О М Біловол - Клінічна імунологія та алергологія - страница 45

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 

а

7

б

5 4

З

z і

а2,28 2,13

2,11

92,51

Найменування____ Фактично

ЖЄЛ(л) ФЖЄЛ(л) ОФВ1 (л) ОФВ1/ЖЄЛ

Повинно     %     Коментарій_______

5,13              42     Вкрай різке зниження

4,97              42     Вкрай різке зниження

4,15              52     Значне зниження

81,88   116      Незначне підвищенняРентгенограма хворого С., 52 років. Рентгенографія ОГП в прямій проекції. Виявляється посилення бронхолегеневого рисунку, ущільнення коренів легень. Емфізематозні зміни обох легень.Приклад 11

Імунограма хворого С., 52 років. Діагноз: хронічний бронхіт, загострення з переважними порушеннями T-клітинної ланки та фагоцитозу
Результат


НормаГемоглобін

Еритроцити


142

5,1


Ж - 115-145, Ч - 132-164 г/л Ж - 3,7-4,7, Ч - 4,0-5,1 • 1012 /лТромбоцити ШОЕ


250 25


5) 150-320 • 109
респіброн по 1 табл. на день під язик, курс - 10 днів. З метою профілактики по 1 табл. на день, курс - по 10 днів протягом 3 місяців.;

6) тималін 1 мл підшкірно через добу, 10 діб.

 

При імунодефіцитах, що виявляються на фоні ХОЗЛ, позитивний ефект спостерігається при призначенні: левамізолу, тактивіну, нуклеїнату натрію, діуцифону та інших. У ряді випадків при ХОЗЛ переважним є інгаляційний шлях введення імуномодуляторів (поєднання розчинів димексиду і левамізолу).

Як приклад імунодефіциту за B-клітинним типом при патології бронхо­легеневої системи (приклад 12) наводимо історію хвороби хворого Т., 58 років, що знаходився на лікуванні у терапевтичному відділенні з діагнозом: хронічне обструктивне захворювання легень II ст., загострення. ЛН II ст.

Хворий Т., 58 років (приклад 12), страждає на ХОЗЛ протягом останніх 5 років, загострення спостерігаються 2-3 рази на рік. Хворий постійно знаходиться на базисній терапії спиріва (тіотропія бромид) 18 мкг 1 інгаляція 1 раз на день, теофілін 150 мг 1 раз на день.

Заключення імунограми: відносна лімфоцитопенія. Дисрегуляція Т-клітинної ланки з відносним підвищенням Т-хелперної популяції, ІРІ 2,5. Зниження рівня В-лімфоцитів. Продукція IgM знижена, а IgA - підвищена. NK-клітини у нормі. Значне підвищення поглинальної здатності нейтрофілів (ФІ, ФЧ), при зниженні функціонального резерву окислювально-відновлювального потенціалу фагоцитів (НСТ-тест рез. < 16), що свідчить про незавершеність фагоцитозу.

Висновок: імунодефіцитний стан по B-клітинній ланці, дисрегуляція продукції імуноглобулінів, що свідчить про загострення хронічного запального процесу (підвищення IgM) у ділянці слизових оболонок (збільшення IgA). Активація фагоцитозу з ознаками його неефективності.

Приклад 12

Імунограма хворого Т., 58 років. Діагноз: хронічне обструктивне захворювання легень, II ст., загострення. ЛН II ст. Імунодефіцит за B-клітинним типом (D 84.9)
IgG

 

IgM

 

IgA

 

ЦІК

 

Поглинальна активність


 

 

 

 

 

 

 

ФІ

ФЧ


Результат

 

11,9

 

0,18

 

4,8

 

59

91

4,45


Норма (ОД СІ )

8,0-18,0 г/л

 

0,2-2,0 г/л

 

0,3-3,0 г/л

 

30-50 од. опт.щільн.

60-80%

1,5-3,5
Вторинні імунодефіцити при внутриклітинних інфекціях

 

Хламідійна інфекція

Хламідійна інфекція супроводжується наявністю антитіл у крові, але недостатністю уродженого і набутого імунітету. У хворих знижений рівень NK, HLA-DR-лімфоцитів, субпопуляцій Т- і В-лімфоцитів, порушений цитокіновий та інтерфероновий статус.

Схема і види імунотерапії. При персистуючій формі хламідійної інфекції позитивні ефекти відмічені після включення у схему лікування поліоксидонію, глутоксиму, препаратів інтерферонів, лейкінферону, що призначаються звичайним чином і у свічках. Високоефективне послідовне застосування ронколейкіну і беталейкіну. У хворих з сечостатевим хламідіозом ефективні ронколейкін і бестім на фоні макролідів (вільпрафен та ін.).

Місцеве, внутрішньо-уретральне застосування препаратів (беталейкін, ронколейкін) може бути ефективнішим; курс - 15-20 щоденних інстилляцій по 5-6 мл (5 нг/мл беталейкіна).

Корисні індуктори інтерферонів (циклоферон, неовір, арбідол, аміксин). Аміксин призначають по 0,25 г/добу 2 доби, потім по 0,125 мг через 48 год. протягом 4-х тижнів; антибіотики призначають на 3-й день.

При ознаках Т-клітинної недостатності застосовують тимічні препарати (тактивін, тималін.).

Активація імунітету може бути отримана при призначенні специфічних вакцин, а при їх відсутності - універсальних вакциноподібних препаратів (лікопід та ін.).

 

Туберкульоз

Туберкульоз - інфекція з внутрішньоклітинним паразитуванням мікобактерій, обумовленим недостатністю у сприйнятливих індивідів чинників уродженого, зокрема фагоцитарного (кілінг, перетравлення), імунітету на фонівисокої алергічної реактивності негайного і сповільненого типу на антигени мікобактерій.

При туберкульозі виявляються IgG-антитіла і сенсибілізовані Т-лімфоцити, що не забезпечують імунітет. Вакцина БЦЖ не індукує стійкого імунітету в чутливих до мікобактерій осіб. Зростаюча резистентність мікобактерій до основних лікарських препаратів створює проблеми лікування хворих. Імунокоригуюча терапія, направлена на стимуляцію специфічної і неспецифічної резистентності хворих, може поліпшити ситуацію.

Схема і види імунотерапії. Для активації фагоцитарної ланки імунітету в хворих на туберкульоз легень апробований лікопід. Доведена його активуюча дія на моноцитарно-макрофагальну систему вродженого імунітету - утворення активних форм кисню, синтез ІЛ-1 і ФНП-а. Лікопід застосовують по 10 мг 10 днів на фоні етіотропної терапії або по 1 табл. (10 мг) 1 раз під язик, 3 цикли по 7 днів з інтервалами 2 тижні. Припинення виділення бактерій спостерігали у 80% хворих; зменшувалися гнійна мокрота, інтоксикація, підвищувалися число Т-лімфоцитів і бактерицидність фагоцитів.

Глутоксим призначають хворим на туберкульоз легень (інфільтративна, казеозна і диссемінована форми) протягом 50 днів внутрішньовенно і внутрішньом'язово по 1 мл 3% розчину двічі на день. Препарат зменшує інтоксикацію, запалення у легенях, попереджає загострення хронічного гепатиту, лейкопенію.

Галавіт зменшує генералізацію туберкульозу в легенях. У хворих диссемінованим та інфільтративним туберкульозом підсилює клінічну ефективність протитуберкульозних препаратів, зменшує їх побічні ефекти. Препарат знижує лімфоцитоз, збільшує знижений рівень СD19+ В-лімфоцитів, знижує збільшений рівень IgA.

Поліоксидоній у комплексній терапії туберкульозу покращує клініко-рентгенологічну картину захворювання, стимулює закриття порожнин розпаду легеневої тканини, розсмоктування вогнищ запалення. Він нормалізує показники імунного статусу і стимулює активність фагоцитозу.

Лейкінферон у хворих на туберкульоз терапевтичного профілю застосовують по 1 ампулі 3 рази на тиждень, курс 12-15 ін' єкцій. У хірургічних хворих його призначають до операції по 1 ампулі внутрішньом' язово 3 рази на тиждень, курс 6-36 ампул. На 2-й день після операції препарат вводять внутрішньом' язово по 1-2 ампули через день і внутрішньоплеврально по 1 ампулі з хіміопрепаратами. Він зменшує інтоксикацію, в 2-4 рази прискорює припинення бациловиділення, зменшує деструктивні зміни у легенях, прискорює закриття порожнин розпаду.

Ронколейкін (рекомбінантний ІЛ-2) на фоні застосування протитубер­кульозних препаратів вводять внутрішньовенно хворим туберкульозом легень по 500 тис. МОд через день - 3 ін'єкції. Безпосередні результати лікування поліпшувалися на 30%, зменшувалася частота постопераційних ускладнень, поліпшувалися показники імунітету

Отже, випробувані імуномодулятори на фоні базисної терапії туберкульозу істотно покращують її ефективність, нормалізують показники імунного статусу.Вторинні імунодефіцити при вірусних інфекціях

Віруси здатні індукувати вторинні імунодефіцити двома шляхами -безпосередньо руйнуючи імунокомпетентні клітини (ВІЛ) і змінюючи їх рецептори, активність взаємодії, модифікуючи імунореактивність (CMV, HSV, EBV).

Віруси можуть служити індукторами вторинних імунодефіцитів і провокувати ускладнення будь-якого запального процесу. Так, вірус EBV може вражати В-лімфоцити і викликати гіпо- і агаммаглобулінемію. Віруси кору, грипу, паротиту, краснухи, CMV змінюють співвідношення між популяціями клітин, порушують кооперацію цих клітин, пригнічують імунні реакції і підвищують чутливість до бактеріальних агентів. Хронічна персистенція вірусу герпесу в лейкоцитах і нервових гангліях, вірусу гепатитів В і С у гепатоцитах створює всі умови для розвитку вторинних імунодефіцитів. Вірус імунодефіциту сам руйнує Т-хелпери, викликаючи дисбаланс в імунній системі.

Як приклад імунодефіциту по T-лімфоцитопенічному типу при хронічному вірусному захворюванні (приклад 13) наводимо історію хвороби хворої Д., 37 років, що знаходилася на лікуванні у терапевтичному відділенні з діагнозом: інфекція у ділянці обличчя і губ.

Хвора Д., 37 років, скаржиться на висип на слизовій оболонці верхньої губи та на шкірі носо-губного трикутника, що свербить. Указані прояви спостерігаються на протязі останніх 2 років, носять рецидивуючий характер. Загострення відбуваються після переохолодження та ОРЗ. При огляді на верхній губі та на шкірі носо-губного трикутника виявляється локальний висип везикуло-папульозного характеру, в порожнині рота у хворої виявлені ерозійні зміни на язику, кваліфіковані як кандидоз.

Приклад 13

Імунограма хворої Д., 37 років. Діагноз: хронічна рецидивуюча герпес-вірусна інфекція у ділянці обличчя і губ, оро-фарінгеальний кандидоз, імунодефіцит

за T-лімфоцитопенічним типом (D 84.9)
_____ Показник________ Результат_____________________ Норма__________________

Гемоглобін__________ 112________________ Ж - 115-145, Ч - 132-164 г/л_________

Ерітроцити__________ 3,4|_______________ Ж - 3,7-4 ,7, Ч - 4,0-5,1 • 1012 /л_______

Тромбоцити__________ 260_____________________ 150-320 • 109 /л______________

_______ ШОЕ______________ 18_______________________ 2-15 мм /год_______________

_____ Лейкоцити__________ 3,8_________________________ 4-9 Г/л__________________

Нейтр. П/я 43-71% 1-4% 2000-6500 80-400

Еоз.        Баз. Мон. С/я      0,5-5%      0-1% 3-9%

80-370    20-80 90-720

Лімф.         БГЛ Плаз. 25-37%        1-5% 0-1%

1600-3000   80-500 20-80

67 3

64          4            0             8                21              0 0

2550 110

2440        150                        300 800

Імун. показники

Результат

Норма (ОД СІ)

Імун. показники

Результат

Норма (ОД СІ )

Т- лімф. CD-3

о/

45

50-80

Ig G

15,1

8,0-18,0 г/л

 

Абс. число

360

1000-2200

 

 

 

Т- хелп. CD-4

о/

27

33-46

Ig M

4,08

0,2-2,0 г/л

 

Абс. число

216

309-1571

 

 

 

Т-

цитотокс. CD-8

о/

39

17-30

Ig A

1,62

0,3-3,0 г/л

 

Абс. число

312

282-999

 

 

 

ІРІ

CD-4/CD-8

0,69

1,4-2,0

ЦІК

62

30-50 од. опт. щільн.

NK-клітини CD-16

%

15

12-23

Поглинальна активність

ФІ

93

60-80%

 

Абс. число

120

72-543

 

ФЧ

4,57

1,5-3,5



В-лімф.

о/

28

17-31

 

Сп

11

До 10%

CD-22

Абс. число

224

109-532

НСТ-тест

Інд

19

-

 

Сп.

14

До 10%

 

рез

8

>16%

РБТЛ

Інд.

71

50-70%

Комплемент

СН-50

74

30-60 гем.

 

 

 

 

 

 

 

од/мл

Діагностичні критерії СХВ

Великі діагностичні критерії: 1) втома, що не проходить, і зниження працездатності (не менш ніж на 50%) у раніше здорових людей протягом останніх шести місяців; 2) виключення інших причин або хвороб, які можуть викликати хронічну втому.

Малі симптоматичні критерії: 1) раптовий початок; 2) підвищення температури до 38 °С; 3) болі у горлі, першіння; 4) невелике збільшення (до 0,3­0,5 см) і болісність шийних, потиличних і пахових лімфатичних вузлів; 5) нез'ясована генералізована м'язова слабкість; 6) болісність окремих груп м'язів (міалгії); 7) мігруючі болі у суглобах (артралгії); 8) періодичний головний біль;

9)  швидка фізична втомлюваність з подальшою тривалою (понад 24 год.) втомою;

10)  розлади сну (гіпо- або гіперсомнія); 11) нейропсихологічні розлади (фотофобія,
зниження пам' яті, підвищена дратівливість, сплутана свідомість, зниження
інтелекту, неможливість концентрації уваги, депресія); 12) швидкий розвиток
(протягом годин або днів) всього симптомокомплексу.

Об'єктивні (фізикальні) критерії: 1) субфебрильна температура; 2) неексудативний фарингіт; 3) пальповані шийні або пахвові лімфовузли (менше 2 см у діаметрі).

Діагноз СХВ встановлюється за наявності 1 і 2 великих критеріїв, а також малих симптоматичних критеріїв: 6 (або більше) з 11 симптоматичних критеріїв і 2 (або більше) з 3 фізикальних критеріїв; або 8 (або більше) з 11 симптоматичних критеріїв.

До захворювання схильні люди будь-якого віку, проте відмічено, що жінки у віці 25-49 років хворіють частіше, ніж чоловіки. В окремих випадках захворювання розвивається через 2 роки після першої атаки. У більшості пацієнтів хронічна втома та інші супутні симптоми, почавшись у період грипоподібного захворювання, після одного-двох тижнів дещо зменшуються, але одужання не наступає. У найбільш важких випадках може початися сильна депресія, наступає втрата концентрації уваги і різка фізична слабкість. Описані випадки спонтанного одужання. Проте велика частина хворих продовжує страждати від циклічних захворювань протягом багатьох місяців або років.

Етіологія і патогенез. Найбільш вірогідною причиною СХВ є вірусна інфекція, конкретний представник якої у даний час не встановлений. Це може бути один з герпес-вірусів (Епштейна-Барр (EBV), цитомегаловірус (CMV), вірус герпесу 1 і 2-го типу (HSV-1, 2), вірус герпесу 6-го типу (HSV-6)), varisella zoster (HSV-4), віруси Коксакі А або В, ентеровіруси та ін. СХВ, вочевидь, є мультипричинним розладом нейроімунних механізмів, який виявляється у генетично схильних осіб у результаті активації імунної системи інфекційними агентами і дисрегуляції ЦНС. Латентна інфекція може призводити до хвороби (тобто включатися) при дії ряду можливих стимулів: важкий емоційний стрес, несприятливі чинники зовнішнього середовища, інтоксикації, травми, хірургічні втручання, вагітність, пологи та ін.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 


Похожие статьи

О М Біловол - Клінічна імунологія та алергологія

О М Біловол - Основи діагностики, лікування і профілактики основних кардіологічних захворювань