М І Гнатюк - Наукові записки в 11 - страница 2

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81 

Вітчизняні та зарубіжні англісти (І. Алексєєва, І. Бойцова, Н. Варла­мова, Ю. Євтушевський, Дж. Леві, М. Марченко, Л. Остапенко, М. Рідер, О. Труєвцева, Д. Ханаху, П. Шанін та ін.), досліджуючи статус атрибу­тивного словосполучення в сучасній англійській мові, указують на його належність до особливого типу словосполучень, які можуть бути пред­ставлені найрізноманітнішими структурами, що й указує на неоднорід­ність їхнього складу. Однак у ролі головного компонента англійського атрибутивного словосполучення незмінно виступає іменник, а залежний компонент може бути представлений різними частинами мови: прикмет­ником, займенником, числівником, дієприкметником, іменником, що в підсумку наповнює "процес передачі повідомлень" масою різноманітних конструкцій.

Російська дослідниця Д. Ханаху, керуючись розумінням словосполу­чення як граматично організованої групи, у якій достатньо повно вияв­ляється "комбінаторика класів і підкласів слів, їхніх форм, а також роз­міщення відносно один одного", зазначає, що "відмітною рисою даного типу словосполучень є тісний зв'язок між його складовими, які виража­ють єдине, хоча й розчленоване поняття або уявлення" [8, с. 19]. На дум­ку науковця, формальна організація атрибутивного словосполучення, тобто "виявлення відношення між категоріями субстанції та ознаки" в сучасній англійській мові може базуватись на наступних умовах: 1) імен­ник або інша субстантивована частина мови виступає у ролі та займає позицію головного компонента, тоді як прикметник, порядковий числів­ник, дієприкметник виступають у ролі залежного компонента; 2) лінійне розташування складових словосполучення, при якому ознака виступає у препозиції відносно свого носія; 3) постпозиція ознаки; 4) узгоджен­ня як один з видів зв'язку; 5) ускладнення атрибутивного зв'язку, що пе­редбачає "нанизування" атрибутів, виражених рядом іменників, які утво­рюють ланцюжок, а іноді й ціле речення, легко сполучаються з наступ­ним "опорним" іменником і "виконують відносно нього функцію препо­зитивного означення" [8, с. 20]. Атрибутивні відношення, побудовані на так званих правилах організації, представлених вище, підкреслюють тіс­ний взаємозв'язок значення предмета й ознаки, указують на те, що "як предмет визначається через атрибут, так і властивості, атрибути детер­мінуються через вказівку на їхнього носія, тобто на предмет" [8, с. 19].

Таким чином, "позаяк одним з найважливіших компонентів реклам­ного тексту є опис товару або послуги, що рекламується, атрибутивні сполучення, до складу яких входять прислівники та прикметники, не­суть велике функціональне навантаження. Деякі дослідники навіть на­зивають прислівники та прикметники ключовими словами рекламного тексту, вважаючи, що саме вони запускають механізми уяви, апелюю­чи до органів чуттів і виділяючи в товарі, який рекламується, найбільш привабливі сторони та якості. саме прикметники і прислівники допо­магають створити ту неповторну тональність рекламного звертання, яка дозволяє передати якості й достоїнства предмета, що рекламується" [2, с. 148-149]. Зазначимо, що прикметники та прислівники, що використо­вуються в англійській друкованій рекламі для опису найрізноманітніших якостей продукту або послуги, зводяться науковцями до рівня лексич­них одиниць, що найчастіше використовуються в атрибутивному сло­восполучення. Так, до прикметників, які найчастіше використовують­ся в англомовній друкованій рекламі, були віднесені: good, better, best, beautiful, wonderful, natural, noticeable, golden, unique, healthy, delicious, simple, right, fine, bright, free, fresh, full, real, great, powerful, special, swift, active, extra, original, new та ін.

Наприклад,

"Atkins

Sweet, healthy, indulgent snacks you eat from day one. They help supercharge fat burning - and they're so good, you lose pound after pound without giving up taste. Get wonderful results. Starting today - starting now. You can lose up to 15pounds in two weeks - it helps to be active. And that's just the beginning. No wonder Atkins is a lifestyle for millions. Our science is backed by over 50 studies. You eat lean protein, leafy greens, vegetables and sweet Atkins snacks. Then, add variety - nuts, fruit, whole grains and keep losing until you're at your goal. The best results you get by following the program, and the science that makes Atkins such a powerful way to lose weight" - підкреслено нами, Е. А.

("People" July 28, 2008 - P. 17)

У працях, присвячених аналізу англомовної друкованої реклами, під­креслюється, що сьогодні вибір засобів виразності для опису рекламно­го образу товару або послуги стає все більш регламентованим. Усе рід­ше увага адресата (читача) зупиняється на прикметниках з найвищими оцінними конотаціями (наприклад, fabulous, mysterious, magic, incredible, miraculous). Найбільш коректним і правильним є використання простих, але в той же час оригінальних описових засобів виразності, які іноді ви­никають зі словотворчості, вдало вплітаються в загальну канву реклам­ного тексту і не намагаються ввести в оману аудиторію стосовно реаль­ної якості товару або послуги, що пропонуються.

Висновки. Аналіз матеріалу довів, що рекламні тексти, на відміну від будь-якого іншого медіатексту (аналітики, публіцистики, теле-, радіоно-вин), найближче знаходяться до полюса впливу на адресата, при цьому не на одного конкретного індивіда або малу групу реципієнтів, а навпа­ки, на чисельну аудиторію. За таких умов результативність англійського рекламного друкованого тексту прямо залежить від правильної з точки зору експресивності й емоційності побудови атрибутивного словосполу­чення, а також від його динамічного використання на рівні рекламного повідомлення.

Література:

2.1. Будагов Р. А. Язык - Реальность - Язык / Рубен Александрович Буда-гов. - М.: Наука, 1983. - 258 с.Добросклонская Т. Г. Медиалингвистика: системный поход к изучению языка СМИ / Т. Г. Добросклонская. - М., 2008. - 203 с.

3.Єфімов Л. П., Ясінецька О. А. Стилістика англійської мови і дискур­сивний аналіз: [учбово-методичний посібник] / Л. П. Єфімов, О. А. Ясінець­ка. - Вінниця: Нова Книга, 2004. - 240 с.

4.Звегинцев В. А. Предложение и его отношение к языку и речи / В. А. Зве-гинцев. - М.: Изд-во МГУ, 1976. - 308 с.

5.Кораблева Е. А. Экспрессивные синтаксические средства создания ре­кламного текста на английском языке: автореф. дис. на соискание учен. степе­ни канд. фил. наук: спец. 10.02.04 "Германские языки" / Е. А. Кораблева. - М., 2008. - 24 с.

6.Марченко М. В. Структура синтаксичних категорій / М. В. Марченко. -Луцьк: Волинський державний ун-т ім. Лесі Українки, 2001. - 340 с.

7.Тер-Минасова С. Г. Синтагматика речи: онтология и эвристика / Светла­на Григорьевна Тер-Минасова. - М., Изд-во Моск. ун-та, 1980. - 200 с.

8. Ханаху Д. Р. Атрибутивные словосочетания в русском и англий-
ском языках (сопоставительно-типологический анализ): автореф. дис. на
соискание учен. степени канд. фил. наук: спец. 10.02.01 "Русский язык",
10.02.20 "Сравнительно-историческое, типологическое и сопоставительное
языкознание" / Д. Р. Ханаху. - Майкоп, 2007. - 30 с.

9.    Dyer G. Advertising as Communication / G. Dyer. - London, 1995. - 345 p.

10.       Goddard A. The Language of Advertising / A. Goddard. - London: Routledge,
1998. - 256 p.УДК 821(37)-1.09:811.124'37

Антонюк С. А.,

Львівський національний університет імені Івана Франка

ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТАКТИЛЬНИХ ПРИКМЕТНИКІВ У ТВОРІ ЛУКРЕЦІЯ "ПРО ПРИРОДУ РЕЧЕЙ"

Проаналізовано лексико-семантичні особливості прикметників до­тику у поемі "Про природу речей" Лукреція. Виявлено, що тактильні ад'єктиви у синтагмі з іменниками конкретної та абстрактної семан­тики реалізують прямі, конотативні та переносні значення, а також служать джерелом для синестетичного переходу до ЛСП прикметників зору, слуху, нюху смаку.

Ключові слова: лексико-семантичне поле, лексико-семантична група, синтагматичні зв'язки, семантика, синестезія, оцінний компонент до­тикових ад'єктивів.

The article deals with the analysis of the lexico-semantic peculiarities of the adjectives with meaning of touch in Lucretius' poem "On the Nature of Things". It was revealed that touch-related adjectives in connection with concrete and abstract nouns acquire denotative, connotative and metaphorical meanings, and also serve as a source for the synesthetic transition to the lexico-semantic field of the adjectives denoting sight, sound, smell and taste.

Key words: lexico-semantic field, lexico-semantic group, syntagmatic relationships, semantics, synaesthesia, estimative component of the touch-related adjectives.

Ще з античних часів питання дотику у всіх його аспектах було та досі є предметом дослідження багатьох вчених. Невипадково, що саме у древній Греції, країні, яка подарувала світу велику кількість видатних філософів та науковців, сенсорні відчуття не залишилися поза увагою.

Ранні філософи-природознавці, зокрема Демокріт, дотримувалися думки, що всі відчуття діють через контакт тіла з атомами, частинками об'єкта, який сприймається людиною. Демокріт вважав всі види відчут­тя різновидами відчуття дотику [12, c. 2, b3r]. Критерію локалізації також дотримувався давньогрецький філософ Платон [15, c. 61A-65C], вважа­ючи, що відчуття холодного та гарячого, мокрого та сухого, важкого та легкого, твердого та м'якого, жорсткого та гладкого сприймаються усім тілом. В той же час його учень Арістотель [11, c. 1. 403 a-b] органом так­тильного відчуття вважав ділянку серця, розглядаючи дотикове та сма­кове відчуття як контактні, а зір та слух як неконтактні.

Лукрецій, автор філософської поеми і водночас цінного художнього твору "Про природу речей", аналізуючи відчуття, дотримувався таких же поглядів як і давньогрецькі філософи Демокріт та Епікур. Цікаво заува-

© Антонюк С. А., 2010жити, що більшість роздумів автора про відчуття містить четверта кни­га досліджуваного твору, метою її, як зазначає дослідник Лукреція Р. Д. Браун [13, c. 20], є пояснити причини такого явища як відчуття, а також відстояти догму філософа Епікура про те, що відчуття дають точну ін­формацію про світ і є основою правди та знання.

У поемі "Про природу речей" Лукрецій виділяє такі чотири види від­чуття як: дотик, смак, зір та слух. Автор вважає, що немає такого відчут­тя, яке домінує над іншими, оскільки кожне з них має свої межі. Підтвер­дженням цього є такі рядки з поеми Лукреція:

... Nam sorsum cuiquepotestas

Divisast, sua vis cuiquest, ideoque necessest

Et quod molle sit et gelidum fevensve seorsum

Et sorsum varios rerum sentire colores,

et quaecumque coloribu' sint coniuncta videre.

Sorsum item sapor oris habet vim, sorsus odors

nascuntur, sorsum sonitus. [IV, c. 489-495]

Бо окремо кожному приділена влада,

і своя у кожного можливість і тому необхідно,

щоб те, що м'яке, і холодне, і гаряче були окремо

І окремо різні кольори речей відчувалися,

І все, що з кольорами пов'язане бачилося.

Так само смак рота має окрему силу, окремо запахи

Виникають, окремо звуки.

Роздумуючи про дотик, римський філософ говорить, що дотикове від­чуття є неможливим без якогось тіла [III, c. 165-166]. Цікаво зазначити, що російський психолог В. А. Барабанщиков, як і Лукрецій, вважає, що явища перцепції не існують самі-по-собі, а завжди належать комусь, або чомусь [1, c. 91]. Беручи до уваги те, що людина може на дотик в пітьмі визначити, що за предмет у неї в руках, письменник робить висновок, що тактильне та зорове сприйняття виникають на спільній основі. У поемі "Про природу речей" читаємо:

Praeterea quoniam manibus tractata figura

in tenebris quaedam cognoscitur esse eadem quae

cernitur in luce et claro candore, necessest

consimili causa tactum visumque moveri. [IV, c. 230-233]

Крім цього, тому що обмацану руками в темноті якусь фігуру пізнають як таку саму, яку бачать при світлі і при яскравому блиску, необхідно щоб дотик та зір викликала однакова причина.

Лукрецій вважає, що органи відчуття самі породили свою власну при­датність [IV, c. 834-835]. Іншими словами, мова йде про послідовність, згідно якої спочатку з'явилося тіло, згодом органи і аж потім виникла потреба у відчуттях. Це твердження є правильним, оскільки зір, мова чи звуки не могли з'явитися раніше ніж очі, язик чи вуха.

Хоча сенсорна лексика цікавила багатьох науковців, починаючи з ан­тичності, тактильні прикметники стали предметом зацікавлення лише нечисленних лінгвістів. Семантику тактильних прикметників на ма­теріалі англійської мови VIII-XX ст. досліджувала Л. П. Кудреватих [7], семантику сенсорних прикметників і зокрема дотику досліджува­ла в російській мові О. С. Федотова [10], синестезією тактильних при­кметників французької мови займалася А. А. Капанова [4], розвиток лексико-семантичних груп (далі ЛСГ) іменників на позначення сенсор­них якостей в латинській мові III ст. до н. е. - II ст. н. е. вивчала лінгвіст Т. П. Корихалова [5], дотикове сприйняття, до певної міри, було предме­том зацікавлення Н. О. Тимейчук [9] питання дотику у поемах Гомера та у грецькій трагедії розглядала польська дослідниця Б. Спєральська [16]. Однак тактильні прикметники ще не були предметом спеціального до­слідження на матеріалі латинської мови.

Прикметники дотику у творі "De rerum natura" римського письменни­ка класичного періоду Лукреція утворюють якісно і кількісно розвинене лексико-семантичне поле (ЛСП), у складі якого виділяємо 6 мікрополів: мікрополе "фактури" (13 тактильних прикметників), "термічності" (12), "міцності" (10), "гостроти" (5), "вологості" (5) та "ваги" (4).

Системність у понятійному аспекті ЛСП "дотику" не вичерпується виділенням мікрополів. Кожне мікрополе являє собою макросистему у якій виділяємо певні ЛСГ. Так, на основі ад'єктивів із дотиковим значен­ням, що входять до мікрополя "фактури" вдалося виявити 7 ЛСГ зі зна­ченням: ніжний, м'який, гладкий, жорсткий, шорсткий, тонкий і гнуч­кий, а у мікрополі прикметників "міцності" 3 ЛСГ: твердий, міцний та крихкий.

Треба зазначити, що тактильні прикметники у досліджуваному творі можуть реалізувати своє номінативне значення у складі декількох ЛСГ, підкреслюючи різні відтінки дотикового значення. Наприклад, тактиль­ний прикметник umidus входить до складу ЛСГ "вологий" та "мокрий", calidus до ЛСГ "гарячий" та "теплий", tener та mollis до ЛСГ "ніжний" та "м'який", concretus до ЛСГ "тугий" та "цупкий", validus до ЛСГ "твер­дий" та "міцний". Наведемо контексти, у яких ад'єктив validus вживаєть­ся у двох різних значеннях:

nec validi possunt pontes venientis aquai vim subitam tolerare... [I, c. 285-286]міцні мости не можуть витримати раптову силу води, яка надхо­дить... .

А про первоначатки речей автор пише:

At contra si mollia sint primordia rerum, unde queant validi silices ferrumque creari... [I, c. 570-571]

І навпаки, якщо первоначатки речей є м'якими звідти можуть утво­ритися тверді камені і залізо...

Часто виникають труднощі при зарахуванні дотикового ад'єктива до тієї чи іншої ЛСГ, оскільки важко провести чітку межу між ЛСГ "мокрий" та "вологий", "гарячий" та "теплий", "ніжний" та "м'який", "тугий" та "цупкий", "твердий" та "міцний". Враховуючи це, вирішальним чинником віднесення прикметника до тієї чи іншої ЛСГ є контекст в якому, як зазна­чає науковець В. С. Ващенко, значення слів по-різному самовизначаються та по-різному залежать від нього [3, c. 16]. Наведемо приклади в яких зна­чення прикметника umidus чітко визначається контекстом:

... putorem cum sibi nacta est

intempestivis ex imbribus umida tellus. [II, c. 872]

коли мокра від надмірних дощів земля стає смердючою. та

ubi levia sunt manantis corpora suci, suaviter attingunt et suaviter omnia tractant umida linguai circum sudantia templa; [IV, c. 622]

коли тільця спливаючого соку є гладкі,

вони приємно торкаються і з приємністю відчувають всю

вологу поверхню язика, яка [волога] виділяється навколо.

Характерною ознакою тактильних прикметників твору "Про приро­ду речей" є те, що вони можуть входити не лише до різних ЛСГ, але й до різних мікрополів. Так, ад'єктив acer належить до мікрополя "тер­мічності" та "гостроти", оскільки зустрічається у творі Лукреція з таки­ми трьома дотиковими значеннями як: "гострий", "гарячий" та "холод­ний", прикметник durus до мікрополя "фактури", "термічності" та "міц­ності", оскільки характеризується значеннями "жорсткий", "дуже холод­ний", "твердий" та "міцний", прикметник asper можна віднести до мікро-поля "фактури" та "гостроти", бо він розвиває значення "шорсткий" та "гострий". Отже, наведемо приклади, у яких прикметник acer виступає в поемі Лукреція у різних значеннях:

a) "гострий":

b) sedacripercussit thyrso laudis spes magna meum cor... [I, c. 922-923] велика надія на похвалу пройняла моє серце гострим жалом..."холодний, пронизливий":

ventus enim quoque paulatim cum verberat et cum acrefluitfrigus... [IV, c. 260]

бо коли також вітер помалу штовхає, і коли шириться пронизливий холод...

c) "гарячий":

acrior ardor enim conductis partibus esset [I, c. 650].

вогонь буде гарячішим коли будуть стягнуті (щільніше) [його] частинки.

В основі ЛСП на позначення дотику лежать тактильні прикметники у їх прямому значенні. Сполучаючись з різними тематичними групами імен­ників (ТГ) вони виступають детермінантами істот та неістот. У творі Лу-креція тактильні прикметники сполучаються з такими ТГ іменників як: "Людина та частини її тіла", "Тварини, риби та рептилії", "Явища приро­ди", "Небесні тіла", "Одяг", "Рослини", "Предмети побуту", "їжа", "Рідкі речовини", "Фізичні та молекулярні утворення" та "Абстрактні іменники". Аналіз семантичної структури прикметника calidus з мікрополя "терміч­ності" показав, що цей ад'єктив реалізує своє номінативне значення "га­рячий" здебільшого у сполученні з іменниками конкретної семантики (ТГ "Предмети побуту", "Рідкі речовини" та "Фізичні утворення", дотиковий прикметник teres з мікрополя "фактури" реалізує своє номінативне значен­ня "гладкий" у синтагмі з іменниками ТГ "Людина та частини її тіла" та з іменниками ТГ "Одяг", прикметник gelidus (мікрополе "термічності") реа­лізує номінативне значення "холодний" найчастіше сполучаючись з імен­никами ТГ "Людина та частини її тіла", "Предмети побуту" та "Явища природи". Так Лукрецій пише про щойно виготовлене залізо:

ut calidis candens ferrum e fornacibus olim

stridit, ubi in gelidumpropter demersimus imbrem [VI, c. 148-149]. так і залізо, яке стало білим від дуже гарячих печей, інколи тріщить, коли ми занурюємо [його] у холодну воду.

А про бога війни Марса читаємо:

... suspiciens tereti cervice reposta ... in te, dea [I, c. 35-36]. він дивиться на тебе, богине, повернувши гладку шию.

Та про супутницю духу і душевної сили автор пише:

sed comes .   discedit in auras

et gelidos artus in leti frigore linquit [III, c. 400].

але супутниця зникає в повітрі і замерзле тіло залишає у холоді смерті.

Той факт, що порівняно нечисленна кількість тактильних ад'єктивів вступає у синтагматичні зв'язки з доволі великою кількістю ТГ іменни­ків можна пояснити важливістю цих прикметників у житті людини та усвідомленням цього автором поеми.Тактильні прикметники у творі "Про природу речей" можуть також отримувати переносне значення, або ж нове значення, яке, як зауважив лінгвіст М. П. Кочерган [6, c. 195], є завжди похідним від первинного та мотивованим через пряме значення.

Так, коло предметів, які детермінувалися лексемами mollis, tener, hebes, acer, calidus чи durus, поступово розширилося. Можна повністю погодитися із думкою дослідниці прикметників розміру у старогрець­кій мові М. Й. Петришин про те, що таке розширення значень було зу­мовлене розвитком суспільства та удосконаленням мисленнєвої діяль­ності людини [8, c. 5]. Отже ад'єктив mollis, номінативне значення якого "м'який", характеризуючи абстрактні поняття, отримує переносне зна­чення "ніжний", що нам демонструє такий приклад:

nec molles opu' sunt motus uxoribus hilum [IV, c. 1268]. ніжні рухи жінкам зовсім не слід [робити].

Прикметник же tener, з первинним значенням "ніжний", сполучаю­чись з іменником ТГ "Рослини" реалізує похідне значення "м'який". На­ведемо приклад, у якому автор говорить про ягнят:

...novaproles artubus infirmis teneras lascivaper herbas ludit.... [I, c. 257-261]

... веселий молодняк слабкими ніжками [суглобами] виграє на м 'яких травах...

А тактильний ад'єктив hebes, з первісним значенням "тупий", з мікро-поля "гостроти" у синтагмі з іменником ТГ "Людина" отримує перенос­не значення "нерозумний". У Лукреція читаємо:

id licet hinc quamvis hebeti cognoscere corde... [IV, c. 53] звідси це неважко осягнути навіть нерозумному [тупому].

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81 


Похожие статьи

М І Гнатюк - Наукові записки

М І Гнатюк - Наукові записки в 11

М І Гнатюк - Наукові записки в 14

М І Гнатюк - Наукові записки в 15

М І Гнатюк - Наукові записки в 16