С І Ткаленко - Вплив глобалізації' на розвиток світового ринку прямих іноземних інвестицій місце україни - страница 1

Страницы:
1  2 

УДК 339.72:339.9

С. І. Ткаленко, канд. екон. наук, доц. кафедри європейської інтеграції, ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

ВПЛИВ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ' НА РОЗВИТОК СВІТОВОГО РИНКУ ПРЯМИХ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ: МІСЦЕ УКРАЇНИ

АНОТАЦІЯ. У статті висвітлено особливості розвитку світового ринку прямих іноземних інвестицій, обґрунтовано сучасний етап розвитку ринку прямих іноземних інвестицій в умовах глобалізації, а також виявлено та проаналізовано місце України на ринку пря­мих іноземних інвестицій.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: глобалізація, цивілізаційний процес, лібералі­зація, ринок капіталів, прямі іноземні інвестиційні потоки, іноземні інвестиційні запаси.

АННОТАЦИЯ. В статье освещены особенности развития мирово­го рынка прямых иностранных инвестиций, обоснован современ­ный этап развития рынка прямых иностранных инвестиций в ус­ловиях глобализации, а также выявлено и проанализировано место Украины на рынке прямых иностранных инвестиций.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: глобализация, цивилизационный процесс, либерализация, рынок капиталов, прямые иностранные инвести­ционные потоки, иностранные инвестиционные запасы.

ANNOTATION: The article highlights the peculiarities of the evolution The article highlights the peculiarities development of world market of direct foreign investments. The article grounded development the modern stage of market of direct foreign investments in the conditions of globalization, and exposed and analyzed place of Ukraine at the market of direct foreign investments.

KEY WORDS: globalization, civilization process, liberalization, market of capitals, direct foreign investment flows, foreign investment stock.

Постановка проблеми. Початок ХХІ століття характеризу­ється глобалізацією, таким явищем у розвитку людства, що сто­сується його економічних, цивільних і політичних структур. Тема глобалізації займає одне з провідних місць в актуальних пробле­мах економіки. Глобалізацію можна розглядати через виникнен­ня єдиного економічного простору в планетарному масштабі. Сам термін «глобалізація» (від франц. glоbаl) означає загальний, такий, що охоплює всю земну кулю. Це дуже складний багато­гранний процес, який розповсюджується на всі явища суспільно­го розвитку і пов'язаний з поглибленням інтернаціоналізації сві-

© С. І. Ткаленко, 2011

478тової економіки, зростанням взаємозалежності національних держав, обумовлений прискореним рухом міжнародних перемі­щень товарів і послуг, капіталу, високих технологій.

Сучасний етап світового розвитку показує, що серйозним ви­кликам сьогоднішнього дня є характерний глобальний характер. Унаслідок того, що процес глобалізації є складним, нерівномір­ним і багаторівневим явищем, у сучасній економічній літературі немає однозначних визначень змісту цього процесу, його чинни­ків і наслідків.

Глобалізація відображає нову реальність зростання глобальної взаємозалежності, нове світове економічне середовище, яке ве­ликою мірою зумовлено новими комунікаційними технологіями (тут національні межі не є реальною перешкодою для вільної тор­гівлі і руху капіталу). Глобалізація перетворилася на потужну си­лу, яка стимулює світову економіку, світовий порядок, розподіл ресурсів, конкуренцію. Як наслідок, політичні й економічні пріо­ритети переміщаються від локальних і національних рівнів на ре­гіональні і міжнародні.

Тому, обрана проблематика щодо впливу глобалізації на сві­товий ринок іноземних інвестицій в умовах глобалізації та вияв­лення місця України в цьому процесі є досить актуальною і по­требує подальшого проведення дослідження.

Аналіз останніх публікацій. Дослідження проблем та пи­тань, які пов' язані впливом глобалізаційних тенденцій на еко­номіку, в тому числі на світовий ринок іноземних інвестицій, а також вивчення особливостей ринку прямих іноземних інвес­тицій в Україні є предметом дослідження як зарубіжних уче­них і практиків, так і вітчизняних фахівців. Серед останніх слід виокремити наукові праці у сфері дослідження світового ринку прямих іноземних інвестицій С. Бреус, А. Букало, Є. Єв-тушевського, В. Радченко та ін., у сфері дослідження питань глобалізації: О. Білорус, Д. Воловик, Д. Лук'яненко, Ю. Пахо-мов, В. Юрчишин та ін.

Формулювання мети (постановка завдання). Метою статті є дослідження сучасного етапу світового розвитку, що характе­ризується глобальним характером, основних засад глобалізації та глобалізаційного впливу на особливості розвитку ринку пря­мих іноземних інвестицій наприкінці ХХ ст. — початку ХХІ ст., виявлення місця України на світовому ринку іноземних інвес­тицій.

Виклад основного матеріалу. Реалії нашого життя це, перш за все, зростаюча роль глобалізації, яка стосується розвитку сві­тової спільноти, і кардинальні зміни у сфері міжнародних відно­син, які характеризуються трансформаційними змінами і здійс­нюють безпосередній вплив на розвиток країн. У таких умовах зростає важливість ефективнішої міжнародної співпраці, з одного боку, і виникають величезні загрози, з іншого боку. Саме сього­дні світ стоїть перед новими глобальними загрозами і викликами, які виникають внаслідок адаптації світового господарства до но­вих геополітичних реалій. Тому глобалізація являє сьогодні якіс­но нову систему відносин між країнами світу, перш за все, і між всіма іншими суб' єктами.

Поняття «глобалізація» увійшло до науки на початку 80-х років XX ст. як відображення фундаментальних перетворень су­часної світової економіки, зумовлених посиленням дії загально-цивілізаційних законів і закономірностей, які охоплюють усі сфери суспільного життя і формують постіндустріальну цивілі­зацію, інформаційне суспільство, суспільство, засноване на знаннях.

Глобалізація змінила зовнішність світового економічного середовища; вона потребує спільних зусиль урядів держав і міжнародних організацій, регулювання на світовому рівні. В умовах глобалізації відбувається формування глобального сві­тового виробництва, кардинально змінюється зміст світових господарських зв' язків, змінюється напрямки і структура між­народної торгівлі, змінилися напрямки та обсяги руху капіта­лу; перетворення випробовує і фінансова сфера, посилюється орієнтація розвинених економік на використання всіх сфер людської активності.

Для аналізу глобалізаційних процесів використовуються на­ступні індикатори [9]:

1) економічні — рівень міжнародної торгівлі, рівень міжнарод­ної ділової активності, торговельні потоки, міжнародні інвестиції і виплати;

2) персональні — міжнародні поїздки і туризм, обсяг теле­фонного трафіку, поштових відправлень, трансграничних грошо­вих переказів й інші особисті контакти;

3) технологічні — рівень розвитку інформаційно-комуніка­ційної інфраструктури, кількість користувачів Інтернет;

4) політичні — участь держав та їх членство в міжнародних організаціях, участь у міжнародних місіях, ратифікація міжнаро­дних договорів, кількість державних трансграничних фінансових операцій, кількість посольств та інших іноземних представництв у державі.

Ці показники говорять про те, що підходи до вирішення акту­альних проблем, у тому числі і в економіці, частково закладені в індексах глобалізації, з одного боку, а з іншого — індекси глоба­лізації ігнорують проблеми взаємодії суспільства і природи. Та­ким чином, відзначимо, що глобалізація змінила геополітичну спрямованість сучасного цивілізаційного процесу, який відкриває перед суспільством величезні можливості в розширенні обміну товарами, послугами, інформацією, технологіями і капіталом. Глобалізація «роз' єднує не менше, ніж об' єднує, вона роз' єднує, об' єднуючи — розколи відбуваються з тих же причин, що і зрос­тання одноманітності миру. Паралельно до такого процесу пла­нетарного масштабу, який виник у бізнесі, фінансах, торгівлі та потоках інформації, рухається процес «локалізації», закріплення простору» [8, 6]. Те, що для одних є процесом глобалізації, для інших обертається локалізацією.

Прийнято вважати, що вперше про глобалізацію заговорили американські вчені. Як спеціальний термін слово «глобальний» не зустрічалося в назвах наукових робіт, не враховуючи кілька нехарактерних випадків кінця 60-х рр. У 1981 р. Дж. Маклін, який закликав «... зрозуміти і дати пояснення історичному проце­су посилення глобалізації соціальних відносин» [7, с. 50—51].

Вперше термін «глобалізація» в науковому обігу з' явився в 1983 р., в статті Т. Левітта, опублікованій у журналі «Гарвард біз­нес ревю» [2, 3]. Ним він так назвав феномен злиття ринків окре­мих продуктів, які впровадили транснаціональні корпорації. З то­го часу поняття глобалізації значно розширилося і збагатилося дефініціями. Разом з тим, популярність цей термін здобув завдя­ки Р. Робертсону, який застосував його в науці, ввів цей термін у ширший соціологічний і соціально-філософський контекст, у 1985 р. він дав детальне його тлумачення, і у 1992 р. виклав ос­нови цієї концепції в спеціальному дослідженні [4, с. 460; 5, с. 3; 6, с. 6].

У 1980-х рр. цей термін не набув широкого розповсюджен­ня, а у 1990-х рр. відбулася експансія цього терміну в різні со­ціальні дисципліни. Так, в 1990 році консультант Гарвардської школи бізнесу японець Кенічи Омає в своїй книзі «Світ без меж» писав, що «в новій ері глобалізації всі народи і всі основ­ні процеси виявляються підпорядкованими глобальному рин­ковому простору, а традиційні держави-нації втрачають свою природність, стають непридатними як партнер в бізнесі, і в ро­лі суб' єктів, що діють, на світовій економічній сцені почали виступати глобальні фірми» [3, с. 62]. Початок 1990-х рр. ха­рактеризується збільшенням кількості статей і книг, присвяче­них проблемам глобалізації.

Економічна наука зосередила свої зусилля на таких напря­мах: фінансова глобалізація, становлення і зміцнення глобаль­них ТНК, регіоналізація економіки, інтенсифікація світової торгівлі і тенденції до конвергенції. Фінансова глобалізація пов'язана з поглибленням фінансових зв' язків країн світу і фінансової лі­бералізації. В основі фінансової лібералізації лежить концепція ефективності, відповідно до якої досконала конкуренція на фі­нансових ринках і заходи щодо лібералізації руху капіталів підвищують фінансову ефективність, що автоматично сприяє зростанню ефективності в інших секторах економіки, зменшу­ючи витрати виробництва і споживання. Фінансова ефектив­ність слугує фінансовим джерелом реального економічного ба­гатства, а фінансова глобалізація несе істотну вигоду світовій економіці.

Таким чином, рушійною силою фінансової глобалізації є рух капіталів, прямих інвестицій. Усе більш рухомий характер капіталу є однією з найважливіших складових, що визначає ін­декс глобалізації. Дж. Сорос зазначає, що «міжнародні потоки капіталу інтенсифікувалися спочатку 1980-х рр. під впливом політики Р. Рейгана і М. Тетчер, а також на початку 1990-х рр., після розпаду радянської імперії, фінансові ринки стали по-справжньому глобальними» [1, с. 18]. Саме США першими по­чали лібералізацію своїх ринків під час правління країною Ро­нальда Рейгана, що дало свободу виходу національного капіта­лу на світовий ринок і збільшило міру свободи його функ­ціонування. Це було зроблено, перш за все, з тим, щоб успішно конкурувати з країнами євроринків, і з метою стимулювання підприємницької активності та обмеження регулюючої ролі держави в економіці. Така політика США задовольнила част­ково інвестиційні потреби економіки за рахунок ввезення капі­талу. Великобританія стала наступною країною, яка успадко­вувала приклад США, і провела лібералізацію фінансового ринку за допомогою зусиль Маргарет Тетчер. Це одна з пер­ших країн у Європі, яка реалізувала низку заходів щодо дере-гуляції національного ринку капіталу і підвищення його кон­курентоспроможності.

Суттєве зростання обсягів іноземних інвестиційних потоків припадає на кінець ХХ — початок ХХІ століття (табл. 1 і 2). Цьому сприяла глобалізація, а саме фінансова глобалізація, а та­кож національні інвестиційні стратегії, і відповідно проведена ін­вестиційна політика розвинених країн, і в першу чергу Сполуче­них Штатів, європейських країн, на чолі з Великобританією, і Японії. Лібералізація і заохочення інвестицій залишаються домі­нуючою складовою в інвестиційних політиках країн. Разом з тим, у деяких країнах зростають обмежувальні заходи і адміністрати­вні процедури, внаслідок чого підвищився ризик інвестиційного протекціоналізму.

Пріоритетне і лідируюче положення займали і займають на сьогоднішній день розвинені країни; ще у 2000-х рр. розрив між розвиненими країнами й іншими країнами в притоках прямих іноземних інвестицій (ПІІ) був істотний.

Таблиця 1

ПРЯМІ ІНОЗЕМНІ ІНВЕСТИЦІЙНІ ПОТОКИ, млрд дол.

роки

1970

1975

1980

1985

1990

1995 2000

2005

2010

 

 

 

Внутрішні

потоки

 

 

 

Світ

13,3

26,6

54,1

55,8

207,5

342,4

1402,7

982,6

1243,7

Розвинуті країни

3,9

9,7

7,5

14,2

34,8

115,8

257,6

332,3

573,6

Транзитив­ні країни

-

-

0,02

0,02

0,08

4,1

7,0

31,1

68,2

в т. ч. Україна

-

-

-

-

-

0,3

0,6

7,8

6,5

Країни, що розви­ваються

9,5

16,9

46,6

41,7

172,5

222,5

1138,0

619,2

601,9

Зовнішні потоки

Світ

14,15

28,6

51,6

62,0

241,5

362,6

1232,8

882,1

1323,3

Розвинуті країни

0,05

0,5

3,2

3,9

11,9

55,2

134,2

122,1

327,6

Транзитив­ні країни

-

-

-

-

-

0,6

3,2

14,3

60,6

в т.ч. Україна

-

-

-

-

-

0,01

0,001

0,28

0,74

Країни, що розви­ваються

14,1

28,05

48,4

58,05

229,6

306,9

1094,7

745,7

935,2

Джерело: http://unctad.org, 1970—2010.

Таблиця 2

ВНУТРІШНІ І ЗОВНІШНІ ПРЯМІ ІНОЗЕМНІ ІНВЕСТИЦІЙНІ ЗАПАСИ, млрд дол.

Роки

1980

1985

1990

1995

2000

2005

2010

Внутрішні запаси

Світ

698,9

987,6

2081,3

3392,7

7445,6

11539,5

19140,6

Розвинуті країни

297,3

373,9

517,3

847,7

1731,6

2700,9

5951,2

Транзитивні країни

1,7

11,5

60,8

275,4

687,3

в т. ч. Україна

0,9

3,9

17,2

58,0

Країни, що роз­виваються

401,6

613,7

1562,3

2533,6

5653,2

8563,0

12501,6

Зовнішні запаси

Світ

548,9

899,3

2094,2

3615,7

7962,2

12416,0

20408,3

Розвинуті країни

71,7

86,0

145,5

330,0

857,4

1281,1

3131,8

Транзитивні країни

0,6

4,3

21,3

152,0

472,9

в т. ч. Україна

0,08

0,2

0,5

7,9

Країни, що роз­виваються

477,2

813,3

1948,1

3272,2

7083,5

10956,4

16803,5

Джерело: http://unctad.org, 1980—2010.

Але разом з тим, перші п' ять років ХХІ століття характеризу­ються тенденцією до зменшення руху іноземних інвестицій, основ­ними причинами, що зумовили таке падіння, стали низькі темпи економічного зростання в більшості регіонів світу, а також, не­сприятливі перспективи пожвавлення економіки, принаймні, в найближчому майбутньому. Таким чином, глобальні потоки пря­мих іноземних інвестицій на початку ХХІ столітті пережили чер­говий етап падіння в умовах повільної економічної динаміки. Так, у 2002 році було зареєстровано наступне чергове падіння річного показника глобального приливу прямих іноземних інвестицій: він скоротився більш ніж на 20 % до 651 млрд дол. США — найниж­чого рівня з 1998 року. Потоки інвестицій зменшилися в 108 з 195 країн. Скорочення прямих іноземних інвестицій на початку ХХІ ст. було неоднаковим у різних країнах і регіонах.

2007—2008 роки характеризуються новою світовою фінансо­вою кризою, яка охопила всі країни світу. Зазначимо, що 29-відсоткове зменшення притоку ПІІ в розвинених країнах у

2008 році було обумовлене головним чином 39 % зменшенням вартісних обсягів трансграничного злиття і поглинань після їх буму, який закінчився у 2007 році. В умовах світової фінансової кризи показники притоку ПІІ впали до свого історичного рівня в розмірі з 1979 млрд дол. в 2007 році до 1697 млрд дол. у 2008 ро­ці, тобто на 14 %. Падіння продовжувалося і в 2009 році, причо­му темпи падіння прискорилися. Приток прямих іноземних інве­стицій зменшився з 1,7 трлн дол. в 2008 році до менше, ніж 1,4 трлн дол. у 2010 році, і в 2011 році передбачається зростання на ринку прямих іноземних інвестицій до 1,4—1,6 трлн дол., у

2012 році — до 1,7 трлн дол., у 2013 році — до 1,9 трлн дол., тоб­то досягне найбільшого рівня 1,97 трлн дол., яких був у 2007 році [10]. За песимістичним сценарієм зростання буде повільне, й у

2013 році не досягне навіть 1,5 трлн дол.

У 2010 році, вперше за всю історію, країни, що розвиваються, освоїли майже половину глобального притоку прямих іноземних інвестицій. Питома вага країн, які розвиваються і країн з перехід­ною економікою в глобальних потоках ПІІ досягла загалом 54 %. Глобальні потоки прямих іноземних інвестицій у 2010 році виро­сли до 1,24 трлн дол. США, й збільшилися на 5 % у порівнянні з

2009 роком, але разом з тим це на 15 % нижче їх до кризового рівня (середній показник за 2005—2007 рр.).

В Україні притоки і відтоки прямих іноземних інвестицій се­ред транзитивних країн достатньо невеликі (до 10 %), в глобаль­них іноземних інвестиційних потоках на нашу країну припадає 0,5 %, тому істотного впливу на світові тенденції не маємо. Зов­нішні і внутрішні інвестиційні запаси в Україні також достатньо малі (0,3 % і 0,03 % від світових відповідно).

Висновки та перспективні напрями досліджень. Таким чи­ном, у процесі даного проведеного дослідження сформуємо наступ­ні висновки відносно тенденцій і розвитку світового ринку прямих іноземних інвестицій в умовах глобалізації та місця України:

1) перше десятиліття ХХІ століття характеризується активізаці­єю інвестиційних процесів, зростання світових інвестиційних пото­ків. Хоча і спостерігалося деяке уповільнення протягом останнього десятиліття, яке було пов' язано з геополітичною напругою;

2) глобалізація привела до нерівномірності економічного роз­витку країн, і сприяла до ще більшого розриву між центром і пе­риферією;

3) зростанню обсягів прямих іноземних інвестицій сприяли за­ходи щодо лібералізації руху капіталів, починаючи з 80-х рр., які у свою чергу привели до підвищення фінансової ефективності;

4) джерелом прямих іноземних інвестицій виступають транс­національні компанії розвинених країн світу, які в умовах глоба­лізації достатньо активно розгорнули свою діяльність (через фі­лії, асоційовані компанії, СП тощо);

5) збільшення обсягів руху прямих іноземних інвестицій сприя­ли також трансграничне злиття і поглинання;

6) в умовах глобалізації спостерігається активізація міжнарод­ної інвестиційної співпраці, сприяння із залучення додаткових іноземних інвестиційних джерел, інтеграція країн у світовий еко­номічний простір;

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

С І Ткаленко - Вплив глобалізації' на розвиток світового ринку прямих іноземних інвестицій місце україни