителя занятие предпринимательской деятельностью [2, с. 20-21].

Эмансипация в Украине происходит при предоставлении полной гражданской дееспособности физическому лицу в случаях: 1) несовершеннолетнему лицу, которое записано матерью или отцом ребенка. В случае регистрации брака физического лица, которое не достигло совершеннолетия, она приобретает полную гражданскую дееспособность с момента его регистрации. По заявлению лица, которое достигло 14 лет, по решению суда ей может быть предоставлено право на брак, если будет установлено, что это отвечает ее интересам. 2) физическому лицу, которое работает по трудовому договору, достигла 16 лет и которая желает заниматься предпринимательской деятельностью, связывается с моментом государственной регистрации физического лица как предпринимателя, однако этому обязательно предшествует письменное согласие на это родителей (усыновителей), попечителя или органа опеки и попечительства. В случае прекращения трудового договора, прекращение физическим лицом предпринимательской деятельности предоставленная ей полная гражданская дееспособность хранится (ст. 35 ГК Украины).

Ст. 22 СК Украины предусматривала, что брачный возраст для женщины устанавливается в 17, а для мужчины в 18 лет. Верховная Рада общий брачный (путем принятия (на основе законопроекта № 8588) 15.03.2012 г., Закона о внесении изменений в Семейный кодекс Украины) возраст сделала теперь одинаковым для мужчин и женщин — 18 лет.

Достигшие 14-летнего возраста, тем не менее, могут обратиться в суд, который своим решением может позволить им заключить брак и в столь раннем возрасте. Верховная Рада увеличила исключительный минимальный брачный возраст с 14 до 16 лет. Законодатели посчитали 14-летний возраст слишком юным для брака и предоставили право на обращение в суд за разрешением на брак только тем, кто уже достиг 16-летнего возраста.

В соответствии с украинским законодательством (ст. 34 ГК Украины) регистрация брака ведет к получению полной гражданской дееспособности (т.е. способности приобретать гражданские права, в том числе и на заключении сделок). И эта дееспособность не утрачивается в случае дальнейшего расторжения брака.

В случае расторжения брака к достижению физическим лицом совершеннолетия приобретенная ею полная гражданская дееспособность хранится. В случае признания брака недействительным из оснований, не связанных с противоправным поведением несовершеннолетнего лица, приобретенная ею полная гражданская дееспособность хранится, а в случае признания брака недействительным из оснований, связанных с ее противоправным поведением несовершеннолетнее лицо, которое приобрело дееспособность в полном объеме, может быть ее лишенная и возвращенная к тому статусу, в котором она находилась к регистрации брака (ст. 34 ГК Украины, ст. 21 ГК РФ).

Важно, что такая полная (эмансипированная) гражданская дееспособность, предоставленная физическому лицу, распространяется на все гражданские права и обязанности.

Неполная дееспособность несовершеннолетних или ее отсутствие в зарубежном праве установлена институтом законного представительства, однако он существует не во всех странах, а лишь в тех, которые принадлежат к континентальной гражданско-правовой семье. Родители или другие законные представители (опекуны) заключают соглашения отимени и в интересах несовершеннолетних, управляют их имуществом и представляют их интересы в общественных отношениях.

В англо-американской системе права нет института законного представительства несовершеннолетних, а есть неприсущий континентальным странам институт доверительной собственности: в интересах несовершеннолетнего управляют и распоряжаются имуществом определенные лица.

В континентальной системе права существует институт эмансипации несовершеннолетнего, неприсущий праву США и Англии. Согласно со специальным решением суда несовершеннолетний может быть объявлен совершеннолетним, в результате чего он приобретает практически полную дееспособность. Вместе с тем, эмансипация не полностью приравнивает его к совершеннолетним (существует ряд ограничений).

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94 


Похожие статьи

Автор неизвестен - 13 самых важных уроков библии

Автор неизвестен - Беседы на книгу бытие

Автор неизвестен - Беседы на шестоднев

Автор неизвестен - Богословие

Автор неизвестен - Божественность христа