О М Біловол - Клінічна імунологія та алергологія - страница 63

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 

 

Автоімунні тромбоцитопенії

У патогенезі ідіопатичної тромбоцитопенічної пурпури і алергічної тромбоцитопенії, індукованих ліками, велику роль грають автоімунні реакції. У крові виявляються антитіла проти тромбоцитів і їх глікопротеїнів, виявляється сенсибілізація лімфоцитів у тесті пригнічення міграції, а також підвищення ЦІК.

 

Класифікація тромбоцитопеній МКХ-10

      Пурпура та інші геморагічні стани - D69.

      Алергічна пурпура - D69.0.

      Якісні дефекти тромбоцитів - D69.1.

      Інша нетромбоцитопенічна пурпура - D69.2.

      Ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура - D69.3.

      Інші первинні тромбоцитопенії - D69.4.

      Вторинна тромбоцитопенія - D69.5.

      Тромбоцитопенія неуточнена - D69.6.

 

Автоімунний агранулоцитоз (код МКХ-10 D70) і лейкопенія. Характер­ним симптомом є повна або майже повна відсутність у крові гранулоцитів (не вище 0,75х109/л). Може бути два варіанти імунного агранулоцитозу: екзогенний (гаптеновий) і ендогенний.

Перший обумовлений прийомом ліків і по суті є проявом лікарської алергії. Антитіла, зв'язуючись з ліками, фіксованими на поверхні гранулоцитів, залучають до реакції комплемент, який їх і ушкоджує. При ендогенному (істинно автоімунному) агранулоцитозі IgG- або IgM- автоантитіла спрямовані проти антигенів мембран гранулоцитів або лише нейтрофілів. Як ускладнення ендогенний агранулоцитоз спостерігається при системних захворюваннях сполучної тканини.

Одним з поєднань нейтропенії і ревматоїдного артриту (РА) є синдром Фелті, при якому у хворих спостерігається нейтропенія, РА, спленомегалія. Автоантитіла до цитоплазматичних антигенів нейтрофілів зустрічаються при багатьох автоімунних захворюваннях. При синдромі Вегенера вони спрямовані проти серін-протеїнази азурофільних гранул; при РА, холангіті - проти лактоферіну; при ідіопатичному гломерулонефриті, СЧВ, васкулітах - проти мієлопероксидази. Клінічною ознакою нейтропеній є інфекції, спленомегалія.

11. Автоімунні лімфоцитопенії зустрічаються як ускладнення вірусних та інших захворювань.Які імунокомпетентні клітини приймають участь у формуванні автоімунного процесу?

 

A.Нормальні автореактивні Т-лімфоцити.

B.Автореактивні В-лімфоцити.

C.Автореактивні Т-індуктори.

D.Автореактивні Т-хелпери.

E. Т-супресори.

F. Природні кілери.

12. Які фактори можуть обумовити активізацію Т-індукторів та служити пусковим механізмом розвитку автоімунного процесу?

 

A.З'явлення нових детермінант у макромолекулах у результаті аномальної модифікації власної тканини.

B.З' явлення в організмі екзоалергенів, які мають перехресні антигенні детермінанти з тканинами власного організму.

C.Утворення комплексного автоантигена, який складається з власних макромолекул і антигенних детермінант вірусу.

D.Утворення комплексного автоантигена при з' єднанні власних макромолекул з антигенними детермінантами ліків.

E. Появлення антитіл до мікроорганізмів, які мають загальні з молекулами детермінанти.

F. Жоден з перерахованих факторів.

13. Які імунокомпетентні клітини та фактори можуть брати участь у розвитку автоімунної патології?

 

A.Тільки автореактивні Т- і В-лімфоцити.

B. Тільки Т-супресори.

C. Тільки білки системи комплементу.

D.Тільки цитотоксичні Т-лімфоцити, імунні комплекти.

E. Тільки лімфоцитотоксичні чинники.

F.  Тільки природні кілери.

14. Автоантитіла до клітин тканини щитовидної залози можуть призводити до:

 

A. Автоантитіла не впливають на тканини щитовидної залози.

B. Тільки до руйнування тканини щитовидної залози та зниження її функції.

C. Тільки до стимуляції функції щитовидної залози.

15. Які захворювання обумовлені впливом імунних комплексів?

 

A. Склеродермія.

B. Системний червоний вовчак.

C. Ревматоїдний артрит.

D. Тиреоїдит Хасімото.

E.  Всі перелічені захворювання.

16. Які типи імунних реакцій частіше всього лежать в основі розвитку автоімунного процесу?

 

A.Реагіновий тип.

B.Цитотоксичні імунні реакції.

C.Реакції імунних комплексів.

D.Клітинні реакції.

E. Автосенсибілізація, яка обумовлена антитілами.

F. Жодне з перерахованого.

17. Які препарати застосовуються при протизапальній терапії автоімунних захворювань?

 

A.Стероїди.

B. Саліцилати, індометацин, фенілбутазон.

C. Фенопрофен, ібупрофен.

D.Пеніциламін, солі золота, хлороквін.

18. Жодне з переліченого.Які з нижчеперелічених препаратів, що мають імунодепресивні властивості, використовуються для лікування автоімунних захворювань?

 

A.Циклоспорин А.

B. Азатіоприн.

C. Циклофосфамід.

D.Метотрексат.

E. Жодне з переліченого.

19. При яких автоімунних захворюваннях методом вибору є імунодепресивна терапія?

 

A.Автоімунній увеїт.

B.Хвороба Безеда.

C.Інсулінозалежний діабет.

D.Системний червоний вовчак.

E. Ревматоїдний артрит.

F. Жодне з переліченого.

20. Хвора, 12 років, скаржиться на швидкі, розмашисті, мимовільні рухи м'язів обличчя і кінцівок. З анамнезу відомо, що дівчинка часто хворіє на ангіни, періодично скаржиться на болі у суглобах. Об'єктивно: астенічна, емоційно лабільна. АТ - 100/70 мм рт.ст. Поступово з'явилися хореїчні гіперкінези, зниження м'язового тонусу. У крові - антистрептолізин-0 290 Од., антигіалуронідаза 380 Од., церулоплазмін - 0,27 г/л, мідь сироватки - 0,0030 г/л. Проба Манту - 1 мм. Яка найбільш можлива причина вказаної симптоматики?

 

A. Ревматизм.

B. Гепато-церебральна дистрофія.

C. Невроз.

D. Туберкульоз.

E.  Вегето-судинна дистонія.

Вірні відповіді на питання: 11 - ABCDE; 12 - ABCDE; 13 - ABCDE; 14 - BC; 15 - BC; 16 -ABCDE; 17 - ABCD; 18 - ABCD; 19 - ABDE; 20 - A.ТЕМА 9. ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ АЛЕРГОЛОГІЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ, АЛЕРГОТЕРАПІЇ ТА АЛЕРГОЛОГІЧНОЇ ПРОФІЛАКТИКИ

Актуальність теми. Клінічна алергологія посідає значне місце у сучасній медичній науці та у практичній охороні здоров'я. Актуальність її вивчення обумовлена такими факторами:

   виявленням захворювань, що пов'язані з ураженням імунної системи у вигляді її надмірної, патологічно зміненої активності та порушень регуляторних механізмів, з якими зустрічаються фахівці з різних галузей медицини, зокрема лікарі загальної практики;

   значним ростом розповсюдженості алергічних хвороб серед населення й, перш за все, серед осіб молодого віку;

   неухильним підвищенням кількості хворих молодого віку на бронхіальну астму, захворювання, що потребує проведення специфічної імунодіагностики для виявлення причинних алергенів та призначення специфічної імунотерапії, а також постійних терапевтичних зусиль для контролю його перебігу з метою поперед­ження виникнення та полегшення загострень та ускладнень, зменшення випадків інвалідизації хворих;

   розширенням методичних можливостей клінічної алергології щодо ранньої діагностики, лікування та профілактики алергопатології у молодому віці з метою покращення якості життя;

   впровадження алергологічних тестів і методів імунологічного дослідження, які сприяють якісній та ранній діагностиці захворювань, контролю ефективності їх лікування.

У зв'язку з викладеним стає очевидним, що роль клінічної алергології як науки на сучасному етапі дуже важлива, а необхідність у фахівцях з клінічної алергології постійно зростає.

 

Загальна мета: оволодіння принципами клінічних методів обстеження (збір

алергологічного анамнезу, виявлення                        симптомів і синдромів алергопатології),
лабораторними методами дослідження алергічного процесу, уміння виявляти основні
чинники формування алергії, знання основ алерготерапії та алергопрофілактики.

Конкретні цілі:                                               Початковий рівень знань-умінь:

1.    Знання особливостей алерго-                                       1. Уміння збирати алергологічний
логічного анамнезу при різних видах                                                                              анамнез.

алергопатології.                                                            2. Знання основних симптомів і синдро-

2.    Проводити фізикальне обстежен-                                         мів алергічних захворювань.

ня пацієнтів з алергічними захворю-                            3. Розуміння основних зрушень показ-

ваннями.                                                                           ників    аналізу   крові   клінічного при

3.    Визначати   етіологічні   (групи                                                         алергічному процесі.

алергенів) і патогенетичні (типи імун-                        4. Знання рівнів загального і специфіч-
них реакцій) чинники алергологічних                             них імуноглобулінів
E у нормі і при
захворювань.                                                                                       алергічних захворюваннях.

4.    Використання клінічних і лабо-                              5. Поняття результатів оцінки прове-
раторних методів оцінки імунної си-                            дення методик специфічної імунодіаг-
стеми при алергозах.                                                   ностики   (аплікаційний   тест, прік-тест,

5.    Методики   специфічної   імуно-                                                     скарифікаційний тест).

діагностики при атопічних захворю-                            6. Знання   основних протиалергічних

6.    ваннях. препаратів.Методики специфічної імуноте­рапії атопічних захворювань.

7.    Комплексна терапія алергічних захворювань.

8.    Оволодіння методами алергопро-філактики.

 

 

 

Завдання для перевірки початкового рівня знань

1. Які речовини можуть бути гаптенами?

 

A. Деякі препарати.

B. Прості хімічні речовини.

C. Білки.

2. Що утвориться після з'єднання гаптену з білками крові та клітин?

 

A. Антиген.

B. Антитіло.

3. Які з перерахованих реакцій відносяться до реакцій реагінового типу?

 

A.Алергічні реакції імунокомплексного типу.

B. Алергічні реакції уповільненого типу.

C. Реакції типу Артюса-Сахарова.

D.Реакції цитотоксичного типу.

E. Алергічні реакції негайного (анафілактичного) типу.

4. На протязі якого часу розвивається реакція негайного типу?

 

A. 1-2 хв.

B. 5-30 хв.

C. 50-90 хв.

D. До 10-12 год.

E.  До 24-72 год.

 

5.   На протязі якого часу звичайно розвивається реакція гіперчутливості уповільненого типу?

 

A. 1-2 хв.

B.  5-20 хв.

C.  10-12 год.

D. 24-72 год.

6.   Яким клітинам належить основне значення у розвитку патохімічної стадії алергії реагінового типу?

 

A. Базофілам.

B. Опасистим клітинам.

C. Т-лімфоцитам.

7.   Щорічно, у період цвітіння амброзії, у хворого 18 років з'являється нежить, сльозотеча, світлобоязнь, слабкість, головний біль. Напади чхання рідким носовим секретом чергуються з нападами майже повного закладення носу. Одночасно спостерігається сильне свербіння у ділянці носа і носоглотки, порушення нюху. Найбільш вірогідний діагноз?

 

A. Хронічний риносинусит.

B. Поліноз.

C. Вазомоторний риніт.

D. Гострий гайморит.

8.  Гостре респіраторне захворювання.Зазначте алергени, спроможні викликати розвиток цілорічного алергічного риніту:

 

A. Домашній і виробничий пил.

B. Епідерміс і хутро тварин.

C. Спори грибків.

D. Пилок рослин.

9.  Які зміни спостерігаються у аналізі крові при алергічному риніті?

 

A. Лейкоцитоз.

B. Нейтропенія.

C. Еозинофілія.

D. Тромбоцитопенія.

 

10. Які з перерахованих мікрочастинок, що знаходяться в повітряному середовищі, викли-
кають поліноз?

A. Мікроби.

B. Облігатні паразити.

C. Віруси.

D. Пилок рослин.

 

Правильні відповіді: 1 - AB; 2 - A; 3 - E; 4 - AB; 5 - D; 6 - ABC; 7 - B; 8 - ABC; 9 - C; 10 - D.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 


Похожие статьи

О М Біловол - Клінічна імунологія та алергологія

О М Біловол - Основи діагностики, лікування і профілактики основних кардіологічних захворювань