В Б Євтух - Етнічність енциклопедичний довідник - страница 31

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48 

 

ПРОЦЕСИ ЕТНІЧНІ (від латин. processus - рух вперед)зміни   різних   компонентів   етносу,   передусім мови,окремих елементів духовної та матеріальної культури, самосвідомості, які відбуваються у ході історичного розвитку; будь-які процеси, що мають стосунок до етнічності, або ж етнічно марковані. Серед етнічних процесів вирізняються такі: деетнізація процес втрати етнічної традиції, що приводить до зникнення етносу як спільноти; при цьому окремі його представники можуть переходити у інший етнос, сприймаючи його етнічну традицію. Цей термін використовується у пасіонарній теорії етногенезу. Процес деетнізації, зазвичай, починається з втрати мови, згодом втрачається етнічна самосвідомість й завершується цей процес втратою етнічної ідентифікації. Деетнізація може здійснюватися як добровільно, так і примусово. У першому випадку вона є частковою, бо у цій ситуації етнофори, інтегруючись у нове етнічне довкілля, втрачають лише певні ознаки своєї етнічності; у другому випадку вони змушені під асиміляційним тиском відмовлятися від своїх етнічних маркерів. Термін "деетнізація" у науковий обіг ввів американський етнолог й етносоціолог Фред Ріггс (1985 р.), а на пострадянському просторі російський філософ П. М. Корявцев; етнізація — зростання впливу етнічних чинників на розвиток суспільства, проникнення етнічності у ті чи ті сфери його життя. Цей процес активізувався у середині 1960-х рр. у США, а згодом і у Канаді, коли тут загострилися проблеми відносин між афроамериканцями, вихідцями із Латинської Америки та владою, яку в основному представляли білі. В Україні цей процес розгортається після проголошення нею незалежності, коли представники етнічних спільнот отримали можливість вільно маніфестувати свою етнічність, підтримувати й розвивати її. Виявами етнізації є такі приклади: представництво вихідців із етнічних спільнот в органах державного управління та місцевого самоврядування; діяльність громадських організацій національних меншин; пропагування через радіо, телебачення, культурно-мистецьку діяльність своєї етнічності; етнічна асиміляція (від латин. assimilio уподібнюю)двосторонній процес у міжетнічній взаємодії, який веде до культурної гомогенізації етнічних спільнот й формування спільної етнічної ідентичності й у ході якого нівелюються культурні та інші відмінності тієї чи іншоїспільноти і поглинаються спільнотою з більш сильним етнічним полем; асиміляція "посиленого тиску" ("pressure cooking assimilation") (від латин. assimilare - відтворювати подібне, уподібнюватися) — концепція прискореної асиміляції іммігрантів, передусім із Західної Європи, яка була поширена у США під час першої світової війни й яку стимулювали настрої про нібито загрозу з боку європейських іммігрантів для Сполучених Штатів; етнічна гомогенізація (від грецьк. omios - однаковий) — процес формування етнічно однорідних сімей, колективів, спільнот; вибудовування моделей життєдіяльності, які фактично базуються на одній етнічній основі. Такий процес має місце у етнічно однорідних країнах, до яких сьогодні умовно можна віднести лише кілька, - наприклад, Південну Корею, Північну Корею, або ж в етнічних спільнотах в умовах етнокультурного ренесансу; етнічна дивергенція (від латин. divergere - віднаходити розбіжності) поділ етнічної системи й поява нових систем такого типу шляхом відділення від тієї чи тієї етнічної спільноти її частини чи то шляхом подрібнення цієї спільноти на кілька; етнічна дисперсизація (від латин. dispergere - поширювати, розсіювати) — відділення від первинної етнічної спільноти відносно невеликих етнічних структур й розселення їх поза межами своєї етнічної території. Така ситуація складається у результаті міграційних процесів, коли частина представників того чи того етносу полишає межі своєї території й поселяється в іноетнічному довкіллі, утворюючи там свої ареали. Процеси етнічної дисперсизації мають місце на макрорівні (поселення поза межами своєї етнічної батьківщини) і на мікрорівні (розсіяне розселення у країні нового перебування, поза межами основного ареалу - угорці, наприклад, компактно проживають у Закарпатті, але певна їх частина мешкає, скажімо, у Криму); етнічна диференціація (від латин. differere -розрізняти) процес формування маркерів, за допомогою яких розрізняють одну етнічну спільноту від іншої. Серед основних маркерів - мова, елементи побуту, звичаєва культура, обрядова активність, подеколи релігія. Етнічна диференціація може стимулювати формування нових етнічних спільнот, як також серапаративногенних тенденцій в етнонаціональному розвиткові поліетнічнихкраїн. Міжетнічна, міжкультурна взаємодія послаблює дію силового поля етнічної диференціації; етнічна ідентифікація (від латин. identifico ототожнення)психологічний процес ототожнення, когнітивне й емоційне уподібнення індивідом себе з іншою особою, групою, етнічною спільнотою. Це процес усвідомлення індивідом своєї належності до етнічної групи, котрий виявляється у власній концепції "Я" щодо стосунків з іншими. Він допомагає індивіду оволодівати різними видами соціальної діяльності, засвоювати і втілювати соціальні норми і моральні цінності. Витоки етнічної ідентифікації знаходяться у минулому на конкретному етапі етногенезу спільноти (історична доля свого народу, етнічні символи культури, традиції, звичаї, мова, релігія, територія тощо). А елементи етнічної ідентифікації включають у себе ступінь віднесення всіх процесів ототожнення суб'єкта з своїм етносом. До етноідентифікаційних маркерів етнічного розвитку спільноти належать расово-біологічний (родові корені), клімато-географічний (історична територія) та соціокультурний (історичне минуле, етнічні символи культури тощо). Індивідуальна етнічна самоідентифікація людей із різними етнічними коренями визначається місцем проживання й етнічним довкіллям, мовою спілкування, сімейними та культурними традиціями. В аспекті групової свідомості етнічну ідентифікацію треба досліджувати як процес самопізнання. У структурі етнічної ідентифікації саме цінності займають особливе місце, оскільки вони представляють частину світогляду спільнот і виступають своєрідною системою, яка забезпечує ідентичність. Етнодиференціюючі ознаки ідентичності - це "зворотній бік" самоідентифікації, оскільки через її критерії відбувається світосприйняття "не-нас". Засвоюючи "об'єктивну ідентичність", індивід реалізує власну "суб'єктивну" сутність. Для етнічної ідентифікації важливе значення мають різні символи: будівлі, етноніми, право, прапори, репрезентативні постаті. Етнічна ідентифікація має два напрями спрямованості: зовнішню і внутрішню. Перший напрям спрямований на фіксацію свого місця у системі суспільних відносин, ставлення до подій свого життя. Другий надає відчуття впевненості, безперервності і протяжності у процесі психологічної цілісності. Етнічнаідентифікація може виявлятися у будь-яких формах, що включають в себе різні психологічні механізми та види діяльності, різні ступні засвоєння індивідом будь-яких ролей, норм та цінностей. Існує три форми ідентифікації: звичайне емоційне ототожнення себе з реальною чи вигаданою особою, включення себе до окремої номінальної соціальної групи (вікової, національної), зарахування індивідом себе до реальної соціальної групи; внутрішньоетнічна консолідація (від латин. consolidatio - злиття, об'єднання) — процес внутрішнього згуртування етнічної спільноти, у ході якого згладжуються відмінності окремих її частин (субетнічні й етнографічні групи); етнічна парціація (від латин. partitio - поділяю) поділ єдиного етносу на кілька більш менш рівних частин, при цьому нові частини не ототожнюють себе повністю з старим етносом; етнічна сепарація (від латин. separato - відділяю) — відділення від основного етносу невеликої його частини, яка згодом перетворюється в окремий самостійний етнос; етнічна сецесія (від латин. secession - вихід із структури, організації) — вихід тієї чи іншої етнічної спільноти (етносоціального організму) із складу федерації або конфедерації; етногенетична міксація (від англ. to mix - змішуватися) один із типів етнотранс-формаційних процесів, власне, процес взаємодії різнорідних етнічних спільнот або їх частин. У результаті такої взаємодії виникає нова етнічна спільність з новою етнічною самосвідомістю, яка відрізняється від тих, що були характерні для етнічних спільнот, котрі перебували у взаємодії; етногенетичні процеси процеси, у результаті яких виникають нові етнічні спільноти; етнодемографічні процеси — зміни кількісного, вікового, гендерного складу населення у середині етнічних спільнот; етноеволюційні процеси -процеси, які відбуваються у середовищі тієї чи іншої етнічної спільноти й викликають зміни у змістові етнічності, однак не ведуть до зміни етнічної належності її членів; етноконвергенція (від латин. convergo -зближую) — процес наближення, проникнення різних етнічностей одна в одну (інколи й їх злиття) у результаті їх взаємодії, незважаючи навіть на кордони між державами. Процес етноконвергенції інтенсифікується з активізацією   відносин   між   представниками різнихетнічних спільнот, особливо коли створюються умови для міжкультурного діалогу. Останні великою мірою залежать, зокрема, від етнополітики держави та вправності етнокультурного менеджменту. В умовах сучасних глобалізаційних процесів етноконвергенція прискорюється і у міжнародному плані - розгортання відносин між державами стимулює взаємодію етнічностей та культур; етнооб'єднавчі процеси процеси, у результаті яких об'єднуються частини етносів у один етнос, зміцнюючи його кількісно й якісно; етнороздільчі процеси процеси, які розділяють той чи той етнос, ту чи ту етнічну спільноту; етнотрансформаційні процеси — процеси, які ведуть до зміни етнічної належності осіб, до зникнення тих чи тих етнічних спільнот, до появи нових спільнот; інтеграція (від латин. integrum - ціле; integratio -відновлення) соціальний, економічний та політичний процес, завдяки якому відмінні ідентичності різних груп, до певної міри зберігаючись й сприймаючись іншими, вливаються у головне русло суспільства. Розрізняють такі види інтеграції: міжетнічна інтеграція вид об'єднавчих етнічних процесів, сутність яких полягає у взаємодії двох і більше етнічних спільнот у поліетнічній країні і призводить до формування у них низки спільних духовно-культурних ознак, але не викликає зміни етнічної самосвідомості. Міжетнічна інтеграція, згідно з концепцією американського етнопсихолога Дж. Беррі, є однією з форм або стратегій акультурації (інші стратегії акультурації - асиміляція, сегрегація і маргіналізація). В контексті вироблення засад цивілізованого співжиття різних етнічних спільнот в одній країні міжетнічну інтеграцію слід розглядати як найбільш доцільну стратегію акультурації. Міжетнічна інтеграція вимагає від груп етнічних меншостей поступової адаптації до основних цінностей домінуючого суспільства, а більшість має адаптувати соціальні інститути (освіту, культуру, управління, судову справу тощо) для їх кращої відповідності потребам поліетнічного суспільства. Інтеграційна стратегія найбільш придатна для реалізації тільки у такому мультикультурному суспільстві, в якому відносно низький рівень упереджень (тобто мінімально поширена символічна дискримінація або расизм, етноцентризм), позитивні взаємовідносини між різнимикультурними групами, досить широкий діапазон культурних цінностей суспільства, очевидно виявляється ідеологія толерантності. Міжетнічна інтеграція складається із таких видів: комунікативно-мовна інтеграція, тобто відтворення єдиного інформаційного простору та свого етнономовного середовища в умовах різноманітності культур і толерантності; політико-правова інтеграція, тобто формування лояльного до держави населення і зменшення кількості людей, що не мають громадянства країни проживання; соціально-економічна інтеграція, тобто досягнення кожним членом суспільства проживання конкурентоздатності та соціальної мобільності; культурно-семіотична інтеграція — взаємопроникнення символів чи знаків культур різних етнічних спільнот у результаті їх взаємодії, що веде до формування нових спільнот на базі спільних символічних рис, набутих у висліді міжетнічної взаємодії; стимулятивна інтеграція (від латин. stimulus -загострений кий) інтеграція вихідців з інших країн, яка стимулюється державними структурами суспільства проживання завдяки різним спеціальним програмам та заходам; факультативна інтеграція добровільна інтеграція вихідців із різних країн у суспільство проживання; міжетнічна інтеграція (від латин. integrare - з'єднувати, поєднувати) — вид об'єднавчих етнічних процесів, сутність яких полягає у взаємодії двох і більше етнічних спільнот у рамках поліетнічної країни і у результаті чого у них формуються спільні духовно-культурні ознаки, при цьому не відбувається зміна етнічної самосвідомості й не втрачається внутрішньогрупова ідентичність окремої спільноти; міжетнічна консолідація (етногенетична консолідація) - злиття кількох близьких за мовою, культурою невеликих за розміром етнічних спільнот у більшу етнічну спільноту.

 

ПСИХІЧНИЙ СКЛАД (психічні властивості) ЕТНІЧНОЇ СПІЛЬНОТИ (від грецьк. psikhi - душа) сукупність психічних рис, індивідуальні особливості психічної діяльності етнічно маркованої конкретної людини. Психічний склад спільноти виявляється у способі сприйняття   й   відтворення   представниками етнічноїспільноти (нації) довкілля та реагування на явища довколишнього світу. До психічних властивостей відносяться: психічні (особистісні) риси (темперамент, характер, мотивації); здібності (спеціальні та часткові); психічні стани (емоційні та функціональні); властивості свідомості та самосвідомості; соціально-психологічні якості особистості (соціальні установки і міжособистісні відносини).

 

ПСИХОЗ ЕТНІЧНИЙ (від грецьк. psikhi - душа; ethnos -народ) - культурно обумовлений синдром, який властивий представникам конкретної етнічної спільноти. Наприклад, тайдзін-кефусе: "японський" синдром, котрому притаманний страх можливості образити довколишніх своєю поведінкою, або ж викликати у них відразу своїм поглядом, неприємним запахом, неналежним виразом обличчя.Р

 

 

РАДА ЄВРОПИ заснована 1949 р. європейська організація з
метою                    налагодження                          міждержавного й

міжпарламентського співробітництва, базується на засадах плюралістичної демократії, поваги прав людини та верховенства закону.

 

РАДИКАЛІЗМ ЕТНІЧНИЙ (від латин. radix - корінь; ethnos - народ) крайня, беззастережна відданість поглядам, ідеям своєї етнічної спільноти, яка стимулює рішучі дії щодо захисту своїх прав і просування інтересів своєї етнічної спільноти.

 

"РАДЯНСЬКИЙ НАРОД" уявна етнонаціональна спільність, штучно ідеологічно сконструйована на теренах колишнього Радянського Союзу, до якої були включені усі існуючі на той час на цій території спільноти. Вона виявилася не структурованою й нестійкою і, як результат, відійшла у минуле після розпаду Радянського Союзу.

 

 

РАМКОВА КОНВЕНЦІЯ про захист прав національних меншин офіційний юридичний документ Ради Європи, прийнятий її Парламентською Асамблеєю 1 лютого 1995 р. і присвячений питанням захисту прав національних меншин. Положення Рамкової конвенції базуються на Віденській декларації глав держав та урядів країн-членів Ради Європи, Європейській конвенції про захист прав та основних свобод людини, а також інших документах ООН, ОБСЄ, зокрема, Копенгагенському документі (1990 р.), у яких містяться зобов'язання держав стосовно дотримання прав національних меншин.

 

 

РАСА (можливо, від латин. radix - корінь) — система людських популяцій, яка характеризується подібністю комплексів певних успадкованих ознак.РАСИЗМ ідеологія, яка пропонує ієрархію груп, що базується на расових характеристиках, котрі легітимізують виключення та дискримінацію щодо расових груп як неповноцінних. Расизм пропагує перевагу однієї раси над іншою; відвертий (очевидний) расизм неприкриті цілеспрямовані дії щодо представників расових спільнот, у яких реалізується зверхність та дискримінація; "еколого-довколишній расизм" цілеспрямована, структурована расова дискримінація, яка виникає при посиленні регулятивних заходів й виявляється у виключенні представників меншинних груп із керівних органів громадських, державних, приватних організацій, котрі приймають регуляторні рішення щодо природного довкілля; завуальований расизм публічно не маніфестована форма расизму; ним просякнута уся структура суспільства, тому він, зазвичай, застосовується на підсвідомому рівні як даність цього суспільства; інституційний расизм (структурний, державний, системний расизм) расизм (дискримінація), який практикується урядами, корпораціями, освітніми інституціями або ж іншими великими організаціями, що мають вплив на життя індивідів; Лессе-Фер расизм (символічний расизм) ідеологія, яка звинувачує меншини у їх бідному економічному становищі, розглядаючи його як результат культурної відсталості; науковий расизм наукове (нерідко псевдонаукове) обґрунтування існування расизму, підкреслення значення расових категорій, расової переваги, особливо у середині расової ієрархії; "расизм без огляду на колір шкіри" - ідеологія, яка просувається переважно представниками білої раси, котрі вважають, що після прийняття цивільного законодавства (переважно, у США) у 1960-х рр. расизму більше не існує й усі мають однакові можливості надавати й отримувати послуги чи брати участь у діях без огляду на колір шкіри, що є, на думку критиків, спробами підтримати привілеї білих; "реверсний расизм" - у його найпростішій формі - це практика стимулювання членів історично занедбаних груп за рахунок членів тих груп, які історично перебували у кращому становищі.РАСОВА ДИСКРЕДИТАЦІЯ  —  формування ворожого

індивідові образу й завдання "психічної шкоди" на основі його расового походження, викликані висловлюваннями ненависті.

 

 

РАСОВІ ОЗНАКИ - особливості фізичної статури людей, які передаються у спадок.

 

"РЕАКТИВНІ" ТЕОРІЇ ЕТНІЧНОСТІ теорії, центр уваги у яких зміщується на занедбане, скривджене становище іммігрантів у приймаючій країні, закликають не надавати великої ваги обтяжливим обставинам, оскільки вони є тимчасовим, а сконцентруватися на змаганні за гідні ніші у суспільному житті.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48 


Похожие статьи

В Б Євтух - Сучасна етаонащональна динаміка українського суспільства тенденції закономірності особливості

В Б Євтух - Взаємодія україни з європейськими та трансатлантичними структурами у контекстіідентичностей

В Б Євтух - Сучасна етаонащональна динаміка українського суспільства тенденції закономірності особливості

В Б Євтух - Етнічність енциклопедичний довідник

В Б Євтух - Матеріали наукової етносоціологічної школи професора володимира євтуха