М І Гнатюк - Наукові записки в 11 - страница 50

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81 

Імена людей - це часточка історії народу. У них відображені побут, вірування, сподівання і фантазія цілих поколінь. У системі інших влас­них найменувань, що склалися протягом минулих віків, знайшли відо­браження різні сторони суспільної, господарської і культурної, мовної діяльності народу на різних історичних етапах. Ці характеристики умож­ливлюють їх вживання для окреслення комічних ситуацій, наприклад:

А в нашого Омелька невеличка сімейка: тільки він та вона, та старий, та стара. Та дві ляльки в колисці, та дві няньки колише, та по хаті двоє ла­зить, а третього возком возять. Та дві Христі в намисті, та дві Насті в запасці. Та дві дівки носаті, та два парубки вусаті ("А нашого Омелька").

Назви осіб можуть виступати засобом комічної образної характерис­тики, наприклад:

От маєш, Гандзю, книш, тобі грають, а ти спиш; Не журиться Ан­тін об тім: батько вмирає, а він коржі наминає; Празник - Іван Браж­ник; Божевільний Марку, ходиш по ярмарку, ін купуєш, ні торгуєш, тіль­ки робиш сварку; Учив Мартин Мартина, а сам дурний як тростина; Ростом з Івана, а розумом з болвана; Не розумний тим Денис, що вели­кий має ніс; Не надійся, Роман, на чужий карман, раніше вставай та свій набивай.

Комічними можуть бути й імена персонажів. Зокрема, це стосується роману О. Ільченка "Козацькому роду нема переводу, або Мамай і чужа молодиця". Імена героїв у цьому творі не просто характеризують геро­їв, а й визначають ставлення до них читачів. Доброзичливу усмішку ви­кликає ім'я Михайлик (а саме так кличуть здоровила коваля), чи прізви­ще Глек (якщо врахувати, що його носить цехмейстер гончарів), чи пріз­висько Пилип-з-Конопель (так запорожці звертаються до свого побрати­ма, французького дворянина Філіпа Сганарела) [1, с. 204].

У цьому ж творі з метою творення комічного ефекту виведено пест­ливі імена, якими пан Бог звертається до святого Петра: "- Ти, бачу я, Петрусю, важиш проти основи основ?", або ж "- Ти, таки, Петрику, спустися вниз і довідайся лишень, і запиши" [3, с. 259].

Комічно відтворено прізвища у такому народному анекдоті:

-  Як його прізвище?

-Та на птаха скидається: є птах такий.

-  Сорочинський?

-  Ні.

-  Гороб'євський?

-  І то ні!

-  Синицький!

-  Да ні. А щоб його! От на умі вертиться, а не згадаю... Вербицький, Вербицький, пане, насилу згадав.

-  Ти ж казав, що його прізвище на птаха скидається.

-  Ге да що, хіба птах на вербі і не сидить?

Рід іменника також може виступати засобом творення комізму. Підкрес­лено негативного (іронічного, сатиричного) забарвлення набувають форми середнього роду, коли вони контрастують з одночасно застосовуваними до тієї самої особи категоріями чоловічого або жіночого роду [4, с. 147].

Старшина пузата,

Стоїть рядом: сопе, хропе,

Та понадувалось,

Як індики, і на двері

Косо поглядало (Т. Шевченко).

За родовою диференціацією іменники можуть належати не лише до од­ного з трьох родів: чоловічого, жіночого чи середнього, а й до подвійного роду. Іменники подвійного роду є вкрапленнями у загальній системі імен­них словоформ, які виражають специфічну, але незмінну індивідуальну, родову ознаку. Вони знаходять своє застосування у комічних ситуаціях.

У роззяви завжди рот розкритий; Один писар на хуторі, та й той роззявляка; Ішла роззявляка, а їхав рахубака та мені дишлем у рот.Б. Г. Пришва [5, с. 74] наголошує на тому, що до засобів творення ко­мічного належить і вживання слова у невідповідному відмінку: а) родо­вий відмінок вживається замість знахідного: "було ухвалено пункта"; б) інші невідповідні форми відмінків: "лікувала мене од зубей".

Які іменник, дієслово належить до центральних частин мови, бо воно разом з іменником є головним носієм семантичної структури і граматич­ної основи речення. Дієслова у їх взаєминах з іменниками організують виклад думок, пов'язаних з діяльністю людини, з різноманітними проце­сами тощо. Розгортання понять, що стають в центрі уваги мовця, виявля­ються саме в дієслівності.

Серед усіх частин мови найбагатшою стилістичною категорією є дієс­лово. Це зумовлено великим обсягом лексичної семантики дієслова (дія, процес, рух, стан, переміщення) і різнотипністю морфологічних катего­рій, значень, форм дієслів (інфінітив, особові, родові форми, дієприкмет­ник, дієприслівник, безособові дієслова, форми на -но, -то).

Але дієслова можуть не тільки називати життєві процеси, а й зобра­жати їх. Якщо іменниковість створює ефект мовної статистики, до дієс-лівність забезпечує динамічне розгортання дії, часто з комічним наван­таженням, особливо, коли мова йде про однорядне накопичення різних процесів і дій. Особливо виразно це помітно в прислів'ях і приказках: Од чорта одхрестишся, одмолишся, а од дурня і ломакою не одіб'єшся; Не знав, не знав, та ще й забув; Дурень воду носе, дурна Бога просе: "Гори, хато, ясно, щоб ти не погасла!"; Дурень розумного не любить, горілку п'є і люльку курить; Дурнів ні сіють, ні орють, вони самі родяться; Дур­ня пошлеш - сам за ним підеш.

Подібне спостерігається і в народних анекдотах:

-  Що наші дівчата роблять?

-  Шиють та співають.

-  А мати?

-  Порють та плачуть.

Подібно до іменних, широко функціонують в усно-народній твор­чості також дієслівні ампліфіковані словесні ряди. Вони часто динамізу-ють комічний ефект, а також створюють порівняльні фігури, які надають усталеним словесним формулам, фразеологічним зворотам динамічно­го характеру, наприклад: Бреше, мов шовком шиє, Бубонить, як у бочку дме, Говорить, мов горохом торохтить, Говорить, як ціпом молотить.

Градація комізму досягається поєднанням дієслівних рядів, з "вкра­пленнями" інфінітива в народні усмішки.

Як же мені знати, скільки мені год? Як родивсь, то без пам'яті був, як ріс, то розуму не мав, а як уже до розуму дійшов, то тоді б лічити, так багацько літ упливло.

До участі в зображенні комічного активно включено наказовий спосіб дієслова. За його допомогою часто вказується на безглуздість ситуації,напр.: Скачи, дурню, батько вмер!; Смійся, дурний, з п'яного; Хочеш ба­чити дурня, то подивися у дзеркало; Не смійся, кума, що дурень Хома, бо всі люди кажуть, що й ти без ума; "Тит, ходім молотить!" - "Голова болить!" - "Ходім до корчми горілки пить!" - то він і біжить.

Комічний ефект, особливо при протиставленні в одній реченнєвій кон­струкції двох дій, мають форми з інфінітивом, які вказують на мету дії:

Люди ідуть жати, а ми на сонечко лежати; Батько хай іде орать -його коні знають, а я піду гулять, мене гості чекають.

Дієприслівник виступає засобом комізму, коли виступає в реченнєвих конструкціях, де йдеться про ставлення до праці і оточуючих:

До роботи плачучи, а до танців скачучи; Не криви писки, сівши коло чужої миски; Лінивий сидячи спить, лежачи робить.

У поодиноких випадках комічне навантаження властиве дієприкметнику:

З краденим добром голова не болить. Од хліба недопеченого і од фель­дшера недовченого своє здоров'я бережи.

Іменник широко вживається у ролі засобу комізму. В цій ролі можуть використовуватися абстрактні і речовинні іменники, іменники-атропоніми. Рід іменника також має здатність оформлювати комічну ситуацію.

Дієслово має комічне навантаження при однорядному накопиченні смішних дій. Його ряди накопичують гумористичний ефект. Наказовий спосіб дієслова також входить до формування комічного. Як засіб коміз­му може використовуватися такі дієслівні форми, як дієприслівник, діє­прикметник та інфінітив.

Література:

1.Буда В. Мовні засоби творення комічного в романі О. Ільченка "Козаць­кому роду нема переводу, або Мамай і Чужа Молодиця"/ О. Буда // Сатира і гу­мор в українській літературній традиції (Матеріали Всеукраїнської наукової конференції (11-12 травня 1994 р). - Чернівці: ЧДУ, 1994. - С. 258-259.

2.Мацько Л. І., Сидоренко О. М., Мацько О. М. Стилістика української мови / Л. І. Мацько та інші. - К.: Вища шк., 2003. - 464 с.

3.Пілат О. Антропонімічна система як засіб творення комізму в романі Олександра Ільченка "Козацькому роду нема переводу..." / О. Пілат // Сатира і гумор в українській літературній традиції (Матеріали Всеукраїнської наукової конференції (11-12 травня 1994 р). - Чернівці: ЧДУ, 1994. - С. 258-259.

4.Пономарів О. Д. Стилістика сучасної української мови: підручник / О. Пономарів. - К.: Либідь,1993. - 248 с.

5.Пришва Б. Г. Засоби гумору в творах Остапа Вишні (лінгвостилістичний аналіз) / Б. Г. Пришва. - К.: Вища шк., 1977. - 120 с.

Джерела:

Українські прислів'я і приказки / Упоряд. С. Мишанича та М. Пазяка; Пе-редм. М. Пазяка; Іл. худож. А. Василенка. - К.: Дніпро, 1984. - 390 с. іл. - (Б-ка укр. усної народної творчості).УДК 81'373.422

Кульчицька Н. О.,

Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов

КЛАСИФІКАЦІЯ АНТОНІМІЧНИХ ПАР У АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ ЗА ОЗНАКОЮ АСИМЕТРІЇ (НА МАТЕРІАЛІ БІБЛІЙНИХ СТИЛІСТИЧНИХ ПРИЙОМІВ КОНТРАСТУ)

У статті досліджуються типи асиметрії слів у антонімічних парах англійської мови та висловлюється думка про те, що динаміка мови є асиметрією.

Ключові слова: асиметрія, антонімічні пари, динаміка мови.

The article highlights the types of the word asymmetry in the English antonymous pairs and confirms that the asymmetry is the language dynamics. Key words: asymmetry, antonymous pairs, language dynamics.

Сучасна наука в цілому є наукою інтегративною і враховує обов'язкову взаємодію різних її галузей, як між собою, так і усередині кожної з них. Так і сучасна лінгвістика взаємодіє з іншими галузями науки, наприклад, з філософією, психологією, математикою тощо, а також інтегрує різні свої частини. Метою статті є розгляд асиметрії як лінгвістичного явища в антонімічних парах. Антонімія як предмет дослідження є дотепер не вивченою проблемою. Існує багато робіт з проблеми антонімів як у за­гальному мовознавстві (а саме роботи Л. А. Введенської, М. Р. Львова, Д. Ю. Апресяна, Л. А. Новікова тощо), так і в дослідженні англійських антонімів (В. Н. Комісаров, С. Ф. Леонтьєва). Єдиним на пострадянсько­му просторі залишається словник антонімів англійської мови за редак­цією В. Н. Комісарова [3], який було укладено в 60-х роках минулого сторіччя. Для правильного укладання нового словника антонімів англій­ської мови потрібно визначити, які слова вважатимуся антонімічними парами і чи всі антонімічні пари є симетричними.

Симетрія визначається як "домірність, пропорційність частин чого-небудь, розташованих з обох сторін від середини, центру" [4, с. 707]. По­няття симетрії характерно, у першу чергу, для математики. Саме з мате­матики воно було запозичене в інші науки: в архітектуру, образотворче мистецтво, медицину, психологію і лінгвістику. Існує думка, що симе­трія представляє неживу природу, тому що є явищем статичним, а аси­метрія - це життя, тому що вона представляє різноманіття форм того са­мого явища. Це характерно для будь-якої науки. Фізик Л. Пастер ще в 19 столітті стверджував, що життя, яким воно з'являється перед нами, є функцією асиметрії Всесвіту [5].

© Кульчицька Н. О., 2010Симетрія й асиметрія в лінгвістиці можуть бути присутнім у грама­тичних конструкціях, у стилістичних прийомах, у семантиці мови. Нас цікавить вивчення феномена антонімії через призму поняття симетрії й асиметрії. Поняття симетричності і точності антонімів не є ідентични­ми. Наприклад, у парах точних афіксальних антонімів типу: "fortune -misfortune", "just - unjust" є присутнім морфемна асиметрія. Дослідже­ний корпус матеріалу дає можливість виділити такі типи асиметрії:

1) Морфемна (структурна) асиметрія антонімів. До цього типу асиметрії відносяться:

-    всі афіксальні антоніми, що різняться наявністю і відсутністю не­гативного суфікса. Саме цей суфікс і створює морфемну асиметрію. Наприклад, до таких антонімічних пар належать прикметники: wise -unwise, clean - unclean; іменники: obedience - disobedience, righteousness - unrighteousness; дієслова: like - dislike тощо. Спираючи на математику і філософію, ми не можемо не згадати поняття "золотого перетину" чи золотої пропорції. Це домірність частин у співвідношенні: (1+//5) / 2 чи 1,618 / 1, що характеризує симетричне взаємовідношення двох нерівних розмірів. Можливим є застосування золотої пропорції для афіксальних антонімічних пар, але без числових співвіднесень. Н. А. Заренков гово­рить, що "основа рівноспіввідносності (чисел) є у тім, що всі числа скла­даються з одиниць. Рівноспіввідносності явно немає в мові слів. Багато сполучень безглузді, хоча зовні походять на синтаксично правильно по­будовані фрази, речення, тексти, мови. Відсутність рівноспіввідноснос­ті, напевно, пояснюється відсутністю універсальної одиниці смислу" [2]. Тому не можна обчислити співвідношення пари слів у числовому виразі, але можна припустити, що саме афіксальні антоніми є гармонічним спо­лученням в антонімічної нерівності;

кореневі антоніми, як точні, так і неточні. У таких випадках в ан­тонімічній парі в одному з антонімів спостерігається наявність суфікса (-ness, -ous, -ful тощо) чи іншої службової морфеми, якої немає в іншо­му антонімі антонімічної пари. Наприклад, у парі неточних контексту­альних антонімів knowledge - foolishness прикметник foolishness має су­фікс -ness, якого немає в прикметника knowledge; у парі точних антоні­мів straight - crooked, прикметник crooked має закінчення ed, якого немає у прикметника straight. Але подібні службові морфеми не є негативним маркером антонімічних пар. Тому вони не можуть створювати гармонію нерівних розмірів. Іноді асиметрія досягається за рахунок наявності в словах неідентичних префіксів, суфіксів або закінчень. Так у реченні: The truthful lip shall be establishedforever, but a lying tongue is but for a moment [Proverbs 12:19], де протиставляються прикметники truthful і lying, аси­метрія спостерігається через суфікс ful і закінчення ing. До кореневих ан­тонімів ми також віднесли проміжний тип афіксально-кореневих неточ­них антонімічних пар. У матеріалі нашого дослідження зустрічаються такі афіксально-кореневі антонімічні пари: righteous - ungodly, upright - unfaithful, saints - unrighteous. До кожного слова з негативним афіксом можна підібрати однокореневий точний антонім без негативного афікса: ungodly - godly, unfaithful - faithful, unrighteous - righteous.

2) Граматична асиметрія антонімів. До цього типу асиметрії нале­жать пари антонімів, що складаються зі слів різних частин мови. Помил­ковим є твердження, що антоніми однієї антонімічної пари мають нале­жати тієї самої частині мови. У матеріалі нашого дослідження часто про­тиставляються слова, що належать саме до різних частин мови. Зустрі­чаються також протиставлення окремого слова і словосполучення. Най­більш частотним у цьому типі асиметрії є вживання:

-   субстантивованого прикметника з конструкцією "прикметник + іменник". Наприклад: When the righteous are in authority, the people rejoice; but when a wicked man rules, the people groan [Proverbs 29:2]. У цьому реченні прикметник righteous протиставляється прикметнику wicked у словосполученні іменника з прикметником a wicked man. При­кметник righteous є субстантивованим, тому що виступає в ролі підме­та і вживається з артиклем. Прикметники righteous - wicked як антоні­мічна пара дуже часто зустрічаються в Біблії, як у морфологічній асиме­трії, так і в симетричних конструкціях. У морфологічній симетрії оби­два прикметники будуть або субстантивовані (наприклад: The mouth of the righteous is a well of life, But violence covers the mouth of the wicked [Proverbs 13:5]), або будуть уживатися разом з іменниками (наприклад: A righteous man hates lying, But a wicked man is loathsome and come to shame [Proverbs 10:11]). У цьому вживанні потрібно звернути увагу на те, що субстантивований прикметник протиставляється не всьому словосполу­ченню, а тільки прикметнику, що входить до складу цього сполучення;

-   іменника зі сполученням прикметника й іменника. При цьому якщо у вищеописаному прикладі протиставлення будувалося на антонімії при­кметників, то у випадку з іменниками протиставляється іменник стосов­но всього словосполучення. Наприклад, у реченні: He will stand before kings; He will not stand before unknown men [Proverbs 22:29], іменник kings протиставлено саме сполученню іменника з прикметником unknown men, а не окремо тільки іменнику або тільки прикметнику. Якщо забрати одне зі слів словосполучення, протиставлення зникає;

субстантивованого прикметника з іменником. Наприклад, у речен­ні: In the mouth of a fool is a rod ofpride, But the lips of the wise will preserve them [Proverbs 15:2], іменник fool є точним антонімом до субстантивова­ного прикметника the wise. Пари антонімів, де сполучаються субстанти-вований прикметник з іменником, звичайно належать до контекстуаль­них антонімів. Наприклад, у реченні: But the wealth of the sinner is storedup for the righteous [Proverbs 13:22], іменник sinner і субстантивований прикметник righteous є контекстуальними антонімами;

-    іменника або субстантивованого прикметника з конструкцією he who does something. У таких випадках іменник або субстантивований прикметник протиставляється додатку дієслівної частини конструк­ції. Наприклад, у реченні: The way of the wicked is an abomination to the Lord, But He loves him who follows righteousness [Proverbs 15:2], прикмет­ник wicked протиставлено іменнику righteousness у конструкції he who follows righteousness. А в реченні: He who pleases God shall escape from her, but the sinner shall be trapped by her [Ecclesiastes 7:26], протиставля­ються іменник sinner і словосполучення please God у конструкції he who pleases God. Прикладів цієї конструкції з протиставленнями в антоніміч­них парах можна навести дуже багато.

3) Логічна асиметрія. Ю. Д. Апресян на матеріалі російської мови говорить про семантичну асиметричність антонімів [1, с. 302], що най­більш наближена до логічної асиметрії. Але семантична асиметричність антонімічних парах є лише частиною логічної асиметрії. До типу логіч­ної асиметрії належать такі види пар антонімів:

-    пари антонімів, протиставлення в яких відбувається під час логіч­ного порівняння. Таку асиметрію ми назвемо оцінною асиметрією. Фор­мальним маркером оцінної асиметрії є слова, що мають оцінне значення. До таких слів належать, наприклад, прислівник better і дієслово to excel. Оцінна асиметрія може бути присутньою як у точних, так і не в точних антонімічних парах. Наприклад, у реченні: Sorrow is better than laughter, for by a sad countenance the heart is made better [Ecclesiastes 7:3], іменник sorrow є точним антонімом до іменника laughter. А в реченні: The patient in spirit is better than the proud in spirit [Ecclesiastes 7:8], субстантивова-ні прикметники the patient і the proud є контекстуальними антонімами. І в першому, і в другому прикладі спостерігається оцінна асиметрія в зна­ченні слів, тому що при явній градації ми не знаємо, чи є ці слова край­німи членами градуальних опозицій. Оцінна асиметрія є суб'єктивно-контекстуальною, тому що оцінка може виражатися тільки за допомо­гою контексту.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81 


Похожие статьи

М І Гнатюк - Наукові записки

М І Гнатюк - Наукові записки в 11

М І Гнатюк - Наукові записки в 14

М І Гнатюк - Наукові записки в 15

М І Гнатюк - Наукові записки в 16