О М Біловол - Клінічна імунологія та алергологія - страница 47

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 

Курси фітонцидних антибактеріальних препаратів можна повторювати 2-3 рази на рік.

Обов'язкова умова проведення імунореабілітації - імунологічний контроль за її ефектом. Виконуючи її, слід пам' ятати про терміни настання цього ефекту у кожного використовуваного препарату і не поспішати відміняти препарат, замінюючи його іншим, навіть якщо вони відносяться до однієї і тієї ж групи за імунологічною дією. Відновлення імунологічної компетентності організму - це тривалий процес, що вимагає вдумливого і обов'язково науково обґрунтованого підходу до питань терапії з урахуванням особливостей клінічних проявів у даний час і причинно-значущої патології.

 

Імунокорекція при аденоїдиті, хронічному тонзиліті та риніті

Комплексні схеми лікування гіперплазії мигдаликів і аденоїдів:

-      пропасол 10 діб;

-      календула 10 діб + естифан 3 тижні;

-      хлорофіліпт 2 тижні всередину;

-      IRS-19 - спрей, 2 рази на день зрошувати мигдалики, курс 2 тижні. Мигдалики стискаються і зменшуються.

Комплексна схема лікування хронічного тонзиліту (загострення). Критерії -спайки з дужками і ознаки хронічної інтоксикації:

-      амоксіцилін або амоксіклав - 7 діб у вікових дозах;

-      лейкінферон 5 ін' єкцій або віферон 5-7 свічок по 500 000 Од через добу;

-      пропасол 10 діб + плазмол №5;

-      лікопід 10 діб по 1 мг для дітей і 10 мг - дорослим;

-      естифан + люголь;

-      УФО мигдаликів №5;

-      димексид 30% - аплікації на підщелепні та шийні лімфатичні вузли;

-      рібомуніл 6 тижнів по 1 табл. 2 рази 4 доби на тиждень. Комплексна схема лікування хронічного риніту, асоційованого з ГРЗ:

 

-      рібомуніл 1 табл. 2 рази 4 доби на тиждень 6 тижнів або IRS-19 - 10 днів (спрей у ніс);

-      аплікації з 30% димексидом на спинку носа і проекції гайморових пазух №10 через добу;

-      алое - електрофорез носа;

судинозвужувальні - краще санорин, менше підсушується слизова оболонка.Комплекс імунореабілітації для групи дітей, що часто і тривало хворіють

Комплексна імуномодулююча терапія переважно направлена на стимуляцію як Т-, так і В-клітинного імунітету, а також безпосередньо фагоцитарної ланки. Про вид імунного дисбалансу можна заздалегідь судити за клінікою епізодів повторної захворюваності - за етіологією: вірус, бактерія, грибки або їх асоціації; за патогенетичною реакцією крові: лейкоцитоз, лейкопенія, лімфоцитоз/лімфо-пенія; нейтрофільоз/нейтропенія, за клінікою - типові симптоми вірусної або грибкової, або бактерійної інфекції та інфікованості тощо.

Без побоювання ефекту гіперстимуляції і посилення дисбалансу між окремими ланками в системі імунітету можна призначити:

-    тималін 10 мг, курс 5 ін' єкцій;

-    рібомуніл або лікопід за загальноприйнятою схемою;

-    мікроелементно-вітамінний комплекс і біопрепарати з профілактики і лікування дисбактеріозу на фоні підвищеної уваги до дитини з боку батьків -адекватного віку харчування, гартуючих фізичних заходів. За відсутності бажаного результату дитина повинна бути обстежена у спеціалізованому центрі або відділенні для складання індивідуальної програми імунореабілітації, а іноді навіть для підбору препаратів in vitro.

У тих випадках, коли немає реальної можливості провести імунологічне обстеження хворого для ідентифікації імунного дефекту і підбору коригуючої терапії (наприклад, в умовах сільського регіону), можна рекомендувати до практичного використання терапевтичні комплекси реабілітації, засновані на клінічних даних про хворого.

Такі схеми лікування можуть включати:

а)  препарати з групи біогенних стимуляторів, які сприяють поліпшенню
презентації різних антигенів (бактеріальних, вірусних, грибкових і змішаних) через
системи фагоцитозу;

б)  засоби, стимулюючі процеси анаболізму;

в)  препарати, що активують окислювально-відновлювальні реакції у ткани-
нах
(у тому числі і в імунокомпетентних органах);

г)  мікроелементи і їх сполуки;

д)  медикаментозні засоби, що поліпшують обмін речовин у нервовій системі
з непрямим впливом на систему імунітету (препарати амінокислот для стимуляції
білкового обміну і енергетичних процесів у тканинах мозку, підвищення їх
дихальної активності, ноотропні засоби для формування асоціативних зв'язків між
клітинами головного мозку; препарати, що компенсують гіпоксію в ЦНС і
поліпшують обмін ліпідів, наприклад, пангамат кальцію.

Клінічними показаннями у таких випадках можуть бути:

1.   Рецидивування запальних захворювань з ризиком розвитку хронічних форм і формуванням хронічного осередку інфекції.

2.   Схильність до генералізованого гнійно-септичного захворювання (за клінічними даними).

3.   Наявність побічних незвичайних або псевдоалергічних реакцій на традиційні препарати.

Тривала астено-вегетативна дисфункція нервової системи, зміни у периферичній крові типу нейтропенії, лейкопенії, тромбоцитопенії, лімфоцитопенії тощо.Для профілактики розвитку хронічного захворювання рекомендується наступне профілактичне лікування з елементами імунореабілітації:

1.   На фоні затихання гострої фази запалення призначаються ін' єкції екстракту алое підшкірно, дітям дошкільного віку по 0,3-0,5 мл, дорослим по 1 мл курсом 15-20 введень через добу.

2.   Внутрішньовенне введення тіосульфату натрію (можна і всередину, але клінічний ефект при цьому дещо слабший) з метою м' якої десенсибілізації, дезинтоксикації і протизапальної дії. Клінічні ефекти опосередковують нівеляцією сірчистими сполуками надлишку медіаторів підвищеної чутливості негайного і сповільненого типів, які в сукупності обумовлюють морфологічний еквівалент хронічного процесу. При призначенні всередину використовується 10% розчин тіосульфату натрію залежно від віку по 1 чайній, десертній або столовій ложці 3 рази на день; при внутрішньовенному способі застосовується 30% розчин по 1-1,5 мл до 5 років; по 2-3 мл дітям старше 5 років, дорослим по 5 мл 1 раз на добу, курс лікування складає зазвичай 10-14 діб.

3.   Гліцерофосфат кальцію (стимуляція анаболізму в тканинах імунокомпетентних органів) всередину на 5-7 діб.

При тенденції інфекційного процесу до генералізації (основні клінічні ознаки: загальна біологічна ареактивність, астенізація, тривале порушення у системі мікроциркуляції, лейкоцитоз з нейтрофільозом за відсутності локалізованого гнійного вогнища або, навпаки, лейкопенія при маніфестному гнійно-запальному процесі, невідповідність температурної реакції клінічним проявам, особливо на фоні перинатального ураження головного мозку) рекомендується:

1.   При лейкопенічній реакції крові слід починати профілактику вторинного імунодефіциту з плазмолу підшкірно дітям дошкільного віку по 0,2-0,3 мл, дорослим по 1 мл розчину 1 раз на добу протягом 10-14 діб. При лейкоцитозі слід почати з дибазолу в ін' єкціях курсом до 2 тижнів у віковому терапевтичному дозуванні.

2.   Паралельно призначається курс вітаміну Р (у формі аскорутину) всередину, але краще у формі урутину - в ін' єкціях по 0,2-0,3 мл дітям раннього віку, по 0,3-0,4 мл - дошкільникам, дорослим по 1 мл підшкірно 1 раз на добу протягом 20-30 діб. Вітамін Р стимулює функціональну активність імунокомпетентних клітин, що пояснюється, ймовірно, його активуючою дією на окислювально-відновлювальні процеси у тканинах.

3.   Для поповнення бактерицидних чинників наступним призначенням може бути лісобакт (лізоцим, попередня біологічна проба на переносимість обов'язкова). Лізоцим призначається в ін' єкціях або всередину курсом 7-10 діб один раз на добу. Також призначається ехінацея.

4.   Закінчити профілактичну схему рекомендується призначенням УВЧ-терапії на ділянку сонячного сплетіння, курсом з 5 сеансів, можна чергувати з ультразвуковою дією на зону проекції надниркових залоз.

За наявності незвичайних реакцій на лікарські препарати, які стимулюють явища непереносимості, рекомендується застосувати комплекс засобів, які стабілізують клітинні мембрани, що сприяє адаптації рецепторного апарату клітин імунної системи:

2.   1. Вітамін Е парентерально у вигляді внутрішньом'язових ін'єкцій курсом до 7-10 діб.Ентерально призначається окис цинку для стимуляції хемотаксису поліморфноядерних лейкоцитів і моноцитів, а також для стабілізації мембран цих клітин. Окис цинку призначається у дозі добової потреби від 4-6 мг у дітей грудного віку до 10-20 мг у старших дітей і дорослих у 2 прийоми.

3.   Паралельно - ультразвукова дія на зону проекції надниркових залоз щодня курсом №5.

 

Завдання для заключного контролю знань

11. Інфекції при вторинних імунодефіцитах В-клітинного типу:

 

A. Вірусні.

B. Грибкові.

C. Бактеріальні.

D. Паразитарні.

12. Час появи перших клінічних ознак вторинних імунодефіцитів:

 

A. З першого місяця життя.

B. З 4-6 міс. життя.

C. У підлітковому періоді.

D. У будь-якому віці.

13. Клінічними маркерами вторинного Т-клітинного імунодефіциту є:

 

A. Рецидивуючі піогенні інфекції.

B. Рецидивуючі вірусні інфекції.

C. Гіпоплазія тимусу.

D. Патологія паращитоподібних залоз.

14. Інфекції, що часто зустрічаються при дефектах фагоцитозу у хворих вторинним імунодефіцитом:

 

A. Бактерійні.

B. Вірусні.

C. Паразитарні.

D. Грибкові.

15. Причини вторинних імунодефіцитів:

 

A. Хромосомні порушення.

B. Імуносупресивна терапія.

C. Онкологічні захворювання.

D. Хронічні інфекції.

16. Вторинний імунодефіцит може бути наслідком:

 

A. Порушення харчування.

B. Променевої терапії.

C. Множинних трансфузій.

D. Опікової хвороби.

17. Вторинний імунодефіцит характеризується підвищеною чутливістю хворого до вірусних і грибкових інфекцій. Основний дефект імунної системи визначається порушенням функції:

 

A.Макрофагів.

B. Т-лімфоцитів.

C. В-лімфоцитів.

D.Системи комплементу.

18. Нейтрофілів.Вторинний імунодефіцит розвинувся на фоні опікової хвороби. Основний дефект імунної системи характеризується порушенням:

 

A. Т-лімфоцитів.

B. В-лімфоцитів.

C. Системи комплементу.

D. Фагоцитозу.

19. Показання для в/в введення імуноглобулінів:

 

A.Уроджені імунодефіцити.

B. Вторинні імунодефіцити.

C. Бактерійна інфекція.

D.Вірусна інфекція.

E. Алергія.

F.  Ендотоксичний шок.

20. Які імуномодулятори найбільш ефективні при вторинних імунодефіцитах, викликаних персистенцією вірусів?

 

A.Тималін.

B. Поліоксидоній.

C. Мієлопід.

D.Галавіт.

E. Нуклєїнат натрію.

 

Вірні відповіді на питання: 11 - CD; 12 - D; 13 - B; 14 - AD; 15 - BCD; 16 - ABCD; 17 - B; 18 - CD; 19 - ABCD; 20 - ABD.ТЕМА 7. ОСНОВИ ТРАНСПЛАНТАЦІЙНОГО ІМУНІТЕТУ. ІМУНОЛОГІЯ РЕПРОДУКЦІЇ

Актуальність теми: Проведення трансплантації органів і тканин стало нагальною потребою сучасного суспільства. За останнє десятиліття у розвинених країнах світу був досягнутий значний прогрес в області трансплантації клітин, тканин і органів. Трансплантологія сьогодні - це найбільш розвинений і високотехнологічний напрям охорони здоров'я. Немає такої області медицини, де вона не застосовується: кардіологія, гепатологія, онкологія, травматологія, офтальмологія, дерматологія тощо. Становлення трансплантологи як науки пройшло складний шлях. Проблема трансплантації вимагає ретельного вивчення медичних, юридичних, соціальних і етичних аспектів. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про трансплантацію органів і інших анатомічних матеріалів людини», діяльність, пов'язану з трансплантацією, можуть здійснювати акредитовані у встановленому законодавством України порядку державні і комунальні установи охорони здоров'я і державні наукові установи згідно переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України (Постанова Кабінету Міністрів України від 24.04.2000 р. №695 «Деякі питання реалізації Закону України «Про трансплантацію органів і інших анатомічних матеріалів людині»).

Кажучи про дослідження функціонування систем репродукції організму, фахівців імунодіагностики привертають нові технологічні можливості виявлення імунологічних причин невиношування вагітності, чоловічого і жіночого безпліддя.

 

1.     Загальна мета: Вивчити імунологічні критерії підбору донора і реципієнта, способи попередження або мінімізації наслідків синдрому відторгнення, імунологічні аспекти репродукції, методи діагностики імунологічних форм безпліддя, основні напрями його профілактики та лікування.Особливості передтранспланта-ційного моніторингу.

2.     Навчитися складати програму обстеження хворого перед трансплан­тацією.

3.     Навчитися розпізнавати пост-трансплантаційні інфекційні усклад­нення, критерії діагностики.

4.     Правила проведення імуносупре-сивної терапії: механізми дії, принципи призначення, ускладнення.

5.     Нові імунологічні методи діагностики і терапії у транспланто-логії.

6.     З' ясувати імунні взаємини у системах «батько-мати», «мати-плід», діагностика, лікування, профі­лактика.

7.     Вивчити імунологічні причини безпліддя.

Початковий рівень знань-умінь:

1.     Визначити основні поняття, термінологію (авто-, ало-, ксенотранс-плантат).

2.     З' ясувати механізми відторгнення алотрансплантату: надгострий, гострий і хронічний.

3.     Імунний статус вагітних.

4.     Імунологічна толерантність, її види, відмінність від імунодефіциту.

5.     Профілактика і лікування гемолі­тичної хвороби новонароджених.

6.     Взаємозв'язок імунної і статевої систем в організмі жінки і чоловіка.

7.     Збір скарг, анамнезу, виконання імунологічних методик, необхідних для діагностики імунозалежного невиношу-вання вагітності і безпліддя.

8.     Причини та імунологічні механізми утворення антиспермальних автоантитіл у чоловіків і жінок, імунодіагностика.Чинники, які сприяють або, навпаки, перешкоджають імуноло­гічній толерантності в організмі вагіт­ної жінки.

9.     Лікування жінок із звичними імунологічними викиднями.

10. Алгоритм обстеження при імуно­логічному безплідді. Імунологічні тести, лікування.

1.9. Імунні аспекти контрацепції. 10. Курація хворого для історії хвороби.Трансплантація кісткового мозку виконується шляхом:

 

A. Трансплантації стернальної кістки.

B. Трансплантації клубових кісток.

C. Люмбальної пункції.

D. Внутрішньовенного введення кісткового мозку.

E.  Трансплантації діафізу плечової кістки.

2.Які періоди виділяють після трансплантації кісткового мозку?

 

A. Ранній (0-21 доба).

B. Проміжний (21-100 діб).

C. Пізній (після 100 діб).

D. Усі, крім В.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 


Похожие статьи

О М Біловол - Клінічна імунологія та алергологія

О М Біловол - Основи діагностики, лікування і профілактики основних кардіологічних захворювань