В Б Євтух - Етнічність енциклопедичний довідник - страница 36

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48 

Вибрані праці: Source Book for Social Origins. Ethnological Materials, Psychological Standpoint, Classified and Annotated Bibliographies for the Interpretation of Savage Society. - Chicago, Ill., London, 1909; 1918-1920 (with Florian W. Znaniecki): The Polish Peasant in Europe and America. Monograph of an Immigrant Group: Volume 1: Primary-group Organization. -Chicago, Ill.; Volume 2: Primary-group Organization. - Chicago, Ill.; Volume 3: Life Record of an Immigrant. Boston, Mass.; Volume 4: Disorganization and Reorganization in Poland. Boston; Volume 5: Organization and Disorganization in

America. Boston, 1918-1920.

 

 

ТОПОНІМ (від грецьк. topos - місце; onoma - назва) - назва місцевості, яка часто-густо переноситься на населення цієї місцевості і не пов'язується з його етнічною належністю.ТРАДИЦІЯ (від латин. Trader - передавати) - набір уявлень, звичаїв, навиків та практичної діяльності, які передаються від покоління до покоління й котрі виступають певним регулятором суспільних стосунків; "винайдення" традиції, за Ериком Гобсбаумом, "низка практик ритуального або символічного характеру, зазвичай обумовлених прямо чи опосередковано прийнятими правилами, які намагаються прищепити певні цінності й норми поведінки через повторюваність, що автоматично передбачає зв'язок з минулим". "Винайдені" традиції є таких типів: встановлені -символізують суспільну єдність чи членство в групі; системновартностні - мають на меті долучити якусь групу до певної системи вартостей, переконань, кодів і конвенцій; установчі - є підставою для заснування або легітимації інституцій, їх статусу та авторитету; етнічна традиція - у пасіонарній теорії етногенезу ієрархія стереотипів та правил поведінки, культурних канонів, політичних та господарських форм, світоглядних установок, характерних для даного етносу, які передаються із покоління в покоління. Накопиченою етнічною традицією визначається своєрідність кожного етносу; саме етнічна традиція є єдиним унікальним диференціальним маркером для самоідентифікації етносу.

 

ТРАЙБАЛІЗМ (від англ. tribe - плем'я) відносно проста людська структура, яка базується на усталеній, міцній культурній чи то етнічній ідентичності зі збереженням важливих соціальних відмінностей між індивідами.

 

 

ТРАНСКУЛЬТУРАЦІЯ (від латин. trans - через; cultura -культура) - термін, який використовується для опису явища злиття (зрощення) та конвергенції культур. Термін "транскультурація" ввів у науковий вжиток кубинський антрополог Фернандо Ортіц у 1940-му році. Основна ідея його концепції полягає у тому, що цим терміном передається процес постійного творення нового культурного феномена, який Ф. Ортіц назвав "неокультурацією". Транскультурація часто наступає у висліді колоніальних завоювань чи підкорень інших народів, принаймні, історія відносин між аборигеннимнаселенням та американцями чи то європейцями у різних кутках світу дає чимало прикладів саме такої транскультурації. Нинішні концептуальні конструкти транскультурації пов'язуються з прагненням народів вирішувати конфлікти й стабілізувати відносини між культурами, народами на тривалий час. Оскільки транскультурація, з одного боку, етнічно маркована, а з іншого, сама впливає на стан та якісні характеристики етнічності, то часто-густо як синонім до терміну "транскультурація" використовують термін "етно-конвергенція". Коли мова йде про транскультурацію, то в одному ряді з нею розглядаються такі феномени, як війна, етнічний конфлікт, крос-культуралізм, міжетнічні (міжрасові) шлюби, мультикультуралізм, расизм та інші явища. Тобто ті, у яких зустрічаються й у різних формах взаємодіють дві і більше культур. У цьому розумінні транскультурація є одним із аспектів глобальних процесів, які мають місце у сьогоднішньому світі.

 

ТРАНСКУЛЬТУРНІ РІЗНОМАНІТНОСТІ - відмінності в

культурі між частинами одного й того ж етносу, які перебувають у різних етнополітичних організмах.

 

ТРАНСНАЦІОНАЛІЗМ   -   соціальний   рух, соціальна

ідеологія, які базуються на підкресленні взаємопов'язаності усіх народів та на втраті значення кордонів між країнами. Діаспори, скажімо, китайська, є історичними предтечами транснаціоналізму, а в сучасних умовах вони перетворюються у транснаціональних політичних акторів; економічний транснаціоналізм (глобалізація) економічний процес, який передбачає глобальну реорганізацію продуктивних процесів, у якому різні стадії виготовлення будь-якого продукту можуть мати місце у різних країнах з метою мінімізації витрат (коштів); культурний транснаціоналізм ідеологія (рух), яка обстоює важливість для сучасного розвитку транскордонних зв'язків у галузі культури, необхідність інтенсифікації обмінів та міжкультурного діалогу.ТРОЩИНСЬКИЙ Володимир Павлович український історик, етнополітолог, етносоціолог (1951 р.); закінчив історичний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (1973 р.); докторська дисертація "Міжвоєнна українська еміграція в Європі як історичне і соціально-політичне явище" (1994 р.); працював в Інституті історії АН УРСР, в Інституті соціально-економічних проблем зарубіжних країн АН УРСР, в Інституті соціології НАН України, в Національній академії державного управління при Президентові України (з 2000 р.); професор, завідувач кафедри, декан факультету вищих керівних кадрів, перший віце-президент Національної академії державного управління при Президентові України. Поле професійної діяльності: еміграція, українська діаспора, етнополітологія, етносоціологія, державне управління.

Вибрані праці: Міжвоєнна українська еміграція в Європі як історичне і соціально-політичне явище. - К., 1994; Енциклопедія української діаспори. В 7 томах. Т. 4 (Австралія-Азія-Африка). - К., 1995 (у співавт.); Еміграційний потенціал осіб українського походження та вихідців з України - жителів Республіки Казахстан. - К., 1998 (у співавт.); Українці в світі. - К., 1999; Украинцы в дальнем зарубежье. - М., 2000 (у співавт.); Міжетнічна інтеграція: постановка проблеми в українському контексті. - К., 2003 (у співавт.); Політична історія України. XX століття: у 6 т. - Т. 5 : Українці за межами УРСР. - К., 2003 (у співавт.); Українська діаспора. Соціологічні та історичні студії. - К., 2003 (у співавт.); Етносоціологія: терміни та поняття: навч. посіб. - К., 2003 (у співавт.); Етнонаціональна структура українського суспільства. Довідник. - К., 2004 (у співавт.); Етносоціологія. Етнічна динаміка українського суспільства : навч. посіб. - К., 2010 (у співавт.); Закордонне українство : підручник. - К., 2011 (у співавт.); Zlovestne tvare neofasizmu. - Bratislava, 1987.

 

 

ТУЗЕМНЕ (аборигенне, автохтонне, корінне, перше) НАСЕЛЕННЯ групи людей, які найперше з'явилися на певній географічній території і мають з нею історичні стосунки через своїх предків впродовж поколінь.

 

 

ТУРНВАЛЬД Ріхард (Richard Thurnwald) австрійський етнолог та етносоціолог (1869-1954 рр.); доктор філософії; вивчав юриспруденцію й спеціалізувався з державного права; працював у Музеї етнографії помічником наукових співробітників; проводив польові етнологічні дослідження на островах Тихого океану, які були колоніями Німеччини; читав лекції на запрошення у Йєльському університеті; був професором у Гарварді,надзвичайним професором в Університеті Берліна; працював у Вільному університеті Берліна. Поле професійної діяльності: культурна динаміка острівних народів; опис звичаїв та традицій різних народів; етносоціологічні засади людських суспільств.

Вибрані праці: Die menschliche Gesellschaft in ihrer ethno-soziologischen Grundlagen. - Band 1: Reprasentative Lebensbilder von Naturvoelkern. - Berlin, 1931; Band 2 : Werden, Wandel und Gestaltung von Familie, Verwandschaft und Buenden im Lichte der Volkerforschung. 1932; Band 3 : Werden, Wandel und Gestaltung der Wirtschaft im Lichte der Volkerforschung. 1932; Band 4 : Werden, Wandel und Gestaltung von Staat und Kultur im Lichte der Volkerforschung. 1935; Band 5: Werden, Wandel und Gestaltung des Rechtes im Lichte der Volkerforschung. 1934; Volkerkunde von Afrika. Mit besonderer Berucksichtigung der kolonialen Aufgabe. Essen, 1940.

 

 

ТУРНЕР Віктор (Victor Witter Turner) американський етнолог й етносоціолог, представник символічної антропології (1920-1983 рр.); доктор філософії; вивчав поезію та класичні мови в Університетському коледжі Лондона; навчався в Манчестерському університеті; професійну діяльність розпочав у Манчестерській школі антропології; основні наукові дослідження проводив у Південній Африці; згодом працював у Мексиці, Бразилії та Ірландії; працював науковим співробітником у Стенфордському університеті, професором антропології та соціальної думки у Чиказькому університеті. Поле професійної діяльності: дослідження ритуалів й символіки племені німбу у сьогоднішній Замбії; процеси змін, закономірності розвитку конкретних місцевостей у контексті надрегіональних та глобальних ситуацій; динаміка суспільних процесів у Південній Африці.

Вибрані праці: Schism and Continuity in an African Society: A Study of Ndembu Village Life. 1957; The Forest of Symbols. Aspects of Ndembu Ritual. - Ithaca and London, 1967; The Ritual Process: Structure and Antistructure. - New-York, 1969; Dramas, Fields, and Metaphors. Symbolic Action in Human Society. - Ithaca and London, 1974; From Ritual to Theatre. The Human Seriousness of Play. - New-York, 1982; The Anthropology of Performance. - New-York, 1986; Vom Ritual zum Theater. Der Ernst des menschlichen Spiels. - Frankfurt/Main, 1995; Das Ritual: Struktur und Anti-Struktur. - Frankfurt/Main, 2005.

 

 

ТЯГЛІСТЬ (безперевність) ЕТНІЧНА - збереження та розвиток етнічних маркерів у життєдіяльності людської спільноти впродовж тривалого часу. Детермінантну роль у процесові тяглості відіграє етнічна самосвідомість індивідів, які складають ту чи ту етнічну спільноту.У

 

 

УГОДА ЕТНІЧНА етнічні практики, які мають на меті досягнення взаємної адаптації між етнічними організаціями та тими, хто править суспільством, у якому вони проживають.

 

УКАЗ ПРО ТОЛЕРАНТНІСТЬ указ російського уряду від

1905 р., за яким на теренах Південно-Західного краю (на той час ці землі входили до складу Російської імперії) дозволялося його мешканцям безперешкодно користуватися не тільки російською мовою, але й мовами інших етнічних спільнот.

 

"УКРАЇНІЗАЦІЯ" - комплекс заходів, які здійснювалися в Україні у рамках державної політики (1920-ті-1930-ті рр.) у галузі міжнаціональних відносин, спрямований на залучення кадрів корінної національності до управління державою та участі у громадському житті; переважного використання української мови у сфері освіти, культури, науки, а також поширення меж її застосування. Ці дії відбувались в Україні у рамках загальної для СРСР політики "коренізації". Ця політика була зумовлена наміром компартії досягти стабілізації становища у національних республіках політичним шляхом. Необхідною умовою для цього було урахування національних особливостей та інтересів неросійських народів. Перші кроки у цьому напрямі робились ще у роки громадянської війни, але офіційне проголошення цього курсу відбулося на XII з'їзді РКП (б) у квітні 1923 р. У процесі здійснення "українізації" можна виділити кілька етапів. У 1923-1925 рр. заходи відбувались досить повільно внаслідок здебільшого антиукраїнських настроїв у керівництві України. Ситуація зазнала змін після призначення на посаду Генерального секретаря КП(Б)У Л. Кагановича. Етап найбільшої активності у проведенні "українізації" - 1925-1929 рр., що завершився після повороту, який стався на рубежі 20-30-х рр. у внутрішнійполітиці країни. У наступні роки дії у рамках "українізації" тривали, але втратили динамізм. 1933 р. (після того, як найактивніші діячі були звинувачені у "національному ухилі") "українізація" припинилась. Незважаючи на складнощі та відверту заідеологізованість процесу "українізації" чисельність українців серед членів КП(б)У зросла у 2,5 рази; відчутно збільшилася кількість українців-керівників як у державному, так і у господарському апараті. Станом на 1927 р. відбулась майже суцільна "українізація" діловодства у державних установах. Ще відчутніші зміни сталися в освіті. Наприкінці 1920-х рр. кількість шкіл з українською мовою навчання становила 81% 1922 р - 50%), вузів -54% 1922 р. - 10%). У ці роки швидкими темпами зросли чисельність та тираж україномовних газет. На початку 1930-х рр. вони становили, відповідно, 76% 1924 р. - 37,5%) та 88,5% 1924 р. - 16,8%). Зміни торкнулись й інших галузей державного життя України. Найбільш активними діячами "українізації" були М. Скрипник, О. Шумський, В. Чубар. Паралельно з політикою "українізації" здійснювалась державна політика стимулювання розвитку представників інших етнічних спільнот, які мешкали на території України. Одночасно у ці роки відбулася ціла низка політичних процесів проти активних діячів українського національного руху, нищівного удару було завдано по українській інтелігенції.

 

УКРАЇНСЬКІСТЬ якісні характеристики особи, групи людей, за якими визначається їх належність до української етнічної спільноти чи той факт, що вони є носіями української етнічності; українськість визначається за такими маркерами, як мова, елементи культури, звичаї, менталітет.

 

 

УПЕРЕДЖЕННЯ ЕТНІЧНЕ стримане, відсторонене, негативне ставлення до представників іншої етнічної спільноти, яке базується на негативних стереотипах про ту чи ту спільноту.УПРАВЛІННЯ ЕТНОНАЦІОНАЛЬНИМИ ВІДНОСИ­НАМИ специфічний вид діяльності держави, який передбачає низку спеціальних заходів, за допомогою яких здійснюється вплив на розвиток етнонаціональних відносин з метою досягнення певних цілей, наприклад, безконфліктного розвитку суспільства в етнонаціональній сфері.

 

УПРАВЛІННЯ ВЕРХОВНОГО КОМІСАРА ООН у справах біженців інституція, створена Генеральною Асамблеєю ООН 1 січня 1951 р. з метою правового захисту та надання матеріальної допомоги біженцям. Штаб-квартира знаходиться у Женеві (Швейцарія).

 

 

УСТАНОВКА ЕТНІЧНА психологічний стереотип сприйняття й інтерпретації довколишньої реальності та формування свого ставлення до неї через призму етнічності й етнічної належності. Вона фокусує у собі переконання, погляди, думки, судження про себе та про інших, про явища довколишнього світу, які базуються на етнокультурних чинниках своєї спільноти.Ф

 

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48 


Похожие статьи

В Б Євтух - Сучасна етаонащональна динаміка українського суспільства тенденції закономірності особливості

В Б Євтух - Взаємодія україни з європейськими та трансатлантичними структурами у контекстіідентичностей

В Б Євтух - Сучасна етаонащональна динаміка українського суспільства тенденції закономірності особливості

В Б Євтух - Етнічність енциклопедичний довідник

В Б Євтух - Матеріали наукової етносоціологічної школи професора володимира євтуха