О М Біловол - Клінічна імунологія та алергологія - страница 20

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 

Ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази (ННІЗТ) ВІЛ. До даної групи відносяться невірапін та іфавіренц.Механізм дії. Молекули ННІЗТ безпосередньо з' єднуються з активним центром зворотної транскриптази і блокують процес зворотної транскрипції. Вони пригнічують ранні стадії життєвого циклу вірусу, тому активні відносно гострих інфікованих клітин.

Спектр активності. Клінічне значення має активність ННІЗТ відносно ВІЛ-1. У той же час, проти ВІЛ-2 препарати даної групи неактивні.

Показання: комбінована терапія інфекції, викликаної ВІЛ-1 (невірапін, іфавіренц); профілактика передачі інфекції, викликаної ВІЛ-1, від матері до новонародженого (невірапін); хіміопрофилактика парентерального зараження ВІЛ (іфавіренц).

Невірапін викликає руйнування каталітичної ділянки зворотної транскриптази ВІЛ-1. Блокує активність РНК- і ДНК-залежної полімерази. Не пригничує зворотну транскриптазу ВІЛ-2 і людські а-, Р-, у- або сігма-ДНК-полімерази. При монотерапії швидко і практично завжди розвивається стійкість вірусів. Активний в гостро інфікованих ВІЛ Т-клітинах, пригнічує ранні стадії життєвого циклу вірусу. У комбінації із зидовудином зменшує число вірусів у сироватці і збільшує кількість CD4-клітин; уповільнює прогресування захворювання.

Іфавіренц - селективний ННІЗТ ВІЛ-1. Пригнічує активність ферментів вірусу, перешкоджає транскрипції вірусної РНК на комплементарному ланцюжку ДНК і вбудовуванню останньої в геном людини з подальшою трансляцією ДНК на мессенджері РНК, що кодує білки ВІЛ. У терапевтичних концентраціях не пригнічує клітинні а-, Р-, у- і сігма-ДНК-полімерази людини. При монотерапії резистентність вірусу розвивається протягом декількох тижнів. Активний у гостро інфікованих ВІЛ Т-клітинах, пригнічує ранні стадії життєвого циклу вірусу.

Інгібітори протеази ВІЛ. До інгібіторів протеази ВІЛ відносяться саквінавір, індинавір, ритонавір, нелфінавір і ампренавір.

Механізм дії. Протеаза ВІЛ - фермент, необхідний для протеолітичного розщеплювання поліпротеїнових попередників вірусу на окремі білки, що входять до складу ВІЛ. Розщеплювання вірусних поліпротеїнів украй важливе для дозрівання вірусу, здатного до інфікування. Інгібітори протеази блокують активний центр ферменту і порушують утворення білків вірусного капсиду. Препарати цієї групи пригнічують реплікацію ВІЛ, зокрема при резистентності до інгібіторів зворотної транскриптази. В результаті пригноблення активності ВІЛ-протеази формуються незрілі вірусні частинки, нездатні до інфікування інших клітин.

Спектр активності. Клінічне значення має активність інгібіторів протеази

проти ВІЛ-1 і ВІЛ-2.

Показання: лікування ВІЛ-інфекції у складі комбінованої терапії; хіміопрофілактика парентерального зараження ВІЛ.

Основні характеристики і особливості застосування антиретровірусних препаратів для профілактики і лікування ВІЛ і СНІД представлені в табл. 10.Основні характеристики і особливості застосування антиретровірусних препаратів

 

Міжнародна назва

Форма препарату

Режим дозування

Нуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази ВІЛ

Зидовудин

Капс. 0,1 г; 0,25 г

Розчин для прийому всередину 10 мг/мл у флак. по 20 мл

Розчин для ін'єкцій

10 мг/мл у флак. по 20 мл

Терапія ВІЛ-інфекції

Всередину

Дорослі: 0,6 г/добу в 2-3 прийоми

Дети 6 тижнів-12 років: 160 мг/м2 кожні 8 год.

(480 мг/м2/добу).

Профілактика перинатальної ВІЛ-інфекції

Вагітні, інфіковані ВІЛ:

0,1 г 5 разів на добу всередину до початку пологів, під час пологів - 2 мг/кг в/в протягом 1-ої години, потім в/в 1 мг/кг/год до відрізання пуповини. Новонароджені: 2 мг/кг кожні 6 год. протягом перших 6 тижнів життя.

Фосфазид

Табл. 0,2 г; 0,4 г

Всередину

Терапія ВІЛ-інфекції

Дорослі: 0,6-1,2 г/добу в 2 прийоми. Діти: 10-20 мг/кг/добу в 2 прийоми. Профілактика професійного зараження ВІЛ

Дорослі: 0,6 г кожні 12 годин протягом 4 тижнів (починати не пізніше ніж через 3 доби після можливого інфікування)

Ставудин

Капс. 15 мг; 20 мг; 30 мг;

40 мг

Всередину Дорослі та підлітки:

маса тіла від 60 кг - 20 мг кожні 12 год.;

до 60 кг - 15 мг кожні 12 год.

Діти:

маса тіла від 30 кг - 15 мг кожні 12 год.; до 30 кг - 1 мг/кг кожні 12 год.

Діданозин

Табл. розчинні 0,025 г; 0,05 г; 0,1 г; 0,15 г Капсули сповільненого вивільнення 0,125 г; 0,2 г; 0,25 г; 0,4 г Порошок д/сусп. д/прийому всередину 0,1 г; 0,167 г; 0,375 г

Всередину Дорослі:

маса тіла до 50 кг - 0,125 г (таблетки) і 0,167 г (порошок);

50-74 кг - 0,2 г і 0,25 г (відповідно);

більше 75 кг - 0,3 г і 0,375 г (відповідно) кожні

12 год.

Капс. - 1 раз на добу: маса тіла від 60 кг - 0,4 г;

до 60 кг - 0,25 г.

Діти: 120 мг/м2 кожні 12 год.

Зальцитабін

Табл. 0,375 мг; 0,75 мг

Всередину

Дорослі і діти старше 12 років: 0,75 мг кожні 8 годин або 1,125 мг кожні 12 год.

Абакавір

Табл. 0,3 г Сусп. д/прийому всередину 20 мг/мл у флаконах по 240 мл

Всередину

Дорослі і підлітки старше 16 років: 0,3 г кожні 12 год.

Діти 3 міс.-16 років: 8 мг/кг кожні 12 год. (але не більше 0,6 г/добу)

Ламівудин/ зидовудин

Табл. 0,15 г + 0,3 г

Всередину

Дорослі і діти старше 12 років: 1 табл. кожні 12 год.

Невірапін


Ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази ВІЛ
Табл. 0,2 г      І ВсерединуСусп. д/прийому всередину 10 мг/мл у флак. по 240 мл


Терапія ВІЛ-інфекції

Дорослі: 0,2 г/добу протягом 14 днів, далі 0,2 г

кожні 12 год.

Діти:

2 міс-8 років - 4 мг/кг/добу в 1 прийом протягом

2 тижнів, далі 7 мг/кг кожні 12 год.;

старше 8 років - 4 мг/кг/добу в 1 прийом протягом

2 тижнів, далі 4 мг/кг кожні 12 год.

Максимальна добова доза в будь-якій віковій групі -

0,4 г.

Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини

Однократно матері під час пологів 0,2 г, а потім 2 мг/кг новонародженого протягом 3-х діб після

Іфавіренц

Капс. 0,05 г; 0,1 г; 0,2 г

Всередину

Дорослі: 0,6 г 1 раз на добу. Діти старше 3 років: маса тіла 13-15 кг - 0,2 г/добу; 15-20 кг - 0,25 г/добу;

20-25 кг - 0,3 г/добу;

25-32 кг - 0,35 г/добу; 32-40 кг - 0,4 г/добу

Інгібітори протеази ВІЛ

Саквінавір

Капс. тверді 0,2 г Капс. м' які 0,2 г

Всередину Дорослі:

капс. тверді. - 0,6 г кожні 8 год. капс. м' які - 1,2 г кожні 8 год.

При сполученні з іншими інгібіторами протеази доза може бути зменшена.

Індинавір         Капс. 0,4 г                        Всередину. Дорослі: 0,8 г кожні 8 год.

Рітонавір

Капс. 0,1 г Розчин д/прийому всередину 80 мг/мл

Всередину

Дорослі: 0,6 г кожні 12 год.

Щоб поліпшити переносимість, спочатку

застосовують 0,3 г кожні 12 год., потім кожен день

дозу збільшують на 0,1 г до досягенння стандартної

дози.

Діти старше 2 років: 0,4 г/м2 кожні 12 год. При поганій переносимості - 0,25 г/м2, з наступним збільшенням дози кожні 2-3 дні на 50 мг/м2 до досягнення стандартної дози.

Нелфінавір

Табл. 0,25 г

Пор. д/сусп. д/прийому всередину 50 мг/мл

Всередину

Дорослі и діти старше 13 років: 0,75 г кожні 8 год. Діти до 13 років: 20-30 мг/кг кожні 8 год.

Ампренавір

Капс. 0,05 г; 0,15 г

Розчин д/прийому всередину 15 мг/мл

Всередину

Дорослі, підлітки старше 13 років і пацієнти масою тіла більше 50 кг: 1,2 г (капс.) або 1,4 г (розчин) кожні 12 год.

Діти 4-12 років і пацієнти масою тіла до 50 кг: капс. - 20 мг/кг кожні 12 год. або 15 мг/кг кожні 8 год.;

розчин - 22,5 мг/кг кожні 12 год. або 17 мг/кг кожні 8 год.

З метою підвищення ефективності терапії для лікування СНІДу призначають комбінації антиретровірусних препаратів.

Як стартова терапія рекомендують комбінації наступних груп препаратів:

1)   інгібітор протеази + нуклеозидний інгібітор зворотної транскриптази;

2)   ненуклеозидний інгібітор зворотної транскриптази + нуклеозидний інгібі­тор зворотної транскриптази;

3)   два нуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази;

4)   ненуклеозидний інгібітор зворотної транскриптази + другий ненуклео-зидний інгібітор зворотної транскриптази.

Найбільш часті ускладнення антиретровірусної терапії: лактат-ацидоз і стеатоз печінки (виникають при лікуванні нуклеозидними інгібіторами зворотної транскриптази); гіперглікемія і цукровий діабет або погіршення перебігу вже наявного цукрового діабету (виникає при лікуванні інгібіторами протеази); порушення ліпідного обміну, ліподистрофія (виникають при лікуванні інгібіторами протеази і ненуклеозидними інгібіторами зворотної транскриптази); висипання на шкірі (виникають при лікуванні ненуклеозидними інгібіторами зворотної транскриптази).

 

Завдання для заключного контролю знань

11. Як впливає стрес на імунні реакції?

 

A. Пригнічує реакції Т-ланки імунної системи.

B. Стимулює реакції Т-ланки імунної системи.

C. Пригнічує реакції В-ланки імунної системи.

D. Стимулює реакції В-ланки імунної системи.

12. Вкажіть абсолютну ознаку, на підставі якої можна ставити діагноз СНІДу.

 

A. Клінічні прояви опортуністичних інфекцій.

B. Лімфопенія при хелперно-супресорному коефіцієнті менше 1.

C. Підвищена концентрація імуноглобулінів класів G i A.

D. Ослаблені реакції на загальнопоширені антигени.

E.  Саркома Капоши у осіб молодше 60 років.

13. Які препарати відносяться до противірусних, що застосовують при СНІДі?

 

A.Азидотимідін, рибавірин, ацикловір.

B. Сурамін, аденинарабіозид, анкаміцин.

C. Гетерополіаніон-23, фосфоноформат.

D.Жоден з перерахованих.

E. Усі перераховані препарати.

14. Які імуномодулюючі препарати застосовуються для лікування СНІДу?

 

A.Левамізол.

B. Ізопринозин.

C. Тимозин, тимопептін.

D.Імрег, інтерлейкін-2.

E. Усі перераховані препарати недоцільно застосовувати при СНІДі.

15. Інженер, який 3 роки працював за контрактом в Африці, останні 2 роки почував себе задовільно, госпіталізований у пульмонологічне відділення зі скаргами на загальну слабкість, нічну пітливість, сухий непродуктивний кашель. В аналізі крові виявлена лімфопенія. Вкажіть найбільш доцільну діагностичну тактику.

 

A. Тест на відновлення нітросинього тетразолію.

B. Визначення активності комплементу.

C. Визначення фагоцитарного індексу.Пошук антитіл до ВІЛ у тесті ELISA та методом імуноблотінгу.

D.Пошук активності лейкоцитів.

 

16. Імунна відповідь у хворих вірусною інфекцією характеризується:

 

A.Збільшенням вироблення інтерферону.

B. Активацією цитотоксичних Т-лімфоцитів.

C. Прискореним виробленням імуноглобулінів A, M, G.

D.Формуванням клітин пам'яті.

E. Жодним з перерахованих.

17. Які захворювання, спричинені грибками, характерні для хворих, інфікованих ВІЛ?

 

A. Кандидоз з ураженням шкіри ступнів, кистей і завушних складок.

B. Кандидоз з ураженням стравоходу.

C. Кріптококоз з ураженням легень, центральної нервової системи або дисемінована інфекція.

D. Усі вказані захворювання і прояви.

18. Вкажіть клінічні стадії розвитку СНІДу:

 

A.Інкубаційний період.

B. Синдром генералізованої лімфоаденопатії.

C. СНІД-асоційований комплекс.

D.СНІД.

E. Жоден з перерахованих періодів не є стадією СНІДу.

19. Які симптоми характерні для СНІД-асоційованого комплексу?

 

A.Генералізована лімфоаденопатія.

B.Втрата маси тіла.

C.Пітливість, лихоманка, кашель.

D.Діспепсія.

E. Лейко-, лімфо-, тромбоцитопенія, порушення клітинного імунітету.

F. Жодна з перерахованих ознак.

20. Пацієнт, який пройшов 5 років тому курс лікування з приводу вогнищевого туберкульозу легень, звернувся у ПТД для зняття з обліку. При контрольному обстеженні встановлено, що раніше позитивна реакція Манту стала негативною. Вважати...

 

A. Хворий одужав від туберкульозу.

B. Зберігається активний туберкульозний процес.

C. Хворому показана вакцинація БЦЖ.

D. Має місце імунодефіцитний стан (можливо, СНІД).

 

Вірні відповіді на питання: 11 - AC; 12 - E; 13 - ABC; 14 - ABCD; 15 - D; 16 - BC; 17 - BC; 18 -ABCD; 19 - ABCDE; 20 - D.ТЕМА 4. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ПРИЗНАЧЕННЯ ІМУНОТРОПНОЇ ТЕРАПІЇ. ІМУНОПРОФІЛАКТИКА. ІМУНОРЕАБІЛІТАЦІЯ

 

Актуальність теми. Імунотропні впливи чинників зовнішнього середовища, бактерій, вірусів призводять до тимчасових імуномодуляцій у здорових людей і викликають стійкі імуномодуляції у хворих, що реалізовуються як імунодефіцити, алергія, автоімунні захворювання. У хворих з первинними і вторинними імунодефіцитами подібні впливи призводять до важких клінічних проявів і навіть смертельних результатів. Тому розробка методів корекції функцій імунної системи за допомогою імунотропних лікарських препаратів є основним напрямом клінічної імунології. Імунізація населення з метою створення імунітету проти інфекцій дозволила попередити їх розвиток у багатьох людей. У зв'язку з цим вивчення методів вакцинації і застосування антисироваток є важливим завданням клінічного імунолога. Разом з тим, широке застосування імунотропних препаратів призвело до появи побічних реакцій і ускладнень при проведенні імунотерапії, що збільшило необхідність імунологічного обстеження і моніторингу контингенту, що піддається вакцинації. У зв'язку з цим значно зросла роль лікаря-імунолога у визначенні видів вакцин і індивідуальних термінів проведення щеплень при відхиленнях у функціонуванні імунної системи. Погіршення екологічної обстановки у місцях мешкання міського і сільського населення потребує розробки методів імунореабілітації населення.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 


Похожие статьи

О М Біловол - Клінічна імунологія та алергологія

О М Біловол - Основи діагностики, лікування і профілактики основних кардіологічних захворювань