Автор неизвестен - Від громадянського суспільства до правової держави - страница 9

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94 

У ході національно-визвольної боротьби народи реалізують своє право на самовизначення та можуть створювати свої керівні органи, що здійснюють законодавчі і виконавчі функції та виражають суверенну волю націй. У таких випадках нації, що борються стають учасниками міжнародно-правових відносин, суб'єктами міжнародного права, які здійснюють свої міжнародні права і обов'язки через згадані органи.

Право націй на самовизначення, як однин з найважливіших міжнародно-правових принципів дає згідно з міжнародним правом і Статутом ООН підстави для боротьби націй і народів за створення власної незалежної держави. При цьому нація чи народ, що бореться за своє самовизначення повинна створити певні владні структури обєднанні єдиним центром, який здатен виступати від імені нації чи народу в міждержавних відносинах. У зв'язку з цим вона може притендувати на статус суб'єкта міжнародного права [3, с. 123 - 124].

У той же час принцип рівноправності та самовизначення народів не повинен тлумачитися на шкоду територіалній цілістності та політичній єдності держав, які його дотримуються та забезпечують представництво всіх верств населення в органах державної влади без будьякої дискримінації.

Нації, що борються за свою державну незалежність, мають повну міжнародну правосуб'єктність, вони можуть вступати у відносини з іншими державами і міжнародними організаціями, направляти своїх офіційних представників для ведення переговорів, брати участь у роботі міжнародних конференцій і міжнародних організацій, укладати міжнародні договори.

У процесі боротьби за незалежність нація чи народ вступає в правовідносини, об'єктом яких є головним чином питання створення сувереної держави, у результаті реалізації народом чи нацією свого права на самовизначення вони отримують правову мажливість для створення власної суверенної, незалежної держави, з огляду на те, що факт створення держави є юридично значущою подією, важливим є аспект її визнання іншими державами та міжнародним співтовариством в цілому[7, с.43].

Під міжнародно-правовим визнанням відповідно до норм міжнародного права слід розуміти визнання існуючими державами нових держав чи урядів або інших органів, що дозволяє встановити з ними офіційні чи неофіційні, повні або не повні, постійні чи тимчасові відносини.

Визнання існування нової держави на міжнародній арені іншими державами свідчить про те, що вини визнають законність її створення, повноваження та компетенцію її уряду та мають наміри встановити з нею правові відносини. В результаті визнання нової держави іншою   державою   між   ними   розвиваються   політичні,    економічні   відносини наміждержавному рівні. В результаті їх розвитку виникають взаємовідносини, які є результатом реалізації ними своїх прав та обов'язків.

 

Список використаної літератури:

1.Анцелевич Г. О., Покрещук О. О., Міжнародне публічне право: Підручник. Під редакцією Г. О. Анцелевича. - К. К Алеута, 2005. 424 с.

2.Баймуратов М. А. Международное публичное право: Учебник. - К. : Истина, 2004. -

552 с.

3.Каламкарян Р.А., Мигачев Ю.И. Международное право: Учебник. — М.: Изд-во Эксмо, 2004. —688 с.

4.Международное право: учеб. Для студентов вузов, обучающихся по спецыальности «Юриспруденция» под. Ред. А.А. Ковалева, С. В. Черниченко. - М. : Изд-во Омега-Л, 2006. -

832с.

5.Ушакова Н.А Международное право: Учебник. - М: Юрист, 2005.

6.Черкес М. Ю. Міжнародне право: Підручник. - 4-е вид. випр. І доп. - К.: Знання,

2004. - 292 с.

7.Чепурнова Н.М. Международное право: Учебно-методический комплекс. - М.: Изд. центр ЕАОИ, 2008. - 295 с.

 

Науковий керівник: доцент кафедри міжнародного права ХНУ ім. В.Н. Каразіна, к.ю.н. Григоренко Євген Іванович.

 

 

К ВОПРОСУ О ПРАВОВОМ ОБЕСПЕЧЕНИИ КАЧЕСТВА И

БЕЗОПАСНОСТИ ПРОДОВОЛЬСТВЕННОГО СЫРЬЯ И ПИЩЕВЫХ ПРОДУКТОВ

ДЛЯ ЖИЗНИ И ЗДОРОВЬЯ ЧЕЛОВЕКА

 

Белькович Анастасия Игоревна Пивоварова Юлия Сергеевна

Студентки факультета права Белорусского государственного экономического университета

e-mail: jul.piwowarowa@yandex.ru vaviorka_93@mail.ru

 

Ключевые слова: продовольственная безопасность, безопасность продовольственного сырья и пищевых продуктов, качество продовольственного сырья и пищевых продуктов, генно-модифицированный организм.

 

Человек - неотъемлемая часть природы. От ее состояния зависят его жизнь и здоровье - непреходящие ценности. Всеобщая декларация прав человека (1948 г.) провозгласила: "Каждый человек имеет право на такой жизненный уровень, включая питание, одежду, жилище, медицинский уход и требуемое социальное обслуживание, который необходим для поддержания здоровья и благополучия его самого и его семьи" (ст. 25). Право каждого на получение безопасного для здоровья и качественного продовольствия было определено в Римской декларации о Всемирной продовольственной безопасности (1966 г.) [1, с. 8].

На современном этапе проблема обеспечения качества и безопасности продовольственного сырья и пищевых продуктов приобрела глобальный характер. Продовольственная безопасность страны - неотъемлемая часть ее национальной безопасности. В Республики Беларусь механизм и алгоритм достижения национальной продовольственнойбезопасности отражены в Постановлении Совета Министров Республики Беларусь «О концепции национальной продовольственной безопасности Республики Беларусь» [2].

Проблема продовольственной безопасности населения стала предметом активного рассмотрения мировым сообществом с середины 70-х годов ХХ века, т.к. это было вызвано кризисом продуктов питания (наступил голод) [1, с. 9]. Роль продовольственной безопасности связана с тем, что продовольствие является базовым показателем жизнедеятельности человека. Важность проблемы продовольственной безопасности в системе национальной безопасности заключается и в том, что она тесно связана с экологической безопасностью.

Главным элементом продовольственной безопасности является качество и безопасность продовольственного сырья и пищевых продуктов.

Качество продовольственного сырья и пищевых продуктов - совокупность свойств и характеристик продовольственного сырья и пищевых продуктов, которые обусловливают способность удовлетворять физиологические потребности человека при обычных условиях их использования. Под безопасностью продовольственного сырья и пищевых продуктов понимается совокупность свойств продовольственного сырья и пищевых продуктов, при которых они не являются вредными и не представляют опасности для жизни и здоровья нынешнего и будущих поколений при обычных условиях их использования [3].

Основные требования к обеспечению качества и безопасности пищевых продуктов в Республике Беларусь законодательно закреплены в нормативных правовых актах различной юридической силы. Согласно ст. 21 Конституции Республики Беларусь: «Каждый имеет право на достойный уровень жизни, включая достаточное питание, одежду, жилье и постоянное улучшение необходимых для этого условий» [4]. В этой статье Конституции используется термин «достаточное питание». Но как следует толковать этот термин, если для каждого человека это понятие имеет свое определение. Поэтому возникает вопрос, как обеспечить каждому человеку его право на получение достаточного питания.

Более конкретно требования по обеспечению безопасности питания отражены в Законе Республики Беларусь «О качестве и безопасности продовольственного сырья и пищевых продуктов для жизни и здоровья человека» [3].

Качество и безопасность продовольственного сырья и пищевых продуктов обеспечиваются рядом мер. В области качества и безопасности производственного сырья и пищевых продуктов осуществляется государственный контроль. Органы, осуществляющие государственный контроль и надзор в пределах их компетенции обеспечивают и проводят мониторинг качества и безопасности продовольственного сырья и пищевых продуктов. Одним из элементов механизма регулирования качества и безопасности продовольственного сырья и пищевых продуктов является получение информации о качестве и безопасности продовольственного сырья, пищевых продуктов и биологически активных добавок к пище [3].

Одним из актуальных аспектов проблемы обеспечения качества и безопасности продовольственного сырья и пищевых продуктов является содержание в продуктах питания генно-модифицированных организмов (ГМО). Сегодня, в условиях использования генетически модифицированного продовольственного сырья и пищевых продуктов, полностью быть уверенным в том, что потребление пищевых продуктов, произведенных с использованием генетически модифицированных организмов, не представляет опасности для здоровья нынешнего и будущих поколений, соответствует законодательству, не представляется возможным. За последние 10 лет площади посевов ГМ-культур в разных государствах мира возросли в 60 раз, достигнув более 110 млн. га. [5, с. 18]. Их выращивают в США, Канаде, Франции, Китае, Южной Африке, Аргентине [6, с. 8].

Поскольку общепризнанным сегодня является вывод о том, что без генетически моди­фицированных продуктов решить проблему продовольственного обеспечения населениячеловечество не в силах, полный запрет производства такой продукции невозможен. Однако, учитывая потенциально опасный характер такой продукции для здоровья человека, необходимо, прежде всего, гарантировать право человека и гражданина на получение достоверной информации о применении генетически модифицированных организмов для изготовления той или иной продукции и их процентном соотношении с другими компонентами в составе данной продукции. Такое информирование обеспечит потребителю право выбора: покупать ли генетически модифицированные продукты или предпочесть более дорогие, но безопасные натуральные продукты. Отметим, что законодательство Республики Беларусь гарантирует гражданам право на получение полной, своевременной и достоверной информации в области безопасности генно-инженерной деятельности [7, ст. 23].

Таким образом, с учетом изложенного можно сделать общий вывод о том, что в Республике Беларусь создана правовая основа обеспечения качества и безопасности продовольственного сырья и пищевых продуктов. Но на современном этапе актуальным является не просто обеспечения права на достаточное питание, а обеспечение надлежащего качества и безопасности питания в связи с использованием генетически модифицированного сырья при производстве пищевых продуктов, пользующихся массовым потребительским спросом. Качество сырья и продуктов питания должно соответствовать законодательно установленным требованиям и гарантировать их безопасное потребление.

 

Литература:

1  Ярандайкин, Р.С. Организационно-правовые проблемы производства и реализации экологически чистой сельскохозяйственной продукции: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юр. наук: 12.00.01 / Р.С. Ярандайкин; Моск. гос. юр. академия. - М., 1999. - 37 с.

2  О Концепции национальной продовольственной безопасности Республики Беларусь: Постановление Совета Министров Респ. Беларусь, 10 марта 2004 г., № 252 // Эталон-Беларусь [Электронный ресурс] / Нац. центр правовой информ. Респ. Беларусь. - Минск, 2012.

3  О качестве и безопасности продовольственного сырья и пищевых продуктов для жизни и здоровья человека: Закон Респ. Беларусь, 29 июня 2003 г., № 217-З: с изм. и доп. : текст по состоянию на 29 мая 2009 г. // Эталон - Беларусь [Электронный ресурс] / Нац. центр правовой информ. Респ. Беларусь. - Минск, 2012.

4  Конституция Республики Беларусь 1994 года (с изменениями и дополнениями, принятыми на республиканских референдумах 24 нояб. 1996 г. и 17 окт. 2004 г.). - Минск : Амалфея, 2005. - 48 с.

5  Воронин, Б.А. Правовые проблемы вступления в ВТО Российского аграрного сектора / Б.А. Воронин // Аграрное и земельное право. - 2009. - № 6 П66П. - С. 13-19.

6  Мисник. Г.А. О совершенствовании правовых основ обеспечения безопасности пищевых продуктов, производимых с использованием генетически модифицированных микроорганизмов / Г.А. Мисник // Юрист. - 2004. № 9. - С. 8-11.

7  О безопасности генно-инженерной деятельности: Закон Респ. Беларусь, 9 января 2006 г. № 96-З : с изм. и доп. : текст по состоянию на 2 июля 2009 г. // Эталон - Беларусь [Электронный ресурс] / Нац. центр правовой информ. Респ. Беларусь. - Минск, 2012.

 

Научный руководитель: доцент кафедры гражданско-правовых дисциплин факультета права Белорусского Государственного Экономического университета, к.ю.н., доцент Манкевич Ирина Петровна.

ФІЗІОЛОГІЧНИЙ АФЕКТ ТА ОБМЕЖЕНА ОСУДНІСТЬ ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОМ УКРАЇНИ

 

Бистрицька Олена Володимирівна

студент-магістр юридичного факультету Харківського національного університету

імені В. Н. Каразіна e-mail: lenochka.bystric@mail.ru

 

Ключові слова: фізіологічний афект, обмежена осудність, медичний критерій обмеженої осудності, емоційний стан, Кримінальний Кодекс України.

 

Афект являє собою один з емоційних станів, до якого давно прикута увага юристів. Афект (з лат. afectus - душевне хвилювання, пристрасть) - це сильний та відносно короткочасний емоційний стан, пов'язаний із різкою зміною важливих для суб'єкта життєвих обставин, який супроводжується різко вираженими руховими проявами та змінами у функціях внутрішніх органів. [6, с. 34] Психологи та психіатри виділяють два види афекту: 1) патологічний (потьмарена свідомість, безглузді дії, наявність тимчасового психічного розладу; 2) фізіологічний (лють, гнів, пристрасть, ослаблений контроль над своє поведінкою).

Слід відзначити, що впливаючи на свідомість особи, афект впливає і на її поведінку. У стані фізіологічного афекту людина має порушений усвідомлений контроль за своєю поведінкою, вона носить неадекватний їх меті характер. У такому стані людина може прийняти безглузде рішення, яке у звичному стані у неї не прийшло б до голови, зокрема вчинити злочин. Для афективної поведінки характерні: збудливість, вихід емоційної сфери з-під контролю свідомості, недостатня обдуманість вчинків, відсутність передбачливості, попереднього плану, хаотичність, стрімкість та автоматизм дій.

Приходько Т.М, Первомайський В.Б., вважають фізіологічний афект «хворобливим станом психіки», отже медичним критерієм обмеженої осудності. [5, с. 46]; [4, с. 53] Марчак В.Я. вважає, що патологічний афект (як і патологічне сп'яніння) відноситься до виключних станів. Виключний стан - це короткочасний розлад психічної діяльності, який гостро, миттєво та глибоко протікає та виключає осудність. Фізіологічний афект є дуже сильним психічним станом, чи тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, який суттєво обмежує здатність особи усвідомлювати свої дії та керувати ними, отже його стан відповідає всім ознакам обмеженої осудності.[3, с. 73] Бурдін В.М. відносить фізіологічний афект до медичного критерію обмеженої осудності за тими підставами, що Міжнародна статистична класифікація хвороб і споріднених проблем охорони здоров'я десятого перегляду (МКХ-10) містить рубрику F3 «Афективні розлади».[1, с. 76]

Норми ст. 116, ст. 123 КК 2001 р. передбачають умисне суспільно небезпечне діяння, скоєне в стані сильного душевного хвилювання, тобто фізіологічного афекту. Так, ст. 116 КК 2001 р. передбачає: «Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого...»; ст. 123 КК 2001 р передбачає: «Умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.».

Притримуємося тієї точки зору, що неправильно вважати, що закріплення в кримінальному законі норм про дії сіб у стані сильного душевного хвилювання є визнанням законодавцем обмеженої осудності.[2, с. 488] Адже фізіологічний афект є сильним короткочасним емоційним станом, який розвивається у критичних   умовах при повнійнездатності особи знайти адекватний вихід із небезпечних, найчастіше неочікуваних ситуацій, тому не може входити у медичний критерій обмеженої осудності, оскільки не є психічним захворюванням, його скоріше можна визначити, як специфічну реакцію організму на певний зовнішній фактор, він виникає раптово як відповідь на сильне враження. Інакше кажучи, в даних нормах відбитий не психопатологічний, а віктімологичний аспект.

На підставі викладеного вважаємо, що фізіологичний афект являє собою короткочасну інтенсивну емоцію, що значно послабляє контроль особи над своїми вчинками, здатність усвідомлювати їх, керувати ними, що підстава афекту є зовнішній надзвичайний подразник і психоемоційний стан людини, не обумовлений аномальністю психіки, в той час як обмежена осудність обумовлена виключно хворобливим психічним розладом.

Для того щоб визнати, що особа діяла в стані фізіологічного афекту потрібно встановити ряд умов, сукупна наявність яких не вимагається для визнання особи обмежено осудною. До цих умов можна віднести: 1) раптовість, негайне виникнення цього особливого стану, як відповідна реакція на протизаконне насильство або тяжку образу; 2) раптовість формування умислу на злочин та негайна його реалізація без попереднього плану та продуманості; 3) спрямованість дій особи, що перебувала у стані афекту, лише на ту особу, яка своїми діями викликала цей стан, але не на інших осіб або майно.

На сьогодні в науці домінуючим є уявлення про фізіологічний афект як про емоційний стан, який не виходить за межі норми, тобто незважаючи на свою інтенсивність, не здобуває ознак психічного розладу. Деякі висловлювання про віднесення фізіологічного афекту до психічних розладів є одиничними, загальноприйнятою серед науковців є концепція, суть якої у тому, що фізіологічний афект не є хворобливим станом і не підлягає психіатричному аналізу, який застосовується лише до психопатологічних явищ.

На нашу думку фізіологічний афект не може входити до медичного критерію обмеженої осудності. Про це свідчить те, що обмежена осудність може бути пов'язана винятково з хворобливими психічними розладами людини, а причини виникнення фізіологічного афекту - зовнішній подразник і психоемоційний стан особи. Фізіологічний афект є цілком нормальним психічним явищем для людини.

 

Література:

1.Бурдін В.М. Кримінальна відповідальність за злочини вчинені в стані сп'яніння: Монографія.- К.: Атіка, 2005. - 160 с.

2.Зайцев А.В. Соотношение ограниченной вменяемости с физиологическим аффектом и физиологичским опьянением // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки.-Вип. 22.-К: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. 2003. .- С.484-489

3.Марчак В.Я. Чи може бути вчинення злочину у стані фізіологічного афекту підставою визнання судом особи обмежено осудною?//Юридична психологія та педагогіка. - 2009.-Вип. 1(5) .- С.72-77

4.Приходько Т.М. Фізіологічний афект - одна з підстав визнання особи обмежено осудною// Право України.-2001.-№1. - С.53-55

5.Первомайський В.Б. Физиологический аффект: норма или патология? // Журнал психиатрии и медицинской психологии.-1995.-№ 1. - С.46-49.

6.Юридическая психология: Терминологический словарь // [Бандурка А.М., Венедиктов В.С.,Тимченко А.В., Христенко В.Е., Калиновский В.Б.; под. ред. А.М. Бандурки].-Х.: Тимченко. - 2005. - 432 с.

 

Науковий керівник: доцент кафедри кримінально-правових дисциплін юридичного факультету ХНУ імені В.Н. Каразіна, к.ю.н, доцент Храмцов Олександр Миколайович

ПРАВОВІ ГАРАНТІЇ ПРАВ І СВОБОД

ЛЮДИНИ ТА ГРОМАДЯНИНА ЯК ФУНДАМЕНТАЛЬНА ЦІННІСТЬ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ

 

Білозьоров Євген Вікторович

доцент кафедри теорії держави та права Національної академії внутрішніх справ, к.ю.н. e-mail: b_e@ukr.net

 

Ключові слова: забезпечення прав і свобод, гарантування, ефективність правових гарантій.

 

Динамічний розвиток українського суспільства, яке упродовж останніх років на засадах гуманізму та справедливості розбудовує власну державу, інтеграція України у світове і європейське співтовариство актуалізує дослідження та наповнення реальним змістом значної кількості правових понять та правових явищ. Серед них вагоме місце займають теоретико-правові проблеми взаємодії громадянського суспільства і правової держави, становлення яких тісно пов'язане з відповідним етапом розвитку людства, держави і права.

Формуючись як система відносин та інститутів, незалежних від держави, громадянське суспільство може ефективно функціонувати лише за наявності правової держави, яка керується правом і гарантує існування відповідних соціальних інститутів.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94 


Похожие статьи

Автор неизвестен - 13 самых важных уроков библии

Автор неизвестен - Беседы на книгу бытие

Автор неизвестен - Беседы на шестоднев

Автор неизвестен - Богословие

Автор неизвестен - Божественность христа