М І Гнатюк - Наукові записки в 11 - страница 21

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81 

На сучасному етапі наукового дослідження проблеми вербальної агресії вчені-лінгвісти виділяють 8 видів інвективної лексики, які прива­люють як у вітчизняних, так і зарубіжних друкованих текстах:

1. Слова й вирази, що позначають антисуспільну, соціально засуджу­ючу діяльність.

2. Слова з чітко вираженим негативним забарвленням.

3. Назви професій, які вживаються в переносному значенні.

4. Зоосемантичні метафори.

5. Дієслова із "засуджуючою" семантикою або навіть з прямою нега­тивною оцінкою.

6. Слова, котрі містять у своєму значенні негативну, до того ж надто експресивну оцінку особи.

7. Евфемізми різко негативного характеру.

8. Оказіональні каламбурні утворення, метою яких є приниження або образа адресата [6, с. 110].

Використання журналістами вищезгаданої лексики, безпосередньо направленої на адресу конкретної особи, є образливим фактом, тобто ав­тор газетної статті свідомо принижує честь і достоїнство респондента у непристойній формі.

Таким чином, у результаті проведеного дослідження можна констату­вати, що вербальна агресія - особливий тип мовленнєвої поведінки, який може здійснюватись у будь-якому типі дискурсу, у тому числі і у масме-дійному. Внутрішня структура друкованих текстів ЗМІ виступає як засіб передачі інтолерантної інформації із широким використанням спеціалі­зованих й неспеціалізованих інвектив, котрі вважаються мовними оди­ницями вербальної агресії. Отже, подальше наше дослідження буде при­свячене аналізу засобів вербальної агресії на матеріалах сучасної фран­цузької періодики.

Література:

1. Демидов О. В. Инвективная лексика в СМИ (на примере политического журналистского дискурса) / О. В. Демидов // Вестник Челябинского ун-та: Се­рия 11 Журналистика. - 2004. - № 1(1). - С. 90-94.

2. Голев Н. Д. Юридический аспект языка в лингвистическом освеще­нии / Н. Д. Голев // Юрислингвистика-1: проблемы и перспективы : межвуз. сб. науч. тр. - Барнаул : Изд-во Алт. гос. ун-та, 1999. - С. 44-56.

Гречихин М. В. Роль языковых единиц с семантикой агрессии в органи­зации текстов СМИ / М. В. Гречихин // Журналистика и медиаобразование.Сборник трудов ІІ Междунар. научно-практ. конференции. - 2007. - Т. ІІ. -С. 72-75.

4.Жельвис В. И. Эмотивный аспект речи: (Психолингвистическая инте­грация речового воздействия) / В. И. Жельвис // Яросл. гос. ун-ет, 1990. - 81 с.

5.Завражина А. В. Способы реализации инвективных тактик в массмедий-ном политическом дискурсе / А. В. Завражина [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http:/www.philol.msu.ru/~rlc2007/pdf/17.pdf.

6.Курьянович А. В. Инвективные речевые жанры в пространстве совре­менной межличностной коммуникации / А. В. Курьянович // Вестник ТГПУ: Серия Гуманитарные науки (Филология). - 2005. - Вып. 3 (47). - С. 106-111.

7.Муратова І. С. Мовна інвектива як одиниця вербальної агресії в політич­ному дискурсі / І. С. Муратова // Вісник Житомир. держ. ун-ту: Серія "Філоло­гічні науки". - 2009. - Вип. 48. - С. 198-201.

8.Олянич А. В. Драматургия политического и военно-политического кон­фликта в массово-информационноим дискурсе (стратегии презентации "сво­их" и "чужих") / А. В. Олянич // Культурные практики толерантности в рече­вой коммуникации. - Екатеринбург: Урал. гос. ун-т, 2004. - С. 303-322.

9.Остроушко Н. А. Проблема речевого воздействия в рекламных текстах: ав­тореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04 / Н. А. Остроушко. - М., 2003. - 24 с.

10.       Шарифуллин Б. Н. Языковая агрессия и языковое насилие в свете юрис-
лингвистики: проблемы инвективы / Б. Н. Шарифуллин // Юрислингвисти-
ка-5: юридические аспекты и лингвистические аспекты права: межвуз. сб.
науч. тр. - Барнаул: Изд-во Алт. гос. ун-та, 2004. - С. 120-137.
УДК 811.111373.613

Гульчевська М. Б.,

Львівський державний університет безпеки життєдіяльності, м. Львів

МОРФОЛОГІЧНИЙ ТА ГРАМАТИЧНИЙ АНАЛІЗ СЛОВ'ЯНСЬКИХ ЗАПОЗИЧЕНЬ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

У даній статті здійснено морфологічний та граматичний аналіз сло­в'янських запозичень, які поповнювали англійську мову протягом сто­літь, визначено основні способи словотвору.

Ключові слова: слов'янські запозичення, морфологічний аналіз, грама­тичний аналіз, словотвір, похідні запозичення, прості запозичення, склад­ні запозичення.

Morphological and grammatical analysis of Slavonic borrowings in English language is done in this article. Main forms of word building are depicted.

Key words: Slavonic borrowings, morphological analysis, grammatical analysis, word building, derivative borrowings, simple borrowings, compound borrowings.

Запозичення, як джерело поповнення словникового складу, посіда­ють в англійській мові значне місце [1, с. 57]. Дуже велику роль вони відіграли в ХІІІ і ХІУст., коли в Англії одночасно функціонували три мови: англійська мова основної маси населення, французька - мова шко­ли, державних і законодавчих органів і латинська - мова церкви і науки. Пізніше запозичення були, головним чином, наслідком розширення по­літичних, економічних і культурних зв'язків Англії, а також США з ін­шими країнами. Саме за рахунок таких зв'язків з'явились в англійській мові запозичення з слов'янських мов і початок їх появи припадає, в осно­вному, на XVI століття коли встановлюються найбільш тісні зв'язки Ан­глії та Росії.

Питання слов'янських запозичень неодноразово розглядалось як у ві­тчизняному, так і в зарубіжному мовознавстві. Зокрема, у працях Зацно-го Ю. А., Акуленко В. В. [2, с. 4].

Метою даної статті є аналіз словотвору слов'янських запозичень, які потрапили в англійську мову, та їх класифікація з точки зору їх морфем­ної структури.

Залежно від структурних особливостей слов'янські запозичення мо­жуть класифікуватись як (1) прості, (2) похідні, (3) складні слова, (4) сло­восполучення, (5) абревіатури та акроніми. Найбільш чисельними явля­ються групи простих і похідних слов'янізмів. Прикладами простих лек­сичних одиниць можуть бути наступні: arshin, artel, borsct, czar, grosz, kvass, dacha, izba, knish, knout, kvass, kulak, lev, oblast, okrug, pirog, etc.

Apparatchik, babka, babushka, baidarka, czarevitch, bolshevik, bulgarian,

© ГульчевськаМ. Б., 2010decembrist, kozachok, mazurka, maximalist, muzhik, nudnik, etc. - приклади запозичень, які є похідними (запозичення, які вважаються похідними з точки зору тієї мови, з якої вони перейшли. До похідних ми можемо від­нести і ті запозичення, які були утворенні шляхом афіксації або конвер­сії від простих слов'янізмів).

Аналіз словоформ показав, що переважна більшість запозичень утво­рена суфіксальним способом. Суфіксація як словотвір значно ширша, ніж префіксація. Особливо цей спосіб словотворення характерний для слов'янських запозичень в англійській мові. В цей час, як префіксаль­ний спосіб утворення спостерігається лише в словах Pogrom, Podsol су­фіксальний має значно ширше використання. Суфікс - деривативний (похідний) елемент наприкінці слова (між коренем і закінченням), який є або був продуктивним елементом словотвору. Суфікс має лексико-семантичне значення, проте не вживається відокремлено, тобто не має ознак окремої частини мови. Однак, коли одне і те ж слово з різними су­фіксами належить до однієї частини мови, то за допомогою суфікса роз­різняють лексико-граматичні класи цих слів.

Суфіксальний словотвір розрізняється в залежності: 1) від суфікса, що походить з власної мови. У таких випадках наголос новотвору не змі­нюється; 2) від запозиченого суфікса, що приєднується як до власномов-них, так і запозичених коренів, не змінюючи при цьому наголосу; 3) від запозиченого суфікса, що вживається з іншомовними коренями, змінюю­чи при цьому наголос і або голосний чи приголосний кореня.

До першого способу можемо віднести слова, утворені за допомогою суфікса -ik: sputnik, nudnik, Bolshevik, muzhik.

Прикладом другого способу словотворення можуть бути наступні іменники Decembrist, Maximalist, Trotskyist, Sovietist, Czarist, Sovietologist, Slavist, Slavicist, Leninism, Stalinism, Moravianism, Slavicism, Shamanism, Sovietism, Soivietist, Slavophilism, Trotskyism, Sovietdom. Як бачимо з при­кладів, найбільш поширеними іменниковими суфіксами являються на­ступні: -ism, грецький суфікс, який виражає догму, соціальний лад, стан і подібне, а також -ist, значення якого, той, хто тримається віри, вчення, виконавець дії. Обидва з них відносяться до продуктивних суфіксів імен­никового словотвору. Непродуктивним являється суфікс германського походження -dom, що має значення умови, стану, володіння.

Поряд з іменниками суфіксальному словотвору піддаються й при­кметники. Наприклад: Bulgarian, Kashubian, Permian, Serbian, Slovenian, Ukrainian, Siberian, Kievan, Uralian, Tolstoyan, Vlachian, Yugoslavian Serbo-Croatian;, Slavonic, Shamanistic, Robotic, Podsolic, Cyrillic; Self-critical. Отже, найбільш продуктивними суфіксами прикметників, запо­зичених з слов'янських мов є наступні: -an - суфікс романського похо­дження, який має значення місця, системи, слова з даним суфіксом мо­жуть вживатись в якості прикметника: -ic - грецький суфікс, який вказує на ознаку предмета, від якого прикметник походить; -al - суфікс грець­кого походження, який вказує на якість. Всі вони належать до продук­тивних суфіксів прикметникового словотвору.

Основними дієсловами, утвореними суфіксальним способом, є на­ступні: podsolize, robotize, russianize, sovietize, vernalize; russify. Роман­ський суфікс -fy вказує на приведення в стан і на перехідність дієслова. Суфікс -ize грецького походження вказує на наслідування і на те, що дані дієслова є неперехідними. Обидва суфікса відносяться до продуктивних дієслівних суфіксів.

Заслуговує уваги принципова різниця між закінченням і суфіксом, що в англійській мові часто виражається однією морфемою. У грамати­ці вони інколи називаються флективними суфіксами (flectional suffixes). Слід мати на увазі, що флективні суфікси - це виразники граматично­го значення, тоді як дериваційні суфікси - це носії значення лексично­го і є лексичними морфемами. Граматичну форму, таким чином, склада­ють слова з флективними суфіксами, а лексичну - з дериваційними. Звід­си розрізняють і відповідні парадигми: флективною є парадигма knout

-   knouted - knouting; horde - horded - hording; pistol - pistoled - pistoling, що виражають граматичні категорії (-ed як дієслівне закінчення мину­лого часу і перфекта та -ing як закінчення дієприкметника теперішньо­го часу) дериваційною - podsol - podsolic (утворення прикметника шля­хом додавання суфікса -ic до іменної основи podsol, яка в свою чергу яв­ляється похідною; перехід слова з однієї частини мови в іншу), bolshevik

-   bolshevism - bolshevist - bolshevistic (тут спостерігаємо теж утворення нових лексичних одиниць, суфікси, яких несуть нове семантичне забарв­лення зокрема це спостерігається стосовно іменників). До дієслів, які є запозичені з слов'янських мов флективних парадигм -ed, -ing набува­ють наступні: podsolize, polka, robotize, russianize, russify, saber, sovietize, vernalize.

Поряд з уже розглянутими прикладами слід звернути увагу на на­ступні лексичні одиниці: dacha, baba, babka, babushka, balalaika, beluga, czarevna, czaritza, kasha, kielbasa, koruna, polka, taiga, vizsla, vodka. В ро­сійській та українській мовах вони виступають як закінчення, які харак­терні іменникам однини, жіночого роду, називного відмінка. В цей час як в англійській мові наявність флективного суфікса для розрізнення роду майже відсутнє, в слов'янських мовах роди іменників визначаються, в основному, за наявності таких суфіксів.

До чоловічого роду належать, за незначними винятками, іменники з чистою основою на твердий чи на м'який приголосний (напр. borsch, calash, Cossack, czar, steppe); до жіночого роду, крім невеликої групи чоловічого роду належать іменники із закінченням -а, -я (напр. kasha,kielbasa, koruna); до середнього - із закінченням -о, -е, а також -а, (-я) (напр. kolo, zemstvo). Крім того в слов'янських мовах існують додаткові засоби розрізнення роду.

Заслуговує уваги і таке явище як наявність флективного суфікса в ро­сійськомовних та україномовних словах для розрізнення роду і одночас­но його відсутність в англійській мові (напр. Czech - чех, чешка; Russian

-  росіянин, росіянка; Samoyed ненець, ненка, Serb - серб, сербка; Slovene

-  словенець, словенка; Slovak - словак, словачка).

Флективна парадигма характерна в слов'янських мовах не лише для розрізнення роду, але й для визначення числа іменника. Наявність такої парадигми є і в англійській мові, але вона набуває форми закінчень - s або -es . Результати досліджень показали наявність парадигм одного і другого типів в запозичених словах. Напр. blini (blinis), droshky (droskys), kielbasy (kielbasas), kolkhozy (kolkhozes), mensheviki (mensheviks), bolsheviki (bolsheviks), але groszy, dumky, miri, piroshki, gospoda. Наявність флектив­них суфіксів (або закінчень) -s; -es у наступних словах є свідченням гра­матичної асиміляції слов'янізмів в англійській мові.

Як дериваційні елементи, суфікси виконують функцію афіксальної морфеми, що знаходиться між коренем та закінченням і входить до скла­ду основи. Не вживаючись незалежно, суфікс, проте, має семантичне на­вантаження, яке впливає на новотвір. Це спонукало до численних кла­сифікацій суфіксів стосовно їх походження, утворюваних за їх допомо­гою частин мови, продуктивності/непродуктивності, частоти вживання, загальних значень і, навіть, емоційного забарвлення.

Окремі морфеми можуть нести подвійну функцію - як граматичних засобів творення, так і суто лексичних. Морфеми -ed, -er можуть виража­ти граматичні категорії (-ed як дієслівне закінчення минулого часу і пер­фекта; -er - як прикметникове закінчення вищого ступеня порівняння) і, з іншого боку, утворювати лексичні деривативи, напр.: foreigner, colored, quick-witted. Таким чином різниця між закінченням і суфіксом полягає у тому, що перше виконує граматичну функцію, а в другому переважає лексичне значення. У нашому випадку морфеми -ed та -ing виражають граматичні категорії часу.

Наступну групу слов'янізмів становлять складні слова. Складни­ми одиницями, згідно з Кубряковою, вважаються запозичення, утво­рені в результаті складання двох і більше основ. До категорії склад­них слов'янізмів можна віднести наступні слова: chernozem, cominform, comintern, gosplan, samovar, samizdat, etc. Як показує аналіз, значна їх кількість складається зі слів, які відносяться до граматичної категорії іменника та прикметника, іменника та прислівника і т.д. До складу та­ких запозичень можуть входити основи, які являються похідними. На­приклад: agitpropist, Balto-Slavic, Belorussian, Serbo-Croatian.Наступною групою запозичень являються словосполучення, які скла­даються з одного і більше слів. Значну кількість словосполучень станов­лять кальки Russian Empire, Russian Orthodox Church, Tundra swan, White Russian, etc.

Абревіатура і акроніми становлять останню групу слов'янських запо­зичень: KGB, MGB, MVD, FSB, OGPU, NEP.

Отже, основними способами словотвору запозичень є наступні: за до­помогою суфіксів, шляхом словоскладання та абревіації.

Література:

1. Акуленко В. В. Влияние современного русского языка, в связи с разви­тием его словарного состава на западноевропейские языки (на материале ан­глийского языка): Дис. ... канд. филол. наук. - Харьков, 1954.

Зацний Ю. А. Розвиток словникового складу англійської мови в 80-ті -90-ті роки XX століття. - К, 1999.УДК 81.161

Гут Н. В.,

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

СПОСОБИ ВИРАЖЕННЯ АВТОРСЬКИХ СЛІВ ПРИ ПРЯМІЙ МОВІ (НА МАТЕРІАЛІ ТВОРІВ Ш. БРОНТЕ)

У статті описано способи вираження авторських слів при пря­мій мові. На матеріалі прозових творів Ш. Бронте виокремлено безді­єслівні та власне дієслівні вводи, з подальшою їх градацією на лексико-семантичні групи.

Ключові слова: слова автора, дієслівний ввід, лексико-семантична група, засоби комунікації.

The article deals with ways of expressing the author's words of direct speech. Nonverbal and verbal types of the author's words are stated in C. Bronte's works.

Key words: author's words, verbal type of the author's words, lexical-semantic group, means of communication.

Спілкування складається з процесу висловлення та процесу розумін­ня, ніколи не здійснюється ізольовано від реальності. Співрозмовники завжди зустрічаються у певних обставинах, у певний час, у певному на­строї, з певною метою. Тематика розмови може стосуватися найрізнома­нітніших проблем, а результат спілкування часто важко передбачити. Іс­тотною ознакою висловлювання є його зверненість до когось, його адре-сованість [2, с. 275]. Кожна репліка, зроблена мовцем, розглядається як реалізація його комунікативного наміру. У діалогічному мовленні ролі адресата та адресанта постійно змінюються, якщо цього не відбуваєть­ся, варто говорити про мовленнєву взаємодію, названу монологічною [3,

с. 20].

Отже, комунікативна ситуація - це конкретна ситуація спілкування, компоненти якої (адресат, адресант, намір, місце, час тощо) створюють єдине ціле, яке домінує над своїми частинами. Відображення комуніка­ції у тексті є невід'ємним компонентом художнього твору, визначається індивідуальною майстерністю автора цього твору, адже письменник на­магається приблизити мовлення персонажів до мовленнєвої реальності.

Для того, щоб зменшити розрив між усною мовою дійових осіб, за­фіксованою у художніх текстах, та тією, яка існує в житті, письменник використовує авторські слова, за допомогою яких "віртуальні елементи мовної системи пов'язуються з дійсністю мовленнєвого спілкування" [1, с. 36]. Дослідженню слів автора як невід'ємного компонента конструк­ції із прямою мовою присвячені праці В. Вронської, І. Кучеренка, М. Ми­лих, Д. Розенталя, О. Федорова, Н. Шумилова та інших.

© Гут Н. В., 2010Мета цієї статті - описати особливості вираження авторських слів при прямій мові у прозових творах Шарлоти Бронте "Jane Eyre", "Villette", "The Professor".

Слова автора можуть передавати широкий діапазон комунікативних навичок, засоби зображення яких варіюються відповідно до задуму пись­менника. В одному випадку такі утворення містять просодичні особли­вості мовлення, в іншому - паралінгвістичні параметри, або кінетичний супровід висловлювання. Це дозволяє автору спрямувати сприйняття ре­пліки читачем у відповідне русло, адже зміна авторських слів, здебіль­шого, змінює інтерпретацію репліки: "She never did so before," at last said Bessie, turning to the Abigail [4]; "What we tell you is for your good," added Bessie, in no harsh voice <...>[4]; "What is all this?" demanded another voice peremptorily [4] ;"Do you feel as if you should sleep, Miss?" asked Bessie, rather softly [4];"Fetch that stool," Mr. Brocklehurst was pointing to a very high one from which a monitor had just risen [4];"Hardened girl!" exclaimed Miss Scatcherd [4]; "What splendid weather!" observed the directress cheerfully, glancing at the same time from the window [5].

Отже, будучи проміжною ланкою між авторською та прямою мовою, слова автора пов'язують репліки різних персонажів, передаючи емоції дійової особи чи вказуючи на її конкретну дію. Здебільшого такі струк­тури носять констатуючий характер: тут не використовуються ні питаль­ні ні спонукальні речення.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81 


Похожие статьи

М І Гнатюк - Наукові записки

М І Гнатюк - Наукові записки в 11

М І Гнатюк - Наукові записки в 14

М І Гнатюк - Наукові записки в 15

М І Гнатюк - Наукові записки в 16