О М Біловол - Клінічна імунологія та алергологія - страница 12

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 

Окремо стоїть питання про співвідношення Тх/Тс при синдромі набутого імунодефіциту (СНІД). При даному захворюванні вірус імунодефіциту людини вибірково вражає і руйнує Т-хелпери, внаслідок чого співвідношення Тх/Тс знижується до значень, зазвичай значно менших 1.

У разі відсутності ознак розгорненого захворювання СНІДом зниження співвідношення Тх/Тс до значень, менших 1, дозволяє лише ставити питання про можливе носійство ВІЛ, причому вірогідність носійства збільшується за наявності підозрілих анамнестичних даних і розмитому симптомокомплексі - слабкості, нічній пітливості, розлитій або обмеженій лімфоаденопатії. Але остаточно поставити діагноз СНІД у таких випадках можна після виявлення в крові пацієнта антитіл, а головне - антигенів ВІЛ.

Нозології, при яких запальний процес супроводжується різким зниженням співвідношення Тх/Тс:

1)   T-хелпери (%) j, Т-супресори (%)t;

а)  Т-хелпери (109/л)|, Т-супресори (109/л) у нормі:
СНІД, парапротеїнемія;

б) Т-хелпери (109/л)|, Т-супресори (109/л)|: малярія; множинна мієлома;
хронічний вірусний гепатит; варіабельний імунодефіцит;

в) Т-хелпери (109/л) у нормі, Т-супресори (109/л)|: агаммаглобулінемія
(хвороба Брутона); виразковий коліт;

2)   Т-хелпери (%) у нормі, Т-супресори (%)|:

а)  Т-хелпери (109/л) у нормі, Т-супресори (109/л)|: сепсис; гемофілія;
шистосомоз; солідна плазмоцитома; інфекційний мононуклеоз;
імунодефіцит з тимомою; абсцес легені, нирки; кір.

б)  Т-хелпери (109/л)|, Т-супресори (109/л)|: перитоніт.

Підвищення співвідношення Тх/Тс спостерігається в гострій фазі запальних захворювань, при автоімунних захворюваннях: гемолітичній анемії (викликаній тепловими і холодовими антитілами), імунній тромбоцитопенії, тиреоїдиті Хашимото, перниціозній анемії, хронічному активному гепатиті, синдромі Гудпасчера, системному червоному вовчаку, ревматоїдному артриті, пухирчатці звичайній.

На перших етапах розвитку запального процесу зазвичай є відносно велика кількість Т-хелперів і низьке число Т-супресорів, що дає високе співвідношення Тх/Тс (зазвичай набагато вище 3). У другій половині запального процесу, ближче до його завершення, спостерігається підвищення рівня Т-супресорів при відносно високій кількості Т-хелперів. Ближче до зникнення клінічних проявів запалення, часто ще до повного відновлення кількості Т-, В- і нульових клітин, спостерігається зменшення співвідношення Тх/Тс Така динаміка зміни показника Тх/Тс при запальному процесі, який нормально перебігає, підтверджує посилену роботу імунної системи організму для знищення чужорідного і є позитивною прогностичною ознакою.

11. Те, що обтяжує перебіг запального процесу, часто супроводжується різким зниженням співвідношення Тх/Тс за рахунок збільшення кількості Т-супресорів до рівнів, менших 1. Практично при всіх запальних захворюваннях це несприятлива ознака, що вказує на тяжкість перебігу процесу. Подібне зниження співвідношення Тх/Тс найчастіше спостерігається при важких запальних септичних процесах і важких формах інфекційних захворювань.Методи визначення імунокомпетентних клітин засновані на застосуванні моноклональ­них антитіл:

 

A. До маркерних структур на мембранах Т-лімфоцитів.

B. До маркерних структур на мембранах В-лімфоцитів.

C. До маркерних структур на мембранах фагоцитів.

D. Моноклональні антитіла до маркерних структур для визначення імунокомпетентних клітин не використовуються.

12. Моноклональні антитіла CD-3 дозволяють визначити:

 

A. Всі тимуснезалежні лімфоцити.

B. Всі тимусзалежні лімфоцити.

C. Макрофаги та нейтрофіли.

13. Моноклональні антитіла CD-4 дозволяють визначити:

 

A. Т-супресори (цитотоксичні клітини).

B. Т-хелпери (індуктори).

C. Усі В-лімфоцити.

14. Моноклональні антитіла CD-8 дозволяють визначити:

 

A. Т-хелпери (індуктори).

B. Т-супресори (цитотоксичні клітини).

C. В-лімфоцити, що секретують.

15. Що включає в себе індикаторна система тестів зв'язування комплементу?

 

A. Специфічні антитіла та комплемент.

B. Специфічний антиген та комплемент.

C. Еритроцити та гемолізин.

D. Сироватка крові хворого, інактивована нагрівом.

E.  Сироватка морської свинки.

16. Які з перерахованих тестів найбільш чутливі при визначенні антитіл?

 

A. Преципітація.

B. Аглютинація.

C. Радіальна імунодифузія.

D. Імуноферментний аналіз.

E.  Імуноелектрофорез.

17. Основним маркером пре-В-клітин є наявність у їх цитоплазмі:

 

A. IgA.

B. IgD.

C. IgE.

D. IgG.

E.  IgM.

18. Функціональна активність фагоцитів може бути визначена:

 

A. Мікробицидним тестом.

B. НСТ-тестом.

C. Шляхом дослідження хемотаксису.

D. Методом розеткоутворення.

19. Які з нижчеперерахованих вакцин можна використовувати для оцінки гуморального імунітету по титрах утворюючих антитіл у відповідь на імунізацію?

 

A. Вакцину проти дифтерії.

B. Вакцину проти правця.

C. Вакцину проти коклюшу.

20. Вакцину проти сказу.Чи можливо застосовувати шкірні тести для визначення недостатності Т-клітинного імунітету?

 

A. Так.

B. Ні.

21. Які антигени можна використовувати для орієнтовного виявлення Т-клітинної недостат­ності при шкірному тестуванні?

 

A.Туберкулін.

B. Трихофетин.

C. Антигени грибків роду кандіда.

D.Стрептокіназа (стрептодорназа).

E. Паротитний антиген.

22. Які методи найбільш часто використовуються для визначення кількості Т-клітин?

 

A. Реакція розеткоутворення з еритроцитами барана.

B. Методи, застосовані на використанні моноклональних антитіл.

C. Жоден з перерахованих методів не використовується.

23. Вкажить методи клінічного обстеження хворих на алергічні захворювання:

 

A.Збір анамнезу.

B. Збір анамнезу, пальпація та аускультація.

C. Огляд, перкусія та аускультація.

D.Збір анамнеза, огляд, пальпація, аускультація, клінічна лабораторна діагностика.

E. Жоден з перерахованих.

24. Яким методом можна визначити антитіла, які відносяться до імуноглобуліну Е?

 

A.Імуноферментний метод (ІФА).

B. РБТЛ.

C. Біохімічний аналіз.

D.Проточна цитометрія.

E. НСТ-тест.

25. Чи завжди спостерігається утворення автоантитіл при автоімунних захворюваннях?

 

A. Так.

B. Ні.

C. В окремих випадках.

D. У більшості випадків.

26. Які тканини або клітини власного організму частіше всього стають з роками автоантигенами?

 

A.Тиреоглобулін.

B. Мікросоми обкладочних клітин шлунка.

C. Цитоплазматичні клітини надниркових залоз.

D.Цитоплазматичні клітини островків підшлункової залози.

E. Клітини базальної мембрани ниркових клубочків.

F.  Клітини крові.

G.Жодне з перерахованого.

27. Які імунокомпетентні клітини приймають участь у формуванні автоімунного процесу?

 

A.Aутореактивні Т-лімфоцити.

B.Автореактивні В-лімфоцити.

C.Автореактивні Т-індуктори.

D.Автореактивні Т-хелпери.

E. Т-супресори.

28. Природні кілери.Які типи імунних реакцій частіше всього лежать в основі розвитку автоімунного процесу?

 

A.Реагіновий тип.

B.Цитотоксичні імунні реакції.

C.Реакції імунних комплексів.

D.Клітинні реакції.

E. Автосенсибілізація, яка обумовлена антитілами.

F. Жодне з перерахованого.

29. Вкажіть, які з нижчеперерахованих методів виявлення антитіл найбільш широко використовуються при діагностиці автоімунних захворювань:

 

A. Імунофлюоресцентне обстеження сироваток на зрізах.

B. Реакція аглютинації.

C. Радіоімунологічний аналіз.

D. Данні методи взагалі не використовують.

30. Які клітинні елементи переважають у слизу носу при цитологічному дослідженні у хворих на алергічний риніт?

 

A. Епітелії.

B. Лімфоцити.

C. Моноцити.

D. Еозинофіли.

31. Прямою патогенетичною лабораторною ознакою спадкового ангіоневротичного набряку є:

 

A. Зниження вмісту С2 та С4 компонентів комплементу в сироватці крові хворого.

B. Зниження вмісту інгібітора естерази С1 компоненту комплементу в сироватці крові хворого.

C. Підвищення вмісту С3 компоненту комплементу в сироватці крові хворого.

32. В основі патогенезу медикаментозної алергії лежить реакція:

 

A.Реагінового типу.

B. Цитотоксичного типу.

C. Ыунокомплексного типу.

D.Клітинного типу.

E. Жодна з перерахованих.

33. Чи впливає на здатність до фагоцитозу моноцитів і поліморфноядерних лейкоцитів дефіцит цитохрому В245?

 

A. Так.

B. Ні.

34. При дефекті цитохрому В245 моноцитів і поліморфноядерних лейкоцитів внутрішньо­клітинний бактерицидний ефект:

 

A. Підвищений.

B. Незмінний.

C. Знижений.

35. Внутрішньоклітинний бактерицидний ефект моноцитів, поліморфноядерних лейкоцитів залежить, в основному, від:

 

A. Здатності клітини утворювати активні сполуки кисню.

B. Наявності каталази, що інактивує активні сполуки кисню в фагосомах.

C. Вказані фактори не впливають на реалізацію внутрішньоклітинної бактеріцидної дії.

36. Чи можна поставити діагноз «синдром ледачих лейкоцитів» на основі виявлення порушень реакції поліморфноядерних лейкоцитів на хемотактичні стимули?

 

A. Так.

37. Ні.Які відомі дефекти системи комплементу?

 

A. Дефекти контролюючих білків.

B. Дефіцит компонентів комплементу С1-С9.

C. Обидва вказаних варіанти не відносяться до порушень системи комплементу.

38. Визначте найбільш частий дефект синтезу компонентів комплементу, який обумовлює розвиток ангіоневротичного набряку:

 

A. Компоненти C1, C2, C4.

B. Компонент С3 і фактор В.

C. Фактор C1.

D. Інгібітор С1 комплементу.

39. При транзиторній гіпогаммаглобулінемії дитячого віку відмічається низький рівень:

 

A. Імуноглобулінів класу А.

B. Імуноглобулінів класу E.

C. Імуноглобулінів класу М.

D. Імуноглобулінів класу G.

40. Чи спостерігається недостатність імуноглобулінів одного або кількох класів у дітей у звичайних умовах?

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 


Похожие статьи

О М Біловол - Клінічна імунологія та алергологія

О М Біловол - Основи діагностики, лікування і профілактики основних кардіологічних захворювань