М І Гнатюк - Наукові записки в 11 - страница 13

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81 

Проблема номінації - одна з найскладніших і найцікавіших у теоретич­ному і практичному планах проблем, яка зосереджує на собі пильну ува­гу лінгвістів. У їх дослідженнях ретельно аналізуються гносеологічні, пси­хологічні, соціальні корені та лінгвістичні передумови процесу номінації. Але у зв'язку зі складністю вивчення в ономасіологічному аспекті мовних одиниць ряд проблем до кінця не розв'язано. Тому практичне дослідження варіювання одиниць номінації в авторському дискурсі видається актуаль­ним і покликаним зробити певний внесок у розв'язання загальних і частко­вих проблем мовознавства, зокрема мотивації і номінації.

Антропонім визначається як будь-яке власне ім'я людини (або групи людей), у тому числі ім'я, по-батькові, прізвище, прізвисько, псевдонім, криптонім (таємне, зашифроване ім'я), андронім (найменування дружи­ни прізвищем чоловіка), гінеконім (найменування чоловіка прізвищем матері, дружини) патронім (найменування людини від імені чи прізвись­ка батька або предків). Розмежовують індивідуальні та групові антро-поніми: перші властиві конкретній особі, другі - роду, родині [4, с. 32].

В мовній картині світу антропоніми посідають особливе місце. На думку Р. О. Якобсона - це одні з перших слів, які людина засвоює, та останні, які вона втрачає при афотичних розладах мовлення. На ранніх етапах розвитку суспільства ім'я було невід'ємним компонентом особис­тості, його другим "я", його душею. Ономастикою кожної мови утворює

© Вовк С. В., 2010замкнуту систему і має свої правила функціонування. Визнаючи зв'язок між системою власних імен твору та його змістом, більшість дослідни­ків зосереджують свою увагу на іменах персонажів. Та в першу чергу, на "іменах, що промовляють". Це є природним, так як саме людина зна­ходиться в центрі уваги як автора, так і читача або дослідника [3, с. 78].

У нашому досліджені ми пропонуємо розвідку особливостей варію­вання власного імені в авторському дискурсі Р. Кіплінга. У процесі до­слідження фактичного матеріалу виявлено, що часто один і той самий персонаж називається Р. Кіплінгом не одним антропонімом впродовж усього тексту, а має різні варіанти іменування, що є особливо характер­ним для головних героїв його творів. Цікаво, що варіація власних назв у його творах також різниться.

Ми виділяємо два типи варіювання: часткове та абсолютне. Під част­ковим варіюванням маємо на увазі ситуацію, коли один з антропонімів утворюється від іншого словотворчими засобами (афіксацією) або коли антропонім представляє собою групу слів, утворену шляхом додавання або редукції її складових елементів (при багатокомпонентній формулі антропоніма). Абсолютним варіюванням буде вважатися ситуація, коли антропоніми пов'язані з одним і тим самим образом, стосуються одно­го й того самого героя, але утворені із різних лексем і не відповідають ознакам, за якими могли б класифікуватися як часткові варіанти одного й того самого імені.

Коефіцієнт варіювання власних імен в авторському дискурсі визначає­мо за формулою k = n / m, де k - коефіцієнт варіювання, n - кількість антро-понімів, m - кількість діючих та згаданих у тексті осіб. Дослідивши фак­тичний матеріал ми встановили, що коефіцієнт варіювання для "Selected Stories" становить 1.3, а для "Just So Stories" - 2.2. Отже, варіювання у "Just So Stories " майже на порядок вище, ніж варіювання антропонімів у "Selected Stories". Поняття коефіцієнту варіювання доводиться вводити у зв'язку з кількісною нерівнозначністю матеріалу, яку, в свою чергу, можна пояснити різними масштабами збірок (у "Selected Stories " близько 64 000 слів, у "Just So Stories " - близько 39 000, тобто "Selected Stories " переви­щують за цим показником більш ніж у півтора рази).

Відповідно, у "Just So Stories" Р. Кіплінг схильний називати одного й того ж героя більшою кількістю імен (максимальна кількість іменувань одного персонажа в "Just So Stories" - 7, у "Selected Stories" - 3).

Варіація власних імен персонажів дозволяє автору впродовж перебі­гу подій в оповіданні розкривати героя з різних боків, урізноманітнити текст за рахунок таких синонімів (які несуть при цьому різні конотації). Часто це робиться за рахунок "нагромадження" складних описово-характеризуючих конструкцій (наприклад, Balkis the Most Beautiful Queen -Suleiman-bin-Daoud's- Very Best Beloved-Queen that was of Shebaand Sabie and the Rivers of the Gold of the South-from the Desert of Zinn to the Towers of Zimbabwe), які, тим не менш, доводиться розглядати як окремі антропоніми, виходячи із двосторонньої природи знака і напи­сання їх автором з великої букви - тобто виділення в тексті, яке вказує на прирівнювання їх до власних назв - це в певній мірі виправдано від­вертою казковістю "Just So Stories", створює відповідний східний коло­рит, однак у "Selected Stories", яка має інше звучання, це ж саме було би не виправданим.

В "Selected Stories" багато антропонімів не мають синонімічної пари (Suddhoo залишається Suddhoo 43 рази впродовж всього оповідання "In the House of Suddhoo"). В "Selected Stories" багато імен та осіб (діючих і лише згадуваних у тексті героїв), які з'являються лише 1 раз (37% від назв усіх персонажів - в "Just So Stories" - лише 26%).

Увага Р. Кіплінга до імені більша в "Just so Stories", в порівнянні із "Seiected Stories", кількість пояснень імен збільшується, наявність моти­вацій, обговорення імені у авторській мові та в мові героїв:

...the Parsee's name was Pestonjee Bomonjee, and the Rhinoceros was called Strorks, because he breathed through his mouth instead of his nose [5,

с. 53].

Розглянемо приклади варіювання імені одного персонажу:

There was nobody in the world so big as Pou-Amma -for he was the King Crab of all Crabs. Not a common Crab, but a King Crab [5, с. 27].

His name was Tegumai Bopsulai, and that means, 'Man-who-does-not-put-his-foot-forward-in-a-hurry'; but we, O Best Beloved, will call him Tegumai, for short. And his wife's name was Teshumai Tewindrow, and that means, 'Lady-who-asks-a-very-many-questions'; but we, O Best Beloved, will call her Teshumai, for short. And this little girl-daughter's name was Taffimai-Mefallumai, and that means, 'Small-person-without-any-manners-who-ought-to-be-spanned'; but I'm going to call her Taffy [5, с. 32].

У "Selected Stories" таких випадків вказівки автором на іменування героя менше, мотивування в них як правило, приховані в самому імені:

There was no harm about Golightly - not at once. He knew a horse when he saw one, and could ride more than little. He played a very fair game at billiards, and was a sound man at the whist-table. Everyone liked him; ... He prided himself on looking neat when he was riding post [6, с. 127].

Отже, робота автора над власними іменами являє собою важкий та трудомісткий процес, варіювання прізвищ, імен має бути стилістично ві­рним та чітким, відповідати всьому духу, цілям, ідей твору, привносити характерний колорит, а деколи й особливий підтекст. Кожне ім'я, назва­не у творі вже є позначення, що грає усіма барвами, на які воно тільки спроможне. Все це дозволяє припустити, що власні імена є невід'ємним текстовим елементом художнього твору, а їх варіювання, одним із за­собів, що створюють художній образ, має яскраво виражене смислове навантаження, володіє прихованим асоціативним фоном, передає місце­вий та національний колорит, відображає історичну епоху. Співставлен-ня цих двох груп оповідань - на рівні їх антропонімічних систем - свід­чить про творчий розвиток Р. Кіплінга - номінатора.

Література:

1.Горбаневский М. В. Ономастика в художественной литературе: Филоло­гические этюды. - М.: Изд-во УДН, 1988. - 88 с.

2.Микитюк І. М. Художній текст як особлива форма комунікації // Матеріа­ли 1-ї всеукраїнської науково-практичної конференції "Україна наукова 2001": Філологія. Педагогіка. Філософія. - Дніпропетровськ: Наука і освіта. - 2001.

 

-   Том. 7. - С. 18-19.

3.Михайлов В. Н. Специфика собственных имен в художественном тексте. // Научные доклады высшей школы. - Филологические науки. - Мю: Изд-во МГУ, 1987. - №6. - С. 78-82.

4.Селіванова О. Сучасні лінгвістика: термінологічна енциклопедія. - Пол­тава: Довкілля-К, 2006. - 716 с.

5.Rudyard Kipiing. Just So Stories. - London: Penguin Books, 1994. - 158 p.

6.Rudyard Kipiing. Poems. Short Stories. - Moscow: Raduga Pubiishers, 1983.

457 p.УДК 811.111: 316. 276

Волкова Л. М.,

Київський національний лінгвістичний університет, м. Київ FUNCTIONAL CLASSIFICATION OF DISCOURSE MARKERS

До дискурсивних маркерів належать мовні одиниці, які є носіями осо­бливої, "ущербної" семантики, яка проявляється лише при співвіднесен­ні висловлення, у якому знаходиться один із дискурсивних маркерів, з ін­шим фрагментом інформації, яка іноді присутня в дискурсі імпліцитно. У статті пропонується функціональна класифікація дискурсивних мар­керів, що заснована на функціях, які вони виявляють на рівні дискурсу.

Ключові слова: дискурсивний маркер, імпліцитна пропозиція, дискур­сивні конектори, дискурсивні корелятори, дискурсивні лінкери.

Discourse markers possess a special, "defective " semantics that is revealed only in discourse by means of correlating the utterance with a discourse marker with another (explicit or implicit) discourse fragment. The article offers a functional classification of discourse markers based on their discourse functions.

Key words: discourse marker, implicit proposition, discourse connectors, discourse correlatives, discourse linkers.

In addition to deciding what to say, speakers must decide how to say it. There are a iot of devices ianguage users produce to make their speech product coherent, that is, to connect the utterances within discourse iogicaiiy, semanticaiiy and grammaticaiiy. Interpreting discourse, and thus estabiishing coherence, is a matter of speakers using their iinguistic knowiedge to reiate the discourse worid to peopie, objects and state of affairs beyond discourse itseif.

Quite often students of Engiish find it hard to produce a coherent speech product and their utterances iook isoiated, though from the semantic point of view, their speech is correct. We suggest that this shouid be expiained by the fact that Ukrainian students subconsciously avoid using some ianguage units (or, if they do, they misuse them!), especiaiiy those items that have no direct fuiiy corresponding equivaients in the Ukrainian ianguage, iike anyway, in fact, after all. The interpretation of such units depends on the context and sometimes a dictionary wiii not heip. At the same time, ianguage units of this type are reguiariy used by native speakers in verbai interaction. And how can the students use them if they do not know their meaning and their function in the text? The answer to this question iies in the fact that these iexicai items are devoid of nominative power, their meaning is by no means referentiai. The semantic meaning they possess is defective as it is reveaied oniy when correiating discourse fragments. It is reaiiy hard to teach a student how and when he shouid use these words as they iack referentiai meaning, and their scope of inherent semantic meaning and pragmatic specifications for

© Волкова Л. М., 2010usage are extremeiy difficuit to define. It foiiows that we wiii never be abie to understand how they work if we do not try to find their common features and functionai characteristics in order to produce their ciassification. Besides, their meaning is embedded in their functions. In other words, our point is that the units traditionaiiy beionging to different ciasses of words shouid be ciassified as beionging to the same functionai ciass - discourse markers on the basis of their discursive characteristics.

The notion of discourse markers was first introduced by D. Schiffrin. She defined discourse markers as sequentiaiiy dependent eiements that bracket units of taik and considered them as a set of iinguistic expressions that comprised of members of word ciasses as varied as conjunctions (because, and, but, or), interjections (oh), adverbs (now, then), and iexicaiized phrases (y'know, I mean). Her main conciusion was that these markers couid work at different ieveis of discourse to connect utterances across different pianes [3, p. 312; 4, p. 54-75]. A decade iater D. Biakemore ciassified as discourse markers some utterance initiai units iike so, well, still, after all defining the roie these expressions piay as marking, signaiing or indicating how one unit of discourse is connected to another [1, p. 113]. B. Frazer sees discourse markers as serving an integrative function in discourse, contributing to discourse coherence, he defines them as 'discourse giue' and provides their pragmatic ciassification; his iist of discourse markers comprises about 30 iexicai items beionging to different ciasses of words [3, p. 1-16]

We suggest making the group even broader by inciuding to the iist of discourse markers aii those units of ianguage whose function is to buiid bridges in discourse by serving in different ways as connective devices which heip the iistener a) to understand discourse as a singie whoie; b) to correiate discourse segments in the right and ciear way; c) to make conciusions the speaker wants the iistener to make. The whoie set inciudes about 50 ianguage units (however, furthermore, besides, on the other hand, already, still, as a matter of fact, so far, nevertheless, etc.). At the discourse ievei these units reveai simiiar functions - they serve as discourse markers and, in fact, create discourse. They traditionaiiy beiong to different parts of speech. We wiii try to prove that these different terms must beiong to singie ciass of items on the basis of functionai criteria. The iexicai items mentioned above are to be anaiyzed and treated together because at the discourse ievei they function as specific means of discourse cohesion and interpretation. It is necessary to stress the foiiowing ciassification of is possibie oniy when it is based on the functions these words reveai at the discourse ievei - this is their principai function, whiie their functions within the sentence are considered to be secondary. For exampie, Even Bill is here - the function of even in the utterance is to intensify the word Bill, whiie the function of even in discourse is to render the idea of addition (everybody + Biii). To the ciass of discourse connectors beiong: a) functionwords traditionaiiy defined as particies (even, only, again, at least, especially, just, already, so far, etc.) and b) function words of different groups (however, therefore, in addition to, so, but, and, besides, nevertheless, thus, etc.). The authors of Engiish grammars define most of these units as coordinating adverbs, additive adverbs, adverbiai conjunctions or simpiy adverbs. We suppose it wouid be reasonabie to give up the idea of defining these units as adverbs on the ground that they have nothing to do with a ciass of adverbs: the meaning they possess is by no means referentiai, in contrast to the meaning of reai adverbs. It foiiows that aii these words beiong to functionai parts of speech.

Discourse connectors are ciassified in this articie into two groups: discourse correiatives and discourse iinkers.

  The main function of the units of the first group defined as discourse correlatives is to fit the sentence they beiong to into a discourse context by means of correiation. For exampie, the utterance He is here already is opposed to the impiicit proposition He was not here before at the discourse ievei. Therefore the unit already correiates two types of discourse information; the second message is usuaiiy not reveaied formaiiy but is expressed impiicitiy. When we say I saw only John, by means of only we want to correiate this utterance with the proposition I didn't see anyone else. To sum it up, the words of this group practicaiiy aiways convey some impiicit information, which becomes ciear oniy within discourse. At the same time they connect two types of information, expiicit and impiicit, by means of correiation.

  The second group defined as discourse linkers inciude the units which have a more evident connective function: they usuaiiy iink two expiicit messages within the same discourse. Let us consider the foiiowing exampie: The house is small for a family of four. Furthermore it is in a bad location. The two sentences are iinked together by means of the unit furthermore.

And now we wish to return to the connectors of the first group defined as correiatives. The information they convey by correiating two propositions may be of two kinds: additive and contrastive. Additive correiatives add some new information to the discourse. Let us consider the foiiowing exampie: She is sick again. By means of the word again the new information is added to the oid one (usuaiiy impiicit): She was sick before. Simiiariy, if the sentence by means of a correiator is opposed to something previousiy said or thought, this correiator may be defined as contrasting: I met only Bill -1 didn't meet anyone but Bill; I understand this rule already I didn't understand this rule before.

Discourse markers of the second group, linkers, can be of five types: additive, contrasting, paraiiei, summarizing and sequencing. Additive iinkers signai additive reiations to the text, for exampie: I don't want to go; besides, I'm too tired. Contrasting iinkers convey the idea of contrast and concession.Thus by saying: I know this job of mine isn't well paid. Anyway, I enjoy it, we oppose the second message to the first one by means of anyway. Parallel iinkers (e.g. correspondingly, equally, similarly, likewise, analogously), summarizing iinkers (e.g. thus, so, in general, on balance, in summary) and sequencing iinkers (e.g. first, to begin with, next, lastly, finally) demonstrate simiiar quaiities at the discourse ievei: depending on their functionai type they introduce information as simiiar, summing up or reiating the order of events thus providing cohesive ties with previous discourse segments.

Research on functionai characteristics of discourse markers reveais not oniy that they are important for the construction of coherent discourse but aiso that they are responsibie for the organization of communicative competence.

References:

1. Biakemore D. Discourse and Reievance Theory / D. Biakemore // The Handbook of Discourse Anaiysis / [eds. Deborah Schiffrin, Deborah Tannen and Heidi E. Hamiiton]. - Maiden: Biackweii Publishing, 2003. - P. 100-118.

2. Frazer B. Discourse Markers Across Language / B. Frazer // Pragmatics and Language Learning: Monograph Series - University of Iiiinois. - 1993. - Voi. 4. -P. 1-16.

3. Schiffrin D. Discourse Markers / D. Shiffrin. - Cambridge: Cambridge Uni­versity Press, 1996. - 364 p.

Schiffrin D. Discourse Markers: Language, Meaning and Context / D. Shiffrin // The Handbook of Discourse Anaiysis / [eds. Deborah Schiffrin, Deborah Tannen and Heidi E. Hamiiton]. - Maiden: Biackweii Pubiishing, 2003. - P. 54-75.УДК 811.112.02

Галаган В. Я.,

Київський національний торговельно-економічний університет, м. Київ

СТРУКТУРНІ ТА СЕМАНТИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ІМЕННИКІВ-ПЕЙОРАТИВІВ ТА ПРИКМЕТНИКІВ-ПЕЙОРАТИВІВ

Аналіз досліджуваного лексико-семантичного поля емотивів-пейорати-вів засвідчує розмаїття арсеналу мовних засобів, які слугують позначенню та використанню емоцій і емотивного змісту німецьких іменників та при­кметників. Структурно-семантичні властивості досліджуваних іменників-пейоративів та прикметників-пейоративів розглядаються нами з урахуван­ням лінгвального аспекту, який, на нашу думку, є ключовим серед екстралінг-вального, паралінгвального та лінгвостилістичного аспектів.

Ключові слова: емотиви, пейоративи, семантика, структура.

Analysis of the researched lexico-semantical field of emotives-peurotives shows the variety of language means that serve for definition of emotions and emotive content of German nouns and adjectives. Structural-semantic properties of the researched nouns-peurotives and adjectives-peurotives are investigated taking into account linguistic aspect which is, in our opinion, the most important one among extralingual, paralingual and linguastilistical aspects.

Key words: emotives, peurotives, semantic, structure.

Лінгвальний аспект передбачає перш за все, експлікацію конотативів-пейоративів (конотативний та емотивний аспекти), їх утворення (номі­націю), які характеризуються номінативною функцією, тобто які слу­гують для називання та вичленення фрагментів оточуючої дійсності та формування відповідних понять про них. Інакше кажучи, це вивчення та інтерпретація загальних закономірностей утворення мовних одиниць (емотивів-пейоративів), взаємодії мислення, мови та дійсності в цих про­цесах, ролі людського чинника (прагматичного) у виборі ознак, які по­кладено в основу номінації. Аналіз емотивів-пейоративів досліджувано­го лексико-семантичного поля засвідчує розмаїття арсеналу мовних за­собів, які слугують позначенню та використанню емоцій і емотивного змісту німецьких іменників та прикметників: наявність словотвірних де­риватів з афіксами (суфіксами, префіксами, напівпрефіксами) емотивно-субєктивної оцінки, семантичні та словотвірні деривати різних типів: конверсиви, сленгова лексика, жаргонна та арготична лексика, емоційно-оцінні прикметники, емоційно-підсилювальні прислівники, архаїзми, іс­торизми, діалектизми і т. п. Ці засоби є імпліцитними та експліцитними засобами представленого емотивного змісту німецьких іменників.

І. Прості іменники-пейоративи та прості прикметники-пейоративи:

© Галаган В. Я., 2010Flegel, Aas, Depp, Hure, Trottel, Arsch, Idiot, Scheifie, bloder Hund, blode Hans, dammliches Huhn, Wurm, Aas, Balg, Bar, Bock, Bulle; falsch, alt, arm, blod, stur, doof, dumm, pervers, fies, wild, mies

   "Du laufst ja nicht mehr rund, du Dussel!" [Brinkmann, с. 160]

   "Hau blofi ab, du Schneppe!" [Brinkmann,c 160]

   "Du blodes, langes Stuck!" [Beseler, с. 60]

   "Ich rede so blod' daher wie eine Kuh"[Schnitzler,c 60]

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81 


Похожие статьи

М І Гнатюк - Наукові записки

М І Гнатюк - Наукові записки в 11

М І Гнатюк - Наукові записки в 14

М І Гнатюк - Наукові записки в 15

М І Гнатюк - Наукові записки в 16