М І Гнатюк - Наукові записки в 11 - страница 11

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81 

Вакуленко В. Ф.,

Луганський державний інститут культури і мистецтв, м. Луганськ

ДАВНЬОГРЕЦЬКІ ЗАПОЗИЧЕННЯ ЯК ЗНАКИ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

Дослідження спрямоване на виявлення ролі слів іншомовного похо­дження в мовній картині світу українців, простежено динаміку семан­тики давнозапозичених слів. Встановлено внутрішню форму слів-імен концептів, для чого здійснено етимологічні розвідки із залученням різних джерел. Розкрито процеси концептуалізації із залученням даних фразео­логії як ілюстративного матеріалу.

Ключові слова: лексична парадигма, концепт, сема, символ-антонім, символ-синонім, макроконцепт, мікроконцепт.

The research is directed on dismvering the role of the borrowed words and their place in the language world image of Ukrainians. The changes in semantics of the ancient borrowings are studied. The inner form of the concept names is found out by using etymological data of different resources. The processes of becoming a concept are also studied by taking into account the idiomatic material, which was used as illustration.

Key words: lexical paradigm, concept, sem, symbol-antonym, symbol-synonym, macroconcept, microconcept.

Завдання нашого дослідження полягає в тому, щоб виявити лексич­ну парадигму символізму слів давньогрецького походження на матеріа­лі українських замовлянь, а відтак установити їхнє місце у мовній і кон­цептуальній картинах світу українців. В українській лінгвістиці поняття "картина світу" тлумачать як таке, що "виражає систему понять про су­купність реалій довкілля, це концептуальне утворення, складниками яко­го виступають концепти" [11, с. 5]. О. В. Барабаш-Ревак говорить про те, що "концептуальна картина - знання про світ - лежить в основі піз­нання..." [1, с. 6]. Мовна картина світу - вияв концептуальної картини світу, бо "слово, зорієнтоване на концептуальний простір реальності, стає мовленнєвим виявом певної її [концептуальної картини] фрагмен­та, актуалізує думку. Мовна картина світу - це сукупність збережених у мовній формі знань про світ, де знакове відображення знаходить сис­тема соціальних відносин, оцінок. Усі особливості життя народу впле­тені в структуру мови..." [1, с. 6]. Схожого висновку доходить І. І. Ро-гальська: "відбитком концептуальної картини світу в мові виступає мов­на картина світу, якій притаманні лінгвістичні засоби вираження кон­цептів: лексико-семантичні значення, граматичні властивості, словотвір­ні ознаки, стилістичні характеристики тощо" [11, с. 5]. О. О. Яцкевич пробує найбільш вичерпно визначити поняття "мовна картина світу": це © Вакуленко В. Ф., 2010"ідеально-матеріальне динамічне утворення, що функціонує в менталь­ності соціуму й відбиває систему орієнтирів і відношень людини у сві­ті й до світу, мотиви, оцінки, спрямування на пошуки зразка, стереоти­пу, еталона (аксіологічна функція), сприяє здобуванню й упорядкуван­ню знань про світ - слугує "місточком" між домовною й концептуаль­ною картинами світу (когнітивна і гносеологічна функції); акумулює в мовних одиницях досвід індивіда й нації (кумулятивна функція); слугує середовищем для комунікації, умовою для створення дискурсу (комуні­кативна функція); є джерелом збагачення знань про світ" [15, с. 5]. Оди­ницею чи складником концептуальної картини світу й відповідно мовної картини світу є концепт. Концепт визначають "як сукупність смислів, ін­тегрованих вихідною ідеєю, закладеною у внутрішній формі слова; ре­дуковане відбиття ракурсів осмислення й переживання цієї ідеї етносві-домістю" [15, с. 5-6]. Таким чином, концепти можна сприймати як пев­ні мовно-психічні утворення, які "акумулюють знання про певний фраг­мент дійсності, формуються й містяться у свідомості людини, часто, хоч і не завжди, мають вербальне вираження в мовній картині світу, виступа­ють комплексом культурно-детермінованих уявлень про об'єкти реаль­ності..." [11, с. 5]. Відповідно до двоїстої природи концепту, "представ­ники психолігвістичного вектора розмежовують психічний і мовний ас­пекти [у концепті] у такий спосіб: у психіці - це об'єкт ідеальної при­роди, образ, що втілює певні культурно зумовлені уявлення носія мови про світ і водночас є прообразом, прототипом, "ідеєю" групи похідних понять, у мові концепт має певне ім'я, оскільки реальність відобража­ється не безпосередньо, а саме через мову" [8, с. 5]. Концепт виступає основним об'єктом дослідження етнолінгвістики й лінгвокультурології, де його розглядають "як опредметнену в мові, усвідомлену мовцем оди­ницю, ... детерміновану національною культурою. У когнітивній лінг­вістиці концепт розглядають у контексті співвідношення поняття і зна­чення" [9, с. 6]. Згідно з таким розумінням, концепт має таке функційне призначення: він "є тією ланкою, що замикає коло когнітивних понять, пронизує всі мисленнєво-мовленнєві рівні й пов'язує їх між собою" [10, с. 5]. Для подальшого дослідження відзначимо такі важливі ознаки кон­цепту: а) зв'язок із внутрішньою формою слова; б) багаторівність смис­лів чи навіть дискурсів, представлених у культурі й відбитих у мові; в) символічна природа, пов'язаність з символом; г) зв'язок з семантични­ми полями. Отже, концепт є багаторівневим, комплексним структуро-ваним утворенням. Мовознавці виділяють такі складники будови кон­цепту: "ядро (когнітивно-пропозиційна структура...), створене з імен­никових репрезентантів, які втілюють у собі основні значення, не міс­тять додаткових конотативних значень і не викликають візуальних асо­ціацій; приядерна зона (іменникові репрезентанти-синоніми, що уви­разнюють додаткові відтінки значення, звужують і уточнюють загаль­ні значення когнітивних дефініцій); периферія (іменникові репрезен­танти, що актуалізують асоціативно-образне значення)" [10, с. 6]. Поді­бну, але не тотожну, структуру під час концептуального аналізу виділяє й Ж.В. Краснобаєва-Чорна, подаючи його алгоритм так: "1) окреслен­ня ядра концепту на основі словникових дефініцій однойменної лексеми різних історичних періодів; 2) встановлення периферії концепту за до­помогою асоціативного експерименту..."; й 3) "окреслення асоціативно-образного комплексу компонентів" [10, с. 6-7]. Такий підхід до аналізу структури концепту зумовлений субстанціональним розумінням лексич­ного значення. Адже лексичне значення "можна розчленувати на склад­ники й описати як сукупність ознак", бо воно "...як форма узагальнено­го відображення дійсності конкретизується в окремих мовленнєвих ак­тах і є комплексним поєднанням предметної та поняттєвої співвіднесе­ності слова" [12, с. 5]. Відповідно до мовленнєвих актів і ситуацій спіл­кування (мовленнєвих жанрів) актуалізують той чи той складник лек­сичного значення, у чому виявляється сполучуваність лексеми з інши­ми (понятійна відповідність), її конотація. Розуміючи концепт таким чи­ном, аналіз здійснюють, спираючись на схему "семантичних валентнос­тей (агент, об'єкт, статор, адресант тощо). Логічну послідовність аналі­зу творять парадигматичні (гіпо-гіпероніми, синоніми, антоніми) і син­тагматичні зв'язки різних ступенів: І - мовні засоби вираження атрибу­тів і кількісних характеристик; ІІ - лексико-синтаксична реалізація ча-сопросторових характеристик і семантичних валентностей... ; ІІІ - тек­стові єдності номенів на позначення поняття" [1, с. 7]. О. О. Яцкевич виділяє "трикомпонентну когнітивну модель" смислу концепту: "про-позиційний елемент, інтерпретаційне поле та асоціативно-термінальна зона". Науковець зазначає: "пропозиція містить істинне знання (диктум) та його оцінку суб'єктом (модус). В інтерпретаційному полі базові ідеї переосмислюються крізь призму різних світоглядних позицій, ідеологіч­них настанов і культурних стереотипів... Асоціативно-термінальна зона є периферійною. Вона забезпечує зовнішній зв'язок з іншими концепта­ми та містить переінтерпретації ядерних ідей у термінах інших понять (образні асоціації, метафори)" [15, с. 6]. Спільним є, таким чином, для всіх дослідників виділення принаймні двох компонентів у структурі кон­цепту: ядра (когнітивно-пропозиційної структури, диктуму й модусу); периферії (асоціативно-термальної зони, асоціативно-образний комп­лекс компонентів). Іноді дослідники виокремлюють складники: а) при-ядерна зона, б) інтерпретаційне поле, які не є тотожними. Якщо понят­тя приядерна зона - мовознавче, то інтерпретаційне поле - культуроло­гічне (лінгвокультурологічне), семіотичне. Важливим також є виділення парадигматично-синтагматичних зв'язків, у які вступає концепт. Отже,складники структури концепту (ядро, приядерна зона та периферія) зу­мовлюють набір семантичних валентностей - відношень, у які вступає концепт, чи ролі, в яких він виступає в культурі.

Для того, щоб з'ясувати роль слів давньогрецького походження в лек­сичній парадигмі символізму українських замовлянь, слід: 1) виявити ре­гулярні семантичні відношення, в які вступають означені слова; 2) вста­новити комплекс вербалізаторів цих слів, що означає показати основне лексичне значення, подане у словнику, а також усі складники конотації (синоніми, антоніми, гіпо-гіперонімічні відношення, фраземне значення й етимологію); 3) дослідити, які з запозичених слів концептуалізували-ся, якою мірою, які з них є макроконцептами, а які мікроконцептами; 4) вивчити сполучуваність з іншими лексемами, а також простежити, які лексико-семантичні поля вони зачіпають.

Одразу ж зазначимо, що запозичень давньогрецького походження в текстах українських замовлянь небагато: кит, океан, ангел, архангел, ва­сильок, канат, планетник. Простежимо, як вони діють у межах цієї фоль­клорної системи.

Цікавим є концепт КИТ [13, с. 73] у тексті замовлянь. Етимологіч­ні дані говорять тільки про мову-джерело: "...запозичення з середньо-грецької мови, сгр. KffxoZ "кит"; етимологічно неясне" [5, Т 2, с. 438]. ВТССУМ подає такі тлумачення слова: "1. Найбільший морський сса­вець, схожий на рибу. 2. перен. розм. Про особу, що відіграє дуже важ­ливу роль у якій-небудь галузі, діяльності" [2, с. 538]. Слово КИТ має 10 похідників: китобій, китобійно-промисловий, китобоєць, китовий, ки­толов, китоловний, китоловство, китоподібний, китоподібні, китопо-дібність. Виділимо семи його значення: 1. "тварина (ссавець)"; 2. "мор­ська істота"; 3. "схожий на рибу"; 4. "важлива особа". Для міфологічної свідомості, судячи з фольклорних текстів, важливим був периферійний компонент цього концепту - "схожий на рибу". Це можна підтвердити, проаналізувавши відношення, в які вступає це слово. Лексема КИТ не має епітетів, символу-антоніма. Вживають його разом з постійним локу-сом - в океані. Відзначимо, що слово КИТ має символи-синоніми: щука, риба. Саме слово КИТ може виступати з прикладкою риба: кит-риба. Та­ким чином, на українському ґрунті слово КИТ актуалізує периферію се­мантичного ядра концепту - "схожий на рибу", що є метафорою, при­кладом донаукової, міфологічної картини світу. Так само концепт КИТ пов'язаний з макроконцептами ВОДА, ТВАРИНА, РИБА (тільки у фоль­клорі), ЛЮДИНА.

Слово ОКЕАН (окіян) [13, с. 98-99] походить з "давньогрецького onceavoZ - річка, що обтікає землю" [5, Т 4, с. 169]. ВТССУМ так тлу­мачить це слово: "1. У грецькій міфології: а) бог моря і всієї водної сти­хії; б) величезна ріка, яка оточує Землю і дає початок усім річкам, джере­лам. 2. 1. Водний простір, що вкриває більшу частину земної кулі й по­діляє суходіл на материки та острови. // Одн. і мн. Одна з чотирьох осно­вних складових частин водного простору, земної кулі, що розділяє ма­терики. 2. чого, який, перен. Про щось безмежне, неосяжне" [2, с. 836]. Слово ОКЕАН має 11 похідників: океанавт, океанарій, океанаріум, оке-аніди, океанічний, океанограф, океанографічний, океанографія, океано-нім, океанотехніка, океанський. Символами-синонімами до слова ОКЕ­АН виступають: море, ріка, ріка Ордань. Символом-антонімом є камінь чи то острів Буян. Так само синонімом до слова океан може бути сло­во вода й відповідно антонімом - земля. На підставі цього протистав­лення висновуємо, що ОКЕАН уживають в текстах замовлянь зі значен­ням "вода взагалі" й ніколи не вживають у множині. ОКЕАН - це сим­вол ВОДИ, іноді узагальнювальний, збірний, чільний. ОКЕАН не є ані суб'єктом, ані об'єктом, лише іноді подибуємо стійку форму місцевого відмінка однини, яка підкреслює й увиразнює роль цього слова-символа - бути виключно локусом, місцем для дванадцяти дубів, двох братів, дуба золотокорого, дуба дубнястого. ОКЕАН вступає в опозиційні від­ношення з концептом ЗЕМЛЯ, зачіпаючи прилеглі до останнього семан­тичні поля концепту ДЕРЕВО, корелюючи зі складним концептом ДУБ.

Наявне в текстах замовлянь і похідне від слова планета - ПЛАНІТ-НИК [13, с. 108]. Слово планета "через церковнослов'янське посередни­цтво запозичене з грецької мови, пізніше через польське посередництво з латинської, пізнє латинське planetae "планета" через латинське planetae "планети", planetes "тс" виводиться від грецького nXavrrcr|? "бродячий, мандрівник..." [5, Т. 4, с. 424,]. Лексичне значення слова: "1. Астроном. 2. Той, хто вгадує майбутнє на підставі розташування й руху зірок, астро­лог" [2, с. 979]. У народній творчості актуалізовано саме друге значен­ня цього слова, з семою "астролог". У замовляннях слово ПЛАНІТНИК уживають у множині з постійним священним числом два й символічною парою - ПЛАНІТНИЦЯ. Символами-синонімами виступають слова при-стрітник, пристрітниця, підсилюючи негативну конотацію. Не виявле­но постійного епітета до слова ПЛАНІТНИК (ПЛАНІТНИЦЯ). У текстах замовлянь вони вступають у суб'єктні відношення. Зокрема звертаються до них, вони говорять: ідемо до хрещеного... , вступимо в голову, в зуби, в сімдесят суставів, костів. Очевидно, слово ПЛАНІТНИК буде належа­ти до периферії концепту-дискурсу ЗЛО.

Слова АНГЕЛ й АРХАНГЕЛ [13, с. 115, 144] виступають синоніма­ми в тектстах замовлянь, походять і запозичені з давньогрецької мови. ВТССУМ так подає значення цих слів: АНГЕЛ - "1. Надприродна істота, посланець, вісник Бога, зображується у вигляді юнака з крилами. 2. чий, перен. Захисник або заступник; охоронець. 3. перен., заст. Про людину (переважно жінку), що відзначається красою чи добрістю, лагідністю абозробила чи робить кому-небудь щось гарне, приємне" [2, с. 29]. Лексема має 5 похідників: ангелочок, ангельский, ангеля, ангелятко, ангеляточко. У текстах замовлянь актуалізовано декілька сем: "надприродна істота"; "охоронець". АРХАНГЕЛ словник пояснює як верховного ангела і фік­сує один похідник від нього: архангельский [2, с. 41]. Характерною осо­бливістю цих концептів є те, що їхні слова-імена вживають у множині (хоча слово АРХАНГЕЛ уживають і в однині з іменем: Михаїл, Гавриїл, Уриїл), без означення, без синонімів й антонімів (але у фольклорі спосте­рігаємо протиставлення ангелів чортам, нечистій силі). Тому в україн­ських текстах означені слова розглядаємо як мікроконцепти, які є склад­никами концепту-дискурсу БОГ в українській культурі.

Етимологія слова-імені концепту ВАСИЛЬОК указує на те, що це за­позичення з грецької мови: "PaSillxov" [6, Т 1, с. 105]. За ВТССУМ: "1) Кущова трав'яниста рослина з запашними квітками. 2) Квітка цієї рос­лини" [2, с. 113]. Зафіксовано один похідник від слова ВАСИЛЬОК: ва­сильковий. У текстах замовлянь ВАСИЛЬОК є вербалізатором і сим­волом макроконцепту ЛІТО [14, с. 172]. Слово-ім'я ВАСИЛЬОК має символи-синоніми: житечко, барвіночок (це слово є запозиченням з ла­тинської мови через германську мову, див. Жайворонок [3, с. 176]) і не має символів-антонімів, уживане у зменшено-пестливій формі однини, виступає об'єктом без чітко вказаного локусу й призначення, яке визна­чає, очевидно, його символіка і віднесеність до семантичного поля ЛІТО. Для народної свідомості важливим було, імовірно, саме те, що ця квіт­ка - літня, що й зумовило вживання імені концепту в текстах замовлянь і мотивувало символічне значення.

Маловживаним є слово КАНАТ [13, с. 146] у текстах замовлянь. Це ви­ключно локус царя Хана й цариці Ханиці, уживаний у множині з числом із магічним складником сім - сімсот. Відзначимо, що КАНАТ (КАНАТИ) є кінцевим локусом, що завершує собою ряд слів-номенів місця: верба, під вербою сімсот коренів, на вербі сімсот канатів. ВТССУМ подає одне зна­чення цього слова: "Дуже міцний грубий мотузок із волокна або дроту; лин­ва, кодола" [2, с. 519]. Від цього слова зафіксовано багато похідників: кана­тик, канатний, канатник, канатниця, канатовий, канатокрутильник, кана топрядильний,канатопрядильник, канатопрядіння, канатоходець. Слово є грецьким за походженням: "очевидно, запозичення з новогрецької мови; но­вогрецьке Kavaxl "мотузка" через середньогрецьке Kawaxa "тс". Походить, очевидно, з грецького Kavva - "очерет" [5, Т.2, с. 362,]. Гадаємо, що в за­мовляннях актуалізовано було саме сему "міцність", яка й лягла в основу його символізації. Отже, слово КАНАТ (КАНАТИ) входить до семантично­го поля концепту-дискурсу МІЦЬ (СИЛА) й концепту-дискурсу МІСЦЕ, за-ціпаючи також семантичне поле концепту ЦАР.

Невелику кількість фразеологізмів фіксуємо зі словом АНГЕЛ. Біль­шість ідіомів із цим словом засвідчують розвиток периферійної семи "добра людина" і віддалення від архісеми "охоронець", яку спостеріга­ли в замовляннях: 1) ангел на крилах (невинна людина); 2) ангел небес­ний (про добру людину) [14, с. 26]. Іноді слово АНГЕЛ виступає склад­ником евфемізму: ангел на крилах спустив (про народження дитини) [14, с. 26]. Також актуалізовано нову сему - "тиша, спокій": ангели літають [14, с. 26]. Водночас ядерне значення "надприродна істота" спричинює перетинання з концептом-дискурсом СМЕРТЬ: 1) відправитися до анге­лів (померти); 2) ангели прилетіли по нього (помер хто-небудь) [14, с. 26].

Зі словом ВАСИЛЬОК подибуємо лише один фразеологізм: вже ва­сильками тхне від когось (хтось скоро помре), який засвідчує цілий об­ряд, пов'язаний з похованням: "у труну покійникові клали сухі василь­ки" [14, с. 55].

Не виявлено фразеологізмів зі словами КИТ, ОКЕАН, АРХАНГЕЛ,

КАНАТ.

Зіставивши дані, отримані внаслідок аналізу текстів замовлянь, і дані словників різних типів, висновуємо:

1. Слово АНГЕЛ в етнокультурі українців зазнає більшої концепту-алізації, ніж його символічна пара АРХАНГЕЛ, яка виявляє себе кон­цептуально непродуктивною, не виходячи за межі символічної систе­ми замовлянь і, припускаємо, суто церковного вжитку. Концепт АНГЕЛ обов'язково входить до концепту-дискурсу БОГ, перетинаючись з се­мантичним полем концепту-дискурсу СМЕРТЬ.

2. Обмеженим з погляду символізму в межах замовлянь виступає кон­цепт ВАСИЛЬОК. Проте в етнокультурі, як свідчить матеріал фразеоло­гії, він є складником багатьох обрядодій, щоразу актуалізуючи нове сим­волічне значення. Концепт ВАСИЛЬОК, входячи до концепту-дискурсу РОСЛИНА, перетинає асоціативне поле концепту-дискурсу СМЕРТЬ.

3. Концепт ОКЕАН не виходить за межі замовлянь, досягаючи в межах саме цього жанру максимуму символізму. Він виступає узагальнюваль-ним символом води й водночас входить до складу концепту-дискурсу ВОДА, вступаючи в опозиційні відношення з концептом-дискурсом ЗЕМЛЯ. Символіка слова-імені ОКЕАН зумовлена його призначенням у текстах замовлянь: місце для ДУБА. Таким чином, концепт ОКЕАН за­чіпає й асоціативне поле концепту-дискурсу ДЕРЕВО.

4. Концепт КИТ виявляє свій символізм тільки в межах жанру замов­лянь, бо на фразеологічному рівні не дає жодного утворення. Проте в ньому відбито роботу міфологічної свідомості, яка відносить концепт КИТ до концепту-дискурсу РИБА, а не, як це притаманно науковій кар­тині світу, неміфічній, до концепту-дискурсу ТВАРИНА.

Не виходить за межі замовлянь і слово ПЛАНЕТНИК, реалізуючи лише в них всі свої символічні можливості, що зумовлено периферійніс­тю цього вербалізатора концепту-дискурсу ЗЛО.

6. На підставі аналізу слів-імен виділяємо такі концепти: 1) склад­ні концепти - АНГЕЛ, ВАСИЛЬОК; 2) мікроконцепти (слова-символи) ОКЕАН, КИТ, ПЛАНЕТНИК, АРХАНГЕЛ.

Література:

1.Барабаш-Ревак О. В. Мовний образ парубка в українських фольклор­них і етнографічних текстах: автореферат дисертації ... кандидата філологіч­них наук: 10.02.01 / Ольга Василівна Барабаш-Ревак. - Львів, 2009. - 20 с.

2.Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел.] - К.: Ірпінь: ВТФ "Перун", 2003. - 1440 с.

3.Жайворонок В. В. Українська етнолінгвістика. Нариси. / В. Жайворонок.

 

-  К.: "Довіра", 2007. - 261 с.

4.Знаки української етнокультури: словник-довідник / [авт.-уклад. Жайво­ронок В. В.]. - К.: "Довіра", 2006. - 703 с.

5.Етимологічний словник української мови: У 7-ми томах. - К., 2003.

6.Этимологический словарь русского языка: В 2-х томах / [авт.-уклад. Пре­ображенский А. Г.]. - М, 1959. - 1284 с.

7.Іванова І. Б. Фразеосемантичне поле "ЖИТТЯ/СМЕРТЬ": національні стереотипи та їх кореляції: автореферат дисертації ... кандидата філологічних наук: 10.02.01 / Ірина Борисівна Іванова. - К., 2008. - 19 с.

8.Краснобаєва-Чорна Ж. В. Концепт "ЖИТТЯ" в українській фраземіці: автореферат дисертації ... кандидата філологічних наук: 10.02.01 / Жанна Во­лодимирівна Краснобаєва-Чорна. - Дніпропетровськ, 2008. - 20 с.

9.Мацьків П. В. Концептосфера БОГ в українській мовній картині світу: біблійний, фольклорний, словниково-діахронний дискурси: автореферат дис­ертації ... доктора філологічних наук: 10.02.01 / Петро Васильович Мацьків.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81 


Похожие статьи

М І Гнатюк - Наукові записки

М І Гнатюк - Наукові записки в 11

М І Гнатюк - Наукові записки в 14

М І Гнатюк - Наукові записки в 15

М І Гнатюк - Наукові записки в 16