В Б Євтух - Етнічність енциклопедичний довідник - страница 29

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48 

 

ПАРК Роберт Е. (Robert E. Park) - американський соціолог, однин із основних засновників Чиказької соціологічної школи (1864-1944 рр.), доктор філософії; навчався у Мічиганському університеті (філософія); здобував магістерський ступінь у Гарвардському університеті (психологія та філософія); навчався у Берліні, Страсбурзі (Франція) та Гайльдерберзі (Німеччина), де вивчав філософію та соціологію; працював асистентом філософії у Гарвардському університеті; в Інституті Таскіджі (південь США); професором соціології Чиказького університету; викладав в Університеті Фіска. Поле професійної діяльності: міська соціологія; расові відносини у великому місті; соціальні проблеми суспільного розвитку; асиміляційні процеси в іммігрантському довкіллі; екологічна соціологія.

Вибрані праці: Masse und Publikum. Eine methodologische und soziologische Untersuchung (Ph.D. thesis) publ. - Berlin, 1904; The Man Farthest Down: a Record of Observation and Study in Europe with Booker T. Washington. - New Yor^ 1912; Introduction to the Science of Sociology. - Chicago, 1921; The Immigrant Press and Its Control. - New-York, 1922; Race and Culture. - Glencoe Ill., 1950; Human Communities: the City and Human Ecology. - Glencoe, Ill., 1955; Human Migration and the Marginal Man // The Classic Essays on the Culture of Cities. -New-York, 1969.

 

ПАРОХОЛІЗМ ЕТНІЧНИЙ обмеженість інтересів етнічних спільнот, індивідів, лідерів етнічних рухів (організацій), пов'язаних зі здобуттям відповідного статусу у суспільстві проживання; ворожість щодо людей не своєї етнічної групи.

 

ПАРТИКУЛЯРИЗМ ЕТНІЧНИЙ (від латин. particula -невелика частина; particularus - частковий) процес обособлення етнічних спільнот у поліетнічному суспільстві й вибудовування своїх власних структур й відносин, які забезпечують їх відносно незалежне існування.

 

ПАРТИТАЦІЯ ЕТНІЧНА (від латин, partitio - частина, відтинок)   —   поділ   етнічної   спільноти   на сфериполітичного постійного чи тимчасового (наприклад, під час виборчих кампаній) впливу з метою досягнення цілей, які ставить перед собою та чи та політична сила.

 

ПАСІОНАРІЙ (від латин. passio - пристрасть) - (за Л. Гумільовим), особа, пасіонарний імпульс котрих перевищує величину імпульсу інстинкту самозбереження.

 

 

ПАСІОНАРНІСТЬ термін, який ввів російський етнолог Лев Гумільов для означення біохімічної енергії живого організму біосфери, що визначає здатність етнічних спільнот до активних дій, успадковану кількісну характеристику, яка визначає здатність індивіда чи групи індивідів до надзусиль, наднапруження для досягнення поставленої мети. Пасіонарність формується у висліді могутніх викидів біохімічної енергії космосу. Л. Гумільов розглядає етнос як біосферний, несоціальний феномен людської поведінки. Пасіонарні поштовхи сприяють виникненню нових етносів та формуванню етнічних систем, які набрали назву "суперетноси". Пасіонарність, згідно з вченням Л. Гумільова, - потенціал діяльності та прогресу.

 

ПАТРІОТИЗМ (від грецьк. patris - батьківщина) — моральний та політичний принцип, соціальне почуття, виявом якого є любов до батьківщини й готовність підкорити свої особисті інтереси її інтересам; етнічний патріотизм — лояльне, віддане ставлення до своєї етнічної спільноти (етнічності) й здійснення дій, спрямованих на її підтримку й розвиток. Етнічний патріотизм виявляється на кожному рівні етнічної ієрархії: суперетнічний патріотизм - це рівень сеперетносів, мегаетносів, етнічних систем; етнічний патріотизм - рівень етносів; субетнічний патріотизм - рівень субетносів. Об'єднуючим маркером на будь-якому рівні є відчуття належності до того чи того компоненту етнічної ієрархії й реалізується у висловах "ми", "наше", "наші"; суперпатріотизм гіперболізована (штучно акцентована) демонстрація лояльності до країни проживання, часто-густо пов'язана з кон'юнктурою.ПЕННІНКС Рінус (Marinus Johannes Antonius Penninx)

—    голландський соціолог, етносоціолог, культуролог (1948 р.); закінчив класичну гімназію у Веерті; ступінь бакалавра отримав з культурної антропології у Католицькому університеті Ніджмена (1969 р.), а магістра

-     з культурної антропології у Державному університеті м. Лейдена (1973 р.); наукову ступінь Ph. D. здобув в Амстердамському університеті (географія) - тема: формування меншин; працював науковим співробітником Фундації міжнародного співробітництва (Гаага); дослідником Наукової ради державної політики (Гаага); старшим співробітником Департаменту досліджень та розвитку Міністерства соціальної політики, охорони здоров'я та культури; доцентом Департаменту методології соціальних досліджень в університеті Врідже (Амстердам); професором етнічних студій та проблем меншин того ж університету; директором Інституту дослідження міграції та етнічних студій Амстердамського університету; працює професором етнічних студій в Амстердамського університету. 1999-2009 рр. -Європейський співголова міжнародного етнічного центру "Ментрополіс"; з 2004 р. є координатором Мережі "Міжнародні міграції, інтеграція та соціальна взаємодія". Поле професійної діяльності: соціальні процеси; етнічні проблеми у Нідерландах, Європі та у світі; соціологія міжетнічних відносин; мігрантознавство; політика стосовно національних меншин.

Вибрані праці: International Migration in Western Europe since 1973: Developments, Mechanism and Control //International Migration Review. - 1986. -№ 20(76); Newcomers, Immigrants and their Descendants in the Netherlands 1550-1995. - Amsterdam, 1997; Immigrant Integration: The Dutch Case. -Amsterdam, 2000; Migration and the City: Social Cohesion and Integration Policies //Migration. - 2001. - № 28 (1); Western Europe and its Islam. - Leiden, 2001; Citizenship in European Cities. - Ashgate, 2004; Integration Processes of Migrants: Research Findings and Policy Challenges. - Strasbourg, 2005; The Dynamic of International Migration and Settlement in Europe: A Stаte of the Art. - Amsterdam, 2006; European Research on International Migration and Settlement of Immigrants: A State of the Art and Suggestions for Improvement // Migration in a Globalised World. New Research Issues and Prospects. - Amsterdam, 2010.

 

 

ПЕРЕДУМОВА ЕТНІЧНА критерій, необхідний для визначення належності особи до тієї чи тієї етнічної спільноти."ПЕРЕМІЩЕНІ ОСОБИ" особи, які примусово були вивезені з місць постійного місця проживання під час другої світової війни, зазвичай, до Німеччини, Австрії, Франції, Італії, а згодом переселялися до США та Канади. У США вони відомі як "cUsplaced persons". Серед них багато було українців.

 

 

ПЕРЕССІНІ Мауро (Mauro Peressini) канадський антрополог, етнолог, етносоціолог (1957 р.); доктор філософії; працює куратором колекцій із країн Південно-Східної Європи та Латинської Америки у Канадському музеї цивілізацій; навчався в університеті Монреалю за фахом "антропологія"; перебував у польових експедиціях у мексиканському штаті Гуерреро. Поле професійної діяльності: загальні принципи формування націй-держав; ідеологія націоналізму; культурна складова людських цивілізацій; багатокультурність у Канаді; етнонаціональна ідентичність у канадському контексті.

Вибрані праці: Migration, famille et communaute. Les Italiens du Friouli a Montreal, 1945-1980. - Montreal, 1990; A Hard Look at the Concept of Group Identity and Its Impact, for Better or Worse, on Today's World //The UNESCO Courier. - 1993. - June; The Mediterranean Reconsidered: A Multidisciplinary View. - Montreal, 2005.

 

 

ПЕРЕСУДИ ЕТНІЧНІ викривлене уявлення про характер,
поведінку, спосіб життя інших етнічних спільнот, які
зумовлюються                            етноцентризмом, етнічними

стереотипами.

 

 

ПЕРСИСТЕНТ (від латин. persiste - виявляти, наполягати)(ізоляти, статичні етноси, релікти) етнічні системи, які пройшли усі фази етногенезу й зайняли своє місце в етнічній ієрархії й перебувають у стадії етнічного гомеостазу.

 

ПИТАННЯ НАЦІОНАЛЬНЕ сукупність політичних, економічних, правових, ідеологічних та інших проблем, які виникають у ході взаємодії між етнічними спільнотами, що проживають у межах одного етнополітичного організму."ПЛАВИЛЬНИЙ  КАЗАН"    концепція етносоціального розвитку, яка була однією з панівних у США наприкінці

XIX     - на початку ХХ ст. і згідно з якою усі етнічні
спільноти (зазвичай, це спільноти іммігрантського
походження) "переплавляються" у єдину американську
націю;
"міський плавильний казан"
"переплавлення" іммігрантів у великих містах Америки,
яке відбувалося значно швидшими темпами, ніж в інших
місцях проживання вихідців із різних країн світу;
"потрійний плавильний казан" концепція, згідно
з якою іммігранти у США "переплавляються" за трьома
найпоширенішими на той час (кінець ХІХ - на початку

XX   ст.) віросповіданнями: протестант - католик -
іудей.

 

 

ПЛЕМ'Я невелика за чисельністю людська спільнота (сукупність родів), яка сформувалася на основі родинності по крові й спільної території - наприклад, племена на території, на якій утворилася Київська Русь, індіанські племена у Сполучених Штатах Америки.

 

 

ПЛЮРАЛІЗМ (від латин. pluralis - множинний) - цим терміном користуються для того, щоб відтворити різноманітність поглядів, позицій, явищ, структур, речей; корпоративний плюралізм плюралізм (зокрема етнічний), який допускається у межах великих об'єднань, однак     регулюється     регламентом     їх діяльності;

культурний  (етнокультурний)  плюралізм

ситуація, коли малочисельним групам у рамках етнополітичного організму створені умови для розвитку своїх культур; концепція, яка зародилася у Сполучених Штатах Америки та Канаді на початку ХХ ст., а нині поширена й у інших поліетнічних країнах, і передбачає створення умов для рівноправного розвитку культур етнічних спільнот, що складають етнонаціональну структуру того чи іншого суспільства. Згідно з концепцією культурного плюралізму, держава через свою етнополітику сприяє діяльності культурницьких центрів етнічних спільнот, фінансує школи з етнічними мовами навчання, видає навчальну й художню літературу мовами етнічних спільнот. Все це забезпечує умови взаємодії з культурою титульної етнічної спільноти (етнос, нація). Увисліді культурного плюралізму у країні формується атмосфера взаємної довіри до культур представників різних народів, утверджується як переважаюча тенденція інтегративного розвитку тієї чи тієї поліетнічної країни. За багатьма показниками Україна впроваджує політику культурного плюралізму, про що свідчить діяльність громадських організацій етнічних меншин, функціонування шкіл з різними мовами навчання, розвиток зв'язків носіїв інших, ніж українська, етнічностей з країнами свого походження, фінансування етнокультурних програм для тих чи тих спільнот; новий плюралізм — ідеологія, яка була властива білим етнічним групам населення США у середині ХХ століття, що висували вимоги рівноправного визнання усіх етнічних спільнот в американському суспільстві; нормативний (конституційно-правовий) плюралізм — ідеологічні засади плюралізму, зафіксовані у відповідному законодавстві та інших нормотворчих актах; політичний плюралізм -реалізація інтересів різних груп через тиск партій, лобі, засобів масової інформації на відповідні органи влади, які приймають рішення; релігійний плюралізм наявність й функціонування у суспільстві етнорелігійних громад; "сильний плюралізм" ідеологія руху афроамериканців та інших меншин у США, що наполегливо вимагає реалізації їх прав та передбачає автономний статус; "слабкий плюралізм" ідеологія, яка передбачає лояльне ставлення до акультурації та асиміляції іммігрантів; структурний плюралізм — існування у суспільстві різних організаційно-структурних об'єднань етнічних спільнот; територіальний плюралізм — існування у межах одного етнополітичного організму територій, які певною мірою відрізняються своїми ландшафтними характеристиками, етнографічною культурою; ціннісний плюралізм (етичний, моральний плюралізм) точка зору, згідно з якою існують різні цінності, котрі можуть бути коректними й фундаментальними, однак вони перебувають у конфлікті одна з іншою; плюралістичне суспільство — суспільство, яке складається із різноманітних етнічних спільнот, котрі співіснують й взаємодіють у межах одного етнополітичного організму.ПОГРАНИЧЧЯ ЕТНІЧНЕ територія поблизу кордонів (як мінімум двох держав; зазвичай до ста кілометрів), на якій проживають носії різних етнічностей, або ж представники одного і того ж етносу по обидва боки кордону, що перебувають у постійній взаємодії. Прикладами етнічного пограниччя є українсько-угорське, українсько-польське, українсько-словацьке пограниччя тощо. На етнічному пограниччі у результаті міжетнічної взаємодії формуються специфічні ідентичності, які у літературі називають пограничними ідентичностями. Етнофори пограниччя є часто носіями двох, трьох, а іноді й більшої кількості ідентичностей.

 

 

ПОГРОМ (від рос. громити) — дії, які часто-густо є результатом етнічної поляризації й виявляються у неофіційних чи то спонтанних (але завжди кимось спонсорованих матеріально й стимульованих морально) нападах на певну етнічну спільноту; антиєврейські (єврейські) погроми масові насильницькі акції, які здійснюються щодо євреїв як національної й релігійної меншини.

 

ПОДІЛ ПРАЦІ КУЛЬТУРНИЙ стан, коли етнічні спільноти відіграють чітко окреслені економічні й соціальні ролі на ринку праці, які визначаються культурницькими характеристиками членів цих спільнот.

 

"ПОЗИТИВНІ ДІЇ" ("дискримінація навпаки") урядові програми у поліетнічних країнах, які передбачають спеціальні (спрощені) умови вихідцям із етнічних і расових груп населення доступу до соціальних, культурних надбань суспільства (квотне забезпечення робочими місцями, квоти для вступу до вищих навчальних закладів), до участі у вирішенні проблем їх розвитку, до представництва в органах законодавчої та виконавчої влади, особливо на регіональному та локальному рівнях. Такі програми активно застосовувалися у США у 19бо-198о рр. під час загострення проблем етнонаціонального розвитку.ПОЛЕ В ЕТНОЛОГІЇ за Л. М. Гумільовим, гіпотеза, яка пояснює феномен єдності етнічних систем, координованої дії елементів, із яких цей феномен складається.

 

ПОЛІЕТНІЧНИЙ КОНСТИТУЦІЙНИЙ ЛАД устрій, який будується на плюралістичній політиці, закріпленій у правових документах, що визнає автономні статуси етнічних спільнот у поліетнічному суспільстві.

 

 

ПОЛІКУЛЬТУРНІСТЬ відображення співіснування різноманітних культур та субкультур, які перебувають у постійній взаємодії.

 

ПОЛІТИЗАЦІЯ ЕТНІЧНОСТІ. Цей термін у зарубіжній та вітчизняній політологічній й соціологічній науці використовується переважно для характеристики ситуацій, коли національні меншини через свої громадські організації або лідерів висувають певні політичні вимоги щодо владних структур, інтенсифікують (у рамках своєї етнічної спільноти й поза нею, але експлуатуючи етнічний чинник) пошуки впливу на прийняття політичних рішень, особливо, у сфері етнонаціонального розвитку; це стосується квотного представництва в органах законодавчої й виконавчої влади на усіх рівнях; ініціювання або участь в ініціюванні законодавчих актів щодо їх правового статусу, вирішення виконавчою владою проблем, пов'язаних з їх етнічністю і взаємодією з іноетнічним довкіллям. Політизація етнічності виявляється у різних формах: і) засновуються політичні партії, політизовані рухи, асоціації на етнічній основі; 2) створюються квазі адміністративно-управлінські структури, які прагнуть перебрати на себе функції, у тому числі й адміністративні, що їх зазвичай мають виконувати органи державної влади й місцевого самоврядування. Процеси політизації етнічності особливо інтенсифікуються під час загострення проблем етнонаціонального розвитку, у ході етнополітичного і етнокультурного відродження.ПОЛІТИКА (від грецьк. polis - місто, громада) - вправність общини поліса (міста) у Древній Греції в управлінні містом, а згодом і мистецтво управління у межах держави. Сфера діяльності, що пов'язана з відносинами між соціальними групами, сутність якої полягає у визначенні форм завдань, цілей та змісту діяльності держави. У політологічній теорії та практиці зустрічаються такі терміни, які відтворюють сутність політики у різних сферах, зокрема і у царині етнонаціонального розвитку суспільства: екзоетнічна політика політичні дії не членів тієї чи іншої етнічної спільноти, які стосуються цієї спільноти; етнокультурна політика система заходів, які здійснюються урядом (державою) для реалізації культурних прав як окремих представників етнічних спільнот, так і спільноти в цілому, котрі спрямовані на збереження та розвиток культурного різноманіття поліетнічного суспільства, забезпечують взаємодію культур різних компонентів етнонаціональної структури суспільства проживання. У поліетнічних країнах їх уряди розробляють низку заходів на підтримку культурного розмаїття (культурний плюралізм). В останні роки тут сформувалася система етнокультурного менеджменту як складова етнокультурної політики, яка передбачає такого роду заходи, як дослідження ролі культур етнічних спільнот та іммігрантів у формуванні етнокультурного простору країни (США, Канада), фінансування проведення фестивалів етнічної музики, мистецтва (Бельгія), державна підтримка вивчення мов етнічних спільнот (Фінляндія). В Україні також здійснюються певні кроки у цьому напрямку: питання розвитку етнічних культур включаються до спеціальних державних програм, як от "Комплексні заходи з реалізації державної політики у сфері міжнаціональних відносин та розвитку культур національних меншин України на період до 2010 р."; інтеграціоністська політика політика, яка передбачає етнічну акомодацію й безконфліктне співіснування представників різних етнічних спільнот у межах одного й того ж етнополітичного організму; національно орієнтована політика (політика, прив'язана до системи національного походження) політика, яка практикувалася у Сполучених   Штатах   Америки   у   повоєнний   час йбазувалася на Законі Маккарена-Уолтера про імміграцію від 1952 р. та передбачала різке (квотне) обмеження доступу іммігрантів у країну; патерналістська політика — політика, що обмежує соціальні й економічні статуси та ролі, які могли б займати та відігравати члени етнічних спільнот у США; плюралістична політика політика, яка враховує наявність у суспільстві різноманітних етнічних спільнот й вибудовує рівноправне до них ставлення з боку владних структур та формує умови для їх розвитку; політика апартеїду політика, яка передбачає роздільне проживання етнічних спільнот та їх чітко виражену дискримінацію за расовими, національними, етнічними та релігійними ознаками; політика виключення — політика, яка передбачає системне й систематичне виключення тієї чи іншої етнічної спільноти із повноправної участі у соціальному житті суспільства за етнічними ознаками; політика включення — політика, яка спрямована на залучення представників етнічних спільнот (дуже часто іммігрантського походження) до активної участі у суспільних процесах країни проживання; політика резервації — політика, що обмежує географічні ареали, у яких могли б поселятися представники тієї чи тієї етнічної спільноти, наприклад індіанці у США.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48 


Похожие статьи

В Б Євтух - Сучасна етаонащональна динаміка українського суспільства тенденції закономірності особливості

В Б Євтух - Взаємодія україни з європейськими та трансатлантичними структурами у контекстіідентичностей

В Б Євтух - Сучасна етаонащональна динаміка українського суспільства тенденції закономірності особливості

В Б Євтух - Етнічність енциклопедичний довідник

В Б Євтух - Матеріали наукової етносоціологічної школи професора володимира євтуха