М І Гнатюк - Наукові записки в 11 - страница 4

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81 

Extending the jurisdiction of the County Courts has helped speed up

justice. [BNC]

'Розширення юрисдикції окружних судів допомогло прискорити пе­ребіг правосуддя.'Поєднання лексеми justice з дієсловами, які належать до тематичної групи 'уникати' (to escape, to evade, etc.) теж дозволяє розглядати пра­восуддя як машину, рухомий механізм, від якого треба втікати, щоб не бути роздавленим. Відповідно, 'бути роздавленим колесами правосуддя' означає, що правосуддя здійснилося, і злочинець отримав по заслугах.

So far Veillon has eluded deputies, but he can't escape the wheels of

justice. [BNC]

'Отже, Вейон обійшов депутатів, проте він не зможе уникнути право­суддя.' (досл. 'втекти від коліс правосуддя').

The notorious Nick Smirnow is still trying to evade the wheels of justice by hiding in the Philippines to avoid his and his wife's arrest in the USA and Canada. [BNC]

'Сумнозвісний Нік Смірнов ще досі намагається уникнути правосуд­дя, переховуючись із дружиною на Філіппінах, щоб не бути заарештова­ними в США та Канаді.'(досл. 'намагається не потрапити під колеса').

Словосполучення course of justice (відправлення правосуддя) також ме­тафоризує правосуддя як транспортний засіб [7, c. 82], адже пряме значен­ня лексеми course - 'курс, напрям літака, корабля і т.д.' Оскільки можна створити перепони на шляху руху транспортного засобу, завадити йому рухатися правильним курсом, тобто змусити його відхилитися від пер-шопочаткової траєкторії слідування, аналогічно можна й заважати чи пе­решкоджати відправленню правосуддя. Це яскраво ілюструють дієсло­ва із тематичної групи 'перешкоджати' (to obstruct, to pervert, to deflect, to interfere, etc.), які регулярно трапляються у відповідних контекстах:

He was convicted of conspiracy to obstruct the course ofjustice. [BNC]

'Його звинуватили у злочинній змові перешкодити відправленню правосуддя.'(досл. 'створювати перешкоди на шляху, загороджувати або захаращувати прохід').

Can you imagine poor old Tony and me conspiring to deflect the course of justice? [BNC]

'Чи можеш ти уявити, що бідний старий Тоні та я змовилися завадити нормальному перебігу судового розгляду?' (досл. 'відхилитися від кур­су правосуддя')

He was immediately arrested and charged with intending to pervert the course of justice, which he denies. [BNC]

'Його відразу заарештували та звинуватили у спробі завадити відправ­ленню правосуддя, що він заперечує.'(досл. 'змінити курс правосуддя')

They could be guilty of contempt of court if their publication interfered with the course of justice . [BNC]

'Якби їхня публікація завадила нормальному перебігу судового про­цесу, їх могли б звинуватити у неповазі до суду.' (досл. 'втручатися, за­важати курсу слідування правосуддя').Концептуалізація ПРАВОСУДДЯ в англійській мові не обмежуєть­ся механістичною метафорою. Цей концепт трапляється у дослідженому матеріалі також у межах когнітивного фрейму ЗМАГАННЯ/БОРОТЬБА [2, c. 403]. Відповідна концептуалізація є цілком очікуваною, адже відо­мо, що судова практика з найдавніших часів будується у вигляді ритуа-лізованої словесної боротьби за встановлення істини і здійснення право­суддя. Однак концептуалізація ПРАВОСУДДЯ у межах згаданого фрей­му є досить нетривіальною.

У фреймі ЗМАГАННЯ/БОРОТЬБА правосуддя (justice) може концеп-туалізуватися як приз/трофей, противник та переможець. Отже, маємо наступні концептуальні метафори.

ПРАВОСУДДЯ-ПРИЗ/ТРОФЕЙ

Ця метафора належить до того ж самого загального класу, що й ме­тафора механізму, оскільки правосуддя в даному випадку також концеп-туалізується у вигляді об'єкту. Проте логіка розгортання метафори тут є цілком відмінною. У межах даного фрейму правосуддя не уникають, його виборюють і домагаються.

Families of victims of the Hove arson tragedy take their fight for justice to the High Court next week. [BNC]

'Наступного тижня сім'ї жертв пожежі у місті Гоув звернуться по до­помогу до Верховного Суду'. (досл. 'розгорнуть боротьбу за справедли­ве рішення у Верховному Суді')

Prosecutor's crusade for justice [BNC] 'намагання прокурора добитися винесення справедливого рішення суду' (досл. 'хрестовий похід за правосуддям')

The rationale for such an approach is the desire to attain justice in the

case. [BNC]

Розумне пояснення такого підходу полягає у бажанні домогтися спра­ведливого судового рішення у справі.'

Дієслово to attain має значення 'добитися, домогтися чогось, доклада­ючи певних зусиль', отже правосуддя концептуалізується як нагорода за докладені зусилля у вирішенні певного завдання.

He has failed to gain justice and has been treated like a criminal. [BNC]

'Він не зміг добитися справедливого рішення, а тому вважався злочинцем.'

Одним із значень дієслова to gain є 'добитися чогось, виграти щось у змаганнях, тощо'. Отже, в даному випадку правосуддя метафоризуєть­ся як приз, який одержить переможець у залі судових засідань (позивач або відповідач).

У деяких випадках ситуація боротьби за правосуддя концептуалізу-ється таким чином, що правосуддя постає як об'єкт нападу:

His "wholly unexpected attack on justice" was much "discussed and criticized". [BNC]Його несподівану атаку на систему правосуддя палко обговорювали та критикували.

У протилежних випадках можливість агресивної поведінки припуска­ється з боку самого правосуддя, на цьому базується порада "дотримува­тися миру" у взаємодії з правосуддям, як в наступному прикладі:

The indigenous media need more than ever to promote peace withjustice. [BNC]

'Місцеві засоби масової інформації повинні більше, ніж будь-коли, діяти злагоджено із системою правосуддя. ' (досл. 'підтримувати мир').

Останній приклад становить проміжний випадок між двома загальни­ми когнітивними моделями - ПРАВОСУДДЯМ як ОБ'ЄКТОМ, і ПРА­ВОСУДДЯМ як ОСОБОЮ (у межах метафори персоніфікації)

ПРАВОСУДДЯ-ПЕРЕМОЖЕЦЬ

In his efforts to surrender to justice Jim, 46, had phoned the police to tell them where he was. [BNC]

'Щоб віддатися до рук правосуддя, 46-річний Джим зателефонував до поліції та повідомив про своє місцезнаходження.'

У прямому значенні дієслово to surrender відповідає українському 'здаватися ворогові, капітулювати', тому у словосполученні to surrender to justice, правосуддя виступає як особа, яка перемогла у битві/змаганні.

ПРАВОСУДДЯ- ЖИВА ІСТОТА

Підґрунтям цієї метафори є той факт, що з давніх-давен уособлен­ням правосуддя та справедливості була жінка-богиня. Так, у Стародавній Греції правосуддя вершила Феміда, у Римі - Юстиція, у Єгипті - Пахт, тощо. І греки, і римляни зображали цю богиню із зав'язаними очима, одягненою в мантію, з мечем та терезами в руках.

In the eighteenth century the scales ofjustice could be tilted in favour of a relative or friend. [BNC]

XVIII ст. терези правосуддя могли переважити на користь роди­ча чи друга.'

У межах цієї метафори правосуддя представлене у вигляді особи, ді­яльність якої прирівнюється до діяльності найвищого правителя, про це свідчить дієслово reign у наведеному нижче крилатому виразі:

Let justice reign even though the heavens fall! [BNC]

'Хай править правосуддя, навіть якщо впадуть небеса!!!'

У деяких випадках правосуддя наділяється такими ознаками люд­ської істоти як обличчя (the face of justice) та душа:

However, this is but the reverse side of the face ofjustice, for in their eyes it happens more often that criminals are released or are not put in prison for long enough. [BNC]

'Проте, це не що інше, як зворотній бік правосуддя, тому що на їхню думку, частіше трапляється так, що злочинців звільняють із в'язниці або ув'язнюють лише на короткий термін.' (досл. 'інша сторона обличчя правосуддя').Publicity is the very soul of justice. [BNC]

'Публічність - основна засада правосуддя.' (досл. 'душа правосуддя') Підсумовуючи сказане, відзначимо, що концептуальні метафори до­помагають структурувати наше сприйняття, мислення та розуміння дій­сності. Вони впорядковують повсякденну діяльність людини і формують уявлення про ті чи інші поняття. Аналіз концептуальних метафор ПРА­ВОСУДДЯ показав, що поняття правосуддя в англійській мові має де­кілька втілень. Найчастіше його розглядають як рухомий механізм, який складається із багатьох підсистем. Рух цього механізму порівнюється із чиненням правосуддя. Крім цього, його можна ототожнювати із сферою змагання чи боротьби, де правосуддя може перетворюватися на приз чи трофей, противника чи конкурента, переможця чи призера. І нарешті, уявлення про правосуддя, які дійшли до людей ще із стародавнього сві­ту, дають змогу наділяти його рисами живої істоти, яка править світом.

Література:

1.Бєлєхова Л. І. Глосарій з когнітивної поетики: Науково-методичний по­сібник. - Херсон: Айлант, 2004. - 124 с.

2.Брицин В. М., Зимовец Г. В., Яворская Г. М. Концепт БОЛЬ (когнитивные и культурно-антропологические аспекти) // Брицин В. М., Зимовец Г. В., Явор­ская Г. М. (ред.) Концепт БОЛЬ в типологическом освещении. - К: Видавни­чий Дім Дмитра Бураго, 2009. - С. 393-412.

3.Красных В. В. Картина мира vs. языковая картина мира // Красных В. В. "Свой" среди "чужих": миф или реальность? - М.: Гнозис, 2003. - С. 17-21.

4.Лакофф Дж., Джонсон М. Метафоры, которыми мы живем // Теория метафоры. - М.: Прогресс, 1990. - С. 387-414.

5.  Потапова О. Т. Когнітивно-семантичні аспекти метафоризованих
лексико-фразеологічних номінацій неправди та обману в сучасній англійській
мові: Автореф.
... дис. канд. філол. наук: 10.02.04 / Харківський націон. ун-т
ім. В. Н. Каразіна.
- Харків, 2004. - 20 с.

6.Телия В. Н. Русская фразеология. Семантический, прагматический и линг-вокультурологический аспекты. - М.: Языки русской культуры, 1996. - 288 с.

7.Яворська Г. М., Богомолов О. В. Непевний об'єкт бажання: ЄВРОПА в українському політичному дискурсі: Монографія. - К.: Видавничий Дім Дми­тра Бураго, 2010. - 136 с.

8.  Gibbs R. W. The poet^s of mind. Figurative thought, language and understanding. - Cambridge: Cambridge University Press, 1994. - 527 p.

9.  Lakoff G., Johnson M. Metaphors we live by. - Chicago; London: The University of Chicago Press, 1980. - 239 p.

10.ABBYY Lingvo 13

11.BNC - British National Corpus

OED - Oxford English Dictionary / ed. by James A.H. Murray, Henry Bradley, W. A. Craigie, C. T. Onions. - Oxford: Oxford University Press, 1970. - V I-XII.УДК81'42 821.111.82.01

Бехта Н. І.,

Львівський національний університет імені Івана Франка

СТАНДАРТНА ОПОВІДЬ ВІД ПЕРШОЇ ОСОБИ: ВИЗНАЧЕННЯ, ХАРАКТЕРИСТИКИ ТА КОНТЕКСТ ВИКОРИСТАННЯ

У цій статті зроблено спробу розгляду референційних особливостей оповідача / наратора у стандартній оповіді від першої особи на прикладі сучасної британської прози. Авторка статті торкається проблеми ре-інтерпретації наявної дефініції оповіді через граматичні форми і робить припущення про зміни в організації оповіді від першої особи, як вияв своє­рідного перевтілення і навіть дефрагментації суб'єкта оповіді.

Ключові слова: оповідь від першої особи, наратор, актор, ауктор, оповідь, нарація.

The article deals with the referential characteristics of the narrator in the standard 'first-person narrative' in contemporary British fiction. The author points out the need of reinterpretation of the existing definition of narrative through grammatical persons and suggests that the organisation of the first-person narrative is changing in order to depict the transformation and even defragmentation of the narrative subject.

Key words: first-person narrative, narrator, actor, auktor, narrative.

Характерною рисою художньої оповіді / нарації (і оповідача / нара-тора водночас) є граматичний показник особи, від якої ведеться виклад. У лінгвістичній поетиці, наративній поетиці а також в лінгвістиці тек­сту розрізняють три види оповіді, названі від першої, другої та третьої особи, з огляду на їхнє граматичне оформлення (див. праці І. А. Бехта, Н. Д. Тамарченко, В. Шмід, M. Bal, M. Fludernik, G. Genette, M. F. Hopkins, L. Perkins, M. Jahn, G. Prince). Утім варто відразу зазначити, що ця кла­сифікація - умовна. Адже використання граматичної особи для харак­теристики манери оповіді створює багато неточностей, оскільки особо­ві займенники, присутні в нарації, можуть стосуватися як і акторів рівня оповіді, так і рівня сюжету.

Мета статті - розглянути особливості "оповіді від першої особи" в су­часній британській прозі, а також звернути увагу на потребу оновлення існуючої термінології. Формат статті не дозволяє запропонувати варіан­ти перевизначення / реінтерпретації термінів. Проте такі дискусії ведуть­ся в міждисциплінарній площині вже певний час [5; 8; 9]. Не можна їх оминути та не зробити декілька попередніх зауваг стосовно "особи" на-ратора та оповіді у дискурсному просторі сучасного англомовного ху­дожнього тексту.

© БехтаН. І., 2010Виокремлення оповідача / наратора як самостійного суб'єкта опо­відування висуває питання про текстові маркери наратора, які дозволя­ють реконструювати його свідомість у дискурсному просторі художньо­го тексту. Заслуговують на увагу класифікації таких маркерів, які експлі­кують особистісне сприйняття "я-наратора": а) через інструментальний підхід В. Шміда, в рамках якого відстежуються особливості мовленнєвої діяльності наратора [5]; б) через комунікативний підхід М. Джана, в рам­ках кореляції текстових маркерів наратора з тріадою "суб'єкт - об'єкт -адресат" [10]; в) через функціональний підхід Н.Д. Тамарченка, як схема аналізу функціонального диференціювання "я"-нараторів [3].

Визначаючи манеру оповіді / нарації, зважаємо на те, що особові за­йменники стосуються радше протагоністів оповіді, ніж нараторів / опові­дачів. Наратор, при потребі описати його займенником, номінується "I", навіть коли маємо справу з романом у третій особі чи you-нарацією. "Гра­матична форма не повинна лежати в основі типології наратора, оскіль­ки будь-яка розповідь ведеться, власне кажучи, від першої особи, навіть якщо граматична особа в тексті не виражена експліцитно" [5, с. 84].

"Особа" нарації, не стосуючись граматичної категорії "особи", посту­лює себе саме на граматичному рівні: тоді як наративна "особа" оперує на рівні структури оповіді, граматична "особа" діє на рівні тексту окре­мого висловлення, стосуючись мовного розрізнення трьох можливих учасників висловлювання - першої, другої та третьої особи. Висловлю­вання обов'язково включає "першу особу", яка веде мову, а також "дру­гу особу", до якої говориться, та "третю особу" (також предмет, явище тощо), про яку може йти мова. До слова, "особа" - граматичне поняття, не мається на увазі "жива особа", оскільки і наратор, і нарататор, і об'єкт оповіді в художньому творі може бути твариною чи предметом. "Власне референт наративної "особи", ... як зазначає Дж. Дженетт, не є нарато-ром, а "особою", про яку наратор говорить, і "першоособовий наратор" не робить нічого іншого, крім як говорить про себе" [14].

Отже, коли наратор оповідає власну історію, називаючи себе займен­ником "I", маємо справу з "first-person narrative" - "оповіддю від першої особи" / "першоособовим наративом" [4, с. 99]. З іншого боку, "оповідь від першої особи - це оповідь / нарація, наратор якої є персонажем у ситуаці­ях та подіях, про які розповідається (а також, будучи персонажем, позна­чається займенником "I")" [13, с. 31]. Особовий займенник першої особи однини стосується і наратора ("оповідуване я" / narrating I або narrating self), і персонажа розповіді ( "переживаюче я" / "experiencing I").

До атрибутивних рис "я-нарації" відносять "ліміт людських можливос­тей" [11, с. 161] суб'єкта оповідування і його участь в історії в якості про­тагоніста або свідка: вони не можуть бути одночасно в двох місцях, вони не можуть передбачити, що станеться в майбутньому, вони не можуть (занормальних обставин) оповідати історію власної смерті, а також вони ніко­ли не можуть з певністю описати думки та почуття інших персонажів (the "other minds" problem). Тут треба відзначити об'єктивацію "я-оповідача" у художній прозі з різною мірою деталізації і варіювання його функціональ­ного потенціалу (повноважень). Тут наратори-Я (переклад запропонова­но О. Ткачуком у [4, с. 85]) "оповіді від першої особи" кардинально від­різняються від нараторів-Я "аукторіального типу оповіді": останні, також будучи дезиґнованими займенником "І", володіють рисами "всевідання" (omniscience), "всюдисущності" (omnipresence) та ін.

Для прикладу, Крістофер, наратор-протагоніст з роману "The Curious Incident of The Dog in The Night-Time" М. Геддона, відверто говорить про те, що він не розуміє причин, того, що відбувається: "And I don't know why Mr Shears left Mrs Shears because nobody told me" [19, с. 55]. Таке "людське невідання" наратора-протагоніста якнайкраще підходить для "The Curious Incident of The Dog in The Night-Time" - роману з елемен­тами детективу. Утім зовнішньому нараторові (external narrator) аукторі-альної оповіді роману "The Five People You Meet in Heaven" М. Елбома легко не тільки знати, що і чому трапилося, але й передбачити майбутнє героя своєї оповіді: "With 19 minutes left on earth, Eddie sat for the last time, in an old aluminium beach chair" [17, с. 9].

Інша конвенційна манера оповіді - оповідь від третьої особи / аукторі-альна оповідна ситуація - також має (зовнішнього) наратора, дезиґнова-ного "І", який може з'являтися в процесі оповіді, чи бути безслідно імп-ліцитним. Тобто, речення "Eddie sat for the last time, in an old aluminium beach chair." можна переписати (I say:) "Eddie sat for the last time, in an old aluminium beach chair" без жодної зміни його змісту. Утім різниця між першоособовим та третьоособовим наративом, яка полягає в тому, що у першому випадку наратор-персонаж розповідає (правдиві) факти власної історії, а в другому - подає (правдиву) історію інших, означає різні нара-тивні інтенції [7, с. 122], а відтак впливає на всі структурні й прагматич­ні аспекти оповіді. Тому потрібно чітко розмежовувати дві манери опо­віді, чиї терміни є досить дезорієнтуючими.

Традиційна класифікація наративів за типами нараторів, розроблена Дж. Дженеттом у руслі французької структуралістської наративної пое­тики [9], оминає такі "займенникові" труднощі: оповідь, в якій наратор виступає персонажем, становить гомодієгетичний тип оповіді, на про­тивагу she-, he-, they-оповідям, які класифікуються як гетеродієгетичні. Проте, як влучно зазначає М. Флюдернік, представниця німецької пост-структуралістської школи наративного аналізу, така бінарна опозиція не охоплює весь комплекс особливостей гетеродієгетичних she-, he-, they-, you-наративів та гомодієгетичних I-, we-наративів [8, с. 32].

З огляду на ці аргументи, доцільнішою видається традиційна класифі­кація типів оповіді Ф. К. Штанцеля [15], який пропонує три основні типи оповіді, що відповідають а) першоособовому та б) третьоособовому на-ративу, й які, з застереженням В. Шміда щодо змішання категорій у та­кій класифікації (First-person narrative situation, яка визначається присут­ністю наратора в розповіді, не варто протиставляти authorial і personal narrative situation, які відрізняються точкою зору [5, с. 88]), беремо за основу в цій статті, а відтак - у подальшому аналізі:

а) оповідь від першої особи / first-person narrative

б)    акторальна наративна ситуація / personal narrative situation/ (нім.
personale Erzahlsituationen)

в)    аукторіальна наративна ситуація/ authorial narrative situation ( нім.
auktoriale Erzahlsituationen).


Наголосимо ще раз на тому, що займенник "І" може з'являтися в опо­віді від третьої особи (third-person narrative) / authorial narrative situation і стосуватися особи наратора, проте різниця між першоособовим і третьо-собовим наративами полягає в тому, що наратор першого типу оповіді розповідає історію власного досвіду, а наратор другого типу - досвід ін­ших персонажів. Адаптуючи модель М. Баль [7, с. 138] до потреб нашо­го подальшого дослідження, можемо виокремити такі формальні ознаки нарації, які допомагають визначити тип оповіді (табл.1):

Отже, дискурсні особливості оповіді від першої особи можна розби­ти на дві групи: наратор, у стандартній, конвенційній оповіді від першої особи, перебуває у часовій дистанції (хай навіть незначній) з тим, про що оповідається. Час історії / розповіді та час оповіді / нарації не співпа­дають. Таким чином, оповідь про історію - де наратор виступає прота­гоністом - вестиметься у минулому (перша особа однини, минулий час, пряма мова) і, зазвичай, оформлюється як журнал, щоденник, автобіо­графія, звертання до когось ("сказ", драматичний монолог) чи писання до когось (епістолярний роман). Такі уривки тексту контрастують з ча­сом, в якому перебуває наратор як оповідач і який може описувати тепе­рішні свої думки, почуття, подавати аналіз, коментарі тощо. Репрезента­ція теперішньої свідомості наратора може набирати форми "внутрішньо­го монологу" (перша особа, теперішній час), розмови з собою чи "фікса­ції свідомості" [16, с. 140]. Так, Кейтлін Маккен з роману Кевіна Брукса "Lucas" записує історію (оповідь оформлена як автобіографічний роман-сповідь), яка трапилася з нею минулого літа (часова дистанція - один рік), їй всього шістнадцять, але ті події настільки змінили її триб життя, що вона відчуває себе зовсім іншою, старшою (зазвичай, теперішній опо­відач - мудріший, старший за себе як героя власної оповіді). Вона нама­гається зрозуміти і проаналізувати те, що сталося минулого літа:

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81 


Похожие статьи

М І Гнатюк - Наукові записки

М І Гнатюк - Наукові записки в 11

М І Гнатюк - Наукові записки в 14

М І Гнатюк - Наукові записки в 15

М І Гнатюк - Наукові записки в 16