В Б Євтух - Етнічність енциклопедичний довідник - страница 7

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48 

кримськотатарського народу), представництво у органах місцевого управління сприяють формуванню нового типу етнічного самоврядування. Тут поєднуються риси територіальної і національно-культурної автономії; 2) гагаузи чи не єдина етнічна спільнота України, яка практично на сто відсотків розселена компактно (Одеська область, на кордоні з Молдовою). Маючи свій етнічний ареал, досить високу ступінь етнічної солідарності, тісні контакти з гагаузькою спільнотою Молдови, ця спільнота за умов сприятливої офіційної етнополітики зберігає добрі шанси для підтримання і розвою своєї етнічної самобутності; 3) основні зусилля кримчаків та караїмів у процесі етнічного ренесансу зосереджуються на відродженні і підтриманні символів та знакових рис своєї самобутності: мови, пам'яток історії та культури. У випадку з цими етнічними спільнотами йдеться не про відтворення, репродукування себе як спільноти (принаймні, цей мотив не є превалюючим), а швидше про збереження історичної пам'яті через збереження пам'яток історії і культури, про дуже специфічні етнічні групи населення України й інтегрування своєї історичної пам'яті в історичну пам'ять всього українського народу. Останній термін вжито тут у політичному контексті - всі громадяни України. Щодо такої категорії громадян України, як "представники інших етносів", то етнічне відродження у їхньому середовищі має обмежені можливості для свого вияву. Можливо, найхарактернішими його ознаками є усвідомлення належності до тієї чи іншої етнічності й співвіднесення себе з етносом, який розташований за межами України; спроби реанімувати свою історичну пам'ять через реалізацію інтересу до свого етнічного походження і етнічної   батьківщини   (не   обов'язково   у розумінніетнополітичного організму, але й у прив'язці до певного місця у цьому ЕПО, яке є тим чи тим етнічним ареалом); інтенсифікація зв'язків з етнічною батьківщиною; етнокультурне відродження (ренесанс) активізація діяльності етнічних спільнот (окремих її членів), спрямована на відтворення у різних формах своєї культурної самобутності й популяризації культури своєї спільноти у суспільстві проживання; відродження національне термін на початку XX ст. ввів у науковий обіг Михайло Грушевський й застосовував його для характеристики опису суспільного розвитку України періодів: і) що передував козацьким повстанням (межа XVI і XVII ст.) та 2) стан розвитку наприкінці XIX і на початку XX ст. Починаючи з кінця 1980-х та на початку 1990-х рр. у науковому і політичному житті знову активно вживається термін "національне відродження". За часів М. Грушевського два етапи розвитку в історії України називалися "першим національним відродженням" та "другим національним відродження". За цією аналогією, у вжиток увійшов термін "третє національне відродження", що застосовувався до подій вказаного періоду. Цей термін охоплював відродження національних традицій, народних звичаїв, відновлення історичної пам'яті, зміцнення позицій української культури та мови.

 

"ВІЗАНТІЙЦІ" (від грецьк. bisantini - пов'язаний з містом Візантія) представники різних етносів, які свого часу проживали на території Візантійської імперії (греки, сірійці, копти, вірмени, грузини, євреї, фракійці, іллірійці, даки).

 

ВІКТИМІЗМ ЕТНІЧНИЙ (від італ. vittimismo - жертва)готовність представників етнічних меншин до жертв, захищаючи цінності своєї спільноти.

 

ВІРТ Луіс (Louis Wirt) - американський соціолог , іммігратознавець, один із лідерів Чиказької соціологічної школи (1897-1952 рр.); доктор філософії; освіту отримав у Чикаго; обирався президентом Американської соціологічної  асоціації   (1947-1948 рр.);   був першимпрезидентом Міжнародної соціологічної асоціації (1949 р.). Поле професійної діяльності: урбанізм як соціологічна теорія (її автор); структура соціологічного пізнання; розробка поняттєво-термінологічного апарату (взаємодія, група, суспільство, співтовариство); проблеми меншин, мігрантів та расових відносин, регіоналізму, міжкультурних конфліктів.

Вибрані праці: The Ghetto. - Chicago, 1928; World Community, World Society and World Government: An Attempt at a Clarification of Terms // World Community. -Chicago, 1948; Community Life and Social Policy: Selected Papers. - Chicago, 1956; On Cities and Social Life: Selected Papers. - Chicago, 1964.

 

 

ВІТАЛІЗМ - цим терміном означають ситуацію, коли людина, чи група людей приймає елементи чужої культури.

 

 

ВЛАДА ЕТНІЧНА (запозичене з чеської, або з польської -сила, мати змогу) — обсяг владних повноважень, якими через своїх представників диспонує й реалізує та чи інша етнічна спільнота у поліетнічному суспільстві; влада етнічна політична влада (владні повноваження), яка базується на етнічних рухах.

 

 

ВЛАСНІСТЬ ЕТНІЧНА матеріальні та духовні атрибути, які вирізняють ту чи ту етнічну спільноту серед інших.

 

 

ВЛАСТИВОСТІ ЕТНОГРАФІЧНІ характеристики автономних людських спільнот, пов'язані з їх етнічним походженням, традиційною культурою, звичаєвими діями.

 

ВОЙОВНИЧІСТЬ ЕТНІЧНА етнічні практики, пов'язані з спричинюванням конфронтацій у міжетнічній взаємодії; такого роду ситуації породжуються прагненням етнічних спільнот зміцнити свої позиції у поліетнічному соціумі й просунути інтереси своєї етнічної організації, часто-густо за рахунок інших спільнот.

 

ВОРОНКОВ Віктор Михайлович (Воронков Виктор Михайлович) російський соціолог, етносоціолог (1945 р.);     доктор     соціологічних     наук; закінчивЛатвійський державний університет; директор Інституту незалежних соціологічних досліджень у Санкт-Петербурзі. Поле професійної діяльності: громадянське суспільство, соціологія повсякденності, соціальні проблеми міграції, етнічні групи у великому місті; редагує наукові збірники, зокрема і з етносоціологічних проблем.

Вибрані праці: Конструирование этничности. Этнические общины Санкт-Петербурга. - СПб., 1998; Расизм в языке социальных наук. - СПб., 2002; Расизм в языке образования. - СПб., 2008; Post-sowjetische Ethnizitaeten: ethnische Gemeinden in St.Petersburg und Berlin. - Berlin, 1997; Wandel alltaeglicher Lebensfuehrung in Russland. - Muenster-Hamburg-London, 2002.Г

 

 

ГААЗЬКІ    РЕКОМЕНДАЦІЇ    щодо    освітніх прав національних меншин та пояснювальна записка

документ, розроблений Фундацією міжетнічних відносин (жовтень, 1996 р.), у якому пояснюється зміст освітніх прав національних меншин та їх застосування у різних ситуаціях й який певною мірою складає основу для підготовки державної політики та законів у частині, що стосується освіти національних меншин.

 

 

ГАРМОНІЯ ЕТНІЧНА (від грецьк. harmonia - збіг, взаємне доповнення) — стан етнонаціонального розвитку поліетнічного суспільства, міжетнічних відносин, коли відсутня будь-яка конфронтація між етнічними спільнотами чи їх представниками; така гармонія досягається завдяки адекватній державній етнополітиці, вправному етнополітичному менеджменту та налаштованості акторів міжетнічної взаємодії на безконфліктний її розвиток.

 

ГАСТАРБАЙТЕР (від нім. Gastarbeiter: Gast+Arbeiter гість+робітник) особа іноетнічного походження, яка прибуває у чужу країну (спільноту) з метою працевлаштування й отримання матеріальних ресурсів для налагодження своєї життєдіяльності та такої своїх родичів. Це явище останнім часом характерне також і для України.

 

ГЕКМАНН Фрідріх (Friedrich Heckmann) німецький філософ, етносоціолог (1941 р.); доктор філософії (соціологія); вивчав соціологію, історію, економіку в університетах Мюнстера, Кіля, Ерлангена-Нюрнберга (Німеччина) та університеті Лоуренса (США); професор Бамбергського університету, директор дослідницького центру "Європейський міграційний форум". Поле професійної діяльності: соціологія міжетнічних відносин,  міграції та інтеграція мігрантів; соціальнаструктура німецького суспільства; дослідження соціальних процесів; соціологічна теорія; діяльність федерального та земельних урядів, комун та громадських організацій.

Вибрані праці: Die Bundesrepublik: ein Einwanderungsland? Zur Soziologie der Gastarbeiterbevolkerung als Einwandererminoritat. - Stuttgart, 1981; Ethnische Minderheiten, Volk und Nation. Soziologie inter-ethnischer Beziehungen. - Stuttgart, 1992; Citizenship and Nation in Germany: Old and New Concepts // efms Paper. -1999. - № 32; The Integration of Immigrants in European Societies. National Differences and Trends of Convergence. - Stuttgart, 2003; Integration or Assimilation? //Die Ordnung der Gesellschaft. Festschrift zum 60.Geburtstag von Richard Munch. - Frankfurt am Main, 2005.

 

 

ГЕНОГЕОГРАФІЯ (від грецьк. yenisi - народжувати та yeographia - землеописання, від iya - Земля, grafio -писати, описувати) наука, що досліджує поширення характерних гаплогруп (генетичних комбінацій генів на одній хромосомі) ДНК та інших характерних ознак (маркерів) живих організмів й людини у різних географічних районах Землі. Останнім часом - нова наукова галузь, яка перебуває на межі проблем генетики, географії, еволюції та історії, й вивчає, зокрема, етнос як джерело генетичного різноманіття, а міграції та змішання етносів як найбільш могутні фактори змін розподілу частот генів. Прикладне значення геногеографії полягає у встановленні генофондів. Вперше термін "геногеографія" у науку ввів радянський генетик О. С. Серебровський (1928 р.).

 

ГЕНОЦИД (від грецьк. yenos - рід, плем'я; caedo - вбиваю)цілеспрямоване повне чи часткове руйнування або винищення людських спільнот, осіб за ознакою їх расової, етнічної, національної належності, сексуальної орієнтації чи генетичного типу як неповноцінних. Геноцид здійснюється через вбивство, завдання тяжких пошкоджень здоров'ю, умисне створення умов життя, розрахованих на повне чи часткове фізичне винищення. Термін "геноцид" вперше вжив польський юрист єврейського походження Рафаель Лемкін (1943 р.). Правовий статус термін "геноцид" отримав у 1948 р., коли ООН прийняв "Конвенцію про попередження злочинів геноциду та покарання за нього". Найбільш відомим прикладом геноциду є голокост - винищення нацистамипід час Другої світової війни євреїв та деяких інших народів Європи. Особливим видом геноциду є "жіночий" геноцид - масове гвалтування жінок, зокрема, під час ведення воєнних дій (Бангладеш, Косово, Руанда); жорсткий контроль за дітонародженням, зокрема із застосуванням рентгенівського випромінювання, стерелізації (застосовувався до євреїв та циган нацистами). Різновидами геноциду є: етнічний геноцид дії, які зумовлюють часткове чи повне знищення тієї чи іншої етнічної спільноти. Воно може здійснюватися кількома шляхами: фізичне знищення; через насильницьку асиміляцію; у процесі становлення нових націй, коли з територій, на яких виникають ці нації, витісняються етнічні спільноти, котрі з давніх часів тут проживали. Приклади етнічного геноциду можна відшукати на кожному відтинку історії: депортація вірмен в Османській імперії (кінець XIX ст. - 1920-ті рр.), винищення циган під час Другої світової війни та курдського населення північного Іраку іракськими військами (1987-1989 рр.), масове знищення боснійських мусульман боснійськими сербами у Сребренеці, голокост, геноцид індіанців у США; расовий геноцид дії, які спрямовані на приниження, часткове або повне знищення осіб чи груп з характерними расовими маркерами, передусім з темною шкірою обличчя.

 

ГЕОГРАФІЧНИЙ НІГІЛІЗМ (від латин. nihil - ніщо) -заперечення значення впливу географічного середовища на розвиток етнічних процесів.

 

ГЕОЕТНІЧНА ПЕРИФЕРІЯ територія країни, заселена етнічною спільнотою, що перебуває на далекій відстані від столиці держави.

 

ГЕОЕТНІЧНИЙ   ІНТЕРЕС  (від  латин.   interesse)

зацікавленість лідерів тієї чи іншої етнічної спільноти у поширенні свого впливу не лише на території розміщення своєї спільноти, але й за межами цієї території.ГЕОЕТНІЧНИЙ КОЛЕКТИВ (від франц. collectivisme -сукупність (людей) термін, який пропонується для означення сукупності людей одного й того ж етнічного походження, котрі проживають у межах певної географічної території й котрі не підпадають під термінологічно визначений зміст поняття "етнічна спільнота", тобто вони не мають усталених, стійких зв'язків між собою й не ставлять за мету підтримання та розвиток своєї етнічності. Об'єднувальним чинником виступає лише один етнічний маркер - їх спільне походження.

 

ГЕОЕТНІЧНИЙ РЕГІОН термін, який пропонується для означення певної географічної території, на якій компактно проживають вихідці із тієї чи тієї етнічної спільноти.

 

ГЕОЕТНІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ дослідження етнічності у географічному контексті. При цьому основна увага звертається на ландшафтні умови формування, існування та розвиток етнічних спільнот. Акцент у геоетнічних дослідженнях робиться на впливові екологічного довкілля на трансформацію якісних характеристик спільнот - етнокультурні елементи, психоповедінкові та ментальні аспекти. Особливо інтенсивно геоетнічні дослідження розвиваються у контексті дослідження різноманітних проблем країн Східної Азії, обрядової та традиційної культури кавказьких народів, геоетнічних орієнтирів масових музичних жанрів, зокрема джазу на американському континенті.

 

 

ГЕТТО (від італ. geto nuove - нова ливарня у Венеції, де пізніше примусово поселяли євреїв) — особливі квартали середньовічних міст, які виділялися для поселення євреїв. На першому етапі тут оселялися переважно багаті євреї. Гетто були властиві для корпоративного укладу того часу. Найбільш відомі гетто були тоді у Венеції, Празі, Римі, Франкфурті-на-Майні. Такого типу гетто існували до першої половини XIX ст. У нинішніх умовах (у багатьох поліетнічних країнах) гетто - це місце поселення дискримінованих    національних    меншин (зазвичайзустрічаються у США, країнах Західної Європи); етнізоване гетто термін, який вживається в етнічних дослідженнях і означає місце проживання представників однієї й тієї ж етнічності з штучно створеними (в силу етнічної антипатії, расової ненависті, дискримінації за етнічними, расовим, культурними ознаками) обмеженими можливостями взаємодії з представниками іншої етнічної спільноти. Етнічні гетто формуються трьома шляхами: добровільний вибір етнічної меншиною, передусім іммігрантами, місця поселення, дещо відокремленого від розміщення основної частини населення; примусове (силове) виселення меншин у спеціальні райони; свідоме прагнення, зазвичай заможних білих громадян, облаштовуватися окремо від інших етнічних спільнот. Відомими гетто з часів Другої світової війни були Шанхайське гетто, де утримувалися єврейські біженці із нацистської Німеччини, Австрії, Чехословаччини, Угорщини, Польщі та Литви; Варшавське гетто, Трезинське гетто, гетто Нью-Йорку, Сан-Франциска, Чикаго, де мешкають кольорові меншини -афроамериканці, пуерторіканці, вихідці із країн Латинської Америки. Однак вони скоріше представляють сегреговані поселення, аніж гетто у їх класичному розумінні.

 

 

ГІДНІСТЬ ЕТНІЧНА форма моральної самооцінки представниками етнічної спільноти. Вона базується на певних її усталених маркерах, скажімо, мови, культурницьких традиціях, звичаях, поведінкових зразках тощо.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48 


Похожие статьи

В Б Євтух - Сучасна етаонащональна динаміка українського суспільства тенденції закономірності особливості

В Б Євтух - Взаємодія україни з європейськими та трансатлантичними структурами у контекстіідентичностей

В Б Євтух - Сучасна етаонащональна динаміка українського суспільства тенденції закономірності особливості

В Б Євтух - Етнічність енциклопедичний довідник

В Б Євтух - Матеріали наукової етносоціологічної школи професора володимира євтуха