В Б Євтух - Етнічність енциклопедичний довідник - страница 16

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48 

 

 

ЕТНОСЕМАНТИКА (від грецьк. ethnos - народ; semantikos той, що позначає) галузь семантики, яка вивчає специфіку значень компонентів мовного коду різних етнолінгвокультурних спільнот.

 

ЕТНОСЕМІОТИКА (від грецьк. ethnos - народ; simion - знак, ознака) — наука, яка вивчає "неочевидний рівень" людської культури, тобто, вона досліджує частину знакових систем того чи того явища, властивого тому чи тому суспільству, зміст і роль яких не усвідомлюються самими членами цього суспільства.

 

 

ЕТНОСИМВОЛІЗМ (переніалізм) концепція, згідно з котрою етнічна належність індивіда лежить в основі виникнення націоналізму, на якому базуються такі людські спільноти, як нація, етнос. Етнонаціональні спільноти виникали ще у доіндустріальну епоху з спільними елементами культури, історичною пам'яттю, міфами, символами, цінностями.

 

ЕТНОСИМВОЛІСТИ дослідники етнічності, яких, передовсім, цікавить рівень стійкості, мінливості та можливостей відродження етнічних спільнот (етносів), а також роль етнічного минулого у формуванні сучасних етнокультурних спільнот.

 

ЕТНОСИНДРОМ (від грецьк. sindromon - на рівних, в узгодженні) — мережа типологізованих етнічних стереотипів, яка поширена у тому чи тому суспільстві й яка сприймається членами цього суспільства.ЕТНОСОЦІАЛІЗАЦІЯ соціальний процес, який об'єднує колективне (засвоєння кожним поколінням етнічної спільноти її культури, способів забезпечення його життєдіяльності) та індивідуальне (засвоєння кожним членом етнічної спільноти спільну для усієї спільноти культуру т та модуси життєдіяльності).

 

ЕТНОСОЦІАЛЬНИЙ ОРГАНІЗМ (ЕСО) особливого типу етнічні спільності, які мають відносну самостійність (територію, певні функції самоврядування й самоуправління), котрі забезпечують сприятливі умови для існування етносу та його відтворення. Етносоціальному організму поряд з етнічною спільністю властива територіальна, економічна, соціальна, а у багатьох випадках і політична спільність. Тому етносоціальний організм у певному сенсі є синтетичною спільнотою, оскільки вона інкорпорує як суто етнічні, так і соціальні якості. Прикладами етносоціального організму можуть слугувати такі спільноти, як плем'я, народність, нація. Зрештою етносоціальний організм є однією із форм існування етносу. У сучасному світі у просторовому плані розрізняються кілька різновидів етносоціального організму: і) в одному випадку етносоціальний організм співпадає з розміщенням етносу (скажімо, німецька нація як організм етносоціальний і німці як етнос); 2) в іншому випадку етносоціальний організм включає в себе лише частину етносу (наприклад, в українську націю входить лише та частина українців, які проживають на території України); 3) ще в іншому випадку в рамках однієї країни перебувають кілька етносоціальних організмів: в Росії -це російській, татарський, чувашський та багато інших етносоціальних організмів; в Грузії - грузинський, аджарський етносоціальні організми; в Канаді -англоканадський та франкоканадський етносоціальні організми. Поряд з такими різновидами етносоціального організму існує ще один особливий різновид, коли один етнос поділений на окремі етносоціальні організми: до 1985 р. в'єтнамський етнос мав два етносоціальні організми - у Північному та Південному В'єтнамі, до 1990 р. німецький - у Західній Німеччині та НДР, корейський сьогодні - у Північній та Південній Кореї. Етносоціальний організм є продуктивним предметометносоціологічного дослідження, оскільки має чітко вибудовану соціальну структуру з чітко визначеними етнічними особливостями розвитку.

 

ЕТНОСОЦІОЛОГІЯ (від грецьк. ethnos - народ; латин. socius
- суспільний; грець. logos - наука) - це наука, яка
досліджує параметри соціальної структури народів як
етносів, значимі явища культури різних етносів,
взаємозв'язок змін у культурі та суспільстві, зокрема у
мові, побуті, етнічних орієнтаціях, закономірності й
особливості міжетнічних стосунків. У широкому
розумінні терміну предмет етенсоціології включає
соціальні події, процеси, зв'язки, явища, які відбуваються
в етнічно маркованому соціальному просторі. Одним із
головних завдань етносоціології є з'ясування механізму
відтворення етнічних феноменів, їхньої взаємодії з
суспільними явищами того чи того соціального
організму, оскільки етноси завжди є складовими різних
соціальних                        утворень.                       Етносоціологія є

міждисциплінарною наукою, оскільки вона виникла на межі соціології та етнології (а якщо брати західну науку -на межі соціології та культурної антропології). її предметом стали соціологічно збагненні зв'язки та відносини у середовищі етнічних спільнот як соціумів (систем) та за їхніми межами, а також зв'язки, що виникають при взаємодії одної спільноти з іншими. Етносоціологія вивчає комунікації (взаємодію та відносини) homo ethnikos (людини етнічної) та суспільства. Homo ethnikos (поруч з подібними феноменами - homo politikus - людиною політичною та homo oekonomicos - людиною економічною) - це саме ті іпостасі людини як соціального актора, коли вона діє як представник певної етнічної спільноти. До структури основних функціональних напрямів етносоціології належать: і) соціологія етносу як соціокультурної комунікативної системи, вивчення проблем етнічної ідентифікації та етнічної стратифікації; 2) соціологія етнічних (національних) меншин та діаспор, мігрантських груп; 3) соціологічне дослідження міжетнічних (міжнаціональних) конфліктів; 4) вивчення проблем соціальної адаптації у різних етнокультурних середовищах;      5) проблеми     етнорегіоналізму таетносепаратизму, міжетнічної взаємодії. Основними функціями етносоціології є теоретико-когнітивна, прогностична, просвітницька. Етносоціологія як окрема галузь соціологічного знання почала формуватися у 20-30-ті рр. ХХ ст. у Німеччині та США. Вважається, що її початки були закладені у класичній праці У. Томаса та Ф. Знанецького "Польський селянин в Європі та Америці" (1918 р.). На території колишнього Радянського Союзу вона виокремлюється у 1960-1970-ті рр., що було пов'язано з усвідомленням необхідності адекватного проникнення у сутність суспільних явищ, зміст котрих великою мірою визначався етнічною специфікою країни чи її окремих регіонів. В Україні етносоціологія як наука формується починаючи з кінця 1980-х р. і зосереджує увагу на дослідженнях поліетнічного характеру українського суспільства; статусу українського етносу й етнічних меншин та їх взаємодії, етносоціальних процесів у їхньому середовищі; української діаспори, зокрема, взаємодії її представників з населенням країни проживання та з країною походження; міграцій, передусім умови їх інтеграції у суспільстві поселення та адаптивні можливості самих мігрантів. З середини 1990-х р. етносоціологія включена до бакалаврських та магістерських програм багатьох вузів як навчальна дисципліна. Об'єктом етносоціології виступають етнічні спільноти суспільства (етноси, нації, етнічні (національні) меншини; субетнічні групи; мігрантські групи; діаспорні спільноти тощо). Предметом етносоціології є вивчення соціальних аспектів розвитку та функціонування етнічних спільнот, взаємозв'язків особистості, що включена у ці спільноти, та її соціального середовища. Етносоціо-логічні дослідження дослідження, спрямовані на з'ясування сутності етнічних явищ у суспільному розвитку поліетнічної країни із застосуванням соціологічних методів. В етносоціологічних дослідженнях, у порівнянні з рештою соціологічних досліджень, існують певні особливості вибірки, обумовлені специфікою її об'єкту та предмету. При проведенні етносоціологічних досліджень, звичайно, важливо мати якнайповніше уявлення про усіх членів етнічної спільноти. Це є ідеальною, а тому важко досяжною, обставиною, оскільки тут ми стикаємося з проблемами як свідомої самоідентифікації людини, так і низкою обставин адміністративного, політико-правовогота побутового характеру; а ще складніше мати справу з діаспорною (буквально "розсіяною") спільнотою, яка дійсно суттєво територіально розпорошена. Трохи простіше з діаспорами, яки мають чітку локалізацію у певних економічних нішах, специфіку виробничої діяльності, відомі способи "заробітчанства". Етнічні спільноти бувають різними за кількістю, локалізацією проживання, соціальним статусом. їхні представники дуже рідко бувають не розпорошені територіально та статусно у певному суспільстві, - а, зазвичай, етносоціологічні дослідження починаються "від меншин", бо саме останні співвідношенні з провідним етносом) і формують комплекс етносоціальних проблем. У тій ситуації, коли не можна мати "повний список", етносоціологи чинять так само, як і звичайні соціологи, намагаючись сформувати вибірку, найбільш репрезентативну щодо відомих параметрів етнічної спільноти. Існують загальнодержавні переписи населення, які інформують дослідника про загальну кількість членів етнічної групи в країні, дещо про їх концентрацію по регіонах, імовірно, про їхній рівень освіти або житлові умови. Будь-яка подальша конкретизація - доля і завдання дослідника-етносоціолога. Коли справа не йде про дослідження у середовищі компактно розселеної (чітко географічно локалізованої) етнічної групи, то етносоціолог вишукує своїх респондентів, відбираючи їх з решти людей, які не належать до визначеної етнічної спільноти. Тому найчастіше етносоціологи мають справу не з власне вибіркою, а з цілеспрямованим відбором респондентів. Методами відбору респондентів певної національності (етнічності) такі: метод "фільтра". За цією методикою опитується більш широкий масив, аніж потрібно для вирішення конкретного завдання дослідження. Частина питань задається тільки представникам етнічної спільноти, яка є об'єктом конкретного етносоціологічного дослідження. "Фільтром" тут є питання про національну (етнічну) належність. Кінцева вибірка формується не до, а після проведення опитування. Власне масив тих, хто опитується, поділяється на дві підвибірки: основну (тільки представники даної етнічної спільноти) і додаткову, тобто ті, хто попав у попередню вибірку, але не належить до  етнічної  спільноти,  яка досліджується.Порівняння результатів з обох масивів, або лише результати опитування "відфільтрованих" і є у даній ситуації матеріалом для етносоціологічного аналізу. В Україні такий метод застосовується при дослідженні етнічних спільнот, що мешкають у міських агломераціях та індустріально-урбанізованих регіонах; метод снігового кому ("snowball") застосовується тоді, коли етнічна спільнота чисельна і розселена компактно у рамках одного населеного пункту. Формування вибірки у цьому випадку починається з вибору кількох "стартових точок", "стартових персон". Найкраще формувати вибірку методом снігового кому через товариства, центри, національні школи тощо. Ця ситуація є більш зручною для дослідника, у порівнянні з першою, бо тут дослідження здійснюється переважно в ареалах компактного проживання етнічних спільнот. До таких у нас відносяться історично стабільні і географічно локалізовані етнічні групи: угорці, румуни, гагаузи, молдавани, болгари при їхній локалізації в аграрних регіонах традиційного проживання, частково білоруси, греки, поляки, росіяни, кримські татари та інші, які мешкають невеликими громадами, сполучаючи компактне проживання з розпорошеністю; метод відбору за непрямими ознаками, тими, що пов'язані з національністю (етнічністю), наприклад, за прізвищем, зокрема, у списках, підготовлених до чергових виборів. Цей метод, маючи короткотермінові та технічні переваги, має найбільші проблеми у сенсі репрезентативності та повноти вибірки, бо не враховує аспект самоідентифікації громадян. Наприклад, людина з російським прізвищем може вважати себе генетичним і свідомим українцем - і навпаки. Процеси потужної асиміляції українців росіянами в Росії і українцями росіян в Україні доводяться порівнянням результатів останніх переписів населення. Тому застосування цього методу більш плідне у ситуації помітної етнокультурної дистанції та належності етнічних груп, які досліджуються, принаймні, до різних мовних родин, що передбачає більш помітні бар'єри для асиміляції (наприклад: українці та угорці, українці та румуни), бо у межах східнослов'янського середовища він є непродуктивним. Особливості опитування пов'язані з тією концепцією етносу, яка приймається у даній програмі. Головна методологічнапроблема - подолання міжкультурної дистанції між
дослідником і об'єктом дослідження. Джерельну базу
етносоціологічних досліджень складають:
переписи
населення,
які містять питання про національність або
етнічність, рідну мову або мову спілкування;
поточний
облік населення,
який містить особисті характеристики
представників тих чи інших етнічних спільнот; архіви
відділів ЗАГС (РАГС);
картотеки паспортних столів;
домові та господарські книги; відомчі джерела;
опубліковані матеріали:
довідково-енциклопедичні та
історичні; статистичні збірники, результати попередніх
соціологічних досліджень та моніторингів; матеріали до
історії та сучасного стану етнічних спільнот; відомості про
національно-культурні товариства; періодична преса та
художня література. Ключовим компонентом
етносоціологічних досліджень є їх програма - наукова
робота теоретичного характеру: від неї залежить
цілеспрямованість дослідження, можливість отримання
науково значущих, достовірних результатів. Програма
включає: формулювання проблеми дослідження;
визначення його цілей та завдань; операціоналізація
понять; гіпотези, які варто перевірити; визначення
об'єктів дослідження; визначення одиниць дослідження
(вибірка); розробку методичних засобів збору інформації;
прийоми аналізу і узагальнення матеріалів (процедури
соціологічного                              дослідження).
Структура

дослідницького поля етносоціології. Окреслені нижче теми визначають саму структуру дослідницького поля етносоціології, як, зрештою, і структуру цієї науки у контексті її розвитку, передусім в українському суспільстві: теоретичні проблеми етносоціології пов'язані з розробкою методологічних та концептуальних засад формування та розвитку науки, методів етносоціологічних досліджень, термінів та понять, які можуть застосовуватися в етносоціології, моделі взаємодії етносоціології з іншими соціогуманітарними науками;

етнонаціональна структура та етнічна динаміка населення поліетнічних суспільств, з особливим акцентом на вплив на неї етнодемографічих чинників -міграцій; етнічність як етнокультурне та соціальне явище, що включає етнічну ідентифікацію та ідентичність, етнічне відродження, етнічну ментальність, етнічні стереотипи та етнічні автостереотипи, етнічнумову, етнічні маркери сучасних суспільств та процесів; трансформаційні процеси, які відбуваються під впливом взаємодії етнічних явищ з явищами соціальними, такі як маргіналізація, міжетнічна конфліктність, асиміляція, адаптація тощо; етносоціальний простір поліетнічного сус­пільства, його динаміка під впливом сучасних міграційних процесів, етнополітики та інших об'єктивних й суб'єктивних факторів; етнокультурний простір та функціонування у ньому культур компонентів етнонаціональної структури суспільства з врахуванням взаємин поліетнічної країни з іншими країнами, передусім, із країнами походження різних компонентів етнонаціональної структури суспільства; етно-лігвістичний простір й функціонування та взаємодія у ньому мов як одного з основних етнічних маркерів людських спільнот; глобальні міграції та глобальні діаспори, зокрема процеси формування нових етнічних спільнот та їх вплив на динаміку світового порядку; етнополітичний менеджмент у поліетнічних суспільствах: компаративний аналіз та побудова моделей етносоціального розвитку, які в силу природи зазначеного структурного компонента проблемного поля етносоціології творяться на стиці етносоціології та етнополітології.

 

ЕТНОСУЇЦИД (від латин. sui caedere - убивати себе) - дії (ззовні та з середини), які розглядаються членами тієї чи іншої етнічної спільноти як такі, що несуть у собі загрозу для спільноти аж до її знищення.

 

 

ЕТНОСФЕРА (за Л. Гумільовим), земна оболонка, яка представляє собою етнічну мозаїчну людську сферу, що формується на усій сукупності природних систем Землі; особлива біосоціальна реальність, яка має свої закономірності розвитку й представляє собою поле реалізації етнічних особливостей людських спільнот.

 

ЕТНОТИП (від грецьк. ethnos - народ; thipos - відбиток, форма, зразок) — особа, котрій властиві певні суттєвіетнічні якості, за якими її можна віднести до тієї чи іншої етнічної спільноти.

 

ЕТНОФЕНОМЕНОЛОГІЯ (від грецьк. phainomenon - те, що з'являється; logos - вивчення, вчення) - напрямок наукової думки, який суб'єктивно-ідеалістично трактує явище етнічності та його складові (етнокультурна, етномова, етнічні процеси); основною визначальною рисою етнофеноменології є направленість свідомості на об'єкт та його загальні (етнічні) характеристики, тобто ключовою думкою є те, що свідомість - це завжди усвідомлення наявності етнічного компоненту у об'єкта, на який спрямована свідомість. На базі такого усвідомлення формується такий різновид свідомості як етнічна самосвідомість.

 

 

ЕТНОФІЛІЗМ (від грецьк. ethnos - народ; filia - дружба, прихильне ставлення) — комплекс почуттів та уявлень, які визначаються належністю особи до певної етнічної спільноти й виявляються у діях, спрямованих на збереження та розвиток цієї спільноти.

 

 

ЕТНОФОБІЯ (від грецьк. ethnos - народ; fovos - страх)негативне сприйняття та ставлення особи до представників іншої етнічності, їх культури, традицій, звичаїв з підкресленням своєї переваги. Етнофобія стала фактором розвитку поліетнічних країн й з особливою силою вона виявляється під час загострення міжнаціональних відносин та соціально-економічних катаклізмів. Очевидними формами етнофобії є, наприклад, синофобія (фобія до китайців), циганофобія, русофобія, мігрантофобія тощо. Певні тенденції етнофобії з'являються останнім часом і в Україні, передусім до вихідців із країн Африки та Азії, про що, зокрема, свідчать дані соціологічного моніторингу, який веде Інститут соціології НАН України.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48 


Похожие статьи

В Б Євтух - Сучасна етаонащональна динаміка українського суспільства тенденції закономірності особливості

В Б Євтух - Взаємодія україни з європейськими та трансатлантичними структурами у контекстіідентичностей

В Б Євтух - Сучасна етаонащональна динаміка українського суспільства тенденції закономірності особливості

В Б Євтух - Етнічність енциклопедичний довідник

В Б Євтух - Матеріали наукової етносоціологічної школи професора володимира євтуха