М І Гнатюк - Наукові записки в 11 - страница 39

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81 

Цілком очевидно, що конструкції zakarovat co i zakarovat' cim підтри­муються аналогічним керуванням близьких, хоча і ширших за значен­ням, розглянутих дієслів. Отже, в мовному вжитку при керуванні дієсло­ва zakarovat наявне змішування відмінкових форм, що виражені іменни­ками на позначення транспортних засобів, які являють собою дублети.

Паралельні форми вираження об'єкта істоти у ЗВ і ОВ є характерни­ми при керуванні дієслова lomit в експресивному значенні 'брати, охо­плювати кого, що (про раптові емоційні прояви)', наприклад: lomi ho strach - його бере страх (VSRS, ІІ, с. 84), hnev nim lomi - його охоплюєгнів (VSRS, ІІ, с. 84; KSSJ, с. 304). Чітко виражену дублетність варіант­них форм ЗВ і ОВ у даному значенні демонструє фразеологізм lomit т/су або rukami - заламувати (заломлювати) руки (VSRS, ІІ, с. 84).

Отже, у сучасній словацькій мові при керуванні дієслів lomit, pohybat, pohynat/pohnut, otocit/otacat, skrutit, skrutnut/skrucat, tocit, zakarovat ва­ріантні форми ЗВ і ОВ, виражаючи тотожні додатки (засобу дії) та не ві­дображаючи змін дієслівної семантики, функціонують як дублети.

При варіантному керуванні дієслів hodit/hadzat, metat, mykat/myknut із зна­ченнями 'робити рухи - смикати' форми ЗВ і ОВ відображають семантич­ні відмінності об'єктів, що дозволяє розглядати їх вживання як синонімічне.

Література:

1.Буслаев Ф. И. Историческая грамматика / Буслаев Ф. И. - М.: Учпедгиз, 1959. - 623 с.

2.Вихованець І. Р. Синтаксис словосполучення і простого речення. (Синтак­сичні категорії і зв'язки) / Вихованець І. Р. - К.: Наукова думка, 1975. - 222 с.

3.Дубровина Л. Вариативное глагольное управление в русском языке пер­вой трети XIX века / Лариса Дубровина. - Uppsala, 2002. - 232 s.

4.Исаченко А. В. Грамматический строй русского языка в сопоставлении с словацким: Морфология. Ч. 1 / Исаченко А. В. - Братислава: Словацкая ака­демия наук, 1954. - 387 с.

5.Крысько В. Б. Исторический синтаксис русского языка: объект и пере­ходность / Крысько В. Б. - Москва: Индрик, 1997. - 423 с

6.Мразек Р. К вопросу о функциях беспредложного творительного падежа (по материалам русского языка) / Р. Мразек // Sbornik praci filosoficke faculty Brnenske university. - 1960. - R. 9. - S. 40-52.

7.Русская грамматика: в 2 т. / [гл. ред. Шведова Н. Ю. и др.]. - М.: Наука, 1980. - Т. 2: Синтаксис. - 709 с.

8.Станишева Д. С. К вопросу о разграничении синтаксических синони­мов и синтаксических вариантов / Станишева Д. С. // Ceskoslovenska rusistika. - 1976. - № 4. - С. 155-160.

9.Maier I. Verbalrektion in den "Vesti-Kuranty " (1600-1660). Eine historisch-philologische Untersuchung zur mittelrussichen Sym^ / Ingrid Maier. - Uppsala, 1997. - 308 р.

10.  Oravec J. Vazba slovies v slovencine / Jan Oravec. - Bratislava: vydavatel'stvo
SAV,
1967. - 392 s.

Словники:

1.Kratky slovnik slovenskeho jazyka / [hlavna redakcia J. Kacala, M. Pisarcikova, M. Povazaj]. - 4. vyd. doplnene a upravene. - Bratislava: Veda, 2003. - 985 s.

2.Slovnik slovenskeho jazyka: I-VI. zv. / [red. S. Peciar]. - Bratislava: SAV, 1959-1968.

3.Slovensko - ukrajinsky slovnik / [red. P. Bunganic]. - Bratislava: SPN 1985. - 688 s.

Veiky slovensko-rusky slovnik: I-VI. zv. / [hl. redaktorka E. Sekaninova]. -Bratislava: Veda, 1979 - 1995.УДК811.112.2367.623: 811.112.2 3 7

Кінах Л. С.,

Волинський національний університет імені Лесі Українки, м. Луцьк

ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНИЙ АСПЕКТ СУБСТАНТИВАЦІЇ В СУЧАСНІЙ НІМЕЦЬКІЙ МОВІ

У статті розглядаються функціонально-семантичні особливості субстантивації як морфологічно-синтаксичного способу словотворення в сучасній німецькій мові.

Ключові слова: транспозиція, (синтаксична, морфологічна) конвер­сія, субстантивація, функціонально-граматичне поле.

The article deals with the functional semantic peculiarities of the process of substantivization as a morphological syntactical way of word-formation in the modern German language.

Key words: transposition, (syntactical, morphological) conversion, subs­tantivization, functional grammatical field.

Об'єктом наукової рефлексії цієї статті є похідні слова сучас­ної німецької мови, утворені шляхом переходу в іменник інших час­тин мови способом безафіксальної транспозиції, а предметом - їхня функціонально-семантична асиміляція у межах нової частини мови. Ма­теріалом для аналізу слугували художні твори сучасних німецьких ав­торів. Метою цієї розвідки є вивчення функціонально-семантичної сут­ності явища субстантивації й аналіз процесів словотвору цим спосо­бом у сучасній німецькій мові, що передбачає виконання таких конкрет­них завдань; 1) аналіз різних підходів до розгляду процесу субстанти­вації в сучасній німецькій мові (епістемічний синопсис); 2) з'ясування функціонально-семантичної специфіки асиміляції субстантиватів у меж­ах нової лексико-граматичної категорії.

Епістемічний синопсис шляхів і способів субстантивації в сучасній німецькій мові засвідчує, що переходу в іменники слів і словоформ інших частини мови в спеціальній літературі приділена достатньо велика увага (роботи I. Barz, L. Eichinger, P. Eisenberg J. Erben, W. Fleischer, H. J. Heringer, L. Hoffmann, B. Matzke, S. Olsen, Chr. Romer, H. Vater, P. M. Vogel), однак при цьому спостерігаються різні підходи до його витлумачення, найтипові-шими серед яких є широке і вузьке витлумачення субстантивації.

Субстантивацію в її широкому значенні І. Барц трактує як части­номовну перекатегоризацію, за якої творення іменників здійснюється як способом деривації (lesen Leser, schon Schdnheif), так і спосо­бом конверсії (schreiben Schreiben, binden Band, besuchen Besuch, hoch Hoch, fremd Fremder), тоді як cубстантивація у вузькому ро­зумінні - це безафіксальний перехід у іменник, тобто перехід зі збере­© Кінах Л. С, 2010женням "категорійно-специфічної словникової форми" твірного еле­менту (essen Essen) [4, с. 658-659]. Повністю чи частково тотожни­ми поняттю безафіксального переходу в іменник є ряд інших термінів, які вживаються німецькими мовознавцями: (синтаксична, морфологіч­на) конверсія / Konversion (P. Eisenberg [6, с. 296-297], J. Erben [7, с. 31], S. Olsen [12, с. 186], W. Fleischer, I. Barz [8, с. 48]), нульова деривація / Nullderivation (B. Matzke, Ch. Romer [14, с. 99]), (синтаксична) пере-категоризація / (syntaktische) Umkategorisierung (L. Eichinger [5, с. 168], P. M. Vogel [17, с. 245]), трансфігурація / Transfiguration і гіпостазе / Hypostase (W. Henzen [9, с. 244-245]).

У сучасній лінгвістичній літературі субстантивацію трактують як "різновид конверсії, морфологічно-синтаксичного неморфологічного способу творення іменників як перехід з інших частини мови чи їхніх словоформ" [3, с. 590]. В. Фляйшер й І. Барц розглядають субстантивати як "продукти" конверсії, яка здійснюється на основі синтаксичної тран­спозиції без зміни кореневої голосної та без додавання афіксів [8, с. 48]. Результатом субстантивації є зміна граматичної парадигми твірного сло­ва, його синтаксичних ознак і узагальненого категорійного значення.

Синхронічна субстантивація забезпечує збагачення семантичних можливостей класу іменників. О. С. Кубрякова, розглядаючи безафік-сальну транспозицію як когнітивний феномен, підкреслює, що "вклю­чення знака у нову частину мови означає саме те, що ним хотіли вира­зити одне з категорійних значень відповідної частини мови" [1, с. 204]. Оскільки загальнокатегорійним значенням іменника є предметність, то суть процесу субстантивації полягає в тому, що сприйняття людиною тієї чи іншої ознаки, процесу, дії чи стану як окремого предмету викли­кає у неї потребу виразити свою думку наявними засобами, без творення одиниць з новим морфемним складом.

Л. Ейхінгер вважає субстантивацію основним видом конверсії в су­часній німецькій мові тому, що саме іменник є "реляційно найменш за­лежною частиною мови, велика частина граматичних ознак якої пере­йшла на відокремлений елемент, артикль, і котра є найменш вимоглива до елементів, які переходять в іменники" [5, с. 168].

Процес субстантивації може охоплювати практично всі частини мови - дієслово (основу дієслова (1), інфінітив (2), дієприкметник (3)), прикметник (4), прислівник (5), числівник (6), займенник (7), приймен­ник (8), сполучник (9), частку (10) і навіть вигук (11). Пор.: (1) ... und schuttelte den Schlaf von sich ab /Kordon: 93/; (2) Und all der andere Kram, wie Putzen, Kochen undAbwaschen /Kordon: 70/; (3) ... um das Geschehene zu verarbeiten /Bottger: 149/; (4) Die Armsten sind im Nachhinein nicht bose daruber /Bottger: 25/; (5) Antwort auf seine Frage nach dem "Warum " / Bottger: 100/; (6) Dieser Achtundsechziger ist ein Spitzenwein /Bottger: 70/;(7) ... der niemals undnirgends die Seinen vergifit /Delius: 66/; (8) ... unddann wurde es ins Jenseits befordert /Bottger: 93/; (9) Kein Aber! /Kordon: 159/; (10) das Exil meines hilflosen Nein! /Delius: 117/; (11) wildes, lautes Johlen, das nach Ej! oder Ja! oder Heil! klang /Delius: 116/.

Субстантивуватися можуть також фонеми (12), літери (13), слово­сполучення (14) і навіть речення (15). Пор.: (12) Stimme der Mutter mit ihrem "Guten Morgen!", gedehnt betont auf dem U und dem O /Delius: 11/; (13) Selbstverantwortlich arbeiten ist das A und O /Bottger: 93/; (14) ... um sich dem Nichtstun hinzugeben /Bottger: 97/; (15) Das "Bitte von der Bahnsteigkante zurucktreten!", das der Stationsvorsteher mehrfach uber den Lautsprecher erschallen liefi, ruhrte sie nicht /Kordon: 94/.

Серед німецьких лінгвістів відсутня єдина думка з привиду того, у межах якого розділу мовознавства слід розглядати безафіксальну тран­спозицію - у синтаксисі чи у словотворі? Г. Пауль відносить субстан­тивацію до синтаксису й розрізняє різні її ступені: від функціональної у межах певного речення (Wer A gesagt hat, mufi auch B sagen) до повної (Stelldichein, Vergifimeinnicht) [13, с. 104-115].

В. Хенцен розглядає синтаксичну перекатегоризацію як проміжне явище між словотвором і синтаксисом. Саме він уперше в історії дослі­дження німецького словотвору використовує поняття "конверсія" і "гі-постазис". Конверсія є переходом слів до іншого класу в їхній нормаль­ній формі (treffen Treffen, Dank dank). Вона протиставляється гра­матичній трансфігурації - гіпостазису, тобто переходу слів чи сполу­чень з новою функцією і новим значенням до іншого класу, який супро­воджується набуттям ними самостійності своєї флекційної форми або пе­ретворенням незмінюваних утворень (передусім прийменникових спо­лучень) у змінювані слова (greis der Greis / des Greises; uber Nachtubernachten) [9, с. 243-245].

На відміну від В. Хенцена дещо вужче розуміє конверсію С. Ользен, яка пов'язує її лише з творенням віддієслівних іменників (treffen der Treff, schlafen der Schlaf), вербальний компонент яких виступає в якос­ті іменника ("морфологічна конверсія"). Обидва елементи таких конвер­сійних пар є лексикалізовані та набули своїх власних фонологічних і категорійних особливостей. C. Ользен підкреслює, що ця модель у су­часній німецькій мові є малопродуктивною. Результатом такої конвер­сії може бути оказіональний іменник чоловічого роду сильної відміни (Ankratz, Verstau) [12, с. 196]. Творення субстантивованих прикметників і дієприкметників вона не відносить до словотвору й пропонує розгляда­ти їх у синтаксисі, висловлюючи подібну думку й щодо субстантивова-ного інфінітиву (das Wollen, das Sich-Wehren). Утворення на зразок der Fremde, der Gluckliche, der Reisende, der Angestellte є, на її думку, іменни­ми словосполученнями з пропущеним іменником [12, с. 186].З таким підходом до розгляду субстантивованих прикметників по­годжується Г. Фатер: у випадку der / die / das Neue йдеться, на його думку, не про (морфологічну) конверсію, а виключно про синтаксич­не явище. Утворення середнього роду das Gute, das Neue він кваліфі­кує як "нейтральні відприкметникові квазі-субстантивати" / "neutrale A-Quasisubstantivierungen", протиставляючи їх справжнім субстантива-там / echte Substantivierung (das Grun, das Gut, das Fett, das Hoch) і розта­шовуючи їх між прикметниками й іменниками, оскільки морфологічно вони функціонують як прикметники, семантично - як іменники, а син­таксично поєднують у собі функції обох частин мови [16, с. 287].

Субстантивація у В. Фляйшера й І. Барц - це синтаксична транспо­зиція слів (без зміни кореневої голосної i без афіксації), словосполучень і речень з їхнім потенційним семантичним розвитком і лексикалізацією (laufen der Lauf, hoch Hoch, eine Hand voll Handvoll, Tunichtgut) [8: 48-49]. Безафіксальні іменники типу Wurf (— werfen) відносяться ними до імпліцитної деривації. Науковці вказують на семантичні обме­ження "продуктів конверсії": das Geben не передає значення Es gibt ein Gewitter; субстантивуються словосполучення типу das Kopfzerbrechen, das Inkrafttreten, але не *beim Vaterhoren [8, с. 213].

Дещо по-іншому розглядає субстантивацію Й. Ербен. Оперуючи по­няттям флекційної морфеми, він виокремлює: 1) імпліцитний слово­твір, "парадигматичне переміщення" кореневої морфеми (tief das Tief; schauen die Schau), яка повністю переймає морфологічні та синтак­сичні маркери нового класу; такі деривати проте не набувають усіх гра­матичних властивостей нового класу (die Schau не утворює форму мно­жини) та можуть бути семантично обмеженими (das Tief зустрічається лише у метеоповідомленнях); 2) синтаксичну конверсію (treff-en das / ein Treffen; neu der / das Neu-e, ein Neu-er / Neu-es), за якої субстан­тивація відбувається зі збереженням флекційної морфеми твірного сло­ва [7, с. 30-31].

Подібний підхід, але з використанням іншої термінології спостеріга­ємо у П.М. Фогель. Вона виокремлює: 1) нульову деривацію (der Treff, das Tief), до якої відносить також субстантивацію службових слів (die Hallos der Freunde, die Deutlichkeit des Neins); 2) синтаксичну перекатего-ризацію (das Singen, der /ein ... Schone(s)). На думку П.М. Фогель, у сис­темі частин мови не існує принципової різниці між словотвором і син­таксичною перекатегоризацією. Це дозволяє припустити, що саме завдя­ки останній можуть заповнюватися "пустоти" в межах окремої частини мови: від імперфективних безпрефіксальних дієслів типу werfen, reisen можуть утворюватися імперфективні абстрактні субстантивати das Werfen, das Reisen, але не можуть утворюватися перфективні абстрактні *die Werfung, *dieReisung [17, с. 247-249].Випадки безафіксального переходу в іменник К. Рьомер і Б. Матцке вважають виключно імпліцитною деривацією, яка відбувається за допо­могою номіналізуючого, фонетично-фонологічно невираженого нульо­вого суфікса. Вони наголошують, що нульова суфіксальна морфема за­безпечує бінарність структури слова й зумовлює зміну категорії. Номіна-лізація дієслова може відбуватися без або з перенесенням у дериват інфі­нітивної флекційної морфеми -en (schau-en Schau+0-Suffix, werf-enWur/+0-Suffix; lachen das Lachen+0-Suffix), а номіналізація прикмет­ників можлива як без, так і з перенесенням у дериват прикметникової де-клінаційної морфеми - флексиву (grun das Grun+0-Suffix; der grune Politiker der Grunе+0-Suffix) [14, с. 99-101].

Щодо виокремлення з імпліцитної деривації випадків синтаксичної перекатегоризації (singen das Singen) К. Рьомер зауважує, що остан­ня має місце лише тоді, коли "результат перекатегоризації" не набуває морфосинтаксичних властивостей нової категорії: das Singen не утво­рює множину (*die Singen) і не вживається з неозначеним артиклем (*ein Singen). Однак при цьому номіналізований інфінітив das Essen вона не вважає результатом синтаксичної перекатегоризації, оскільки він існує у мові як закріплена одиниця лексичного складу й не має морфосинтаксич-них обмежень (можливі форми die Essen, ein Essen). В окремих випадках спостерігається "номіналізація з додатковою семантичною зміною" (ме­тонімія das Essen - "страва" і "процес") [15, с. 137].

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81 


Похожие статьи

М І Гнатюк - Наукові записки

М І Гнатюк - Наукові записки в 11

М І Гнатюк - Наукові записки в 14

М І Гнатюк - Наукові записки в 15

М І Гнатюк - Наукові записки в 16