М І Гнатюк - Наукові записки в 11 - страница 38

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81 

Tylko raz w calym zabytku czlon okreslajacy jednostki w liczebniku oznaczajacym setki dostosowuje swoja forme nie do nadrzednego czasownika, lecz do przyslowka. Liczebnik '5' ponizej wystepuje w dopelniaczu po przyslowku - przyimku боле niezaleznie od czasownika wymagajacego celownika. Ciekawe, ze przybiera on tu forme liczby mnogiej, ktorej nie mogl miec, bo byl traktowany jak rzeczownik singulare tantum. Nadanie mu takiego znamienia liczby mnogiej swiadczy o przebudowie systemu i o wyodrebnianiu sie nowej czesci mowy. Liczba mnoga jest tu uzasadniona chocby logicznie (piec oznacza 'wiele', 'wiecej niz jeden') Po liczebniku leksem съто uzgadnia forme z czlonem okreslajacym jednostki. Rzeczownik okreslany przez nowy liczebnik przyjmuje forme wymagana przez czasownik:

113b/16 I Kor 15,6 по том же іави сл коле плтіи сотъ кратіамь

Liczebniki zlozone trojczlonowe oznaczajace setki (typu 345) i tysiace majaforme okreslanego rzeczownika zalezna od ostatniego czlonu liczebnikowego: 6a/19-20 Dz 4,4 и кыс числиш моужіи іако тыслфь плть 50a/25 Dz 27,37 кЬ же въ коракли всЬ дшь двЬ стЬ и седмь деслт и шесть 90b/20 Rz 11,4 иктавихь секЬ седмь тысоуфь моужіи Odstepstwem od tej zasady sa dwa przyklady zwiazku zgody po liczebniku '6', wymagajacego dopelniacza liczby mnogiej rzeczownika: 20b/18 Dz 11,12 придиишл съ множ и шесть кратіа сіи 33b/13 Dz 18,11 сЬдЬ же лЬто и мЬслцл шесть оуча вь нихь. W przykladzie 20b/18 forma кратіа jest graficznie i fonеtycznie zmieniona postacia G sg. (lub N pl) кратіл. Ten rzeczownik zbiorowy formy pluralis nie posiada, choc ma takie znaczenie. Konstrukcje w powyzszym ustepie mozna interpretowac zatem jako dopelniacz czastkowy (szesciu sposrod braci), w ktorej czlon oznaczajacy liczbe pelni funkcje podmiotu. Forme N pl w drugim zdaniu mozna wytlumaczyc tylko wplywem podobnych konstrukcji po formach typu тріе, три, четыри, четыре.

Wjezyku praslowianskim polaczenia rzeczownikw z formami oznaczajacymi liczbe powyzej dziesieciu byly swobodne, czlon rzeczownikowy dostosowywal swoja forme do formy czlonu oznaczajacego jednosci, calosc miala charakter luznych zestawien. Wyodrebnienie sie liczebnika jako nowej czesci mowy polegac moze na przebudowie stosunkow skladniowych w takich polaczeniach. Czlon rzeczownikowy dostosowuje swoja forme do calego liczebnika, slowotworczo nie bedacego juz zestawieniem, lecz zlozeniem. Wszedzie ponizej formy G pl da sie wyjasnic tylko akomodacja przez czlon liczebnikowy:

11a/13 Dz 7,6 поракотлть е и озлоклть лЬт четыри ста 13a/6 Dz 7,42 жрътвы принесосте ми лЬт четыре деслте въ пуостыни

34b/22 Dz 19,7 кЬше же всЬхь моужіи гако ві liczba mnoga 44b/11-12 Dz 24,11 гако не множае ес ми дніи два на деслте ГО не-лиже възыдохом поклонити сл

45b/14 Dz 25,6 прЬкыс же въ них дни множае или деслт 50a/3 Dz 27,28 и измЬривше глоукиноу иикрЬтошА съженiи к 50a/5 Dz 27,28 и пакы измЬривше глоукиноу иикрЬтошА съженiи еі 127a/18 II Kor 11,24 ГО июдеевь плть кратъ четыри деслт газвъ еди­ною пріахь

176b/12 Hbr 3,17 коих же негодиива четыридеслте лЬт Analogia do konstrukcji tego typu mozna wyjasnic forme G pl w ustepie 51a/24 Dz 28,13 и отвезъшес въ сиракоусы прЬкыхом дніи три, jednakze moze ona miec i uzasadnienie fonetyczne - niodroznianie w wymowie polaczenia [ij] oraz [i] moze w konsekwencji skutkowac pomieszaniem zapisu -и- z -іи-. W zabytku nie brak przykladow ilustrujacych to zjawisko typowe dla gwar zachodnioruskich [1,2,4,6]. Tym samym procesem fonetycznym trzeba tlumaczyc forme z ustepu 45b/14.Forme N pl rzeczownika po liczebniku zlozonym we fragmencie z ustepu 63a/25 стихи слз (tj.236) mozna tlumaczyc tylko analogia do innych konstrukcji, w ktorych N pl jest uzasadniony skladniowo. W tym jednak przypadku wahanie w doborze koncowki N lub G pl po liczebniku zlozonym (porownaj powyzej inne przyklady tego typu) swiadcza o przebudowie stosunkow skladniowych w polaczeniach liczebnikowych, a to z kolei ukazuje proces ksztaltowania sie nowej czesci mowy. Tylko tak mozna wyjasnic brak zwiazku skladniowego miedzy liczebnikiem i czlonem okreslanym w przykladach

1a/9 Dz 1,3 дньми четырь деслтіи гавллга сл имь

7a/12 Dz 4,22 лЬты кии кЬше множаишими четырь деслт.

W okresie praslowianskim poprawne konstrukcje tego typu brzmiec powinny дньми (лЬты) четырьми деслтъ. Ksztaltowanie sie jednak liczebnika jako nowej czesci mowy, zmiana jego struktury slowotworczej, nie utrwalony jeszcze paradygmat dla nowego tworu przy silnym wplywie tradycji powoduja takie oczywiste bledy nie do przyjecia z punktu widzenia dawnych jak i nowych zasad skladniowych.

Liczebnik jest stosunkowo mloda czescia mowy, jego ksztaltowanie mozna przesledzic dopiero w dosc poznych zabytkach jezykow slowianskich. Wyodrebnianie sie liczebnika jako nowej czesci mowy ukazuja fakty slowotworcze, fleksyjne i skladniowe. Czynnik fleksyjny przejawia sie glownie w nieodmienianiu czlonu liczebnikowego w jakims polaczeniu i zaniechaniu zroznicowania rodzajowego tych czlonow, ktore rodzaj gramatyczny miec mogly. Czynniki slowotworcze przejawiaja sie w zmianie struktury calego polaczenia, co w konsekwencji oznacza inne wymagania fleksyjne i skladniowe nowego tworu. Czynniki skladniowe przejawiaja sie w przebudowie i zmianie wymagan akomodacyjnych w polaczeniach z czlonami liczebnikowymi.

Material omawianego cerkiewnоslowianskiego Apostola potwierdza wyodrebnianie sie liczebnika jako nowej czesci mowy w tych trzech aspektach. Najbardziej widoczne sa tu jednak czynniki fleksyjne i skladniowe, mniej -slowotworcze, ze wzgledu na tradycyjna pisownie.

Literatura:

1.Citko L., "Kronika Bychowca" na tle historii i geografii jezyka bialoruskiego.

 

-  Bialystok, 2006.

2.Didiakin - Leeming M., Fleksja ukrainska w" Leksykonie" Pamby Beryndy.

-  Ossolineum, 1969.

3.Janda L., Koncepcja przypadka i czasu w jezykach slowianskich. - Krakow 2004. - S. 12-13.

4.Jasinska - Socha T., System fleksyjny starobialoruskich zabytkow II polowy XVI wieku. - Ossolineum, 1979.

5.Karzarnowicz J., Cerkiewnoslowianski rekopismienny Apostol z Biblioteki Slaskiej (sygn. R 182 III). Analiza fonetyczno - graficzna, Slavia Orienatalis, r. LII, nr 2, 2003.

6.         Karzarnowicz J., Funkcje i uzycie przypadkow w cerkiewnoslowianskim
Apostole z Biblioteki Slqskiej.
- Gdansk, 2008.УДК 81'367.625:811.162.4

Кашуба Н. П.,

Рівненський інститут слов'янознавства Київського славістичного університе­ту, м. Рівне

ВАРІАНТНЕ КЕРУВАННЯ ДІЄСЛІВ ФОРМАМИ ЗНАХІДНОГО І ОРУДНОГО ВІДМІНКІВ У СУЧАСНІЙ СЛОВАЦЬКІЙ МОВІ

У статті розглядаються питання варіантного дієслівного керуван­ня; на конкретних прикладах простежуються особливості функціону­вання варіантних форм знахідного і орудного відмінків; з'ясовується спів­відношення між синтаксичними властивостями дієслів і їх семантични­ми ознаками в сучасній словацькій мові.

Ключові слова: інтенція, дієслівне керування, варіантне дієслівне ке­рування, факультативна варіантність, залежна форма, відмінок

The questions of variable verbal government are elucidated in this article; on the concrete examples it could be seen the peculiarities functioning of the variable forms of instrumental and accusative cases; it's clarifying correlation between syntactic peculiarities of the verbal's and their semantic features in the modern Slovak language.

Key words: intention, verbal government, variance verbal government, optional variance, dependent form, case

У слов'янському мовознавстві багато уваги приділено дослідженню властивостей дієслова як частини мови. Валентність, інтенція, керуван­ня дієслів та питання їх співвідношення були предметом вивчення відо­мих східнослов'янських та західнослов'янських лінгвістів: Ю. Д. Апре­сяна, І. Р. Вихованця, Ф. Данеша, Я. Качали, Я. Мігала, Й. Ніжнікової, Й. Новотного, Я. Оравця, Е. Пауліні, Й. Ружички, Я. Светліка, М. Соко­лової, М. Ф. Степанової та інших.

Аналізу окремих лексико-семантичних груп дієслів присвячені се­рії праць словацьких учених Г. Бартка, Л. Двонча, П. П. Зґута, М. Кнапа, Ф. Кочиша, М. Марсінової, С. Ондрейовіча, М. Пісарчикової, П. Тврдо-го, Е. Тібенської, Р. Угляра, С. Цамбля, Л. Штура, А. Яношика та інших. Однак, існує багато дотепер нез'ясованих питань. До таких належить і проблема варіантних дієслівних конструкцій в сучасній словацькій мові, що й зумовлює актуальність та новизну такого дослідження.

Мета роботи - дослідити варіантне керування дієслів формами зна­хідного і орудного відмінків; окреслити співвідношення між синтаксич­ними властивостями цих дієслів та їх семантичними ознаками в сучасній словацькій мові.

Наше дослідження варіантного дієслівного керування ґрунтується на положеннях теорії інтенції. Дієслівне керування розглядаємо як явище,

© Кашуба Н. П., 2010яке знаходиться у межах дієслівної інтенції й розкриває праву сторону інтенційної структури. Аналіз варіантного керування словацьких дієслів ми будемо проводити з урахуванням взаємовідношень залежних форм ЗВ і ОВ1. Виходячи з цього, будемо розрізняти їх синонімічне і факульта­тивне (дублетне) вживання. Синонімічною вважаємо синтаксичну варі­антність залежних форм, які відрізняються відтінками значень [7, с. 22]. Під факультативною варіантністю розуміємо вживання залежних форм в умовах однакової дистрибуції без смислових розбіжностей [8, с. 158].

Джерелами фактичного матеріалу дослідження слугували такі лекси­кографічні праці, як Kratky slovnik slovenskeho jazyka, 2003 (далі KSSJ); Slovnik slovenskeho jazyka, 1959 - 1968, VeFky slovensko-rusky slovnik, 1979 - 1995 (далі VSRS); Словацько-український словник, 1985.

У процесі історичного розвитку відмінкової системи слов'янських мов ОВ зазнав найбільших змін. З одного боку, як зазначає І. Р. Вихо­ванець, відбулося поступове ослаблення давніх конкретних адвербіаль­них значень і часткова заміна їх прийменниково-відмінковими конструк­ціями, а з другого, зросла синтаксизація орудного відмінка, що сприяло переміщенню його функцій у сферу вираження відношень суб'єктних, об'єктних і предикативних [2, с. 109]. На необхідність розмежування значень і функцій вживання безприйменникового орудного відмінка вка­зують Р. Мразек, І. В. Ісаченко [6, c. 41; 4, с. 127-141].

Я. Оравець констатує, що численні синтаксичні функції ОВ у сучас­ній словацькій мові (всі види обставин, іменний присудок, предикатив­ний атрибут) можуть бути згруповані навколо його центральної функ­ції - оформлення назви знаряддя чи засобу дії [10, с. 50]. Отже, розма­їття синтаксичних позицій вказує на те, що в сучасній словацькій мові ОВ є периферійним відмінком, тому функція вираження ним додатка є вторинною. У сучасній словацькій мові ОВ рідко, проте може виража­ти всі види додатків (додаток засобу дії, наслідку, мети, змістовий дода­ток). Однак найхарактернішим вживанням ОВ в об'єктній функції є ви­раження ним додатка засобу дії при перехідних дієсловах, які традицій­но керують формою ЗВ. Ми підтримуємо думку Я. Оравця про те, що основними критеріями для визначення додатка в ОВ є його синонімія із ЗВ, наприклад, у випадках potiahnut' motuzom, sypat' hrachom іменни­ки в ОВ є додатками, оскільки цим дієсловам притаменне керування і ЗВ (potiahnutmotuz, sypathrach) [10, с. 173]. Така особливість вживання ОВ в об'єктній функції, на нашу думку, зумовлює варіантне керування дієс­лів формами ЗВ і ОВ у сучасній словацькій мові.

1 В статті прийняті скорочення назв відмінків: ЗВ - знахідний відмінок, ОВ -орудний відмінок.


Відповідно до наших матеріалів, синтаксична варіантність форм ЗВ і ОВ зафіксована при керуванні дієслів hodit/hadzat, lomit, metat, mykat/myknut, otocit/otacat, pohybat, pohynat/pohnut, skrutit, skrutnut/skrucat, tocit, zakarovat з основним значенням 'рухати'. Зазначимо, що при керуванні на­ведених дієслів, іменник у формі ОВ позначає додаток засобу дії. Виражен­ня формою ОВ інших видів додатків нашим дослідженням не виявлено.

Проаналізуємо взаємовідношення варіантних форм co, cim при ке­руванні дієслів hodit/hadzat, metat, mykat/myknut із значеннями 'роби­ти рухи - смикати'.

При керуванні дієслів hodit/hadzat в значенні (1) 'махнувши рукою (руками), примушувати летіти, падати те, що є в руці (в руках)' чітку опозицію варіантних форм ЗВ і ОВ демонструє об'єкт, виражений імен­ником kamen. Наприклад, порівняймо: hoditloptu - кинути м'яч (KSSJ, с. 190), hadzat piesok lopatou - кидати пісок лопатою (VSRS, І, с. 577), hodit kamen do vody- кинути камінь у воду (VSRS, І, с. 625; KSSJ, с. 190), hodit kamenom po niekom - кинути в когось камінь (VSRS, І, с. 625), hadzat kamem/kamenim do niekoho - кидати каміння або камінням у кого-небудь (VSRS, І, с. 577). Зазначимо, що випадок варіантності кидати каміння/ камінням наводить В. Б. Крисько на матеріалах російської мови як при­клад синтаксичного дублета, в якому "вибір того чи іншого варіанта ніяк не мотивований лексичними чи синтаксичними умовами вживання <...>, хоча може зумовлюватися <.. .> контекстуальними факторами, які важко пояснити" [5, с. 9]. Цікаво, що подібний прояв варіантності метати що і метати чим І. Майєр відносить до синтаксичних синонімів [9, с. 271­275]. На відмінності між формами ЗВ і ОВ вказує Ф. І. Буслаєв: "Коли дійсне дієслово, втрачаючи при собі додаток в знахідному відмінку, вжи­вається з орудним знаряддя, тоді воно отримує зміст середнього: напри­клад, кидати каменем < ... >" [1, с. 107]. Підтримуючи думку Ф. І. Бус-лаєва, ми вважаємо, що між моделями hadzat kamene або kamenim є се­мантична відмінність: керування об'єктом у формі ЗВ акцентує увагу на процесі дії, а у формі ОВ - на предметі, на який спрямована дія.

Тотожний тип варіантності залежних форм ЗВ і ОВ спостерігаєть­ся при керуванні дієслів hodit/hadzat, metat на позначення спортивної термінології, наприклад: hodit ostepom - метнути спис (VSRS, І, с. 626), hadzat diskom, ostepom, kladivom - метати диск, спис, молот (VSRS, І, с. 577), hodit granat - метнути гранату (VSRS, І, с. 626), hadzat/metat granaty - метати гранати (VSRS, І, с. 577; VSRS, ІІ, с. 184).

Синтаксичну варіантність форм ЗВ і ОВ зафіксовано при керуван­ні дієслів mykat/myknut в значенні 'робити рвучкі, різкі рухи', де вони виражають об'єкт неістоти, який представлений іменниками на позна­чення частин тіла, наприклад: mykat plecami - знизувати плечима (KSSJ, с. 346), myknutplecom - знизати плечем (VSRS, ІІ, с. 274), mykat hlavu/ hlavou- похитувати голову/головою (KSSJ, с. 346; VSRS, ІІ, с. 274). Ми поділяємо твердження М. І. Греча, зроблене на підставі матеріалів ро­сійської мови, про те, що деякі дієслова сполучаються двояко, з відмін­ком знахідним і з орудним: трясти голову і трясти головою; ворушити губи і ворушити губами. У першому випадку більше звертається увага на предмет дії; в другому - важливим є не стільки цей предмет, скільки сама дія [цит. за Л. Дубровіною 2002, с. 121].

Таким чином, при варіантному керуванні дієслів hodit/hadzat, metat, mykat/myknut між формами ЗВ і ОВ наявні тонкі семантичні розбіжнос­ті, які мають синонімічний характер.

Керування дієслів lomit, otocit/otacat, pohybat, pohynat/pohnut, skrutit, skrutnut/skrucat, tocit, zakarovat характеризується факультативним функ­ціонуванням варіантних форм ЗВ і ОВ, оскільки їх вибір не диктується ні семантикою об'єкта, ні семантикою дієслова, ні його видом.

Так загальне значення синонімічних дієслів skrutit, skrutnut/skrucat, otocit/ otacat, tocit -'вертячи, обертаючи, змінювати положення кого-, чого-небудь' та pohybat, pohynat/pohnut - 'зрушити з місця що-небудь' не передбачає се­мантичної диференціації варіантних форм co, cim, які позначають прямий і непрямий об'єкт. Проілюструємо це на прикладах з лексично тотожними об'єктами: skrutit vypinacom - повернути вимикачем (VSRS, HV, с. 366; KSSJ, с. 672), skrutnut vypinac/vypinacom - повернути вимикач/вимикачем (VSRS, ]V, с. 366), skrutit kluc - повернути ключ (KSSJ, с. 672), skrutnut kluc/klucom v zamke - повернути ключ/ключем у замку (VSRS, rV, с. 366); otocit vypinac/ vypinacom - повернути вимикач/вимикачем (VSRS, ІІ, с. 822; KSSJ, с. 452), otocit kluc/klucom v zamke - повернути ключ/ключем у замку (VSRS, ІІ, с. 822; KSSJ, с. 452), otocitkohutik/kohutikom - повернути кран (VSRS, ІІ, с. 822), otacat kluku/klukou - крутити ручку (VSRS, ІІ, с. 819); tocit kluku/klukou - вер­тіти ручку (VSRS, V, с. 97; KSSJ, с. 775) та vidiet, ze knihami/knihy ktosipohybal - бачити, що хтось посунув книги (KSSJ, с. 502); nemohol pohnut tazku skrinu/ tazkou skrinou - не міг зрушити (з місця) важку шафу (KSSJ, с. 501).

Явище цілковитої однозначності й взаємозамінності варіантів керу­вання формами ЗВ і ОВ демонструє дієслово zakarovat, що вживається в розмовній словацькій мові у транспортній сфері в значенні 'спрямову­вати рух кого-, чого-небудь в інший бік', наприклад: zakarovat autom na letisko - звернути машину до аеропорту (VSRS, VI, с. 291), zakaroval sane rovno do stromu - він повернув сані просто на дерево (VSRS, V!, с. 291).

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81 


Похожие статьи

М І Гнатюк - Наукові записки

М І Гнатюк - Наукові записки в 11

М І Гнатюк - Наукові записки в 14

М І Гнатюк - Наукові записки в 15

М І Гнатюк - Наукові записки в 16