Автор неизвестен - Від громадянського суспільства до правової держави - страница 69

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94 

Третью группу составляют следующие обязанности членов садоводческого товарищества: приступить к освоению земельного участка, предоставленного для ведения коллективного садоводства, в срок и в порядке, установленные законодательством об охране и использовании земель; использовать предоставленный ему земельный участок в соответствии с его целевым назначением, выполнять на нем агротехнические мероприятия, осуществлять мероприятия по защите растений (п. 19 Положения о садоводческом товариществе).

Отметим, что у гражданина «М» имеется садовый участок в садоводческом товариществе, на котором он выращивает несколько кустов смородины, крыжовник и газон. Но руководство товарищество требует от него, чтобы он обязательно имел грядки, накоторых что-то выращивал бы. Как справедливо сообщил председатель Государственного комитета по имуществу Республики Беларусь Г. Кузнецов такие требования руководства товарищества неправомерны, поскольку, садовый участок предоставляется для ведения коллективного садоводства в целях выращивания плодовых, ягодных, овощных, декоративных и иных сельскохозяйственных культур, создания условий для отдыха и досуга, удовлетворения иных потребностей членов садоводческого товарищества [2].

В некоторых садоводческих товариществах члены фактически возвели не садовые домики, а коттеджи и стали заниматься агроэкотуризмом, а не ведением коллективного садоводства. Отметим, что члены садоводческого товарищества должны использовать садовые участки лишь для ведения коллективного садоводства. За нецелевое использование земельного участка члены товарищества могут быть исключены из товарищества по решению общего собрания.

Ранее действующее законодательство не предусматривало возможности установки ограждений между садовыми участками в товариществе. Но фактически многие члены садоводческих товариществ возвели такие заборы, т.к. граждане хотели обезопасить свою собственность, что обусловило необходимость регламентировать процесс устройства ограждений [3]. С принятием постановления Совета Министров Республики Беларусь от 08 февраля 2010 года № 163 п. 24 Типовых правил внутреннего распорядка садоводческих товариществ, утв. постановлением Совета Министров Республики Беларусь от 21 июля 2008 года № 1048, регламентировал процесс установки ограждений между садовыми участниками в садоводческом товариществе.

Необходимо отметить, что перечень прав и обязанностей членов товарищества, закрепленный Положением о садоводческом товариществе, не является исчерпывающим.

Так, член садоводческого товарищества вправе осуществлять права и выполнять обязанности, предусмотренные как Положением о садоводческом товариществе, так и иными актами законодательства и уставом товарищества (п. 18 и п. 19 Положения о садоводческом товариществе).

Хотелось бы отметить, что в садоводческих товариществах «Парус», «Дружба», «Камета-2», «Метролог», «Отдых», расположенных в г. Бресте, возведены дома, пригодные для постоянного проживания. Построенные дома имеют все удобства: газовое отопление, холодная и горячая вода, местные системы канализации. В настоящее время в таких домах проживают многие члены садоводческих товариществ, которые уступили свои квартиры детям [4].

Таким образом, считаем целесообразным разрешить возведение на садовых участках жилых домов, т.к. многие лица фактически возвели на своих садовых участках жилые дома и проживают в них на постоянной основе. Отметим, что возможность регистрации таких лиц в их домах, расположенных на территории садоводческих товариществ, как по месту своего жительства, способствовала бы решению многих трудностей, связанных с получением пенсий, посещением поликлиник и т.д., поскольку у лиц, проживающих в садовых домиках на постоянной основе, место регистрации не совпадает с местом жительства.

Кроме того, дозволение возводить на территории садовых участков жилые дома будет способствовать увеличению числа лиц, желающих иметь садовый участок.

Исходя из вышеизложенного, можем сделать вывод, что основные права и обязанности членов садоводческого товарищества, расположенного на территории Республики Беларусь, могут быть разделены на три группы: права и обязанности, обусловленные членством в садоводческом товариществе и непосредственно не связанные с использованием земли; права и обязанности, связанные с использованием земельных участков общего пользования и объектов общего пользования товарищества; права и обязанности, связанные с использованием земельных участков, предоставленных члену садоводческого   товарищества   для   ведения   садоводства,   строений   и сооружений,расположенных на таких участках. Считаем целесообразным разрешить возведение на садовых участках жилых домов.

 

Литература:

1.   Завгородний, В. Вопросы к экспертам/ В. Завгородний // Domania.by- вся недвижимость Беларуси [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.domania.by/experts/viacheslav_zavgorodniu/ - Дата доступа: 17.01.2012.

2.   Ананьев, Р. Полная отДАЧА / Р. Ананьев, Е. Кононович, А. Красовский, М. Осипов // Realt.by - недвижимость [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://realt.by/news/article/9052/ - Дата доступа: 18.01.2012.

3.   В садовых товариществах Беларуси можно устанавливать заборы высотой до 2 м // Портал Беларусь Сегодня [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.sb.by/post/96928/ - Дата доступа: 18.01.2012.

4.   Житенёв, Б. Дыхание садов или выбросы промышленных предприятий? / Б. Житенёв // Вечерний Брест [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://vb.by/article.php? topic=23&article=14662 - Дата доступа: 18.01.2012.

 

Научный руководитель: доктор юридических наук, профессор кафедры
гражданского       права                  Белорусского       государственного университета

Чигир Василий Федорович

 

 

ЩОДО СУТНОТІ ТА ЗНАЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПОРТРЕТУ ВИГОТОВЛЮВАЧА, ЗБУВАЛЬНИКА ТА РОЗПОВСЮДЖУВАЧА ПОРНОГРАФІЧНИХ ПРЕДМЕТІВ

 

Свєнтікова Марія Іванівна

ад 'юнкт Харківського національного університету внутрішніх справ e-mail: sventikova@gmail.com

 

Ключові слова: інформаційний портрет злочинця, відомості про особу злочинця, виготовлювач, збувальник та розповсюджувач порнографічних предметів.

 

При розслідуванні злочинів, передбачених ст. 301 КК України, слідчий вивчає особу підозрюваного (обвинуваченого) шляхом виявлення, систематизації та аналізу відомостей про його особу. Це є важливим елементом криміналістичної діяльності з розкриття, розслідування та запобігання злочинів з незаконного ввезення, виготовлення та збуту порнографічних предметів. При цьому значущими можуть виявитися будь-які людські властивості: від анатомічних і біологічних (папілярні узори, група крові і т.д.) до психологічних і соціальних (особливості протікання психічних процесів, професія і т.д.).

Аналіз наукової літератури дозволяє визначити відсутність єдиного підходу вчених щодо обсягу відомостей про особу злочинця, які потребують встановлення, щодо поняття і змісту інформаційного портрету злочинця. Зокрема, одні вчені пропонують застосування методу психологічного портретування (О.М. Бандурка, Т.В. Алєксєєва, Ю.М. Антонян, А.Н. Пастушеня, А.І. Ушатіков, Ю.В. Чуфаровський, А.І. Анфіногенов), інші -психологічного профілювання (С.М. Богомолова, В.О. Образцов), соціально-психологічного портретування (Є.М. Яковець, М.І. Журавленко, О.М. Халіков), інформаційного портретування (М.І. Марко) особи злочинця з метою його виявлення та ідентифікації.

Результати аналізу наукової літератури, чинного законодавства, матеріалів слідчої та судової практики свідчать про необхідність збору наступних відомостей про виготовлювача, збувальника та розповсюджувача порнографічних предметів: 1) прізвище, ім'я, по-батькові; 2) дата і місце народження; 3) національність; 4) громадянство; 5) рівень освіти та професійної кваліфікації, рід занять; 6) місце проживання, роботи, служби, навчання, місця ймовірного перебування; 7) сімейний стан, наявність на утриманні малолітніх дітей, дітей-інвалідів, хворих батьків, осіб, які знаходяться під опікою обвинуваченого тощо; 8) наявність майна, що підлягає арешту з метою забезпечення вироку в частині накладених штрафів; 9) наявність психічної чи іншої патології, пов'язаної зі здоров'ям; 10) наявність алкогольної, наркотичної, комп'ютерної чи іншої залежності; 11) наявність судимості і пов'язаних з цим обставин; 12) наявність особливих прикмет (родимок, татуювань, шрамів, ін.); 13) наявність нагород, почесних, військових, спеціальних звань; 14) наявність пом'якшуючих чи обтяжуючих кримінальну відповідальність обставин. Окрім зазначених, залежно від ситуації розслідування, мають бути зібрані й інші дані про особу злочинця. Наприклад, цільове налаштування виконати задумане, злочинні зв'язки, рольова функція в злочинній групі, індивідуальні ознаки особистості (тип характеру, зовнішності, статура, пантоміміка, звички, схильності, навички тощо), особливості походження (батьківська родина) і особистої історії життя, ставлення до окремих видів діяльності (спорт, медицина, робота з людьми, комп'ютерні технології) та ін.

На нашу думку, зазначені дані є складовими інформаційного портрету злочинця. Складання інформаційного портрету злочинця, на нашу думку, дозволить вирішити наступні завдання: 1) правильно оцінити слідчу ситуацію; 2) сформулювати версії про особу злочинця та місце його перебування; 3) встановити особу невідомого злочинця, чи розшукати відомого, що переховується; 4) кваліфікувати його дії; 5) визначити коло слідчих дій, які слід провести за участю встановленого злочинця чи з метою його вивчення; 6) обрати тактичні прийоми проведення слідчих дій за участю підозрюваного (обвинуваченого) згідно його віку, інших особливостей особистості, наявності судимості тощо; 7) визначити вид запобіжного заходу, належні умови утримання, відбування покарання; 8) визначити чинники, що обумовили скоєння конкретного злочину конкретною особою; 9) застосувати виховні заходи.

 

Науковий керівник: доцент кафедри криміналістики, судової медицини та психіатрії ХНУВС, к.ю.н., доцентМатюшкова Тетяна Петрівна.

 

 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФУТБОЛЬНОГО (ТРАНСФЕРНОГО)

КОНТРАКТУ

 

Сергієнкова Ірина Юріївна

студент-магістрюридичного факул ьтету Харківського національного університету

імені В.Н.Каразіна e-mail: sergira@mail.ru

 

Ключові слова: футбольний контракт, професійні футбольні клуби, професійний футболіст, (трансфер) перехід футболіста.

 

Футбольний (трансферний) контракт належить до цивільно-правових договорів, які, в свою чергу, є різновидом правочину. На трансферний контракт поширюється загальна класифікація правочинів. Нам необхідно встановити, яким є зазначений контракт: реальнимабо консенсуальним, відплатним чи безвідплатним, а також визначити інші аспекти загальної характеристики футбольного контракту.

Залежно від моменту виникнення прав і обов'язків у сторін цивільно-правового договору розрізняють договори консенсуальні і реальні.

Консенсуальні договори - це договори, які вважаються укладеними з моменту досягнення згоди з усіх істотних умов у формі, що вимагається законом.

Реальними є договори, в яких для виникнення прав і обов'язків недостатньо згоди сторін, а необхідна ще й передача предмету договору (речі, виконання робіт або надання послуг).

Практичне значення такого поділу полягає в тому, що при консенсуальних договорах спір про виконання обов'язків і відповідальність за їх невиконання може вирішуватися судовими органами вже після досягнення сторонами згоди, навіть якщо передання предмету договору ще не відбулося. Однак, для деяких договорів потрібно не тільки досягнення згоди, а ще й оформлення його належним чином, без чого договір не вважається укладеним. (1. с. 97)

Футбольний (трансферний) контракт є консенсуальним договором, оскільки права та обов'язки сторін (професійних футбольних клубів) виникають з моменту досягнення згоди ними стосовно всіх істотних умов такого контракту. Футбольні клуби укладають трансферний контракт про перехід професійного футболіста з одного футбольного клубу до іншого, а також про умови його переходу. Фактичний перехід гравця відбувається протягом певного строку, але футбольні клуби як сторони трансферного контракту наділяються повним комплексом прав і обов'язків з моменту визначення умов переходу у футбольному контракті. Спори, які можуть виникнути між футбольними клубами стосовно виконання умов трансферного контракту можуть вирішуватися не з моменту фактичного переходу гравця з одного футбольного клубу до іншого, а одразу після досягнення згоди стосовно умов переходу футболіста.

Залежно від концентрації прав і обов'язків у сторін, договори поділяються на односторонні та взаємні - у ст. 626 ЦК вони іменуються двосторонніми та багатосторонніми. Якщо кожна із сторін має як права, так і обов'язки, договір є двостороннім, такий договір завжди породжує права та обов'язки для кожного з учасників договору. (2. с. 115)

Аналіз положень типової форми трансферного контракту, що міститься у Регламенті Російського футбольного союзу зі статусу і переходам (трансферу) футболістів, вказує на те, що футбольний контракт належить до двосторонніх цивільно-правових договорів. У типовій формі зазначено, що футбольний клуб, з якого здійснюється перехід гравця, зобов'язується розірвати строковий трудовий договір з футболістом, а футбольний клуб, до якого здійснюється перехід професійного спортсмена, зобов'язується прийняти футболіста на роботу і укласти з ним строковий трудовий договір. В той же час, футбольний клуб, з яким футболіст перебував у трудових відносинах, набуває за цим контрактом право на компенсацію за навчання, підготовку і вдосконалення майстерності футболіста, а футбольний клуб, який бажає укласти строковий трудовий договір з зазначеним футболістом, має право переконатися у професійних якостях гравця, у його вміннях та здібностях. (3.)

З урахуванням наявності або відсутності еквівалентності відносин договори поділяються на відплатні і безвідплатні.

Якщо обов'язку однієї особи щось зробити або передати, і виконати відповідає обов'язок контрагента надати зустрічне задоволення у грошовій або іншій матеріальній формі, то це відплатний договір. Таких договорів, де дії виконуються на відплатних засадах, у цивільному праві більшість. Вони встановлюються у вигляді загального правила (ч. 5 ст. 626 ЦК).

Якщо ж передача майна, надання послуг тощо не супроводжується відповідною компенсацією з боку іншої сторони, то це договір безвідплатний.

Футбольний (трансферний) контракт є відплатним договором, оскільки при переході футболіста  футбольний  клуб,  до якого здійснюється  перехід,     виплачує відповіднукомпенсацію футбольному клубу, з яким футболіст перебував у трудових відносинах. На сучасному етапі розвитку професійного футболу сума такої компенсації, при укладенні трансферного контракту, іноді сягає декількох мільйонів доларів. (4. с. 201)

Залежно від підстав укладення договори поділяються на вільні і обов'язкові. Дія принципу свободи договору зумовлює те, що більшість договорів, які укладаються в умовах ринкової економіки, є вільними, тобто такими, укладення котрих залежить виключно від розсуду сторін. Трансферний контракт не є виключенням, він також належить до вільних договорів. Футбольні клуби та професійні футболісти вільні у вирішенні питання про необхідність укладення футбольного контракту.

За ступенем юридичної завершеності можна виокремити договори остаточні та попередні.

Остаточні договори безпосередньо породжують права та обов'язки сторін щодо виконання робіт, надання послуг, передачі майна тощо. Переважна більшість договорів має саме такий характер.

Попередній договір таких прав та обов'язків безпосередньо не породжує. Він лише створює інший, досить своєрідний обов'язок: після закінчення певного строку (чи з настанням певного терміну) укласти передбачений ним новий договір (ст. 635 ЦК). Іншими словами, попереднім договором є угода про укладення договору в майбутньому. (5. с. 87)

Трансферний контракт є остаточним договором, так, як він чітко регламентує права та обов'язки сторін (професійних футбольних клубів) щодо умов переходу футболіста.

Футбольний контракт, за своєю сутністю, є взаємоузгодженим договором. При укладенні взаємоузгодженого договору його умови встановлюються (розробляються) усіма його сторонами. Умови футбольного (трансферного) контракту пропонуються і встановлюються як футбольним клубом, з якого здійснюється перехід футболіста, так, і футбольним клубом, до якого переходить спортсмен.

З урахуванням значення договору для визначення кола повноправних учасників розрізняють основні договори і договори приєднання.

Основний договір є первісною і головною підставою у визначенні прав і обов'язків учасників зобов'язання.

Значення договору приєднання полягає в тому, що його умови визначені однією із сторін у формулярах або в інших стандартних формах можуть бути прийняті другою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому. Це означає: «або погоджуєшся з усім, що я пропоную, або договору не буде». Тому, можливо, більш точним, ніж «приєднання», може вважатися термін «продиктований договір». Він дозволяє підкреслити обидві ознаки вказаних договорів: і те, що особа приєдналася до основного договору, не маючи можливості обговорювати його умови, і те, що вона змушена була внаслідок якихось причин вчинити саме так.

Юридична практика, особливо у сфері господарської діяльності, досить широко використовує договори приєднання, що й зумовило введення такого виду договорів у новий ЦК.

Футбольний (трансферний) контракт не можна вважати договором приєднання, за своїм змістом такий контракт відповідає ознакам основного договору.

Залежно від того, хто може вимагати виконання договору, останні поділяються на договори, що укладаються на користь їх учасників, та договори на користь третьої особи. Значна більшість договорів є такими, що укладаються на користь сторін, і право вимагати їх виконання належить лише сторонам договору. Специфіка трансферного контракту полягає у тому, що його сторонами є лише професійні футбольні клуби, хоча такий контракт безпосередньо стосується футболіста, який переходить з одного футбольного клубу до іншого. Але все ж доцільніше відносити футбольний контракт до договорів, що укладаються на користь їх учасників, тому що право вимагати виконання умов контракту належить саме футбольним клубам.

Окремим різновидом футбольного (трансферного) контракту є трансферний контракт про перехід футболіста на умовах «оренди». Типова форма контракту про перехід футболіста на умовах «оренди» міститься у Регламенті футбольного союзу. Специфіка цього виду договору полягає у тому, що футболіст переходить з одного футбольного клубу до іншого на певний строк для участі у спортивних змаганнях у складі футбольного клубу, до якого здійснюється тимчасовий перехід. Трансферний контракт про перехід футболіста на умовах «оренди» належить до строкових договорів, оскільки він діє протягом чітко визначеного строку, на який професійний футболіст переходить з одного футбольного клубу до іншого. Трудові відносини, які існують між професійним футболістом і футбольним клубом, припиняються на строк, визначений у контракті, а футбольний клуб, до якого здійснюється тимчасовий перехід, зобов'язується укласти з футболістом строковий трудовий договір на час переходу. Типова форма зазначеного виду контракту передбачає, що футболіст зобов'язується в період дії трансферного контракту про тимчасовий перехід, не укладати без згоди футбольного клубу, з яким він перебуває у постійних трудових відносинах, строковий трудовий договір з іншими футбольними клубами.

Футбольний контракт про перехід футболіста на умовах «оренди» належить до консенсуальних договорів, як і трансферний контракт про умови переходу футболіста. Він вважається укладеним, з моменту досягнення згоди футбольними клубами з усіх істотних питань: визначення розміру і порядку виплати компенсації за навчання, підготовку і вдосконалення майстерності футболіста, яка сплачується футбольним клубом, до якого здійснюється тимчасовий перехід; строк, на який професійний футболіст переходить до іншого футбольного клубу для участі у спортивних змаганнях.

Контракт про тимчасовий перехід футболіста є двостороннім договором, так як футбольні клуби при укладенні такого контракту наділяються як правами, так і обов'язками. Особливістю в даному випадку є те, що певними обов'язками наділяється професійний футболіст, стосовно якого укладається контракт, хоча повноцінним учасником трансферного контракту про перехід на умовах «оренди» його вважати неможна.

Проблемним питанням при характеристиці трансферного контракту про умови переходу футболіста та контракту про перехід футболіста на умовах «оренди» є визначення предмету таких контрактів. Специфіка футбольних контрактів не дає можливості застосовувати загальні положення про предмет цивільно-правового договору, що використовуються у цивільному праві.

 

Перелік використаної літератури:

1.Лідовець Р.А. Право сторін на укладення договору, не передбаченого законом, як один з елементів свободи договору // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. Збірник наукових статей. Випуск ХІ. - Івано-Франківськ, 2003. - С. 97 - 103.

2.Бервено С.М. Проблеми договірного права України: Моногр. - К.: Юрінком Інтер, 2006.

3.Регламент Федерації футболу України зі статусу і трансферу футболістів [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ffu.org.ua/files/ndocs_6.pdf

4.Васькевич В.П. Гражданско-правовое регулирование отношений в области профессионального спорта: дис. ... канд. юрид. наук.- Казань, 2006.- 216 с.

5.   Бабаскін А.Ю., Боднар Т.В., Бошицький Ю.Л., Венецька М.В., Дзера О.В. Цивільне право України. Академічний курс: Підруч.: У 2-х т. т. 1. Загальна частина; Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - 2-е вид., допов. і переробл. - К.: Вид. дім «Ін Юре», 2006.

Науковий керівник: завідувач кафедри цивільно-правових дисциплін юридичного факультету ХНУ імені В.Н. Каразіна, к.ю.н., доцент Венедіктова Ірина Валентинівна

МЕДІАЦІЯ В УКРАЇНІ: МРІЯ АБО РЕАЛЬНІСТЬ

 

Сидій Ярина Володимирівна

студентка 3 курсу Національного університету "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого"

e-mail: sny1@i.ua

 

Ключові слова: неюрисдикційні форми захисту, альтернативне вирішення правових спорів, медіація

 

Альтернативне вирішення правових спорів (конфліктів) - це сукупність прийомів і методів позасудового врегулювання спорів, у результаті застосування яких сторони укладають взаємоприйняту угоду. Альтернативні форми вирішення конфліктів широко застосовуються в усьому світі і є альтернативою офіційному правосуддю. Її призначення полягає в тому, що за їх допомогою відбувається фільтрація правових спорів, які справді потребують повного судового розгляду, від тих, що можуть бути вирішені без участі суду.

З усіх форм альтернативного вирішення правових спорів для України найбільш актуальною, поряд з третейським судочинством та переговорами, є медіація - це процес, в якому нейтральна третя сторона, медіатор, допомагає вирішити конфлікт, сприяючи досягненню добровільної угоди між конфліктуючими сторонами [1, с. 299].

Сторони зустрічаються з нейтральним посередником, який, розглядаючи їхню справу, допомагає дійти взаємовигідного рішення, що оформлюється відповідним юридичним документом (угодою) [3,с.180].

Медіація (посередництво) - це добровільний і конфіденційний процес розв'язання будь-якого спору, в якому нейтральна третя особа допомагає сторонам досягнути домовленості (згоди) в їхньому спорі шляхом переговорів. Медіатор - це особа, завданням якої є надання допомоги сторонам з метою досягнення примирення у судових справах.

Його роль і значення науковці визначають за допомогою таких трьох позицій: 1) забезпечення зв'язку між сторонами спору для того, щоб вони могли зрозуміти перспективи розв'язання конфлікту та з'ясувати фактичні головні потреби й інтереси один одного; 2) раціоналізація переговорного процесу між сторонами; спонукати їх до напрацювання щодо переговорів принципового підходу і знаходження рішень, котрі належним чином відповідають їхнім головним інтересам; 3) в окремих випадках і на прохання сторін, пропонування суттєвих пропозицій, щоб підштовхнути сторони до досягнення згоди [4].

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94 


Похожие статьи

Автор неизвестен - 13 самых важных уроков библии

Автор неизвестен - Беседы на книгу бытие

Автор неизвестен - Беседы на шестоднев

Автор неизвестен - Богословие

Автор неизвестен - Божественность христа