О М Біловол - Клінічна імунологія та алергологія - страница 11

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 

НСТ-тест

Сп

15

До 10%

 

Абс. число

100

60-200

 

Інд

32

-

О-лімф.

о/

27

34-36%

 

рез

17

>16%

 

Абс. число

540

100-450

Комплемент

СН-50

72

30-60 гем.од/мл

 

Головними ефекторними клітинами, що беруть участь у формуванні імунної відповіді організму до внутрішньоклітинних збудників, є макрофаги, N^101^101 і Т-лімфоциті. Їх мікробицидні і цитотоксичні властивості різко підвищуються під впливом ІНФі ІНФ-у, ФНП-а, IL-1, IL-2, IL-12 та інших цитокінів, що продукуються після активації антигенами збудника цих же трьох популяцій клітин.

Як приклад імунної відповіді при внутрішньоклітинному інфікуванні наводимо історію хвороби хворої В., 26 років, що страждає на гостру вірусну інфекцію з клінічними проявами гострої герпетичної інфекції в області обличчя (Приклад 2).

Імунограма (Приклад 2). Дані імунологічного обстеження дозволили нам встановити, що розвиток гострої вірусної інфекції (герпес) у даної хворої характеризується лімфоцитозом, незначним підвищенням ШОЕ, високим вмістом цитотоксичних лімфоцитів ^D-8, СD-16), активацією Т-лімфоцитів, активацією фагоцитозу (поглинальної активності нейтрофілів, спонтанної бактерицидності). Також спостерігається помірне підвищення концентрації циркулюючих імунних комплексів, імуноглобулінів класу М, що корелює з підвищенням специфічних імуноглобулінів класу М до вірусів (HSV, CMV), а також з позитивною ПЦР з ДНК цих же збудників. Дані показники свідчили про наявність гострої вірусної інфекції (активований варіант імунної відповіді).

Етіотропна та імунотропна терапія:

1)  етіотропна противірусна терапія - зовіракс (ацикловір) 500 мг всередину 3 рази на день протягом 14 днів; герпевір (мазь) - змазувати уражені ділянки шкіри і слизової оболонки губ 4 рази на день 7 діб;

2)  неспецифічна противірусна терапія:

- віферон по 500 000 МО 1 раз на день у свічках протягом 1 місяця; вірогель - змащувати уражені ділянки шкіри і слизової оболонки губ 2 рази на добу 5-7 діб;

3)  специфічна противірусна терапія:

імуноглобулін проти вірусу герпесу 1-го типу 4,5 мл в/м через день 3 рази; Імунореабілітація:

4)  індуктор інтерферону - циклоферон 12,5% розчин для ін'єкцій - 2 мл, разова доза 0,25 г в/м на 1, 2, 4, 6, 8, 11, 14, 17, 20, 23, 26, 29-ту добу після інтерферонотерапії;

5)  імунофан 1 мл в/м через день 10 ін'єкцій.

 

Отримані дані свідчать про виражене залучення системи імунітету до інфекційного процесу. Зміни імунного статусу в обох випадках можуть свідчити на користь адекватної відповіді імунної системи з розвитком гострого запального процесу при бактеріальному і вірусному інфікуванні.Приклад 2

Імунограма хворої В., 26 років. Діагноз: гостра герпес-вірусна інфекція в області обличчя, губ

 

Показник

Результат

 

 

Норма

 

 

 

Гемоглобін

 

134

 

Ж - 115-145, Ч - 132-164 г/л

 

 

 

 

Еритроцити

 

3,9

 

Ж - 3,7-4 ,7, Ч - 4,0-5,1 • 1012

 

 

 

Тромбоцити

 

270

 

150-320 • 109

 

 

 

 

 

ШОЕ

 

 

18

 

2-15 мм / год

 

 

 

 

 

Лейкоцити

 

 

10,2

 

4-9 Г/л

 

 

 

 

 

Нейтр. 43-71 % 2000-6500

П/я 1-4 % 80-400

С/я

Еоз. 0,5-5%

80-370

Баз 0-1° 20-8

. Мон. /0 3-9% 0 90-720

Лімф. 25-37% 1600-3000

ВГЛ 1-5% 80-500

Плаз 0-1% 20-80

36

 

5

31

 

0

0

11

43

10

 

3670

 

510

3160

 

 

 

1120

4390

1020

 

Імунологічні

Результат

Норма

Імунологічні

Результат

Норма

показники

 

(од. СІ)

показники

 

(од. СІ)

Т-лімф

о/

60

50-80

IgG

15,8

8,0-18,0 г/л

CD-3

Абс. число

2630

1000-2200

 

 

 

Т-хелп

о/

24

33-46

IgM

3,25

0,2-2,0г/л

CD-4

Абс. число

1053

309-1571

 

 

 

Т-

о/

36

17-30

 

 

 

 

 

 

цитотокс. CD-8

Абс .число

1580

282-999

IgA

 

2,07

 

0,3-3,0г/л

ІРІ

CD-4 /CD-8

0,67

1,4-2,0

ЦІК

65

30-50 од. опт. щільн.

NK-

%

29

12-23

Поглинал.

ФІ

83

60-80%

клітини CD-16

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Абс. число

1270

 

72-543

активність

ФЧ

4,2

 

1,5-3,5

В-лімф.

о/

16

10-20

 

Сп

15

До 10%

CD-22

Абс. число

480

109-532

НСТ-тест

Інд

32

-

 

Сп.

15

До 10%

 

рез

17

>16%

РБТЛ

Інд.

71

50-70%

Комплемент

СН-50

65

30-60

 

 

 

 

 

 

 

гем.од/мл

 

Розвиток будь-якого запального процесу супроводжується практично на всьому його протязі зниженням вмісту Т-лімфоцитів. Висока чутливість показника вмісту в крові Т-лімфоцитів обумовлена тим, що у вогнище запалення швидко разом з гранулоцитами спрямовуються найбільш активні Т-лімфоциті, а Т-клітини, що мають низьку метаболічну активність (юні, старі або дефектні клітини, а також клітини з блокованими рецепторами, тобто тимчасово неактивні), які залишаються в кровотоці, звичайними лабораторними методами виявляються погано і тому потрапляють у розряд нульових клітин. Тому в аналізі ми маємо різке зниження вмісту Т-лімфоцитів і підвищення кількості нульових клітин.

При вроджених і набутих імунодефектах також спостерігається зниження в крові кількості лімфоцитів, часто навіть абсолютного - прикладом цьому може служити СНІД. Для ряду вроджених імунодефектів зниження рівня Т-лімфоцитів не характерне (синдром Луї-Бар - атаксія-телеангіоектазія, дефіцит аденозіндеза-мінази, майже все дис- і агаммаглобулінемії).

Збільшення відносного числа лімфоцитів достатньо часто зустрічається при розладах вегетативної нервової системи. Співвідношення Т-, В- і нульових клітин,Т-хелперів і Т-супресорів при цьому не змінюється, що свідчить про викид у кровотік підвищеної кількості лімфоцитів, викликаний звичайним подразненням.

З іншого боку, зростання кількості лімфоцитів при ендокринних захворюваннях, особливо при тиреотоксикозі, який супроводжується лейкоцитозом, характеризується зниженням числа Т-лімфоцитів при підвищенні рівня Т-супресорів і кількості нульових клітин, що вказує на включення в активний процес лімфоцитарної ланки.

Лімфопроліферативні захворювання характеризуються істотним підвищенням кількості лімфоцитів, причому залежно від типу процесу на фоні або лейкоцитозу, або лейкопенії.

У другій половині запального процесу спостерігається підвищення в крові відносної кількості В-лімфоцитів. Найчастіше це має місце при вірусних інфекціях. Як правило, даний показник підвищується паралельно із збільшенням лімфовузлів, регіонарних до запального вогнища. Зростання процентного вмісту В-лімфоцитів спостерігається зазвичай при затяжних запальних процесах. Підвищений протягом тривалого часу рівень В-лімфоцитів характерний для хворих тіреотоксикозом.

Гострий і хронічний лейкоз у більшості випадків характеризується патологічним збільшенням вмісту в крові В-лімфоцитів, нерідко паралельно з підвищенням числа нульових клітин. Зазвичай подібні захворювання супроводжуються лейкоцитозом з лімфоцитозом. Проте при алейкемічних формах, особливо на ранніх стадіях процесу, вміст у крові лейкоцитів знаходиться в межах норми, тоді як кількість В-клітин різко підвищена (до 90%).

При уроджених імунодефектах може спостерігатися підвищення відносного змісту В-лімфоцитів, що найбільш характерно для швейцарського типу гипогаммаглобулінемії (комбінованого імунодефіциту, при якому знижені рівні імуноглобулінів фактично всіх класів); воно зустрічається більш ніж у 60% хворих. При даній патології В-лімфоциті дефектні і не можуть диференціюватися в повноцінні плазматичні клітини, що секретують імуноглобуліни. Підвищення кількості В-лімфоцитів часто виявляється також при синдромі Незелофа (французький тип імунодефіциту). Однак при багатоімунодефектах, особливо комбінованих, кількість В-лімфоцитів знижена, що є наслідком зменшення загального числа лімфоцитів у крові.

Поява плазматичних клітин у периферичній крові є ознакою різкого подразнення тканини лімфовузлів, у яких виникає їх гіперпродукція, що веде до посиленого викиду плазматичних клітин у кровотік.

Виявлення в крові дорослої людини плазматичних клітин (зазвичай у кількості 1-3%) пов'язане з наявністю одного із захворювань: інфекції - кір, краснуха (до 20% випадків), холера (пізні стадії), бактеріальна дизентерія, а також важкі форми малярії, висипного і черевного тифу. Важкі форми грипу в дітей також можуть супроводжуватися появою в крові істотної кількості плазматичних клітин. Плазматичні клітини можуть зустрічатися у крові хворих важкими формами анемії.

Плазматичні клітини постійно виявляються при плазмоцитомі (множинній мієломі) і плазмоклітинному лейкозі. Вони можуть виявлятися при хронічному В-лейкозі, причому зазвичай на пізніх стадіях захворювання.

Реакція імунної системи у відповідь на проникнення чужорідного або травму (слабка стрес-реакція) часто супроводжується підвищенням концентрації імуноглобулінів у плазмі (переважно класів G і А) за рахунок викиду їх з депо.Обширні хірургічні операції, що дають сильну стрес-реакцію, ведуть, навпаки, до зменшення рівнів імуноглобулінів всіх класів за рахунок їх сорбції на клітинах і пошкоджених тканинах. Такі зрушення зникають відносно швидко.

Більш постійними є зміни співвідношення імуноглобулінів у процесі реакції імунної системи на чужорідне. При запальній реакції, пов' язаній з первинним контактом організму з даним антигеном, у ранні терміни запалення підвищується вміст !gM, а потім вже наростає рівень !gG. При повторному контакті з даним антигеном навіть на ранніх етапах розвитку запальної реакції йде наростання рівнів !gG і !gA.

Деякі захворювання супроводжуються істотними зсувами рівнів імуноглобулінів у крові. До таких захворювань відносяться:

а) мієломна хвороба (плазмоцитома) з моноклональною парапротеїнемією.
У різних варіантах захворювання виявляється гіперпродукція клонів імуноглобулінів
різних класів. При цьому продукція нормальних імуноглобулінів всіх класів
пригнічена, причому в міру прогресування захворювання
- все більш сильно;

б) автоімуний хронічний і вірусний гепатит, при якому збільшується вміст
імуноглобулінів всіх класів, особливо
!gG;

в) підвищення вмісту !gG спостерігається при хронічному перебігу
системного червоного вовчаку;

г) зниження вмісту імуноглобулінів усіх класів спостерігається при
доброякісній фолікулярній лімфобластомі і в термінальну фазу проліферативних
захворювань кровотворних і лімфоїдних органів;

д) значне підвищення рівнів імуноглобулінів має місце при цирозах печінки;

е) діагностичну значущість несе зниження рівнів !gG і !gA (при нормальній
або збільшеній кількості
!gE) при патологіях, що супроводжуються підвищеною
проникністю всіх судин, зокрема при нефротичному синдромі і багатьох
генералізованих формах шкірних захворювань з ексудативними компонентами;

ж)        при всіх алергічних захворюваннях або патологіях з алергічним
компонентом, особливо негайного типу, спостерігається збільшення рівня
IgE,
особливо в період між нападами і при загостреннях, що мляво перебігають;

з)  підвищення вмісту імуноглобулінів є при ряді інфекційних захворювань,
наприклад холері (за рахунок згущування крові);

і) запальні процеси на слизових оболонках протікають переважно із збільшенням кількості !gA або, у разі зниження резистентності організму, з пригніченням продукції !gA.

Нормальні показники кількості Т-хелперів (%), Т-супресорів (%) і їх співвідношення (за тестом розеткоутворення з теофіліном) у крові здорових людей характеризуються наступними значеннями.

Дорослі люди середнього віку: Т-хелпери - 70%-(40-62%); 90%-(35-70%);

95%-(28-76%); Т-супресори - 70%-(8-25%); 90%-(6-35%); 95%-(4-45%); Тх/Тс -

70%-(2,5-5,0); 90%-(1,8-6,0); 95%-(1,3-7,5).

Діти молодшого віку: Т-хелпери - 70%-(30-56%); 90%-(24-65%); 95%- (21­70%), Т-супресори - 70%-(7-20%,); 90%-(5-30%,); 95%-(3-40%); Тх/Тс - 70%-(2,0-

4,4);90%-(1,5-5,5); 95%-(1,2-6,6).

На різних етапах запального процесу, який нормально перебігає, кількість у крові Т-хелперів і Т-супресорів міняється, але так, що Т-супресорів не стає істотно більше, ніж Т-хелперів.

При важкому перебігу запального процесу співвідношення Тх/Тс може ставати  менше   1.   Подібне  зниження  спричинене  переважним утворенням,диференціюванням, відходом до запального вогнища або в органи лімфоутворення Т-лімфоцитів тієї або іншої субпопуляції.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 


Похожие статьи

О М Біловол - Клінічна імунологія та алергологія

О М Біловол - Основи діагностики, лікування і профілактики основних кардіологічних захворювань