М І Гнатюк - Наукові записки в 11 - страница 25

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81 

3.  Helbig G., Buscha, J. Deutsche Grammatik. Ein Handbuch fur den
Auslanderunterricht.
- 19. Aufl. - Leipzig, Berlin, Munchen, Wien, Zurich, New
York: Langenscheidt, Verl. Enzyklopadie,1999.
- 736 s.

ПЕРЕЛІК СИМВОЛІВ

O - додаток S - речення

S inf - інфінітивна клауза Vaux - допоміжне дієслово V inf - інфінітивУДК 811.111:81373.613] 598.2

Дочу А. Р.,

Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України, м. Київ

МІСЦЕ ТА РОЛЬ ЗАПОЗИЧЕНЬ У ФОРМУВАННІ СИСТЕМИ ОРНІТОНІМІВ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ У РІЗНІ ІСТОРИЧНІ ПЕРІОДИ

У статті розглянуто формування системи орнітонімів англійської мови в історичному аспекті та приділено особливу увагу іншомовному впливу, проаналізовано зміни, що відбулися внаслідок запозичення орніто­німів, досліджено співвідношення запозичених назв птахів із власне ан­глійською лексикою.

Ключові слова: орнітонім, запозичення, калька, гібридні назви, асимі­ляція запозичень.

The system of ornithonims of the English language in historical perspective is investigated in this paper. Much attention is paid to the foreign influence and changes under the influence of loan-words are also analyzed. Moreover the interrelation between borrowed names of birds and specifically English names is studied.

Key words: ornithonim, loan-words, loan-translation, hybrids, assimilation of loan-words.

Проблема мовних контактів в лінгвістиці посідає одне із важливих місць. Свідченням цього є вивчення даної проблеми багатьма мовознав­цями, серед яких можна назвати А. Мартіне, І. Бодуена де Куртене, Е. Хаугена, У. Вайнрайха, В. Розенцвейга, Ю. Жлуктенка, Т. Ільяшенка та інших.

За визначенням У. Вайнрайха, "дві або декілька мов знаходяться в контакті, якщо ними поперемінно користується одна й та ж особа" [3, с. 22]. В. Розенцвейг під мовним контактом розуміє "мовне спілкуван­ня між двома мовними колективами" [10, с. 3]. Ю. Жлуктенко зазначає, що "для того щоб дві або більше мов почали взаємодіяти, вони повинні до такої міри локально наблизитись одна до одної, щоб між ними встано­вилися певні міжмовні, або інтерлінгвістичні зв'язки, які прийнято нази­вати мовними контактами" [6, с. 6]. Т. Ільяшенко наголошує, що мовний контакт є процесом соціального плану, що характеризує мовні відноси­ни, засновані на єдності постійно-індивідуальних та постійно-соціальних мовних фактів [7, с. 13].

Внаслідок інтенсивності впливу того чи іншого контакту у мові мо­жуть з'явитися й результати цього контакту у вигляді різноманітних мовних явищ, серед яких може спостерігатися і запозичення іншомов­них елементів (фонем, морфем, лексем).

© Дочу А. Р., 2010Не зважаючи на те, що назви птахів належать до найдавніших пи­томих пластів будь-якої мови, інтенсивні прямі та культурні контакти англійської мови з багатьма іншими мовами протягом тривалого часу її розвитку суттєво вплинули на формування її мікросистеми орнітонімів.

Дослідженням орнітонімів займалося багато лінгвістів. Серед дослі­джень в індоєвропейських мовах, присвячених назвам птахів, можна назвати праці відомого українського мовознавця Л. А. Булаховського. Л. А. Булаховський вважав, що серед семантичних категорій, які взага­лі заслуговують ретельного та детального вивчення, велике значення ма­ють назви птахів [2, с. 34]. Особливо Л. А. Булаховський наголошував, що "значний інтерес становить питання про характер запозичення (мож­ливого поширення) подібних назв однією мовою з іншої..." [2, с. 34].

Серед дисертаційних досліджень, присвячених вивченню орнітонімів, можна назвати дисертацію Л. Ф. Мойсеєвої [9], Л. В. Дробахи [5], І. О. Сокола [12].

Орнітонімна лексика германської групи індоєвропейських мов, зокрема англійської, у вітчизняному мовознавстві також не залишилась без уваги. Серед дисертаційних досліджень можна, зокрема, назвати пра­ці Е. П. Рукіної [11], А. Л. Алексеєвої [1], М. М. Гінатуліна [4].

Як бачимо, шар орнітонімної лексики потребує багатоаспектного до­слідження.

Метою нашої роботи є синхронно-діахронне дослідження іншомов­них впливів на формування мікросистеми орнітонімів англійської мови на різних етапах її розвитку.

Джерелами дослідження орнітонімів послужили тлумачні (14; 15; 17; 19) та етимологічні (16; 18) словники.

Давньоанглійський період

Вивчення словникового складу давньоанглійської мови показало, що семантична група назв птахів налічувала 139 одиниць, запозичень серед них всього 6. Отже питома орнітонімна лексика набагато перевищувала запозичену й складала 95,7 % від загальної кількості орнітонімів.

Серед запозичень назв птахів в цей період виділяємо грецькі та ла­тинські запозичення: пелікан: д.-англ. pellicane, що запозичене з грець­кої жєХєкаи, від жєХєкид 'сокира', яке потрапило в англійську мову через посередництво лат. pelicanus [16, с. (2) 1149]. У Великому Оксфордсько­му словнику зазначено, що назва запозичена приблизно у 10 ст. [19, с. (7) 623]. Першопочаткове значення назви у грецькій мові було 'сокира'. У словнику [14] знаходимо, що назва жєХєкаи в грецькій мові вживала­ся на позначення дієслова 'рубати сокирою' як натяк на дію дзьоба цьо­го птаха. Слід зазначити, що у давньоанглійській мові функціонували й інші назви на позначення птаха пелікана до появи цього запозичення. Це д.-англ. назва dufedoppa, що буквально означала 'пірнати у воду' [15, с.90] та д.-англ. wanfota [15, с. 397], які згодом були витіснені запозичен­ням з грецької. Можливо, витісненню власних англійських назв цього виду птаха сприяла непрозорість внутрішньої форми запозиченої назви. Сема 'пірнати у воду' була замінена на сему 'сокира' або 'рубати соки­рою'; павич: д.-англ. pawa, запозичена з лат. pavo [15, с. 272]. У цей же час існувала й синонімічна д.-англ. назва pea у значенні 'павич'. У серед-ньоанглійський період вже ця назва входить до складу таких гібридних назв, як: pakok, pecok, pokok [17].

Таким чином, важливо звернути увагу на те, що визначальним у цей період було те, що пласт орнітонімів давньоанглійської мови поповню­вався не стільки за рахунок запозичень, скільки завдяки власним ресур­сам мови. Свідченням цього є незначна кількість запозиченої орнітонім-ної лексики, що складає 4,3 %, у порівнянні із питомою лексикою, на долю якої припадає 95,7 %. Найбільше запозичень у нашому досліджен­ні виявлено з грецької мови. Всі вони є непрямими, а потрапили в англій­ську мову через посередництво латинської. Також виявлені прямі запо­зичення з латинської.

Конкурентна боротьба між запозиченими та питомо англійськи­ми орнітонімними назвами у давньоанглійський період завершувалася (а) як витісненням питомо англійських назв, (б) так і виходом із вжит­ку орнітонімів-запозичень. Іноді назва птаха потрапляла до англійської мови через різні мови-посередники, а тому мала різні форми. Згодом одна з цих форм не витримувала конкуренції (що й сталося з назвою пта­ха страус: латинська форма stryta була витіснена французькою формою ostruce > сучасне ostrich 'Struthio camelus' 'страус звичайний'.

Середньоанглійський період

Традиційно початком середньоанглійського періоду вважається 1066 р., пов'язаний з нормандським завоюванням Великобританії. Норма­ни, як відомо, були вихідцями із Скандинавії, що заснували на терито­рії Франції своє володіння - Нормандію. Вони змішалися з французь­ким населенням, прийняли французьку мову та, незважаючи на сканди­навське походження, були носіями французької феодальної культури та французької мови.

Нормандське завоювання суттєво вплинуло на англійську мову. За­знала змін і лексична система англійської мови. Вона збагатилася слова­ми французького походження, завдяки притаманній тільки даному пері­оду ситуації білінгвізму, яка була однією з важливих причин проникнен­ня іншомовних слів в англійську мову. Наявний безпосередній контакт із носіями французької мови сприяв більш швидкому пристосуванню та асиміляції слів іншомовного походження в лексиці англійської мови.

Значною кількістю запозичень поповнилася також тематична група назв птахів. У цей час назви птахів запозичувалися з романських (фран­цузької, латинської), кельтських та германських мов. Кількість запозиче­них у середньоанглійському періоді орнітонімів становить 51 одиницю, що складає 41,46 % від загальної кількості назв птахів середньоанглій-ського періоду.

Походження орнітонімів-запозичень середньоанглійського періоду:

Кельтські запозичені назви (goule, gullys, суч. gull 'чайка' < уельськ. gwylan, корнуол. guilan: - від д.-кельт. *voilenno 'плакати, кричати' [19, с. (4) 502]); грецькі запозичення (ibices, суч. ibis 'ібіс' < грецьк. і/від, лат. Ibis [19,с. (5) 4]); романські запозичення: а) латинські (peregryn, суч. peregrine 'сокіл звичайний або сапсан' < лат. peregrlnus, що дослівно означає 'той, хто приходить здалеку, іноземець' [19, с. (7) 679]. Назва десь до 16 ст. вживається лише у складі faucon peregryn, суч. peregrine falcon. Можливо, птах отримав таку назву у зв'язку з тим, що цикліч­но мігрував з однієї країни в іншу); б) французькі (curlue, суч. curlew 'кроншнеп' < д.-франц. courlieu, назви звуконаслідувального походжен­ня [18, с. 236]); германські запозичення: а) скандинавські (soland, суч. solan 'олуша' < д.-сканд. sula, також ісл. hafsula, норв. havsula 'баклан'; другий компонент, можливо, від д.-сканд. ond, and (норв., швед., дан. and) 'качка' [19, с. (9) 380]); б) німецькі (kingfisher 'зимородок' < нім. Konigfischer [18, с. 506]); арабські запозичення (saker 'сакер, священий сокіл або балобан' < араб. saqr, через італ. sagro, португ., іспан. sacro, че­рез посередництво французької sacre [19, с. (9) 45]).

Таким чином, від загальної кількості назв птахів середньоанглійсько-го періоду французькі запозичені орнітоніми становлять 13,82 %, латин­ські - 11,38 %, кельтські - 0,81 %, скандинавські - 2,44 %, німецькі - 0,81 %, грецькі - 6,51 %, арабські - 0,81 %.

Згідно з класифікацією, запропонованою Хаугеном, запозичені на­зви птахів середньоанглійського періоду поділяємо на власне запозичені слова, кальки та гібридні запозичення [13, с. 354].

1. Власне запозичені слова: corbie 'ворон' < давньофранцузьке corb (часткове перенесення фонетичної оболонки іншомовного слова) [19, с. (2) 985]; faucon 'сокіл', суч. falcon < лат. falconem, через давньофранцузь-ку faucon [19, с. (4) 35]. Такі запозичені назви у середньоанглійському періоді становлять більшість (35,77 %);

2. гібриди, тобто ті, що частково складаються з іноземних елементів. У таких словах, за висловом Хаугена, "представлено перенесення склад­ного слова та підстановка однієї з його морфем" [13, с. 352]. У середньо-англійський період гібридні назви становлять 4,88 %. Наприклад, turtle­dove 'горлиця' - утворене від turtle, від латинської turtur та с.-англ doue, суч. dove, звуконаслідувального походження [16, с. (2) 1666];

кальки: kingfisher 'зимородок' < нім. Konigfischer [18, с. 506]. Як за­значає Хауген "тут переноситься тільки загальна будова складного абопохідного слова, звісно, разом із його значенням, але на місце всіх іншо­мовних морфем підставляються морфеми рідної мови" [13, с. 353]. Каль­ки у цей період утворюють 0,81 % від загальної кількості орнітонімів.

Отже, для середньоанглійського періоду характерні різні типи запо­зичень. Власне запозичення в даний період є суттєвими й становлять 35,77 % від загальної кількості запозичених назв птахів середньоанглій-ського періоду, гібридні назви та явище калькування спостерігається в незначній кількості.

За ступенем асиміляції запозичені назви можна поділити на повніс­тю асимільовані та частково асимільовані.

Серед повністю асимільованих виокремлюємо, наприклад, орнітонім busard, суч. buzzard 'канюк' < лат. buteonem, згідно з buteo 'вид соко­ла або яструба', через посередництво д.-франц. busard [16, с. (1) 214]. Як бачимо, назва повністю асимілюється. Спочатку вживається у тій са­мій формі, що й у французькій busard, згодом адаптується до англійської мови за звуковим складом, а також лексично (оскільки запозичення ви­тісняє відповідний д.-англ. орнітонім tysca [15, с. 354]. Серед частоко-во асимільованих виділяємо назву птаха ibices, суч. ibis 'ібіс' < грецька 'єгипетський птах', через посередництво лат. Ibis [19, с. (5) 4]. Як бачи­мо, тут грецька назва була запозичена латинською мовою без змін й у та­кому вигляді проникла до англійської.

Досить важливим питанням при характеристиці ступеня асимільова-ності назв птахів постає явище синонімії запозичених назв птахів у се-редньоанглійський період та їх співвідношення з власне англійською лексикою. І тому розрізняємо дві групи: I група запозичених орнітоні-мів, де відбувається повне витіснення відповідних давньоанглійських назв птахів; II група запозичених орнітонімів, для якої властиве співісну­вання запозичених та власне англійських назв.

Витіснення питомих англійських назв птахів

Як зазначав У. Вайнрайх, що "не враховуючи запозичення, які мають зовсім новий зміст, перенесення одиниць або відтворення іншомовних слів повинно впливати на існуючий словник, одним із трьох способів: 1) утворюючи змішування змісту нового та старого слова; 2) призводячи до зникнення старого слова; 3) зберігаючи і нове, і старе слова, але спеціа­лізуючи їх значення" [3, с. 92].

Так, у давньоанглійський період існували наступні назви на позна­чення "морського птаха, чайки": brimfugol [15, с. 57] у значенні 'мор­ський птах, чайка', maw [15, с. 228] на позначення 'чайки' та назва scefugol на позначення 'морського птаха'. У с.-англ. період у XIV ст. на­зва brimfugol повністю витісняється орнітонімом кельтського походжен­ня goule, gullys, суч. gull 'чайка' < уельськ. gwylan, корнуол. guilan: - від д.-кельт. *voilenno 'плакати, кричати' [19, с. (4) 502]. Як бачимо, тут мо­тивуюча ознака за місцем поширення птаха [море] замінюється мотиву­ючою ознакою за криком птаха. Назви maw та scefugol вживаються й на сучасному етапі, але відрізняються тим, що назва scefugol, суч. seafowl використовується взагалі на позначення будь-якого морського птаха, а назва maw, суч. mew вживається на позначення звичайної чайки. Назви gull та maw вживаються на позначення птахів, що належать до однієї ро­дини Laridae Larinae Larini, але перша назва більш загальна, ніж друга.

Давньоанглійська назва heoruswealwe [15, с. 179] у значенні 'сокіл, яструб' витісняється синонімічними назвами, одна з яких faucon, суч. falcon з'явилася у XIII ст. < лат. falconem у значенні 'сокіл', через по­середництво д.-франц. faucon, falcun [18, с. 343], а у XIV ст. був запози­чений орнітонім lanere, суч. lanner < д.-франц. lanier 'боязкий'. Ці на­зви функціонують й зараз, але друга має дещо інший відтінок значення, а саме 'середземноморський сокіл або ланер', вживається на позначення іншого виду сокола.

Давньоанглійські назви ultur [15, с. 369], glw [15, с. 156], earngeat [15, с. 97], nefugol [15, с. 247] у значенні 'гриф' витісняються у XIV ст. назвою vulture, суч. vulture < лат. voltur, vultur у буквальному значенні 'птах, що розриває', через д.-франц. voltour [16, с. (2) 1724]. Орнітоні-ми ultur та vulture, на наш погляд, спільного походження, але відомо, що середньоанглійська назва vulture запозичується набагато пізніше у XIV ст. [19, с. (12) 330] в порівнянні із давньоанглійським орнітонімом ultur. Можливо, у середньоанглійський період латинська назва перезапозичу-ється й потрапляє в англійську мову через посередництво французької.

Розмежування значень орнітонімів-синонімів

Так, наприклад, давньоанглійський орнітонім culfer 'голуб' існує по­ряд із власне англійською назвою, яка з'явилася у XII ст. duue, duve, суч. dove 'голуб' (споріднено з д.-сакс. duba, сканд. dufa, шв. duva, дат. due, с.-н.-н., с.-нідерл. duve, нідерл. duif, д.-в.-н. tuba, с.-в.-н. tube, нім. Taube 'голуб'), першопочаткове значення 'птах темного кольору'. У давньо-англійський період назва виступала тільки компонентом складних назв. Згодом у XIV ст. запозичується синонім з латинської мови pIpionem, 'птах, що щебече', звуконаслідувального походження, через посередни­цтво франц. pijon, pigeon, суч. pigeon [19, с. (7) 845]. Отже, спочатку на­зва dove вживалася у ширшому значенні 'птах темного кольору', а зго­дом набуває вужчого значення 'голуб'. Згодом запозичується ще й сино­німічний орнітонім pigeon у значенні 'голуб'. Розрізняються між собою назви pigeon та dove тим, що перша назва вживається більше на позна­чення великих видів птахів родини голубиних (Columbidae), тоді як на маленькі види птахів цієї родини поширюється назва dove. д.-англ. на­зва culfer, суч. culver переходить у розряд локалізмів зі значенням 'ди­кий голуб'.Загальна кількість запозичених назв птахів середньоанглійського пе­ріоду становить 51 одиницю (41,46 %), а питомих середньоанглійських орнітонімів - 72 одиниці (58,54 %).

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81 


Похожие статьи

М І Гнатюк - Наукові записки

М І Гнатюк - Наукові записки в 11

М І Гнатюк - Наукові записки в 14

М І Гнатюк - Наукові записки в 15

М І Гнатюк - Наукові записки в 16