М І Гнатюк - Наукові записки в 11 - страница 42
У М. Стельмаха при описанні хмар домінують персоніфікація й епітети. В його повістях хмари можуть бути грізними злодійками, що тримають у собі грім ("прокинеться грім у хмарах" ("Гуси-лебеді летять...")) або підступно закривають небо ("злодійкувато наповзають хмари" ("Гуси-лебеді летять...")). Але хмари дарують і радість людям, вони "обтрушують та й обтрушують на поле нитки бабиного літа" ("Гуси-лебеді летять..."). Такі епітети, як "розпатлані, обвислі хмари", "святково білі хмари" ("Гуси-лебеді летять."), "спокійні грізно-фіалкові хмари" ("Щедрий вечір") показують красу неба, його неповторність, кольорову насиченість.На фоні прекрасного неба сяють веселки. Щоб відобразити їхню чарівність, К. Паустовський використовує і порівняння ("радуга опрокинулась над равниной, как пограничная арка" ("Равнина под снегом")), і персоніфікацію ("две радуги-подруги опрокинулись над вершинами" ("Кружевница Настя")). М. Стельмах, відбиваючи надзвичайне захоплення веселкою, включає в текст персоніфікацію й гіперболу ("веселка порозвішувала усі свої стрічки, і в їхнім одсвіті діброва стала такою гарною, якою вона може тільки наснитися" ("Щедрий вечір")).
Описуючи струмки, письменники звертають увагу на їхній казковий передзвін, пісеньку, а то й плач. У К. Паустовського знаходимо метафори, що відбивають біг і спів струмочків: "струились и позванивали... прозрачные ручьи" ("Синева"). Але струмки й бормочуть, як жива істота: "бормотал и переливался... мелкий ручей" ("Степная гроза"). У М. Стельмаха переважно зустрічається персоніфікація: струмки й джерельця у нього танцюють ("струмки вже б'ють у бубни і витанцьовують на. кризі" ), воркують ("нас оточує воркування струмків" ("Гуси-лебеді летять.")), співають ("дзюркотливе джерельце співало й співало свою пісеньку") і схлипують, як діти ("схлипнуло невидиме джерельце і скинуло з себе клубочок туману" ("Щедрий вечір")).
Дослідження засобів зображення птахів і тварин свідчить, що письменники найбільше використовують тропи: найпоширенішими є персоніфікація, епітети, іронія, рідше вживаються метафора, метонімія, синекдоха. Тваринний світ у оповіданнях К. Паустовського представлений у більшому обсязі, ніж у творах Гі де Мопассана й М. Стельмаха. У К. Паустовського тваринам присвячені окремі оповідання ("Кот-ворюга", "Сивый мерин"). Птахи й тварини є учасниками подій і в інших оповіданнях ("Последний черт", "Жильцы старого дома", "Стальное колечко").
В означених вище оповіданнях тварини мають свій особливий характер, капризи, звички. Вони наділяються такими суто людськими якостями, як совість, почуття власної гідності, гнів, делікатність, наглість; їм приписується здатність до мислення й оцінювання дій людини. Персоніфікація в цьому випадку слугує підсиленню іронії.
Наприклад, у К. Паустовського кіт є ворюгою і бандитом: "это был кот, потерявший всякую совесть, кот - бродяга и бандит", "кот-беспризорник" ("Кот-ворюга"). Наглість кота найкраще відбивають його очі, а вони були нахальними ("кот поглядывал. зеленими нахальными глазами" ("Кот-ворюга"). Кіт Степан має почуття власної гідності, він не принижується і, коли його обурює несправедливість, він показує свій гнів і невдоволення: "коту никогда еще не приходилось унижаться из-за кривоногой собаки, похожей на крысу" , "у кота Степана. усы вздрагивали от негодования" ("Жильцы старого дома"). Таким непокірним характером відрізняється й горобець Сидір. Всі мали враховувати своєрідність його норову: і Варюша, і її дід ("воробей Сидор. с характером своим заставлял считаться не только Варюшу, но и самого деда" ("Стальное колечко")). Іноді Сидір ображався на людей, тоді він галасливо й сердито цвірінькав, чим давав привід для обговорення серед інших горобців його важкого характеру ("воробей. обижался, ершился и начинал драться и чирикать так сердито, что под стреху слетались соседские воробьи, прислушивались, а потом долго шумели, осуждая Сидора за его дурной нрав" ("Стальное колечко")).
Події повістей М. Стельмаха розгортаються в Центральній Україні. У новелах Гі де Мопассана й в оповіданнях К. Паустовського, окрім опису природи середньої частини Європи, зустрічаємо також й описання моря та океану. У зв'язку з цим, у повістях М. Стельмаха майже відсутнє представлення могутності водної стихії, котре часто зустрічається в оповіданнях К. Паустовського й новелах Гі де Мопассана. Лише в повісті "Гуси-лебеді летять..." М. Стельмах за допомогою персоніфікації, літоти, порівняння та градації показує спів води в різну пору року: "я дуже люблю, як співає вода, - весною вона з ревінням нуртує по всій долині і, аж запінившись від люті, рве греблі, влітку ледь-ледь награє у сопілку, а взимку тільки іноді спросоння писне, як в 'юн, і знову спить " ("Гуси-лебеді летять..."). Письменник порівнює багатство, красу, тишу полів з Дунаєм: "пшениця в добру годину стоїть, мов Дунай", "коноплі, що стояли, наче Дунай" ("Щедрий вечір").
Гі де Мопассан і К. Паустовський, використовуючи метафори й гіперболи, описують море в непогоду, коли воно лютує, стрясається, перемішується з небом, зірками, туманом: "горы тумана неслись, качаясь на вершинах исполинских валов" , "океан врывался в подводные пещеры и с ликующим грохотом выбивал оттуда застоявшийся воздух" ("Поселок среди скал"), "океан разыгрывался и сотрясал берега" ("Равнина под снегом"), "горы воды, наматывая перед собой гигантские валы из пены, мчались на пароход" ("Ценный груз"), "la mer demontee battait les falaises, se ruait contre la terre", "la tempete continuait a faire infranchissables les jetees" ("En mer"). Небезпеку моря в такий час підкреслює персоніфікація ("плач снастей леденил серце", "перед глазамиревела белая смерть" ("Ценный груз"), "ветер бесновался над океаном и гнал на молы горы мутной воды" ("Австралиец со станции Пи-лево"), "la tempete... enveloppant... de bruit et de danger... " ("En mer"). При цьому, як бачимо, письменники використовують і синтаксичну фігуру перерахування: "океан и небо перемешались и понеслись над головой потоками черной воды, звезд и дыма" ("Австралиец со станции Пи-лево"), "береговые огни висели на краю вселенной, за ними начинались хаос, темнота, бездна" ("Потерянный день"), "la tempete continuait a faire infranchissables les jetees, enveloppant d'ecume, de bruit et de danger tous les abords des refuges" ("En mer").Море у спокійну погоду представлене за допомогою метафор і епітетів; воно прозрачне й лагідне, заколисує всіх своїм спокоєм: "берега и океан внезапно наполнились глубоким блеском и прозрачностью" ("Австралиец со станции Пилево"), "вот он - сон глубокого наплыва, голубизна воздушных масс, колебание тонкой мглы над пространством моря" ("Песчинка"), "la Mediterranee, sans un ride, sans un frisson, lisse, luisante encore sous le jour mourant..." ("Le Bonheur"). Спокійне море схоже на ртуть, на сніг, на синю безодню, на живу істоту, яка відсипається після важкого дня. Щоб виразити це, К. Паустовський і Гі де Мопассан використовують порівняння: "дымилось и сверкало, как синяя бездна, Черное море" ("Песчинка"), "мертво блестело море, похожее на ртуть" ("Потерянный день"), "пена ослепительно засверкала, как взбитый снег" ("Равнина под снегом"), "la Mediterranee. semblait une plaque de metalpolie et demensuree" ("Le Bonheur").
Щоб протистояти стихії моря, мають бути сильними й сміливими кораблі, що передається в оповіданнях К. Паустовського за допомогою персоніфікації. Кожний корабель у письменника має свою долю, свій характер, свої мрії ("с реки сердито закричал пароход, жалуясь на промозглый рассвет, на свою бродячую жизнь в дождях, в туманах" ("Дождливый рассвет")). Кораблі в морі спілкуються між собою, щоб довідатися про вантаж, який вони перевозять: "Штерн представлял, как любопытные и вежливые пароходы будут осведомляться в море: Куда и с каким грузом вы следуете? " ("Ценный груз"). В шторм кораблям треба виявляти всі свої сили, енергію, відчайдушність, щоб протистояти стихії: "пароход. лез напролом на самые крутые волны. Это походило на храбрость отчаяния или на простое нахальство " ("Ценный груз"). Прибуваючи в місто, парусники, пароплави вклоняються і йому, і морю: "Борей", посапывая паром, качался и медленно кланялся городу" ("Ценный груз"); "корабли. кланяются... ветру, как ласковые звери с мокрой от дождя шкурой " ("Со-ранг"), "Марианна" качалась на якорях и робко, будто заискивая, кланялась морю " ("Парусный мастер"). Щоб підкреслити красу кораблів, К. Па-устовський використовує порівняння: "А какой корабль! Как невеста!", "корабль... пел, как скрипка" ("Парусный мастер"). Має місце й метонімія з метою передачі країни, якій належить корабель: "Американец был белый, длинный и скучный " ("Толпа на набережной").
Таким чином, при описанні природи Гі де Мопассан, К. Паустовський і М. Стельмах використовують переважно метафори, персоніфікацію, епітети, порівняння, гіперболи, іронію, перерахування, градацію, антитезу, при цьому, у зв'язку з тим, що М. Стельмах представляє довкілля крізь призму світобачення й менталітету дитини, в його повістях переважає персоніфікація. Гі де Мопассан і К. Паустовський звертаються до опису морських країн, саме тому в їх творах зустрічаються тропи й фігури, що характеризують морську стихію. Оскільки М. Стельмах розкриває природний світ центральної частини України, в його повістях стилістичні засоби, що віддзеркалюють море, океан, кораблі, відсутні.
Перспективи дослідження полягають у розкритті стилістичних засобів вираження краси природи, характеру людей, історичної епохи, світу дитинства у творах зарубіжних та українських письменників.
Література:
1.Гладкова Р. Я. Виражальні можливості різнорівневих мовних одиниць у художніх творах К. Г. Паустовського: Автореф. дис.... канд... філол. наук: 10.01.02 / Р. Я. Гладкова; Дніпропетр. нац. ун-т. - Дніпропетровськ, 2001. - 20 с.
2.Гуменний М. Х. Поетика романного жанру Олеся Гончара: проблеми типологій: Монографія / М. Х. Гуменний. - К.: Акцент, 2005. - 240 с.
3.Загороднюк В. С. Психологізм романів Михайла Стельмаха: Автореф. дис.... канд... філол. наук: 10.01.01 / В. С. Загороднюк; Кіровогр. держ. пед. ун-т імені Володимира Винниченка. - Кіровоград, 2001. - 19 с.
4.Князян М. О. Компаративний аналіз стилістичних засобів вираження символів "собор" та "місячне сяйво" в новелах Андре Моруа та Гі де Мопассана // Структурно-семантичні і когнітивно-дискурсивні парадигми сучасного романського мовознавства: Матеріали Другої Всеукраїнської наукової конференції романістів 16-18 жовтня 2008 року / М. О. Князян. - Чернівці, 2008. - С. 62-64.
5.Кротенко И. А. Проблемы интерпретации художественного текста // Культура народов Причерноморья / И. А. Кротенко. - 2009. - № 168, т. 1. - С. 406-408.
6.Мироненко В. К вопросу о сущности понятия "стиль" и составляющих стиля художественного текста // Наукові записки / В. Мироненко. - Випуск 81 (2). - Серія: Філологічні науки (мовознавство). - Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2009. - С. 217-221.
7.Паустовский К. Избранные произведения в двух томах. - Том второй: Маленькие повести. Рассказы / К. Паустовский. - М.: Гос. изд-во худож. литры, 1956. - 352 с.
8.Паустовский К. Повести и рассказы / К. Паустовский. - Л.: Худож. лит., 1985. - 320 с.
9.Смущинська І. Щодо проблеми функціональних типів стилістичних фігур // Структурно-семантичні і когнітивно-дискурсивні парадигми сучасного романського мовознавства: Матеріали Другої Всеукраїнської наукової конференції романістів 16-18 жовтня 2008 року / І. Смущинська. - Чернівці: Рута, 2008. - С. 19-20.
10.Стельмах М. П. Гуси-лебеді летять...; Щедрий вечір: Повісті / Передм. В. Є. Панченка / М. П. Стельмах. - К.: Веселка, 1993. - 319 с.
Guy de Maupassant. Contes et nouvelles choisies / Guy de Maupassant. -Moscou: Edition du Progres: 1976. - 336 p.УДК 811.111373.72
Ковалюк Ю. В.,
Чернівецький національний університет імені Ю. Федьковича
РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ОБРАЗНОГО СКЛАДНИКА КОНЦЕПТУ ЛЮДИНА
У статті досліджується образний складник концепту ЛЮДИНА, вербалізованого фразеологізмами із ономастичним компонентом. Порушуються проблеми опису внутрішньої форми фразеологізмів та моделювання структури концепту ЛЮДИНА.
Ключові слова: фразеологічна одиниця, концепт, символ, когнітивна ознака.
The article deals with the figurative component of the concept MAN verbalized by phraseologisms with onomastic component. Attention is being focused on problems of inner form of phraseological units and modelling structure of the concept MAN.
Key words: phraseological unit, concept, symbol, cognitive feauture.
Когнітивна лінгвістика як наука про отримання, зберігання та обробку знань, вербалізованих засобами мови, останнім часом набула широкого розвитку, однак на фоні значної уваги до когнітивного аналізу лексичних одиниць фразеологічний рівень залишається недостатньо дослідженим.
Відповідно, А. П. Бабушкін та ін. в залежності від характеру словникових дефініцій, розглядають різні типи лексико-фразеологічних концептів: мисленнєві картинки, схеми, фрейми та сценарії [1; 5].
З. Ковезеч [12], А. Ланглотц [13], Р. Гіббс та ін. [11] досліджують ког-нітивні особливості ідіом у рамках теорії когнітивної метафори.
У теорії фразеології склалась думка про те, що ФО здатна викликати певне візуальне уявлення у реципієнта [10]. Однак, позиція лінгвістів стосовно цього питання не є одностайною, оскільки фразеологізми, окрім образів та метафоричних моделей, можуть асоціюватись із різнорідними стимулами, включаючи ситуацію, у якій ФО була вперше почута... [3, с. 112].
Актуальність роботи зумовлена комплексним когнітивно-лінгво-культурологічним підходом до вивчення структури й мовної реалізації концепту ЛЮДИНА, вербалізованого засобами фразеології.
Мета статті полягає у описі образного складника концепту ЛЮДИНА у сучасній англійській мові.
Об'єктом дослідження є концепт ЛЮДИНА, виражений засобами ономастичної фразеології.
Матеріалом слугувала суцільна вибірка 820 фразеологізмів із компонентом-онімом англійської мови, виокремлених із 34 лексикографічних джерел. Текстові фрагменти отримані із електронного текстового корпусу Британський Національний Корпус (BNC).
© КовалюкЮ. В., 2010Ми розуміємо концепт як складне ментальне утворення, яке характеризується поняттєвим, образним і ціннісним параметрами (В. І. Карасик, А. М. Приходько, В. В. Красних та ін.) та має етнокультурну спрямованість (С. Г. Воркачов).
Незалежно від квазівізуальних уявлень, в мовній інтуїції за кожною мотивованою ідіомою закріплене певне знання, яке виводиться із її вихідної концептуальної структури і яке, як правило, не реєструється свідомістю. Актуальне значення ідіоми, яке розуміють як утворену внаслідок метафоричного або метонімічного переносу семантичну структуру, наслідує і інкорпорує визначені ознаки вихідного фрейму або сценарію [3, с. 112] Такі риси З. Д. Попова і Й. А. Стернін називають "фразеологічно об'єктивованими когнітивними ознаками концепту" [6, с. 184].
Структура концепта, таким чином, складається з концептуальних ознак, які відтворюють концепт як "означений в мові національний образ, ідею, поняття, символ" [1, с. 184].
Доцільним для розкриття образної основи концепту ЛЮДИНА вважаємо введення понять "стереотип", "прототип" та "символ". Так, більшість фразеологізмів, що об'єктивують концепт ЛЮДИНА, характеризуються яскраво вираженою прототипною ситуацією. Власні імена у складі фразеологізмів або імена-фразеологізми у такому випадку є алюзивними, внаслідок їх здатності активувати певні фонові знання у носіїв мови.
Розглянемо детальніше кореляції цих лінгвокогнітивних категорій на прикладі аналізу ФО Pontius Pilate.
As usual, they have been willing to sub-contract these important decisions to the nuclear industry and to stand back, like Pontius Pilate, and say,' This has nothing to do with us' [BNC: HHW 606].
The Minister is trying to do a Pontius Pilate act on the weakness of the regulatory system set up by his Government. [BNC: HHV 26179].
Відповідно, парадигма образної семантики досліджуваного фразеологізму міститиме прототип та стереотип. Більшість дослідників сходяться на думці про те, що прототип як "мисленнєвий корелят" [7, с. 504] об'єкта або предмета є поняттям вужчим, ніж стереотип, оскільки "прототип розглядається як зразок оцінюваний, як найтиповіший, а стереотип - як репрезентація, реалізована в прототипах" [4, с. 341]. Відповідно, прототипом фразеологізму буде його первинний денотат - римський правитель. Стереотипна ситуація, передбачає реалізацію прототипу через певний сценарій (Понтій Пилат продемонстрував свою непричетність до страти Ісуса Христа, відмовившись від відповідальності). Отже, диференційна ознака цієї ситуації "відмова приймати відповідальність за свої вчинки" закріпилась як елемент фонових знань, а фразеологізм-антропонім Pontius Pilate шляхом метафоричного переносу актуалізує її у свідомості носіїв мови. Значення ФО Pontius Pilate асоціюється із слабким, лицемірним керівником. Наведені контексти репрезентують 1) образ компанії, яка відкидає будь-яку відповідальність за свої вчинки; 2) образ міністра-лицеміра.
ФО із ономастичним компонентом, що об'єктивують концепт ЛЮДИНА, можуть також вказувати на символи, закладені в їх семантиці. Символ є естетично канонізованою культурно значимою концептуальною структурою іншої, ніж первинний зміст реалії чи знака, понятійної сфери [7, с. 536]. Виникнення образу-символу часто починається з метафори внаслідок процесу символізації об'єктів навколишнього світу, а символічне значення підтримують досвід і фонові знання [8, с. 84]. Порівняємо образ людини-альтруїста, об'єктивований фразеологізмами Sir Galahad, Florence Nightingale, the Good Samaritan, Robin Hood and his merry men:
Because he arrived out of the blue and did his Sir Galahad act by getting me away from the men. [BNC: JXV 558].
The librarian serving children was, then, to be a most unusual person, a paragon, a sort of bibliothecaire Florence Nightingale, but without her disturbing leadership and reformist qualities. [BNC: BML 1631].
So be patient with the driver of that slow little tractor if you meet him again, perhaps he might be the Good Samaritan who stops to help you some day. [BNC: B29 1374].
She's as generous as Robin Hood and all his merry men, she's as kind as Florence Nightingale and then as kind again, right super mum she has x-ray vision, she can see through me, with a voice or rival calm when she called me in for tea.. [BNC: KBW 16224].
У наведених контекстах унаслідок активації фонових знань мовців реконструюється образ людини-альтруїста за допомогою символьних фразеологізмів-антропонімів. В свою чергу, фонові знання підкріплюються знаннями англійського епосу (Сер Галаад був рицарем, що завжди приходив на допомогу іншим; Робін Гуд був напів-легендарним середньовічним розбійником, що грабував багатих і допомагав бідним), знаннями історії країни (ім'я відомої англійської медсестри, яка служила у військових шпиталях протягом Кримської війни), знаннями Біблії (згідно однієї із притч Ісуса про доброго самаритянина, який пожалів пораненого і допоміг йому). Метафоризація диференційних рис згаданих антропонімів переводить їх у розряд образів-символів при номінації такої риси характеру, як альтруїзм.
Похожие статьи
М І Гнатюк - Наукові записки в 11
М І Гнатюк - Наукові записки в 14
М І Гнатюк - Наукові записки в 15
М І Гнатюк - Наукові записки в 16