О М Біловол - Клінічна імунологія та алергологія - страница 86

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 

 

 

Вірні відповіді на питання: 11 - ABC; 12 - AB; 13 - ABC; 14 - ABCD; 15 - ABC; 16 - AB;

17 - ABCDEF; 18 - ABFG; 19 - ABCDFGH; 20 - A.Перелік ситуаційних завдань проблемно-пошукового характеру

Приклад 1. Імунограма хворої Л., 22 роки. Діагноз: гострий фурункульоз. Приклад 2. Імунограма хворого В., 26 років. Діагноз: гостра герпес-вірусна інфекція в області обличчя, губ.

Приклад 3. Імунограма хворого С., 12 років. Діагноз: уроджена гіпогаммагло­булінемія (синдром Брутона).

Приклад 4. Імунограма хворої В., 14 років. Діагноз: селективний дефіцит імуноглобуліну А.

Приклад 5. Імунограма хворого К., 8 років. Діагноз: синдром Ді Джорджі. Приклад 6. Імунограма хворої Ж., 9 років. Діагноз: синдром Луї-Бар, атаксія-телеангіоектазія

Приклад 7. Пацієнтка С., 19 років. Діагноз: хронічна гранулематозна хвороба. Приклад 8. Імунограма хворої Б., 20 років. Діагноз: спадковий ангіоневро-тичний набряк в області губ, язика.

Приклад 9. Хворий В., 54 років. Діагноз: хроніосепсис. Міжпетельні абсцеси черевної порожнини. Септикопіємія. Імунодефіцит за гранулоцитарним і В-клітинним типом.

Приклад 10. Імунограма хворої Р., 28 років. Діагноз: хронічний рецидивуючий (стрептококовий) фурункульоз. Імунодефіцит за фагоцитарним типом.

Приклад 11. Імунограма хворого С., 52 років. Діагноз: хронічний бронхіт, загострення з переважними порушеннями T-клітинної ланки та фагоцитозу.

Приклад 12. Імунограма хворого Т., 58 років. Діагноз: хронічне обструктивне захворювання легень, II ст., загострення. ЛН II ст. Імунодефіцит за B-клітинним типом.

Приклад 13. Імунограма хворої Д., 37 років. Діагноз: хронічна рецидивуюча герпес-вірусна інфекція у ділянці обличчя і губ. Оро-фарінгеальний кандидоз. Імунодефіцит за T-лімфоцитопенічним типом.

Приклад 14. Імунограма пацієнтки О., 48 років. Діагноз: синдром хронічної втоми. Хронічна рецидивуюча герпес-вірусна інфекція з локалізацією у ділянці губ, ВПГ-1, загострення. Імунодефіцитний стан по T-клітинній ланці на фоні високого антигенного навантаження.

Приклад 15. Імунограма хворої Л., 40 років. Діагноз: ревматоїдний артрит з переважним залученням суставів кистей, стоп та ліктьових суставів, II ступінь активності, загострення, ФНС I ст. Автоімунний синдром. Приклад 16. Діагноз: поліноз з клінічними проявами риніту, ремісія. Сенсибілізація до пилку амброзії, полину, соняшника. Приклад 17. Діагноз: бронхіальна астма, II ступінь, легкий персистуючий перебіг, контрольована. Сенсибілізація до побутових алергенів (домашній пил та перо подушки).

Приклад 18. Імунограма хворої Б, 49 років. Діагноз: бронхіальна астма, III ступінь, персистуючий перебіг, неконтрольована, загострення середньої тяжкості. Хронічний бронхіт, загострення. ЛН II ст.

Приклад 19. Діагноз: хронічна рецидивуюча кропив'янка. Хронічний гастро-дуоденіт з диспептичним синдромом, ст. загострення, асоційований з H. Pylory.Приклад 20. Діагноз: медикаментозна алергія. Гостра кропив' янка. Набряк Квінке в ділянці обличчя з набряком гортані, що починається. Приклад 21. Діагноз: медикаментозна алергія. Анафілактичний шок, перебіг середньої тяжкості.

Приклад 22. Діагноз: сироваткова хвороба, перебіг середньої тяжкості.Словник імунологічних термінів

 

Авідність (функціональний афінітет) - сумарна сила, з якою зв'язуються між собою молекули антигена й антитіла; при цьому враховується валентність взаємовідношень. Авідність залежить як від афінності, так і від кількості активних центрів на молекулу антитіла.

Автоантитіла - антитіла, що реагують з антигенами власного організму.

Автоімунне захворювання - наслідок того, що імунна система «помилково» атакує тканини власного організму.

Автологічний - стосується даного конкретного індивідууму, наприклад, автологічний трансплантат.

Ад'ювант - будь-яка речовина, що неспецифічно посилює імунну відповідь на конкретний антиген.

Алерген - антиген, який спричинює розвиток алергії.

Алергія - підвищення чутливості імунної системи організму до алергену (антигена) у разі повторного з ним контакту, що клінічно проявляється ушкодженням тканин організму.

Алогенний - термін, що позначає генетичні відмінності між індивідуумами одного виду.

Алотрансплантат - тканинний або органний трансплантат, отриманий від особини того самого виду.

Алотрансплантація - пересадження органів і тканин у межах одного виду.

Альтернативний шлях активації системи комплементу вирізняється тим, що активація системи комплементу починається з СЗ. Для активації за альтернативним шляхом не потрібно наявності в сироватці крові ЦІК. Активатором альтернативного шляху системи комплементу, як правило, є мікробні полісахариди.

Анафілотоксини - субстанції, як правило, СЗА і С5А, здатні прямо активувати дегрануляцію тканинних базофілів (лаброцитів).

Анергія - потенційно зворотна, специфічна імунологічна толерантність, за якої лімфоцити стають функціонально неспроможними відносно певного антигена.

Антиген - будь-яка молекула, що може бути розпізнана антитілами або антигенрозпізнавальним Т-клітинним рецептором; буває як екзогенного, так і ендогенного походження.

Антигенпрезентувальна клітина (АПК) - клітина, здатна презентувати процесований антигенний пептид разом із молекулами MHC класу II для розпізнавання Т-клітинним антигенрозпізнавальним рецептором на Т-лімфоцитах-хелперах (СБ4-клітини). До цієї категорії клітин відносять макрофаги-моноцити, В-лімфоцити і дендритні клітини. Однак більшість ядерних клітин організму має на своїй поверхні антигени МНС класу І, які також здатні представляти антиген у вигляді пептиду. Цей пептид, як відомо, розпізнається Т-лімфоцитами-кілерами (СБ8-клітини). Так само розпізнаються й вірусінфіковані клітини.

Антисироватка - сироватка, що містить антитіла.

Антитіло - імуноглобулін (розчинний білок), продукується плазматичними клітинами і здатний специфічно зв'язуватися з антигеном.

Апоптоз - одна з форм програмованої клітинної смерті, що характеризується ушкодженням ДНК під впливом ендонуклеази. Утворені в результаті апоптотичні тільця піддаються фагоцитозу. На відміну від некрозу, апоптоз - фізіологічниймеханізм смерті клітини, що завершила свою програму життя. Апоптотична загибель клітин не супроводжується запаленням.

Афінітет - поняття, яке характеризує ступінь відповідності, що визначає силу (міцність) зв' язку між антигеном і антитілом, рецептором і лігандом.

Базофіл - один із різновидів лейкоцитів периферійної крові, що відрізняється вмістом значної кількості лізосом і гранул (секреторних пухирців). На поверхні базофіла є рецептор до Fc-фрагмента IgE. Після зв'язування IgE, розташованого на поверхні базофіла, зі специфічним алергеном відбувається реакція дегрануляції з вивільненням значної кількості біологічно активних компонентів із гранул базофіла. До них належать, насамперед, гістамін, простагландини й лейкотрієни.

Білки теплового шоку (heat shok protein) - білкові молекули, що з' являються на поверхні клітин під час екстремальних змін навколишнього середовища (підвищення температури повітря, зміна рН, осмотичного тиску тощо). Одержали назву стресових білків.

Великі гранулярні лімфоцити містять у своїй цитоплазмі гранули і функціонують як ПК- і К-клітини. Активовані СБ8 -цитотоксичні лімфоцити також мають морфологічну картину великих гранулярних лімфоцитів.

Вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) - вірус, що спричинює синдром набутого імунодефіциту (СНІД). Уражує переважно Т-лімфоцити-хелпери.

Вторинні месенджери - внутрішньоклітинні сигнальні медіатори, активація яких призводить до зміни функціонування інших клітинних білків, що реалізується у вигляді активації клітини.

Вторинний імунодефіцит - клініко-імунологічний синдром, що розвивається на тлі раніше нормально функціонуючої імунної системи; характеризується стійким зниженням кількісних і функціональних показників специфічних і (або) неспецифічних факторів імунітету і є фактором ризику хронічних інфекційних запальних захворювань, автоімунної патології, алергійних захворювань і пухлин.

Гаптен - молекула з низькою молекулярною масою, яка може бути розпізнана антитілами, але не є імуногенною доти, доки не буде кон' югована з молекулою носія. Молекула носія разом із гаптеном утворює загальний епітоп, повний антиген, що розпізнається Т-лімфоцитами-хелперами, і це призводить до «увімкнення» імунної відповіді.

Ген - одиниця генетичного матеріалу (ДНК), що посідає певне місце в хромосомі й містить інформацію, яку клітина використовує для виконання її специфічної функції (наприклад, для продукції певного білка).

Гермінативний (зародковий) центр - дискретні ділянки в межах лімфатичних вузлів і селезінки, де відбувається індуковане антигеном дозрівання В-клітин і накопичення В-клітин пам' яті.

Гідроксильний радикал - токсична форма кисню (ОН-), що продукується фагоцитами.

Гіперчутливість - імунна відповідь, внаслідок якої ушкоджуються органи або тканини. Зумовлена підвищенням реактивності організму внаслідок попередньої сенсибілізації. Розрізняють гіперчутливість негайного й уповільненого типів. За класифікацією Джелла й Кумбса виділяють чотири типи реакції гіперчутливості.Гіперчутливість уповільненого типу - імунна реакція, що розвивається через 48-72 год. після контакту з антигеном і опосередковується вивільненням цитокінів із сенсибілізованих Т-лімфоцитів із наступним залученням до вогнища запальних клітин.

Гістамін - вазоактивний амін, що вивільнюється з гранул базофілів периферійної крові й тканинних базофілів (гладком' язкових клітин). Один з основних компонентів, які беруть участь в алергійних реакціях негайного типу.

Гістосумісність - сумісність за антигенами ГКГ, так звана тканинна сумісність; означає здатність реципієнта сприйняти трансплантат від донора. У разі визначення гістосумісності між донором і реципієнтом виявляють їхні фенотипи за антигенами локусів А, В, С, DR, DP і DQ. Для цього останнім часом застосовують як серологічне типування, так і ДНК-типування за допомогою ПЛР.

Головний комплекс гістосумісності (ГКГ; major histocompatibility complex - МНС) - генний комплекс, розташований на короткому плечі 6-ї хромосоми, що кодує молекули білків, частина з яких бере участь у презентації антигенів під час імунного розпізнавання. Крім загальної - МНС - прийнята також назва HLA (human leukocyte antigens). Білки, що кодуються генами ГКГ, є маркерами «свого» (self) для імунної системи. За допомогою цих білків ГКГ імунна система відрізняє «своє» (self) від «чужого» (non-self). Розрізняють три класи молекул гістосумісності. Молекули МНС класу І присутні на всіх ядерних клітинах організму й кодуються у людини переважно локусами А, В і С. Клас І антигенів гістосумісності бере участь у презентації антигена для попередників Т-лімфоцитів-кілерів/супресорів (СD8+-клітин). Молекули МНС класу II експресуються на АПК -макрофагах, В-лімфоцитах і дендритних клітинах і кодуються в людини локусами DR, DQ і DP. Клас II антигенів гістосумісності залучений до презентації антигенів для Т-лімфоцитів-хелперів (CD4+-клітини).

Гранулема - тканинний вузлик, що містить проліферувальні лімфоцити, фібробласти, а також гігантські й епітеліоїдні клітини. Два останніх представники клітин належать до активованих макрофагів, що формуються внаслідок запалення у відповідь на хронічну інфекцію або персистенцію антигена в тканинах.

Гранулоцити - лімфоїдні клітини, що містять цитоплазматичні гранули. Розрізняють три види гранулоцитів - нейтрофіли, еозинофіли і базофіли.

Гуморальний імунітет (гуморальна ланка імунітету) - захисні імунні реакції, виконувані за участю імуноглобулінів (антитіл), що продукуються В-лімфоцитами. У деяких ситуаціях ця ланка імунітету є переважною, наприклад, при антибактеріальній імунній відповіді.

Дендритні клітини. Розрізняють фолікулярні й інтердигітальні дендритні клітини. Перші виявляють у В-зонах лімфатичних вузлів і селезінки, вони мають на своїй поверхні рецептор до Fc-фрагмента імуноглобулінів, але позбавлені антигенів МНС класу II, вони презентують антиген В-лімфоцитам. Інтердигітальні дендритні клітини містяться в Т-клітинних ділянках лімфатичних вузлів і селезінки, мають на своїй поверхні антигени МНС класу II, але не містять рецептори до Fc-фрагмента, беруть участь у презентації антигена для Т-лімфоцитів.

Диференціація Т- і В-клітин антигензалежна - процес перетворення зрілих, у стадії спокою Т- і В-лімфоцитів під впливом антигена на ефекторні клітини для Т-лімфоцитів - Т-хелпери-індуктори і Т-кілери, для В-лімфоцитів -плазматичні клітини.Диференціація Т- і В-клітин антигеннезалежна - процес розвитку зі стовбурової клітини зрілого, в стадії спокою Т- або В-лімфоцита, готового до зустрічі з антигеном. Процес антигеннезалежної диференціації Т-лімфоцитів відбувається в тимусі, а В-лімфоцитів - у кістковому мозку.

Диференційний антиген - молекула на поверхні клітини, яка експресується на певних стадіях розвитку даної клітини.

Екзотоксин - патогенний білок, секретується бактеріальною клітиною.

Ендосоми - внутрішньоклітинні везикули (пухирці), за допомогою яких ендоцитований (поглинений) матеріал транспортується до лізосом.

Ендотоксин - ліпополісахарид, компонент клітинної стінки деяких видів грамнегативних бактерій, має імуностимулюючі властивості.

Ендоцитоз - поглинання клітиною чужорідного матеріалу шляхом інвагінації плазматичної мембрани, що призводить до розвитку внутрішньо­клітинного пухирця з уведеним у нього поглиненим чужорідним матеріалом. У процесах ендоцитозу бере участь рецептор до Fc-фрагменту IgG.

Еозинофіли - клас гранулоцитів, що містять гранули, заповнені хімічними речовинами, здатними ушкоджувати паразитів, а також ферментами, що спричинюють розвиток запальних реакцій. Однією з речовин, здатних ушкоджувати паразитів, є катіонні білки.

Епітоп - ділянка антигена (антигенна детермінанта), яка розпізнається антигенрозпізнавальним рецептором із наступним розвитком специфічної імунної відповіді.

Епштейна-Барр вірус (EBV) - збудник інфекційного мононуклеозу й лімфоми Беркітта. Уражує В-лімфоцити.

Загрудинна залоза (тимус) - первинний (центральний) лімфоїдний орган, у якому відбувається антигеннезалежна диференціація (дозрівання) Т-лімфоцитів. Має здатність продукувати гормони, наприклад тимозини, що беруть участь у регуляції функцій імунної системи.

Ідіотип - ділянка амінокислотних послідовностей у межах варіабельного регіону антитіл або Т-клітинного розпізнавального рецептора, що є для них специфічним і здатним спричинювати продукцію антиідіотипових антитіл.

Інтерлейкіни (ІЛ) - молекули, що входять до складу цитокінів, які продукуються клітинами імунної системи. Необхідні для кооперації клітин імунної системи в реалізації етапів імунної відповіді.

Імунний комплекс - антиген, зв'язаний з антитілом. Утворення імунного комплексу - один з етапів нормальної імунної відповіді. Імунні комплекси, що утворилися, можуть містити компоненти комплементу.

Імунна відповідь - реакція імунної системи організму на чужорідні субстанції або, іншими словами, на речовини, що несуть ознаки генетично чужорідної інформації.

Імуноген - будь-яка субстанція, що зумовлює імунну відповідь. Варто враховувати, що всі імуногени є антигенами, але не всі антигени мають властивості імуногенів (див. Гаптен).

Імунокомпетентність - здатність організму розвивати імунну відповідь.

Імунопатологія - патологічні процеси і захворювання, у патогенезі яких беруть участь імунні механізми. Алергійні захворювання - частина імунопатології.

Імуносупресія - пригнічення імунної відповіді, наприклад, за допомогою медикаментозних засобів, що запобігають трансплантаційній реакції відторгнення.Інтерферон - група цитокінів, що підвищують резистентність клітин до вірусної інфекції, чинять антипроліферативний вплив, а також здатні регулювати імунну відповідь. Розрізняють три види інтерферонів: а - продукується лейкоцитами, в - фібробластами і у - Th1.

Класичний шлях активації системи комплементу - механізм активації комплементу, який характеризується: необхідністю наявності для його запуску ЦІК, до складу яких входять, насамперед, IgG і IgM; початком процесу активації з перших (ранніх) компонентів комплементу - C1, С2 і С4.

Клітинний імунітет (клітинно-опосередкований імунітет) - захисні реакції організму, основну роль у реалізації яких здійснюють Т-лімфоцити. До таких реакцій належать, насамперед, реакції трансплантаційного імунітету, протипухлинного імунітету, захист від уражених вірусом клітин і участь в автоімунних реакціях.

Клінічна імунологія - клінічна й лабораторна дисципліна, що займається обстеженням, діагностикою й лікуванням хворих із патологічними процесами, які розвиваються внаслідок порушення імунних механізмів, а також тими випадками, коли імунологічні маніпуляції є важливою частиною терапії і (або) профілактики.

Клітини пам' яті - клони Т- і В-клітин, що утворилися в період первинної імунної відповіді, здатні розпізнавати антиген, який спричинив їх утворення, і реагувати на нього за типом вторинної імунної відповіді.

Клон - ідентичні клітини, що утворюються з однієї й тієї самої клітини-попередника.

Клональна делеція - процес, під час якого внаслідок контакту автологічного антигену з лімфоцитом на ранній стадії його дозрівання відбувається руйнування такого лімфоцита шляхом апоптозу. Клональна делеція є одним із механізмів індукції толерантності в організмі.

Клональна селекція - добір під впливом антигена лімфоцитів, що несуть специфічний рецептор до даного антигена. Після селекції й активації такі лімфоцити проліферують і утворюють клон специфічних клітин.

Клонально-селекційна теорія - теорія формування імунної відповіді, згідно з якою, під впливом антигена відбувається добір (селекція) лімфоцитів, що мають на своїй поверхні специфічний антигенрозпізнавальний рецептор, із наступним формуванням з них клону імунокомпетентних клітин, які реагують специфічно.

Колонієстимулювальні фактори - фактори, що забезпечують проліферацію гемопоетичних клітин.

Комплементу система - група сироваткових білків, які в процесі їхньої активації перетворюються на ефекторні молекули, що призводить до розвитку запалення (СЗа, С4а, С5а), фагоцитозу (СЗЬ) і руйнування клітин (С6-9). Таким чином, білки комплементу беруть участь у розвитку запальних реакцій, реакцій опсонізації та лізису клітинних мембран.

Конкуренція антигенів - процес, який характеризується тим, що під час введення суміші антигенів продукція антитіл до одного або декількох антигенів, які входять до її складу, знижена порівняно з тим рівнем антитіл, що продукується в разі роздільного введення цих самих антигенів.

Костимуляція - додаткова стимуляція лімфоїдних клітин на момент розпізнавання антигена. Наприклад, макрофаг дає костимуляційний сигнал Т-хелперу, а Т-хелпер - В-лімфоциту. За відсутності такого сигналу настає анергія клітини або розвивається апоптоз.Ксеногенний - термін, що означає генетичні відмінності між видами.

Ксенотрансплантат - органний або тканинний трансплантат, отриманий від особини іншого виду.

Купферівські клітини - фіксовані (резистентні) тканинні макрофаги печінки.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 


Похожие статьи

О М Біловол - Клінічна імунологія та алергологія

О М Біловол - Основи діагностики, лікування і профілактики основних кардіологічних захворювань