М І Гнатюк - Наукові записки в 11 - страница 49

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81 

У структурах з неозначеними займенниками, і структурами з іменни­ками загальної семантики дія може співвідноситися з двома типами імп-ліцитного агенсу - б'єктом, яким потенційно може бути будь-яка люди­на (There is great nostalgia and affection and pride when you work there.) та суб'єктом, що може бути ототожнений з конкретною особою чи обмеже­ною групою осіб (He got irritated when you started after him). В науковому дискурсі за допомогою цих структур реалізується стратегія вияву солі­дарності з адресатом (залучення читача до співпраці, формування спіль­ної думки). Так зване авторське we втягує адресата у процес роздумів за­лучаючи його до наукового загалу, оскільки завдання автора не лише по­відомити читачеві нову інформацію та досягти її адекватного розумін­ня, але й налаштувати адресата на довірливе ставлення до змісту того що повідомляється: The tinier we make the hole, the smaller dot the photograph should reproduce. Іноді в науковому дискурсі займенник we в цій функції вживається в питальних реченнях, які завжди є орієнтованими на адре­сата, в іншому випадку вони втрачають будь-який зміст. їх мета - ство­рити проблемну ситуацію, закцентувавши увагу на конкретному момен­ті та втягнути адресата в науковий диспут: Why don't we notice the mass increase predicted by relativity theory in ordinary life?

Питання взаємозв'язку між вибором, вживанням та інтерпретацією засобів, що представляють агенса імпліцитно, викликають нагальну не­обхідність аналізу категорії деагентивності саме на засадах дискурсив­ної прагматики. Оскільки культурно-прагматична адекватність дискур­су складає один із найважливіших аспектів успішного комунікативно­го процесу, успіх перекладача як посередника між двома культурами у великій мірі залежить від вміння правильно вибрати лінгвістичні засо­би для передачі повідомлення з метою досягнення впливу перекладу, що рівнозначний впливу оригінала.

Побудова дискурсу конкретного типу потребує від перекладача "залучення" різних типів умінь і навичок, зокрема, добору мовних засобів, які відповідають конкретним культурно-обумовленим стратегіям спілку­вання з метою уникнення прагматичних девіацій, пов'язаних з комуніка­тивними компетенціями мовців, законами їхньої мовленнєвої діяльності. Це приводить до "переписування" перекладу з точки зору культури, що приймає з використанням перекладацьких прийомів натуралізації та адап­тації для уникнення так званого "дискурсивного акценту".

Література:

1. Гумбольдт В. фон. Избранные труды по языкознанию / Вильгельм фон Гумбольдт [пер. с нем. Г. В. Рамишвили]. - М.: Прогресс, 1984. - 397 с.

2. Гухман M. M. Конструкции с дательно-винительным падежом лица ин­доевропейских языках. // Известия Академии наук Союза ССР. Отделение литературы и языка IV, 3-4. - 1945. - С. 148-157.

3. Вежбицкая А. Восприятие: семантика абстрактного словаря // Новое в зарубежной лингвистике. - Вып. XVIII: Логический анализ естественного языка. - М.: Прогресс, 1986. - С. 336 - 339.

4. Селіванова О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. - Пол­тава: Довкілля-К, 2006. - 716 с.

5. Brown P., Lewinson S. Politness: Some Universals in Language Usage. -Cambridge: Cambridge Univ. Press, 1987. - 345 p.

Givon, T. On Understanding Grammar. - NY: Academic Press, 1979. - 379 p.УДК 811.112.2'367.4'37

Кудрявцева О. Д.,

Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича, м. Чернівці

ФУНКЦІОНУВАННЯ ПРОСТОРОВИХ ПРИЙМЕННИКІВ У ХУДОЖНЬОМУ ТА НАУКОВОМУ СТИЛЯХ СУЧАСНОЇ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ

У запропонованій статті йдеться про дослідження сполучуваності прийменників з іменниками на рівні семантичних груп і підкласів. Мате­ріалом слугувала вибірка з творів художнього стилю сучасної німецької мови. Кількісні підрахунки і статистичні методи дослідження дозволи­ли встановити і описати моделі сполучуваності підкласів прийменників з іменниками.

Ключові слова: лексико-семантичний підклас, логіко-семантична гру­па, частота вживання, інтенсивність зв'язку, критерій хі-квадрат.

The given article is the investigation of the Combinability of prepositions with nouns on the level of semantic groups and subclasses. The material is based on the selection from the works of belles-lettres style of Modern German. Quantitative calculations and statistic methods enabled us to state and describe the models of the combinability of the subclasses ofprepositions with nouns.

Key words: lexico-semantic subclass, logico-semantic group, frequency of use, intensity of ties, 2 criterion.

Німецька назва прийменника "das Verhaltniswort" добре передає за­гальне категоріальне значення прийменника - вираження певного виду відношень між словами в реченні й словосполученні. При цьому прий­менники не можуть виступати самостійними членами речення й не слу­жать ядром синтаксичних структур. Вони ставлять дієслово з іменником, прикметник з іменником або ж іменник з іменником у певні семантичні й синтаксичні відношення й вимагають певної граматичної форми від за­лежного члена прийменникової конструкції.

Предметом дослідження стали просторові прийменники, а об'єктом - сполучення просторових прийменників з іменниками (прийменниково-іменникові фрази) у функції факультативних актантів (Das Buch liegt auf dem Tisch.) і вільних поширювачів (Auf der anderen Seite der StraBe liegt ein Cafe.) на рівні речення і іменникової фрази [4, с. 123].

Мета роботи - виявлення синтагматичних властивостей просторо­вих прийменників в художньому і науковому стилях сучасної німець­кої мови.

Досягнення мети зумовило вирішення наступних завдань: виокрем­лення групи просторових прийменників з усього лексико-граматичного класу прийменників, встановлення сполук прийменників з іменниками

© Кудрявцева О. Д., 2010на рівні семантичних груп, кількісний та якісний аналіз отриманих ре­зультатів.

Незважаючи на наявність великої кількості досліджень, присвячених прийменникам, немає праці, у якій було би проведено комплексне до­слідження синтагматичних властивостей прийменників німецької мови з широким використанням результатів статистичного аналізу в мові та мовленні.

Корпус прийменників був отриманий методом суцільної вибірки зі словника Duden [5] і склав 149 лексичних одиниць. Для виокремлення групи просторових прийменників німецької мови ми скористались ме­тодом компонентного аналізу та принципами класифікацій прийменни­ків В. Брендаля [1, с. 96-102] та В. Виноградова. Для дослідження сполу­чуваності прийменників з семантичними підкласами іменників у худож­ньому стилі у роботі використано вибірку з чотирьох творів сучасних ні­мецьких прозаїків [Г. Конзаліка, М. Фішер, У. Даніелли, Б. Міхаельс]. Величина вибірки складає 1138 сполучень. Дослідження сполучуванос­ті прийменників із ЛСП іменників у науковому стилі сучасної німець­кої мови здійснювалося на основі вибірки статей з наукових журналів [6; 7] з галузей природознавства та суспільствознавства. Величина вибірки складає 1150 сполучень. У нашій вибірці до просторових прийменників ми віднесли всі прийменники, які на рівні прийменниково-іменникової фрази виражають: 1) відношення статичного перебування предмета в просторі з наявністю контакту чи без нього, напр.: Er ist in der Kuche. Trier liegt an der Mosel; 2) відношення позитивної, негативної або ней­тральної динаміки, тобто переміщення в напрямку до предмета, від пред­мета або через предмет, напр.: Er geht in die Kuche (позитивна динамі­ка). Er kommt aus der Kuche (негативна динаміка). Er geht durch die Kuche (нейтральна динаміка); 3) напрям дії: Er lehnt die Leiter an den Baum. За­гальна кількість прийменників у нашій вибірці, які передають просторо­ві відношення, - 65 одиниць [3, с. 45]: ab, abseits, an, auf, aufseiten, aus, ausgangs, aufier, aufierhalb, bei, bis,beiderseits, diesseits, durch, entlang, eingangs, ennet, gegen, fern, gegenuber, gen, hinter, in, inmitten, innerhalb, jenseits, lang, langs, langsseits, links, mang, mit, nach, nachst, nahe, neben, nid, nordlich, norddstlich, nordwestlich, ob, ober, oberhalb, ostlich, rechts, seitlich, seitwarts, sudlich, sudostlich, sudwestlich, uber, um, unfern, unter, unterhalb, unweit, via, von, vor, westlich, zu, zunachts, zuseiten, zwischen.

З загальної кількості просторових прийменників, зафіксованих у словникових статтях, знайшли реалізацію у художньому стилі 30 при­йменників: ab, an, auf, aus, aufier, aufierhalb, bei, bis, durch, entlang, gegen, gegenuber, gen, hinter, in, innerhalb, jenseits, mit, nach, neben, oberhalb, um, unter, unterhalb, unweit, uber, von, vor zu, zwischen, а в науковому - 37 прийменників (ab, abseits, an, auf, aus, auier, auierhalb, bei, beiderseits,bis, durch, gegen, gegenuber, hinter, in, innerhalb, jenseits, langs, mit, nach, neben, nordwestlich, nordlich, ostlich, sudlich, sudostlich, um, unter, unterhalb, unweit, uber, via, von, vor, westlich, zu, zwischen). У науковому стилі було вжито, на відміну до художнього стилю, такі прийменники, як abseits, beiderseits, langs, nordwestlich, nordlich, ostlich, sudlich, sudostlich, via, westlich.

Найбільш частотними у художньому стилі є прийменники in (405 ви­падків вживання), mit (233) та auf (228). Досить часто вживаються також прийменники an (199), zu (126), von (105), (97), aus (216), uber (174), vor (161), bei (158), nach (123) та durch (103). По одному разу зафіксовано у нашій вибірці прийменники jenseits, oberhalb, unterhalb, unweit, gen.

У науковому стилі найвищими частотами вживання характеризують­ся прийменники in (408 випадків), von (281) та mit (153), далі йдуть за спадом zu (132), bei (128), bis (103), an (79), nach (65), auf (65), unter (49) та aus (42). По одному разу вжито було прийменники abseits, beiderseits, langs nordlich, nordwestlich, sudostlich, unweit, via.

Як бачимо, прийменники з простою морфологічною будовою вжи­ваються набагато частіше, аніж складні за будовою прийменники, чи похідні. Це пояснюється тим, що прийменники in, mit, von, aus, zu, an, auf є полісемічними на відміну від однозначних прийменників aufseiten, ausgangs, auierhalb, beiderseits, diesseits, entlang, eingangs, inmitten, innerhalb, jenseits, langsseits, langs і можуть утворювати синтагматичні зв'язки з великою кількістю іменників різних семантичних підкласів.

Для аналізу інтенсивності сполучуваності просторових прийменни­ків з лексико-семантичними підкласами іменників (далі - ЛСП) ми ско­ристались статистичними методами дослідження, а саме критерієм "хі-квадрат" та коефіцієнтом взаємної спряженості Чупрова. Сума хі-квадрат вказує на наявність або відсутність зв'язку, а коефіцієнт К вказує на силу цього зв'язку. Потенційно просторові прийменники можуть сполучатись з 25 ЛСП іменників із 30 підкласів, які було виокремлено нами на основі класифікації іменників, запропонованої В. В. Левицьким [3, с. 45].

У художньому стилі було зафіксовано 13 зв'язків різного ступеня інтенсивності з ЛСП іменників. До сильних зв'язків просторових при­йменників у художньому стилі належать їх сполучення з ЛСП іменни­ків на позначення будівель, до зв'язків середнього ступеня інтенсивнос­ті - з ЛСП іменників на позначення просторових об'єктів, дороги, фор­ми, власних назв країн, природи, матерії та простору, штучних речей. До слабких зв'язків відносяться сполучення просторових прийменників із ЛСП іменників, що позначають природні речі, мову, державу, флору, фауну. Як ми бачимо, коли йде мова про місцезнаходження об'єкта в просторі (у певній будівлі, на дорозі, у певній країні, відносно якихось природних чи штучних речей), то для вираження способу розміщенняоб'єкта вживаються саме просторові прийменники, які містять сему ло-кативності і є найбільш вживаними: in, an, auf, hinter, unter, neben, vor, zwischen та ін. Семантична конкретизація просторових відношень спо­стерігається також у значущих сполученнях просторових прийменни­ків із ЛСП іменників на позначення форми та мови, наприклад: im Kreis, an der Ecke; im Text, im Absatz, auf dem Plakat тощо. Решта зв'язків цієї ЛСГ прийменників із ЛСП іменників є непостійними, тобто з іншими ЛСП іменників просторові прийменники або взагалі не сполучаються, або не виявляють статистично значущих зв'язків. Відсутність будь-яких зв'язків може вказувати на заборону сполучуваності, але це не означає, що її не може існувати взагалі.

У науковому стилі зафіксовано зв'язки різного ступеня інтенсивності з шістьма ЛСП іменників на позначення будівель, просторових об'єктів, держави, власних назв країн та місцевостей, матерії та простору, форми і. На відміну від художньої прози, в науковому стилі не виявлено стандартних зв'язків з іменниками, що позначають фауну, флору, приро­ду, дорогу, мову.

Порівняння стандартних зв'язків просторових прийменників у ху­дожній прозі та науковому стилі підтверджує тезу про денотативну ак­тивність іменників певних ЛСП як причину різної сполучуваності.

В кожній конкретній стильовій сфері залежно від комунікативних ці­лей надається перевага певним поняттям, у результаті чого актуалізу­ються відповідні варіанти значень, які можуть не актуалізуватися в ін­шій стильовій сфері. Це може свідчити про те, що дія стильових факторів веде до розмежування моделей сполучуваності, характерних для певного стилю. Такими моделями для художнього стилю можуть бути наступні: 1) просторові прийменники + ЛСП іменників на позначення будівель, 2) просторові прийменники + ЛСП іменників на позначення просторових об'єктів, 3) просторові прийменники + ЛСП іменників на позначення дороги, 4) просторові прийменники + ЛСП іменників на позначення фор­ми, 5) просторові прийменники + ЛСП іменників на позначення власних назв країн, 6) просторові прийменники + ЛСП іменників на позначен­ня природи, 7) просторові прийменники + ЛСП іменників на позначення матерії та простору, 8) просторові прийменники + ЛСП іменників на позначення штучних речей, 9) просторові прийменники + ЛСП іменни­ків на позначення природних речей, 10) просторові прийменники + ЛСП іменників на позначення мови, 11) просторові прийменники + ЛСП імен­ників на позначення держави, 12) просторові прийменники + ЛСП імен­ників на позначення флори, 13) просторові прийменники + ЛСП іменни­ків на позначення фауни.

Наступні моделі наукового стилю були сформовані на основі аналізу інтенсивності сполучуваності: 1) просторові прийменники + ЛСП імен­ників на позначення будівель, 2) просторові прийменники + ЛСП імен­ників на позначення просторових об'єктів, 3) просторові прийменни­ки + ЛСП іменників на позначення держави, 4) просторові прийменни­ки + ЛСП іменників на позначення власних назв країн та місцевостей, 5) просторові прийменники + ЛСП іменників на позначення матерії та простору, 6) просторові прийменники + ЛСП іменників на позначення форми.

Література:

1.Брендаль В. Структурная лингвистика // Звегинцев В. А. История языкознания ХІХ-ХХ веков в очерках и извлечениях. - М.: Наука, 1965. -С. 94-101.

2.Кудрявцева О. Д. Принципи таксономізації прийменників (на матеріалі сучасної німецької мови) // Наукові записки. Серія "Філологічна". - Вип. 9. -Острог: 2008. - С. 216-224.

3.Левицкий В. В. Статистическое изучение лексической семантики. -Киев: УМК ВО, 1989. - 155 с.

4.Engel U. Deutsche Grammatik. - 3. Aufl. - Heidelberg: Groos, 1996. - 888 S.

5.Duden. Deutsches Universalworterbuch. - 3. Aufl. - Mannheim / Leipzig / Wien / Zurich: Dudenverlag, 1996. - 1816 S.

6.BIOforum. Forschung und Entwicklung. - № 9, September 2008. - S. 500

Die Zeitschrift fur Jurisprudenz. - 2008. - № 3. - S. 400.УДК 811. 161. 2'367. 8. 161. 2' 373. 612

Кузьмич О. М.,

Волинський національний університет ім. Лесі Українки

ГОЛОВНІ ЧАСТИНИ МОВИ ЯК ЗАСОБИ ТВОРЕННЯ КОМІЗМУ

Статтю присвячено головним частинам мови як засобам творення ко­мізму. Аналізуються групи іменників, які творять комічну ситуацію. На­водяться приклади функціонування дієслова як засобу творення комізму.

Ключові слова: комізм, іменник, дієслово.

The article deal with the main parts of speech as means of humor. Groops of substantive units which make comical situation are analised. The examples offunctioning of the verb as means of humor is given.

Key words: humor, substantive, verb.

Способи творення комічного та його об'єкти у кожній мові свої. Вони складають один із суттєвих аспектів характеристики стилістичної систе­ми національної мови. Особливо важливою у створенні гумористичного ефекту є лінгвокраїнознавча інформація [2, с. 388].

Найвиразніше мовні засоби комічного проаналізовано у праці Б. Г. Пришви "Засоби гумору в творах Остапа Вишні". На його погляд, "словесні засоби гумору, мабуть, слід виділити в окрему галузь мовоз­навства" [5, с. 11]. Проте головний акцент у цьому дослідженні постав­лений на показові комізму через лексичний рівень мови.

Морфологічний рівень мови у цьому плані фактично не був об'єктом вивчення. Оскільки змістову основу речення становлять такі головні час­тини мови, як іменник (субстанція) і дієслово (процес), вважаємо, що їх показ у ролі засобів комізму є актуальним.

Мета роботи полягає в аналізі головних частин мови як засобів комізму.

Завдання роботи: 1) проаналізувати групи іменників, які можуть створювати комічну ситуацію; 2) дослідити, як дієслово стає виразни­ком комізму.

Іменники можуть означати істот, конкретні предмети, явища або ж абстрактні поняття. До іменників з абстрактним значенням належать слова, в яких виражено загальні поняття, які людина безпосередньо ор­ганами чуття не сприймає; це позначення якостей, властивостей, дій і под.: спільність, спритність, щедрість. Абстрактні іменники бувають не­похідні або похідні від дієслівних та прикметникових основ.

Абстрактні іменники інколи можуть вживатися як засіб створення ко­мічного, наприклад: Дурного розум - як розумного глупість.

Серед іменників виділяється така група, як речовинні іменники. Речо­винні іменники - іменники, що однорідні за складом речовини, матеріа-© Кузьмич О. М., 2010ли, які зберігають властивості цілого і які можна лише виміряти, а не по­рахувати. Іменники, що позначають такі реалії, не піддаються лічбі. Ін­коли їх використовують як засіб створення легкого комічного ефекту в жартівливих народних піснях:

Удовицю я любив, подарунки їй носив: носив сир, носив масло, носив стрічки, носив свічки, Носив їй черевички, носив я їй з медом мак - ось воно як! ("Удовицю я любив")

Речовинні іменники часто використовуються у висвітленні комічної ситуації: "Казав дід бабі: "Якби сир та масло, то вареників наварили б, тільки що ж, - борошна нема", або

-   Що тобі дати на сніданок, любчику? Каву чи чай?

-   Коли те, що ти дала вчора, було кавою, то дай чай, а коли то був чай, то дай каву.

За лексико-граматичними ознаками іменники поділяються ще на власні і загальні назви. До першої групи слів належать іменники, які по­значають індивідуальні назви осіб або предметів (у широкому розумін­ні), виділяють їх із якихось загальних категорій.

Серед власних назв широко вживаються антропоніми. Антропонім -(від грецької - людина та ім'я, назва) - власна назва; ім'я особове, ім'я по батькові, прізвище, прізвисько, псевдонім. Розділ ономастики, що вивчає антропоніми, називається антропонімікою. Вона досліджує особливості утворення антропонімів, основні принципи номінації людини, хронологіч­ні характеристики антропонімів, їх зміни в часі, виникнення різних форм найменування людини, словотвір різних класів антропонімів, функціону­вання тих чи інших антропонімів у мові на різних хронологічних зрізах.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81 


Похожие статьи

М І Гнатюк - Наукові записки

М І Гнатюк - Наукові записки в 11

М І Гнатюк - Наукові записки в 14

М І Гнатюк - Наукові записки в 15

М І Гнатюк - Наукові записки в 16