М І Гнатюк - Наукові записки в 11 - страница 40

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81 

Аналіз точок зору щодо безафіксального переходу в іменник інших частин мови, які існують у спеціальній літературі, дозволяє стверджува­ти, що об'єктом наукового опису обираються лише зрозумілі, ясні випад­ки частиномовної перекатегоризації. Неясні, амбівалентні випадки рідко піддаються аналізу, досліджуються мало та односторонньо.

То ж є підстави поділяти точку зору П. Ейзенберга, який розрізняє два види конверсії - морфологічну й синтаксичну [6, с. 295]. Згідно та­кого підходу доцільно розрізняти морфологічну й синтаксичну субстан­тивації.

Морфологічна субстантивація відбувається шляхом транспонуван­ня твірної основи слова (laufen der Lauf, grun das Grun). Варто зазна­чити, що модель Adj S такого виду субстантивації відзначається пев­ною семантичною обмеженістю (у такий спосіб утворюються переваж­но назви мов і кольоропозначення): (16) Ulis im Kriegsgefangenenlager gelerntes Russisch /Kordon, с. 173/; (17) Der Himmel zeigte sich heute in einem bezaubernden Blau /Bottger, с. 60/.

Синтаксична субстантивація відбувається шляхом транспонуван­ня цілого слова (18), його словоформи (19), словосполучення (20) і ре­чення (21). Пор.: (18) Aus Tagen wurden Wochen des Wartens /Bottger, с. 109/; (19) Muss ist eine harte Nuss /Sprichwort/; (20) mehr Stillsitzen undBravsein /Delius: 20/; (21) ... bald mufite alles wie gewohnt auf die gefaltenen Hande und das Du sollst hinauslaufen /Delius: 15/. Така субстантивація су­проводжується зміною синтаксичних функцій і сполучуваності слова, але, на відміну від морфологічної, залишає незмінним морфологічне ото­чення похідного елемента.

Синтаксичні субстантивати П. Ейзенберг вважає "нетиповими про­дуктами" словотвору [6, с. 296]. Субстантивовані прикметники der Gute, der Alte зберігають прикметниковий тип відмінювання й синтаксич­ну подібність до прикметника: Er ist ein alter/ Alter; die schreibenden / Schreibenden. Будь-який прикметник може субстантивуватися, і вже як субстантиват має потенційну схильність до лексикалізації і навіть до іді-оматизації(Abgeordneter). Субстантивований інфінітив зберігає синтак­сичну подібність до інфінітива як дієслівної форми (Bier (zu) trinken ist gesund / Biertrinken ist gesund), зрідка лексикалізується й ідіоматизуєть-ся (das Schaffen, Treffen, Vermogen) [6, с. 296]. Серед субстантивованих інфінітивів спостерігається велика кількість оказіональних утворень, що свідчить про їхню функціональну близькість до дієслова. Завдяки лег­кості способу творення субстантивований інфінітив успішно конкурує з віддієслівними іменниками й відрізняється від них більшою семантич­ною визначеністю: він майже завжди виражає процес дії чи стану, тоді як віддієслівні іменники можуть виражати також і результат процесу та за­знавати інших змін (das Gehen - der Gang, das Sprechen - die Sprache, das Ubersetzen - die Ubersetzung).

Як зазначає О.О. Селіванова, у сучасних граматичних теоріях части­ни мови розглядаються як класи слів, яскраві категоріальні характерис­тики яких властиві не всім елементам класу, а відтак частина мови може кваліфікуватися як функціонально-граматичне поле, що має свою до­мінанту (ядро) з ознаками найбільшої спеціалізованості у вираженні ін­варіантного змісту й найбільшої формальної регулярності відповідно до цього змісту, і периферію, яка характеризується можливою розмитістю властивостей класу, виключеннями, синкретизмом [2, с. 440]. Поєднан­ня польового й прототипного підходів дозволяє розглядати іменник як частину мови, ядерна зона якої характеризується предметністю (субстан­ція), а на периферії якої перебувають умовні позначення субстанції, що передають семантику процесу, кількості, ознаки, часу тощо [2, с. 441; 3, с. 176].

Процеси синхронічної субстантивації активно поповнюють перифе­рію іменника, розхитуючи його граматичну однорідність: перейшовши в іменник, слова інших частин мови не набувають усіх ознак нової ка­тегорії, але й не втрачають деяких ознак частини мови, з якої вони пе­рейшли. Так, субстантивований інфінітив, зберігаючи категорійне зна­чення процесуальності, втрачає дієслівні ознаки часу, способу дії та ста­ну. Імпліцитне збереження семи темпоральності проявляється у позитив­ній реакції на сполучуваність з прийменниками часу (nach dem Essen, vor dem Aufstehen). Субстантивований інфінітив є все-таки, за визначен­ням І. Барц [4: 659], нетиповим іменником, оскільки (за винятком Essen, Schreiben) не утворює форми множини, має певні обмеження щодо вжи­вання з означеним артиклем і не має морфологічних маркерів номіналь­ності у своїй початковій формі.

Наділеними субстантивними граматичними категоріями (роду, числа, відмінку, означеності / неозначеності), проте позбавленими дериваційно-морфологічних маркерів класу іменника є субстантивовані прикметники й дієприкметники (22-24). Пор.: (22) Die Armen der Armsten dort auf dem schwarzen Kontinent /Bottger: 100/; (23) Die Wartenden sahen sich ratlos um /Kordon: 113/; (24) ... durfte man nicht zu den Verzweifelten gehoren / Kordon: 41/. Субстантивовані прикметники несуть у собі інваріантне значення ознаки й зберігають прикметникову парадигму відмінювання. Прикметники можуть субстантивуватися у формах вищого (25) та найви­щого (26) ступенів порівняння, що є, як відомо, характерною рисою якіс­них прикметників. Пор.: (25) Ich kann mir was Schoneres vorstellen /Junge, с. 61/; (26) Nur im Innersten von Bernhard war es sehr dunkel geworden / Bottger, с. 148/.

Абстрактні іменники типу Ruf, Wurf, утворені шляхом конверсії дієс­лівної основи, як зазначає І. Барц, виявляють найбільшу схожість з ти­повими іменниками. Вони відмінюються як іменники, у своїй більшос­ті утворюють форми множини та є "семантично збагачені елементом ре­зультативності" [4, с. 660].

Отже, вирішення поставлених завдань дозволило дійти таких висно­вків:

1) в іменник може переходити будь-яка одиниця мови - від фонеми
до цілого речення, а оскільки подібний перехід здебільшого не закрі-
плюється в узусі, то переважна частина субстантиватів є оказіональни-
ми утвореннями;

2)    субстантивація як процес морфологічно-синтаксичного спосо­бу творення слів передбачає набуття похідним словом семантичних, функціональних і морфологічних характеристик граматичного класу іменників;

3)  об'єктивним показником субстантивації є реальний зміст вислов­лення, який свідчить про семантичне переосмислення слова, а зміна синтаксичної функції є наслідком такого переосмислення і необхідною структурною умовою його реалізації.

1.Перспективи подальшої роботи полягають у системному вивченні когнітивно-семантичних і функціонально-комунікативних аспектів суб-стантивованих частин мови сучасної німецької мови.Кубрякова Е. С. Части речи с когнитивной точки зрения. - М.: Институт языкознания РАН, 1997. - 327 с.

2.Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми. - Полтава: Довкілля-К, 2008. - 711 с.

3.Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. -Полтава: Довкілля-К, 2006. - 716 с.

4.Barz I. Wortartwechsel. In: Lexikologie/Lexicology. Ein internationales Buch zur Natur und Struktur von Wortern und Wortschatzen. - Berlin, N.Y.: Walter de Gruyter, 2002. - S. 657-662.

5.Eichinger L. Deutsche Wortbildung. - Tubingen: Gunter Narr, 2000. - 269 S.

6.Eisenberg P. Grundrifl der deutschen Grammatik. - Stuttgart-Weimar: Metzler, 2006. - 520 S.

7.Erben J. Einfuhrung in die deutsche Wortbildungslehre. - Berlin: Erich Schmidt, 2006. - 205 S.

8.Fleischer W., Barz I. Wortbildung der deutschen Gegenwartssprache. -Tubingen: Max Niemeyer, 1995. - 381 S.

9.Henzen W. Deutsche Wortbildung. - Tubingen: Max Niemeyer, 1965. - 314 S.

 

10.Heringer H. J. Grammatische Grenzganger. In: Linguistische und didaktische Grammatik. Beitrage zu Deutsch als Fremdsprache. - Leipzig: Enzyklopadie, 1989. - S.56-65.

11.Hoffman L. Handbuch der deutschen Wortarten. - Berlin - N.Y.: Walter de Gruyter, 2007. - 980 S.

12.Olsen S. Konversion als ein kombinatorischer Wortbildungsprozefl. In: Linguistische Berichte 127, Westdeutscher Verlag, 1990. - S. 185-216.

13.Paul H. Deutsche Grammatik. - Halle a. S.: Max Niemeyer, 1919. - 456 S.

14.Romer Chr., Matzke B. Lexikologie des Deutschen. - Tubingen: Gunter Narr, 2005. - 236 S.

15.Romer Chr. Morphologie der deutschen Sprache. - Tubingen-Basel: A.Francke, 2006. - 265 S.

16.Vater H. Zu sogenannten "substantivierten Adjektiven" im Deutschen. In: Festschrift fur K. Hyldgaard-Jensen zum 70. Geburtstag. - Kopenhagen: University, 1987. - S. 279-290.

17.Vogel P. M. Wortarten und Wortartwechsel: Zu Konversion und verwandten Erscheinungen im Deutschen und in anderen Sprachen. - Berlin - N.Y.: Walter de Gruyter, 1996. - 311 S.

Джерела ілюстративного матеріалу:

1.Bottger I. Umwege des Glucks. - Jena [u.a.]: Neue Literatur, 2000. - 255 S.

2.Delius F.Chr. Der Sonntag, an dem ich Weltmeister wurde. - Reinbek bei Hamburg: Rowohlt Taschenbuch, 2004. - 120 S.

3.Junge R. Silberfaden. - Frankfurt am Main: Fischer Taschenbuch, 2003. -188 S.

Kordon K. Ein Trummersommer. - Weinheim - Basel: Beltz & Gelberg, 1994. - 201 S.УДК 82-1: 821.111

Клименко О. С., Климова Н. І., Безугла М. В.,

Східноукраїнський національний університет імені В. Даля, м. Луганськ

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕДАЧІ ПОЕТИЧНОГО СТИЛЮ Е. ДЖЕННІНГС ПРИ ПЕРЕКЛАДІ ПОВТОРІВ НА РІЗНИХ РІВНЯХ АКТУАЛІЗАЦІЇ

У даній статті було проведене дослідження поняття повтору, його основних видів, характерних для поезії Елізабет Дженнінгс, та особли­востей їх передачі при перекладі на українську та російську мови.

Ключові слова: повтор, актуалізація, тавтологія, анафора, анади-плозис, паралелізм, анепіфора, лексичний повтор, морфемний повтор.

This article is devoted to the analysis of the notion repetition, its main types characteristic for the verses of Elizabeth Jennings and peculiarities of their translation into Ukrainian and Russian.

Key words: repetition, actualization, tautology, anaphora, anadiplosis, pa­rallelism, anepiphora, lexical repetition, morphemic repetition.

Постановка проблеми у її загальному вигляді та її зв'язку з важ­ливими науковими задачами

Дана стаття присвячена дослідженню поняття повтору, його видів у поетичних творах Елізабет Дженнінгс та особливостям їх перекладу. Ви­явлення обраних поетесою повторів, які цілеспрямовано використовує автор, і передача їх при перекладі - одна із актуальних проблем сучасно­го перекладознавства. Аналіз повторів допомагає розширити можливості інтерпретації й перекладу поетичних творів. Висновки інтерпретатора-перекладача відтворюють моральний, психологічний і культурний ас­пекти розуміння тексту, що представляє собою висловлення думки того чи іншого письменника, який, перетворюючи реальність шляхом своєї фантазії, створює свою точку зору буття людини. Повтор, як стилістич­ний прийом, є типізованим узагальненням наявного у мові засобу вира­ження збудженого стану, котрий висловлюється у мові різними засоба­ми, що залежать від ступеню та характеру збудження [2, с. 165]. Повтор як фігура мови до змістовно-фактуальної інформації нічого не додає, але як експресивний стилістичний прийом, він допомагає адресату сприйма­ти глибинний пласт поетичного твору, змістовно-концептуальну інфор­мацію [2, с. 165].

Актуальність поставленої проблеми зумовлена дослідженням повто­ру з точки зору аналізу його ролі при формуванні індивідуального стилю автора та впливу, який має віршований твір на читача. Необхідність май­стерної передачі повторів при перекладі віршованого твору породжує ін­терес до розглядання засобів відтворення їх у перекладі.

© Клименко О. С., Климова Н. І., БезуглаМ. В., 2010У статті зроблена спроба цілісного дослідження функціонування по­втору у віршованому творі, а також перекладу його зі збереженням сти­лістичного забарвлення.

Аналіз останніх досліджень з публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор

Дослідження різних видів повторів приділяли увагу видатні лінгвісти В. В. Виноградов, І. Р. Гальперін, І. В. Арнольд, В. А. Кухаренко. Декіль­ка класифікацій запропонували І. М. Скрєбнєв та Л. Н. Булаховський. В даній статті ми спиралися на класифікацію І. Р. Гальперіна та Л. Н. Бу-лаховського.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, ко­трим присвячується означена стаття

У статті зроблена спроба дослідження функціонування повтору у ві­ршованому творі, а також перекладу його зі збереженням стилістично­го забарвлення, що і зумовлює наукову новизну даної статті. Популяр­ність повторів у багатьох авторів зумовлена тим, що саме цей художній прийом є одним з найкращих засобів збагачення тексту логічністю, точ­ністю, ясністю висловів; відтворення миттєвої експресивно-забарвленої реакції мовця на те, що було сказано є найкращим засобом художнього впливу на реципієнта. Дуже важливим стає обрання автора, який у сво­їй творчості надає перевагу саме повтору перед іншими стилістичними прийомами. Так, у поезії Елізабет Дженнінгс повтори відігравали неаби­яке значення, бо за майже повної відсутності інших стилістичних при­йомів, саме повтори стали основними засобами передачі філософського світобачення поетеси та її індивідуального стилю.

Дослідження ролі повторів у поезії Е. Дженнінгс проводиться вперше, тому особливо цікавим є дослідження впливу використаних поетесою по­вторів в оригіналі та проведення аналізу їх відтворення у перекладах, ви­конаних українською та російською мовами зі збереженням стилістичного забарвлення, самобутності поетеси та фольклорного колориту.

Формування цілей статті (постановка завдання) Мета даної статті полягає в проведенні аналізу ролі повторів при формуванні індивідуального стилю Е. Дженнінгс та виявлення специфі­ки передачі їх при перекладі. Важливе місце в дослідженні приділяєть­ся визначенню видів повторів. Крім того, у статті розглядаються відмін­ності повтору й тавтології. Проводиться аналіз передачі повторів при пе­рекладі віршованих творів з англійської мови на українську та російську мови на матеріалі віршованих творів британської поетеси Е. Дженнінгс.

Виклад основного матеріалу дослідження з обґрунтуванням отри­маних результатів

Важливість наукового дослідження повторів у віршованому творі ви­значається багатьма фахівцями у перекладознавстві."Повтор, з точки зору Вандрієса, є також одним з прийомів, що ви­йшли з мови ефективної. Коли цей прийом застосували до логічної мови, він перетворився на просте граматичне знаряддя. Його вихідна точка по­лягає у хвилюванні, що супроводжує виявлення почуття, доведеного до його найвищого напруження" [1, с. 1].

Особливістю передачі повторів при перекладі поетичних творів є відтворення структурної організованості віршів та їх високої зміс­тової ускладненості. У цьому плані ритм стає категорією художнього змістоутворення, але він не зводиться до чергування деяких елементів, як закономірності чергування [3, с. 189].

Як зазначається в енциклопедії "Українська мова", повтор - це фі­гура мови, що полягає у дво- або кількаразовому використанні в межах контексту в певній послідовності тотожних чи подібних звуків, слів, мор­фем, синтаксичних конструкцій, ужитих контактно або дистантно, для досягнення відповідного виражального чи виражально-зображального ефекту [4, с. 517].

Повтор у структурі художнього твору пов'язаний з накопиченням якості, трансформацією змісту. Вдала передача повторів перекладачем є однією з важливих умов успішного перекладу віршованого твору. Повтор звуків, складів, слів, фраз, рядків, строф - це основний поєднуючий засіб у всіх віршованих творах. Він може посилювати, доповнювати або навіть заміщувати метр, ще один фактор, що визначає розміщення слів у вірші.

Британська поетеса Елізабет Джоан Дженнінгс (18.07.1926- 26.10.2001) є неперевершеним знавцем повторів. Завдяки ретельному аналізу цілого ряду віршованих творів видатної британської поетеси ми прийшли до ви­сновку, що повтор має тенденцію до створення певного мелодійного та емоційного ефекту, виділення головної ідеї або теми віршованого твору, створення фольклорного колориту, підсилення ритмічності, створення взаємозв 'язку окремих образів, зливаючи їх в єдину картину.

Повтор слід відрізняти від тавтології, бо повтор додає до змісту дея­ку додаткову інформацію, експресивність, емоційність. Наприклад:

"Лише багряний пломінь, на двох одна лиш "A fist of red fire, a flower квітка,

Opening in the sun. A kind of peace    Променями сонечка зігріта. Лише спокою Taking over at last, and then the відчуття,

quick release".                        Що зрештою наповнює серця, а потім

(First Love by E. Jennings) [7, с. 1]    швидко зникне почуття ". (Перше Кохання

Переклад наш).

Так, у вірші Е. Дженнінгс синтаксичний повтор неозначеного арти­клю 'а' та 'лише' у перекладі, здійсненому за допомогою прийому кон­кретизації значення, одночасно виступає лексичним повтором, асонансзвуку [і] та [я] (почуття - відчуття), алітерація звуку [f] та [п] у пере­кладі разом передають силу пристрасного почуття, підсилюють рит­мічний аспект висловлювання та емоційне враження від віршу.

Тавтологія - це недоречний, неусвідомлюваний, мимовільний, або, на­впаки, навмисний повтор у межах словосполучення, речення спільноко-реневих слів або різнокореневих слів з тотожним чи подібним значен­ням, котрий нічого до змісту висловлювання не додає. Хоча тавтологіч­ний повтор може мати сатиричну спрямованість, викриваючи пустоту й одноманітність певного образу. Наприклад, у вірші "Delay":

" Love that loves now may not reach  Промедление

me until                                       " Любить любовью светлой, согревать

Its first desire is spent. The star's         теплом,

impulse                                       Дарить улыбки буду людям вновь и

Must wait for eyes to claim it beautiful            вновь.

And love arrived may find us somewhere       Я верю, вспыхнет та звезда лучистым

else... "                                        светом,

("Delay" byE. Jennings)[7, с. 2]         Когда однажды встречу я свою любовь".

Так, навмисне повторення кореневої морфеми love та любов при пере­кладі було використане поетесою для того, щоб затримати увагу чита­чів на враженні від почуття любові й увиразнити його.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81 


Похожие статьи

М І Гнатюк - Наукові записки

М І Гнатюк - Наукові записки в 11

М І Гнатюк - Наукові записки в 14

М І Гнатюк - Наукові записки в 15

М І Гнатюк - Наукові записки в 16