В Б Євтух - Етнічність енциклопедичний довідник - страница 22

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48 

інституціональний міжетнічний конфлікт -

конфлікт, що породжений суперечностями норм конституції, законодавства, які мають регулювати інтереси сторін, котрі перебувають у конфлікті, й головними дійовими чинниками яких виступають владні структури, політичні партії, громадські рухи; латентний міжетнічний конфлікт (від англ. latency - властивість об'єктів чи процесів перебувати у прихованому стані) - конфлікт, який продовжується тривалий час й лише за певних обставин може виявлятися у помітних (відчутних) формах; "маніфестуючий" міжетнічний конфлікт (конфлікт масових дій) - конфлікт, головними акторами якого виступають громадяни, маси; міжетнічні війни - найгостріша форма міжетнічногоконфлікту, у центрі якого лежить прагнення вирішити спірні проблеми стосунків між двома державами (зазвичай, тих, які стосуються територіальних питань) за рахунок застосування сили з використанням військових засобів; насильницький міжетнічний конфлікт -конфлікт, який відбувається у формі відвертих зіткнень з застосуванням сили, зокрема участі військових угрупувань, супроводжується військовими діями.

 

 

КОНЦЕПЦІЯ ДВОХ КУЛЬТУР - концепція, яка сформувалася у Канаді у середині ХХ ст. й обстоювала ідею побудови країни на базі двох культур -англоканадської та франкоканадської.

 

 

КОНЦЕПЦІЯ КОРДОНІВ Ф. Тернера - концепція, згідно з якою асиміляція іммігрантів має відбуватися у чітко визначених географічних межах, зазвичай тих, якими позначаються кордони країни (США).

 

КОНЦЕПЦІЯ "ТРЕТЬОГО КОМПОНЕНТУ" ("третьої сили") - концепція, згідно з якою іммігранти, що прибувають до Канади, складають третій етнонаціональний компонент канадського суспільства поряд з англоканадцями та франкоканадцями. До третього компоненту входять, наприклад, італійці, німці та вихідці із інших країн; до цієї категорії належать також й українці, які мешкають у Канаді з кінця XIX ст.

 

КОРДОНИ ЕТНІЧНІ (від франц. cordon - шнур) - межі, якими визначається просторове розміщення етнічних спільностей (етносів, груп, субетносів).

 

КОРІННИЙ НАРОД - аборигенний народ, який веде племінний образ життєдіяльності; народ (етнос), що історично склався і проживає на конкретній території. У міжнародно-правових документах та практиках під корінним народом, або "споконвічними народами" розуміють лише етнічні меншини, які не мають імміграційного походження і проживали на своїх землях до   приходу  переселенців   з   інших  районів. Термін"корінний народ", що застосовувався переважно в етнографічній літературі як синонім поняття "автохтонні" чи "аборигенні" народи, у другій половині 20-х рр. ХХ ст. набув у колишньому СРСР важливого політико-правового значення. Це було викликано необхідністю обґрунтування прав національностей на ту чи ту форму реалізації національного суверенітету (щоправда, лише формального) на своїй етнічній території в умовах багатонаціональної федеративної держави. З утворенням на території колишнього СРСР незалежних національних держав поняття корінний народ на певний час зникає з правових документів. Зокрема, в Декларації прав національностей (1991 р.) і в Законі "Про національні меншини України" (1992 р.) цей термін відсутній. Він знову з'являється у Конституції України (ст. 11, пст. 92, п. 3 ст. 119). Певні характерис­тики корінного народу мають кілька етнічних спільнот: кримські татари, гагаузи, кримські караїми і кримчаки. Водночас у міжнародних документах поняття "корінний народ" має дещо інше значення, близьке до терміну "аборигенні народи". Прикладом можуть бути спеціальні резервації аборигенів Австралії, індіанців США, спеціальний статус території саамів у Фінляндії тощо. Оскільки етносів, які б відповідали визначенню корінного народу у міжнародних документах, в Україні немає, на думку експертів, дане поняття потрапило у вітчизняні правові документи безпідставно. У випадку надання деяким етносам України статусу корінного народу на них мають бути поширені права, передбачені для цієї категорії етнічних спільнот міжнародними документами: право на самовизначення у формі національно-територіальної автономії; забезпечення у межах її території права власності на землю, надра, водні та інші природні ресурси; формування альтернативних, побудованих за етнічним принципом, владних структур тощо.

 

 

КОРІННЯ ЕТНІЧНЕ - термін, який інтенсивно вживався у Сполучених Штатах Америки підчас етнополітичного ренесансу й загострення національного питання у 19бо-198о-х рр. й означав джерела формування тієї чи іншої етнічності.КОРПОРОВІЧ   Лєшек   (Leszek   J.   Korporowicz) -

польський соціолог, культуролог, етносоціолог, сходознавець (1956 р.); професор Ягеллонського університету (Краків), Департамент Середнього та Далекого Сходу факультету міжнародних та політичних студій; директор Інститут Близького та Далекого Сходу цього ж університету; засновник та перший президент Польського евалюаційного товариства; професор на запрошення у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова, Тайванському університеті; закінчив факультет філософії та соціології Варшавського університету. Поле професійної діяльності: теорія соціології культури, міжкультурна комунікація, ідентичність та особистість у сучасному цивілізаційному й інформаційному просторі, міжкультурний менеджмент, евалюація.

Вибрані праці: Creation of Meaning. Language, Culture, Communication. -Warsaw, 1996; Intercultural Communication. - Warsaw, 1996, 1997; Personality and Communication in Transformation Society. - Warsaw, 1997; Individualism and Collectivism in Intercultural Relations. - Torun, 2007; Communication as an Interactive Reality. - Lublin, 2007; Intercultural Management, from Adaptation to Development. - Warsaw, 2008; Wspolczesne koncepcje ewaluacji w kontekscie wyzwan roswoju regionalnego //Ewaluacja programow operacyjnych na poziomie regionalnym - teoria i praktyka. - Opole, 2010.

 

 

КОСМЕТИКА ЕТНІЧНА (від дав. грецьк. kosmetikos -впорядкований, прикрашений) - косметика, яка виготовляється за старовинними рецептами, котрі зберігаються у традиційній культурницькій традиції тієї чи іншої етнічної спільноти й становлять її складову частину.

 

 

КОСМОПОЛІТИЗМ (від грецьк. kosmos та polites -
громадянин світу) - ідеологія, яка заперечує ідею
національного підґрунтя для згуртування людських
суспільств, національної культури, патріотизму та
пропагує відмову від державного й національного
суверенітету,                        національних                         інтересів та

етнокультурницьких традицій. За різними соціологічними даними, до 3% населення вважає себе мешканцями Землі узагалі, а ще близько 2% -мешканцями Європи. Співвіднесення себе з Європою та зусією планетою є індикатором космополітизму. Космополітичні настрої зростають в епоху глобалізації.

 

КРАЇНА ПОЛІЕТНІЧНА (країна з поліетнічним складом населення). Базовою ознакою такої країни є спільність проживання на її території двох і більше етносів або іншого роду етнічних спільнот. У сучасному світі типовою є ситуація, коли на території держав живуть представники різних етносів. Принаймні, у більшості країн є кількісно переважаючі групи населення зі своєю спільною історією та культурою та менші етнічні групи, кожна з яких має свої характерні особливості. Таким чином, у широкому значенні поліетнічність (багатоетнічність) притаманна майже усім країнам сучасного світу. Але є ще спеціальне розуміння терміну "поліетнічна країна", за яким далеко не кожна країна може підпадати під це означення. Скажімо, Німеччину, в якій проживає понад двомільйонна спільнота турків, кількасот тисячні спільноти (кожна) вихідців з колишньої Югославії, італійців, греків, поляків та досить чисельні групи представників інших етносів з багатьох країн Європи, Америки, Азії й Африки, не відносять до типових поліетнічних країн. Річ у тім, що спільність проживання кількох етносів у поліетнічній країні має, зазвичай, свою тривалу традицію. Такі етноси є в даній країні або автохтонними (наприклад, башкири, татари, удмурти, чуваші тощо в Російській Федерації), або державоутворюючими (англійці й французи в Канаді), чи тими й тими (німці, французи, італійці в Швейцарії). Цим критеріям не відповідають згадані вище етнічні спільноти, які проживають у Німеччині. Вони прибули до цієї країни порівняно недавно як іммігранти й одержали там статус іноземних співгромадян. І хоча на території Німеччини мешкають три інтегровані автохтонні національні групи - лужицькі серби, фризи і датська меншина - у кількісному відношенні усі три групи разом становлять лише незначний відсоток населення країни. А кількісні параметри автохтонних етнічних спільнот також відіграють свою роль при з'ясуванні змісту поняття "поліетнічна країна". Здебільшого найчисельніша етнічна спільнота у типовій поліетнічній країні не має явної переваги за цією ознакою над другою етнічною групою(зокрема в Бельгії приблизно 56% населення складають фламандці і 42% валлони), або найчисельніша етнічна спільнота кількісно не переважає чи переважає не набагато сукупність осіб, що належать до інших етнічних груп. Цим не в останню чергу пояснюється й те, що назва "поліетнічна країна" може й не збігатися із самоназвою її найчисельнішої етнічної спільноти. Скажімо, немає швейцарського або канадського етносів, але є швейцарська і канадська політичні нації, до яких належать усі громадяни цих країн незалежно від їхнього етнічного походження, культурних, мовних та інших особливостей. У поліетнічній країні набагато розвиненіші й глибші за змістом форми інституційного забезпечення поліетнічності, ніж у тих країнах, де хоча і проживають різні автохтонні етнічні групи, але якийсь з етносів складає явну більшість населення даної країни. Так, поліетнічна країна побудована, зазвичай, за принципом етнотериторіальної чи національно-територіальної федерації - Бельгія, Індія, Швейцарія, Росія тощо. Є, щоправда, винятки, наприклад, США - типова поліетнічна країна, побудована, однак, за принципом адміністративно-територіальної федерації. Іммігрантське походження та здебільшого дисперсність проживання етнічних спільнот, які утворили США, а також деякі інші причини саме й зумовили відповідний адміністративно-територіальний устрій цієї держави. Чи не найвиразніше інституційність поліетнічності виявляється через статус мов. У поліетнічній країні, з огляду на вказані вище обставини, досить важко визначити якусь одну офіційну або державну мову. У Швейцарії, зокрема, на центральному рівні функціонують три офіційні мови -німецька, французька та італійська. Так само в Бельгії загальнодержавний статус мають три рівноправні мови -французька, нідерландська та німецька. Дві офіційні мови - англійську і французьку - має Канада. Водночас історичні умови склались таким чином, що у таких поліетнічних країнах, як США та Іспанія функціонує лише одна офіційна (державна) мова, відповідно, англійська та іспанська (кастильська). При цьому в Іспанії на території автономної області Каталонія рівноправний статус з офіційною має також каталонська мова (згідно з ухвалою місцевого парламенту). Місцевий статус на відповідних територіях  в  Іспанії  мають  до  того жбаскська, галісійська та валенсійська мови. Наведені ознаки не вичерпують зміст терміну "поліетнічна країна". У кожній конкретній такій країні залежно від історичних умов її розвитку можуть виявлятися і реально виявляються й інші, тільки їй притаманні риси поліетнічності. Особливо це слід враховувати при виробленні і здійсненні державної етнополітики, спрямованої на регулювання міжетнічних відносин у поліетнічній країні. Адже поліетнічність може не тільки служити джерелом соціального і культурного збагачення, як це є у більшості європейських країн, але, у випадку відсутності ефективної державної етнополітики, нерідко призводить до конфліктів на етнічному грунті. Україну здебільшого також називають поліетнічною країною. Принципово не заперечуючи правомірність такого означення, вважаю все ж таки, що воно є не зовсім точним. Титульною і найчисельнішою етнічною спільнотою, територія основного розселення якої визначила загалом кордони держави і яка дала цій державі назву, в Україні є українці. Вони кількісно переважають в усіх регіонах країни, за винятком Автономної Республіки Крим, складаючи в цілому близько 3/4 населення. Це досить високий показник етнічної однорідності. Звідси Україну швидше за все можна віднести до держав з поліетнічним складом населення, а не до типових поліетнічних країн, у яких, як приміром у Росії, структурними одиницями є цілісні автохтонні етноси, конституйовані у формі національної державності.

 

 

КРЕОЛІЗАЦІЯ (від латин. creare - створювати, плекати)процес, під час якого етнічна спільнота, потрапляючи у нові для себе обставини (переселення, підкорення іншими людським спільнотами), практикує спосіб життя, що відмінний від нового довкілля та певною мірою відрізняється від його укладу, який вона вела на етнічній батьківщині. Креолізація - це також процес перебирання носіями однієї культури цінностей іншої культури. У лінгвістиці креолізація - створення креольської мови.

 

КРИТЕРІЇ ЕТНОКУЛЬТУРНІ (від грецьк. kritirion - суд; види умов зв'язку суджень) фактори (маркери, індекси),які кладуться в основу формування підходів до евалюації (оцінки) етнокультурного розвитку як окремої етнічної спільноти, так і поліетнічної країни узагалі.

 

КРОСКУЛЬТУРНЕ ЕТНОПСИХОЛОГІЧНЕ ДОСЛІД­ЖЕННЯ вивчення психологічних та соціокультурних особливостей людей, котре паралельно здійснюється на кількох групах, члени яких належать до різних етнічних спільнот.

 

 

КСЕНОФОБІЯ (від грецьк. ksenos - чужий та fovos - страх)ціннісно-психологічна орієнтація особи, яка характеризується почуттям несприйняття, боязні, ворожості стосовно того, що цій особі невідоме або відрізняється від того, що ця особа сповідує. На думку деяких дослідників (російський етнолог В. Р. Дольник), ксенофобія - біологічно детерміноване явище, вона є певним збоєм генетичного механізму, що вказує на її ірраціональність, а це значить, що ксенофобія не піддається подоланню через раціональні докази. Різновидами ксенофобії є такі: перша спрямована на нових іммігрантів, біженців, вихідців із деяких етнічних спільнот, передусім тих, хто відрізняється кольором шкіри; друга - культурна ксенофобія, об'єктом якої є елементи "чужої" (іноетнічної, інонаціональної) культури. В Україні одним із різновидів ксенофобії є українофобія; ісламофобія негативне ставлення до ісламського світу, ісламської культури, що особливо очевидно виявляється у поліетнічних країнах Європи та Сполучених Штатах Америки, де проживає багато іммігрантів із ісламських країн; сінофобія — несприйняття усього, що пов'язано з Китаєм; вияви негативного ставлення до китайських іммігрантів у багатьох країнах світу, зокрема, у Сполучених Штатах Америки.

 

КСЕНОЦЕНТРИЗМ (від грець. ksenos - чужий та kentro -центр) надання переваги продуктам, ідеям, цінностям, культурним зразкам інших народів.КУЛЬТУРА ЕГОЦЕНТРИЧНА сукупність матеріальних і

духовних цінностей тієї чи іншої людської спільноти, які використовуються на посилення позицій своєї спільноти, ігноруючи інші культури.

 

 

КУЛЬТУРА ЕТНІЧНА (від латин. cultura) сукупність матеріальних і духовних цінностей, які вироблені тією чи тією етнічною спільнотою, система ціннісно-культурницьких традицій, яка базується на етнічних маркерах, усвідомлюється представниками певних людських спільнот як атрибут їх життєдіяльності, що передбачає їх підтримку й розвиток. У сучасних умовах етнічну культуру розуміють як систему визначених стереотипів, норм поведінки представників етнічних спільнот; серед головних функцій етнічної культури -етноутворююча, етноадаптивна, етнозберігаюча, етнозахисна; "спляча етнічна культура" культура етнічної спільноти, яка не виявляє активності у зайнятті престижних ніш в етнокультурному просторі країни перебування спільноти та у взаємодії з культурами інших спільнот.

 

КУЛЬТУРА МІЖЕТНІЧНОГО СПІЛКУВАННЯ процес, який базується на минулому досвіді позитивної взаємодії і співробітництва етнічних спільнот, а також на тих традиціях, що сформувалися унаслідок накопичення досвіду взаємодії на сучасному етапі.

 

 

КУЛЬТУРА НАЦІОНАЛЬНА сукупність культурницьких елементів та цінностей, властивих тій чи тій нації, які одну націю відрізняють від іншої. Важливо пам'ятати, що національна культура об'єднує людей, які живуть на великих просторах і не завжди пов'язаних між собою одним і тим же походженням. Національна культура формується із початком писемності, оскільки завдяки їй транслюються культурницькі символи, знаки на великому просторі й вони об'єднують людей, які мешкають на цьому просторі. Справедливо вважається, що національна культура є продуктом індивідуальної творчості, а її мобілізаторами виступають письменники, художники,    артисти,    вчені,    філософи. Структуранаціональної культури включає в себе як традиційно-побутову, так і професійну, зокрема й ту, яка твориться в окремих галузях духовної діяльності людини (література, мистецтво, наука, філософія, право). Оскільки сучасні нації складаються із різної кількості етнічних спільнот, то і національні культури - поліетнічні. Національними рисами культури вважаться ті, котрі виникають тоді, коли представники різних етнічних спільнот усвідомлюють належність до нації (великою мірою нації, яка має свою державність). І змістом національної культури виступає загальнонаціональна літературна мова, національні традиції, національні символи, котрі визнаються якщо не усіма громадянами держави, то, принаймні, їх більшістю. Скажімо, гімн держави, прапор, державна мова, видатні особистості, яких визнає населення країни, принаймні, його більшість, заповідні історико-ландшафтні місця (в Україні, наприклад, Хортиця; водоспади Ігуасу в Аргентині та Бразилії), такі символи, як статуя Свободи в Америці, Ейфелева вежа у Франції, піраміди в Єгипті. Дії, пов'язані із запереченням існування загально зрозумілих знакових для нації (нації-держави) конструктів, з пропагуванням введення другої (третьої) державної мови, з агрегуванням (перебільшенням) ролі елементів етнічної культури, з просуванням елементів культури інших націй й вживлення їх як органічних, скажімо, для населення України, спрямовані на порушення процесу творення національної культури, на стимулювання манкуртизації (витравлення у громадян історичної пам'яті, притлумлення відчуття належності до однієї нації, позбавлення бажання бути активними акторами творення нації).

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48 


Похожие статьи

В Б Євтух - Сучасна етаонащональна динаміка українського суспільства тенденції закономірності особливості

В Б Євтух - Взаємодія україни з європейськими та трансатлантичними структурами у контекстіідентичностей

В Б Євтух - Сучасна етаонащональна динаміка українського суспільства тенденції закономірності особливості

В Б Євтух - Етнічність енциклопедичний довідник

В Б Євтух - Матеріали наукової етносоціологічної школи професора володимира євтуха