В Б Євтух - Етнічність енциклопедичний довідник - страница 24

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48 

периферійно-провінціальний синдром, носіям яких, зазвичай значна частина українців у Російській імперії,Радянському Союзові, за Миколою Костомаровим, властиві "мінливість, нестача ясної цілі, перервність руху, прагнення до створення і розкладання створеного - все, що неминуче випливало з переваги особистості над спільністю".

 

 

МАРГІНАЛ ЕТНІЧНИЙ (від англ. margin - мінімум, нижча межа) — індивід, котрий перебуває на межі контактів етнічностей, етнокультур й перебрав їх маркери, що виявляються залежно від ситуації, у якій перебуває етнічний маргінал.

 

 

МАРГІНАЛІЗАЦІЯ - процес, який: і) обумовлює специфічний соціопсихологічний стан людини, повністю або до певної міри виключаючи її із соціальної, економічної, політичної та інших сфер життєдіяльності суспільства на основі расових, релігійних, етнічних, гендерних, культурних та інших ознак. Процес маргіналізації завершується пониженням соціального статусу групи чи індивіда, а деколи й розпадом соціальних груп; 2) стимулює формування етнічного гібридного індивіда у висліді взаємодії представників двох і більше етнічних спільнот, особливо тих, що проживають в етноконтактних зонах. Маргіналізація у перехідному суспільстві, на кшталт українського, розгортається як широкомасштабний, всеосяжний процес втрати певними етнічними групами своїх ідентичностей і переходу до стану невизначених, нерозвинених ідентичностей. Маргіналізація такого масштабу має місце тоді, коли у суспільстві тривають якісні зміни на соцієтальному рівні, змінюється система власності та власників, а також система соціальної стратифікації, руйнується один тип соціальної структури й формується новий, відбувається зміна соціально-статусного каркасу суспільства, утворюється нова конфігурація соціальних відносин, складаються нові засади взаємовідносин між соціальними групами, виростає нова система соціальних інститутів. Саме такі зміни притаманні посткомуністичним суспільствам. Одним із важливих складових моментів процесу маргіналізація є етнічна маргіналізація, котру пов'язують з кризою етнічної адаптації, сутність якої полягає у засвоєнні нового стилюй способу життя, носіями котрого є представники іншого етносу.

 

МАРГІНАЛЬНІСТЬ ЕТНІЧНА - одночасна етнокультурна

належність до двох етнічних культур, що стимулює формування подвійної етнічної самосвідомості. Етнічна маргінальність виникає у висліді тривалого проживання у середовищі інших етнічних спільнот. Такий стан характерний передусім для нащадків етнічно змішаних шлюбів та представників етнічних спільнот, зазвичай меншин, котрі включені в іноетнічне середовище.

 

МАРКЕР ЕТНІЧНИЙ (від нім. markieren - відмічати, ставити знак) - ознака, риса, характерна для особи чи то спільноти, пов'язана з їх походженням, що виокремлює особу або спільноту в етнічних мережах. Етнічними маркерами можуть бути мова, елементи культури, звичаї тощо. Етнічні мережі відграють важливу роль у згуртуванні етнічних спільнот.

 

 

МАРКУВАННЯ ЕТНІЧНЕ використання етнічних характеристик для визначення будь-якої особи з метою її виокремлення у поліетнічному середовищі. Метод етнічного маркування використовується тоді, коли виникає необхідність глибокого вивчення того чи того етнічного аспекту явища, процесу, або порівняння етнічних явищ, етнічних процесів; категоріальне етнічне маркування це класифікація особи, коли використовуються терміни, пов'язані з її базовою, зазвичай найбільш загальною (типовою для конкретної особи) ідентичністю, яка визначається її походженням та її етнічним корінням.

 

 

МАФІЯ ЕТНІЧНА (від італ. mafia - таємне товариство)специфічні етнічні злочинні угрупування, зазвичай закритого типу, які прив'язані до певної етнічної території або ж угрупування іммігрантського походження.МЕЗОЕТНОГЕНЕЗ (від грецьк. mesos - середній, ethnos -народ, yenesi - походження) - виникнення етносів, які перебувають на стадії між племенами та націями.

 

МЕНЕДЖМЕНТ ЕТНІЧНИЙ (від англ. manage - управляти, керувати) — система управлінських заходів, завдяки яким регулюється розвиток етнічної спільноти й її взаємодія з довколишнім світом.

 

МЕНЕДЖМЕНТ ЕТНОПОЛІТИЧНИЙ (від англ. management - влада, мистецтво управління, органи управління) є складовою частиною системи державного менеджменту (управління), що здійснює контрольно-регулятивні функції держави у сфері міжетнічних відносин. В структурі етнополітичного менеджменту можна виділити такі рівні: і) стратегічний - рівень прийняття етнополітичних рішень (Президент, Парламент); 2) тактичний - розробка конкретних методів, заходів, підходів та засобів впровадження прийнятих рішень (відповідні органи у структурі Кабінету Міністрів); з) оперативний - реалізація державної етнополітики у регіонах та відстеження результатів впровадження минулих рішень (регіональні підрозділи органів державного управління). Головними функціями етнополітичного менеджменту є: і) правова - розробка та законодавче оформлення імперативних настанов (законів, указів тощо) з урахуванням науково-теоретичних (економічних, правових, соціологічних та інших) розробок та різноманітних факторів (етнопсихологічних, етнокультурних), які впливають на реалізацію державної етнополітики; 2) контрольна -контроль за виконанням законодавчих та нормативних актів у сфері міжетнічних відносин; з) організація взаємодії - створення регіональної структури управління. Серед методів етнополітичного менеджменту можна виділити: і) прогнозування - на підставі інформації, отриманої при здійсненні постійного моніторингу етносоціальних процесів; 2) адміністративні -організаційного регламентування, тобто через закони, декрети, постанови, укази, статути та інші; з) моделювання - створення моделей розвитку майбутніх управлінських ситуацій у галузі державної етнополітики;4) економічних - шляхом фінансової підтримки різних сфер розвитку етнічних меншин; 5) соціальні - надання соціальних пільг та гарантій представникам етнічних меншин; 6) політичних - сприяння діяльності громадських та політичних організацій етнічних меншин. Метою етнополітичного менеджменту є запобігання міжетнічних конфліктів шляхом впровадження дійових заходів у латентний період їхнього розвитку; сприяння формуванню в державі інтегруючого типу етносоціального розвитку суспільства.

 

МЕНТАЛІТЕТ ЕТНІЧНИЙ (від латин. mens, mentis - те, що стосується розуму, інтелекту) - форма структурованого сприйняття довколишнього світу й реагування на нього конкретним індивідом, представником тієї чи тієї спільноти, за якими (сприйняття, реагування) великою мірою визначається його належність до визначеної етнічно маркованої спільноти.

 

 

МЕНТАЛЬНІСТЬ ЕТНІЧНА це форма духовно-культурного самовияву представників етнічних спільнот, яка засвідчує наявність у них етнодиференціюючих ознак. Останні коріняться в особливостях культурно-господарської діяльності, у психічному складі, поведінці, етнокультурних конструктах; етнічна ментальність - це спосіб сприйняття довколишнього світу й особливостей реагування на його явища, що визначається етнічними чинниками. Етнічна ментальність є важливою складовою етногенезу будь-якого народу, а її виявом - характерні особливості світосприйняття, моральні норми та цінності, настрої, форми взаємин.

 

 

МЕНШИНА (від латин. minor - молодший, менший) - (у людських спільнотах) група, яка вирізняється соціальними, культурними, релігійними, гендерними тощо ознаками, складаючи у кількісному вимірі меншість у порівнянні з основною структуроутворюючою групою тієї чи іншої спільноти. Сутність феномена меншини першими почали з'ясовувати соціологи, етнологи і певною мірою антропологи. Так, Д. Янг на початку 1930-х рр. звертав увагу на те, що на той час в англійськіймові "не існувало слова, яке з філологічною відповідальністю могло бути застосоване до усіх груп, котрі відрізняються своїми біологічними, а також національними рисами, або ж комбінацією і тих, і тих". Важливий крок у розробку наукової концепції меншини (меншинних груп) зробив американський соціолог Люїс Вірт. Поняття "меншина" він визначив таким чином: "група людей, яка на підставі своїх фізичних чи то культурних характеристик відрізняється від інших у суспільстві проживання відмінним й нерівноправним ставленням до себе, й яка вважає себе об'єктом колективної дискримінації". У цьому контексті можна згадати концептуальні визначення поняття "меншина" ще кількома визнаними фахівцями у даній галузі - це американські соціологи М. Харріс і С. Веглі, Р. Шермерхорн та голландський соціолог Г. Ван Амерсфорт. Так, С. Веглі та М. Харріс вважають, що меншину можна визначити за такими показниками: і) меншини є підпорядкованими сегментами комплексних державних суспільстві; 2) меншинам властиві специфічні, або ж культурні риси, які з позицій домінантних сегментів вважаються такими, що заслуговують на меншу увагу; з) меншина - це самосвідомі спільноти, об'єднані специфічними рисами, що властиві їхнім членам; 4) членство в меншині визначається походженням; 5) члени меншини прагнуть (унаслідок свідомого вибору чи необхідності) до шлюбів у середині своєї групи. Р. Шермерхорн у своїй відомій книзі "Компаративні етнічні відносини" (1978 р.) поряд з іншими атрибутами, про які згадували його попередники, підкреслює ще одну характеристику меншини - а саме те, що вона представляє меншу половину населення того чи іншого суспільства. Г. Ван Амерсфорт звертає увагу на такі властивості меншини, як те, що вона є перманентним колективом населення держави, кількісний склад (мається на увазі невеликий) виключає меншину із ефективної участі у політичних процесах, меншина перебуває у занедбаній позиції у суспільстві проживання. У контексті викладу концепції меншини варто звернути увагу на суто юридичні параметри цього поняття, оскільки статус меншини вимагає певного правового її захисту від можливих утисків з боку домінуючої більшості. Тому у документах ООН та інших міжнародних організацій виділяються базові ознаки, володіючи якимименшина виступає суб'єктом міжнародного права. Вони в основному співпадають з ознаками, за якими меншину визначають соціологи: і) кількісний склад - меншини мають поступатися у кількісному відношенні іншій частині населення, яка становить більшість; 2) недомінуюче становище; з) відмінності у етнічному чи національному характері, культурі, мові або релігії. У цьому контексті доцільно нагадати, що в основу вироблення позиції ООН стосовно меншини було покладено їхнє визначення, запропоноване Франческо Капоторті: "меншиною є група, яка у кількісному плані поступається останній частині населення держави і яка не є домінуючою, а її члени, будучи громадянами цієї держави, мають етнічні, релігійні чи інші характеристики, відмінні від іншої (останньої) частини населення і виявляють, навіть якщо і опосередковано, почуття солідарності, спрямоване на збереження їхньої культури, традиції, релігії чи мови". Кожен із типів меншини - від релігійних, расових до тих, які визначаються за характером їхньої поведінки,- поряд з загальними для всіх властивостями має свої специфічні риси, які зумовлюються чи то походженням меншин, чи то їхнім демографічно-соціальним статусом. Однією з найбільш відомих і найчастіше вживаних меншин є етнічна меншина сегмент (група) населення у суспільстві, яка вирізняється спільним (дійсним або уявним) походженням, системою поглядів на довколишній світ та зразками поведінки, має відмінні від собі подібних культурні й фізичні характеристики. Термін "етнічна меншина" у науковій зарубіжній та вітчизняній літературі вживається не так давно, хоча термін "етнос", від якого він походить, відомий науці вже довший час. Він більш інтенсивно використовується десь з середини 1960-х рр. (у колишньому Радянському Союзі - з початку 1970-х рр.), а до цього як синонім частіше вживався термін "національна меншина". Такий стан з термінологією був зумовлений об'єктивними причинами. Саме в останній третині ХХ ст. відбувався етнічний ренесанс у поліетнічних країнах Америки і Європи, а етнічний фактор почав відігравати неабияку роль у їхньому суспільному житті. Щоправда, ще з початку 1950-х рр. здійснювалися спроби Ф. Капоторті замінити поширений термін  "національна меншина" терміном"етнічна меншина". Етнічна меншина, як і етнос, може існувати і дисперсно й у її долі головну роль відіграють не етнополітичні, а етнокультурні цінності, які об'єднують вихідців одного й того ж етносу в інонаціональному середовищі. Етнічна меншина - це різновид етнічної групи населення тієї чи тієї держави. Оскільки сьогодні практично не існує етнічно гомогенних (однорідних) держав, то населення кожної із них за їхнім складом можна уявити як сукупність існуючих в її рамках етнічних груп. На основі визначень меншини, однією з ознак котрої є її занедбане становище (у результаті не лише безпосередньої дискримінації, але й як наслідок невикористаних потенцій), відомий німецький етносоціолог Фрідріх Гекманн робить такий висновок про сутність етнічної меншини: "Етнічні меншини - це занедбані, пригноблені, дискриміновані й відзначені певним тавром етнічні групи, які існують у рамках системи етнічної ієрархії". Додамо, що таке визначення є у дусі оцінки реалії сьогоднішнього дня, коли у міжетнічних стосунках у поліетнічних країнах дуже чітко виявляється прагнення з боку етнічної більшості підкорити собі меншини, а з боку меншин - прагнення до етнічної автономії, або й до витворення національної держави (прикладом може бути колишня Югославія, Грузія, Росія). Продуктивною ідеєю у Ф. Гекманна є типологія етнічних меншин, в основу якої покладено три базові принципи: і) походження (шляхи формування);

2)    структурно-соціальне    становище    у суспільстві;

3)    політичні орієнтації. Згідно з цим етнічні меншини можуть бути п'ятьох типів: і) національні меншини; 2) регіональні   меншини;    3) емігрантські меншини;

колонізовані меншини; 5) нові національні меншини. Інтерпретацію кожного із типів етнічних меншин можна концентровано передати таким чином: і) національні меншини утворилися внаслідок виникнення націй-держав (національних держав), для котрих важливою умовою було збіг державної самоорганізації й етнічної належності їхнього населення. "Острівки" з відмінною етнічною ідентичністю у рамках утворених національних держав й складали національні меншини як різновид етнічної меншини; 2) регіональними меншинами є групи населення, які з різних причин всупереч уніфікації та асиміляції   зберегли   етнічну   ідентичність,   або ж,завдячуючи етнічним і політичним рухам, заново хочуть відкрити і оживити "призабуті" етнічні традиції й культуру, а також окремі образи минулого. До таких меншин, зокрема, належать баски й каталонці в Іспанії, валлійці й шотландці у Великобританії тощо; 3) емігрантський тип меншини добре знайомий і українській науковій літературі. Серед емігрантських етнічних меншин виділяються поселенські та заробітчанські. Перші утворюються із іммігрантів, які прибули, чи то прибувають до тієї чи іншої країни на постійне місце мешкання, другі - із іммігрантів, які прибувають з метою працевлаштування; 4) щодо колоніального типу етнічних меншин, то їх приклади легко віднайти у багатьох поліетнічних країнах світу: індіанці у Північній Америці, древні жителі Австралії, полінезійське населення Австралії, пігмеї та бушмени Африки. Згідно з визначенням Ф. Гекманна, "колоніальні меншини - це нащадки древнього населення завойованих і заселених колоністами територій, які у процесі пограбування, знищення й витіснення були позбавлені їхньої успадкованої економічної основи життя й соціальна структура та культура котрих була вкрай зруйнована"; 5) нові національні меншини виникли у результаті чисто колоніального поділу територій та встановлення кордонів без врахування етнічної специфіки. Для розуміння структури та функцій етнічної меншини (у соціологічних студіях вони є чи не найважливішими), необхідно чітко уявляти собі її якісні характеристики та механізм відтворення. Крім того, варто пам'ятати, що терміном "етнічна меншина" визначається статус груп населення в ієрархії поліетнічного суспільства та їхнього місця у системі міжетнічної взаємодії у двох головних напрямках: меншина - домінуюча більшість; меншина - меншини. Серед якісних характеристик етнічної меншини можна виділити ті, які складають її сутність й через котрі вона себе реалізує. Передусім, спільне походження. Цю ознаку можна вважати базовою, оскільки за всіх обставин вона залишається у системі етнічних характеристик. Скажімо, у складі якого б етнополітичного організму (держави) не перебували вихідці з України, вони там за певних умов (необхідних для визначення статусу меншини) складають меншину з відповідним етнонімом (самоназвою) - українська, закраїною походження, якщо не окремих даних суб'єктів, то їхніх предків. Іншими важливими індексами будь-якої етнічності є мова, релігія, культура, ціннісні орієнтації, почуття й поведінка у довколишньому середовищі. Перераховані індекси відносяться в основному до сфери духовного життя та психологічної сутності людей. Є ще одна група ознак етнічності, яка пов'язана з фізичними характеристиками людей - колір шкіри, конституція тіла. У Великобританії, наприклад, колір шкіри використовувався як етнічний індикатор у переписах населення у 1983-1984 рр., оскільки вважалося, що дискримінація здійснюється на основі кольору шкіри (чорні - білі). Щоправда, наступний перепис (1991 р.) дещо розширив діапазон етнічної класифікації, додавши такі показники, як "азійці", "інша раса чи етнічна група". Існування етнічної меншини пов'язане, передовсім, з можливостями збереження себе як певної цілісності та розвитку тих аспектів етнокультурного буття, за якими (якщо відсутні чіткі фізичні ознаки) ця меншина вирізняється з-поміж інших. Самовідтворення етнічної меншини відбувається за таких умов: і) наявність природного приросту; 2) збільшення кількості (або ж фіксація стабільності складу) у результаті зростання рівня етнічної самосвідомості серед населення й ідентифікації себе з тією чи тією меншиною; 3) безперервність процесу міжпоколінної передачі етнічної інформації, що забезпечує тяглість етнічності; 4) наявність інституційної наповненості меншин, наявність у них інституцій (організацій культурного, політичного, соціального плану, засобів масової інформації, культурно-мистецьких, навчальних закладів, які готують кадри для етнічних меншин, тощо), власне, тих структур, які сприяють зміцненню зв'язків у середині меншини й забезпечують її життєдіяльність. Крім цього, у фаховій науковій літературі вживають такі назви меншин, пов'язані з етнічним походженням (за алфавітом): безправна меншина зазвичай мігрантського походження, що позбавлена можливості користуватися своїми етнічними атрибутами та власністю, яка їй належала раніше; виселена меншина мігрантська етнічна спільнота, яка примусово витіснена із своєї етнічної батьківщини; глобальна меншина домінантна нація у світовій ієрархії етнічних спільнот; емігрантська меншина меншина у поліетнічній країні, яка утворилася у висліді переселення частини населення з іншої країни на постійне місце проживання й яка такою оцінюється ззовні - з погляду країни виходу переселенців; етнічна пвсевдоменшина несправжні, уявні, сконструйовані, вигадані, тимчасові етнічні спільноти, які виникають у період політичної кон'юнктури й для яких етнічні чи то національні маркери не виступають усталеними та зникають зі зміною політичної ситуації; етнокультурна меншина меншинна група населення, яка має своєрідні культурні характеристики, зміст котрих визначається етнічним походженням і які виявляються у процесі взаємодії з іншими; етнонаціональна меншина термін (до певної міри компромісний, умовно сконструйований), який використовується для означення меншинної групи населення, що має як суто етнічні, так і національні риси, зокрема, елементи політичної волі до формування власних управлінських структур й прагнення відігравати помітну роль у політичному житті країни проживання; іммігрантська меншина — меншина у поліетнічній країні, яка утворилася у висліді переселення частини населення з іншої країни на постійне місце проживання й яка такою оцінюється з погляду країни поселення; колонізована меншина — це нащадки древнього населення завойованих і заселених колоністами територій, які у процесі пограбування, знищення й витіснення були позбавлені успадкованих ними основ економічного життя й соціальна структура та культура котрих були знищені; національна меншина — частина народу, яка мешкає відірвано від його основного масиву в інонаціональному середовищі, але представники якої відчувають з ним зв'язок через культуру, мову та деякі інші риси національної специфіки; "помітна меншина" це термін, яким користуються, здебільшого, у Канаді, щоб виокремити меншини, котрі не відносяться до домінуючої більшості й відрізняються від неї зовнішнім виглядом (зазвичай колір шкіри, конституція тіла), за винятком автохтонного населення (у Канаді, США - індіанці; в Україні - росіяни, білоруси); регіональна меншина — групи населення, які з різних причин всупереч уніфікації та асиміляції зберегли етнічну ідентичність, що була властива їм до утвореннянаціональних держав, або ж, завдячуючи етнічним та політичним рухам, прагнуть відродити забуті етнічні традиції й культуру, або ж їх окремі елементи й поширити їх на територію свого проживання, певною мірою уособлюючись; самоврядна національна меншина (СНМ) інституція, яка вперше була заснована в Угорщині для захисту культурної автономії меншин. СНМ обираються меншинами, які мають право узгодження позицій стосовно явищ, що є для них найважливішими: культура, освіта, мова та засоби масової інформації. Що ж до інших справ, які безпосередньо їх стосуються, то СНМ надаються консультативні права. Ці органи можуть, у свою чергу, засновувати культурні й освітні інституції. СНМ існують як на локальному, так і на національному рівнях. Подібного роду утворення з'явилися у нових державах, які виникли на території колишньої Югославії після її розпаду. Ефективність такого менеджменту дає позитивні результати - міжетнічна взаємодія у цих країнах реалізується на безконфліктному рівні; "спеціальна меншина" поняття, яке застосовується у законодавстві й політичних практиках Республіки Македонія та означає необхідність наявності у понад 50 відсотків представників меншини у виборному органі (парламенті) для обрання на ту чи ту позицію у парламенті вихідця цієї меншини.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48 


Похожие статьи

В Б Євтух - Сучасна етаонащональна динаміка українського суспільства тенденції закономірності особливості

В Б Євтух - Взаємодія україни з європейськими та трансатлантичними структурами у контекстіідентичностей

В Б Євтух - Сучасна етаонащональна динаміка українського суспільства тенденції закономірності особливості

В Б Євтух - Етнічність енциклопедичний довідник

В Б Євтух - Матеріали наукової етносоціологічної школи професора володимира євтуха