М І Гнатюк - Наукові записки в 11 - страница 41

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81 

Більшість обраних нами віршів не були досі перекладені на росій­ську або на українську мову, у цьому полягає новизна даного досліджен­ня. Для передачі повторів у перекладах ми користувалися різними вида­ми трансформацій:

1) Прийом змістового розвитку був використаний у вірші "In the
Night",
наприклад:

"And see the stars but do not       "И видеть в небе звезды бесконечные,
watch them really,            И слышать звуки, в небеса лететь,

And hear the trains but do       Оставив на земле проблемы вечные". (Переклад наш)

not listen clearly ..." ("In the      "І бачити зірки, що так яскраво сяють,
Night")[5, с. 115]             І чути потягів гудки, що десь лунають". (Пере-

клад наш.)

У даному вірші слід звернути увагу на те, як прості образи оригіна­лу 'the stars' та 'the trains' стають змістовно розвиненими у перекладах -'звезды бесконечные', 'проблемы вечные' або 'зірки, що так яскраво ся­ють", 'гудки, що десь лунають'. Також цікавою є заміна частини мови: в оригіналі - прислівник( really, clearly), в російському варіанті перекла­ду - прикметник(бесконечные, вечные) та дієслово в українському варі­анті перекладу (сяють, лунають).

2)         Прийоми змістового розвитку та компенсації були використані
при перекладі віршу
"I Feel"."I feel I could be turned to ice If this goes on, if this goes on . ... I feel I could be turned to fire If there could be no end to this. ("IFeel")[5, с. 122]

"Я знаю льодом стану знов, Якщо мене забудеш ти ... ... Я знаю, сонцем жовтим стану, Якщо зі мною будеш ти ... "(Переклад наш)3). Прийом антонімічного перекладу був використаний у вірші

"Endings/Proceedings":"Birds brood on South, but hearts cannot migrate "Птахи летять на південь зимува­ти,Or not untilLove"dies.("Endings/Proceed-     Але серця живі, доки любов жива".ings") [7, с. 3]


(Переклад наш )Е. Дженнінгс віддавала перевагу різним видам повторів перед інши­ми стилістичними прийомами. Так, у вірші "In the Night слід звернути увагу на повторення дзвінких приголосних [b], [d], повторення звуку [l], повторення глухих приголосних [s] та [k], відтворені у перекладах за до­помогою звуків [п], [м] та [л], котрі створюють певне напружене очіку­вання чогось незвичайного, дивного. Дуже цікавим є використання пое­тесою разом з лексичним повтором зевгми, що створює певний каламбур значень та передає внутрішнє хвилювання героїні віршу: "I turn and the world turns on the other side." ("Меняюсь я, и меняется мир за стеклом" - Переклад наш). Особливу увагу слід звернути на повний паралелізм, що одночасно виступає лексичним повтором "How much am I then what I think, how much what I feel? How much the eye that seems to keep stars straight? "("Як же багато думок я маю? Як же багато чого відчуваю? Як же багато зірок на небі темному сяє?" - Переклад наш) передає той мрійливий настрій, котрий іноді охоплює людей ввечері. Порівняльний аналіз декількох варіантів перекладу доводить, що перший російський варіант перекладу найкраще відтворює мрійливий настрій поетеси, її фі­лософське бачення світу. Про це свідчать такі рядки: я свободна в выборе своем, И мне подвластны время и пространство. И пусть меня тревожит только днем Души моей шальной непостоянство" - Пере­клад наш. Хоча цей варіант не відтворює форму оригіналу - замість 3 строф 4. Два інші варіанти перекладу є більш наближеними до оригіна­лу за формою, їх характерна риса - наявність рядків, у яким думка пере­ходить з одного рядка на інший. Це одна з особливостей індивідуально­го стилю Е. Дженнінгс.

У вірші "I Feel" Е. Дженнінгс особливу увагу слід звернути на п'ятиразовий лексичний повтор фрази 'I feel', котрий створює єдність інтонаційної інтерпретації та утворює сильну позицію. Цікаво, що вра­ження підвищеної інтонаційної напруженості підсилюється введенням лексичних повторів - 'No kiss could satisfy, no kiss'. Вищезгаданий по­втор був повністю відтворений лишу в нашому варіанті перекладу. ("І твоє серце вмить відтане, A пристрасть у серці буде рости"), хоча об­раз поцілунку був замінений на образ серця. Повтор фрази 'not knowing how to know" виступає своєрідною кульмінацією віршу "IFeel" ("Секре­ти всесвіту пізнати Та іншим знання передати".) Конвергенція декіль­кох стилістичних прийомів (морфемний повтор, лексичний повтор, ка­ламбур) сприяє вираженню в останній строфі віршу головної думки ав­тора - треба дарувати енергію життя іншим людям, тоді життя по­сміхнеться й тобі.

У вірші "Absence"[7, с. 4]слід звернути увагу саме на лексичні повто­ри слів 'absence', 'gardens', 'fountain', 'birds' , котрі одночасно є словами-фаворитами Е. Дженнінгс. На відміну від інших авторів перекладів, в на­шому перекладі ми замінили лексичний повтор заголовку 'absence' ('от­сутствие') на 'разлука' для того, щоб точніше окреслити відчуття героїні віршу, а не тільки зупинитися на причині її пригніченого настрою. В усіх перекладах були збережені повтори слів-фаворитів 'fountain' та 'birds' , що сприяло відтворенню образів оригіналу при перекладі. Також нами була збережена форма віршу, перехресна рима, частково звуковий склад (повторення звуків [b] та [p], що протистоять один одному за звучан­ням, так як і відчуття радості та суму протистоять один одному у вірші. Вищезгадані види повторів підсилюють ритмічний ефект від віршу та створюють відтворенню неповторного мелодійного, ніжного звучання віршу. Останнім етапом нашого дослідження стало створення узагальню­ючої класифікації найуживаніших поетесою видів повторів на всіх рів­нях функціонування мови. Після комплексного дослідження видів повто­рів у проаналізованих віршах Е. Дженнінгс, ми прийшли до висновку, що різні види повторів сприяли розкриттю різних форм "присутності" автора у творі. Зокрема, Е. Дженнінгс віддавала перевагу синтаксич­ним та лексичним видам повторів, котрі у віршах виконували компози­ційну функцію та були основою для підсилення ритмічності віршу. Мор­фемні та звукові види повторів виконували у віршах Е. Дженнінгс функ­цію створення взаємозв'язку окремих образів, зливаючи їх в єдину кар­тину та були важливими засобами зв'язку усередині тексту. Найчастіше Е. Дженнінгс користувалася анафоричними повторами, паралелізмами, кореневими повторами, а деякі приклади морфемних та звукових повто­рів ставали фоном для розкриття теми віршів .

Обмежене використання поетесою інших стилістичних повторів по­вністю відповідає тяжінню Е. Дженнінгс до простоти у літературі, відмо­ві від претензійності та прикрашання. Британський журналіст Том Ве-ліковіч дав таку характеристику творчості Е. Дженнінгс: "Їїпоезія пере­дає силу почуття та щирість, котра притаманна не багатьом сучас­ним поетам" [6, с. 3].Висновки та перспективи подальших досліджень

Беручи до уваги той факт, що різні види повторів відіграють велику роль у творчості видатної британської поетеси Е. Дженнінгс, відтворю­ючи той неповторний колорит значень для відображення її філософсько­го світобачення, проведений аналіз повторів підчас виконання перекла­дів віршів Е. Дженнінгс став своєрідним пошуком змісту у віршованих творах. При виконанні перекладів віршів Е. Дженнінгс, ми намагалися якомога точніше передавати задум автора та зміст, відтворювати форму віршу, риму та звуковий склад. Для відтворення повторів оригіналу при перекладі ми користувалися різними видами перекладацьких трансфор­мацій. Майстерне вміння перекладача відтворити при перекладі більшу кількість повторів й одночасне відтворення структурної організованос­ті віршів та їх високої змістової ускладненості говорить про високий рі­вень не тільки володіння рідною й іноземними мовами, а й інтерпретації віршованих творів, вміння відчувати красу поезії, що є головним завдан­ням перекладача при виконанні перекладів віршованих творів.

Подальша стадія наших досліджень буде пов'язана з детальним аналі­зом слів-фаворитів поетеси та їх значення для її творчості в цілому.

Література:

1.Вандрієс Ж. Мова. - М., 1937. - 147 с.

2.Лотман Ю. М. Про поетів та поезії // Аналіз поетич. тексту. Ст. і дослід. Нотатки. Рецензії. Виступи. Ю. М. Лотман; [Вступ. ст. М. Л. Гаспарова]. -СПб.: Мистецтво-СПБ, Б. г., 1996. - 846 с.

3.Реформатський А. Вступ до мовознавства: Підручник для вузів / А. А. Реф; Під ред. В. А. Виноградова. - 5-е вид., випр. - М.: Аспект Пресс, 2004. - 536 с.

4."Українська мова". Енциклопедія / Редкол.: Русанівський В. М., Тара-ненко О. О., Зяблюк М. П. та ін. - 3-є вид., зі змінами і доп. - К.: Вид-во "Укр. енцикл." ім. М. П. Бажана, 2007. - 856 с.

5.Eleven British Poets. An Anthology Edited by Michael Schmidt. Michael and ColtD. - London, 1980.

6.The Bookseller, 16/9/94.

http://www.elizabethjennings.etsy. com/.УДК 811

Князян М. О.,

Одеський національний університет імені 1.1. Мечникова, м. Одеса

КОМПАРАТИВНИЙ АНАЛІЗ СТИЛІСТИЧНИХ ЗАСОБІВ ВІДОБРАЖЕННЯ КРАСИ ПРИРОДИ В ТВОРАХ ГІ ДЕ МОПАССАНА, К. ПАУСТОВСЬКОГО Й М. СТЕЛЬМАХА

У статті розкриті результати компаративного аналізу стиліс­тичних засобів вираження краси природи в творах Гі де Мопассана, М. Стельмаха, К. Паустовського. Висвітлено роль метафори, персоніфіка­ції, епітета, порівняння, гіперболи, іронії, градації в описі світу природи.

Ключові слова: стилістичні засоби, метафора, персоніфікація, епітет.

The results of comparative analysis of stylistic methods of description of nature's beauty in the works of Guy de Maupassant, M. Stelmakh, K. Paustovskiy are exposed in the article. The role of metaphor, personification, epithet, comparison, hyperbole, irony, gradation is examined.

Key words: stylistic methods, metaphor, personification, epithet.

Вивчення стилістичних засобів вираження чарівності природи рідно­го краю, моральної чистоти й мудрості його мешканців дозволяє вихо­вувати у молодого покоління патріотизм, формувати національні й за­гальнолюдські цінності, прагнення до самовдосконалення, до розширен­ня культурних обріїв. Висвітлення своєрідності використання стилістич­них засобів у творах російських, українських та французьких письмен­ників зумовлюється необхідністю теоретичного узагальнення щодо ролі стилістичних фігур і тропів у відображенні краси своєї великої і малої Батьківщини, історичних епох, національної свідомості.

Дослідження творів Гі де Мопассана, К. Паустовського і М. Стель­маха свідчить, що у цих письменників є багато спільних тем і проблем, які вони розглядають. Аналіз стилістичних засобів в оповіданнях, пові­стях, новелах окреслених письменників свідчить про використання ними багатого ресурсу лексико-стилістичних і граматико-стилістичних засо­бів. Перед нами постала проблема визначення стилістичних особливос­тей творів Гі де Мопассана, К. Паустовського й М. Стельмаха в такому ракурсі, як відображення краси природи. Дослідження наукового фон­ду дозволяє окреслити певні напрями вивчення цієї проблеми: методоло­гічні засади стилістики тексту (М. Гуменний, Н. Потоцька), класифіка­ція стилістичних тропів і фігур (Є. Колесніченко, В. Мироненко, І. Кро-тенко, І. Смущинська), психологізм, поетичність, стилістичне забарвлен­ня мовних одиниць у творах Гі де Мопассана, М. Стельмаха, К. Паустов­ського (Р. Гладкова, В. Загороднюк, М. Князян).

Поряд з цим, проблема розкриття своєрідності стилістичних засобів

© КнязянМ. О., 2010у творах Гі де Мопассана, К. Паустовського й М. Стельмаха, їх компа­ративний аналіз на предмет вираження краси природи залишається поза уваги науковців, що й зумовило мету статті: висвітлення подібних і від­мінних прийомів відображення краси природи в оповіданнях К. Паустов­ського, новелах Гі де Мопассана й повістях М. Стельмаха.

Природа представлена у творах Гі де Мопассана, К. Паустовського й М. Стельмаха так, наче це жива істота, яка мріє, відчуває, мислить, діє тощо. Так, в оповіданнях К. Паустовського такими прекрасними живи­ми істотами, які ніжно огортають людину, дарують світу поцілунки, роз­мальовують дерева, є осінь і весна, а у повістях М. Стельмаха - літо. Щоб відобразити надзвичайну красу довкілля письменники використо­вують такий стилістичний засіб, як персоніфікація: "осень пришла вра­сплох и завладела землей" ("Желтый свет"), "осень дышала запахами лесов, холодной воды, свежести" ("Медные доски"); "осень окружит тебя и начнет настойчиво дышать в лицо холодноватою свежестью своих загадочных черных пространств" ("Наедине с осенью"). К. Па-устовський посилює враження про красу осені за допомогою гіперболи, епітетів і порівняння: "осень смешала все чистые краски, какие суще­ствуют на земле, и нанесла их, как на холст, на далекие пространства земли и неба" ("Желтый свет"). Письменник наголошує, що для кожної людини є важливим не пропустити початок нової пори року: "не пропус­тить то мгновение, когда весна прикоснется губами к деревьям" ("Ве­ликий сказочник"). Весна заполонила весь простір, вона йде і дарує при­роді пробудження, тепло і радість ("весна шла, и звон ручьев с каждым ее шагом становился громче и громче" ("Стальное колечко")). Викорис­тання перерахування, метафори й гіперболи у фразі "по лесам, по лу­гам, по оврагам сразу, будто кто-то брызнул на них волшебной водой, зацвели-запестрели тысячи тысяч цветов" ("Стальное колечко") дозво­ляє розкрити непереборну могутність весни, силу її тепла і любові, яки­ми вона щедро одаряє весь світ.

У повісті "Гуси-лебеді летять..." мати звертається до Михайлика з питанням: "Не чуєш, як літо пішло нашим городом?". Хлопчик уявляє собі літо, як гарну жінку "у квітчастій, кинутій на плечі хустці", що "широко бреде туманом". Літо залишає свої сліди: починають виспівати фрукти ("літечко торкнулось руками до ягід, і вони почали паленіти" , на вишнях "то тут, то там паленіють розпухлі щічки" ("Гуси-лебеді ле­тять...")). Ця чарівна пора року час від часу заходить до людей ("тихо з полів зайшло в село, постояло біля кожного тину, городу та й взялося до свого ділечка, щоб усе росло, родило" ("Щедрий вечір")). Для маленько­го Михайлика літо - це солодкий теплий туман, цвітіння волошки, спів перепілки в полі. Хлопчик так звертається до літа: "я люблю, як ти до­вірливо дивишся на мене очима волошки і озиваєшся косою у лузі, пере­пілкою в полі. А як хочеться спати в тобі, у твоєму солодкому тумані, у твоїх зорях!.." ("Щедрий вечір").

Живими є не тільки пори року, але й ліс, кожне дерево, кущик і квіт­ка в ньому. У Гі де Мопассана, К. Паустовського й М. Стельмаха зна­ходимо опис лісу, дерев, долини, річки протягом доби та в різну пого­ду. Так, безмежність краси місячної ночі й сяйва Місяця представлено в новелі Гі де Мопассана "Місячне сяйво" за допомогою метафор, котрі описують такі деталі пейзажу, як сад ("son... jardin, tout baigne de douce lumiere", "le chevrefeuille... exhalait des souffles delicieux..., faisait flotter dans le soir... une espece d'dmeparfumee"), рівнину ("laplaine inondee de cette lueur"), річку та пару над нею ("une vapeur blanche que les rayons de lune traversaient, argentaient, rendaient luisante,... enveloppait tout le cours tortueux de l'eau"), природу в цілому ("ce demi-voile jete sur le monde"). Сприйняття досконалої краси місячного сяйва підсилюється метафорою "cette abondance de poesie jetee du ciel sur la terre" .

Якщо в новелах Гі де Мопассана краса природи передається переваж­но за допомогою епітетів і метафор, то в творах К. Паустовського й М. Стельмаха домінує стилістичний засіб персоніфікації, котрий допома­гає розкрити почуття й настрій рослин (їх самітність, страх, безпритуль­ність): К. Паустовський: "клен... стоял облетевший, озябший, ему неку­да было уйти от этой бесприютной, ветреной ночи" ("Телеграмма"), "дрожали от холода березы" ("Желтый свет"); М. Стельмах: "під тем­ним небом затривожився, загудів ліс, закипіло листя на ньому, деревам чогось захотілося бігти, але вони не знали, куди податися, й стогнучи, металися на всі боки" ("Щедрий вечір"), "ліс перелякався грози" ("Ще­дрий вечір"). Письменники приписують рослинам суто людські якос­ті - дружбу, любов, невдоволення, печаль. Так, у дерев, як і в людей, є дружба ("И у всякой травы и дерева тоже, надо быть, дружба иног­да бывает" ("Подарок")). Ці людські якості й почуття приписує лісу й М. Стельмах. Ліс має душу, яка то гомонить ("очікуючи весну, гомонить душа лісу" ("Гуси-лебеді летять.")), то сердиться ("душа лісу. як роз­сердиться, то заведе тебе в такі нетрі, де люди не ходять, де сокира не гуляє" ("Гуси-лебеді летять...")). Рослина, як мати, заколихує своїх ді­тей ("яблуня похитує гіллям, приколисує своїх діток і мовчить" ("Ще­дрий вечір")), плаче ("перед галявиною плакуча береза сипнула сльоза­ми" ("Щедрий вечір")), дрімає ("дрімало в тінях, у росі і метеликах ви­сокерізнотрав'я" ("Щедрий вечір")).

Велику увагу приділяють письменники опису сонця, при цьому К. Паустовський використовує такі тропи, як порівняння й метафо­ра, а М. Стельмах - переважно персоніфікацію. К. Паустовський зобра­жає сонце, схоже на: скляний шар ("солнце. походило на стеклянный шар, наполненный золотой влагой" ("Потерянный день")), золотий плід("солнце, похожее на золотой запущенный плод" ("Парусный мастер")), корону у волоссях казкової чарівниці ("солнце горит, как золотая ко­рона в волосах сказочной доброй волшебницы" ("Корзина с еловыми шишками")). Метафори відбивають рух небесного світила ("солнце закатывается в листве, как в темной бездне" ("Равнина под снегом")) і силу сонячного проміння ("солнце прорвало гряду сырых облаков" ("Рав­нина под снегом")) .

У повістях М. Стельмаха сонце, як і інші явища природи, представле­ні крізь призму світобачення дитини, саме тому й домінує персоніфіка­ція - дитина наділяє все, що її оточує, живою душею, людськими якос­тями, здатністю до діяльності й творчості. Сонце - це прекрасна особа, яка має свої ключі від землі й "носить їх десь на шиї або ув'язує на руці" ("Гуси-лебеді летять..."). Воно робить багато справ: невтомно працює: має розбудити природу після зимового сну ("сонце своїми ключами віді­мкнеземлю") і людей після нічного відпочинку ("сонцезолотою пучкою постукало в моє вікно" ), щедро зігрівати землю ("на всі боки мірками розсипало тепло, розтрушувало проміння" ), висушувати вологу ("сон­це потроху почало визбирувати росу" ("Гуси-лебеді летять."); змага­ється з іншими явищами природи ("сонце і блакитні розводи змагали­ся з хмарами" ("Гуси-лебеді летять.")); хворіє ("сьогодні і небу, і сон­цю млостилося, нездужалось і далечінь стояла така, ніби на ній хтось перелопачував сонячне проміння із місячним" ("Щедрий вечір")); граєть­ся ("я зупинився посеред біло-рожево-блакитного дня, з яким саме сон­це грає в піжмурки: зиркне собі на нього - і сховається за хмару, і знову зирк - ага, не знайшов мене!" ("Щедрий вечір").

Описуючи хмари, К. Паустовський використовує персоніфікацію, мета­фору, порівняння й епітети. В його творах хмари повільно пересуваються ("над лугами тащились из-за реки, цеплялись за облетевшие ветлы рыхлые тучи" ("Телеграмма")), вони впираються в гори ("черные тучи низко висе­ли, упершись лбом в лысые горы" ("Потерянный день")), їх придавлюють ві­три ("ветер прижимал к севастопольским желтым холмам снеговые тучи, и все заметнее иссякал хмурый свет " ("Парусный мастер")).

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81 


Похожие статьи

М І Гнатюк - Наукові записки

М І Гнатюк - Наукові записки в 11

М І Гнатюк - Наукові записки в 14

М І Гнатюк - Наукові записки в 15

М І Гнатюк - Наукові записки в 16