В Б Євтух - Етнічність енциклопедичний довідник - страница 26

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48 

 

МОДУСИ ЕТНІЧНОСТІ (від латин. modus - міра, спосіб, образ, вигляд) — це мережа (поле) позицій суб'єктів етнічності, які виявляються в етнокультурних практиках, котрі легко упізнаються й дозволяють розрізняти їх (практики) належність тій чи тій спільноті; прикладами таких практик є практики, що зв'язані з рівнем володіння рідною мовою й характером її використання, з рівнем безпосередньої включеності у етнокультурне виробництво та в етнічні організації, з рівнем силового поля виявлення етнічної ідентичності, з рівнем релігійної віри та участі у релігійних практиках (наприклад, відвідування церкви).

 

МОЙНІХЕН Даніель Патрік (Daniel Patrick Moynihan)

- американський політолог, етнолог, іммігрантознавець (1927-2003 рр.); закінчив Вищу школу ім. Бенджаміна Франкліна у Гарлемі (Нью-Йорк); навчався в Університеті Тафта і Лондонській школі економіки; політичну кар'єру розпочав з 1950 р. в офісі губернатора Гаррімана; був Послом США в Індії, Послом США в ООН, сенатором від Нью-Йорка (1977 2001 рр.). Поле професійної діяльності: дослідження проблем іммігрантів у великих містах, міжетнічна взаємодія; етнічні аспекти соціальних процесів; сутність етнічності в американських контекстах.

Вибрані праці: Beyond the Melting Pot. - New-York, 1963; The Negro Family. The Case for National Action. - New-York, 1965; Ethnicity: Theory and Experience (ed.,with Nathan Glazer). - Cambridge, 1975; Family and Nation: Goakin Lectures. -New-York, 1986; On the Law of Nations. - New-York, 1990; Pandaemonium: Ethnicity in International Politics. - New-York, 1994; Miles to Go: A Personal History of Social Policy. - New-York, 1996.

 

 

МОНОКУЛЬТУРИЗМ (від грецьк. monos - один та латин. cultura - культура) - концепція, що пропагує культурну однорідність суспільства як продуктивну ідею сучасного розвитку.

 

МОНОПОЛІЯ ЕТНІЧНА (від грецьк. mono - один; poleo -продаю) етнічний атрибут, який маніфестується виключно однією етнічною спільнотою, котра проголошує ексклюзивне право власності на нього.

 

 

МОСС Марсель (Marcel Mauss) - французький етнограф, антрополог, соціолог (1872-1950 рр.); вивчав філософію в університеті м. Бордо, який закінчив у 1893 р.; у Парижі вивчав порівняльні релігії та санскрит; працював у ліцеї; з 1901 р. - керівник кафедри історії релігій та нецивілізованих народів у Практичній школі вищих досліджень; з 1931 р. - керівник кафедри соціології у Коледжі де Франс. Поле професійної діяльності: примітивні суспільства та культури; структурна антропологія; магія та сакральне у житті народів; засновник Інституту етнології.

Вибрані праці: Физическое воздействие на индивида коллективно внушенной мысли о смерти // Человек. - 1992. - № 6; Общества, обмен, личность. - М., 1996; Социологическая оценка большевизма //Новое и старое в теоретической социологии. - Москва, 1999; Социальные функции священного: Избр. произведения. - СПб., 2000; Essai sur la nature et la fonction du sacrifice. - Paris, 1898; La sociologie: objet et method. - Paris, 1901; De quelques formes primitives de classification. - Paris, 1902.

 

 

МУЗИКА ЕТНІЧНА музика, характерна для тієї чи тієї етнічної спільноти, що відтворює певні аспекти її життєдіяльності, насичена етнічно маркованими почуттями.

 

 

МУЛАТИ (від латин. mulus - змішаний) - нащадки від змішаних шлюбів білих та негрів.МУЛЬТИКУЛЬТУРАЛІЗМ (полікультурність) (від латин. multis - множинний та cultura - культура)відображення існування та взаємодії у суспільстві різних культур та субкультур упродовж історії. Ідеологія, яка орієнтує на рівноправне потрактування усіх культур, котрі існують у суспільстві; багато європейських держав ідеологію мультикультуралізму поклали в основу політики культурного плюралізму, що у багатьох поліетнічних країнах стає частиною державної політики у сфері етнонаціонального розвитку. У рамках такої політики формується спеціальний напрямок -менеджмент культурного розмаїття.Н

 

 

НАПОВНЕНІСТЬ ІНСТИТУЦІЙНА наявність організацій та структур (етнічних, релігійних, професійних тощо), навчальних закладів, преси, художніх колективів, які забезпечують існування, відродження та відтворення етнічних спільнот.

 

 

НАРОД (від грецьк. ethnos) - цим терміном означають: і) сукупність людей, яким притаманні однакові характеристики (наприклад, територія, мова , культура, історичне минуле); 2) усе населення тієї чи іншої країни; 3) групу людей, об'єднаних однаковою діяльністю чи інтересами на визначений, зазвичай, короткий час. Народ - складне етносоціологічне та політико-правове поняття, яке має низку тлумачень: політико-правове: все населення (спільність громадян) певної країни як державно-правового утворення, іноді ототожнюється із політичною (громадянською) нацією (скажімо, "народ України", "американський народ", "російський народ"); соціальне: сукупність нижчих прошарків суспільства в контексті соціального конфлікту; етнічне: як аналог етносу у публіцистиці та політичній риториці ("український народ", "угорський народ"), або історичних дослідженнях не етнологічного спрямування ("велике переселення народів", "опір болгарського народу турецьким завойовникам"); корінний народ -аборигенний народ, який веде племінний образ життєдіяльності; народ (етнос), що історично склався і проживає на конкретній території. У міжнародно-правових документах та практиках під корінними народами, або "споконвічними народами" розуміють лише етнічні спільноти, які не мають імміграційного походження і проживали на своїх землях до приходу переселенців з інших районів. Термін "корінний народ", що застосовувався переважно в етнографічній літературі як синонім поняття "автохтонні" чи "аборигенні" народи,  у другій  половині  20-х рр.  ХХ ст.  набув уколишньому СРСР важливого політико-правового
значення. Це було викликано необхідністю
обґрунтування прав національностей на ту чи ту форму
реалізації національного суверенітету (щоправда, лише
формального) на своїй етнічній території в умовах
багатонаціональної федеративної держави. З утворенням
на території колишнього СРСР незалежних національних
держав поняття "корінний народ" на певний час зникає з
правових документів. Зокрема, у Декларації прав
національностей
(1991 р.) і в Законі "Про національні
меншини України"
(1992 р.) цей термін відсутній. Він
знову з'являється у Конституції України (ст.
11, п.3 ст. 92,
п. з ст. 119). Певні характеристики корінних народів в
Україні мають кілька етнічних спільнот: кримські татари,
гагаузи, кримські караїми і кримчаки. Водночас у
міжнародних документах поняття "корінний народ" має
дещо інше значення, близьке до терміну "аборигенні
народи". Прикладом можуть бути спеціальні резервації
аборигенів Австралії, індіанців
США, спеціальний статус
території саамів у Фінляндії тощо. Оскільки етносів, які б
відповідали визначенню корінного народу у міжнародних
документах, в Україні немає, на думку експертів, дане
поняття потрапило у вітчизняні правові документи
безпідставно. У випадку надання деяким етносам України
статусу корінного народу на них мають бути поширені
права, передбачені для цієї категорії етнічних спільнот
міжнародними документами: право на самовизначення у
формі                     національно-територіальної автономії;

забезпечення у межах її території права власності на землю, надра, водні та інші природні ресурси; формування альтернативних, побудованих за етнічним принципом, владних структур тощо.

 

 

НАРОДНІСТЬ людська спільнота, яка склалася історично на основі змішання племен у період розкладу первіснообщинного ладу й має свою мову, територію, має певні спільні елементи культури, початки економічних зв'язків та спільної господарської діяльності. Формування народності починається з консолідацією племінних союзів. Найпершими народностями були давньо­єгипетська, давньоеллінська; пізнішими народностями стали давньоруська, польська, французька тощо, ті, щоскладалися у період феодалізму. Народності були перехідними етносоціальними спільнотами між племенами та націями.

 

НАСИЛЬСТВО ЕТНІЧНЕ дії проти особи або групи, які завдають моральної чи то фізичної шкоди й причиною яких є етнічне походження. Зазвичай, етнічне насильство базується на етнічній ненависті й подеколи стимулюється політичними лідерами та лідерами етнічних рухів з метою зайняття престижних ніш у суспільному житті, або територій, населених представниками інших етнічних спільнот. Формами етнічного насильства є: етнічний тероризм, етнічно мотивований тероризм, етнічна зверхність, расистська зверхність, расистський тероризм (у формах расизму та ксенофобії), погроми, праворадикальний екстремізм. Питання етнічного насильства досліджували єврейський соціолог Людвіг Гумплович; у новітній час - Амі Хуа, Кевін Б. МакДоналдз. Приклади етнічного насильства: дії Ку Клукс Клану у США, дії хорватських усташів, заворушення в Кондопазі (Карелія, Росія, 2006 р.), геноцид узбеків у м. Ош (південь Киргизстану, червень 2010 р.).

 

НАСИЛЬСТВО МІЖЕТНІЧНЕ дії особи або групи одного етнічного походження щодо особи або групи іншого етнічного походження, які порушують їх права, завдають шкоди їх іміджу, спричинюють тілесні та розумові травми. Насильство структурне цілеспрямоване (зазвичай штучне) утримування етнічних спільнот у визначених секторах ділової активності, сегментах ринку праці, на спеціальних територіях поселення.

 

НАТИВІЗМ - філософське поняття для означення поглядів, згідно з якими у розумові людини існують вроджені ідеї. Нативізм, за Євою Новицькою, відтворює реанімацію власної культури; цей термін вживають також, коли йдеться про політику захисту та піднесення значення традиційної культури.НАУЛКО Всеволод Іванович український історик, етнограф, етнолог (1933 р.). Народився у м. Тараща Київської області. Освіта та професійна кар'єра: закінчив географічний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (1956 р.); працював на Київській військово-картографічній фабриці; в Інституті мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського; навчався в аспірантурі інституту етнографії ім. Міклухо-Маклая АН СРСР; кандидатська дисертація захищена у тому ж Інституті, присвячена питанням етнічного складу населення України (історичні науки); докторська дисертація присвячена динаміці етнічних процесів в Україні; працював в Інституті мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського; викладав у Київському університеті ім. Т. Г. Шевченка; нині завідує відділом в Інституті української археографії і джерелознавства імені Михайла Грушевського НАН України, працює професором Київського славістичного університету; член-кореспондент НАН України (1997 р.); обирався членом Академічної ради асоціації етнології та фольклору Європи. Поле професійної діяльності: етнонаціональні процеси в Україні та світі; динаміка етнонаціонального складу населення України; культура і побут населення України; етносоціологічні дослідження; українська діаспора.

Вибрані праці: Етнічний склад населення УРСР. - Київ, 1965; Географічне розміщення народів в УРСР. - Київ, 1966; Развитие межэтнических связей на Украине. - Київ, 1975; Культура и быт украинского народа. - Київ, 1977; Хто і відколи живе в Україні. - Київ, 1988; Етнонаціональні процеси в Україні. -Київ, 2001 (у співавт.).

 

 

НАЦІОНАЛІЗМ (від франц. nationalisme) це: і) концепція, чи доктрина, яка базується на комплексі уявлень і переконань, що відтворює ототожнення з певною національною спільнотою; різновид політичної ідеології, у якій нація розглядається як найважливіша цінність; 2) світоглядний принцип, специфічний стан свідомості представників того чи того етносу. Націоналізм розвивається у контексті конкретних історичних умов і має свої особливості у кожній країні. Дослідники розрізняють кілька типів націоналізму, серед них: автономістський націоналізм націоналізм, якийпередбачає автономне (самостійне) існування етнічної спільноти (етносоціального організму); авторитарно-колективістський націоналізм вид націоналізму, який поширюється на структурований етнічний колектив з чітко авторитарною ієрархією; "агресивний націоналізм" вид націоналізму, який передбачає (або пов'язаний з ними) войовничі, агресивні дії; анархічний націоналізм тип націоналізму, прихильники якого переконані, що члени етнічної спільноти живуть у природній гармонії та взаємній симпатії; бездержавний націоналізм форма націоналізму, яка не пов'язана на даний момент з існуванням держави й інспірує рухи за влаштування держави для своєї етнічної спільноти (як у межах держави помешкання, так і за її межами); буржуазний націоналізм — термін, який притаманний марксистсько-ленінській теорії й використовувався у Радянському Союзі для означення ідеології, руху (найчастіше в Україні) за визнання, збереження, розвиток культурницьких та історичних традицій, звичаїв, мови українського народу; за побудову власної держави етнічних українців; "вторинний націоналізм" тип націоналізму, який "виростає" на основі історичного націоналізму й відрізняється від останнього певними особливостями, котрі визначаються умовами формування та функціонування етнічної спільноти (нації); гегемоністський націоналізм — тип націоналізму, який сповідує ідею про домінування принципів, зокрема й етнічних, на яких базується своя спільнота, над принципами інших спільнот; громадянський націоналізм націоналізм, в основі якого лежить ідея про активну участь громадян у процесі прийняття політичних рішень; гуманістичний націоналізм - концепція, яка акцентує увагу на гуманних ("людяних") аспектах націоналізму; державницький націоналізм — націоналізм, який став державницькою ідеологією; "діаспорний націоналізм" — націоналізм, який характерний для діаспорних частин етнічних спільнот, переважно українського походження; еконаціоналізм - тип націоналізму, зв'язаний з природоохоронними діями. Сповідники цього типу націоналізму розглядають природу не як самоцінність, а як засіб для досягненняцілей людства (нації). Вони вважають, що здорова природа сприяє благополуччю нації і процвітанню національної держави. Дехто із них стверджує, що винуватцями усіх екологічних проблем є "прийшлі" етноси; економічний націоналізм — форма націоналізму, яка базується на виключній ролі економічного розвитку й зосереджує зусилля на просуванні економіки своєї нації-держави, не беручи до уваги необхідність взаємодії з іншими націями-державами; експансіоністський націоналізм — різновид концепції націоналізму, який стимулює проникнення носіїв своєї етнічності на нові території, покликаючись на те, що територія розселення своєї нації, її ресурси - недостатні; етнічний ("етнічно-генеалогічний") націоналізм концепція націоналізму, яка акцентує увагу на чиннику успадкованості етнічності, на прагненні об'єднання осіб одного етнічного походження й недопущенні у свою спільноту осіб іншого етнічного походження; його різновиди - глобалістський, діаспорний, іредентистський; етноцентричний націоналізм — концепція націоналізму, в основі якої лежить підкреслена увага до етнічних якостей своєї спільноти; західний (раціональний) націоналізм — термін поширюється на Англію, Нідерланди, Францію, США, Швейцарію і його значення ґрунтується на концепції індивідуальної свободи та раціонального космополітизму, тому він не надто концентрує увагу на значенні історичного минулого; інтегральний націоналізм (за українським соціологом О. Бочковським, "всенаціоналізм") концепція, що, зокрема, вибудовувалася на таких принципах, як: нація - найвища цінність; об'єднання індивідів у спільноти на біологічних ознаках; раціональне підпорядковується емоціональному; непересічна роль лідера; інтерпретація війни та насильства як вияву вищої форми біологічної життєздатності людської спільноти (нації); іредентизм (від італ. irredentismo - такий, що знаходиться під чужим владицтвом) — форма націоналізму, котра концентрує увагу на приєднанні територій, на яких мешкають або ж колись мешкали особи одного етнічного походження; історичний націоналізм — націоналізм, ідеї якого зародилися у Німеччині та деяких європейських країнахна початку ХІХ століття й який передбачав формування рухів з їх прагненнями до політичної та соціальної свободи; консервативний націоналізм — цей тип націоналізму обстоює ідею органічної інтегральної природи націй, як також їх еволюції; культурний (цивілістський) націоналізм — форма націоналізму, яка пропагує спільні культурні цінності, позитивно сприймає ідею асиміляції представників різного походження у свою націю; ліберальний націоналізм

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48 


Похожие статьи

В Б Євтух - Сучасна етаонащональна динаміка українського суспільства тенденції закономірності особливості

В Б Євтух - Взаємодія україни з європейськими та трансатлантичними структурами у контекстіідентичностей

В Б Євтух - Сучасна етаонащональна динаміка українського суспільства тенденції закономірності особливості

В Б Євтух - Етнічність енциклопедичний довідник

В Б Євтух - Матеріали наукової етносоціологічної школи професора володимира євтуха