О М Біловол - Клінічна імунологія та алергологія - страница 72

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 

Найважливішими препаратами є антигістамінні засоби: хлоропірамін, клемастин, кетотифен, терфенадин. В останні роки перевага надається селективним блокаторам гістамінових Lfj-рецепторів (лоратадин, дислоратадин, цетиризин, левоцетиризин, фексофенадин), оскільки вони мають пролонговану дію і не викликають загальмованості, сонливості, порушення координації рухів, антихолінергічних і антисеротонінових ефектів. Дорослим і дітям старше 6 років лоратадин і цетиризин призначають по 10 мг/ добу (1 пігулка або 20 крапель). Хворим з нирковою недостатністю рекомендують половину добової дози. Немолодим пацієнтам з нормальною функцією нирок корекція дози не потрібна.

У гострій фазі захворювання з метою дезинтоксикації і десенсибілізації призначають внутрішньовенні ін' єкції 30% розчину тіосульфату натрію або внутрішньом' язові - 10% розчину глюконату кальцію (у дітей молодшого віку можливі інфільтрати і локальні некрози в місці введення препарату).

При ускладненні процесу приєднанням вторинної інфекції, фурункульозом необхідне застосування антибіотиків, які призначають зазвичай протягом 7-10 днів (еритроміцин по 0,3 г 4 рази на добу, доксициклін по 0,1 г 2 рази на добу, азитроміцин - у 1-й день 0,5 г, потім по 0,25 г 1 раз на добу 4 дні).

При тяжкому перебігу атопічного дерматиту проводять екстракорпоральну детоксикацію (плазмаферез), який звільняє організм від циркулюючих імунних комплексів і підвищує чутливість до терапії.

Використовують імунотропні препарати: для стимуляції Т-клітин застосовують препарати тимусу (тималін), імунофан по 1 мл в/м через день № 10 або галавіт по 1-2 мл в/м через день № 10; для підтримки В-клітинного імунітету -мієлопід. З' явилися повідомлення про успішне лікування АД циклоспорином А.

Не втратили актуальності курси вітамінотерапії, переважно вітаміни групи В, а також А і Е.

Місцеве лікування

Зовнішньо застосовуються борні, танінові примочки, резорцини, пасти, що містять дьоготь, нафталан, іхтіол, рідину АСД.

На обмежені ділянки ураження при виражених запальних явищах накладають мазі, що містять кортикостероїди: флуметазон, бетаметазон, мометазон, гідрокортизону 17-бутират, метилпреднізолону ацепонат, будезонід і ряд комбінованих препаратів на їх основі.Бетасалік - комбінований препарат для зовнішнього застосування; глюкокортикоїд бетаметазон дипропіонат, що входить до його складу, справляє протизапальну, протиалергічну і протисверблячу дію. Саліцилова кислота справляє кератолітичну, а також бактеріостатичну і фунгіцидну дію, сприяє проникненню бетаметазону в глибокі шари шкіри. Мазь наносять тонким шаром на уражену ділянку шкіри або в шкіру волосистої частини голови 2 рази на добу 1-2 рази на день. Препарат протипоказаний при туберкульозі, дерматомікозах, простому герпесі.

У даний час переважно застосовують негалогенізовані кортикостероїдні препарати пролонгованої дії, що не призводять до стоншування і атрофії шкіри. Враховуючи мінімум побічних явищ, зручність застосування (зазвичай 1 раз на добу) у вигляді кремів, мазей і лосьйонів, негалогенізовані кортикостероїди (будезонід, мометазону фуроат, метилпреднізолону ацепонат, преднізолону капронат, гідрокортизону 17-бутират) безпечні у лікуванні дітей молодшого віку.

При вираженій ліхеніфікації та інфільтраціях шкіри у хворих на атопічний дерматит негалогенізовані кортикостероїди необхідно застосовувати під оклюзійні пов' язки. Для мокнучих захворювань шкіри доцільно використовувати лосьйони і емульсії типу «масло у воді». Лосьйони також використовують для лікування уражень волосистої частини голови. Доза препарату, яку використовують протягом тижня, не повинна перевищувати 30-60 г.

При приєднанні до атопічного дерматиту вторинної бактеріальної інфекції можна використовувати комбінацію бетаметазона з гентаміцином.

Інгібітори кальціневріну (пімекролімус) є негормональними засобами другої лінії як для лікування, так і для тривалого профілактичного контролю ато-пічного дерматиту. Пімекролімус - речовина, взята з аскоміціну - природної спо­луки, що виробляється грибками роду Streptomyces hygroscopicus var ascomyceticus.

Елідел (1% пімекролімус) специфічно зв'язується з цитозольним рецептором макрофіліном-12 і блокує кальцій-залежну фосфатазу - кальціневрін, необхідну для транслокації нуклеарного чинника Т-лімфоцитів у ядро. Нуклеарний чинник міститься у цитоплазмі клітин, він активується прозапальними сигналами (цитокінами, вірусами, оксидантами).

Основні положення щодо застосування крему «Елідел» (1% пімекролімус):

застосовувати при появі перших симптомів АД - ефективно та швидко (починаючи з 3-го дня) ліквідує загострення легкого й середнього ступеню тяжкості;

при важкому загостренні АД показана східчаста зовнішня терапія -призначення топічних кортикостероїдів на короткий проміжок часу (як правило, до 5-7 днів), після зменшення запальних явищ у шкірі - перехід на використання крему «Елідел»;

у випадках персистуючого перебігу захворювання або при частих загостреннях використовується довгостроково як профілактичний засіб;

не має обмежень щодо площі нанесення, об'єму аплікації, тривалості застосування;

можливе використання на всіх ділянках шкірних покривів - на обличчі, шиї, природних складках і у місцях попрілостей;

при наявності вірусного чи бактеріального ураження шкіри спочатку треба ліквідувати інфекційний процес, а потім застосовувати «Елідел».

Тактика застосування крему «Елідел» полягає у нанесенні аплікацій тонким шаром на уражені ділянки шкіри 2 рази на день перед використанням зм' якшуючих засобів.Немедикаментозні методи лікування. Важливим компонентом комплексної терапії є світлолікування (УФО кварцевою лампою, селективна фототерапія).

З немедикаментозних методів лікування останніми роками застосовують також внутрішньовенне лазерне опромінювання крові, ендоваскулярну лазерну терапію у поєднанні з гемосорбцією, магнітолазеротерапію, гіпербаричну оксигенацію. Зовнішнє застосування гелій-неонового лазеру (лазеротерапія) на вогнища вологості та імпетігінізації при загостренні сприяє якнайшвидшому одужанню і значно скорочує терміни перебування хворого в стаціонарі. Рефлексотерапія у вигляді акупунктури, лазеропунктури не тільки не втратила своєї актуальності, але деколи є для хворих єдиним методом лікування, який дозволяє підтримувати стан ремісії і уникати важких загострень.

Санаторно-курортне лікування на Чорноморському узбережжі, на Мертвому морі благотворно впливає на перебіг хвороби, на довгий час подовжує ремісію і є одним з етапів у комплексній терапії.

 

Завдання для заключного контролю знань

11. Які з алергічних діагностичних проб застосовують при специфічній діагностиці полінозу?

 

A. Шкірні проби.

B. Провокаційні проби.

C. Шкірні проби, провокаційні проби.

D. Визначення кількості Т- та В-лімфоцитів.

12. Характерні ознаки «аспіринової» бронхіальної астми:

 

A. Поліпоз носу.

B. Синусити.

C. Непереносимість нестероїдних протизапальних препаратів.

D. Наявність алергічних захворювань в анамнезі.

13. До основних засобів неспецифічної терапії хворих на бронхіальну астму, які застосовуються для впливу на патофізіологічну стадію алергічної реакції, відносяться:

 

A.Неселективні бета-адреностимулятори.

B.Селективні бета2-адреностимулятори.

C.Препарати метилксантинів.

D.Муколітичні та відхаркувальні засоби.

E. Бета-адреноблокатори.

F. Альфа-адреноблокатори.

G.Топічні глюкокортикостероїди.

14. Який спосіб введення препарату більш доцільний при первинному плановому призначенні глюкокортикостероїдної терапії хворому із середнім ступенем важкості бронхіальної астми?

 

A. Парентеральний.

B. Пероральний.

C. Інгаляційний.

D. Немає принципової різниці.

15. Які із зазначених нижче антибіотиків не варто призначати при пневмонії, що розвилася у хворих із бронхіальною астмою:

 

A. Тетрацикліни.

B. Амоксицилін.

C. Аміноглікозиди.

16. Макроліди.Астматичний статус - це:

 

A. Важкий затяжний напад ядухи.

B. Напад бронхіальної астми, який не вдається зняти на протязі 12 год.

C. Напад бронхіальної астми, який не вдається зняти медикаментами на протязі доби.

17. При якій інфекції підвищується гіперреактивність бронхів?

 

A. Бактеріальній.

B. Вірусній.

C. Протозойній.

D. Реактивність бронхів при інфекції не змінюється.

18. Зазначте фармакологічну дію кромоглікату натрію:

 

A. Має бронхолітичний ефект.

B. Відноситься до муколітичних засобів.

C. Перешкоджає дегрануляції опасистих клітин.

D. Є імуномодулятором.

19. Які із зазначених показників використовують для моніторингу та оцінки ступеня важкості бронхіальної астми:

 

A. ОФВ1 - максимальний об'єм повітря, який видихається за першу секунду після повного вдиху.

B. МПВ - показник максимального потоку, який формується за час форсованого видиху.

C. ЖЄЛ - життєва ємність легень.

D. ФЖЄЛ - форсована життєва ємність легень.

20. Хвора скаржиться на інтен сивнийсвербіж шкіри обох рук, мономорфний висип, пухирці. З анамнезу захворювання відомо, що вона використала новий крем для рук. Ваш діагноз?

 

A. Контактний дерматит.

B. Короста.

C. Епідермофітія.

D. Атопічний дерматит.

 

 

Вірні відповіді на питання: 11 - ABC; 12 - ABC; 13 - ABCDG; 14 - C; 15 - B; 16 - BC; 17 - AB; 18 - C; 19 - AB; 20 - A.ТЕМА 10. АЛЕРГІЧНІ (НЕ АТОПІЧНІ) ЗАХВОРЮВАННЯ

Актуальність теми. У останні десятиліття частота алергічних захворювань (АЗ) істотно зросла. Кількість людей, що схильні до розвитку АЗ або у яких упродовж життя відмічалися алергічні реакції, коливається, за даними літератури, в різних популяціях від 20 до 40-50%. Основними чинниками, які обумовлюють розвиток алергії, є спадкова схильність і чинники навколишнього середовища, такі, як зростання цивілізації та урбанізації, синтез нових хімічних сполук, що нерідко мають алергизуючі властивості, погіршення екологічної обстановки. Не дивлячись на досягнуті успіхи в лікуванні алергічних захворювань, їх поширеність і захворюваність продовжують зростати. Голова комісії ЕААСІ (Європейська асоціація фахівців з алергії) професор Пол Ван Каувенберге вважає, що нас чекає справжня епідемія алергії і до 2015 р. половина мешканців Європи страждатиме від АЗ. У зв'язку з цим вивчення етіології, патогенезу, методів діагностики, лікування і профілактики алергічних захворювань є актуальною проблемою сучасної медицини.

1.     Загальна мета: оволодіння принципами діагностики і лікування основних алергічних захворювань неатопічної природи, медикаментозної алергії, методами надання невідкладної допомоги при гострих алергозах.З' ясування механізмів виникнення алергії і псевдоалергії.

2.     Знайомство з неатопічними захво­рюваннями, їх імунопатогенезом, імуно­діагностикою, клінічними проявами і лі­куванням.

3.     Клініко-діагностичні особливості етіо-патогенетичних форм кропив' янки.

4.     Особливості діагностики та лікування медикаментозної алергії.

5.     Клінічні форми, особливості перебігу та лікування алергічного дерматиту.

6.     Особливості перебігу, діагностики та лікування харчової алергії. Поняття про елімінаційну терапію.

7.     Невідкладна допомога при гострих алергозах.

8.     З'ясування особливостей імуно-патогенеза, клініки, імунодіагностики та імунотерапії сироваткової хвороби, феномену Артюса, алергічного васкуліту, алергічного альвеоліту.

9.     Поняття про спадковий ангіо-невротичний набряк.

10. Оволодіння принципами проти-алергічної терапії.

Початковий рівень знань-умінь:

1.    Поняття про алергічний механізм захворювань.

2.    Принципи діагностики і ліку­вання гострої і хронічної кропив'ян­ки, набряку Квінке.

3.    Поняття про інсектну алергію, невідкладна допомога.

4.    Невідкладна допомога при сироватковій хворобі і анафілак­тичному шоку.

5.    Поняття про алергічний дерматит, харчову алергію.

 

6.    Клінічні прояви латексної алергії.

7.    Види медикаментозної алергії.

 

8.    Діагностика і лікування син­дромів Стівена-Джонсона, Лайела, феномена Артюса.

1.  Знання основних протиалергічних препаратів.Які механізми дії адреналіну ставлять його в перший ряд препаратів для надання невідкладної допомоги при АШ:

 

A. Почастішання і посилення серцевих скорочень.

B. Стимуляція а1-, р1-, р2-рецепторів з подальшими підвищенням артеріального тиску і бронходилатацією.

C. Підвищення вмісту глюкози в крові і посилення тканинного обміну.

D. Поліпшення функціональної здатності скелетних м'язів.

2.  Хворому 57 років, захворів гостро, коли після вживання полуниці з'явилася локальна набряклість шкіри і підшкірної клітковини повік, губ, язика, утруднення ковтання, дихання. Через декілька годин після лікування все пройшло. У аналізі крові еозинофілія. Який найбільш вірогідний діагноз?

 

A. Набряк Квінке.

B. Мікседема.

C. Серцева недостатність.

D. Гломерулонефроз.

E.  Лімфонгаїт.

3.  Для надання невідкладної допомоги при анафілактичному шоку першорядне значення має наступна комбінація:

 

A. Серцеві глікозиди + антигістамінні препарати.

B. Еуфіллін + фуросемид.

C. Адреналін + глюкокортикоїди.

D. Інфузійна терапія + допамін.

 

4.  Хворому 32 років з гострою вогнищевою пневмонією був призначений пеніцилін
внутрішньом'язово. Під час проведення підшкірної проби стан хворого різко погіршав:
з' явилася задишка, хворий покрився холодним потом і через хвилину знепритомнів.
Об'єктивно: пульс
130 уд/хв, слабкого наповнення. АТ 60/40 мм рт.ст. Тони серця ослаблені.
У легенях різко ослаблене везикулярне дихання. Яке ускладнення виникло у хворого?

A. Медикаментозний анафілактичний шок.

B. Сироваткова хвороба.

C. Запаморочення.

D. Інфекційно-токсичний шок.

E.  Тромоемболія легеневої артерії.

 

5. У чоловіка 36 років через тиждень після введення протиправцевої сироватки у зв'язку з травмою правої стопи з'явилися підвищення температури до 38 °С, крапив'янкоподібний висип на шкірі тулуба і кінцівок, збільшення лімфатичних вузлів на шиї, набряки колінних суглобів, приглушені тони серця, тахікардія. АТ - 90/60 мм рт. ст. У крові: лейкоцитів -4,0 109 /л, ШОЕ - 15 мм/год. Визначте найбільш вірогідний діагноз:

 

A. Сироваткова хвороба.

B. Гостра кропив' янка.

C. Реактивний поліартрит.

D. Гострий ревматизм.

E.  Інфекційний мононуклеоз.

6. Які види препаратів найчастіше викликають сироваткову хворобу?

 

A. Сироватки.

B. Людські імуноглобуліни.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 


Похожие статьи

О М Біловол - Клінічна імунологія та алергологія

О М Біловол - Основи діагностики, лікування і профілактики основних кардіологічних захворювань