В Б Євтух - Етнічність енциклопедичний довідник - страница 4

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48 

 

АРТЕФАКТ ЕТНОКУЛЬТУРНИЙ (від латин. arte штучно; factus зроблений) втілення певних етнічно маркованих елементів культури у конкретний матеріальний продукт (наприклад, вишивана сорочка в українців), поведінковий чи мовний зразок (наприклад, особливість структурування речення у різних мовах) у соціальну структуру, повідомлення, судження (з акцентуацією на їх етнічних рисах).

 

АРУТЮНОВ Сергій Олександрович (Сергей Алек­сандрович Арутюнов) - російський етнолог, соціальний антрополог (1932 р.); доктор історичних наук, член-кореспондент РАН; закінчив Московський інститут сходознавства, аспірантуру Інституту етнографії АН СРСР (нині - Інститут етнології та антропології РАН - ІЕА РАН); захистив дисертації: кандидатську (1962 р.), докторську (1970 р.); завідувач відділом Кавказу ІЕА РАН. Поле професійної діяльності: побут і культура японців; етнокультурні, етносоціальні процеси у народів Кавказу, теорія міжкультурної взаємодії.

Вибрані праці: Современный быт японцев. - М., 1968; Культура жизнеобеспечения и етнос. - Єреван, 1983; Народы и культуры: развития и взаимодействие. - М., 1989; Культуры, традиции, их развития и взаимодействие. - Люистон, 2002; Культурная антропология. -М., 2004.АРУТЮНЯН Юрій Вартанович (Юрий Вартанович Арутюнян) - російський етносоціолог, етнолог (1929 р.); доктор історичних наук; закінчив Єреванський педагогічний інститут; завідувач відділу Інституту етнології та антропології РАН; член-кореспондент РАН. Поле професійної діяльності: соціологія сільського і міського населення; етнографія; соціологія історико-соціальних та етносоціальних досліджень.

Вибрані праці: Социально-культурное развитие и национальное сознание // Социологические исследования. - 1990. - № 7; О национальных отношениях в постсоветских обществах: межличностный аспект // Социологические исследования. - 1999. - № 4; Этносоциология (в соавторстве). - М., 1999; Русские в ближнем зарубежье // Социологические исследования. - 2003. -№ 11; Опыт осмысления проблемы этнократии // Социологические исследования. - 2004. - № 3; О понтенциале межэтнической интеграции в московском мегаполисе // Социологические исследования. - 2005. - № 1; Россияне: проблемы формирования национально-гражданской идентичности в свете данных этносоциологии // Общественные науки и современность. -2009. - № 4; Об этнических компонентах российской идентичности // Социологические исследования. - 2009. - № 6.

 

 

АРХЕТИПИ ЕТНІЧНІ - (від грецьк. arkhi - початок, походження; typos - образ) - сукупність первинних уявлень, духовно-культурних символів етнічно маркованої життєдіяльності, ознак належності до тієї чи тієї етнічної спільноти, які не усвідомлюються їх носіями.

 

АСИМІЛЯТОР ЕТНІЧНИЙ - актор з-поза меж певної етнічної спільноти, який стимулює, сприяє утвердженню політики асиміляції однієї спільноти іншою, політики залежності однієї спільноти від іншої.

 

 

АСИМІЛЯЦІЯ МОВНА - процес поглинання однієї мови іншою; зазвичай, мовою етнічної спільноти з більш могутнім силовим полем.

 

АУТСАЙДЕР ЕТНІЧНИЙ (від англ. outsider - сторонній) -

особа, яка, даючи оцінку тій чи тій етнічній спільноті, її етнічним маркерам, не є членом цієї спільноти, тобто споглядає її з позицій сторонньої людини.

 

 

АФІЛІАЦІЯ ЕТНІЧНА (від англ. affiliation - з'єднання, зв'язок) - прагнення бути у товаристві носіїв іншоїетнічності, входити з ними у безконфліктні контакти. Блокування афіліації веде до відчуженості, фрустрації.

 

АФРИКАНІТЕ - ідеологія, яка акцентує увагу на значущості культури Африканського континенту й її адаптивності до сприйняття представниками інших культур.Б

 

 

БАГАТОЕТНІЧНІСТЬ (поліетнічність; мультиет-нічність) цим терміном визначається: і) ситуація співіснування у рамках однієї структурованої людської спільноти (етнополітичний, етносоціальний організми) осіб різного етнічного походження, носіїв різних етнокультурницьких традицій, етнічного менталітету; 2) концепція, яка стверджує, що різні етнічні й мовні групи можуть безконфліктно у взаємодії проживати у рамках однієї держави й розвивати свої мови та культури. Сьогодні практично усі країни світу є багатоетнічними; особливою строкатістю етнічного складу населення вирізняються такі країни, як Сполучені Штати Америки, Канада, Росія; значна кількість етнічних спільнот чи то вихідців із різних етносів налічується у Німеччині, Румунії, Франції, Швеції тощо. Україна є також країною з поліетнічним складом населення і ця поліетнічність посилюється нині з інтенсифікацією міжнародних міграційних процесів, активним учасником котрих сьогодні є наша держава. Тут мова йде про формування на основі іммігрантського компоненту нових етнічних спільнот. Моноетнічні країни на сучасній карті світу -виняток: до таких умовно можна віднести Болгарію, Південну та Північну Корею, деякі африканські країни, кордони яких утворювалися за етнічними маркерами.

 

 

БАГАТОКУЛЬТУРНІСТЬ    (мультикультуралізм)

термін, яким визначається: і) ситуація співіснування у рамках однієї структурованої спільноти (етнополітичний, етносоціальний організми) носіїв різних культурницьких традицій; 2) термін, яким іменується концепція, котра підкреслює велике значення культурного плюралізму у суспільному розвитку сучасних людських спільнот та необхідності окремого простору, у рамках якого групи, носії різних культурницьких традицій можуть розвивати свої культури. Термін "багатокультурність (муль­тикультуралізм)"  вперше був вжитий канадськимидослідниками етнонаціональних процесів у 1960-х рр. на заміну терміну "бікультуралізм", який на той час популяризувався Королівською комісією з двомовності і двокультурності, надаючи особливого статусу англійській та французькій мовам й культурам, ігноруючи вклад вихідців з інших етносів в етнокультурний розвиток Канади. Цей термін використовується у наукових інтерпретаціях розвитку поліетнічних країн та практик, властивих взаємодії різних культур у рамках однієї держави і стосується: і) суспільства, для якого характерні етнічна та культурна гетерогенність (різноманітність);

2)     ідеальний стан взаємної поваги представників етнічних   чи   культурних   груп   один   до другого;

політики урядів поліетнічних держав щодо етнокультурного розмаїття як чинника їх суспільного розвитку. При сучасній рухливості та інтенсивній взаємодії носіїв різних культурницьких традицій та елементів культури явище багатокультурності є звичним станом розвитку поліетнічних країн сучасного світу. Концепція багатокультурності вибудовувалася на практиках співіснування та взаємодії різних культур, передусім у Канаді. Теоретичні витоки цієї концепції ведуть до спроб канадських етнологів, культурологів, етносоціологів у 1920-х рр. пояснити причини збереження представниками різних етнонаціональних груп своєрідності побуту та культури після їх тривалого перебування на канадській землі. Ця концепція активно розроблялася таким дослідниками, як Дж. Гіббон, А. Грегорович, В. Кей, Дж. Портер, А. Річмонд, Б. Хейдеркорн тощо. До кінця 1960-х рр. концепція багатокультурності утверджується як панівна в етнологічній та етносоціологічний науці й громадській думці Канади, а на початку 1970-х рр. вона стала офіційною політикою федерального уряду у сфері етнонаціонального розвитку країни. В етнологічних та етносоціологічних дослідженнях українських і зарубіжних дослідників зустрічаються такі види багатокультурності: абстрактна багатокультур-ність підхід, який вимагає визнання права бути належним чином потрактованою будь-якої культури, або ж навіть визнання можливості кожному вибирати свої власні культурницькі моделі розвитку; зазвичай, у проголошених постулатах про стан культурного розвиткуне йдеться про матеріальні можливості (доступ до
ресурсів, соціальні позиції, можливості політичного
лобіювання), які
уможливлювали б отримання певних
пільг від цієї формальної свободи; екологічна
("музейна") багатокультурність
підхід, який
передбачає збереження деяких рис культури, котрі на
певний момент сприймаються як "усталено необхідні", й
виправдовує "замороження" можливих внутрішніх змін.
"Музейною" вона називається тому, що проводяться
паралелі з експонатами, які зберігаються у музеях і не
піддаються змінам. Термін екологічна багатокультурність
використовується                            деякими австралійськими,

американськими та канадськими дослідниками у
контексті аналізу культур корінних, аборигенних народів
та місцевих мешканців на певній, зазвичай, невеликій
території;                      
"есенціалістська" ("усталено

необхідна") багатокультурність (від латин. essentialis - суттєвий, основний) концепція, яка базується на твердженнях про те, що: і) культурі властиві ціннісні (неперехідні) гомогенні риси, які не піддаються суттєвим змінам, не можуть бути предметом домовленостей й виявляються стійкими до критики як ззовні, так і з середини; 2) культура наділяє групу чи її членів рисами монолітності, її носії розглядаються як віддані її представники, або ж навіть як пасивні рушії "жертовності" (це стосується немодерних культур), коли під час взаємодії з сучасними культурами вони вирішують питання про їх прийняття чи відхилення суспільством; 3) культура у певному сенсі виступає як синонім ідентичності і у цьому випадку культура стає підґрунтям для пояснення соціальних та політичних відносин між групами ("етніцізація") й таким чином виникає можливість диференціації, вибудовування ієрархії ("расиалізація") і протиставлення ("конфлікт цивілізацій") країн, спільнот та індивідів; 4) концепція підкреслює культурні відмінності інших груп у порівнянні з концентрованою увагою на своїх власних культурницьких моделях ("етноцентризм"), не визнаючи відмінностей як потенціалу для змін, котрі також впливають на змістовне наповнення останніх; корпоративна багатокультурність (від латин. corpus - тіло) - багатокультурність, яка викликає ризик бюрократизації    відмінностей,    котрі зумовлюютьсяпублічним конституюванням механізму "етнічних квот";
стимулює конкуренцію (змагання) між спільнотами за
доступ до "квотних
ресурсів". "Етнічні квоти"
практикувалися наприкінці XIX
- на початку XX ст. в
імміграційному законодавстві США та Канади; до них
прямо чи опосередковано зверталися законодавці цих, а
також європейських, країн, коли переглядалося питання
про впорядкування імміграційних потоків. Такий підхід
стимулює певну автаркизацію іммігрантських груп та
сегментацію поліетнічного суспільства;
мозаїчна
багатокультурність
— багатокультурність, яка
посилює міжкультурну ізоляцію різних груп, котрі не
вмотивовані вибудовувати мости до інших груп чи
формувати спільну з іншими групами політичну
культуру.                     Походження        терміну "мозаїчна

багатокультурність" певною мірою пов'язане з практикою існування на території Канади різних іммігрантських груп, які на перших порах свого поселення у цій країні прагнули зберегти свою самобутність й дещо ізолювалися від контактів з іншими групами. Така ситуація давала привід дослідникам характеризувати канадське суспільство як мозаїчне, а у наукову літературу та у практику повсякденного життя увійшов термін "канадська мозаїка"; "небезпечна багатокультур-ність" — концепція, яка наголошує на негативних аспектах багатокультурності, зокрема, таких: культурні відмінності стають на перешкоді вільної інтеграції іммігрантів та їх дітей у суспільство, яке їх приймає, передовсім на ринку праці, у соціальному й політичному житті; вони можуть, з одного боку, вести їх до самоізоляції, а, з іншого, - до посилення ксенофобських почуттів та настроїв з боку членів суспільства проживання, підґрунтям яких часто виступає нерозуміння й несприйняття ними культури прибулих у нове суспільство. Таку концепцію часто використовують лідери праворадикальних рухів (скажімо, у XIX ст. англосаксонські шовіністи у США, сьогодні екстремальні націоналісти в Австрії, Німеччині, Франції), виступаючи проти допуску у свої країни вихідців з інших країн, носіїв інших культур, відмінних від таких титульних етнічних спільнот - білих англосаксів, австрійців, німців, французів; "справедлива багатокультурність" — ця концепція базується на твердженнях про те, щоіснування дискримінації, соціальної нерівності й культурної підпорядкованості є виявом несправедливої соціальної системи, яка має бути змінена. Нова система має вибудовуватися на десяти критеріях: глибина, узгодженість дій, глобальність політики щодо іноетнічних компонентів етнонаціональної структури поліетнічного суспільства (вимірюються таким показником як "автономія"), імунітет до стереотипів та упереджень (справедливість), врахування існуючих культурницьких моделей, сприйняття відмінностей та розмаїтості й компетентності (вимірюється гідністю), активність у висловлюванні власної думки, солідарність, співвідповідальність й координація дій (вимірюється рівнем участі носіїв різних культурницьких традицій у прийнятті рішень); політика багатокультурності це специфічний підхід у політиці поліетнічної держави, коли при прийнятті рішень враховується існуюча культурна різноманітність й створюються умови для безконфліктної взаємодії представників різних етнічних спільнот, котрі є носіями цієї різноманітності. Політика багатокультурності включає у себе низку заходів як законодавчого, так і операціонального характеру, які здійснює держава й які мають забезпечити існування та розвиток культур (або їх елементів) різних компонентів етнонаціональної структури поліетнічного суспільства, їх взаємодії між собою та взаємодії з культурами титульних етносів. Першою країною, де політика багатокультурності набрала офіційного статусу і громадського визнання стала Канада: у 1971 р. тодішній прем'єр-міністр П'єр Трюдо проголосив її у якості державної політики Канади. Згідно з нею, держава брала на себе зобов'язання підтримувати розвиток етнокультурного розмаїття, визнаючи, зокрема, права аборигенного населення та використання у політичній практиці й державному управлінні мов двох найбільших спільнот -англоканадців та франкоканадців - як офіційних. Політика багатокультурності була зафіксована у Канадській хартії прав і свобод (Конституція Канади) у 1982 р., а 1988 р. був прийнятий "Акт (Закон) про багатокультурність", який інституалізував урядову політику багатокультурності з метою визнання усіх канадців як повноправних і рівноправних акторів розвитку   канадського    суспільства.    Для реалізаціїполітики багатокультурності на федеральному та
провінційному рівнях створювалися відповідні органи
державного
управління, переважно міністерства. Варто
сказати, що політика багатокультурності у Канаді
виявила свою ефективність; вона сприяла розв'язанню
багатьох складних проблем суспільного розвитку країни й
посиленню інтеграційних процесів та безконфліктної
взаємодії між представниками різних етнічних спільнот,
носіями різноманітних культурницьких традицій. У
1980-1990-х рр.                          концепція багатокультурності

поширюється і у європейських країнах, таких як Бельгія, Угорщина, Швеція, що виявилося у формування та реалізації програм багатокультурності на національному й локальному рівнях, особливо що стосується соціальної та етнокультурної інтеграції іммігрантів. У певних аспектах політика багатокультурності має місце і в Україні. Передусім, йдеться про підтримку державою розвитку культур етнічних спільнот, особливо у місцях їх компактного розселення, функціонування шкіл з етнічними мовами навчання, існування мистецьких колективів; розробка програм розвитку культур національних меншин. Підставою для розробки політики багатокультурності й її успішного функціонування є багатоетнічний, багатокультурний склад населення України. Хоча деякі моменти політики багатокультурності закріплені законодавством (наприклад, Закон України "Про національні меншини в Україні", 1992 р.), великою мірою вони залишаються декларацією, що не дає можливості робити висновки про їх ефективність та реалізацію політики багато-культурності як системного етнокультурного конструкту.

 

БАЗА ЕТНОСУ КОГНІТИВНА (від латин. cognosce - пізнаю) — сукупність знань, етнічно маркованих уявлень, властивих представникам тієї чи тієї людської спільноти. Через них значною мірою виявляється сутність конкретної спільноти.

 

 

БАРТ Фредерік (Fredrik Barth) - норвезький етнолог й етносоціолог (1928 р.); доктор філософії; студіював у Чикаго палеонтологію та культурну антропологію; брав участь   в   експедиції   професора   археології РобертаБрейдвуда у Іраку (курдська проблема); проводив польові дослідження (1961-1972 рр. - Берген;1973-1985 рр. -Осло). Поле професійної діяльності: політична антропологія бездержавних суспільств; політичне лідерство в азійських країнах; етнічність у полікультурних суспільствах; концептуалізація понять "етнос", "етнічна група", "етнічні кордони"; дослідження соціокультурних систем.

Вибрані праці: Principles of Social Organization in Southern Kurdistan, 1954; Political Leadership among Swat Pathans, 1959; Nomads of South Persia. The Basseri Tribe of the Khamseh Confederacy, I96I;Ethnic Groups and Boundaries, 1964.

 

 

БЕЗЕТНІЧНА ОСОБА особа, яка характеризується без покликання на етнічність, тобто, коли мова йде про конкретну особу, то етнічність не включається у перелік її характеристик.

 

БЕЗПЕКА ЕТНІЧНА тип безпеки, пов'язаний з етнічним чинником у кількох аспектах: і) етнічна спільнота розвивається без страху бути завойованою, знищеною, асимільованою; 2) відсутність внутрішньогрупових конфліктів; з) відсутність міжетнічних конфліктів; 4) відсутність негативних етнічних стереотипів й упереджень у міжетнічній взаємодії.

 

БЕНЕДІКТ Рут (Ruth Benedict) американський антрополог, етнопсихолог (1887-1948 рр.); закінчила коледж Вассара - гуманітарні науки, Колумбійський університет (Нью-Йорк) - антропологія (під керівництвом Ф. Боаса); ступінь доктора філософії отримала у 1923 р.; працювала доцентом у Колумбійському університеті, очолювала відділення антропології цього університету, була членом-засновником Інституту інтеркультурних досліджень. Поле професійної діяльності: культура північноамериканських племен, теоретичні проблеми розвитку культур, японська культура.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48 


Похожие статьи

В Б Євтух - Сучасна етаонащональна динаміка українського суспільства тенденції закономірності особливості

В Б Євтух - Взаємодія україни з європейськими та трансатлантичними структурами у контекстіідентичностей

В Б Євтух - Сучасна етаонащональна динаміка українського суспільства тенденції закономірності особливості

В Б Євтух - Етнічність енциклопедичний довідник

В Б Євтух - Матеріали наукової етносоціологічної школи професора володимира євтуха