Автор неизвестен - Від громадянського суспільства до правової держави - страница 67

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94 

Во Франции несовершеннолетний может быть эмансипирован после достижения 16 лет согласно решению суда или в результате заключения брака. Однако он не в состоянии заключать соглашения, связанные с отчуждением недвижимости без соблюдения формальностей, установленных для несовершеннолетних лиц, которые не высвобождены из-под родительской власти (опеки). Право ФРГ постепенно расширяет объем дееспособности несовершеннолетних, что может быть соотнесено с эмансипацией.

Вместе с тем, нельзя отождествлять понятие «предоставления полной гражданской дееспособности» и «совершеннолетия» (если, конечно, они не совпадают по времени). Если лицу по решению органа опеки и попечительства (до достижения 18 лет) предоставляется полная гражданская дееспособность, он не становится при этом совершеннолетним. На это обращает внимание С. Букшина, которая отмечает, что эмансипированный несовершеннолетний сохраняет свой статус несовершеннолетнего лица. В связи с этим сохраняется ряд имущественных прав, которыми наделяются малолетние и несовершеннолетние лица, например, право на вселение к своим родителям независимо от норм жилой площади на одно лицо [1, с. 50].

Гражданское законодательство также предусматривает возможность предоставления несовершеннолетнему лицу полной гражданской дееспособности в случаях, определенных законом. Все это говорит о том, что законодатель рассматривает несовершеннолетнее лицо как участника гражданских правоотношений, давая ему возможность активно включаться в сферу гражданского оборота для реализации своих имущественных прав, интересов и удовлетворения потребностей.

В зарубежной юридической практике процесс предоставления несовершеннолетним лицам полной гражданской дееспособности за последние десятилетия испытал существенные изменения. Это связано с общими тенденциями автономизации несовершеннолетних от семьи в целом; более ранним их вступлением в самостоятельную жизнь; стремлением к экономической независимости от родителей; более интенсивным трудовым включением в различные сферы экономики. В связи с этим юридические критерии для предоставления полной гражданской дееспособности несовершеннолетним лицам становятся в последнее время менее жесткими, чем раньше, а ее последствия, наоборот, более существенными. В целом же процесс эмансипации становится доступным для все более широкого круга несовершеннолетних.

Литература:

1.Букшина С. Эмансипация: проблемы и перспективы // Хозяйство и право. - 1999. -

№ 7. - С. 50.

2.Рузакова О. А. Гражданское право. - М.: Московская финансово-промышленная

академия, 2004. - 422 с.

ОСОБЛИВОСТІ СТАТУСУ СУДДІВ ЗЕМЕЛЬНИХ КОНСТИТУЦІЙНИХ

СУДІВ НІМЕЧЧИНИ

 

Сабадош Володимир Іванович

здобувач кафедри конституційного права та порівняльного правознавства юридичного факультету

УжНУ, директор ПП «ЕКСЕПТ» e-mail: accept.firm@gmail.com

 

Ключові слова: статус судді, земельний конституційний суд Німеччини.

 

У юридичній літературі відзначається, що статус судді конституційного суду включає в себе права та обов'язки, а також правові принципи, які виражають взаємовідносини судді, суспільства і держави, зокрема незалежність та недоторканність судді, рівність прав судді та ін. До поняття статусу судді відносяться гарантії держави, які водночас забезпечують використання прав та виконання обов'язків судді. У сукупності статус судді і його гарантії від імені держави визначають правове положення самого судді [1, с.131].

Слід відзначити, що ст.98 абзац 3 Основного закону ФРН встановлює, що правове положення судді в землях регулюється особливими законами земель [2, с. 181]. Разом з тим до суддів конституційних судів ставляться додаткові вимоги, їх правове положення має ряд суттєвих відмінностей у порівнянні із положенням членів інших земельних суддів. Тому основу їх статусу складають норми земельних конституцій, які закріплюють деякі принципові, на нашу думку, положення, котрі знаходять свій подальший розвиток у спеціальних законах про органи конституційного контролю. Так, законодавство Нижньої Саксонії, Північного Рейна-Вестфалії, Саксонії розповсюдило на членів органів конституційного контролю також вказівки німецького [3, s. 636] і земельного законів про суддів тією мірою, якою вони зачіпають діяльність цього суду.

Судді конституційних судів земель Німеччини обираються на визначений термін. У Бремені та Гессені - на період повноважень ландтага, в Тюрінгії - 5 років, у Гамбурзі, Рейнланд-Пфальці, Сааарі, Північному Рейні-Вестфалії - 6 років, у Берліні, Гессені, Нижній Саксонії, Саксонії-Ангальт - 7 років, у Саксонії - 9 років, у Бранденбурзі - 10 років, у Мекленбурзі-Передній Померанії - 12 років. Звертаємо увагу на той факт, що, згідно із ст.9 Закону України "Про Конституційний Суд в Україні", "суддя Конституційного Суду України призначається строком на дев'ять років без права бути призначеним повторно" [4, с.36].

Слід відзначити, що при загальному дев'ятирічному терміні повноважень членів Державного суду Баден-Вюртемберга його склад оновлюється на одну третину кожні три роки.

У всіх федеральних землях після закінчення терміну повноважень члени конституційних судів продовжують свою службову діяльність до моменту призначення правонаступника. В цілому, на нашу думку, відносно тривалий термін повноважень суддів сприяє незалежності та безперервній діяльності земельних органів конституційного контролю.

Граничний термін перебування на посаді члена конституційного суду встановлюється тільки в п'яти федеральних землях: у Мекленбурзі-Передній Померанії, Північному Рейні-Вестфалії, Тюрінгії - 68 років; Саксонії та Ренланд-Пфальці - 70 років. Якщо ж порівняти із граничним терміном повноважень судді Конституційного Суду України, то він, згідно ст.23 п.2 вказаного вище Закону, складає 65 років [4, с.36].

У Берліні, Бранденбурзі, Мекленбурзі-Передній Померанії член конституційного суду може бути обраний лише на один термін, а в Гамбурзі, Нижній Саксонії та Саксонії-Ангальт - не більше ніж на два терміни. Законодавством інших земель не встановлюються взагалі які-небудь обмеження для зайняття посади судді на наступні терміни.

У конституціях земель і головним чином у спеціальних законах встановлюються визначені вимоги до кандидатів у члени конституційних судів, а саме:

1.    Компетентність та висока професійна кваліфікація. Компетентність визначається високим рівнем юридичної освіти і тривалим стажем професійної юридичної діяльності. Ці вимоги необхідно розглядати з урахуванням особливостей організації і функціонування земельних органів конституційного контролю.

Цікавим, на нашу думку, є той факт, що в усіх федеральних землях приблизно третина членів конституційних судів повинна володіти правом на зайняття судової посади. Умови реалізації такого права закріплені в § 84 Закону ФРН "Про суддів" [5, с.115]. На ці посади можуть претендувати особи, які отримали вищу юридичну освіту, склали перший державний екзамен і пройшли безпосередньо після цього стажування, яке закінчується складанням другого державного іспиту. Якщо порівняти із вимогами, які ставляться до судді Конституційного Суду України, то кандидат на посаду судді цього суду складає тільки один державний іспит, однак обов'язково, на підставі ст. 16 Закону України "Про Конституційний Суд України" має мати "стаж практичної, наукової або педагогічної роботи за фахом не менше десяти років" [4, с.35].

На думку турецького вченого Х.Кіліча, суддя має бути людиною, яка заслуговує на довіру, є справедливою, розумною, з почуттям власної гідності і мужньою. Викликатиме недовіру суддя, який не може приймати рішення, керуючись власною думкою. "Неврегульованість цієї ситуації може призвести до колапсу правосуддя, яке має бути основою держави" [6, с.47-48].

Відповідно до кельзенівського положення, для того, щоб конституційний суд не був заполітизованим органом, він повинен формуватися із професійних суддів та професорів права, а члени парламенту та уряду не можуть входити до його складу [7, с.174].

Так, у Бранденбурзі передбачається можливість обрання до конституційного суду як осіб, які мають професійну придатність на посаду судді, так і дипломованих юристів із вищою юридичною освітою. У Саарі та Північному Рейні-Вестфалії право займати посаду судді прирівнюється з придатністю до зайняття вищих адміністративних посад.

У Баварії членом суду може бути обраний викладач правових наук в одному із баварських університетів, а в Саксонії-Ангальт - пожиттєво призначений університетський професор права. Якщо порівняти із вимогами, які ставляться до суддів Конституційного Суду України, то згідно ст.16 описаного Закону, "суддею Конституційного Суду України може бути громадянин України, який на день призначення досяг сорока років, має вищу юридичну освіту, стаж практичної, наукової або педагогічної роботи за фахом не менше десяти років, володіє державною мовою і проживає в Україні протягом останніх двадцяти років" [4, с.35].

В окремих землях ФРН до кандидатів на пост члена конституційного суду висуваються більш високі вимоги до його компетенції. Вони обов'язково мають бути професійними суддями та виконувати свої обов'язки в інших судах землі. Так, у склад конституційного суду Баден-Вюртемберга повинно входити не менше трьох професійних суддів, Саксонії - п'яти професійних суддів.

2.  Віковий ценз. У всіх федеральних землях виходять із того, що суддями можуть бути особи, які володіють достатнім життєвим досвідом. У Берліні, Бранденбурзі, Бремені, Гессені, Мекленбурзі-Передній Померанії, Північному Рейні-Вестфалії, Рейнланд-Пфальці, Саарі і Тюрінгії кандидату в судді повинно бути не менше 45 років, у Баварії, Гамбурзі, Нижній Саксонії і Саксонії-Ангальт - не менше 40 років. Винятком є Баден-Вюртемберг, де законодавством не встановлено нижню межу вікового цензу.

Володіти правом бути обраним у земельні парламенти. В Берліні, Бранденбурзі, Бремені і Саксонії закріплюються вимоги наявності пасивного виборчого права в Бундестаг (нижня палата парламенту ФРН), а також не менше одного року перебувати в німецькомугромадянстві; не бути обмеженим, згідно із судовим вироком пасивного виборчого права або права займати громадські посади.

4.   Наявність німецького громадянства закріплено тільки в законодавстві землі Саара. В інших федеральних землях ця вимога, хоча прямо не передбачається, однак воно встановлюється як обов'язкова умова участі німецьких громадян у виборах до земельного ландтагу та Бундестагу.

5.   Наявність досвіду в публічному праві. Так, у Бремені, Гамбурзі члени судів, які не мають вищої юридичної освіти, повинні мати досвід у публічному праві. У Гессені, Мекленбурзі-Передній Померанії, Нижній Саксонії, Рейнланд-Пфальці та Саксонії-Ангальт ця вимога має більш ширшу умову - досвід у суспільному житті. Однак ця якість не вимагає особливого законодавчого закріплення. Призначення до складу органу конституційного контролю осіб, які не мають вищої юридичної освіти, неминуче припускає певний досвід та участь у суспільному житті землі.

6.   У Бремені кандидат на посаду судді повинен надати гарантію, що він у будь-який час буде виступати за демократичну форму держави у відповідності із Конституцією міста Бремен та Основним законом ФРН.

7.   Законодавство Бранденбурга, Гессена, Мекленбурга-Передньої Померанії, Нижньої Саксонії встановлює, що кандидат повинен дати письмову згоду стати членом органу конституційного контролю

Елементом правового статусу є права та обов'язки суддів, закріплені в земельних конституціях і в спеціальних законах про органи конституційного контролю. При цьому особи, які є професійними суддями, при розгляді справи та винесення рішення по ній повинні володіти повними правами і обов'язками, що притаманні професійному судді.

Слід звернути увагу на те, що член конституційного суду бере участь у всіх засіданнях конституційного суду; має право вимагати скликання конституційного суду, висловлювати свою думку з питань, які обговорюються, володіти іншими правами, які передбачені земельною конституцією і законами. Однак основні обов'язки члена конституційного суду прямо закріплені в тексті присяги, а саме:

він зобов'язаний дотримуватись і охороняти конституцію землі, Основний закон ФРН та інші закони, зокрема в Баварії, Бранденбурзі, Бремені, Гамбурзі, Нижній Саксонії, Саксонії, Саксонії-Ангальт;

керуючись у судовій службі всіма своїми знаннями і вміннями, добросовісно виконувати свої обов'язки і дотримуватись у своїй діяльності справедливість по відношенню до кожного заявника, який звернувся до конституційного суду;

інформувати про неможливість участі в судовому розгляді у випадку відпустки, хвороби або з інших поважних причин;

оберігати службову таємницю.

Чинне законодавство німецьких земель встановлює, що посада члена конституційного суду несумісна із певними посадами в законодавчій та виконавчій владі. Ця несумісність обумовлена тим, що конституційний суд уповноважений перевіряти акти законодавства та управління на них конституційно-правову міцність. Таким чином, повинна виключатися будь-яка ситуація, при якій суддя конституційного суду повинен перевіряти акт органу, до складу якого він входить. Це, по суті, несумісно як з принципом незалежності суддів, так і з принципом розподілу влади.

І на кінець, чинним законодавством Гамбурга, Гессена, Нижній Саксонії і Саксонії-Ангальт передбачається, що посада члена конституційного суду несумісна із зайняттям посади в органах Європейського Союзу та відповідно із членством Європейського парламенту.

Особливі вимоги, щодо несумісності містяться в Законі "Про Конституційний суд Мекленбурга-Передній Померанії" від 19 липня 1994 року. На підставі § 3 цього Закону членом цього суду не може бути обраний той, хто:

а)  порушив принципи людяності і правової держави, особливо права людини, які
гарантовані в Міжнародному пакті про цивільні та політичні права від 19 грудня 1966 року
або основні права, які містяться в Загальній декларації прав людини від 10 грудня 1948 року;

б)  працював на колишнє Міністерство державної безпеки (МДБ) або Службу
державної безпеки Німецької демократичної республіки (НДР)
[8, с.60-87].

Подібні вимоги наявні в законах про органи конституційного контролю в Саксонії, Саксонії-Ангальт та Тюрінгії.

Слід відмітити, що вказані вище формулювання наявні в законодавстві тільки нових земель Німеччини, за винятком Бранденбурга. Вони вказують на можливість оцінювати порушення прав людини, які мали місце в різних періодах історії НДР. Звідси і специфіка пункту "б", який описаний вище: оскільки мова йде не про тих, хто колись працював у МГБ або СГБ Німецької демократичної республіки, а про тих, хто працював на ці відомства. Ці формулювання дозволяють проводити своєрідну люстрацію, тобто перевірку на благонадійність щодо колишніх громадян НДР.

Оскільки члени конституційного суду працюють на непостійній основі, в деяких федеральних землях не міститься заборона для них займатися певною діяльністю або зберігати за собою інші посади. Так, наприклад, у Бранденбурзі, Бремені, Гамбурзі, Північному Рейні-Вестфалії, Саарі, Саксонії-Ангальт і Тюрінгії члени органу конституційного контролю можуть бути суддями або професорами в німецькому вищому навчальному закладі.

Крім того, члени земельних конституційних судів мають право бути активними членами політичної партії. На підставі § 39 Закону ФРН "Про суддів" , як "при здійсненні своїх службових повноважень, так і поза службою, в тому числі і в політичній діяльності, суддя повинен поводитися таким чином, щоб не підривати впевненість у його незалежності" [5, с.26]. Це означає, що при здійсненні конституційного правосуддя він повинен бути вільним від будь-якого політичного впливу і не повинен керуватись партійними вказівками.

Якщо порівняти ту обставину, що суддя має право бути членом будь-якої політичної партії, то, як правило, в інших європейських країнах це прямо заборонено або Конституцією тої чи іншої держави, або законом про конституційний суд. Що стосується вітчизняного Конституційного Суду України, то, на підставі ст.16 Закону України "Про Конституційний Суд України", "Судді Конституційного Суду України не можуть належати до політичних партій та профспілок, мати представницький мандат, брати участь у будь-якій політичній діяльності, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої." [4, с.35].

Слід відзначити, що Основний закон ФРН принципово гарантує незалежність судді. Так, ст.97 абзацу 1 Конституції Німеччини закріплює норму про те, що "судді незалежні і підкоряються тільки закону" [2, с.128]. Конституційна гарантія провадження правосуддя аналогічно закріплена в земельних законах про органи конституційного контролю німецьких земель, зокрема Мекленбурга-Передьої Померанії, Нижньої Саксонії та Саксонії.

Незалежність є не особистим привілеєм судді, а є, по суті, справи особливим моментом оформлення його посади. Вона надана йому в інтересах народу, для якого і від імені якого він здійснює правосуддя. Та обставина, що суддя може здійснювати правосуддя у вільному незалежному порядку, відповідає інтересам усіх громадян держави. Однак, як визначає Основний закон, "суддя підкоряється закону" . На нашу думку, тільки якщо суддя пов'язаний законом, він може бути незалежним, не даючи перерости своїй волі у свавілля. На думку вченого В.Хайде, пов'язаність законом і правом визначає відповідальність судді при прийнятті рішення [9, с. 81].

Якщо проаналізувати чинне конституційне законодавство земель Німеччини, то підстав щодо втрати членства в органі конституційного контролю, на нашу думку, можна виділити наступні:

1.   закінчення терміну повноважень члена суду або досягнення ним граничного терміну перебування на посаді (Бранденбург, Мекленбург-Передня Померанія, Саксонія та Північний Рейн-Вестфалія);

2.   особиста заява судді про відставку;

3.     втрата ним передумов права бути обраним до земельного органу
конституційного контролю або до представницького органу федерації чи землі;

4.   настання обставин, несумісних із посадою члена конституційного суду (Гамбург, Мекленбург-Передня Померанія і Саксонія-Ангальт);

5.   нездатність ним протягом тривалого часу виконувати свої службові обов'язки (Берлін, Бранденбург, Гамбург, Мекленбург-Передня Померанія, Нижня Саксонія). У Гамбурзі, Північному Рейні-Вестфалії та Саксонії-Ангальт член конституційного суду звільняється від посади, якщо він " унаслідок фізичних або розумових обмежень не в стані виконувати судові обов'язки". Очевидно, що в цих випадках мова йде передовсім про критерії медичного характеру, хоча, на нашу думку, не тільки про них;

6.   вчинення членом суду грубого службового порушення, яке виключає можливість перебування його на посаді (Гессен, Мекленбург-Передня Померанія, Нижня Саксонія та Північний Рейн-Вестфалія). У Гамбурзі, Саксонії-Ангальт і Тюрінгії закріплюється більш широке формулювання: "член конституційного суду може бути звільнений з посади, якщо він вчинив грубе службове порушення при виконанні службових обов'язків або поза ними";

7.   засудження до покарання, яке пов'язане із позбавленням волі, на підставі вироку суду, який вступив у законну силу (Бранденбург, Нижня Саксонія). У Берліні та Саксонії-Ангальт термін позбавлення волі повинен складати не менше 6 місяців;

8.    вибуття із посади по основній роботі. Так, членство в Баварському
конституційному суді припиняється із вибуттям з основної посади судді в одному із судів
Баварії. У Бремені та Північному Рейні-Вестфалії така норма розповсюджується на голів
Вищих адміністративних судів земель та їх заступників.

Процедура втрати повноважень у земельному органі конституційного контролю на такій підставі, як добровільна відставка, - проста. Клопотання про звільнення від посади може бути подано членом конституційного суду "в будь-який час". Різниця лише в тому, який орган уповноважений приймати відповідне рішення про це. Так, у Баден-Вюртембурзі, Бранденбурзі, Берліні, Гессені і Тюрінгії таким правом володіє ландтаг, в північному Рейні-Вестфалії, Саксонії-Ангальт - прем'єр-міністр, а в Гамбурзі - Голова Конституційного суду.

При достроковому припиненні повноважень члена органу конституційного контролю на інших підставах, зокрема з обставин несумісності, недієздатності, вчинення службового порушення засудження в кримінальному порядку має місце більш складна процедура. Вона розрахована, на думку Ж.І.Овсепяна на те, щоб забезпечити гарантії незалежності осіб, які входять до складу конституційного суду, гарантії від свавільного відсторонення неугодних від діяльності по здійсненню конституційного контролю [10, с. 132].

Таким чином, оскільки діяльність описаних вище суддів у земельних органах конституційного контролю є передовсім почесною, вони є дійсно незалежними, в своїй діяльності керуються виключно нормами конституцій, виступаючи одночасно її гарантами.

 

Література:

1.  Современный немецкий конституционализм: Сб. ст. - М., 1994.- 51с.

2.  Основной закон Федеративной Республики Германии // Конституции зарубежных стран. - М.: ООО Издательство "Юрлитинформ", 2001. - 415 с.

3.   Deutsches Richtergesetz in der Fassung der Bekanntmachung - vom 19. April 1972 // BGB1.1. - S. 713

4.   Закон України "Про Конституційний Суд України" // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №49. - С. 272.

5.   Федеративная Республика Германия. Конституция изаконодательные акты / Под ред. и с вступ. ст. Ю.П. Урьяса. - М.: Прогресс, 1991.- 468 с.

6.    Кіліч Х. Проблема тлумачення в конституційній юрисдикції // Вісник
Конституційного Суду України. - 2002. - №4. - С. 47-48.

7.  Чистое учение о праве Ганса Кельзена. Избранные тексты. Вып. 1. - М.: ИНИОН АН СССР. - 1987. - 174 с.

8.  Вестфал Ю. Полномочия земельных конституционных судов и их взаимоотношения с Федеральным конституционным судом Германии - итог 50 лет // Материалы научно-практического семинара "Конституционное правосудие в федерализме. Какое единство и разнообразие является желательным и возможным?". - Казань: Магариф, 2002. - С. 99-106.

9.  Хайде В. Система правосудия Федеративной Республики Германия. - Бонн, 1995. - 111 с.

10.  Овсепян Ж. И. Судебный конституционный контроль в зарубежных странах.
Правовая защита конституций. - Ростов-на-Дону, 1992. - 320 с

 

Науковий керівник: д.ю.н., професор кафедри конституційного права та порівняльного правознавства юридичного факультету Ужгородського національного Університету Бисага Юрій Михайлович

 

 

СПІВВІДНОШЕННЯ МЕДИЧНИХ ПОСЛУГ ТА НЕМАТЕРІАЛЬНИХ БЛАГ ЯК ОБ'ЄКТІВ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94 


Похожие статьи

Автор неизвестен - 13 самых важных уроков библии

Автор неизвестен - Беседы на книгу бытие

Автор неизвестен - Беседы на шестоднев

Автор неизвестен - Богословие

Автор неизвестен - Божественность христа