В Б Євтух - Етнічність енциклопедичний довідник - страница 8

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48 

 

 

ГІЗЕН Бернхард (Bernhard Giesen) - німецький соціолог, культуролог (1948 р.); доктор наук з соціології; закінчив Гайльдерберзький університет; професор та завідувач кафедри мікросоціології в університеті міста Констанц; паралельно є науковим керівником спеціального дослідницького напрямку "Норми та символи" у Німецькому дослідницькому товаристві; професор на запрошення Стенфордського університету, Університету Каліфорнії у Лос Анджелесі, Університету Чикаго, Єльського    університету;    Університету Білефельда,Європейського університетського інституту Флоренції. Поле професійної діяльності: теорія та методологія науки; можливості та межі теорії компаративістики у соціології; теоретико-еволюційно мотивована макро-соціологія; соціологічні аспекти постмодерністських теорій; сучасні концепції націоналізму; національна свідомість у німецькому просторі.

Вибрані праці: Probleme einer Theorie struktureller Inkonsistenz. - Gersthofen, 1975; Die Intellektuellen und die Nation. Eine deutsche Achsenzeit. - Frankfurt/M., 1993; Nationale und kulturelle Identitat. - Frankfurt/M., 1996; Kollektive Identitat //Die Intellektuellen und die Nation. - 1999. - № 2; Cultural Trauma and Collective Identity (Hrsg. mit J. C. Alexander, R. Eyermann, N. Smelser und P. Sztompka) Berkeley CA, 2004; Social Performance. Symbolic Action, Cultural Pragmatics and Ritual. Cambridge, 2006.

 

ГЛЕЙЗЕР Натан (Nathan Glazer) - американський соціолог, мігрантознавець, етнополітолог (1924 р.); доктор філософії; закінчив Міський коледжі Нью-Йорка; працював журналістом, писав статті про етнічні групи Нью-Йорка; деякий час (у 1960-ті рр.) працював у фінансовій агенції, пізніше у Програмі міського моделювання; у 1964 р. викладав у Каліфорнійському університеті Берклі; починаючи з 1969 р., тривалий час викладав у Гарвардському університеті (соціальні та етнічні проблеми великого міста). Поле професійної діяльності: соціальні процеси в американських містах; расові та етнічні відносини у Нью-Йорку; іммігранти та їх адаптація у новому етнічному довкіллі.

Вибрані праці: The Lonely Crowd: A Study of the Changing American Character // Studies in National Policy. - 1950. - № 3; American Judaism, Chicago, 1957; Studies in Housing & Minority Groups. - Berkeley, 1960; Beyond the Melting Pot: The Negroes, Puerto Ricans, Jews, Italians and Irish of New-York City. -Cambridge, 1963; Affirmative Discrimination: Ethnic Inequality and Public Policy Cambridge, 1975; Ethnicity: Theory and Experience (ed., with Daniel P. Moynihan). - Cambridge, 1975; Prejudice. - Cambridge, 1982; Ethnic Dilemmas, 1964-1982. - Cambridge, 1985; We Are All Multiculturalists Now. - Cambridge,

1997.

 

 

ГЛЮКМАН   Макс   [Глакман]    (Max   Gluckman) -

британський антрополог, етнолог, етносоціолог (1911­1975 рр.); доктор філософії; навчався в університетах Вітватерсранд та Оксфорд (право, антропологія); розпочав дослідницьку діяльність у Південній Африці, вивчаючи феномен апартеїду; продовжував польові дослідження у Північній Родезії (нині Замбія), працюючиу родезійському Інституті Лівінгстона; створив й очолював факультет антропології Манчестерського університету. Поле професійної діяльності: соціологія конфлікту; етносоціологія ритуалів; звичаєвість народів Південної Африки.

Вибрані праці: Rituals of Rebellion in South-East Africa, 1954; Order and Rebellion in Tribal Africa. London, 1963; Politics, Law and Ritual in Tribal Society, 1965; The Allocation of Responsibility, 1972.

 

 

ГОЛОСУВАННЯ ЕТНІЧНЕ голосування за кандидатів -представників своєї етнічної спільноти на виборах до законодавчих та виконавчих органів влади на національному, регіональному та локальному рівнях; поширене у поліетнічних країнах, зокрема у США.

 

 

ГОМЕОСТАЗ (етнічний) (від дав. грецьк. omiostasis (omios) - однаковий, подібний; statis - стан, нерухомість)статичний стан етнічної системи, при якому її життєвий цикл повторюється із покоління до покоління без суттєвих змін і етнічна система не виявляє жодних форм цілеспрямованих активних дій, котрі можуть змінювати довкілля.

 

 

ГОРДІСТЬ ЕТНІЧНА емоційно забарвлене позитивне ставлення індивідів до своєї етнічної спільноти й маніфестація його на різних рівнях. Особливо помітна під час етнокультурного відродження.

 

 

ГРОМАДЯНИН фізична особа, яка на правовій основі належить до тієї чи іншої держави, підтверджує своє громадянство відповідним правовим документом, в Україні паспортом.

 

 

ГРОМАДЯНСТВО термін, яким визначають політико-правовий зв'язок між людиною та державою; він акцентує увагу на повному і відповідальному членстві індивіда у державі. Громадянство є одним із інститутів конституційного права і закріплене у конституції. У соціальному плані термін вживається передовсім для визначення статусу індивіда у розвитку сучасних націй-держав. Громадянство стосується прав, які держава надаєусім чи визначеним індивідами на території, що знаходиться під її контролем. Умови громадянства визначаються кожною державою у відповідності з її власним законодавством. Громадянство означає відносини між індивідом та державою, за якими індивід зобов'язаний бути відданим державі, а держава має турбуватися про індивіда. Громадянство можна набути кількома шляхами: філіація (за народженням - по крові, за правом місця народження, успадкування); натуралізація (укорінення - вхід у громадянство за бажанням особи через реєстрацію, дарування); оптація -вибір громадянства особою за умов, коли змінюються кордони держави; трансферт - перехід населення території із одного громадянства в друге у зв'язку з передачею території, на якій це населення проживає, однією державою другій державі. У науковій літературі вживається термін "наднаціональне громадянство", який використовується для відтворення ситуації, зазвичай, віртуальної, коли особа усвідомлює себе належною до світової спільноти на основі інтенсифікації діалогу ідентичностей у контексті глобалізаційних процесів. Останнім часом цей феномен все частіше фіксується у контексті соціологічних та політологічних досліджень.

 

ГРУПА (від франц. groupe - сукупність (людей) - певна кількість людей, об'єднаних спільним походженням, спільними інтересами, подібним сприйняттям явищ довколишнього світу, спільною метою існування; етнічна група певна кількість людей, які представляють собою частину того чи того етносу, перебувають за межами розміщення його основного масиву, усвідомлюють спільність свого походження, постійно взаємодіють між собою й характеризуються певним ступенем внутрішньої згуртованості й солідарності, об'єднані спільними інтересами, спільним походженням та спільною історичною пам'яттю (реальними або уявними). Сукупність людей стає етнічною групою тоді, коли її члени ідентифікують себе один з одним, чи ідентифікуються іншими як цілісний організм на основі расових, культурних, мовних, економічних, релігійних, політичних маркерів. Базовимихарактеристиками етнічної групи має бути, передусім, культурна й біологічна подібність, а також тяглість у часі (від минулого до майбутнього), яка забезпечується міжпоколінною передачею спільної мови, культурницьких традицій. У сучасних етнологічних та етносоціологічних дослідженнях етнічна група розглядається як різновид соціальної групи; вона може бути як автохтонного, так і іммігрантського походження. У західній науковій літературі термін "етнічна група" вживається для підкреслення її відмінностей від суто іммігрантських груп, особливо на перших етапах їх перебування у країні входу; етнолігвістична групасукупність носіїв мови чи мовного діалекту, які є маркером їх належності до певної етнічної спільноти. Термін "етнолінгвістична група" використовується для відтворення якісних характеристик етнічної спільноти, розселеної в одному й тому ж ареалі, й своєрідності трансляції культурницьких традицій та звичаїв, а деколи, й традицій господарювання на території розміщення лінгвофорів (носіїв мови); етногафічна групалокальна частина етносу, якій властиві окремі специфічні елементи культури, побуту, звичаї, що великою мірою визначаються особливостями його розміщення, передусім, пов'язаними з природо-географічними умовами. Характерною особливістю членів етнографічної групи є те, що вони не володіють етнічною самосвідомістю й піддаються зовнішнім впливам, котрі великою мірою визначають перспективи їх існування -аж до зникнення. Чинниками виникнення етнографічної групи є такі: ізольованість впродовж тривалого часу від території розміщення материнського етносу; завоювання іншими народами частини територій сусідніх країн; колонізація територій, на яких проживало туземне населення. Етнографічні групи у висліді міжетнічної взаємодії здатні трансформуватися, утворюючи субетноси, асимілюватися, вливаючись у іноетнічне довкілля, зазвичай в етнічні спільноти, які представляють титульні етноси. В етнонаціональній структурі населення України фахівці виділяють такі етнографічні групи: бойки, гуцули, лемки, литвини, пінчуки, поліщуки. Деколи назви етнографічних груп співпадають з назвами історико-етнографічного регіону, наприклад, литвини (частина української території свого часу була у складіВеликого князівства Литовського), пінчуки (Пінський край - Білорусь), поліщуки (Полісся); етнодисперсна група - етнічна група, члени якої розселені дисперсно (розсіяно) у межах одного адміністративно-географічного ареалу; етноконфесійна група сукупність людей, які, маючи спільне етнічне походження, характеризуються не лише монокультурною, але й релігійною спільністю. Головною відмінністю етноконфесійної групи від інших різновидів етнічних спільнот є те, що їх етнічність співпадає з їх віросповіданням й є основним їх маркером, за яким їх можна вирізнити із низки схожих груп людей. Приклади етноконфесійної групи - караїми, грузинські євреї серед євреїв; старообрядці і молокани в руському етносі, меноніти серед німців; копти в Єгипті. Етноконфесійним групам властиві усталені й стійкі внутрішні зв'язки, традиціоналізм, консерватизм.

 

 

ГУБОГЛО Михайло Миколайович (Губогло Михаил Николаевич) - російський етнолог, етнополітолог, етносоціолог (1938 р.); доктор історичних наук; закінчив історичний факультет Московського державного університету імені М. В. Ломоносова; працює в Інституті етнології та антропології РАН: заступник директора та керівник Центру по дослідженню міжнаціональних відносин. Поле професійної діяльності: міжнаціональні відносини в СРСР, Росії, європейських країнах; етносоціолінгвістичні дослідження; національні рухи на пострадянському просторі; етнічна мобілізація.

Вибрані праці: Энергия памяти. - Москва, 1992. Мобилизованный лингвицизм.

-   Москва, 1994; Развивающийся електорат России. Этнополитический ракурс.

-   Москва, 1996; Языки этнической мобилизации. - Москва, 1998; Может ли двухглавый орел летать с одним крилом? Размышления о законотворчестве в сфере этногосударственных отношений. - Москва, 2000.

 

 

ГУМІЛЬОВ Лев Миколайович (Гумилев Лев
Николаевич)
- російський історик-етнолог, засновник
пасіонарної теорії етногенезу (1912-1992 рр.); вчився у
Ленінградському                            університеті                         (1934-1935 рр.,

1937-1938 рр., 1945-1946 рр. - кілька разів за політичні погляди виключали і поновлювали); у 1948 р. захистив кандидатську дисертацію на тему "Детальна політична історія першого тюркського каганату" (історичні науки);докторські дисертації на тему "Древні тюрки VI-VIII віків" захистив 1961 р. (історичні науки) та "Етногенез і біосфера Землі" (географічні науки, 1974 р.); до 1986 р. працював у Науково-дослідному інституті географії при Ленінградському державному університеті. Поле професійної діяльності: вивчення етногенезу; теорія пасіонарності; концепції етносу.

Вибрані праці: Этногенез и биосфера Земли. - Москва, 2005; Древняя Русь и Великая степь. - Москва, 2004. История народа хунну. - Москва, 1997; Древние тюрки. - Москва, 2008; Хунну. Троецарствие в Китае. Хунны в Китае. - Москва, 2008.

 

ГУМОР ЕТНІЧНИЙ (від латин. [h]umor - вологість, сік)спосіб оцінки (через доброзичливо-глузливе ставлення) того чи того явища, тієї чи іншої події, особи, яка базується на етнічних ознаках або притаманній носієві певної етнічності.

 

ГУМПЛОВІЧ     Людвіг     (Ludwig     Gumplowicz)

австрійський юрист, соціолог, етносоціолог (1838­1909 рр.); доктор філософії; закінчив Ягелонський університет (Краків); працював приват-доцентом в Університеті м. Граца, згодом надзвичайним, звичайним професором. Поле професійної діяльності: проблематика пригноблених етнічних спільнот; меншини у Гамбурзькій імперії; соціологія конфлікту; макротеоретичні концепції культурної інтеграції; концепції рас; соціологія груп; антисіоністські тенденції.

Вибрані праці: Judische Zustande in Krakau einst und jetzt, 1859; Rasse und Staat, 1875; Das Recht der Nationalitaten und Sprachen in Osterreich-Ungarn. - Wien, 1879; Der Rassenkampf, soziologische Untersuchungen. - Wien, 1883; Grundriss der Soziologie. - Wien, 1885; Osterreichisches Staatsrecht. - Wien, 1891; Die soziologische Staatsidee. - Graz, 1892; Soziologische Essays. - Innsbruck, 1899; Soziologie und Politik. - Leipzig, 1902.

 

 

ГУСТОЛОГІЯ ЕТНІЧНА (від італ. gusto смак) - нова галузь науки, яка вивчає формування розуміння краси, ціннісно-культурницьких уподобань та орієнтацій, оцінки довколишнього світу представниками етнічних спільнот та на основі етнічних характеристик.ГЬОТЦЕ Дітер (Dieter Goetze) - німецький етнополітолог, етносоціолог (1942 р.); доктор наук; вивчав соціологію, етнологію та політологію в Гайдельберзькому університеті (Німеччина); працював науковим асистентом в університеті м. Аусбурга (Австрія); професором соціології університету м. Регенсбурга (Німеччина). Поле професійної діяльності: соціологічна теорія, соціологія розвитку, політична соціологія, соціологія культури, соціологія освіти, соціальна нерівність, соціологія статевих відносин.

Вибрані праці: Eine vergleichende Analyse сharismatischer politischer Fuhrung. -Berlin, 1977; Entwicklungspolitik. Soziokulturelle Grundfragen. - Paderborn, 1983; Ethnosoziologie. - Stuttgart, 1984; Die „Theoriekrise" der Entwicklungssoziologie. Grunde, Mifiverstandnisse und mogliche Neuansatze. - Berlin, 1997; Entwicklungssoziologie. Eine Einfuhrung, [EA 1976]. - Weinheim, 2002.Д

 

 

ДАНИЛЕНКО Оксана Якимівна український соціолог, етносоціолог (1971 р.); закінчила Харківський державний університет (1994 р.); аспірантуру (1997 р.), докторантуру (2008 р.) цього ж університету; кандидатську дисертацію на тему "Аксіологія конфлікту: соціологічний аспект" захистила у 1997 р.; докторську дисертацію на тему "Соціокомунікативні процеси у суспільстві, що трансформується: лінгвоконфліктологічний аналіз" - у 2010 р.; професор соціологічних дисциплін у Харківському національного університету імені В. Н. Каразіна. Поле професійної діяльності: соціологія конфлікту - його мовні аспекти; соціологія повсякденності; етносоціологія; лінгвосоціологія та соціологія мови; етнологія.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48 


Похожие статьи

В Б Євтух - Сучасна етаонащональна динаміка українського суспільства тенденції закономірності особливості

В Б Євтух - Взаємодія україни з європейськими та трансатлантичними структурами у контекстіідентичностей

В Б Євтух - Сучасна етаонащональна динаміка українського суспільства тенденції закономірності особливості

В Б Євтух - Етнічність енциклопедичний довідник

В Б Євтух - Матеріали наукової етносоціологічної школи професора володимира євтуха