М І Гнатюк - Наукові записки в 11 - страница 1

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81 

 

 

 

 

НАУКОВІ ЗАПИСКИ

 

 

Серія "Філологічна"

 

 

Випуск 13

 

Міжкульрурна комунікація: мова культура особистість

 

Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 22-23 квітня 2010 року

 

 

Острог - 2010УДК: 81.161.2+

81.111 ББК: 81.2 Укр.+ 81.2 Англ. Н 34

Рекомендовано до друку вченою радою Національного університету "Острозька академія" (протокол № 8 від 25 березня 2010 року).

Збірник затверджено постановою ВАК України від 8 вересня 1999 року №01-05/9

Редакційна колегія:

Гнатюк М.І., доктор філологічних наук, проф. Грещук В.В., доктор філологічних наук, проф. Єрмоленко С.Я., доктор філологічних наук, проф. Левицький А.Е., доктор філологічних наук, проф. Поліщук Я.О., доктор філологічних наук, проф. Тищенко О.В., доктор філологічних наук, проф. Удалов В.Л., доктор філологічних наук, проф. Шульжук К.Ф., доктор філологічних наук, проф. Яворська Г.М., доктор філологічних наук, проф.

Укладачі:

Ковальчук І.В., кандидат психологічних наук, доцент. Коцюк Л.М., кандидат філологічних наук, доцент. Крайчинська Г.В., кандидат філологічних наук, доцент. Новоселецька С.В., кандидат психологічних наук, доцент.

Наукові записки. Серія "Філологічна". Матеріали міжнародної науко­во-практичної конференції 22-23 квітня 2010 року "Міжкультурна комуні­кація: мова - культура - особистість". - Острог: Видавництво Національ­ного університету "Острозька академія". - Вип. 13. - 2010. - 584 с.

У збірнику містяться статті, присвячені проблемам германського, роман­ського, слов'янського мовознавств, порівняльного мовознавства та літера­турознавства. Збірник рекомендовано науковцям, викладачам, студентам-філологам і всім, хто цікавиться філологічною наукою.

Адреса редколегії: 35800, Україна, Рівненська обл., м. Острог, вул. Семінарська, 2, Національний університет "Острозька академія", факультет романо-германських мов

ISBN 966-7631-70-2

© Видавництво Національного університету "Острозька академія", 2010МОВНИЙ ТА МОВЛЕННЄВИЙ МАТЕРІАЛ У ЙОГО СЕМАНТИЧНІЙ, СТРУКТУРНІЙ ТА СТИЛІСТИЧНІЙ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ

 

 

УДК 811.11137

Ananieva O. S.,

Bukovyna State Finance Academy, Chernivtsi

 

VERBALIZING QUANTITY

Процес квантифікації представлений не лише у математиці, але й у мові. Наше дослідження ґрунтується на вивченні лексеми 'quantity'. Ми формуємо концептосферу 'quantity', будуємо лексико-семантичне поле даної лексеми та виділяємо шляхи її вираження.

Ключові слова: квантифікація, підрахування, число, означеність, неозна­ченість, кількість, концепт, значення, компонент значення, лексема, лексико-семантичне поле, концептосфера, дефініційний аналіз, визначення слова.

The process of quantification is represented not only in mathematics, but also in language. Our research is based on the study of lexeme 'quantity'. We model the conceptual system of 'quantity', build lexico-semantic field of lexeme 'quantity' and define the ways of its verbalization.

Key words: Quantification, counting, number, definiteness, indefiniteness, quantity, concept, meaning, meaning component, lexeme, lexico-semantic field, conceptual system, definitional analysis, word definition.

The process of quantification has two different meanings. In mathematics it refers to human acts, known as counting and measuring that help mapping human sense observations and experiences into members of some set of numbers [1]. The study of quantification has been widely investigated by Barwise and Cooper (1981), Higginbotham and May (1981), and Keenan and Stavi (1986), J. Channel (1990), K. Bach (2000), L. Matthewson (2001), M. Coop Glanzberg (2004). In the course of time the investigation of quantification process glides from the sphere of mathematics into the sphere of language.

Quantification in natural language has been investigated by philosophers, logicians, and linguists: J. Channel (1990), K. Bach (2000), L. Matthewson (2001), M. Coop Glanzberg (2004), N. Artyunova (2005), V. Levytskyj (2004), B. Toshovytch (2005), L. Hruzhak (2008). In linguistics, quantification refers to binding a variable ranging over a domain of discourse [1]. The variable thereby becomes bound by an operator called a quantifier [1].

The topicality of the investigation lies in the study of quantification process in natural language.

© Ananieva O. S., 2010The objective of the paper is to model the conceptual system of quantity and to define the ways of its verbalization in language competence.

Quantification is a complex process referring to human acts, such as counting and measuring that cover human observations and experiences into a set of numbers. In language, quantification is a process that specifies quantity of individuals of the domain of discourse that refers to an open formula. The variable becomes bound by a word called quantifier. The resulting expression is a quantified expression, and we say that we have quantified over the predicate or function expression whose free variable is bound by the quantifier. The investigation of the categories related to quantification process: number and definiteness (indefiniteness) is essential. A number is a mathematical object used in counting and measuring. A notational symbol which represents a number is called a numeral, but in common usage the word number is used for both the abstract object and the symbol, as well as for the word denoting number. In linguistics the ways of expression quantity are somewhat different, than in mathematics or logics. We define quantity of a group of given subjects in two ways: accurately naming the exact number of objects or doing it approximately, not using numerals, but quantifiers. In the English language there are not only numerals to inform us about quantity of things, but also quantifiers. Quantifiers that do not inform us about the precise quantity or number of objects (substance or subjects) are called vague. Vagueness quantifiers do not emphasize the precise number of objects or value of substance they describe. In English the examples of quantifiers can be represented by: for all, for some, many, few, a lot, no etc; e. g.:

1.It wasjust six o'clock and there was supper in every hurrying pedestrian's face [4].

2.One might see, now, some of the chief characteristics by contrast [4].

3.Ten thousand dollars. I heard he sent most of it back afterwards, though [4].

4.He troubled over many little details and talkedperfunctorily to everybody [4].

5.Made a lot of money in his time, though, hasn't he? [4]

All known human languages make use of quantification [3, c. 131]. Quantification is used in both formal languages and natural languages. In formal languages, quantification is a formula constructor that produces new formulae from old ones. The language semantics specifies how the constructor is interpreted in terms of validity. Quantification is an example of a variable-binding operation.

Talking about the process of quantification in language we are to investigate the conceptual sphere of quantification. We do that by modelling and classifying the lexical meanings of the word under study. The concept of quantification in language includes the following notions: quantify, quantity, measure, gradation, graduation, measurement, measuring, measure, mensuration, restriction, limitation, calculus [9].The concept of quantification includes the notion 'quantity'. But what concept does this lexeme have? Quantification process deals with amount and number of objects and subjects. That is why the notion of 'quantity' itself should be connected with number and amount of things.

The concept of 'quantity' is connected with the following notions: measure, amount, volume, probability, chance, relative quantity, abstraction, time interval, proof, point, indefinite quantity, metric, definite quantity, mathematical product, abundance etc [9]. Graphically the concept of 'quantity' is represented in Graph 1, where each circle stands for a word that is a part of concept quantity. Graph 1 contains nouns, verbs and adjectives. All of the words are connected with one another being synonyms, derivatives or opposites of the meaning components of 'quantity'. The widest variety of components is formed by the concepts of 'measure', 'quantity' and 'amount'. This conceptual system leads our research to investigation of the lexical meanings of lexeme 'quantity' in order to build its lexico-semantic field.


We have classified the lexical meanings of the word 'quantity' and presented them in the Table 1. We have chosen the most popular explanatory dictionaries to show the use of componential meanings of the lexeme 'quantity' in the English language.

Amount, sum, total, grand total, sum total, volume, proof, point, magneyization, time

interval, time unit, metric, fundamental quanity, value, relative quantity, indefinite quantity, definite quantity, quantum, abstraction, playing period, smallness, magnitude, critical mass, negativity, insufficiency, inadvacy, deficiency

Graph 2. Lexico-semantic Field of Lexeme 'Quantity'

Definitional analysis is applied to the study of the concept of 'quantity' in order to build its semantic field. Definitional analysis comprises the act of defining a word in a number of different dictionaries and it shows the most frequent lexical component of meaning that occurs in each dictionary under study. Definition is the act of defining a word, phrase, etc [6].

The results of the definitional analysis represented in Table 1 indicate that the most frequent in use is the component 'an amount or number of something', which appears in each dictionary under study. So this component is the dominant meaning-component of lexeme 'quantity'. The least frequent are components, such as 'things that are produced or available in quantity', 'you can use quantity to refer to amount of something that can be contrasted with the quality', 'particular magnitude of something'. The components ofmeaning that occur in three out of four dictionaries are 'the measurement of something', 'a large amount or number of something'. The components, which occurred only twice, are 'when someone/something is an unknown quality, it means that not much is known about what they are like or how they will behave', 'duration of speech sound', 'universal or particular nature of proposition', 'entity with numerical value'.

The definitional analysis represented above outlines the frequency of dictionary components' use of lexeme 'quantity' in English. On the basis of our definitional analysis we have built a lexico-semantic field of the following lexeme (see Graph 2).

Lexico-semantic field of lexeme 'quantity' is represented by the nuclear components of word meaning (Nucleus), the most frequently occurring components of the meaning in the investigated dictionaries that form the centre of our lexico-semantic field; and periphery (P1, P2, P3), the less frequent components of meaning. Therefore the component of meaning, which occurs in the dictionaries the least number of times, forms periphery, P3, situated on the largest distance from the nucleus of the field. The similarity of the parts of speech that are presented in Graph 2 shows that the field is lexico-semantic.

We have represented the concept of quantification and exemplified the use of its components of meanings in the language competence. We have also built up a conceptual lexico-semantic field of the lexeme 'quantity' to emphasize its relation to the process of quantification as a process of determination of amount and number of something. Our future impetus is to build up a functional semantic field of the lexeme 'quantity'.

Literature:

1.Артюнова Н. Д. Проблема числа: Сб. Логический анализ языка. Кванти-фикативный аспект языка / Артюнова Н. Д. - М.: Индрик, 2005. - С. 5-21.

2.Грижак Л. Детермінація та індикація в системі англійської мови / Гри-жак Л., Ніколаєва Т. // Актуальні проблеми романо-германської філології в Україні та Болонський процес: Матеріали Міжнародної наукової конференції (24-25 листопада 2004). - Чернівці: Рута, 2004. - С. 64 - 66.

3.Wiese H. Numbers, language, and the human mind / Wiese H. - Cambridge: CUP, 2003. - 239 p.

4.Dreiser T. Sister Carrie / Dreiser Theodore. - Dover Publications, 2004. - 368 p.

5.Collins English Dictionary [Електронний ресурс] - 8th Edition first published in 2006 HarperCollins Publishers.

6.Encarta Dictionary 2009 [Електронний ресурс] - 1993-2008 Microsoft Corporation.

7.New Webster's Dictionary [Електронний ресурс] - Режим доступу до сай­ту : http://www.merriam-webster.com/dictionary/group.

8.Oxford Dictionary (En-En) (для ABBYY Lingvo x3) [Електронний ресурс] - Oxford Dictionary of English, Revised Edition. Oxford University Press 2005.

Visuwords, online graphical dictionary [Електронний ресурс] - Режим до­ступу до сайту: http://www.visuwords.com/?word=quantification.УДК 811. 111 ' 367. 4 ' 38: 659 . 131

Ананьян Е. Л.,

Слов'янський державний педагогічний університет, м. Слов'янськ

ВИКОРИСТАННЯ АТРИБУТИВНОГО СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ В ЯКОСТІ СКЛАДОВОЇ ОДИНИЦІ АНГЛОМОВНОЇ ДРУКОВАНОЇ РЕКЛАМИ

У статті розкрито сутність англійського атрибутивного словоспо­лучення, проаналізовано особливості використання даної синтаксичної конструкції в межах друкованого рекламного тексту.

Ключові слова: атрибутивне словосполучення, синтаксична кон­струкція, медіатекст, реклама.

In the article the essence of English attributive word combination is revealed, the peculiarities of the use of this syntactic construction within the framework of the printed advertisement are analysed.

Key words: attributive word combination, syntactic construction, media text, advertisement.

Постановка проблеми. Для другої половини ХХ - початку ХХІ ст. характерні, з одного боку, динамічний розвиток традиційних засобів ма­сової інформації (преси, телебачення, радіо), а з іншого - поява нових медіаресурсів, що без обмеження входять у життя сучасної людини та досить комфортно співіснують з нею. У ситуації, що склалася, будь-яка галузь науки має запропонувати свій так званий внесок у вивчення й гар­монійну організацію інформативного середовища, медіаландшафта, на якому зростає Людина ХХІ ст. Мовознавство в цьому плані не є виклю­ченням. Вивчаючи динаміку мовних змін, лінгвісти приділяють пильну увагу розгляду широкого спектра різнопланових питань, безпосередньо пов'язаних з мовним забезпеченням масових комунікативних процесів.

Аналіз основних досліджень і публікацій. Сучасна російська до­слідниця Т. Добросклонська підкреслює: "Основний обсяг мовокорис-тання припадає сьогодні саме на сферу масової комунікації. Тексти ма­сової інформації, або медіатексти, є однією з найбільш розповсюджених форм сучасного існування мови, а їхня сукупна довжина набагато пере­вищує загальний обсяг мовлення в інших сферах людської діяльності" [2, с. 5]. Серед усієї різноманітності медіатекстів більш детально зупи­нимось на вивченні особливостей англійської друкованої реклами. Різ­ні аспекти створення й функціонування рекламного тексту, визначення комунікативних, прагматичних, лексико-семантичних особливостей по­будови рекламного тексту, шляхи й умови створення експресії в реклам­ному тексті та її вплив на адресата певної вікової аудиторії розглянуті у працях А. Белля, С. Борсукової, А. Годдар, Т. Добросклонської, К. Ко­© Ананьян Е. Л, 2010рабльової, О. Ксензенко, О. Мальцевої, Д. Рі, М. Рибакової, Ю. Сулягі-на, Ю. Шатіна та ін.

Зауважимо, що запорука успіху сучасної реклами, теле-, радіо- або друкованої (газетної, журнальної), яка є сьогодні невід'ємною частиною громадської, культурно-політичної, розважальної та інформаційної сто­рін життя сучасного суспільства, полягає в правильному та гармонійно­му підборі всіх її складових одиниць. Одним з таких компонентів на син­тагматичному та метасеміотичному рівнях побудови тексту є атрибутив­не словосполучення, яке відіграє важливу роль у процесі розумової діяль­ності індивіда: "за допомогою визначення, що фіксує певну характеристи­ку об'єкта, відбувається об'єднання окремих об'єктів у єдиний клас (про­цес категоризації), а з іншого боку, відбувається розділення безлічі одно­рідних об'єктів на менші кількості (процес класифікації)" [8, с. 19].

Мета статті - розглянути атрибутивне словосполучення, представле­не різними за семантикою та структурою конструкціями, як експресив­ний синтаксичний засіб для створення ціннісного з точки зору інформа-ційності, концептуальності, когнітивності, ідеологічності та культурної специфічності англійського друкованого рекламного тексту.

Виклад основного матеріалу. Аналізу значимості атрибутивного словосполучення в межах рекламного тексту має передувати певний екс­курс до основ синтаксичної синтагматики сучасної англійської мови. У результаті проведеної роботи видається можливим розширити наукове знання про словосполучення в цілому, проаналізувати ступінь науково­го вивчення словосполучення як номінативної одиниці синтаксису, ви­явити рівень розробленості методів дослідження словосполучень, а та­кож установити системи категорій і параметрів, що визначили евристи­ку словосполучення.

Назване коло питань привертало й продовжує привертати особливу увагу вітчизняних і зарубіжних мовознавців. Так, відомі лінгвісти пер­шої половини ХХ ст. О. Потебня та Ф. Буслаєв у своїй концепції вказу­вали на логічність і доцільність розгляду синтаксису як теорії речення. Інша група дослідників, М. Петерсен, І. Ріс, Ф. Фортунатов, навпаки, за­кріпили за реченням статус словосполучення, відповідно до чого "функ­ціональна відмінність між синтаксичними категоріями словосполучен­ня та речення стиралась, унаслідок чого останнє отримувало визначення "закінчене словосполучення"" [7, с. 47]. На початку ХХ ст. такі мовоз­навці, як О. Шахматов і О. Пєшковський, намагались вибудувати нову теорію синтаксису через комплексне вивчення теорії речення та теорії словосполучення, тобто через об'єднання двох даних учень, що, власне, було спробою вивести речення із синтагми [7, с. 47].

Однак наукові пошуки дослідників по суті не стосувалися досліджен­ня специфічних особливостей словосполучення, які могли б пояснитийого проміжне положення між словом і реченням; необхідність розмеж­овувати та розрізняти предикативні синтаксичні відношення, що мають місце тільки у складі речення, та відношення непредикативного плану, характерні для словосполучення; вникнути у природу словосполучення та речення як понять "різних семантичних рядів", "різних стилістичних площин"; проаналізувати наявність словосполучення у складі речення як невід'ємну умову входження першого до системи комунікативних кате­горій мовлення, у систему спілкування; розглянути словосполучення як "номінативний" засіб мови, тобто будівельний матеріал, що використо­вується у процесі мовного спілкування. За таких умов мовознавство від­чуло потребу в пошуку абсолютно нових шляхів у вивченні як словоспо­лучення, так і речення. Автором таких підходів став відомий вітчизня­ний мовознавець ХХ ст. В. Виноградов.

Учений-лінгвіст вважав, що "словосполучення і речення... відпові­дають різним формам мислення. Речення зовсім не є різновидом слово­сполучення, оскільки існують слова-речення. Але воно й за внутрішньою своєю сутністю, за конструктивними ознаками безпосередньо не може бути виведене із словосполучення. Словосполучення тільки у складі речення і через речення входить до системи комунікативних категорій мовлення, засобів спілкування. Але воно відноситься, так само, як і сло­во, до області "номінативних" засобів мови, засобів позначення. Воно, як і слово, є будівельним матеріалом, що використовується в процесі мов­ного спілкування. Речення ж - утворення із цього матеріалу, що містить повідомлення про дійсність. Словосполучення . якщо воно не являє со­бою фразеологічного зрощення або фразеологічної єдності, тобто семан­тичного утворення, яке неможливо розкласти, вільно дробиться на сло­ва та є продуктом семантичного поширення слова. Воно складається із "частин мови", але реалізує всю різноманітність своїх змістовних мож­ливостей у реченні" [7, с. 48-49]. Таким чином, В. Виноградов у своє­му вченні про словосполучення вказував на очевидну різницю між дво­ма поняттями: реченням, що функціонує як одиниця комунікації, і сло­восполученням, що не є цілісною одиницею мовного спілкування та має розглядатися лінгвістами як складна назва, що виконує поряд зі словом "творчу" функцію, тобто служить матеріалом для речення.

У сучасному мовознавстві вивчення словосполучення продовжує бу­дуватися на співставленні його зі словом і реченням та аргументується тим, що "слово є основою для утворення словосполучення. Словосполу­чення мають ознаки, що зближають їх з окремим словом. Однак, незва­жаючи на очевидну близькість до слова, словосполучення відрізняєть­ся від нього тим, що є сукупністю граматично організованих компонен­тів. Ця граматична організованість виникає в результаті появи в слова се­мантичного поширювача, що залежно від своїх лексико-граматичнихможливостей пристосовується до слова, яке поширює" [8, с. 14-15].

Зупинимось безпосередньо на розгляді англійського атрибутивного словосполучення, його ролі та статусу в межах друкованого рекламно­го (журнального, газетного) тексту. Зарубіжні дослідники (А. Белл, А. Годдар, Дж. Дайєр, Д. Рі) простежують залежність між ефективністю ре­кламного тексту та правильним поєднанням усіх його складових (ком­понентів): зображення, звуку, образу, словесного тексту. Однак серед перерахованих компонентів найбільшу значимість порівняно з візуаль­ним аспектом має саме текстова частина реклами. Вербальній частині рекламного тексту притаманна своя внутрішня структура: заголовок, що містить рекламне звертання та головний рекламний аргумент; основний рекламний текст, зорієнтований на "подання" та "розкрутку" головного рекламного аргументу; "фраза-відлуння" ("tag-line), яка надає рекламно­му тексту логічну завершеність, а багаторазове повторення головного ре­кламного аргументу або рекламного слогану в даній частині рекламного тексту свідчить про її функціональне навантаження [9; 10]. Так, Дж. Да-йєр, досліджуючи сучасну англійську рекламу, вказує на характерні осо­бливості мови реклами: "Мова реклами гранично наповнена прийомами експресивної стилістики. Автори рекламного тексту майстерно вико­ристовують усі можливості словотворчості, знаходячи переваги і у ви­шуканому експресивному стилі, і в ясному простому викладенні. Мож­ливо, основне завдання мови реклами полягає в тому, щоб привернути увагу до певного товару або послуги. Це досягається за допомогою най­різноманітніших експресивно-стилістичних засобів: конотативної лекси­ки, яскравих метафор, фраз, що запам'ятовуються, ритмічно організова­них речень, римованих слоганів і безкінечних повторень" [9, с. 140].

Беручи до уваги праці вітчизняних і зарубіжних учених, які розгляда­ють текстологічні та лінгвостилістичні особливості різних видів мовлен­нєвої комунікації, теоретичні дослідження в галузі теоретичної грамати­ки сучасної англійської мови, положення стилістики англійської мови та культури мовлення, а також наукові знання із психології та маркетингу, можна детермінувати певні складові грамотно організованого реклам­ного тексту. Тож, незаперечним є той факт, що серед усього лексико-граматичного, морфолого-синтаксичного, метасемантичного багатства засобів "важливу роль у синтагматичному малюнку рекламних текстів відіграють атрибутивні словосполучення" [2, с. 148].

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81 


Похожие статьи

М І Гнатюк - Наукові записки

М І Гнатюк - Наукові записки в 11

М І Гнатюк - Наукові записки в 14

М І Гнатюк - Наукові записки в 15

М І Гнатюк - Наукові записки в 16